Вплив гендерних установок на розвиток і становлення особистості: теоретичний аспект проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДДПУ

Вплив гендерних установок на розвиток і становлення особистості: теоретичний аспект проблеми

Логвінова Д.В. к. психол.н., доцент кафедри психології

Кортяк О.А. студент ІІ курсу спеціальності 053 «Психологія»

Анотація

У статті проведено аналіз філософсько-психологічних підходів до проблеми статево-рольового самовизначення особистості, розглянуто зміст категорій "маскулінність", "фемінність" в андроцентричних і фемінних культурах. Розкрито зв'язок між гендерною ідеологією суспільства та змістовними характеристиками Я-образу, зазначено про стан проблеми тендерної рівності в сучасній Ураїні.

Ключові слова: статево-рольове самовизначення особистості, маскулінність, фемінність, статевий диморфізм, статева ідентичність, соціальна диференціація, статева соціалізація.

Постановка проблеми. На сьогодні у психологічній літературі з'являється безліч статей і наукових праць, у яких освітлено питання, пов'язані з проблемами статево-рольового самовизначення, з особливостями формування статевої ідентичності, впливом маскулінних і фемінінних ідеалів суспільства на індивідуальні цінності. Система ціннісно -нормативних орієнтацій формується саме в суспільстві шляхом засвоєння духовної і матеріальної культури, культури шлюбних відносин, шляхом прийняття тих статево -рольових норм поведінки, що складалися в процесі становлення даного суспільства протягом століть. Демократизація громадського життя, зміна політичного ладу викликали ряд протиріч у свідомості людей. Тепер, коли повсюдно звучать заклики до свободи соціального волевиявлення, до вибору власної лінії поведінки в соціальних і сімейних стосунках, проблеми статевого самовизначення набувають найбільшої актуальності і значущості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психології склалося декілька напрямів. Перший тісно перетинається з біологією розвитку, сексологією, медициною, пов'язаний із вивченням категорії "стать" в онтогенезі людини. Представники цього напрямку простежують розгортання генетичної програми в онтогенезі людини під впливом соціуму (Д. Надь, Дж. Хатчісон). Другий напрямок виражає соціогенетичне спрямування, де в процесах соціальної диференціації, пов'язаних із статевим диморфізмом, першорядну роль грає культура. Одне з перших досліджень у цьому напрямку належить відомій представниці культурології М. Мід у роботі "Стать і темперамент у різних суспільствах" (1935). Ця монографія стала поштовхом до цілого потоку досліджень зі статевої соціалізації, механізмів засвоєння ролей відповідно до прийнятих у культурі стереотипів поведінки. Третя орієнтація - когнітивно- персонологічна, що розглядає питання онтогенезу статевої ідентичності, "Я- образу", індивідуального стилю, пов'язаного зі статевим диморфізмом, пізнавального розвитку дітей. У роботах цього напрямку переважають ідеї, що спираються або на психолоаналітичні, або на когнітивно-генетичні концепції особистості. Когнітивні процеси також впливають на формування статевої ідентичності. Чоловічий когнітивний стиль більш аналітичний, у ньому математичні здібності представлені набагато сильніше, ніж у жінок. У останніх більш розвинені вербальні здібності, вони краще справляються з простими, рутинними завданнями. Маккобі та Джеклін (1973) стверджують, що на дівчат впливає спадковість, а на хлопчиків - середовище.

У філолофсько-психологічній літературі процес гендерного розвитку трактується як поняття, що відображає об'єктивний, соціально -конкретний характер відносин між індивідом і соціумом, у ході яких відбуваються усвідомлення та прийняття норм і вимог з боку суспільства в сфері статево- рольової поведінки. На наш погляд, стрижнем і основою статевої соціалізації виступає Я-концепція, оскільки вона інтегрує в собі як етнопсихологічні основи тендерної поведінки, так і соціокультурний вплив сучасності.

