Вікові та статеві особливості вибору стратегій подолання важких життєвих ситуацій

Abstract. The article provides a definition of the life situation. Two types of life situations are distinguished, namely: normal (established) and difficult (problematic). The interpretation of the concept of a difficult life situation is given. It was determined that under difficult life situations can be meant both catastrophic events that threaten the lives of a large number of people, and everyday events that contain subjective experienced inconveniences for a specific person, and objective threats and dangers to his physical and mental health well-being

The prerequisites for the occurrence of difficult life situations are highlighted. The factors of experiencing and choosing a strategy for overcoming a difficult life situation are grouped. Among the significant personal factors, the following are singled out: genetic predisposition, nature of the course of pregnancy in the mother, early childhood experience, character, orientation of the individual and its social status, as well as the closest social environment.

Coping behavior is defined as a set of conscious efforts (cognitive, behavioral and emotional) aimed at changing or solving a difficult situation. Two main methods of psychological response to a difficult life situation are identified: automatic and conscious response. The classification of coping proposed by R. Lazarus and S.Folkman is presented, which combines eight main strategies, namely: confrontational coping, distancing, self-control, search for social support, acceptance of responsibility, escape-avoidance, problem solving planning, positive reappraisal.

The results of the research conducted using the "Methods of Coping Behavior" method (R. Lazarus, S. Folkman, adapted by T. Kryukova) are given. It was found that the majority of respondents choose productive methods of coping behavior "planning to solve problems" (10% more among men), "seeking social support" (12.9% more among women). Comparing the results by age categories of respondents, it was established that productive and conditionally productive ways of overcoming difficult life situations are more characteristic of adults (by 40%), and non-productive coping methods are more characteristic of young people (by 31%).

Keywords: life situation, difficult life situation, coping strategy, coping behavior, "Methods of coping behavior" method (R. Lazarus, S. Folkman).

Постановка проблеми. Кожна людина протягом життя стикається із багатьма подіями, які так чи інакше впливають на її самопочуття, діяльність, самоставлення, змінюють умови життєдіяльності чи проживання, допомагають вирішити нагальні проблеми чи, навпаки, ускладнюють самореалізацію особистості в навчальній, професійній, сімейній сфері. Важкі життєві ситуації, виникаючи раптово, зокрема, війна, яка зненацька спіткала українських громадян, викликають стрес, негативно впливають на психофізичне самопочуття, а не маючи можливості вирішитися найшвидше, негативно впливають на здоров'я людини, призводячи до неврозів, психосоматичних захворювань і навіть розвитку посттравматичного стресового розладу. Вирішення важких життєвих ситуацій потребує мобілізації внутрішніх сил особистості, активізації її когнітивної та поведінкової сфери, пошуку найбільш прийнятного способу подолання проблеми. Також до вирішення важких життєвих ситуацій можуть залучатися інші люди, в яких особистість шукає допомоги, інформаційної чи соціальної підтримки, певних дій, порад, консультацій. Відповідно до вказаного актуальним та важливим питанням на сьогодні лишається дослідження стратегій переживання важких життєвих ситуацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічні особливості подолання людьми різних життєвих ситуацій вивчалися багатьма науковцями (Ю. Александровський, В. Бодров, Н. Водоп'янова, М. Корольчук і В. Крайнюк, Р. Лазарус, Г. Ложкін і Н. Пов'якель, Н. Тарабріна, С. Фолкман та ін.). Засади надання психокорекційної допомоги людям, які опинилися у важких життєвих ситуаціях, розглядаються науковцями Є. Варбаном, Л. Вольновою, Л. Чабан і Я. Ротар та ін. Методичні рекомендації для розвитку життєво важливих якостей і пошуку ресурсів для подолання складних ситуацій і проблем пропонують І.Ващенко і Б. Іваненко, Л. Вольнова, Н. Єрмакова, В. Зливков, С. Кузікова, Р. Маннапова, І. Черезова та ін.

Метою статті є виділення особливостей вибору стратегій подолання важких життєвих ситуацій залежно від віку та статі.

Виклад основного матеріалу. Життєві ситуації визначається як сукупність значущих для людини подій та пов'язаних з ними потреб, цінностей і уявлень, що впливають на її поведінку і світогляд у певний період життєвого циклу. Різновидами життєвих ситуацій є нормальні (усталені) або важкі (проблемні). Виникнення важких ситуацій відбувається тоді, коли порушується впорядкованість плину життя людини, і вона не може успішно вирішити нагальну проблему за допомогою звичних схем поведінки. Джерелом важкої життєвої ситуації можу виступати як власні дії індивіда (сам винний у виникненні проблеми), так і вплив навколишнього середовища (коли людина не є причиною складної ситуації) [1].

