Емоційний стан жінки в різні періоди вагітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра психології та педагогіки

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Емоційний стан жінки в різні періоди вагітності

Сергієні Олена Віталіївна

доктор медичних наук, професор



Анотація

Актуальність роботи визначається великим значенням репродуктивної функції як на індивідуальному рівні формування інституту сім`ї, так і на соціальному рівні вирішення питання підтримки народонаселення країни. Проведений теоретичний аналіз наукової літератури з питань психологічних особливостей вагітних жінок встановив недостатню їх розробленість.

Результати проведеного емпіричного дослідження емоційного стану вагітних жінок дозволили встановити такі прояви порушень емоційної сфери як зниження самопочуття, активності, настрою, а також прояви ситуативної тривожності, невротизму, фрустрації, нервово - психічної напруги в легкому та помірному ступені.

Психологічний стан вагітних жінок в першому триместрі відрізняється легкими та помірними емоційними, невротичними, істеричними, вазо - вегетативними розладами та недостатньо визначеним відношенням до вагітності. В другому триместрі жінка приймає вагітність, але емоційні розлади (коливання настрою, активності, самопочуття, тривожності, фрустрації) виражені в легкому та помірному ступені.

В третьому триместрі основні прояви емоційних порушень зменшуються до легкого ступеню виразності, але зростає особистісна тривожність стосовно здоров'я дитини, пологів, майбутнього.

Доведена необхідність та важливість ранньої постановки на акушерсько- гінекологічний облік, забезпечення психологічною допомогою протягом усього періоду вагітності, проведення психологічного консультування сім'ї вагітної, в першу чергу чоловіка, впровадження системи психологічного забезпечення пологів.

Виявлення емоційних порушень у всіх триместрах протікання вагітності потребує розробки диференційованих схем надання психологічної допомоги жінкам в залежності від їх віку, сімейного стану та періоду вагітності, а також характеру та вираженості психологічних проявів.

Ключові слова: вагітність, триместри вагітності, прояви, ускладнення, емоційний стан.



Serhieni Olena Vitaliivna Doctor of Medical Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

EMOTIONAL STATE OF A WOMAN DURING DIFFERENT STAGES OF PREGNANCY

Abstract

The relevance of the work is determined by great importance of reproductive function both at the individual level of forming family institution and at the social level of solving the issue of supporting the country's population. The conducted theoretical analysis of scientific literature on the psychological characteristics of pregnant women revealed that they are insufficiently developed.

The results of the conducted empirical study of the emotional state of pregnant women allowed us to establish such manifestations of emotional disorders as decline in well-being, activity, mood, as well as manifestations of situational anxiety, neuroticism, frustration, and psychologic stress of mild and moderate degree.

The psychological state of pregnant women in the first trimester is characterized by mild and moderate emotional, neurotic, hysterical, vaso-vegetative disorders and an insufficiently defined attitude to pregnancy. In the second trimester, woman accepts pregnancy, but emotional disorders (mood, activity, well-being, anxiety, and frustration swings) are expressed in mild and moderate degrees.

In the third trimester, the main manifestations of emotional disorders decrease to mild degree, but personal anxiety about the child's health, childbirth, and the future increases.

The necessity and importance of early obstetric and gynecological registration, providing psychological assistance during pregnancy, psychological counseling for the family of pregnant woman, primarily her husband, and implementing the system of psychological support for childbirth are proved.

Identification of emotional disorders in all trimesters of pregnancy requires the development of differentiated schemes for providing psychological assistance to women depending on their age, marital status and stage of pregnancy, and the nature and severity of manifestations of psychological stress.

Keywords: pregnancy, trimesters of pregnancy, manifestations, complications, emotional state.



Вступ

Постановка проблеми. Вагітність - це емоційно-складна ситуація, яка піддає жінку випробуванню і пред'являє вимоги, які перевищують її звичайний адаптивний потенціал. Все більшої уваги привертає проблема адаптації жінок до стану вагітності, виявляються фактори психологічної готовності до материнства та фактори забезпечення адекватних умов для розвитку дитини. Виявлено, що в ситуації соціально-економічної нестабільності відмічається висока частота виникнення загрози ускладнень у період вагітності. В зв'язку з цим, актуальним виявляється вивчення особливостей психологічного, зокрема емоційного стану для розробки оптимізованої диференційованої моделі психологічної допомоги вагітним.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Виділення невирішених проблем. Особливості психічного стану жінок у період вагітності протягом багатьох років привертають увагу фахівців. При цьому відзначається як емоційно негативна роль вагітності, так і позитивна. Про сприятливий вплив вагітності писав ще Гіппократ.

