Соціально-психологічні аспекти впливу телебачення на особистість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Соціально-психологічні аспекти впливу телебачення на особистість

Ревть Алла Борисівна

кандидат педагогічних наук

доцент кафедри

загальної педагогіки та дошкільної освіти

Вільків Ольга Степанівна

студентка спеціальності Дошкільна освіта

Анотація

Масова комунікація - це специфічний вид суспільного спілкування, який має вплив на духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають світоглядні уявлення, переконання, суспільний настрій. На сьогоднішній день вельми актуальним є питання впливу засобів ЗМІ, та телебачення, у цьому числі, на підростаючу особистість. Також, важливим аспектом проблеми є те, що у вільний від шкільних занять час підлітки реалізують різні можливості спонтанного засвоєння соціального досвіду, черпаючи інформацію із найпривабливіших їм комунікаційних каналів. Телебачення займає все більше місця в періоді активності людини і впливає на її психіку.

З одного боку, воно розширює загальну інформованість громадян, поглиблює їх знання, сприяє духовному зростанню, забезпечує причетність до культури, мистецтва, літератури, права, формує моральні оцінки. З іншого - має можливість маніпулювати свідомістю, створювати простір для порожнього проведення часу, виключає духовно-особистісний розвиток, найчастіше поширює неправдиву інформацію, позбавляє людину здатності до самостійних роздумів чи вольових дій, критичного судження чи вільного вибору.

Вплив телебачення на підлітка - явище глибоко неоднозначне: його позитивні сторони пов'язані із процесами соціалізації індивіда, ефективними способами передачі соціального досвіду; негативи стосуються ж можливостей засобів маніпулювання свідомістю, нав'язування певних стереотипів мислення та поведінки. Проблемою тут є свого роду «протиотрута» від цього маніпулювання. Основою такої «протиотрути» є виховання і духовний розвиток особистості.

Водночас, варто зазначити, що ставлення особистості до інформації, яка подається на телебаченні, особливо, якщо це інформація агресивного змісту, залежить, насамперед, від її ціннісних орієнтацій та світогляду, що і буде перспективою подальших наших досліджень.

Ключові слова: особистість, телебачення, вплив, агресія, засоби масової комунікації.

Revt Alla Borysivna PhD (Education), Associate Professor of General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

Vil'kiv Olha Stepanivna Student, Preschool Education, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

Social and psychological aspects of the influence of television on personality

Abstract

Mass communication is a specific type of social communication that has an impact on spiritual values and social norms, which in a systematized form reflect worldviews, beliefs, and social mood. Today, the question of the influence of mass media, including television, on a growing personality is very relevant. Also, an important aspect of the problem is that in their free time from school classes, teenagers realize various opportunities for spontaneous assimilation of social experience, drawing information from the most attractive communication channels. Television occupies more and more space in a person's activity period and affects his psyche.

On the one hand, it expands the general awareness of citizens, deepens their knowledge, promotes spiritual growth, ensures involvement in culture, art, literature, law, and forms moral assessments. On the other hand, it has the ability to manipulate consciousness, create space for empty pastime, excludes spiritual and personal development, most often spreads false information, deprives a person of the ability to independent thoughts or voluntary actions, critical judgment or free choice.

The influence of television on a teenager is a deeply ambiguous phenomenon: its positive aspects are related to the processes of socialization of an individual, effective ways of transmitting social experience; the negatives relate to the possibilities of means of manipulating consciousness, imposing certain stereotypes of thinking and behavior. The problem here is a kind of "antidote" to this manipulation. The basis of such an "antidote" is education and spiritual development of the individual.

At the same time, it is worth noting that the attitude of an individual to the information presented on television, especially if it is information of an aggressive content, depends, first of all, on his value orientations and worldview, which will be the perspective of our further research.

Keywords: personality, television, influence, aggression, means of mass communication.

