Системний та синергетичний підходи неперервного саморозвитку майбутніх рятувальників

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

Системний та синергетичний підходи неперервного саморозвитку майбутніх рятувальників

Коваль Ігор Святославович кандидат педагогічних наук, майор служби цивільного захисту, заступник начальника відділу виховної, соціально- гуманітарної роботи та психологічного забезпечення

Анотація

саморозвиток синергетичний неперервний

У статті представлено результати теоретичного аналізу наукових аспектів дослідження неперервного саморозвитку майбутніх рятувальників на основі системного та синергетичного методологічних підходів. Проаналізовано та розкрито особливості зазначених підходів неперервного саморозвитку фахівців в процесі професійної підготовки у закладах вищої освіти Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Виявлено, що автори різняться у трактуванні підходів, зокрема системний - розглядають як: спосіб наукового пізнання та практичної діяльності; дослідженням складно організованих об'єктів як комплексу пов'язаних між собою підсистем; взаємозв'язки шляхів і методів досягнення належного рівня компетентності; планове конструювання розвитку особистості в процесі її професійної діяльності. Синергетичний - розуміють як: синтез взаємодій багатьох факторів у тотожних процесах освіти й самоосвіти; міждисциплінарний напрям досліджень; стимулювання людини до особистісного саморозкриття; наука з фундаментальними положеннями відкритості якої-небудь системи.

Доведено, що системний підхід сприяє поетапному та послідовному процесу підготовки майбутніх фахівців як системи, забезпечуючи умови для накопичення досвіду, набуття й розвитку професійних компетентностей, що є можливим при моделюванні на заняттях екстремальних ситуацій. У свою чергу, синергетичний підхід - забезпечує найвищу форму активності рятувальників у професійній царині, на основі попередньо сформованих компетентностей, що сприяють саморозвитку, плануванню, прогнозуванню, управлінню в умовах ризику й взаємодії з суспільством. Ці підходи тісно взаємопов'язані один з одним, тому є основоположними на загальнонауковому методологічному рівні для дослідження саморозвитку майбутніх рятувальників у процесі їхньої професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах ризику та невизначеності.

Ключові слова: майбутні рятувальники, системний підхід, синергетичний підхід, неперервний саморозвиток, галузь безпеки людини.

Koval Ihor Svyatoslavovych Candidate of Pedagogical Sciences, Major of the Civil Protection Service, Deputy Head of the Department of Educational, Social and Humanitarian Work and Psychological Support, Lviv State University of Life Safety

SYSTEMATIC AND SYNERGETIC APPROACHES TO THE CONTINUOUS SELF-DEVELOPMENT OF FUTURE RESCUERS

Abstract

The article presents the results of a theoretical analysis of scientific aspects of the study of continuous self-development of future rescuers based on systematic and synergistic methodological approaches. The peculiarities of the specified approaches of continuous self-development of specialists in the process of professional training in higher education institutions of the State Emergency Service of Ukraine were analyzed and revealed. It was found that the authors differ in the interpretation of the approaches, in particular the systemic one - considered as: a way of scientific knowledge and practical activity; the study of complexly organized objects as a complex of interconnected subsystems; interrelationships of ways and methods of achieving the appropriate level of competence; planned construction of personality development in the process of its professional activity. Synergistic - understood as: synthesis of interactions of many factors in identical processes of education and self-education; interdisciplinary direction of research; stimulating a person to personal self-disclosure; science with the fundamental provisions of the openness of any system.

It has been proven that the systematic approach contributes to the step-by-step and consistent process of training future specialists as a system, providing conditions for the accumulation of experience, acquisition and development of professional competences, which is possible when modeling extreme situations in classes. In turn, the synergistic approach provides the highest form of activity of rescuers in the professional field, based on previously formed competencies that contribute to selfdevelopment, planning, forecasting, management in conditions of risk and interaction with society. These approaches are closely related to each other, therefore, they are fundamental at the general scientific methodological level for the study of self-development of future rescuers in the process of their professional training for activities in extreme conditions of risk and uncertainty.