На переконання О. Туриніної, поняття «важка життєва ситуація» розглядається у психологічному просторі в найбільш широкому контексті і може містити різні види таких ситуацій (емоційно складна, проблемна, критична, екзистенціальна, термінальна та ін.). Разом з цим поняття «важкої життєвої ситуації» найскладніше визначити чітко, оскільки воно «вбирає в себе практично всі варіанти подій, пов'язаних з різним ступенем дискомфорту їх учасника. Під важкими життєвими ситуаціями можуть матися на увазі як катастрофічні події, що загрожують життю великої кількості людей, так і повсякденні події, які містять суб'єктивні пережиті незручності для конкретної людини, і об'єктивні загрози, і небезпеки її фізичному та психічному благополуччю» [2, с. 8].

Переживання важкої життєвої ситуації, а, відтак, і вибір стратегії її подолання, залежать від особистісних характеристик кожного. Так, у науковому обігу найчастіше виділяють такі особистісні чинники:

1. Генетична схильність. Реакції особистості в складних ситуаціях на 30% визначаються отриманими від батьків генами, тому можна вважати, що певні люди споконвічно більш схильні до стресу, до складних переживань різних ситуацій.

2. Характер перебігу вагітності в матері. Встановлено, що коли жінка при вагітності переживала стрес, в її крові відзначався підвищений вміст стероїдних гормонів, то і її дитина надалі буде відчувати стрес, гостро реагувати на проблемні ситуації.

3. Ранній дитячий досвід. Психотравми дитинства (до 7 років) накладають відбиток на весь подальший життєвий шлях, ускладнюють перебіг стресових реакцій на різні складні ситуації протягом всього життя.

4. Характер людини. Частіше піддаються впливу складних ситуацій та стресу люди, що схильні до гніву, цинізму, дратівливості, ворожості. І навпаки, люди, які відкриті душею, доброзичливі, мають почуття гумору, більш стійкі до стресу. Вони легше переборюють стрес і живуть довше. За даними Ю. Щербатих, серйозні, реалістичні люди, які володіють виразним почуттям справедливості і обов'язку, контролюють власні емоції, мають швидшу динаміку зростання артеріального тиску в стресових ситуаціях, на відміну від людей із протилежними якостями [3].

5. Спрямованість особистості. До переживання складних ситуацій більш схильні активні, амбіційні, нетерплячі, орієнтовані на успіх люди. А люди, які мають низький рівень домагань і не претендують на високе положення в суспільстві та значний матеріальний прибуток, легше реагують у важких життєвих ситуаціях [4, с. 245].

6. Соціальний статус. Для людей із низьким положенням у суспільстві більш властиве активне переживання стресових ситуацій, сприйняття їх як проблемних, важких для вирішення. А для людей, які займають високе положення в суспільстві, більш властива підвищена стійкість до стресу.

7. Найближче соціальне оточення. Чим більше родичів і знайомих у людини, тим вища її стійкість до стресу. Друзі і рідні начебто захищають людину від стресорів, близькі люди приймають частину проблеми на себе. При потраплянні у важку життєву ситуацію, людина, оточена доброзичливо налаштованими друзями і рідними, відчуває підтримку і легше сприймає загрозливі чинники середовища. І навпаки - самотні люди або люди із постійними проблемами у родині більш піддані стресу і частіше хворіють [4].

Відзначимо, що подолання важких ситуацій розуміється в контексті поняття «копінг-поведінка», що визначається як сукупність усвідомлених зусиль (когнітивних, поведінкових і емоційних), що спрямовані на зміну або розв'язання важкої ситуації.

Вихід із важкої життєвої ситуації значною мірою визначається ставленням людини до самої проблеми та поведінкою в цій ситуації. У праці І. Ващенко, Б. Іваненко вказано, що основними способами психологічного реагування на складну життєву ситуацію є:

1. Автоматичне реагування, що реалізується через: 1) включення его- захисних тенденцій, які деформують або приховують загрозливі імпульси важкої ситуації від людини (схильність до соціального ізолювання, занурення у себе, замикання у внутрішньому світі); 2) самодеструктивна поведінка (самозвинувачення, нанесення собі фізичної шкоди (шкідливі звички, травматизм)); 3) активізація системи психологічних захистів (раціоналізація, уникнення, придушення думок та емоцій, смирення (пристосування) і покірність обставинам);

2. Свідоме реагування - актуалізація психологічного потенціалу та застосування психологічних ресурсів, що вказує на конструктивні способи подолання важкої ситуації» [5, с. 34].