При вагітності у жінки змінюється психіка, її ставлення до оточуючих, вагітна по-особливому реагує на зовнішні і внутрішні подразники. Психіка вагітної жінки заповнена своїми власними відчуттями, вона впливає на функцію нейрогуморальної системи, нейротрофічний метаболізм, а також на синтез ферментів і ін біохімічні показники. Значною мірою змінюється реактивність всього організму жінки, включаючи і психічну сферу [13].

Як у всі часи інтенсивних змін, вагітність ставить перед жінкою нові, часом зовсім непрості завдання. Сам факт її настання часто примушує випробувати цілу бурю емоцій, в якій важко розібратися. Емоції приходять зовсім різні, суперечливі, навіть якщо жінка вагітність планувала, передчувала і чекала. Часто в поданні вагітність буває щасливим часом, нібито позбавленим турбот і проблем, а в реальності виявляється, що разом з її настанням і трепетною радістю приходить і тривога, страх зміни життя, відносин у сім'ї і з чоловіком, жаль про щось недороблене. При цьому жінка продовжує жити своїм життям, повним різних переживань, проблем. Ще складніше може виглядати ситуація, коли вагітність несподівана, а сімейна ситуація не так стійка, як могла б бути. З точки зору фізіології початок вагітності теж непростий час: в організмі жінки відбувається потужна гормональна перебудова, темпи формування та розвитку дитини дуже високі, все це впливає на самопочуття майбутньої матері [4].

Вагітність - дуже особливий час постійних змін та перетворень. Процес розвитку і зростання дитини відбувається в материнській матці, і сама жінка під час вагітності та пологів змінюється - стає матір'ю, осягає своє жіноче призначення. Цей процес переходу до материнства протікає на всіх рівнях: фізичному, ментальному, емоційному, перетворюється тіло і душа жінки. Гормональний фон вагітності може призвести до частих змін настрою, підвищенню тривожності, змінам лібідо, стомлюваності і сльозливості, до інших несподіваних емоційних змін вагітної. Часом досить багато випробувань доставляє жінці її загальна життєва ситуація. Все це, що відбувається всередині та оточує вагітну жінку, вимагає найчастіше від неї великої напруги сил. У цей час дуже важлива якість і достатність підтримки, яку отримує жінка, затребуваною може виявитися професійна допомога психолога, акушер-гінеколога або досвідченої жінки, що пройшла досвід виношування і народження дитини. [6]

Вивчення психологічного стану жінок під час виношування дитини (В. І. Брутман, А. Я. Варга, М. С. Радіонова, Г. Г. Філіппова, І. Ю. Хамітова та ін) дозволяє припустити, що у вагітності є власна, притаманна їй динаміка загострення і ослаблення наявних у жінки проблем. У першому триместрі актуалізуються, і гостро переживаються проблеми з власною матір'ю і іншими об'єктами прихильності, проблеми стосунків з чоловіком, або статевим партнером. У другому і третьому триместрах з'являється виражене уникнення негативних емоцій, проблеми першого триместру явно послаблюються; наприкінці вагітності актуальними стають страх перед пологами і своєї некомпетентності в післяпологовому періоді. На початку третього триместру виражений "синдром облаштування гнізда", який проявляється в підвищенні активності, прагненні впорядкувати наявні проблеми. Напрямок активності в цей період на підготовку до пологів і післяпологовий період співвідноситься із сприятливою динамікою перебігу вагітності і цінності дитини, активність, не пов'язана з дитиною, - з несприятливою динамікою. До кінця вагітності найчастіше ослаблені страх пологів, своїй некомпетентності, знижується напруга всіх інших проблем. Зворотна ситуація відображає виражену несприятливу динаміку переживання вагітності і цінності дитини. [14]

Криза першої вагітності на суб'єктивному рівні може супроводжуватися негативними емоційними станами. У їх число входять дратівливість, емоційна нестійкість, особлива чутливість до стресогенних чинників, неясність життєвої перспективи, відчуття самотності. Зіткнувшись з цією кризою, нерідко жінка намагається не помічати, як змінилася її життєва ситуація, хоча при цьому може відчувати себе нещасною, відчувати депресію і розчарування. Повна відсутність негативних емоцій, безтурботне переживання вагітності може бути симптомом відмови від зусиль з подолання кризи. Жінки, які ігнорували труднощі, перебільшуючи позитивні почуття під час вагітності, згодом не вірили в себе як в матір, у них погіршувалися подружні відносини, важче протікали пологи, вони більш негативно ставилися до годування грудьми, їхні діти були гірші розвинені, ніж інші.

