Перфекціонізм як психологічний феномен

Размещено на http://allbest.ru

ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

аспірант кафедри теорії та методики практичної психології, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», м. Одеса

Анотація. Проблема перфекціонізму у суспільстві є актуальною, оскільки саме з цім феноменом пов'язана ефективність діяльності та сила реакції на стресові ситуації. Аналіз різних поглядів на проблему перфекціонізму засвідчив, що на сьогодні не існує єдиної, загальноприйнятої відповіді на питання його феноменологічної належності, оскільки перфекціонізм - це складне та багатовимірне явище. Перфекціонізм відображає прагнення особистості до досконалості; пред'явлення до себе і, загалом, до оточення - надзвичайно високих вимог і нереалістичних стандартів. Він сприяє досягненню особистістю значимих, високих показників, сприяє її загальній активності, здатен викликати повагу та захоплення результатами діяльності у сприйнятті оточення, проте негативно відображається на психоемоційному стані особистості, здатен провокувати психологічні проблеми та конфлікти. Нині у сучасній психології вже з'явилась достатня кількість наукових розробок теорії перфекціонізму, однак дискусійним залишається питання щодо його тлумачення, оскільки на сьогодні жодне з них не є загальноприйнятим. На ґрунті проведеного нами аналізу наукової літератури існуючі визначення перфекціонізму, в залежності від ведучої категорії, можна об'єднати в такі чотири підходи: це потреба самовдосконалення; це настанова особистості; це життєвий стиль; це риса особистості. У нашій роботі ми розглядаємо перфекціонізм як властивість особистості, що дозволяє в подальшому говорити про можливість різного ступеня її вираженості. На цьому етапі дослідження ми вирішуємо завдання вивчення перфекционізму як психологічного феномена. Психодіагностичний комплекс склали: «Багатомірна шкала перфекціонізму», (П. Х'юіт та Г. Флетт); 16-факторний особистісний опитувальник Р.Кеттелла. Кореляційний аналіз дозволив описати додатні на від'ємні взаємозв'язки між показниками перфекціонізму та факторами особистості. Наступним кроком була побудова профілів, що дозволило надати характеристику особам з високим та низьким рівнем перфекціонізму.

Ключові слова: перфекціонізм, рівні перфекціонізму

Babchuk Mykyta Igorovich

Graduate student of the Department of Theory and Methods of Practical Psychology State Institution «South Ukrainian National Pedagogical University after K.D. Ushynsky», Odessa

PERFECTIONISM AS A PSYCHOLOGICAL PHENOMENON

перфекціонізм вимоги особистість психоемоційний стан

Постановка проблеми. На сьогодення особливої актуальності набувають роботи, присвячені вивченню психологічних характеристик особистості, що зумовлюють її успішність, продуктивність і високу якість життя. Бажання здійснювати значущу для особистості діяльність, якнайкраще, в опорі на високі критерії якості та особисті стандарти, може бути пов'язане з особистісною диспозицією, що отримала назву «перфекціонізм». Останнім часом феномен перфекціонізму став привертати дедалі більшу увагу як зарубіжних, і вітчизняних дослідників (D.Hamachek, 1978; А. Beck, 1979, 1987; R.Frost, 1990; P.Hewitt, G.Flett, 1991, 1993, 2002; R.Shafran, C. Fairburn, 2002; P. Gaudreau, 2012; А. Холмогорова, Н.Гаранян, 1998; А. Холмогорова, 2006; Т.Юдєєва, 2007; В. Ясная, Єніколопов, 2009, 2013; О. Соколова, 2009; Н.Гаранян, 2010; В. Парамонова, 2011та інші).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перфекціонізм (англ. perfectionism; від perfect - досконалий, бездоганний) у широкому значенні можна описати як прагнення людини до досконалості та до дотримання надзвичайно високих стандартів діяльності [3, С.442].

Перша згадка даного терміну у науковій літературі зустрічається у 60-х роках XX століття у американського клінічного психолога М. Холлендера. Автор розглядає «перфекціонизм» як одновимірний психологічний конструкт, що включає один єдиний параметр - прагнення встановлювати надзвичайно високі виоги і, як наслідок, постійне невдоволення результатами власної діяльності М. Hollender, 1965). Однак пізніше, у ході розвитку теоретичних поглядів та емпіричних досліджень феномену, були отримані дані, що вказують на його багатовимірність (G. Flett, Р. Hewitt, 1990; R. Frost, R. Heinberg, C. Holt, J. Mattia, A. Neubauer, 1993).

Проте фактично феномен перфекціонізму почав привертати увагу дослідників значно раніше. Так, наприклад, у роботах А. Адлера не використовується термін «перфекціонізм», однак один із основних концептів його теорії - «прагнення до переваги», на наш погляд, має багато спільного з перфекціонізмом. З одного боку, мета переваги, усвідомлюється вона чи ні, змушує людей розвиватися, удосконалюватися, з іншого, - віддаляє їхню відмінність від реальності. Недосяжність мети проявляється у нереалістичних вимогах, претензіях і очікуваннях, які ставляться як собі, так і іншим людям (A.Adler, 1912, 1920, 1927).

К. Хорні дає яскравий опис особистості, що рухається у напрямі перфекціонізму. Прагнучи досягненню високих моральних та інтелектуальних стандартів, людина поступово ідентифікує себе з ними. Позиція праведника, який не тільки знає, що і як має бути, а й прагне втілити це знання у життя, дозволяє дивитися йому на інших людей згори донизу. Відчуття своєї непогрішності підживлює почуття переваги, яке потрібно приховувати, так як високі стандарти забороняють відчувати «неправильні» почуття (К.Ногпеу, 1950).

Психолог Д. Бернс розглядає перфекціонізм як особливу «мережу когніцій», яка включає очікування, інтерпретації подій, оцінки себе та інших. Дослідник описав перфекціоністів як людей, чиї стандарти виходять далеко за межі досяжного чи розумного, людей, які щосили вперто і невпинно роблять зусилля задля неможливих цілей, визначають власну цінність виключно категоріями продуктивності та успіху (D.Burns, 1980).

Деякі зарубіжні та вітчизняні дослідники включили ряд параметрів визначення даного феномену.

У роботах британського психолога Р. Фроста до структури перфекціонізму включені такі параметри, як: особисті стандарти, стурбованість помилками, сумніви у власних діях, батьківські очікування, батьківська критика та організованість (R. Frost,1993). Канадські дослідники П. Х'юїтт і Г. Флетт включили до структури перфекціонізму чотири складові перфекціонізму: «Я адресований перфекціонізм»; «Перфекціонізм, адресований іншим»; «Соціально розпоряджений перфекціонізм» та «Перфекціонізм, адресований світу, в цілому». «Я адресований перфекціонізм» передбачає наявність надмірно високих стандартів по відношенню до себе, постійне самооцінювання та цензурування власної поведінки. «Перфекціонізм, адресований іншим» передбачає надзвичайно високі вимоги до оточуючих, очікування людської досконалості та постійне оцінювання інших. «Соціально розпоряджений перфекціонізм» відображає потребу відповідати стандартам і очікуванням значимих інших, при цьому людина переконана, що інші схильні суворо оцінювати його та чинити тиск з метою змусити його бути досконалим. «Перфекціонізм, адресований світу, в цілому» є переконаністю в тому, що у світі все має бути правильно, причому всі людські та загальносвітові проблеми повинні мати правильне та своєчасне рішення (P. Hewitt, G. Flett, 1990)

На думку Н. Гаранян [2], змістовна сторона компонентів, що виділяються авторами, недостатньо описана. Перфекціонізм містить у своїй основі як високі стандарти, а й інших параметрів. Одним з таких параметрів є мислення за принципом «все або нічого», яке виражається в страху невдачі та прагненні уникати ситуацій, де можуть виявитися недосконалості. Таким чином, перфекціонізм змушує індивіда прагнути ідеального виконання своєї діяльності, досягати високих результатів, але водночас породжує страх допустити помилку і зазнати невдачі. Для пояснення цих тенденцій найбільш адекватною є категорія «конфлікт досягнення», запропонована Х. Хекхаузеном. При цьому конфлікті одночасно виражені надія на успіх і страх невдачі, що може призвести до суб'єктивного почуття страждання (H. Heckhausen, 2001). У вітчизняних дослідженнях робляться спроби вивчення мотиваційної основи перфекціонізму. Проте роботи, у яких даний феномен аналізувався у таких теоріях мотивації досягнення, мають одиничний характер, а результати даних досліджень є суперечливими (Н.Гаранян, Г. Немцова, И. Пекша, О. Соколова, П. Циганкова).

Американські вчені Р. Слейні і Д. Джонсон виділили кілька основних параметрів перфекціонізму: високі стандарти, схильність до порядку, тривогу, прокрастинація - схильність відкладати початок діяльності, проблема інтерперсональних відносинах (R.Slaney, D.Johnson, 1992).

Психолог Дональд Хамачек вперше виділив два типи перфекціонізму: здоровий та патологічний (деструктивний). Здоровий перфекціонізм, на його думку, не виходить за рамки норми - людина встановлює собі високі особисті стандарти, ставить непрості цілі і, що важливо, отримує задоволення від процесу їх досягнення. При невротичному перфекціонізмі відчувається людиною бажання стати краще, досконаліше, бездоганніше стає нав'язливою ідеєю, а цілі, що ним встановлюються, не відповідають його ж потенціалу (Hamachek, 1978).

З аналогічної позиції перфекціонізм розглядається авторами В. Ясною та С. Єніколоповим, які вважають, що нормальний перфекціоніст - це той, хто встановлює собі жорсткі стандарти, але у своїй не педантичний і відрізняється гнучкістю, може пристосовувати свої стандарти існуючої ситуації, тобто більше адаптивний у порівнянні з невротичним перфекціоністом, що встановлює собі завищені стандарти і не залишає собі можливість припускатися помилок [4].

Теоретичні розробки у цій галузі було зроблено клінічними психологами Н. Гаранян, А. Холмогорової, Т. Юдєєвої. Які вважають, що сьогоднішня соціокультурна ситуація сприяє розвитку відхилень афективного спектру особистості через заохочення раціональності, емоційної стриманістю та нав'язливого прагнення до досконалості. Цими авторами була проведена серія досліджень, які виявили, що перфекціонізм є не тільки «хворобою культури», а також «важливою характеристикою людини нашого часу» [1].

У роботах інших вчених продовжилося інтенсивне вивчення зв'язку перфекціонізму із патологією: депресивними та тривожними розладами особистості (С. Волікова, А. Холмогорова, А. Галкіна, Н. Гаранян, Я.Євдокимова, Т. Юдєєва), суїцидальним ризиком (О. Соколова, П. Циганкова), порушеннями харчової поведінки (В. Парамонова, П. Тарзанова), нарцисизмом (О.Кашина) та шизофренією (А. Мішанова, Є.Антохін, С. Матюшков). Пізніше контекст обговорення проблематики перфекціонізму було значно розширено. Вчені стали розглядати перфекціонізм як особливість обдарованих дітей (Д.Богоявленська, М.Богоявленська). З'явилися також дослідження, що виявляють зв'язок цього феномену з ворожістю, агресивністю (М.Косороткіна, Н. Польська), емоційним вигорянням (М. Ларських), соціально-психологічними установками (Я. Жебрун), самооцінкою (Т. Валуйська), самоактуалізацією (І. Малкіна-Пих), самовідношенням (Т.Миронова, Е.Дондупова).

Мета статті - теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження перфекционізму особистості.

Виклад основного матеріалу. Аналізуючи нові наукові публікації, присвячені вивченню перфекційних установок особистості, ми зіштовхнулися з принципово різними трактуваннями центрального поняття. Дослідники досі не дійшли єдиної думки про феноменологію перфекціонізму, результатом чого є складний та хаотичний характер даного терміну. Більше того, у процесі вивчення літератури із заявленої проблеми ми виявили понад два десятки наукових статей, автори яких не надали перфекціонізму змістовного наповнення. Це свідчить про критичну теоретичну аморфність даного явища.

Для емпіричного вивчення перфекціонізму особистості, у нашій роботі використані наступні методики 1) Багатовимірна шкала перфекціонізму П. Хьюїтта і Г. Флетта; 2) 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла. Досліджуваними виступили здобувачі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти та здобувачі другого (магістерського) рівня вищої освіти Південноукраїнського національного університету імені К.Д. Ушинського, у кількості 34 осіб.

Для встановлення взаємозв'язків між показниками перфекціонізму та факторами особистості за Р. Кеттеллом нами було використано кореляційний аналіз, результати якого представлено у табл.1.

Як бачимо з таблиці, показник ПОС (перфекціонізм, орієнтований на себе) додатньо пов'язаний на 1% рівні з показником N (проникливість) та від'ємний зв'язок простежується з показником С ^- (слабкість «Я») на рівні р<0.05.

Таблиця 1.

Кореляційний аналіз між покзниками перфекціонізму та факторами особистості за Р. Кеттеллом

Примітки. Тут і надалі 1) коми та нулі опущено; 2) позначення** - значущість зв'язку на рівні р <0,01; позначення* - значущість зв'язку на рівні р <0,05; 3) умовні скорочення перфекціонізму: ПОС - перфекціонізм, орієнтований на себе, ПОД - перфекціонізм, орієнтований на інших, СПП - соціально запропонований перфекціонізм, ЗПП - загальний рівень перфекціонізму; 4) умовні позначення факторів особистості за Р. Кеттеллом - С+ сила «Я» - С ^- слабкість «Я»; Е +домінантність - Е^- покірність; G+ сила “Зверх - Я” - О ^-слабкість “Зверх - Я”; І+ чутливість - І^- низька чутливість; М+ мрійливість - М^- практичність; N проникливість - N наївність; Q2+ самодостатність - Q2^- залежність від групи; Qз+ високий самоконтроль - Qз^- низький самоконтроль; Q IV + незалежність - Q IV ^- покірність

Показник ПОД (перфекціонізм, орієнтований на інших) додатньо пов'язаний на 5% рівні з показниками О+ (сила “Зверх - Я”) на рівні р<0.01 та на рівні р<0.05 з показниками N (проникливість), Qз+ (високий самоконтроль). Від'ємний зв'язок простежується між показником ПОД та показником М^- (практичність) на 5% рівні.

Показник СПП (соціально запропонований перфекціонізм) виявляє додатні зв'язки з показниками G+ (сила “Зверх - Я”) на рівні р<0.01, з показником N (проникливість) на рівні р<0.05. Від'ємні зв'язки виявляються на рівні р<0.01між показником СПП та показниками Q2^- (залежність від групи) та Q IV ^- (покірність), а на 5% рівні між показниками СПП та показниками Е^- (покірність), І^- (низька чутливість).

Загальний показник перфекціонізму ЗПП виявив додатній зв'язок на 1% рівні з показниками 0+ (сила “Зверх - Я”) та N (проникливість), від'ємні зв'язки на 5% рівні з показниками - Q2^- (залежність від групи) та Q IV ^- (покірність).

Отже, за даними нашого дослідження перфекціонізм супроводжується розважливістю, проникливістю, розумним та сентиментальним підходом до подій та оточуючих людей, низькою толерантністю до неприємних зовнішніх соціальних впливів, схильністю до почуттів, мінливістю інтересів, схильністю до мінливості настрою, дратівливістю, відповідальністю, дисциплінованістю, сором'язливістю, залежністю, тривожністю з приводу своїх помилок, тактовністю, покірливістю, шанобливістю.

Наступним кроком було побудовано профілі осіб з високим та низькім рівнем перфекціонізму (рис.1).

Рис. 1. Профілі факторів особистості за методикою Р.Кеттелла груп осіб з різним рівнем перфекціонізму

Візуальний аналіз профілю показує, що особам з високим рівнем перфекціонізму ЗПП+ притаманні таки характеристики як ретельне дотримання норм і правил поведінки, наполегливість у досягненні мети, обов'язковість та точність, відповідальність, спрямованість на справу, дисциплінованість, сміливість, активність, схильність до ризику, розкутість, розважливість, проникливість, розвинений самоконтроль, точність виконання соціальних вимог, хороший контроль своїх емоцій та поведінки, тенденція доводити будь-яку справу до кінця, цілеспрямованість, а також розумний та сентиментальний підхід до подій та оточуючих людей. Такі особи здатні мобілізувати себе на досягнення поставленої мети всупереч внутрішньому спротиву та зовнішнім перешкодам. Діють продумано, наполегливо. закінчують розпочаті справи, чітко представляють порядок справ, планують час, зберігають самовладання у критичних ситуаціях, здатні регулювати зовнішні прояви емоцій. Критичні до себе. Поведінка часто регулюється вимогами групи, вимогами оточуючих людей. Відповідальні, із яскраво вираженим почуттям обов'язку. У таких осіб, складності, невдачі у будь якій ситуації, не помічаються або витісняються. Переважає віра в успіх, у сприятливий результат починань. Життєва перспектива сприймається позитивно. Можливий невиправданий ризик, ризик заради ризику.

Особам з низьким рівнем перфекціонізму ЗПП^- притаманні таких характеристики як розсудливість, обережність, розважливість, мовчазність, заклопотаність, песимістичність, очікування невдач, схильність все ускладнювати, млявість, надмірна манірність, сором'язливість, схильність поступатися іншим, залежність, тенденція брати провину на себе, тривожність з приводу своїх помилок, тактовність, покірливість, шанобливість, пасивність, відвертість, довірливість, терпимість, уживливість, незалежність. Таким особам властива відсутність заздрісності, уміння легко жити з людьми, ефективно працювати у колективі, схильність віддавати перевагу лише власним рішенням, дотримання обраного шляху, самостійності у прийнятті рішень та діях, відсутність прагнення нав'язувати свою думку оточуючим. Їм характерно збереження емоційної рівноваги переважно у звичній для себе обстановці. При несподіваному появі додаткових труднощів виникає короткочасне відчуття тривоги та безпорадності. Сильні емоційні реакції можливі у тих ситуаціях, які глибоко торкаються актуальних потреб.

Висновки. 1. Теоретичний аналіз відображає трактування перфекціонізму як одне з понять, які використовуються для опису прагнення особистості до самовдосконалення. Перфекціонізм - це складне явище, його вплив може охоплювати всі сфери життя людини. 2. За результатами кореляційного аналізу встановлено наявність значущіх додатніх та від'ємних знічущіх взаємозв'язків на 1% та 5% рівні між показниками перфекціонізму та факторами особистості за Р. Кеттеллом. 3. Надано характеристики особам з високим та низьким рівнем перфекціонізму.

Література:

1. Гаранян Н.Г. Холмогорова А.Б., Юдеева Т.Ю. Враждебность как личностный фактор депрессии и тревоги. «Психология: современные направления междисциплинарных исследований»: мат-лы научной конф., посвященной памяти члена-корр. РАН А.В. Брушлинского под ред. А.Л.Журавлева, Н.В. Тарабриной. 2003. С. 100-114., с.104.

2. Гаранян Н.Г. Психологические модели перфекционизма. Вопросы психологии. 2009. №5. С. 74--83.

3. Степанов С. С. Популярная психологическая энциклопедия: Изд-во Эксмо, 2005. 672 с.

4. Ясная В.А., Ениколопов С.Н. Перфекционизм: история изучения и современное состояние проблемы. Вопросы психологии. 2007. № 4. С. 157-168.

5. Burns D. D. The perfectionist's script for self-defeat. Psychology Todey. November 1980. P. 34 - 52.

6. Hamachek D.E. Psychodynamics of normal and neurotic perfectionism. Psychology. 1978. V. 15. P. 27-33

7. Hewitt P., Flett G. Dimensions of perfectionism. Cognitive Therapy and Research. 1998.№ 27. P. 21 - 45.

8. Hollender M. Perfectionism. Comprehensive Psychiatry.1965. V. 6. P 94 - 103.

9. Frost R.O. The dimensions of perfectionism. Cognitive Therapy and Research. 1990. V. 14, № 5. P. 449-468.

Размещено на Allbest.ru