Особливості формування комунікативної компетентності майбутніх психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Хараджи Марина Вікторівна, кандидат психологічних наук,

доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Переяслав

Мойса Аліна Анатоліївна, здобувачка другого курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Практична психологія»,

група ПП-21пмз, кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Переяслав

Анотація

У статті розкрито наукові підходи до проблеми дослідження особливостей комунікативної компетентності особистості. Узагальнено, що поняття комунікативна компетентність являється складним утворенням, під яким розуміють: ступінь адекватності та ефективності реагування на проблемні життєві ситуації, досягнення реальних цілей, використання відповідних методів і позитивний розвиток як результат активності, підтвердження з боку інших адекватності соціальної поведінки, здатність брати участь у складній системі міжособистісних відносин і успішно розуміти інших людей. У науковій роботі також проаналізовані праці вітчизняних та закордонних вчених, які дозволили узагальнити сутність комунікативної компетентності психолога. З'ясовано, що комунікативну компетентність психолога можна охарактеризувати як певний рівень сформованості особистісного та професійного досвіду взаємодії з оточуючими, який потрібний індивіду, щоб у рамках своїх здібностей та соціального статусу успішно функціонувати у професійному середовищі та суспільстві. Також у роботі увага була приділена розробці та апробації тренінгу як психологічній технології з формування комунікативної компетентності майбутніх психологів. Окреслено, що на початковому етапі формування комунікативної компетентності майбутніх психологів необхідно звернути увагу на рівень сформованості комунікативної компетентності, варто обирати оптимальні методи навчання та виховання для розвитку комунікативної компетентності. В статті вказані рекомендації щодо використання психологічних тренінгів для підвищення рівня комунікативної компетентності.

Ключові слова: спілкування, комунікативна компетентність, майбутні психологи, психологічна програма, тренінг.

Abstract

Kharadzhy Marina Viktorivna Candidate of Psychological Sciences Associate Professor of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav.

Moisa Alina Anatolyivna second-year of the second (master's) level of higher education in the specsalty «Practical Psychology» group PP-21pmz, Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav.

FEATURES OF THE FORMATION OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE PSYCHOLOGISTS.

The article reveals scientific approaches to the problem of researching the peculiarities of the communicative competence of an individual. It is summarized that the concept of communicative competence is a complex entity, which is understood as: the degree of adequacy and effectiveness of responding to problematic life situations, the achievement of real goals, the use of appropriate methods and positive development as a result of activity, confirmation by others of the adequacy of social behavior, the ability to take participating in a complex system of interpersonal relations and successfully understanding other people. The scientific work also analyzed the works of domestic and foreign scientists, which made it possible to generalize the essence of the psychologist's communicative competence. It has been found that in the most general form, the communicative competence of a psychologist can be characterized as a certain level of formation of personal and professional experience of interaction with others, which an individual needs in order to function successfully in the professional environment and society within the framework of his abilities and social status. Based on the analysis of the scientific literature on the problem of the psychologist's activity, the following definition of the psychologist's communicative competence is formulated in the work. Communicative competence of a psychologist is learned communicative strategies that ensure successful contact with the client, diagnosis of his individual characteristics. developing a resolution and anticipating the outcome without direct interpersonal contact. Therefore, the main attention was paid to the development and approval of training as a psychological technology for the formation of communicative competence of future psychologists. It is outlined that at the initial stage of formation of communicative competence of future psychologists, it is necessary to pay attention to the level of formation of communicative competence, it is worth choosing optimal methods of training and education for the development of communicative competence. The article provides recommendations on the use of psychological training to increase the level of communicative competence.

Keywords: communication, communicative competence, future psychologists, psychological program, training.

Постановка проблеми

Комунікативна компетентність, як психологічний феномен, відноситься до професійно важливих якостей представників професій типу «людина-людина» та є однією з пріоритетних складових професійної придатності. Професійна придатність обумовлюється сукупністю вихідних (з погляду включення до діяльності) особливостей людини, і формується, розвивається на етапах професійного шляху у процесі діяльності [7, c. 31].