Key words: future rescuers, systemic approach, synergistic approach, continuous self-development, human security industry.

Постановка проблеми. Повномасштабна війна в котрій українці виборюють власні права та свободу на мирне існування на рідній українській землі, торкнулася не лише нашого суспільства, а й цілого світу, тому постає проблема мирної життєдіяльності, де треба адекватно підходити до сприйняття й аналізу особистісного розвитку. Крім того розвиток є необхідною «аксіомою» професійного зростання. Таким чином неперервний саморозвиток людини стає провідним завданням закладів вищої освіти (ЗВО), зокрема це стосується й підготовки майбутніх рятувальників, які не лише повинні вміти використовувати новітні техніки для рятування людей, а й вдосконалювати вже існуючи, відповідно до набутих знань, вмінь та навичок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості розвитку особистості у своїх доробках висвітлювали: Н. Вовчаста, Г. Костюк, С. Максименко, Н. Ничкало, Л. Руденко, М. Савчин, В. Ямницький. У працях вітчизняних науковців (О. Горохівського, О. Зарічанського, М. Коваля, М. Козяра, С. Крука, А. Литвина, Л. Маладики, О. Повстин, Л. Руденко, Ю. Таймасова) відображено особливості професійного становлення майбутніх рятувальників галузі безпеки людини. Проблему професійного саморозвитку особистості у педагогічних контекстах розглянуто у працях О. Єрахторіної, Л. Зязюн, О. Колесник, С. Кузікової, В. Лозового, С. Максименка, О. Орлової, Л. Сідлак та інших.

Проте аналіз наукових досліджень з окресленої проблеми доводить, що більшість праць висвітлює особливості розвитку та становлення індивіда, зокрема проблематика неперервного саморозвитку майбутніх рятувальників галузі безпеки людини майже не розглядається. З огляду на зазначене, зростає потреба у підготовці фахівців до професійного саморозвитку, де підґрунтям повинні бути методологічні засади, що сприятимуть об'єктивним висновкам дослідження.

Мета статті - розкрити особливості системного та синергетичного підходів неперервного саморозвитку майбутніх рятувальників в процесі професійної підготовки у ЗВО Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України).

Виклад основного матеріалу. Опираючись на сутність дефініції «методологія» як своєрідну наукову систему, що охоплює принципи, методи, теорії, які мають особливе цільове призначення, пов'язане з реалізацією професійної діяльності, зазначимо, що найважливішим завданням сучасної наукової методології є розроблення та впровадження наукових підходів до вивчення реальних явищ, які досліджуються наукою. Аналіз літературних джерел із проблеми саморозвитку майбутніх рятувальників в галузі безпеки людини продукує виокремлення системного та синергетичного підходів й визначити доцільність їх використання. Розглянемо кожен з цих підходів детальніше.

Системний підхід. Професійна підготовка в навчальних закладах ДСНС України повинна модернізовуватись так, щоб її подальший розвиток був пов'язаним із саморозвитком майбутніх рятувальників, а не лише з накопиченням досвіду та теоретичного потенціалу. Це, своєю чергою, вимагає новітніх способів подачі й освоєння навчального матеріалу, та головне - модерного способу взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу.

