Акцентуації характеру злочинців з насильницькою спрямованістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ ЗЛОЧИНЦІВ З НАСИЛЬНИЦЬКОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ

Новікова К.М.

Анотація

Новікова Катерина Миколаївна, практичний психолог КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», м. Київ.

Стаття присвячена розгляду акцентуацій характеру злочинців з насильницькою спрямованістю, засуджених за повторні насильниці злочини. Висвітлено результати дослідження характерологічних особливостей даної категорії злочинців.

Запропоновано портрет рецидивіста, характерологічними ознаками якого є емотивне реагування, яке він намагається компенсувати застряганням на захисній педантичній впорядкованості, побоюючись небезпечних наслідків неконтрольованих актів через власну збудливу гіпертимну екзальтованість, яка, внаслідок демонстративності на тлі дистимічних, а інколи й дисфоричних перепадів настрою, може призводити до необдуманих вчинків. При цьому його демонстративна екзальтованість є набутою характеристикою, інтеріоризованою в ході соціалізації у відповідних традиціях кримінальної субкультури.

Однак саме вони часто й стають пусковим механізмом неконтрольованої поведінки, яка призводить до вчинення правопорушень. Застрягання також характеризує не лише злопам'ятність, але й стійку фіксацію асоціальних установок педантичного дотримання норм кримінального світу. Загальна ж нестійкість емоційних реакцій породжується накопиченням негативних переживань (проблемних сфер життя, нереалізованих соціальних бажань, мрій та прагнень, виключно викривленій можливості задовольняти базові потреби, негативний досвід відбування покарань, конфлікти з соціумом тощо), що проявляється у генералізованій виснажливій дисфоричній дистимії.

Будучи закріпленим на рівні установочних реакцій, такі характерологічні особливості мало того що видко фіксуються, але й стають стійкими якостями, що обумовлюють стереотипність відтворюваної з разу у раз асоціальної поведінки.

Ключові слова: акцентуації характеру, злочинці з насильницькою спрямованістю, особистість злочинця, повторні насильницькі злочини.

Abstract

Novikova K.N.

ACCENTUATIONS OF CHARACTER CRIMINAL CRIMINALS.

The article is devoted to the consideration of accentuations of the character of violent criminals convicted of repeated violent crimes. The results of the study of the characterological features of this category of criminals are highlighted. A portrait of a recidivist is proposed, whose characteristic features are an emotional response, which he tries to compensate by getting stuck in a defensive pedantic order, fearing the dangerous consequences of uncontrolled acts due to his own excitable hyperthymic exaltation, which, due to reckless acts. At the same time, his demonstrative exaltation is an acquired characteristic, internalized in the course of socialization in the relevant traditions of the criminal subculture. However, they are often the trigger for uncontrolled behavior that leads to crime. Stuck is also characterized not only by malice, but also by the persistent fixation of antisocial attitudes of meticulous observance of the norms of the criminal world. The general instability of emotional reactions is caused by the accumulation of negative experiences (problematic areas of life, unfulfilled social desires, dreams and aspirations, extremely distorted ability to meet basic needs, negative experience of serving sentences, conflicts with society, etc.), manifested in generalized debilitating dysphoria. Being fixed at the level of setting reactions, such characterological features are not only fixed, but also become stable qualities that determine the stereotype of reproduced from time to time antisocial behavior.

Key words: accentuations of character, criminals with violent orientation, personality of the criminal, repeated violent crimes.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку України як незалежної правової держави викликає занепокоєння зростання насильницької злочинності в суспільстві. Злочинці з насильницькою спрямованістю вчиняють найстрашніші злочини проти життя та здоров'я громадян, з використанням 60 фізичної сили або погрози її застосування, їх основою є агресивно -зневажливе, цинічне ставлення до особи, її життя, фізичного і психічного здоров'я, честі й гідності. Насильницька злочинність є однією з найбільших проблем як і в нашій країні, так і в світі, між людьми, соціальними прошарками, націями, і навіть між окремими країнами, які давно вважають себе цивілізованими. Важливими напрямами вирішення цієї проблеми є не тільки засоби контролю, а й створення системи індивідуальної та загальної профілактики насильницької злочинності, наближення її до європейських стандартів.