Зміни у самосвідомості жінки багато в чому обумовлені дією еволюційно вироблених біологічних механізмів формування материнського ставлення до дитини (прихильності). У формуванні прихильності у матері відіграє особливу роль "перцептивний" досвід (тобто досвід, пов'язаний з відчуттям жінкою рухів плода, що викликає у майбутньої матері почуття "спорідненості" з власною дитиною). [5]

Розглядаючи вагітність, можна виділити основні відмінні характеристики цього періоду. На наш погляд, зміни зачіпають три рівня людського життя: фізіологічний, психофізіологічний і психологічний. Розглянемо психологічний рівень зміни.

Психологічні зміни під час вагітності виявляються в так званому синдромі вагітності. Стосовно до вагітності, синдром - це новий психогенний стан, обмежений певним періодом часу, який починається не в день зачаття, а при усвідомленні жінкою свого нового становища і закінчується не пологами, а в момент пігмаліонізаціі своєї дитини. Синдром вагітності переживається жінкою на несвідомому рівні, має певні часові межі і характеризується такими симптомами [2]

На першому етапі найчастіше випробовується афект усвідомлення себе вагітною. В рамках цього симптому, як правило, виявляється наступна відмінність: чим вище у вагітної жінки соціальний та інтелектуальний рівень, чим більше вона незалежна і професійно успішна, тим більше питань про сенс дітонародження буде поставлено нею перед собою, тим важче їй буде наважитися стати матір'ю.

Наступним етапом розвитку синдрому вагітності є рефлексивне прийняття нового власного образу: "Я - в положенні". Цей етап характеризується визнанням жінкою фізіологічних змін у своєму організмі. Реальні біологічні та нейроендокринні зміни, які супроводжують вагітність, можуть надавати глибокий психологічний вплив на очікування майбутньої матері. [8]

Так як ці зміни носять інтенсивний характер на початку вагітності та потрібен якийсь час для адаптації до них, ймовірно, що емоційні переживання жінки протягом першого триместру, характеризуються такими проявами, як нудота, блювання, запаморочення, головний біль і порушення апетиту.

Особливої уваги заслуговує симптом емоційної лабільності, який, в тій чи іншій мірі властивий для всього періоду вагітності. Під цим симптомом мається на увазі емоційна дезадаптація, яка проявляється у коливаннях рівня настрою. У деяких жінок зростає пасивність і з'являється відчуття вищої задоволеності і насолоди. В інших у цей час настає легка депресія і посилюється фізична активність, можливо тому, що вагітна намагається заперечувати нове відчуття власної пасивності. Коливання настрою можуть виражатися в різному ступені внутрішнього напруження: у відчуттях нудьги, вповільненості, у зростаючому невдоволенні собою, в вербалізованому почутті пригніченості.

Вагітність є критичним періодом в житті жінки, в ході якої істотно перебудовується свідомість і взаємовідносини зі світом. Особливо стресовою стає перша вагітність, яка є випробуванням статево-рольової ідентичності, материнсько-дочірніх відносин, можливості встановлювати адекватний контакт з партнером - батьком дитини. Враховуючи значимість періода вагітності у формуванні особистості жінки необхідно розглянути психологічні зміни, пов'язані з ним.

В сучасному світі материнство займає незначне місце серед актуальних соціально-психологічних проблем; згідно сучасним дослідженням, нова модель особистості жінки не включає в себе відповідну модель материнства. В таких умовах в програму підготовки жінки до народження дитини, окрім медичних аспектів ведення вагітності і пологів має входити психологічна підготовка.

Цінності носять подвійний характер, вони соціальні, оскільки історично обумовлені, і індивідуальні, так як в них досвід конкретного суб'єкта. Соціальні цінності визначаються як цінності соціальної групи чи суспільства в цілому, співвідносяться з об'єктом діяльності. Цінності конкретної особистості формуються під впливом соціального середовища, особливістю тих соціальних груп, в які особистість не входить.

