Професійна самоідентичність майбутніх психологів у закладах вищої освіти

Анотація

У статті проаналізовано теоретичні та емпіричні підходи до вивчення психологічних передумов розвитку професійної самоідентичності. Теоретично досліджені особливості розвитку мотиваційної сфери майбутніх психологів як ключового компоненту професійної самоідентичності, психолого-педагогічні умови її становлення; засади вивчення самоідентичності у психологів.

Методологічно обґрунтуванні методичні засади та методики діагностики дослідження особливостей професійної самоідентичності майбутніх психологів та її чинників. Проаналізовані результати емпіричного дослідження, які характеризують особливості професійної самоідентичності студентів-психологів на різних навчальних етапах професійного опанування.

Ключові слова: особливості професійної самоідентичності, розвиток мотиваційної сфери майбутніх професіоналів, умови становлення професійної самоідентичності, професійна готовність майбутнього психолога, навчально-професійна підготовка особистості.

Abstract

Keywords: peculiarities of professional self-identity, future professionals motivational sphere development, conditions ofprofessional self-identity formation, professional readiness of the future psychologist, educational and professional training of the individual.

Основна частина

Постановка проблеми. В умовах сучасного глобалізованого, надзвичайно динамічного та уніфікованого соціуму постійно змінюються соціальні орієнтири, які спрямовують розвиток людства. Спираючись на ці обставини особливо гостро постає проблема збереження індивідуальної неповторності людини та особистісної цілісності, що, зокрема, забезпечуються мотиваційною сферою її особистості. Все гучніше на цьому тлі звучить не тільки проблема «буття собою», а й проблема «стати висококваліфікованим фахівцем». У цьому контексті психологія опиняється перед складним завданням пошуку шляхів розширення самоідентифікації, простору самоусвідомлення, та надання засобів самореалізації для людини, яка шукає власне місце у інформаційно перенасиченому, складному, вимогливому світі.

Дослідження проблем самоідентичності тісно пов'язані з процесом професійного становлення особистості фахівця. Так, на розробку теоретичних та методологічних засад професійної підготовки, на вивчення проблем розвитку професійної самоідентичності спрямовані дослідження: професійної свідомості (Н. Кучеровська, Г. Ложкін, А. Самойлова, Н. Шевченко), професійного мислення та рефлексії (Г. Балл, М. Вербан, Н. Пов'якель, Н. Пророк та ін.), професійної ідентичності (Є. Зеєр, А. Маркова, Н. Чепелєва, Л. Шнейдер, М. Щербаков, Т. Щербан), процесу формування самоідентичності (Н. Ничкало, С. Сисоєва, Т. Титаренко, Е. Уотерман, К. Горні, Т. Яблонська). Підкреслюється необхідність вивчення ідентичності в різноманітті проявів та єдності всіх її сторін, з урахуванням інтенціональної сутності, а також в контексті інтерактивних, перцептивних, комунікативних, екзистенціаль - них, функціональних, ментальних і мовних процесів психічного розвитку (О. Бондаренко, Ж. Вірна, О. Леонтьєв,

С. Максименко, Л. Мітіна, Л. Шнейдер). Однак проблема ідентичності настільки глибока та різноманітна, що здійснені дослідження не можуть вичерпати її. Так, залишаються недостатньо вивченими особливості розвитку професійної самоідентичності та шляхи і засоби її формування в сучасному динамічному суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пошуки специфіки професійної підготовки, професіоналізму, психологічної та професійної готовності майбутнього психолога здійснювались у межах таких наукових підходів, як особистісно-орієнтований (І. Бех, І. Булах, К. Роджерс,

В. Франкл, Е. Фромм, І. Якиманська та ін.), ціннісно-смисловий (І. Бех, А. Деркач, О. Сапогова, Л. Баєва, Є. Клімов та ін.) та особистісно-діяльнісний (О. Леонтьєв, Б. Ананьєв, О. Бондарев - ська, А. Деркач, М. Д'яченко, Л. Кандибович, В. Серіков та ін.). А вивчення проблеми становлення професійної самоідентичності майбутніх психологів у ході їх навчально - професійної підготовки, а саме її компонентів, рівнів розвитку і чинників впливу на її становлення не здійснювалося раніше у межах особистісно-професійного підходу.