На сьогодні все ж найпоширенішою у психологічній практиці залишається запропонована Р. Лазарусом і С. Фолкманом класифікація копінгів, що об'єднує вісім основних стратегій:

1) планування вирішення проблеми, яке припускає зусилля із зміни ситуації, аналітичний підхід до розуміння і рішення проблеми;

2) конфронтаційний копінг, що передбачає застосування агресивних зусиль для зміни ситуації (людина може проявляти певну міру ворожості і бути готовою до ризику);

3) прийняття відповідальності як визнання людиною власної ролі у виникненні важкої життєвої ситуації, і докладання свідомих спроб, щоб вирішити проблему;

4) самоконтроль, що включає свідоме регулювання власних емоцій і дій;

5) позитивна переоцінка, яка полягає у свідомому пошуку переваг у ситуації, яка виникла, розгляді достоїнств в існуючому стані справ;

6) пошук соціальної підтримки, що передбачає звертання до оточуючих людей за допомогою, підтримкою або порадою (людина може шукати соціальної, інформаційної, дієвої підтримки);

7) дистанціювання, що припускає спеціальні когнітивні зусилля людини, що спрямовані на фізичне чи психічне відділення (віддалення) від ситуації і применшення її значення;

8) втеча-уникнення, що включає наявність прагнень і свідомих зусиль, спрямованих на втечу від проблеми [6, с. 25].

Для дослідження способів копінг-поведінки було проведено опитування за методикою «Способи копінг-поведінки» (Р. Лазарус, С. Фолкман, адапт. Т. Крюкової). Даний опитувальник містить 50 тверджень, які групуються у 8 шкал, і призначений для визначення копінг-механізмів, способів подолання труднощів у різних сферах психічної діяльності, виявлення переважаючих копінг-стратегій у респондентів. Опитуваному пропонується ознайомитися із твердженнями і оцінити, як часто наведені варіанти поведінки у важкій життєвій ситуації виявляються в нього (потрапивши у важку ситуацію, я ... ніколи, рідко, іноді, часто).

На основі виділення найбільш виразних виявів копінг-стратегій можна зробити висновок про властиві для респондента копінги, кожен з яких має як позитивні, так і негативні сторони, а саме:

- конфронтаційний копінг;

- дистанціювання;

- самоконтроль;

- пошук соціальної підтримки;

- прийняття відповідальності;

- втеча-уникнення;

- планування вирішення проблеми;

- позитивна переоцінка [7].

У дослідженні взяли участь 45 респондентів віком від 20 до 45 років. З них 20 осіб молодого віку (20-30 років) та 25 осіб віком 31-45 років, з них 22 чоловіки та 23 жінки. Серед молоді більшість навчаються у закладах вищої освіти (15 осіб), і 5 респондентів працюють на першому місці роботи. Їх життєві ситуації пов'язані з особистісними проблемами самовизначення, побудови професійного шляху, труднощами інтимно-дружнього спілкування з товаришами чи партнерами у шлюбі. Одружені/заміжні серед молоді 12 осіб, решта 8 осіб самотні. У групі молодих респондентів у 10 опитаних є одна дитина або декілька дітей, у 10 осіб - дітей ще немає.

У підгрупі дорослих респондентів 15 осіб працевлаштовані за спеціальністю, активно і тривало працюють на постійному місці роботи, у 5 осіб робота або відсутня, або має сезонний характер, ще 5 жінок знаходяться у декретній відпустці по догляду за дитиною. У цій підгрупі респондентів важкі життєві ситуації пов'язані із втратою роботи, труднощами професійної самореалізації на роботі, конфліктами в сім'ях із шлюбними партнерами чи старшим поколінням, втратою друзів чи партнерів (розрив відносин), втратою батьків чи близьких людей (смерть дорогих людей). Серед дорослих опитаних 20 осіб одружені/заміжні, у 5 - немає жінки/чоловіка чи постійного партнера, 18 респондентів мають одну дитину або декілька дітей, 7 опитаних бездітні.

Відтак, у ході проведення та опрацювання результатів тестування респондентів отримано такі результати (рис. 1).