Аналіз акцентуацій характеру особистості злочинців з насильницькою спрямованістю може бути корисним для формування індивідуальної профілактики даного виду злочинності, створенні криміногенного прогнозу, розробці дієвих методів психокорекційного впливу на засуджених за насильницькі злочини під час відбування покарання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічні особливості особистості злочинців розглядались в працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Ю. Антонян, Ю. Александров, Л. Балабанова, С. Бородін, П. Ганнушкін, Л. Гаухман, О. Джужа, А. Закалюк, А. Зелінський, І. Карпець, О. Личко, К. Леонгард, А. Сахаров, Б. Шостакович, М. Ярошевський та інших. Однак на даний час залишаються недостатньо вивченими акцентуації в структурі особливості злочинців певного типу.

Засновником концепції акцентуацій особистості є німецький психіатр К. Леонгард. Поняття акцентуацій межує з психопатіями, які вивчали вітчизняні психіатри П. Ганнушкін, О. Кербіков. Згідно їх теорії, від акцентуацій психопатії відрізняються такими ознаками, як стабільність, тотальність проявів і соціальна дезадаптація особистості [8, с.25].

За Леонгардом акцентуації характеру (від лат. accentus -- наголос) надмірно посилені індивідуальні риси характеру, крайній варіант норми. Акцентуації при сприятливих умовах розвитку особистості можуть бути потенціалом для соціально позитивних досягнень, але при несприятливих умовах можуть набувати патологічного характеру і руйнувати структуру особистості [6, с.18]. Це має важливе значення в контексті профілактики злочинності і ресоціалізації засуджених.

Мета статті розглянути акцентуацій характеру злочинців з насильницькою спрямованістю, засуджених за повторні насильниці злочини.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Кожна особистість відрізняється індивідуальним поєднанням акцентуацій та ступенем їх вираженості. Певні види акцентуацій можуть бути відсутніми або слабовираженими і мати тенденцію до посилення при психотравмуючих обставинах. Ступінь вираженості ацентуацій у дорослих можна визначити за допомогою опитувальника Леонгарда-Шмішека, який ми використовували в нашому дослідженні. В залежності від ступеня вираженості розрізняють явні і латентні акцентуації. Виникаючи в підлітковому віці при сприятливих умовах життя акцентуації, як правило, згладжуються, компенсуються. При важких психогенних факторах, які тривалий час впливають на «слабке місце» характеру особистості акцентуації можуть не тільки стати підґрунтям для неврозів, а й формувати розлад особистості психопатію.

В юридичній психології акцентуації розглядаються як один з видів психічних аномалій. Дослідники, які вивчали психічні особливості злочинців оперували саме цим терміном, тому ми також використовуємо його поряд із терміном акцентуації характеру. Психічні аномалії це так звані прикордонні психічні стани непатологічні психічні розлади, які не досягли ступеня психозу (психічного захворювання, що характеризується кардинальними психічними порушеннями, що зумовлюють неосудність). До психічних аномалій відносяться: психопатії, акцентуації характеру, олігофренія (розумова відсталість), неврози, сексуальні перверзії. Непатологічні психічні аномалії деформують внутрішньо-особистісні структури, мотиваційно-ціннісну ієрархізованість особистості, породжують компенсаторні тенденції [2, с.52]. акцентуація злочин насильницький емотивний

Занижена самооцінка осіб із психічними аномаліями підвищує їх залежність від зовнішніх впливів, поточних обставин, породжує прагнення до різних компенсацій, багато з яких набувають антисоціальної спрямованості. Питома вага осіб, які страждають на психічні аномалії, у загальній масі правопорушників становить близько 70%.

Конфліктність поведінки основна особливість психічно аномальних індивідів. Ця конфліктність має як міжособистісний, так і внутрішньо-особистісний характер, виявляється у непослідовності дій, нерішучості, нестійкості, ригідності (негнучкості), впертості. Особи з психічними аномаліями схильні в разі виникнення суперечностей в інтересах схильні до посилення конфлікту, агресивних дій. Для них «поле» криміногенних ситуацій є досить широким. Емпіричні дослідження свідчать, що окремі види злочинів корелюють із певними психічними аномаліями. Частка психопатизованих індивідів висока серед осіб, які вчинили насильницькі злочини. Серед хуліганів значна частина обтяжена залишковими явищами черепно-мозкових травм. Частка олігофренів висока серед ґвалтівників та хуліганів. Розумово відсталі індивіди найчастіше скоюють статеві злочини. Ці аномалії внутрішні, суб'єктивні умови, тло, на якому за несприятливих соціальних обставин легше виникають і реалізуються антисоціальні наміри. Такі аномалії ускладнюють соціальну адаптацію особистості, знижують її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. Результати вітчизняних досліджень свідчать про високий рівень осіб з аномальною психікою серед засуджених за вбивства (72%) і завдання тяжких тілесних ушкоджень (64,8%). Мотивація багатьох агресивних правопорушників відрізняється очевидною ірраціональністю, а їх суб'єкти різного роду психічними аномаліями, акцентуаціями характеру і темпераменту.