Дослідження проблем самоідентичності тісно пов'язані з процесом професійного становлення особистості фахівця.

О. Трандіна (2007) вважає, що професійна ідентичність може виступати як основна тенденція професійного становлення особистості; показник рівня розвитку суб'єкта, його професійного шляху; динамічне утворення, яке змінюється під дією низки факторів, основним із яких є професійне навчання. Професійна ідентичність є обов'язковою й невід'ємною складовою професіоналізму та водночас умовою його формування. Розвиток професійної ідентичності може відбуватися в таких напрямах: розвиток потреб та інтересів; допомога особистості в плані визначення того, ким людина себе бачить; відбувається все більш глибоке усвідомлення себе, своїх можливостей та потреб.

У психології та пов'язаних з нею науках існують різні погляди до розуміння концептуальних засад дослідження самоідентичності загалом, так і до характеристики її структури та процесу ідентифікації. У зв'язку з цим, однією із задач даного дослідження була спроба на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових та науково-публіцистичних джерел дослідити підходи до вивчення поняття «професійна самоідентичність».

Одже, ідентичність - (від англ. ^entity - тотожність) - це багатозначний життєвий та загальнонауковий термін, що виражає ідею постійності, тотожності, спадкоємності індивіда та його самосвідомості (Кондратьев, Ильин, 2007).

Е. Еріксон (2006) розглядав самоідентифікацію як процес за допомогою якого людина: 1) поширює самоідентичність на будь-кого іншого; 2) запозичує від кого-небудь; 3) змішує або плутає самоідентичність з самоідентичністю іншого.

Е. Фромм (2005) вважає, що самоідентичність означає почуття приналежності до якоїсь цілісної структури, усвідомлення людиною того, що вона є частиною цієї структури і займає в ній певне, визначене положення. Самоідентичність допомагає людині знайти свою соціальну ношу, щоб уникнути сумнівів та самотності.

Під самоідентичністю А. Ватерман розуміє наявність у людині чіткого самовизначення, що включає вибір цілей, цінностей і переконань, яких людина дотримується в житті, які, на її думку, є елементами самоідентичності. Для формування самоідентичності, за А. Ватерманом, найбільш значимими є такі сфери життя: 1) вибір професії та професійного шляху;

2) прийняття та переоцінка релігійних і моральних переконань;

3) вироблення політичних поглядів; 4) прийняття набору соціальних ролей, включаючи статеві ролі та очікування щодо шлюбу та батьківства (Waterman, 1982).

Самоідентичність розуміється Дж. Мідом як здатність людини сприймати свою поведінку і життя в якості зв'язаного і єдиного цілого, та складається з властивостей, які продукуються в ході соціальної взаємодії («соціальної інтеракції»). Е. Гоффман визначав, що самоідентичність - це сукупність соціальних ролей і одночасно рефлексія на власні соціальні ролі.

Виходячи з досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених можна стверджувати, що професійна самоідентичність, як частина ідентичності особистісної, постає системним, динамічним, рівневим явищем, що характеризує прийняття особистістю професійних ціннісних позицій. Професійна самоідентичність є активним особистісним проявом усвідомленого ставлення до обраної професії, позаяк оцінювання професійної самоідентичності відбувається на основі суб'єктивних показників, включаючи професійну самооцінку, професійне самовизначення, задоволеність працею, професією, кар'єрою, собою тощо.

Формування професійної ідентичності співвідноситься з розвитком відповідної системи професійної активності, включаючи її професійну і структурні компоненти. У якості параметрів розвитку професійної ідентичності розглядаються: задоволеність різними сторонами професійної діяльності та професії в цілому, якісні та кількісні особливості професійної самооцінки (структуру ідеальної та реальної Я-концепції), особливості ціннісної сфери та ряд інших.