Вивчаючи проблему саморозвитку майбутніх рятувальників в галузі безпеки людини, системний підхід є одним із способів професійної підготовки як цілісного процесу, що сприяє ефективній взаємодії між всіма його складовими. У наукових дослідженнях, системний підхід є одним з основних, оскільки інтерпретує явища не ізольовано як автономну одиницю, а перш за все як взаємодію зв'язків цілісних компонентів, визначаючи їх основні тенденції та закономірності [5, с. 104]

Науковцями «системний підхід» тлумачиться неоднозначно, так В. Андрущенко трактує його як спосіб наукового пізнання та практичної діяльності, який вимагає розглядати всі елементи системи у фундаментальній єдності з цілим [19, с. 536]. Означений підхід як методологічну основу педагогічних досліджень розглянуто у працях Р. Гуревича, А. Литвина, М. Козяра, В. Кременя, Н. Ничкало, О. Повстин, Л. Романишина, Л. Руденко та інші [10]. Системний підхід, за поясненнями С. Гончаренко, є послідовністю процедур для створення складно організованого об'єкта як системи, а також можливість прогнозування поведінки таких об'єктів, їх опису й пояснення; дослідженням складно організованих об'єктів як комплексу пов'язаних між собою підсистем, які поєднані ціллю, що характеризує інтегративні властивості об'єкта як системи, а також зовнішні й внутрішні зв'язки; цілісність визначення складно організованих досліджуваних об'єктів [6, с. 3].

На думку Б. Ломова, якщо ми розглядатимемо явище як систему, то перш за все необхідно виявити всі складові досліджуваного явища і варіанту їхньої організації [15, с. 92].

Цей підхід має на меті вивчати й аналізувати взаємозв'язки всіх елементів освіти: змісту, цілей; її теорії і методології; організації навчального процесу; ґрунтовний синтез проблеми саморозвитку майбутніх рятувальників в галузі безпеки людини.

В енциклопедичному словнику освіти дорослих зазначено, що системний підхід ґрунтується на розгорнутих принципах універсальної теорії системи, головним з яких є мета як визначальна категорія та системотвірний чинник, що направляє на побудову системи та умов її функціонування як омріяного завершального наслідку; структурованість між усіма складовими системи; взаємозв'язок з системами вищого рівня, і їх вплив на функціональність систем нижчого рівня; умовна мета поділу системи для визначення структурності; управління системними складовими для забезпечення розвитку відповідно до мети, за якої вона створена [16, с. 389].

Досліджуючи екстремально-професійну підготовку фахівців з надзвичайних ситуацій М. Козр вказав, що на основі системного підходу визначається взаємозв'язки шляхів і методів досягнення належного рівня компетентності [12, с. 124]. Цей підхід сприяє формуванню професійної готовності майбутніх рятувальників до діяльності в умовах ризику за допомогою спеціальних методів, психолого-педагогічних технологій та методик їхнього фахового становлення [9, с. 46].

Вагомими для нашого дослідження є напрацювання Л. Петренко, яка наголосила на важливості системного підходу при вивченні професійного розвитку фахівців упродовж цілого життя. Нею доведено, що цей методологічний підхід сприяє плановому конструюванню подальшого розвитку особистості в процесі її професійної діяльності [17, с. 55].

Системний підхід до саморозвитку майбутніх рятувальників в галузі безпеки людини реалізується за допомогою стандартів освіти, вимагаючи сприяння позитивно-емоційній атмосфері, особистісного комфорту та рефлексії, створення психопедагогічних умов для фахового становлення, удосконалення методики освітнього процесу, самоосвіти й самовиховання. На основі підходу відбувається трансформація теоретичних знань у компетентності (поведінка, вчинки, дії), що дає змогу розкрити їхнє творче вирішення професійних завдань, об'єднавши набуті знання з емоційною складовою в єдине русло. Успішність професійного саморозвитку рятувальників характеризується сформованими в процесі їхнього становлення і набуття фахового життєвого досвіду професійними потребами й ціннісними орієнтаціями. З огляду на це, важливим є залучення рятувальників до ситуацій невизначеності, де вони мали б змогу активно діяти, швидко приймаючи відповідальні рішення. Для нас важливим є те, щоб навчити молодь самостійно визначати мету й завдання, спрямовані на розвиток фахових вмінь і навичок, оскільки в освітньому процесі навчальних закладів ДСНС України потрібно робити акценти на формуючу особистість рятувальника, а не на предметно- змістовий аспект. Саморозвиток майбутніх рятувальників в галузі безпеки людини на основі системного підходу сприяє створенню умов, накопиченню досвіду, набуттю й розвитку професійних компетентностей, що є можливим при моделюванні на заняттях екстремальних ситуацій.