Варто також сказати про особливості злочинців, яких відносять до певного типу в нашому випадку про насильницький тип. Такий підхід вивчення особистості злочинця на основі типології використовували такі дослідники, як О. Алексєєва, Ю. Антонян, А. Висотіна та інші.

Тип особистості злочинця це стійка кримінальна спрямованість особистості, пов'язана з характерним для неї способом життя, усталеними узагальненими способами поведінки. Особистісна структура злочинця, звичайно, не є першопричиною злочину. Першопричиною є умови її формування. Але у вчиненні злочинного діяння тип особистості є основним системоутворюючим фактором, що вливає на подальше криміногенне формування особистості.

Насильницький злочинець - особа, яка вчиняє злочини насильницьким способом. Насильство вплив на організм і психіку людини проти його волі в якості засобу досягнення злочинної мети. Злочинці з насильницькою спрямованістю особи з вкрай зневажливим ставленням до життя, здоров'я та особистій гідності інших людей.

Основна особливість осіб, які скоюють насильницькі злочини, дефектність системи їх соціальних цінностей, соціальної ідентифікації, емоційна тупість, імпульсивна агресивність. Для їх поведінки характерні крайній егоцентризм, прагнення до негайного задоволення спонтанно виникаючих бажань, примітивізм і цинізм у їх реалізації. У насильстві вони вбачають єдиний засіб вирішення конфліктів. Для них характерно також широке використання засобів психологічного захисту, самовиправдання своєї антисоціальної поведінки, покладання провини на потерпілого і зовнішні обставини. Навколишнє середовище постійно сприймається ними як вороже, у них хвороблива підвищена чутливість до найменших особистісних поразок. Такі злочинці, як правило, соціально відчужені, емоційно нестійкі, патологічно запальні, мстиві, часто домінуючим настроєм у них є дисфорія знижений настрій, забарвлений похмурою дратівливістю, почуттям неприязні до оточуючих. Як правило, для них характерний вкрай завищений рівень домагань, вони самі йдуть назустріч до екстремальних ситуацій, активно ініціюють їх [1, с. 49].

Емпіричною базою нашого дослідження виступали Білоцерківська виправна колонія (№35), Бучанська виправна колонія (№85) середнього рівня безпеки та Ірпінський виправний центр (№132) мінімального рівня безпеки Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області. Досліджувана вибірка 114 злочинців чоловічої статі засуджених за повторні насильницькі злочини.

Результати середніх значень за методикою Леонгарда-Шмішека, які потрапили у діапазон яскраво виражених акцентуацій, представлені у табл. 1. Їх можна вважати провідними характерологічними особливостями респондентів злочинців з насильницькою спрямованістю.

Таблиця 1. Середні значення за методикою К. Леонгарда

Отже, найбільш яскраво виражена емотивна акцентуація характеру, яка проявляється у вразливості, чутливості, глибоких емоційних реакціях на неприємні події, можливе виникнення реактивних депресивних станів у відповідь на психотравмуючі обставини. Важкість переживань таких осіб завжди відповідає важкості події, на відміну, наприклад, від циклотимічної акцентуації, при якій переживання можуть виникати з будь якого приводу. Але у структурі особистості злочинця ці якості виражаються не в співпереживанні, а у зверненні на «охорону» своєї особистості. Емотивність злочинців розвивається за своєю суб'єктивною логікою, а не відповідно до зовнішніх обставин або з об'єктивним змістом ситуацій, що виникають. Найбільший зв'язок у вбивць емотивність виявляє із завзятістю, яка обумовлена ригідністю, застряганням емоцій, афективних переживань. Їхня емоційна сфера тривалий час зберігає сприйняті раніше враження, хоча події, які їх викликали, вже пройшли. Тому емоційні переживання починають забарвлювати й інші події, що не відповідають їм, внаслідок чого відбувається спотворення сприйняття дійсності, якій приписуються невластиві їй особливості та тенденції [1].