Так, розвиток професійної ідентичності залежить від емоційно-позитивного сприйняття себе як майбутнього професіонала, позитивного ставлення до отриманої інформації про майбутню професію, від якого залежить формування образу професії та успішного засвоєння прав й обов'язків, норм і цінностей професійної діяльності для ефективної професійної діяльності в майбутньому.

Основними мотивами психологів є бажання допомагати людям, потреба у саморозвитку, інтерес до психології як до нової області знань, прагнення отримати престижну професію «психолога-практика» (психотерапевта, консультанта). Ці бажання багато в чому залежать від особливостей юнацького віку і пов'язані з прагненням «пізнати себе» та отримати психологічну консультацію. Додаткову роль при цьому відіграє незрозумілість загального уявлення про характер та зміст професійної діяльності психолога та міфічні уявлення про психологію і психологів.

Стосовно учбової діяльності студентів в системі вузівської освіти під професійною мотивацією розуміється сукупність факторів і процесів, які, відбиваючись у свідомості, спонукають і скеровують особистість до вивчення майбутньої професійної діяльності. Професійна мотивація виступає як внутрішній рушійний чинник розвитку професіоналізму і особистості, так як тільки на основі її високого рівня формування, можливий ефективний розвиток професійної освіченості та культури особистості.

Серед чинників розвитку професійної самоідентичності дослідники виокремлюють: професійну обізнаність (поінформованість); емоційно-позитивне сприйняття інформації про професію та себе, як майбутнього професіонала; ідеальні образи обраної професії; усвідомлення своєї приналежності до професії; очікування індивіда та можливості соціальних перспектив, які дає дана професія; сформованість образу Я; професійне спілкування та взаємодію студентів з фахівцями професійної спільноти тощо; успішне засвоєння (привласнення) прав і обов'язків, норм та правил професійної діяльності тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження. Завдяки теоретичному аналізу проблеми ми вирішили, що ефективному розвитку професійної самоідентичності майбутніх психологів можуть сприяти певні психолого-педагогічні умови та чинники, за допомогою яких і відбувається формування професійної самоідентичності з урахуванням важливих галузей професійно - освітнього простору. Тому метою нашого дослідження стала спроба теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічні чинники розвитку професійної самоідентичності майбутнього психолога.

Емпіричне дослідження проводилося в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Королен-ка на психолого-педагогічному факультеті. В дослідженні брали участь 42 студенти-психологи (студенти 2 курсу груп: П-212 (10 респондентів); П-213 (11 респондентів) та 4 курсу груп: П-412 (9 респондентів); П-413 (12 респондентів).

Студентам, які приймали участь у дослідженні, були надані методики для дослідження професійної самоідентичності.

Дослідження було проведено в три етапи.

На першому етапі відбувалося формування двох вибірок студентів із різним рівнем навчання.

На другому етапі проведеної роботи відбувалось проведення у цих групах комплексу наступних методик: Методика на визначення мотивації професійної діяльності (методика К. Замфір у модифікації А.О. Реана); методика для діагностики ставлення до професії (В. Ядов); «Мотиви вибору професії» (В.А. Семиченко); «Діагностика професійної спрямованості особистості» (Б. Басса).

На третьому етапі проводився аналіз отриманих даних, також їх обґрунтування та здійснення якісного й кількісного їх аналізу, з урахуванням закономірностей зв'язку між показниками.

У таблиці 1 представлено показники вираженості мотивації вибору професії студентами-психологами.

Як бачимо з таблиці 1, серед студентів різних курсів навчання переважають показники внутрішньої мотивації. При цьому, другокурсники мають дещо більшу орієнтацію зовнішню позитивну, а студенти четвертого курсу - негативну мотивацію.

Таблиця 1. Визначення мотивів вибору професії студентів 2 та 4 курсів (п=42)