Постановка проблеми

особистість телебачення масовий комунікація

Реалії сьогодення відрізняються значними змінами у суспільно-політичному, економічному і духовному житті кожної свідомої людини. Ці зміни породжують неоднозначні тенденції як позитивного, так і негативного характеру. Особливу тривогу викликають факти, що свідчать про зростання проявів агресії, особливо серед підлітків і юнацтва, про стрімку криміналізацію чималої кількості осіб цієї вікової групи. Великий вплив на психічний та моральний розвиток особистості, особливо особистості підлітка, має телебачення, адже саме воно впливає на формування агресивної поведінки. Телебачення входить до так званих засобів мас-медіа, основною функцією яких є донесення інформації до масової аудиторії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемою впливу ЗМІ на особистість займалися, у переважній більшості, зарубіжні дослідники (Смайт Д., Гербнер Дж., Krech D., Cruchfield R., Livson N.). Досвід подібних досліджень у вітчизняній науці є незначним, що ще більше підкреслює актуальність дослідження.

Наприклад, американський дослідник Д. Смайт стверджує про певну залежність та заангажованість засобів масової комунікації, та телебачення, зокрема. І якщо розглядати вплив ЗМІ на особистість у такому аспекті, то можна простежити певні протиріччя: засоби масової інформації прийнято вважати соціальним інститутом, що доносить до мас суспільно-значущі меседжі, при цьому, ігноруючи аудиторію, для якої їх транслюють.

Дж. Гербнер пропонує певну модель комунікації, яка має на увазі те, що людська комунікації може розглядатися як суб'єктивний, мінливий і непередбачуваний процес, а сама система комунікації - як відкрита система, до якої входять засоби масової комунікації.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Недивлячись на значну кількість наукових праць та розвідок, які торкаються даної проблеми, недостатньо вивченими залишаються особливості розвитку агресивної поведінки під впливом телебачення, позитивних та негативних емоцій. Саме це і зумовили вибір нами теми наукового дослідження.

Мета статті - характеристика соціально-психологічних аспектів впливу телебачення на формування особистості.

Виклад основного матеріалу

Питання впливу телебачення на психіку людини більш, ніж актуальні. Світ звуко-зорових образів проникає у всі сфери соціокультурного життя, паралельно впливаючи навіть на тих, хто з певних причин телевізор не дивиться. Можна сказати, що телебачення стало одним з помітних елементів нашого повсякденного життя та середовища існування, впливає як на окремого глядача, так і на соціально значимі процеси в суспільстві. Телепередачі не лише занурюють великі маси людей у світ віртуальної реальності, але й годинами утримують їх у ньому, даруючи радість пізнання, співпереживання і майже особистої присутності, спілкування з тими, хто знаходиться на екрані. У свідомості мільйонів людей, що залишаються наодинці з телеекраном, віртуальні образи трансформуються в елементи їх «образів світу», або «картини світу». Результатом телепереглядів виявляються перенесені в реальне життя знання та емоції людей, що впливають, в свою чергу, на їх рішення, висновки, вчинки.

Соціальні наслідки функціонування сучасного телебачення не завжди позитивні. Так, проведені вченими соціально-психологічні дослідження зафіксували, що телепередача, навіть найцікавіша, може викликати у дітей тривогу та страх, роздратування або нервовий зрив, спровокувати диференціацію серед однолітків [3].

Розглядаючи телепростір, як один з чинників зміни поведінки, слід зазначити, що часті покази епізодів насильства по телебаченню і усвідомлення його можливого впливу на дітей породили широкі дослідження в цій галузі за останні десятиліття. Вплив сцен насилля на дітей вивчався серйозніше, ніж будь-які інші аспекти телебачення. Дані, отримані з різних джерел, свідчать про те, що насилля на телеекрані може породжувати агресивну поведінку.

Для вивчення цієї проблеми використовувалися лабораторні і польові експерименти, а також лонгітюдні кореляційні дослідження. Діти, які часто бачили насилля по телевізору, з часом ставали все більш агресивними. Мав місце і зворотній зв'язок: на початку більш агресивні діти з часом почали проявляти все більший рівень зацікавленості до насилля на телеекрані, що свідчить про наявність замкненого кола [4].