За наведеними даними переважна більшість опитуваних мають вияв продуктивного способу копінг-поведінки - «планування вирішення проблеми» (у 22,2%). Ці респонденти схильні до активних спроб у пошуку найбільш адекватного способу подолання проблеми за рахунок цілеспрямованого аналізу ситуації, застосування можливих варіантів своєї поведінки, що допоможе подолати проблему. Вони здатні до планування своїх дій з подолання проблеми із врахуванням наявних умов, минулого досвіду та дійсних ресурсів. Цей спосіб копінг-поведінки є найбільш адаптивним, і сприяє конструктивному вирішенню труднощів. Позитивними сторонами вибору такого способу копінг-поведінки є можливість цілеспрямованого та успішного вирішення проблемної ситуації. Однак при частому використанні існують й негативні сторони, що полягають в ймовірності надмірної раціональності, недостатньої інтуїтивності та спонтанності у поведінці. До планування вирішення проблем схильні 27,3% чоловіків та 17,4% жінок, і можна помітити, що чоловіки більш спрямовані на вирішення проблем, ніж жінки.

Рис. 1. Способи копінг-поведінки респондентів

Наступним поширеним способом копінг-поведінки є «втеча-уникнення» (у 17,8%). У цих респондентів виявляють спроби подолання негативних переживань, що виникли через проблему, за рахунок заперечення самої проблеми, фантазування ймовірності її вирішення без їх участі, висловлення невиправданих очікувань, відволікання від процесу вирішення труднощів тощо. Негативними сторонами використання цього способу подолання проблеми є неможливість ефективного вирішення проблеми, збільшення кількості та накопичення труднощів, короткостроковий ефект дій зі зниження емоційного дискомфорту. Водночас у цього способу є й позитивні сторони, що передбачають можливість швидкого зниження емоційного напруження у стресовій ситуації. Тобто в окремих випадках при дії значного стресу цей спосіб може бути короткостроково використаний, щоб дати людині змогу перевести дух і замислитися про дальші дії з подолання самої проблеми. Вказаний спосіб копінг-поведінки проявляється подібно у чоловіків і жінок (18,2% і 17,4% відповідно).

У 13,3% респондентів виявлено схильність до вибору «самоконтролю» як способу копінг-поведінки при подоланні проблем. Вони намагаються подолати негативні переживання, які виникли через проблемну ситуацію, за допомогою стримування власних емоцій, мінімізації їх впливу на оцінку ситуації. Вони здатні до вибору найкращої стратегії поведінки, високого контролю над власною діяльністю. Позитивними сторонами цього способу копінг-поведінки є можливість уникнення емоційної імпульсивності, переважання раціонального бачення проблемних ситуацій. Однак ймовірним негативним аспектом вибору вказаного способу копінгу є труднощі виявлення людиною власних емоцій та переживань, схильність до понадконтролю поведінки. Вказаний спосіб копінг-поведінки виявляється так само майже однаково у чоловіків і жінок (13,6% і 13% відповідно). При цьому, видається ймовірним, що саме чоловіки застосовують цей копінг свідомо, щоб применшити емоційне реагування і зосередитися на вирішенні проблеми, а жінки часто контролюють свої емоції у випадку стресу, оскільки вважають, що саме їх надмірна емоційність й викликала загострення проблемної ситуації.

Копінги «пошук соціальної підтримки» і «конфронтація» були виявлені в однакової кількості респондентів (по 11,1%), однак вони є протилежними за значенням і продуктивністю вирішення проблем. Конфронтаційний копінг передбачає намагання подолати важку життєву ситуацію за допомогою не завжди цілеспрямованої активності, спрямованої або на зміну ситуації, або на надмірно емоційне відреагування на труднощі і проблеми. Позитивні аспекти використання вказаного копінгу включають можливість активного протистояння труднощам та стресогенному впливу (якщо потрібно негайно відстояти свої інтереси, не дати заподіяти собі шкоду), а негативні - недостатню цілеспрямованість і раціональну обґрунтованість поведінки у складній ситуації. Так, звісно в критичній ситуації людина може «випустити пар», покричати, але довго затримуватися в такій поведінці нераціонально, коли потрібно вирішувати проблему, а не тільки емоційно реагувати на неї. Перевага чоловіків (18,2%) з вибором вказаного способу над жінками (4,3%) переважно пояснюється вищою схильністю чоловіків до агресії, войовничого відстоювання своїх цілей, власності. Жінки ж не поспішають вступати в конфронтацію, коли не знають сил супротивника.