В наш час вивчення проблеми вагітності здійснюється з використанням патогенетичного підходу. На думку дослідників (Ж. Годфруа, И. Кон, М. Мид, Э. Бадинтер) материнство не є повністю забезпеченим вродженим механізмом. Можливість кардинального порушення материнства є свідотством про те, що інстинкт не відіграє визначної ролі в поведінці матері. Материнство - це одна з соціальних жіночих ролей. Навіть якщо потреба бути матір'ю закладена в жіночій природі, суспільні цінності і норми мають певний вплив на появу материнського відношення. Материнське почуття включає в себе біологічний потяг до народження дітей, забарвлене або перетворене інтеріоризованими соціальними нормами.

Вагітність і пологи є критичними періодами в житті жінки і її найближчого оточення. З моменту настання вагітності починається процес адаптації до нового фізіологічному стану та соціального статусу жінки. У цей же час відбувається перебудова структури ціннісних орієнтацій і уявлень про світ у майбутньої матері. У другій половині вагітності блок значущих цінностей включає в себе цінності самореалізації та адаптації. Можливо, процес вагітності, що завершується народженням дитини, дозволяє досягти жінці стану внутрішньої цінності і знайти нові орієнтації. Потреба в суспільному визнанні, посилення якої відбувається у жінок в першій половині вагітності, викликана фізіологічними змінами в організмі жінки. Ці зміни носять адаптивний характер і спрямовані на збереження вагітності, збільшується потреба в увазі та підтримці з боку оточуючих. У другій половині вагітності жінка починає потурати свої бажанням, вона не докладає зусиль для виконання суспільних норм і вимог, всі її інтереси зосереджені на вагітності і дитині, жінка втрачає емоційну стабільність, навколишній світ сприймається як непостійний і непередбачуваний. Ці особистісні особливості дозволяють майбутній матері витримувати емоційні навантаження, властиві вагітності. На перше місце виходять такі цінності, як упевненість у собі і самоконтроль.

Притаманні сучасному суспільству соціально-економічні перетворення, високий темп життя і емоційне напруження відбиваються на особистісних характеристик жінки. У зв'язку з мінливими умовами життя і демографічним спадом зростає інтерес до психологічних особливостей жінки в період вагітності.

Практична робота психолога з вагітними жінками повинна відображати специфіку їхнього особистісного реагування з урахуванням терміну вагітності, враховувати різні співвідношення індивідуальних і особистісних характеристик у визначенні напрямів психологічної допомоги та корекції в цей період. [7, 34-38; 10, 202]

Мета статті - дослідити емоційний стан жінки в різні періоди вагітності для розробки диференційованої психологічної допомоги.

емоційний жінка вагітність



Виклад основного матеріалу

У зв'язку з великим значенням демографічної проблеми збереження народонаселення України, особливо в такий критичний період її існування, нами було проведене дослідження соціально - психологічних особливостей вагітних та їх емоційного стану для обґрунтування вибору диференційованих моделей надання психологічної допомоги.

Контингент досліджуваних склав 150 осіб, які знаходилися на обліку по вагітності в жіночих консультаціях м. Каменське та м. Новомосковськ у 1-3 триместрі вагітності.

Всі вагітні були поділені на дві групи за віком: І група включала жінок віком до 30 років та ІІ - від 31 року до 45 років включно.

Первинний контакт психолога з вагітною відбувався в жіночій консультації та проводився у вигляді консультативної бесіди, в структуру якої входило анкетування за фіксованими питаннями та стандартна консультативна бесіда.

При встановленні відношення вагітної до вагітності обговорювалися наступні питання:

> чи була вагітність запланованою, бажаною, або випадковою;

> чи наступила вагітність в офіційному шлюбі, або так званому громадянському шлюбі, або винашуєтся вагітність без участі статевого партнера;

> яку підтримку отримує вагітна:

o чоловік або співжитель;

o батьки;

o друзі, подруги;

o співробітники, адміністрація підприємства;

o соціальні служби.

Як Ви прийняли рішення про народження дитини:

> навіть не обговорювалося, та не викликало сумніву;

> сумнівалася, чи по силам це фізично та матеріально;

> сприйняла вагітність як насильство над особистістю, була у відчаї;

> категорично хотіла зробити аборт, але потім під впливом лікарів, родичів, друзів передумала;

> інші думки.

Чи був встановлений токсикоз 1 триместру:

> так;

> ні;

> в легкій формі;

> в помірній формі;

> в тяжкій формі.