На другому місці знаходиться педантичність, яка характеризується такими рисами, як нерішучість, боязкість, ретельне продумування своїх вчинків, схильність до нав'язливих станів (дріб'язковість, страхи, перебільшення погроз, іпохондрія), тривале переживання негативних подій, погане витіснення їх із свідомості. Всіляко намагаються уникнути невизначеності, небезпеки, малопрогнозованих ситуацій. У насильницьких злочинців педантичність виявляється, в першу чергу, в тривожності та застряганні на відчутті загрози, якщо розглядати тривожність як відчуття загрози своєму буттю і постійну готовність обороняти його; це захист від того, що ставить під сумнів існування індивіда, загрожує йому. Багато насильницьких та необережних злочинів вчиняються в стресових ситуаціях. У цих випадках суб'єкт часто змушений діяти під сильним впливом зовнішніх психотравмуючих факторів та гострого дефіциту часу на їхнє обмірковування та прийняття рішення. Поведінка стає суто емоційною, а тривожність, спалахуючи миттєво, виконує свої захисні функції. Особливо несприятливі наслідки викликають стресогенні впливи в осіб із психічними аномаліями, оскільки їх адаптаційні можливості нижчі.

Третім за вагою середніх балових значень є гіпертимність, яка характеризується екстравертованістю, підвищеним фоном настрою, прагненням до неформального лідерства, завищеною самооцінкою, оптимізмом, легковажністю. Загострення гіпертимної акцентуації може мати негативні соціальні наслідки порушення етичних норм, поверхневість, брехливість, нецілеспрямованість, початі справи не доводяться до кінця. Криміногенність гіпертимності полягає у збудливості та поганому контролі емоцій, які під дією психотравмуючих факторів можуть проявитися неочікуваним афектом.

Висновки

Узагальнюючи одержані результати, можна створити портрет рецидивіста, характерологічними ознаками якого є емотивне реагування, яке він намагається компенсувати застряганням на захисній педантичній впорядкованості, побоюючись небезпечних наслідків неконтрольованих актів через власну збудливу гіпертимну екзальтованість, яка, внаслідок демонстративності на тлі дистимічних, а інколи й дисфоричних перепадів настрою, може призводити до необдуманих вчинків. При цьому його демонстративна екзальтованість є набутою характеристикою, інтеріоризованою в ході соціалізації у відповідних традиціях кримінальної субкультури. Однак саме вони часто й стають пусковим механізмом неконтрольованої поведінк и, яка призводить до вчинення правопорушень. Застрягання також характеризує не лише злопам'ятність, але й стійку фіксацію асоціальних установок педантичного дотримання норм кримінального світу. Загальна ж нестійкість емоційних реакцій породжується накопиченням негативних переживань (проблемних сфер життя, нереалізованих соціальних бажань, мрій та прагнень, виключно викривленій можливості задовольняти базові потреби, негативний досвід відбування покарань, конфлікти з соціумом тощо), що проявляється у генералізованій виснажливій дисфоричній дистимії. Будучи закріпленим на рівні установочних реакцій, такі характерологічні особливості мало того що видко фіксуються, але й стають стійкими якостями, що обумовлюють стереотипність відтворюваної з разу у раз асоціальної поведінки.

Література

1. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступное поведение и психические аномалии. Под редакцией В.Н. Кудрявцева. М.: Спарк, 1998. 215 с.

2. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология. Д.: Сталкер, 1998. 432 с.

3. Еникеев М.И. Юридическая психология. М., 1999. 332 с.

4. Зелинский А. Ф. Криминальная психология. К.: Юринком Интер, 1999. 240 с.

5. Ігнатов О.М. Акцентуації особистості як фактор детермінації протиправної поведінки. Науковий вісник гуманітарного міжнародного університету.

6. Леонгард К. Акцентуированные личности. К.: Вища школа, 1989. 315 с.

7. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л., 1983.

8. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий их статика, динамика, систематика. М., 2020.

References

1. Antonjan Ju.M., Borodin S.V. (1998). Prestupnoe povedenie i psihicheskie anomalii. Pod redakciej V.N. Kudrjavceva. M.: Spark. 215 s.

2. Balabanova L.M. Sudebnaja patopsihologija. (1998). D.: Stalker. 432 s.

3. Enikeev M.I. Juridicheskaja psihologija. (1999). M. 332 s.

4. Zelinskij A. F. Kriminal'naja psihologija. (1999). K.: Jurinkom Inter. 240 s.

5. [gnatov O.M. Akcentuacn osobistosti jak faktor determrnacn protipravnoi povedіnki. Naukovij visnikgumamtarnogo тігкпагодподо umversitetu.

6. Leongard K. Akcentuirovannye lichnosti. (1989). K.: Vishha shkola. 315 s.

7. Lichko A.E. Psihopatii i akcentuacii haraktera u podrostkov. (1983). L.

8. Gannushkin P.B. Klinika psihopatij ih statika, dinamika, sistematika. (2020). M.

Размещено на Allbest.ru