Хоча телебачення не штовхає більшість дітей на здійснення фактів фізичного насилля, однак, воно впливає на ставлення дитини до агресивних дій інших людей. Люди, які бачать багато насилля на телеекрані, схильні виправдати агресивну поведінку. У них також підвищується рівень чутливості до агресії: їх менше вражає насилля в реальному житті, і вони менш схильні допомогти жертві.

Дослідження вчених доводять, що фільми зі сценами боротьби, насилля захоплюють учнів явищами, як вони, зазвичай, не можуть спостерігати в реальному житті - фантастичні події, надприродне, магічна сила героїв, чудодійні уміння, що дають змогу людині перемагати у будь-яких ситуаціях [6; 7].

На сьогодні дослідники одностайні в тому, що насильство у фільмах робить невеликий, але значимий вплив на виникаючу в подальшому агресію глядачів. Є деякі свідчення того, що насильство на телеекрані робить більш сильний вплив на агресивних, ніж на неагресивних дітей [1].

Сила ефектів також залежить від того, скільки часу дитина проводить біля телевізора, чи сприймає вона те, що відбувається на екрані як реальні події і чи ототожнює себе з агресивними телегероями.

Висновки про вплив телебачення на зростання насильства не можна вважати однозначними. Є деякі посилання на те, що перегляд сцен насильства мають як безпосередній, так і відтермінований вплив на антисоціальну агресію. Так, Л.Д. Ірон зазначає, що спостерігання за сценами насильства на телеекрані в дитинстві було значно пов'язане з рівнем агресії через 22 роки після перегляду. Це свідчить про можливий підсилюючий вплив теленасильства на схильність до агресії [5].

Однак ретроспективне дослідження осіб, що скоїли насильницький злочин, яке провели Кретч, Крашвітт і Вілсон, показало, що надмірне захоплення дітей переглядом телепередач зі сценами насильства було пов'язане зі здійсненням надалі насильницьких дій, тільки за умови жорстокого поводження з ними батьків [7].

Процеси, за допомогою яких перегляд телевізійних передач з насильством впливає на агресію, носять безумовно складний характер. Зазвичай передбачається, що ефекти залежать від моделювання агресивних вирішень конфліктів, хоча цей процес не є одноманітним, і мало підстав припускати копіювання конкретних актів насильства. Короткотермінові ефекти можуть містити підвищене збудження, яке активує агресивні реакції в тих випадках, коли вони переважають інші за силою.

Частий перегляд сцен насильства може також мати десенсибілізуючий ефект, послаблюючи стримування агресії. Однак телевізійні програми, що включають насильство, не створюються у відриві від соціального контексту і є продуктом реально переважаючих норм, і формуючим їх фактором [2].

Таким чином, вплив насильства на телеекрані не може розглядатись ізольовано від інших соціальних факторів, що впливають на агресію.

Кожна дитина, підліток моделює поведінку, засвоєну нею із ТБ, вибірково, залежно від власних звичок і рис характеру, тому насилля і бійки на екрані по-різному впливають на дітей. Є кілька складових, що підсилюють, або навпаки, послаблюють ефект моделювання. Діти, як правило, розгальмовуються і починають наслідувати поведінку телегероя, коли перед ними привабливий персонаж, чиї вчинки виправдані сюжетом фільму, чи серіалу і чия фігура викликає довіру, і навпаки, малоймовірно, що вони будуть наслідувати вчинки несимпатичного героя. Крім того, чим більше дитина уподібнюється телегерою і співчуває йому, тим більша ймовірність того, що вона буде наслідувати цю людину в реальному житті.

Механізми класичного обумовлення та моделювання можуть спричинити певні ефекти впливу на ціннісно-потребову сферу особистості, основними з яких є сенсибілізація, культивація та катарсис [1].

Сенсибілізація (підвищена чутливість) - своєрідний зворотний моделюючий ефект. Він виникає, коли глядачі настільки сильно реагують на акти насилля на екрані і їх уява створює таку неприємну картину, що мало ймовірно те, що у своїй поведінці вони будуть уподібнюватись своїм персонажам. Ефект сенсибілізації виникає у відповідь на відверті жорстокі епізоди і криваві розправи телегероїв.