Синергетичний підхід. Професійна діяльність рятувальників ДСНС України характеризується постійним чергуванням хаосу і порядку, що є одним із основних педагогічних досягнень методології синергетики.

Досліджуючи філософію самоорганізації В. Аршинов та Я. Свирський зазначили, що при вивченні освітніх процесів доцільно використовувати синергетику, оскільки педагогічна думка все частіше спрямовується на аналіз парадигм освіти в їхній функціональній і парадигмальній єдності [1, с. 59]. У монографії О. Вознюк вказує, що при вивченні законів самоорганізації систем, синергетика представляє необхідні новітні закони їх розвитку, змінюючи статус наукового знання класичної парадигми мислення, оскільки в контексті синергетики вони постають парадоксальними й неоднозначними. [3, с. 45]. Педагогічну синегетику виокремлює А. Ворожбітова як синтез взаємодій багатьох факторів у тотожних процесах освіти й самоосвіти, навчання й самонавчання, виховання й самовиховання, які актуалізуються в процесі навчання індивіда [4, с. 22]. В цьому контексті В. Кремень зазначив, що педагогічна синегетика сприяє інноваційності у підходах до вивчення проблем розвитку педагогічних систем і педагогічного процесу, даючи змогу досліджувати їх з позицій відкритості, співтворчості, орієнтації на самоорганізацію й саморозвиток [14, с. 3-4]. Він зазначив, що педагогічний процес доцільніше розглядати як відкриту світосистему, в якій освітньо- виховні напрями й течії вільно переміщаються між собою. Її відкритість ґрунтується на пристосованості системи освіти до соціокультурних змін та їх відображенні у змісті освіти [14, с. 9]. На його думку, синергетичний підхід має на меті сприяти стимулюванню освітянської молоді до особистісного саморозкриття чи співпраці з оточуючими та основне, самим собою [13, с. 9]. Також В. Кремень зазначив, що синергетичні дослідження є перспективними, оскільки в них немає обмежень загальнотеоретичними моделями, знаходячи своє застосування за межами вузьких спеціалізацій. На принципах синергетики індивід моделює власне світобачення, тому що її знання є доступним й ґрунтовним як синергетика життя, в результаті чого може стати частиною людського світогляду [13, с.8].

На думку В. Виненка, у педагогічних дослідженнях необхідно використовувати синергетичний підхід, оскільки для усіх без винятку систем загальним принципом світобудови є «буфракційний механізм розвитку», в основі якого проходить процес перевороту порядку і хаосу, тобто самоорганізація [2].

А. Євтодюк зауважила, що відслідковування всезагальності синергетичних законів можливе при умові використання інновацій у розробці синергетичної парадигми, оскільки першим підпорядковані процеси систем відмінного онтологічного походження, які спроможні самоорганізуватись. Зазначене своєю чергою наштовхує науковців, котрі працюють в галузі педагогічної синергетики на те, що при аналізі розвитку й трансформації систем освіти необхідно впроваджувати синергетичне моделювання [8, с. 13-14].

Цікавою є думка О. Сухомлинської, яка вказує на існування правомірності використання синергетичного підходу як міждисциплінарного напряму досліджень, що сприяє застосовуванню різноманітних концепцій і підходів до розгляду освітньої направленості педагогічних процесів [18, с. 18].

Теорія синергетики, як зазначив Ю. Козловський зосереджена на багатоваріантності, нерівноважності, нестабільності й невизначеності шляхів розвитку системи, тому залежить від впливу певного роду конкретних умов і факторів. У монографії він вказує на можливість відкритій системі вибрати й стимулювати один із варіантів поведінки, опираючись на самокерованому синергетичному процесі й слабких впливах, виокремлених конкретними умовами, які співпадають з ймовірним різновидом розвитку, проте доведений наукою зразок поведінки їй нав'язати не можливо [11, с. 128].