Суб'єктивна самооцінка загального та психологічного стану вагітної у 2 триместрі:

> легка зміна стану;

> помірна;

> важка.

У 3 триместрі:

> легка;

> помірна;

> важка.

В І групі вагітних вагітність була бажаною лише у 19% жінок, з яких 5% її планували, у останніх вона була випадковою. В ІІ групі вагітність була бажаною у 60% жінок та у 45% була запланованою.

В І групі переважав так званий громадянський шлюб (50%) та 12% були в офіційному шлюбі. В 10% випадків шлюбний партнер покинув вагітну та не підтримував її взагалі в аспекті виношування дитини.

В ІІ групі 49% вагітних були в офіційному шлюбі, 22% - у громадянському, останні мали тимчасових сожителів та 6% прийняли рішення народжувати та виховувати дитину самостійно.

В І групі економічну підтримку жінці надавали переважно батьки, в ІІ групі подружжя розраховувало на власні можливості та допомогу держави.

Більше вагань щодо народження дитини було в І групі, особливо у дівчат, які не мали підтримки батьків та статевого партнера, але після 12 тижнів вони заспокоювалися та приймали відповідні рішення. У 6% дівчат з першою вагітністю були страхи, навіть панічні атаки та істеричні напади, вони сприймали вагітність як насилля над особистістю.

Токсикоз 1 триместру у них був більш вираженим у порівнянні з дівчатами, які не випробовували сумнівів. В ІІ групі у 65% не було сумнівів в продовженні вагітності та токсикоз 1 триместру у них був легкий та помірний.

Психологічний стан вагітних у 1 триместрі вивчався за результатами анкетування та анамнестичними даними, отриманими методом консультативної бесіди.

Таким чином, після проведеного психологічного консультування вагітних було встановлено, що у жінок, які входили в І групу дослідження, недостатньо сформована готовність до виконання жіночої статевої функції в подружньому житті, а саме жінки, матері, берегині домашнього вогнища, що забезпечує побутові умови сім'ї, виховательки дітей.

В той же час встановлена недостатня готовність до такої соціальної ролі, як участь у професійній діяльності. В молодих дівчатах все ще живе мрія про міліонера, який забезпечить безбідне існування.

Жінки старшої групи, особливо в умовах 2 вагітності, значно краще адаптуються до базової жіночої ролі жінки та матері в поєднанні з гендерною роллю учасниці професійної діяльності на користь соціуму.

Також було проведене психодіагностичне дослідження вагітних у порівнянні результатів психологічного стану жінок у 2 та 3 триместрі вагітності за психодіагностичними методами:

> методика оцінки відношення до вагітності Добрякова В.І.;

> методика САН;

> методика оцінки схильності до постійно зниженого настрою В.В.Бойко;

> методика оцінки екстраверсії - інтроверсії, нейротизму Айзенка;

> методика оцінки рівня нервово-психічної напруги, астенії, зниженого настрою;

> методика самооцінки психічних станів за Айзенком;

> методика диференційної діагностики депресивних станів В.А.Жмурова;

> методика діагностики суб'єктивного відчуття самотності Д.Рассела, М.Фергюсона;

> методика самооцінки рівня тривожності Ч.Д.Спілбергера, Ю.Л.Ханіна.

Психодіагностичні методики, спрямовані на вивчення емоційного стану вагітних в динаміці спостереження у 2 та 3 триместрі вагітності, були відібрані з використанням методу експертних оцінок автором роботи та двох запрошених експертів, докторів психологічних наук.

Аналіз результатів дослідження свідчить про їх високу валідність та адекватність меті та завданням дослідження, що надало змогу рекомендувати відібраний комплекс вивчення емоційного стану для проведення інших наукових розвідок.

Оцінюючи отримані результати за методикою «Тест відношення вагітної» В.І.Добрякова можна зробити висновок, що оптимальний тип психологічного компоненту гестаційної домінанти (ПКГД) у ІІ триместрі вагітності мають 22,5% вагітних жінок, у ІІІ - 52,5%. Гіпогестогнозичний тип ПКГД встановили у 20% опитаних у ІІ та 12,5% у ІІІ триместрі вагітності. Ейфоричний тип ПКГД у ІІ триместрі вагітності мають 20% вагітних жінок та 27,5% - у ІІІ триместрі. Тривожний тип ПКГД діагностований у 20% вагітних у ІІ триместрі, та 5% у ІІІ триместрі вагітності. Депресивний тип ПКГД мають 17,5% вагітних у ІІ триместрі та 2,5% у ІІІ триместрі вагітності.