Процес входження дитини в суспільство передбачає засвоєння певних знань не тільки матеріальної й духовної культури, але й зі сфери гендерної та сексуальної поведінки. Однак на даному етапі ця проблема перебуває в стадії розробки, простежується неготовність педагогів і шкільних психологів відповідати запитам часу. Наслідком цього є різні порушення гендерної рівноправності в багатьох сферах громадського життя, високі показники шлюборозлучних процесів, високий рівень абортів і збільшення венеричних захворювань серед молоді. Таке положення в практиці навчально -виховного процесу привертає увагу вчених до розв'язання теоретико-методологічних і методичних проблем соціалізації статі в рамках педагогічної і вікової психології.

Основними показниками гендерних оріентацій людини та суспільства на традиційне чи нетрадиційне прийняття статевих ролей є такі категорії, як фемінінність (фемінноцентричні нормативи) і маскулінність (андроцентричні нормативи). Відповідно до теорії статевих відмінностей [2], маскулінна орієнтація виражається у фізичній і духовній силі, у набутті незалежності, в орієнтуванні на індивідуальні досягнення, у виробленні предметно - інструментальних навичок; фемінінні установки проявляються в слабкості, залежності, в емоційно-регулюючих відносинах.

Дихотомія маскулінності-фемінінності в рамках крос-культурних досліджень може набувати якості гіпергендерних особистісних очікувань. Так, ідеальний чоловік в андроцентричних культурах повинен володіти досвідом виживання, уміти контролювати ситуацію. Агресивність, застосування насильства, у тому числі і сексуального, ігнорування прав інших людей виправдане і розглядається як значна складова маскулінної поведінки. Поведінка ж жінок характеризується схильністю до позитивного ставлення в сексуальних домаганнях, стриманістю власного волевиявлення й у той же час маніпулюванням чоловіками в корисливих цілях. Звідси випливає, що процес соціалізації прямо пов'язаний зі змістовно-значеннєвою інтеграцією Я, коли ролі і дії набувають сутності не самі по собі, а в контексті більш широкої соціальної сфери.

Гендерна ідеологія суспільства накладає певний відбиток на індивідуальне самовизначення людини в системі життєвих цінностей і смислів буття. Так, учнівська молодь із країн так званої маскулінної орієнтації (Японія, США, Великобританія, Мексика) у відсотковому відношенні при порівнянні з іншими країнами відрізняється наполегливістю в досягненні намічених результатів, прагненні до високих матеріальних заробітків і т.д. Студентська молодь фемінінних країн (Швеція, Норвегія, Франція, Данія) схильна до догоди, прагне мати комфортні умови життя (Д. Верн, Л. Гордон, Д. Мошер) [цит. за 1].

Таким чином, гендерна ідеологія суспільства перетворює проблему статевої соціалізації на проблему соціальної відповідальності соціуму перед кожним членом суспільства, яке програмує і направляє, створює змістовну характеристику образу Я; нормативи тендерної поведінки соціуму виступають своєрідним покажчиком засвоєння сімейних і професійних ролей, побудовою ідеального Я.

Процес соціалізації здійснюється протягом усього життя людини. Однак серед вікових етапів онтогенезу роки отроцтва найбільш відповідальні за прийняття статевої ідентичності, засвоєння статевої ролі. Складність цього періоду посилюється обмеженням у часі. Якщо в дитинстві оточуючі ще миряться з деякими відхиленнями в поведінці дитини від запропонованих статевих ролей, тобто установках чоловічої чи жіночої поведінки, то в отроцтві вибір повинен бути більш чітким, інакше підліток ризикує бути відштовхнутим однолітками і батьками; під загрозою опиняється прийняття його ровесниками та його відповідний статус у групі, тому що успіх дитини в підлітковому суспільстві залежить від її відповідності критеріям статевих ролей [цит. за 3]. статевий рольовий самовизначення маскулінність

Засвоєння статевої ролі, на думку Доувана, є більш складним для дівчат, ніж для хлопчиків. Специфіка труднощів пов'язана з розбіжностями в чоловічій і жіночій соціалізації. У хлопчиків ще до школи спостерігається злам у процесі соціалізації, коли вони повинні відмовитися від залежності і пасивності, характерних для попереднього віку, щоб досягти незалежності і стати здатними до самоствердження в соціальному житті з іншими дітьми. У дівчат цей злам відбувається в отроцтві. У дитинстві дівчинка знаходиться під подвійним впливом: перший збільшує її залежність від дому, другий заохочує індивідуалізм і прагнення до змагання. В отроцтві дівчинка раптом відкриває для себе, що повинна відмовитися від цього чи сховати своє прагнення до індивідуального успіху, якщо хоче бути оцінена як жінка. Від неї чекають, що вона відмовиться від ідей самореалізації в ім'я основних цілей: стати дружиною і матір'ю. Соціальний тиск у період отроцтва викликає у дівчат перегляд планів самореалізації. Тепер вони починають розуміти, що лідерство, змагання - агресивні і не жіночні, що відхилення від заданих стандартів загрожує надалі гетеросексуальними відносинами.