Сучасний фахівець, включений до системи різноманітних комунікативних зв'язків, демонструє свою комунікативну компетентність через психологічну поінформованість, практичну підготовленість до спілкування та бажання спілкуватися. Проте реалізація завдань професійного вдосконалення майбутніх психологів наштовхується на певні труднощі. У роботах, присвячених професійному становленню психолога, не розроблено теоретичних принципів, відсутнє цілісне уявлення про особистість професіонала, про фактори, що впливають на його перебіг. Саме тому, досить важливим та актуальним залишається питання щодо дослідження особливостей формування комунікативної компетентності майбутніх психологів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика формування комунікативної компетентності майбутніх спеціалістів різного профілю знайшла своє відображення у роботах таких вітчизняних та закордонних дослідників як Г. Бал, О. Бондаренко, С. Васьківська, Ж. Вірна, П. Горностай, Т. Говорун, Є. Заїка, О. Кокун, М. Коломінський, С. Максименко, В. Панок, Ю. Приходько, Л. Уманець, М. Шевченко, М. Чепелєва, Т. Яценко та ін. Питання професійного спілкування та комунікативної компетентності майбутніх психологів представлені у роботах таких учених, як М. Заброцький, В. Кан-Калік, О. Корніяка, Т. С. Яценко та ін.

Аналіз наявних публікацій підкреслює, що досліджень, присвячених розвитку компетентності майбутніх психологів, недостатньо. Недостатньо повно визначено основні компоненти змісту комунікативної компетентності, фактори, що впливають на її розвиток та формування у майбутніх психологів.

Мета статті теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості формування комунікативної компетентності майбутніх психологів.

Виклад основного матеріалу

Аналіз дефініцій компетентності в спілкуванні дозволив виявити відмінності у підходах різних авторів та одночасно засвідчити певну схожість за тими чи іншими ознаками даного психологічний феномен. Для початку розглянемо сутність понять «комунікація» та «компетентність».

Сутність поняття «комунікація» визначають перш за все, як спілкування людей і узагальнення ними знань на основі спілкування. Спілкування це багатоплановий процес, який необхідний для організації контактів між людьми в ході спільної діяльності. Спілкування також розглядається як обмін духовними цінностями (загальновизнаними і специфічними для різних номінальних і реальних груп), яке відбувається у формі діалогу людини як в процесі взаємодії з оточуючими [3, с. 252]

У свою чергу, компетентність це володіння людиною відповідною компетенцією, що включає її особистісне ставлення до неї і предмету діяльності. У науковому контексті поєднання термінів «комунікативна компетентність» вперше було використано в руслі соціальної психології (від лат. Competens «здатний») здатність встановлювати і підтримувати ефективні контакти з іншими людьми при наявності внутрішніх ресурсів (знань і умінь) [1, с. 7-9].

Спираючись на суть викладених вище понять, ми дійшли висновку, що компетентність це інтегральна характеристика особистості, що включає компоненти, що забезпечують можливість здійснювати свою діяльність в конкретній сфері життєдіяльності суспільства [5, с. 28].

У вітчизняних публікаціях під комунікативною компетентністю розуміються знання, вміння та навички, які необхідні для розуміння чужих та породження своїх програм мовної поведінки; вміння ставити цілі та вибирати вербальні тактики для їх досягнення; тактики та вміння вирішення засобами мови завдань спілкування; знання та вміння, що дозволяють складати та реалізовувати мовні програми; здатність у спілкуванні щодо одного, кількох чи всіх видах мовної діяльності. Досі немає повного розуміння всіх складових компонентів комунікативної компетентності та механізму їхньої взаємодії [2, с. 39-41].

Вважаємо, що комунікативну компетентність слід розглядати як професійно значуща властивість фахівця, що характеризується комплексом лінгвістичних, комунікативних та мовних знань, умінь та навичок, що забезпечують можливість сприймати, розуміти та висловлювати свої думки. Комунікативна компетентність, що склалася, є результатом навчання та формування.