Аналізуючи отримані результати за даною методикою у порівнянні відношення жінок до своєї вагітності в залежності від триместрів можна стверджувати, що у ІІІ триместрі знижуються депресивні та тривожні стани. На нашу думку, це відбувається через усвідомлення жінкою свого стану, ідентифікацію з майбутньою дитиною, очікування народження свого маляти. У ІІІ триместрі більшість опитаних мають оптимальний та ейфоричний типи відношення до вагітності. Наближення часу народження своєї дитини формує у жінки оптимальний та ейфоричний типи психологічного компоненту гестаційної домінанти, що являється показником адекватної адаптації жінки до вагітності.

За всіма шкалами методики САН (самопочуття, активність, настрій) переважає середній рівень показників, але в ІІІ триместрі вони трохи вищі, ніж у ІІ, що також може свідчити про пристосування жінки до вагітності.

За методикою «Схильність до постійно зниженого настрою» В.В.Бойко результати дослідження встановили наявність схильності до постійно зниженого настрою у 32,5% жінок у ІІ триместрі вагітності; у ІІІ триместрі вона встановлена у 12,5% жінок, що розцінюється як прояв адаптації до стану вагітності.

За методикою «Дослідження екстраверсії-інтроверсії, нейротизму» Айзенка отримані такі результати: у ІІ та ІІІ триместрі екстравертів було 62,5%, інтровертів - 7,5%. Яскравих екстравертів та глибоких інтровертів не виявлено.

За шкалою «Нейротизм» у ІІ триместрі високий рівень - у 5%, середній - у 87,5%, низький - у 7,5% досліджуваних. У ІІІ триместрі: високий рівень - у 5%, середній - у 52,5%, низький - у 42,5% вагітних. Дуже високий рівень нейротизму не виявлений ні у ІІ, ні у ІІІ триместрах.

Таким чином, рівень нейротизму був переважно на середньому рівні як в ІІ так і в ІІІ триместрі, але наприкінці вагітності він зменшився за рахунок переходу жінок до значень низького рівня нейротизму, що можна розцінювати як формування процесів адаптації.

За методикою «Оцінка нервово-психічної напруги, астенії, зниженого настрою» отримані наступні результати. За шкалою «Нервово-психічна напруга» у ІІ триместрі вона легка та помірна і тільки у 2,5% вагітних - інтенсивна. У ІІІ триместрі вона переважно легка, що свідчить про адекватний процес адаптації.

За шкалою «Астенія» у ІІ триместрі відсутність астенії спостерігається у 70% опитаних, слабка астенія - у 30%. Помірна і виражена астенія не спостерігається в жодної з вагітних у ІІ триместрі. У ІІІ триместрі за шкалою астенії вона відсутня у 92,5%, слабка астенія спостерігається у 7,5%. Помірна і виражена астенія не спостерігається в жодної з вагітних у ІІІ триместрі вагітності,що також свідчить про адаптацію жінки до свого стану.

За шкалою «Знижений настрій» у ІІ триместрі вагітності: 55% жінок - не мають на момент проведення досліду зниженого настрою, у ІІІ триместрі 65% не мають зниженого настрою, тобто спостерігається позитивна динаміка настрою у ІІІ триместрі.

Отримані результати за методикою «Самооцінка психічних станів» Айзенка показали наступне.

За шкалою «Тривожність» та «Фрустрація», як у ІІ так і у ІІІ триместрі переважає низький та середній рівень, з деяким зниженням показників у ІІІ триместрі.

За шкалою «Агресивність» та «Ригідність» переважає низький та середній рівень показників, який трохи менший у ІІІ триместрі, що є позитивним.

За методикою «Диференційна діагностика депресивних станів» В.А.Жмурова встановлена переважно мінімальна депресія. Виражена та глибока депресія не спостерігається.

За методикою «Суб'єктивне відчуття самотності» Д.Рассела, М.Фергюсона виявлений низький рівень самотності, який трохи вищий у ІІІ триместрі.

Оцінюючи отримані результати за методикою «Оцінка рівня тривожності» Ч.Д.Спілбергера, Ю.Л.Ханіна у ІІ триместрі вагітності встановлено, що показник реактивної тривожності має низький рівень у 60%, помірний рівень у 40% вагітних. У ІІІ триместрі вагітності за шкалою 10% мають низький рівень та помірний - 90% вагітних жінок. Реактивна тривожність характеризується напругою, нервозністю, неспокоєм. Вона оцінюється як стан, а не як характеристика людини. Таким чином показники реактивної тривожності у ІІІ триместрі підвищується через наближення пологів і пов'язаних з цим переживаннями вагітної.

За шкалою «Особистісна тривожність» отримані наступні результати, які свідчать про середній рівень її як в ІІ так і ІІІ триместрі вагітності.

У ІІ триместрі вагітності низький рівень мають 15% опитаних помірний рівень 72,5%, високий рівень - 12,5%. У ІІІ триместрі вагітності низький рівень мають 27,5% опитаних, 57,5% - середній рівень, 15% - високий рівень.

Особистісна тривожність характеризується стійкою здатністю сприймати коло ситуацій як загрожуючи, людина реагує на такі стани тривогою. Таким чином, результати дослідження свідчать, що в середньому показник особистісної тривожності у ІІ та ІІІ триместрах вагітності приблизно однаковий.



Висновки

1. Проведене психологічне консультування вагітних жінок дозволило встановити недоліки в реалізації виховної роботи та психологічної підготовки до виконання однієї з базових жіночих ролей матері, жінки, берегині сімейного вогнища та виховательки дітей.

У зв'язку з недостатньою підготовленістю дівчат до виконання основних жіночих ролей необхідно запровадити в педагогічний та виховний процес установ середньої освіти удосконалені методи впливу та підготовки з питань статевого, психологічного, соціального виховання.

2. Необхідно проводити профілактичну роботу серед осіб юнацького віку, спрямовану на недопущення небажаної вагітності через інформування про застосування засобів контрацепції.

3. Жінки в сучасних умовах більш позитивно сприймають настання вагітності у віці 25 - 30 років, хоча біологічно найкращій вік для перших пологів становить 20 - 25 років.

4. Психологічний стан вагітних жінок в першому триместрі відрізняється легкими та помірними емоційними, невротичними, істеричними, вазо - вегетативними розладами та недостатньо визначеним відношенням до вагітності. В другому триместрі жінка приймає вагітність, але емоційні розлади (коливання настрою, активності, самопочуття, тривожності, фрустрації) виражені в легкому та помірному ступені.

В третьому триместрі основні прояви емоційних порушень зменшуються до легкого ступеню виразності, але зростає особистісна тривожність стосовно здоров'я дитини, пологів, майбутнього.

5. Вагітна жінка, особливо у віці 20 - 25 років при першій вагітності потребує окрім акушерсько - гінекологічного нагляду та обліку, також уваги сім'ї, особисто чоловіка та якісного динамічного психологічного супроводу та підготовки до пологів, що позитивно впливає на протікання вагітності. Психологічний супровід, важливий для будь - якої жінки, також набуває особливого значення у так званих «старих» уперше вагітних. Також необхідно застосовувати спеціально розроблені моделі надання медичної, соціальної, психологічної допомоги неповнолітнім вагітним за участю батьків, шлюбного партнера, соціального працівника.

Перспективи продовження досліджень та розвідок у даному напрямку.

Залишаються недостатньо висвітленими в науковій літературі питання гендерних ролей осіб жіночої статі в таких проявах жіночності, як вагітність та материнство. Недостатньо представлені в науковій психологічній літературі проблеми психологічної допомоги неповнолітнім вагітним, «старим» уперше вагітним, вагітним з проявами емоційних порушень.



Література

1. Абрамченко В.В. Физиопсихопрофилактическая подготовка к родам. - СПб, 2002.- 324с.

2. Айвазян Е.Б., Аронова Л.Е., Урядницкая Н.А. Некоторые аспекты психологического изучения беременности: от анализа практики к проектированию исследования // Альманах Института Коррекционной Педагогики РАО. 2004. №4.

3. Баженов О.В., Бад Л.Л., Копыл О.А. Готовность к материнству: выделение факторов, условий психологического риска для будущего развития ребенка // Синапс. 1993. №4.

4. Батуев А.С. Психофизиологическая природа доминанты материнства // Психофизиология матери и ребенка: Сб. статей. - СПб.: СПбГУ, 1999.

5. Брусиловский А.И. Жизнь до рождения. - М., 2001. - 76с.

6. Брутман В.И. Динамика психологического состояния женщин во время беременности и после родов // Вопросы психологии. 2003. № 1.

7. Васильева О.С., Могилевская Е.М. Групповая работа с беременными женщинами: социально-психологический аспект // Психологический журнал. 2001. №1.

8. Васина А.Н. Хрестоматия по перинатальной психологии: Психология беременности, родов и послеродового периода. - М., УРАО, 2005.

9. Коваленко Н. П. Перинатальная психология. - СПб, 2000.

10. Козина Ж.Л., Козин В.Ю., Коломиец Н.А. Эффективность применения комплексной программы физической и психологической подготовки беременных к естественным родам // Педагогика, психология та медико-біологічні проблема фізичного виховання i спорту: Збірник наукових праць за ред. Ермакова С.С. - Харьков, ХДАДАМ, 2005. №18.

11. Медична психологія. Підручник для студентів ВНЗ за загальною редакцією акад. С.Д. Максименка (С.Д. Максимено, І.А. Коваль, К.С. Максименко, М.В. Папуча), Вінниця, «Нова книга», 2008, 520.

12. Филиппова Г.Г. Психология материнства. - М., 2002.



References

1. Abramсйепко, V.V. (2002). Fiziopsihoprofilakticheskaja podgotovka k rodam [Physiopsychoprophylactic preparation for childbirth]. - SPb [in Russian].

2. Ajvazjan, E.B., Агопоуа, L.E., Urjadnfokaja, N.A. (2004). Некоіюгуе aspekty psihologicheskogo ^исйепра beremennosti: оі; analiza praktiki к proektirovaniju ^s^^van^a ^оте aspects ої Ше psychological study ої pregna^y: from ргасйсе analysis to research design]. Al'manah Instituta Korrekcionnoj Pedagogiki RAO - Almanac of the Institute of Correctional Pedagogy of the Russian Academy of Education, 4 [in Russian].

3. Bazhenov, O.V., Bad, L.L., Коруї, O.A. (1993). Gotovnost' k materinstvu: vydelenie faktorov, ustovij psihologicheskogo riska dlja budushhego razvitija rebenka ^adi^ss for motherhood: identification ої fa^rs, ^nd^M ої psychological risk for Ше future development ої Ше сЫЫ]. Sinaps - Synapse, 4 [in Russian].

4. Bat^v, A.S. (1999). Psihofiziologicheskaja priroda dominanty materinstva [Psychophysiological nature ої motherhood dominant]. Psihofiziologija materi i rebenka - Psychophysiology of mother and child [in Russian].

5. Brusitovskij, A.I.(2001). Zhizn' do rozhdenija [Life before birth]. M. [in Russian].

6. Brutman, V.I. (2003). Dinamika pcihologicheckogo coctojanija zhenshhin vo vremja beremennocti i pocle rodov [Dynamics of the psychological state of women during pregnancy and after childbirth]. Voprocy pcihologii - Questions of Psychology, 1 [in Russian].

7. Vasil'eva, O.S., Mogilevskaja, E.M. (2001). Gruppovaja rabota s beremennymi zhenshhinami: social'no-psihologicheskij aspekt [Group work with pregnant women: socio-psychological aspect]. Psihologicheskij zhurnal - Psychological journal, 1 [in Russian].

8. Vasina, A.N. (2005). Hrestomatijapoperinatal'nojpsihologii: Psihologija beremennosti, rodov i poslerodovogo perioda [Reader on perinatal psychology: Psychology of pregnancy, childbirth and the postpartum period]. - M., URAO [in Russian].

9. Kovalenko, N. P. (2000). Perinatal'najapsihologija [Perinatalpsychology]. SPb [in Russian].

10. Kozina, Zh.L., Kozin, V.Ju., Kolomiec, N.A. (2005). Jeffektivnost' primenenija kompleksnoj programmy fizicheskoj i psihologicheskoj podgotovki beremennyh k estestvennym rodam [The effectiveness of the application of a comprehensive program of physical and psychological preparation of pregnant women for natural childbirth]. Pedagogika, psihologija ta mediko-biologichni problema fizichnogo vihovannja i sportu - Pedagogy, psychology and medical and biological problems ofphysical education and sports, 18 [in Russian].

11. Maksimeno, S.D., Koval', LA., Maksimenko, K.S., Papucha, M.V. (2008). Medichna psihologija [Medicalpsychology]. Vmnicja, «Nova kniga» [in Ukrainian].

12. Filippova, G.G. (2002). Psihologija materinstva [Psychology of motherhood]. M. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru

...