Що стосується прийняття статевої ідентичності, то до кінця підліткового віку в основному виробляється певний стиль життя, що визначає сексуальну позицію людини і виражається в різних сексуальних образах.

Особливості сексуальної поведінки дитини обумовлені характером її гендерних настанов, набутих знань про своє тіло, про фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі, про взаємини статей. Чим вища міра пізнання, тим вища цінність таких визначальних структур образу Я-компонентів, як усвідомлення статевої ідентичності, культура і гігієна сексуальних відносин, чітка поляризація у формах міжособистісної поведінки.

Психологічним бар'єром на шляху интеріорізації культури соціальної поведінки, ставлення до репродуктивного здоров'я виступає низький рівень саморефлексії тілесного Я. Дефіцит сексуальної освіти на тлі низькопробної інформації, що надходить, забезпечує телебачення і засоби масової інформації, призводить до відчуження сексуальної сфери від власного образу Я. Україна може вийти на належний рівень розвитку, якщо будуть переглянуті навчальні програми, в яких акцент ставитиметься на вивченні питань, що стосуються духовної культури, шлюбно-сімейних відносин. Це буде сприяти формуванню ціннісно-нормативних орієнтацій, що відповідають нашому суспільству.

Аналіз процесу соціалізації на Україні свідчить про наявність ряду протиріч між гендерними установками й індивідуальними запитами, що призводить до дисгармонії образу Я. Дисбаланс домагань і чекань, заперечення сексуальних бажань на користь етнокультурних нормативів статево -рольової поведінки - все це призводить до дезорієнтації молоді в пошуках шляхів досягнення реального й ідеального Я. Розглядаючи проблему тендерної рівності в нашій країні, можна помітити, що становище радикально змінилося, тому що статевий поділ праці втратив твердість, кількість винятково жіночих і чоловічих занять різко зменшилося, а взаємовідносини чоловіків і жінок у родині і на виробництві стали, в принципі, рівноправними. Проте одна із засновниць жіночої психології К. Хорні стверджує, що жінки часто почувають себе неповноцінними в порівнянні з чоловіками, тому що їхня життєдіяльність ґрунтується на економічній, психичічно-соціальній, політичній залежності від чоловіків. На сучасному етапі розвитку суспільства жінки прагнуть набути певних маскулінних якостей, що дозволили б їм зайняти рівний соціальний статус і привілеї, що забезпечують економічну і соціальну незалежність від чоловіків.

Необхідно ставити акцент на соціально -культурний фактор, який визначає поведінку представників різних статей. У багатьох народів вважається, що для жінок характерним є емоційна експресивність, урівноваженість, комунікабельність, а від чоловіків, навпроти, очікують прояв незалежності, демонстрації сили й у якомусь ступені твердості й агресивності.

Аналіз розвитку сучасної України свідчить про те, що наше суспільство поки ще не готове успішно розв'язувати проблеми гендерної рівності через кризу в духовному, економічному і культурному житті. У цілому дослідники визначають, що контекст культури здійснює важливий вплив на формування Я- концепції особистості.

Список використаних джерел

1. Головнева И.В. Изменение стереотипов социальных ролей мужчин и женщин как закономерный этап личностного развития в переходный период. Вісник Харківського Національного Університету. Серія "Психологія", 2002, №550. С. 50-52.

2. Кон И.С. Психология половых различий. Вопросы психологии. 1981, №2.- С.47-57.

3. Мид М. Культура и мир детства // Избр. произв. Пер. с англ. - М.: Педагогика, 1988. - С. 26-140.

4. Психология индивидуальных различий. Хрестоматия по психологии под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Ф. Романова. - М., 2000.

Размещено на Allbest.ru