Водночас виявлений у 11,1% респондентів спосіб копінг-поведінки «пошук соціальної підтримки» більшою мірою властивий для жінок (17,4%), ніж для чоловіків (4,5%). Цей спосіб передбачає спроби вирішення проблеми за допомогою пошуку і залучення інших людей для емоційної, інформаційної, дієвої підтримки. Позитивними аспектами його використання є можливість застосування зовнішніх ресурсів на вирішення важкої життєвої ситуації, однак існує й негатив, що передбачає ймовірність виникнення залежної позиції респондента від інших людей та виникнення у нього надмірних очікувань щодо оточуючих, і відповідно - розчарування, фрустрації при неможливості отримання бажаної допомоги і підтримки.

У 8,9% опитуваних виявлено вибір способу копінг-поведінки «дистанціювання», який передбачає намагання респондентів подолати свої негативні переживання через проблему за рахунок зниження її особистої значущості та емоційного залучення до неї («Не дуже то й хотілося», «Переживемо, і не такі проблеми були»). Позитивним є те, що за такої стратегії можна знизити особисту значущість ситуації, яку важко розв'язати, і запобігти надмірним емоційним реакціям на фрустрацію. Однак при частому застосуванні вказаного копінгу у людини може розвинутися схильність до знецінення своїх переживань, виникати недооцінка значимості гарних можливостей для успішного подолання проблем. Тобто знижуючи значення самої проблеми, людина не може оцінити найбільш вдалий варіант, який би допоміг її вирішити, скористатися шансом швидкого і безболісного розв'язання проблеми з найменшими втратами. Такий спосіб обирають 9,1% чоловіків і 8,7% жінок.

Так само 8,9% респондентів схильні до вибору способу копінг-поведінки «позитивна переоцінка», що означає схильність до подолання негативних переживань через проблему за рахунок її позитивного переосмислення, наприклад, розгляду її як стимулу для особистісного зростання. Зважаючи на можливість позитивного переосмислення проблемної ситуації, водночас слід пам'ятати і про можливість недооцінки особистістю шансів ефективного вирішення проблемної ситуації. Так само, як і при попередньому способі - не розуміючи значимість проблеми, людина втрачає шанс її успішно вирішити, бо не бачить кращих варіантів для її швидкого розв'язання, не надаючи уваги самій проблемі. Такий спосіб копінг-поведінки властивий для 4,5% чоловіків та 13% жінок. Отже, жінки частіше схильні до позитивного переосмислення проблеми, не сприйняття її реальної загрози, легковажності в оцінці труднощів, і тому часто доводять до ускладнення, виникнення важкої життєвої ситуації те, що було позитивно оцінено відразу без належного пошуку найкращих варіантів вирішення.

Спосіб копінг-поведінки «прийняття відповідальності» виявився найменш популярним серед опитаних (6,7%), які визнають свою роль у виникненні проблеми та приймають відповідальність за її вирішення. Ці респонденти схильні до виразної самокритики і самозвинувачення (4,5% чоловіків і 8,7% жінок).

Проаналізувавши отримані результати опитування респондентів, бачимо, що у третини виявлено продуктивні копінг-стратегії (сумарно у 33,3% респондентів) - планування вирішення проблеми (22,2%), пошук соціальної підтримки (11,1%). У 28,9% осіб виявлено умовно продуктивні копінг-стратегії - самоконтроль (13,3%), прийняття відповідальності (6,7%), позитивна переоцінка (8,9%). У решти третини опитуваних (37,8%) встановлено не продуктивні копінг-стратегії - конфронтація (11,1%), дистанціювання (8,9%) та уникнення (17,8%).

При цьому чоловікам найбільш властиві такі способи копінг-поведінки, як: «планування вирішення проблеми» (27,3%), «конфронтація» і «втеча-уникнення» (по 18,2%), «самоконтроль» (13,6%). А жінкам характерні такі копінги, як «планування вирішення проблеми», «пошук соціальної підтримки», і «втеча- уникнення (по 17,4%), «самоконтроль» і «позитивна переоцінка» (по 13%).

Отже, більшість респондентів обирають продуктивні способи копінг-поведінки «планування вирішення проблем» (на 10% більше, серед чоловіків), «пошук соціальної підтримки» (на 12,9% більше у жінок). Також як у чоловіків, так і в жінок виявляються подібні прояви самоконтролю і схильності до втечі-уникнення від проблем. При цьому чоловіки ще використовують не продуктивний копінг «конфронтації», а жінки - умовно продуктивний копінг «позитивної переоцінки».

Особливий інтерес мав аналіз результатів опитування молодих і дорослих респондентів щодо вибору копінг-стратегій як способів подолання важких життєвих труднощів (табл. 1).

Таблиця 1

Способи копінг-поведінки молодих і дорослих респондентів

п=45