С. Гончаренко відзначив, що синергетика як наука з власними фундаментальними положеннями відкритості якої-небудь системи - «сучасною теорією спільної дії» вивчає існуючі взаємодії педагогічного процесу. Розглядаючи відкритість систем, від вказав на те, що вони взаємодіють у формі співпраці й протистояння протилежностей [7, с. 76].

Розвиваючи погляди С. Гончаренка, зазначимо, що на основі методології синергетичного підходу здійснюється синтез змісту професійної підготовки рятувальників щодо аналізу запропонованих ЗВО наук, доцільності впровадження модерних освітніх курсів і програм, набуття фахових знань, вмінь, навичок, компетентностей, котрі формуються на засадах психопедагогіки, за умови поєднання спеціальних дисциплін із тренінговими технологіями.

Використання при вивченні проблеми саморозвитку майбутніх рятувальників в галузі безпеки людини синергетичного підходу сприяє формуванню на основі психопедагогіки інноваційно-інваріантних знань методології фахівців ДСНС України, а опираючись на міждисциплінарні зв'язки сприяє майбутньому професійному самовизначенню й самовдосконаленню особистості в обраній галузі.

З огляду на це, перед ЗВО ДСНС України постає проблема професійної підготовки майбутніх рятувальників служби цивільного захисту здатних до саморозвитку, що опанували не лише фахові компетентності галузі безпеки людини, а й специфічні якості особистості працівника, що є домінантними у діяльності в екстремальних умовах: комунікативність, відповідальність, організованість, готовність до ризику, фізичних та психологічних навантажень, швидка орієнтація в просторі, дисциплінованість тощо. Методологія синергетики сприяє формуванню, на основі попередньо сформованих, нових компетентностей фахівця, який буде здатним до саморозвитку, планування, прогнозування, управління в умовах ризику й взаємодії з суспільством.

Отже, аналіз наукової літератури спонукає до таких висновків: системний підхід сприяє поетапному та послідовному процесу підготовки майбутніх фахівців як системи, забезпечуючи умови для накопичення досвіду, набуття й розвитку професійних компетентностей, що є можливим при моделюванні на заняттях екстремальних ситуацій; синергетичний підхід забезпечує найвищу форму активності рятувальників у професійній царині, на основі попередньо сформованих компетентностей, що сприяють саморозвитку, плануванню, прогнозуванню, управлінню в умовах ризику й взаємодії з суспільством. Системний підхід тісно пов'язаний із синергетичним, тому вони є основоположними на загальнонауковому методологічному рівні для дослідження саморозвитку майбутніх спеціалістів ДСНС України у процесі їхньої професійної підготовки у ЗВО до діяльності в екстремальних умовах ризику та невизначеності.

Перспективи подальших наукових розвідок убачаємо в розкритті дидактичних принципів неперервного саморозвитку майбутніх рятувальників галузі безпеки людини та визначенні психолого-педагогічних умов їхнього професійного становлення.

Література

Аршинов В. И., Свирский Я. И. Философия самоорганизации. Новые горизонты. Общественные науки и современность, 1993. № 3. С. 59-71.

Виненко В. Г. Системно-синергетическое моделирование в непрерывном образовании педагога : дисс. ... д-ра пед. наук : 13.00.08. Саратов, 2001. 322 с.

Вознюк О. В. Розвиток вітчизняної педагогічної думки : синергетичний підхід : монографія /за ред. проф. П. Ю. Сауха. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. 184 с.

Ворожбитова A. A. Синергетический аспект вузовского образования в свете лингвориторического подхода. Вестник высшей школы, 1999, № 2. С. 22-26.

Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века (В поисках практикоориентированных концепций). М. : Изд-во «Совершенство», 1998. 608 с.