Тенденція, протилежна схильності до насилля, може виникати внаслідок збудження тривоги або збудження співчуття до жертви насилля. Глядачі, які не можуть дивитися сцени насилля, відрізняються високим рівнем емпатії і блукаючою уявою, схильні до невротичної сплутаності, гуманістично орієнтовані і відрізняються емоційним сприйняттям. Таким чином, ці люди легко можуть уявити себе жертвою насилля і паралельно відчувають ті ж негативні емоції, що і герой фільму. У людей інших типів чуттєвість після перегляду епізодів з насиллям також підвищується, але вони більш ймовірно будуть отримувати задоволення від сцен насилля, тому що не будуть відчувати негативних емоцій [3].

Ефекти сенсибілізації важко дослідити і перевірити на практиці з етичних міркувань, однак загальні ефекти сенсибілізації, ймовірно не так часто зустрічаються, як протилежний ефект - десенсибілізація (зниження чутливості).

Культивація - ще один вид впливу насилля на цінності. Джорж Гербнер та його колеги вважають, що чим більше часу людина проводить перед телеекраном, тим більше уявлення цієї людини будуть співпадати з реальністю, представленою на телебаченні. Вчені вважають, що культивація - це частина постійного, тривалого, динамічного процесу взаємодії посилань і ситуацій [6]. На відміну від моделювання та підкріплення, культивація дозволяє глядачу грати активну роль, взаємодіяти із ТБ, а не просто пасивно піддаватися маніпулюванню. Але, разом з тим, світогляд глядача і точки зору ТБ зіштовхуються, і повільно реальність, що сприймається глядачем наближується до реальності телевізійного світу.

Ефект катарсису принципово розходиться з теорією моделювання. Тим часом як моделювання сприяє росту жорстокої поведінки після перегляду насилля по ТБ, теорія катарсису передбачає послаблення насилля в поведінці. Ймовірно насилля на ТБ пробуджує фантазії глядача і ці фантазії призводять до катарсису. Ще одна версія катарсису передбачає, що перегляд насилля на ТБ знижує рівень збудження людини і таким чином людина стає менш схильною до агресії. Третій варіант теорії катарсису: насилля по ТБ може розбудити реакцію гальмування, яка «зупиняє» жорстокі імпульси [3].

Отже, телебачення, як уже зазначалося, має вагомий вплив на психіку людини. Воно не тільки є носієм інформації, але й носієм агресії. Телебачення занурює великі маси людей у свій віртуальний світ реальності і люди навіть і не помічають, що за цим стоїть і які наслідки можуть потім бути.

Телебачення все частіше показує те, що люди не повинні бачити як таке, що протирічить глибинній, неусвідомленій, на генетичному рівні закладеній забороні, інстинкту самозбереження. Коли ж людині показують (а оскільки заборонений плід - надзвичайно солодкий), то людина це дивиться, збуджується, іноді копіює сцени насильства або порнографії, з яких екран знімає табу [2, с. 63].

На сьогоднішній день з телеекранів можна побачити тільки одне насилля, яке дуже негативно впливає на психічне здоров'я кожної людини, в тому числі і маленької дитини. В кожному фільмі, мультфільмі і навіть телепередачі присутні акти насилля. Дивлячись це людина (особливо дитина, підліток) прагне продемонструвати побачене на екрані в реальному житті. І таких випадків є чимало.

Дивлячись телевізор, дитина часто відчуває страх, певні негативні емоції, сильне збудження, хвилювання, агресію. І все це потім залишає слід у її психіці.

Одним із механізмів впливу ТБ є моделювання. Моделювання відбувається при дотриманні низки умов. Перш за все, дитина повинна звернути увагу на вчинки героя на телеекрані. Крім того, даний вчинок повинен зберегтися або якимось чином закарбуватися в пам'яті, щоб дитина його проаналізувала та інтерпретувала. Чи буде пізніше така поведінка відтворена дитиною в реальності, залежить від багатьох факторів, частково від мотивації та сили заборон.