Комунікативна компетентність фахівця, зокрема психолога, має певну специфіку. Професія психолога пов'язана з роботою з людьми та наданням підтримки їм у складних або нестандартних ситуаціях. Специфічність проявляється в тому, що сам психолог постає як індивідуальність, як людина, яка має на неї повне право. У цьому сенсі виникає безліч проблем, пов'язаних із соціальним статусом професії психолога, наприклад, проблема критеріїв ефективності його роботи, рівня його кваліфікації, зрештою, проблеми підготовки психологів [4, с. 23-24].

До комплексу умінь, що становлять комунікативну компетентність психолога, включають такі: аналіз та оцінка комунікативної ситуації, формування мети, підбору та використання засобів для реалізації плану та його корекції, оцінка ефективності результату, вміння обирати комунікативні стратегії адекватно ситуації, вміння вступати в контакт з людьми з урахуванням їх статевих, соціально-культурних, статусних характеристик, вміння активно реагувати на зміну обстановки, перебудувати спілкування з урахуванням зміни емоційного настрою партнера, вміння вести розмову, дискусію, досягати угод; вміння за допомогою слова здійснювати психотерапію спілкування, аналізувати комунікативні конфлікти [8, с. 134].

До професійних комунікативних навичок та вмінь психолога також відносять наступні: вміння активного слухання та побудови зворотного зв'язку; вміння опису поведінки, вміння залучати людей до себе, вміння тримати клієнта на відстані та уникати емоційного зближення, емпатія як навик, вміння використовувати стратегії, що сприяють змінам поведінки клієнта, вміння концентрувати увагу на заданих об'єктах та явищах, відображаючи їх досить об'єктивно, адекватно [9, с. 149-50].

Комунікативна компетентність у професії психолога забезпечує ефективний перебіг комунікативного процесу, побудова ефективної комунікативної дії у певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії, успішне функціонування у професійному середовищі. Можна стверджувати, що комунікативна компетентність майбутніх психологів полягає в формуванні та актуалізації таких рис особистості як: активність, контактність, ініціативність, уміння висловлювати свою думку, переконувати інших, уміння висловлювати свій емоційний настрій, уміння швидко та легко знайти вихід із будь-якої комунікативної ситуації, уміння реагувати як на справедливу, так і на несправедливу критику, уміння надати підтримку, орієнтація на співпрацю, відповідальність, повага, дружелюбність [10, с. 76-77]. комунікативна компетентність тренінг психолог

Щоб це перевірити нами проведено емпіричне дослідження, метою якого було вивчення рівня сформованості комунікативної компетентності майбутніх психологів, а також розроблено і апробовано тренінг як психологічну технологію з формування комунікативної компетентності майбутніх психологів.

Для створення сприятливої морально-психологічної обстановки у процесі формування комунікативної компетентності ми виявили найбільш ефективні методи стимулювання ініціативи студентів, майбутніх психологів. Тренінг комунікативної компетенції був спрямований на розвиток комунікативної культури студентів, майбутніх психологів та їх професійно-особистісних якостей. У програмі розглядалися поняття комунікативної культури як складової професійної компетентності психолога, її структурні елементи, різні методи активного соціально-психологічного навчання з метою підвищення рівня комунікативної компетентності та розвитку комунікативних якостей особистості. Особлива увага приділялася розвитку таких професійних якостей психолога, як здатність до емпатії, ідентифікації, безконфліктної взаємодії, комунікабельності. Програма була призначена для студентів-психологів, хоча, може використовуватися також у роботі зі студентами інших спеціальностей.

Реалізація програми відбувається у три етапи:

1. Організаційний (2 заняття). На цьому етапі запроваджуються правила роботи у тренінговій групі, проводяться нескладні вправи, спрямовані на формування інтересу до занять, згуртування групи.