Гончаренко С., Кушнір В., Кушнір Г. Методологічні особливості наукових поглядів на педагогічний процес. Шлях освіти, 2008. № 4 (50). С. 2 -10.

Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження : методологічні поради молодим науковцям. Київ-Вінниця : ДОВ «Вінниця», 2008. 278 с.

Євтодюк А. В. Синергетичні засади моделювання освітніх систем : дис... канд. філос. наук : 09.00.03. АПН України; Інститут вищої освіти. К., 2002. 198 с.

Коваль І. С. Формування професійної готовності майбутніх рятувальників до діяльності в екстремальних умовах : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Львів, 2017. - 294 с.

Коваль М. С., Коваль І. С. Загальнонаукові методологічні підходи до формування професійної готовності майбутніх рятувальників. Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, 2018. № 17. С. 140-144.

Козловський Ю. М. Моделювання наукової діяльності вищого навчального закладу : теоретико-методологічний аспект: монографія. Львів : СПОЛОМ, 2012. 484 с.

Козяр М. М. Екстремально-професійна підготовка до діяльності у надзвичайних ситуаціях : монографія. Львів : Сполом, 2004. 376 с.

Кремень В. Г. Освіта і суспільство в парадигмі синергетичного мислення. Педагогіка і психологія, 2012. № 2 (75). С. 5-11.

Кремень В. Педагогічна синергетика : понятійно-категоріальний синтез. Теорія і практика управління соціальними системами, 2013. № 3. С. 3-19.

Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М. : Наука, 1984. 444 с.

Освіта дорослих енциклопедичний словник / за ред. В. Г. Кременя, Ю. В. Ковбасюка. К. : Основа, 2014. 490 с.

Петренко Л. М. Сучасні наукові підходи до розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівників професійно-технічних навчальних закладів. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, 2012. № 20 (255). С. 43-55.

Сухомлинська О. В. Рефлексії про ґенезу духовності в контексті виховання на шляху до синтезу парадигм. Історико-педагогічний альманах. Вип. 1. К., 2005. С. 5-20.

Філософський словник соціальних термінів / ред. колегія В. П. Андрущенко та ін; 2-ге вид. доповнене. Х. : “Р.И.Ф.”, 2005. 672 с.

References

Arshinov, V. I. & Svirskiy, Ya. I. (1993). Filosofiya samoorganizatsii. Novyie gorizontyi. [Philosophy of self-organization. New horizons.]. Obschestvennyie nauki i sovremennost. № 3. S. 59-71. [in Russian].

Vinenko, V. G. (2001). Sistemno-sinergeticheskoe modelirovanie v nepreryivnom obrazovanii pedagoga [System-synergistic modeling in continuous teacher education]. Doctor's thesis. Saratov. 322 s. [in Russian].

Vozniuk, O. V. (2009). Rozvytok vitchyznianoi pedahohichnoi dumky : synerhetychnyi pidkhid [Development of national pedagogical thought: a synergistic approach] za red. prof. P. Yu. Saukha. Zhytomyr : Vyd-vo ZhDU im. I. Franka. 184 s. [in Ukrainian].

Vorozhbitova, A. A. (1999). Sinergeticheskiy aspekt vuzovskogo obrazovaniya v svete lingvoritoricheskogo podhoda [The synergetic aspect of university education in the light of the linguistic approach]. Vestnik vyisshey shkolyi. № 2. S. 22-26. [in Russian].

Gershunskiy, B. S. (1998)/ Filosofiya obrazovaniya dlya XXI veka (V poiskah praktikoorientirovannyih kontseptsiy) [Philosophy of education for the XXI century (In search of practice-oriented concepts)]. M. : Izd-vo «Sovershenstvo». 608 s. [in Russian].