Механізм моделювання може спричинити певні ефекти впливу на цінності та потреби особистості, основними з яких є сенсибілізація, культивація та катарсис.

Висновки

На сьогоднішній день питання впливу телебачення на особистість, зокрема на агресію у підлітків, є вельми актуальним. Агресія та насилля на телеекрані може стати основою формування девіантності підлітків, яка характеризується невиконання, недотриманням норм моралі та є такою, що загрожує міжособистісному спілкуванню, відносинам. Окрім того, події, що показані на екрані, впливають на прояв таких девіацій, як брехня, втеча з дому, крадіжки, булінг. Окрема категорія фільмів, телепередач, навіть мультфільмів несуть в собі насилля, агресію, страх. Дивлячись передачі чи фільми зі сценами вбивства, насиллям діти можуть імітувати дані сцени в реальному світі на реальних героях, при цьому не усвідомлюючи, що людина в реальному житті помирає значно болісніше, ніж це нам показує ТБ. Особливу увагу привертають фільми жахів, де є багато сцен кривавих вбивств. Небезпечним є те, що дитина, яка звикає до насильства у віртуальному світі, може вирости більш жорстокою, цинічною, агресивною.

Література

1. Булах І.С. Соціальний та особистісний простір зростання сучасного підлітка. Київ: Міленіум, 2003. 340 с.

2. Дроздов О.Ю. Агресивне телебачення: соціально-психологічний аналіз феномену. Социс. 2001. № 8. С. 62-68.

3. Здіорук С.І. Психологічне обґрунтування використання ЗМІ та різних видів рекламної продукції з метою профілактики нарко-, токсикоманії та алкоголізму. Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 10. С. 7.

4. Ролінський В.І. Агресивність на телеекрані та проблеми неповнолітніх. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Київ-Житомир: В-во ЖДУ, 2004. Кн. 1. 363 с.

5. Eron L.D., Huesmann L.R., Lefkowitz M.M, Walder L.O. Does television violence cause aggression? // American Psychologist. - 1972. - April. - P. 253 - 263.

6. Gerbner G. Toward a General Model of Communication. Audio-Visual CommunicationReview, 4, 1956. P. 171--199.

7. Krech D., Cruchfield R., Livson N. Elements of Psychology. N.Y., 1974.

References

1. Bulakh, I.S. (2003) Sotsialnyi ta osobystisnyi prostir zrostannia suchasnoho pidlitka [Social and personal growth space of a modern teenager]. Kyiv: Milenium. [in Ukrainian].

2. Drozdov, O.Iu. (2001) Ahresyvne telebachennia: sotsialno-psykholohichnyi analiz fenomenu [Aggressive television: socio-psychological analysis of the phenomenon]. Sotsys. 8. (рр. 62-68). [in Ukrainian].

3. Zdioruk, S.I. (2004) Psykholohichne obhruntuvannia vykorystannia ZMI ta riznykh vydiv reklamnoi produktsii z metoiu profilaktyky narko-, toksykomanii ta alkoholizmu [Psychological justification of the use of mass media and various types of advertising products for the purpose of prevention of drug addiction, drug addiction and alcoholism]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota,10. (рр. 78). [in Ukrainian].

4. Rolinskyi, V.I. (2004) Ahresyvnist na teleekrani ta problemy nepovnolitnikh [Aggression on the TV screen and juvenile problems]. Teoretyko-metodychni problemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi. Kyiv-Zhytomyr: V-vo ZhDU. Kn.1. [in Ukrainian].

5. Eron L.D., Huesmann L.R., Lefkowitz M.M, Walder L.O. Does television violence cause aggression? // American Psychologist. - 1972. - April. - P. 253 - 263.

6. Gerbner G. Toward a General Model of Communication. Audio-Visual CommunicationReview, 4, 1956. P. 171--199.

7. Krech D., Cruchfield R., Livson N. Elements of Psychology. N.Y., 1974.

Размещено на Allbest.ru