2. Розвиваючий (8 занять). Цей етап спрямований на розвиток основних якостей, що входять до структури комунікативної компетентності: автентичність у міжособистісних відносинах, здатність поводитися з оточуючими, діагностичні вміння у міжособистісній сфері, здібності аналізувати свою поведінку.

3. Закріплюючий (2 заняття). Підбиття підсумків, отримання зворотного зв'язку про виконану роботу, як учасників, так і тренера.

Структура занять:

1. Вступна частина спрямована на підвищення інтересу до заняття, на створення позитивно-емоційного клімату. Запроваджуються ритуали. Далі слідує «розминка» з метою підвищення рівня активності в групі. Такі вправи дозволяють активізувати учасників.

2. Основна частина заняття є сукупністю психотехнічних вправ та прийомів, спрямованих на вирішення завдань цієї програми.

3. Заключна частина складається з підбиття підсумків, рефлексії та ритуалу прощання. Рефлексія передбачає ретроспективну оцінку у двох аспектах: емоційному (сподобалося не сподобалося) та смисловому (чому це важливо, навіщо ми це робили).

Форми та методи роботи: розігрувальні вправи, моделювання ситуацій у рольових іграх, вправи у парах, групах, міні-лекції та групові дискусії.

Висновки

На основі проведеного аналізу наукової літератури нами було сформульовано наступне визначення комунікативної компетентності психолога. Комунікативна компетенція психолога це засвоєні комунікативні стратегії, що забезпечують успішне встановлення контакту з клієнтом, діагностику його індивідуальних особливостей. розробку дозволу та антиципацію результату без безпосереднього міжособистісного контакту. Вважаємо, що на початковому етапі формування комунікативної компетентності майбутніх психологів необхідно звернути увагу на рівень сформованості комунікативної компетентності, варто обирати оптимальні методи навчання та виховання для розвитку комунікативної компетентності. Рекомендуємо використовувати традиційні методи навчання, а саме: словесні методи (розповідь, пояснення, роз'яснення, розмова, дискусія, лекція), практичні (досвід, вправа), наочні (демонстрація, спостереження, ілюстрація). Також варто використовувати методи активного навчання. Такі методи навчання є передумовами, що підвищують інтерес студентів до навчального процесу, дозволяють відчути ситуацію та визначити можливі стратегії власних дій, а також сприяють формуванню комунікаційної компетентності. Рекомендуємо використовувати психологічні тренінги. При цьому рекомендується в організації занять для підвищення рівня комунікативної компетентності використовувати такі способи та методи: виконання творчих завдань, участь студентів при обговоренні актуальних проблем сьогоднішнього дня, участь у дискусіях, діалогах, вирішення різних комунікативних завдань з використанням невербального та вербального засобів спілкування.

Література

1. Баранов В. В. Психолого-педагогічні умови формування комунікативної компетентності // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. пр. 2011. №5. С. 7-9.

2. Галецький С. М. Особливості підходів до проектування структури комунікативної компетентності фахівців // Znanstvena misel, 2019. 2 (32), С. 39-41.

3. Денищич Т.А. Комунікативні вміння як компонент професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців // Педагогічні науки: зб. наук. праць. Херсон: Херсонський держ. ун-т, 2010. Вип. 55. С. 252-255.

4. Єжижанська Т. С., Осадча М. П. Проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців // Наукові записки. Серія «Культура і соціальні комунікації», 2017. (3), 23-24.

5. Корніяка О. М. Вивчення розвитку комунікативної компетентності студентів // Психолінгвістика: збірник наукових праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди», 2019. вип. 3, с. 60-69.

6. Корніяка О.М. Психологічні особливості розвитку комунікативної компетентності педагогів і психологів у період їх професійної адаптації // Психолінгвістика: Зб. наук. праць ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький: ПП “СКД», 2010. Вип. 7. С.31 40.

7. Марущак О. М. Формування комунікативної компетентності: Методичні рекомендації. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017. 134 с.

8. Пузь І. В., Шевченко О.М. Значення комунікативної компетентності у професійному становленні майбутніх психологів // Психологічний часопис. 2018. № 4. С. 149-150.

9. Рудєва Л.С. Психологічні особливості комунікативної компетентності майбутніх психологів // Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. Випуск 3 / Інституту психології та соціальної педагогіки, Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ. 2012. С. 76-77.

References

1. Baranov V. V. (2011). Psykholoho-pedahohichni umovy formuvannya komunikatyvnoyi kompetentnosti [Psychological and pedagogical conditions for the formation of communicative competence]. Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi psykholohii Problems of general and pedagogical psychology, №5. S. 7-9. [in Ukrainian].

2. Halets'kyy S. M. (2019). Osoblyvosti pidkhodiv do proektuvannya struktury komunikatyvnoyi kompetentnosti fakhivtsiv [Peculiarities of approaches to designing the structure of communicative competence of specialists]. Znanstvena misel Znanstvena misel, 2 (32), S. 39-41. [in Ukrainian].

3. Denyshchych T.A. (2010). Komunikatyvni vminnya yak komponent profesiynokomunikatyvnoyi kompetentnosti maybutnikh fakhivtsiv [Communicative skills as a component of professional and communicative competence of future specialists]. Pedahohichni nauky Pedagogical sciences, Vyp. 55, S. 252-255.

4. Yezhyzhans'ka T. S., Osadcha M. P. (2017). Problemy formuvannya komunikatyvnoyi kompetentnosti maybutnikh fakhivtsiv [Problems of formation of communicative competence of future specialists]. Naukovi zapysky. Seriya «Kul'tura i sotsial'ni komunikatsiyi» Proceedings. Series "Culture and social communications" (3), S. 23-24.

5. Korniyaka O. M. (2019). Vyvchennya rozvytku komunikatyvnoyi kompetentnosti studentiv [Study of the development of students' communicative competence]. Psykholinhvistyka: zbirnyk naukovykhprats' DVNZ «Pereyaslav-Khmel'nyts'kyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet im. H. Skovorody» Psycholinguistics: a collection of scientific works of the PereyaslavKhmelnytskyi State Pedagogical University named after G. Skovorody, vyp. 3, s. 60-69.

6. Korniyaka O.M. (2010). Psykholohichni osoblyvosti rozvytku komunikatyvnoyi kompetentnosti pedahohiv i psykholohiv u period yikh profesiynoyi adaptatsiyi [Психологічні особливості розвитку комунікативної компетентності педагогів і психологів у період їх професійної адаптації]. Psykholinhvistyka: zbirnyk naukovykh prats' DVNZ «PereyaslavKhmel'nyts'kyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet im. H. Skovorody» Psycholinguistics: a collection of scientific works of the Pereyaslav-Khmelnytskyi State Pedagogical University named after G. Skovorody, Vyp. 7. S.3140.

7. Marushchak O. M. (2017). Formuvannya komunikatyvnoyi kompetentnosti: Metodychni rekomendatsiyi [Formation of communicative competence: methodological recommendations]. Zhytomyr: Vyd-vo ZHDU im. I. Franka.

8. Puz' I. V. & Shevchenko O.M. (2018). Znachennya komunikatyvnoyi kompetentnosti u profesiynomu stanovlenni maybutnikh psykholohiv [The importance of communicative competence in the professional development of future psychologists]. Psykholohichnyy chasopys Psychological magazine, № 4. S. 149-150.

9. Rudyeva L.S. (2012). Psykholohichni osoblyvosti komunikatyvnoyi kompetentnosti maybutnikh psykholohiv [Psychological features of communicative competence of future psychologists]. Visnyk psykholohiyi i sotsial'noyi pedahohiky. Zbirnyk nauk. prats' Herald of psychology and social pedagogy. Collection of sciences. Works, Vypusk 3, S. 76-77.

Размещено на Allbest.ru