Honcharenko, S., Kushnir, V. & Kushnir, H. (2008). Metodolohichni osoblyvosti naukovykh pohliadiv na pedahohichnyi protses [Methodological features of scientific views on the pedagogical process]. Shliakh osvity. № 4 (50). S. 2 -10. [in Ukrainian].

Honcharenko, S. U. (2008). Pedahohichni doslidzhennia : metodolohichni porady molodym naukovtsiam [Pedagogical research : methodological advice for young scientists]. Kyiv- Vinnytsia : DOV «Vinnytsia», 2008. 278 s. [in Ukrainian].

Ievtodiuk, A. V. (2002). Synerhetychni zasady modeliuvannia osvitnikh system [Synergistic principles of modeling educational systems]. Candidate's thesis. APN Ukrainy; Instytut vyshchoi osvity. K., 2002. 198 s. [in Ukrainian].

Kova, I. S. (2017). Formuvannia profesiinoi hotovnosti maibutnikh riatuvalnykiv do diialnosti v ekstremalnykh umovakh [Formation of professional readiness of future rescuers for activities in extreme conditions]. Candidate's thesis. Lviv. - 294 s. [in Ukrainian].

Koval, M. S. & Koval, I. S. (2018). Zahalnonaukovi metodolohichni pidkhody do formuvannia profesiinoi hotovnosti maibutnikh riatuvalnykiv [General scientific methodological approaches to the formation of professional readiness of future rescuers]. Visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu bezpeky zhyttiediialnosti. № 17. S. 140-144. [in Ukrainian].

Kozlovskyi, Yu. M. (2012). Modeliuvannia naukovoi diialnosti vyshchoho navchalnoho zakladu : teoretyko-metodolohichnyi aspekt [Modeling of scientific activity of a higher educational institution: theoretical and methodological aspect]. Lviv : SPOLOM. 484 s. [in Ukrainian].

Koziar, M. M. (2004). Ekstremalno-profesiina pidhotovka do diialnosti u nadzvychainykh sytuatsiiakh [Extreme professional preparation for activities in emergency situations]. Lviv : Spolom. 376 s. [in Ukrainian].

Kremen, V. H. (2012). Osvita i suspilstvo v paradyhmi synerhetychnoho myslennia [Education and society in the paradigm of synergistic thinking]. Pedahohika i psykholohiia. № 2 (75). S. 5-11. [in Ukrainian].

Kremen, V. (2013). Pedahohichna synerhetyka : poniatiino-katehorialnyi syntez [Pedagogical synergy: conceptual and categorical synthesis]. Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy. № 3. S. 3-19. [in Ukrainian].

Lomov, B. F. (1984). Metodologicheskie i teoreticheskie problemyi psihologii [Methodological and theoretical problems of psychology]. M. : Nauka. 444 s. [in Russian].

Osvita doroslykh entsyklopedychnyi slovnyk [Adult education encyclopedic dictionary]. (2014). za red. V. H. Kremenia, Yu. V. Kovbasiuka. K. : Osnova. 490 s. [in Ukrainian].

Petrenko, L. M. (2012). Suchasni naukovi pidkhody do rozvytku informatsiino- analitychnoi kompetentnosti kerivnykiv profesiino-tekhnichnykh navchalnykh zakladiv [Modern scientific approaches to the development of informational and analytical competence of managers of vocational and technical educational institutions]. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. № 20 (255). S. 43-55. [in Ukrainian].

Sukhomlynska, O. V. (2005). Refleksii pro genezu dukhovnosti v konteksti vykhovannia na shliakhu do syntezu paradyhm [Reflections on the genesis of spirituality in the context of education on the way to the synthesis of paradigms]. Istoryko-pedahohichnyi almanakh. Vyp. 1. K. S. 5-20. [in Ukrainian].

Filosofskyi slovnyk sotsialnykh terminiv [Philosophical dictionary of social terms]. (2005). red. kolehiia V. P. Andrushchenko ta in; 2-he vyd. dopovnene. Kh. : “R.Y.F.”. 672 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru