Індивідуально-психологічні особливості емоційної регуляції прийняття рішень професіоналом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуально-психологічні особливості емоційної регуляції прийняття рішень професіоналом

Санніков Олександр Ілліч, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри теорії та методики практичної психології, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»

Анотація

Метою цієї публікації є виклад результатів аналізу психологічних особливостей емоційної регуляції вибору особистості. Розглянутий вплив емоційності як провідного фактора прийняття рішень, яке диктують особистості умови нестабільності соціуму. Актуальність проблеми обумовлена потребою практики в регулюванні емоційних станів особистості, у керуванні процесом прийняття емоційних рішень у різних сферах життєдіяльності. Науковий інтерес у розробці проблеми полягає в пошуку психологічних ресурсів, факторів рішимості й вивченні індивідуально- психологічних особливостей в осіб з домінуванням різної емоційної модальності. Досягнення мети забезпечувалося розв'язанням наступних дослідницьких завдань: вивчення взаємозв'язків показників емоційності, рішимості й властивостей прийняття рішень, виявлення стійких комбінацій рішимості й властивостей прийняття рішень в осіб, які відрізняються типом емоційності.

У статті викладені результати теоретичного аналізу проблеми емоційної регуляції вибору, аналізу взаємозв'язку емоційності й властивостей прийняття рішень особистістю в ситуації вибору. Показаний вплив емоцій на прийняття рішень у дослідженнях В.К. Вилюнаса, В.Д. Небьіліцина, А.Ю. Ольшаннікової, І.В. Пацявичуса, О.П. Саннікової, Б.М. Теплова, і ін. Обґрунтований вибір емоційності, інтегральної, багаторівневої властивості індивідуальності, як регулятора вибору й прийняття рішень особистістю професіонала. Сформована репрезентативна вибірка обстежених чисельністю 179 осіб, чоловіки й жінки у віці від 23 до 47 років. Спроектований діагностичний комплекс методик для рішення дослідницьких завдань: «Мельбурнський опитувальник прийняття рішень» І. Джаніса, Л. Манна; «Психодіагностичний чотирьохмодальнісний тест-опитувальник емоційності» О.П. Саннікової; «Опитувальник прийняття рішень» Г. Айзенка; «Особистіший опитувальник прийняття рішень» Т.В. Корнілової; «Шкала інтолерантності - толерантності до невизначеності» С. Баднера; «Мультидимензіональні шкали рішимості» О.І. Саннікова.

Презентовані результати кореляційного аналізу досліджуваних показників. Виявлена наявність значимих взаємозв'язків між типом емоційності, показниками прийняття рішень і рішимості особистості. Розглянуті профілі рішимості й властивостей прийняття рішень в осіб, які відрізняються типом емоційності. Доведене, що особи з домінуванням типу емоційної модальності («радість», «гнів», «страх-сум») відрізняються складом і рівнем сформованості властивостей прийняття рішень і компонентів рішимості.

Ключові слова: емоційність, емоційні модальності, рішимість особистості, регуляція прийняття рішень, емоційні рішення, вибір особистості.

Abstract

Individual psychological characteristics of professional's decision-making emotional regulation

Sannikov Oleksandr Illich, Doctor of Psychology, professor, professor of the department of theory and methods of practical psychology, State institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky»

The purpose of this paper is to present the results of analyzing the psychological features of the individual's choice emotional regulation. The impact of emotionality as a leading factor in accepting solutions dictated by the conditions of social instability is considered. The relevance of the problem is due to the need for practice in regulating emotional states of the individual, in managing the process of making emotional decisions in various spheres of life. The scientific interest in the development of the issue lies in the search for psychological resources, factors of decisiveness and the study of individual psychological features in people with a dominance of different emotional modalities. Achieving the goal was ensured by the solution of the following research tasks: studying the interrelationships of indicators of emotionality, decisiveness and decision-making properties, identifying stable combinations of decisiveness and decision-making properties in individuals who differ in the type of emotionality.

The article presents the results of a theoretical analysis of the problem of emotional regulation of choice, analysis of the relationship between emotionality and decision-making properties of a person in a situation of choice. The influence of emotions on decision-making is shown in the studies of V. Vyliunas, V. Nebylitsyn, A. Olshannikova, I. Patsyavichus, O. Sannikova, B. Teplov, et al. The choice of emotionality, an integral, multi-level property of individuality as a regulator of choice and decision-making by the personality of a professional is justified. A representative sample of 179 people, men and women aged 23 to 47, was formed. The diagnostic complex of methods for solving research tasks was designed, nemaly: «Melbourne decision-making questionnaire» by I. Janis & L. Mann; «Psychodiagnostic four- modality test-questionnaire of emotionality» by O. Sannikova; «Decision-making questionnaire» by H. Aizenko; «Personality's decision-making questionnaire» by T. Kornilova; «Scale of intolerance - tolerance to uncertainty» by S. Budner; «Multidimensional scales of decisiveness» by O. Sannikov.

The results of the correlation analysis of the studied indicators are demonstrated. The presence of significant relationships between the type of emotionality, indicators of decision-making and decisiveness of the individual are revealed. Profiles of decisiveness and decision-making properties in individuals who differ in the type of emotionality are considered. It is proven that individuals with a dominant type of emotional modality («joy», «anger», «fear-sadness») differ in the composition and level of formation of decision-making properties and decisiveness components.

Key words: emotionality, emotional modalities, personality's decisiveness, decision-making regulation, emotional decisions, personality's choice.

Постановка проблеми

Емоційність як індивідуально-стійка властивість займає одне із провідних місць у психологічній структурі індивідуальності. Проблема емоційних факторів вибору, у тому числі емоційності як фактору прийняття рішень особистістю, до сьогоднішнього дня є актуальними. Усе частіше в практиці керування, у господарській діяльності, у життєдіяльності людини спостерігається тенденція ухвалення рішення на основі й під впливом суб'єктивних переживань особистості (емоцій, почуттів, емоційних станів). Оперування логічними правилами й закономірностями, критеріями раціональності й корисності не просто відходять на другий план, а й взагалі перестають бути значимими для особистості. Саме тому вивчення психологічних закономірностей впливу емоційних факторів на вибір людини, облік індивідуально-психологічних особливостей впливу емоційності людини на прийняття рішення, його узгодження й реалізацію викликають не тільки суто науковий інтерес, але й мають виражену прагматичну спрямованість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивчення емоційності як однієї з найважливіших поряд із психічною активністю психологічних складових темпераменту було почато з ініціативи Б. Теплова й В. Небьіліцина, які розглядали емоційність як одну з основних (поряд з активністю) складових темпераменту. Подальший розвиток напрямку був продовжений А. Ольшанніковою і її групою в циклі досліджень характеристик емоцій як основних, «ведучих» у структурі емоційності, і виражають сутність емоцій як процесу відбиття. При цьому модальності емоцій -- радість (Р), гнів (Г), страх (З) і сум (П) -- уважаються базальними, що становлять основу більшості людських емоцій. Пізніше цей напрямок одержав методологічне узагальнення в роботах О. Саннікової і представників її школи [7].

Відома позиція дослідника, згідно з якою регулюючий вплив емоцій на ухвалення рішення проявляється у тому, що саме емоції є тими психологічними утвореннями, які в образі «забарвлюють» відбиваний зміст. Емоції як би додаються до нього, показують особистості оцінку значимості цього змісту, а також спонукають її до відповідної діяльності. На думку вченого, функція позначення в образі цілей і спонукання до них особистості виконується саме емоційними переживаннями [2]. Роль емоцій полягає в тому, що вже на рівні формування образа ситуації, вони активують особистість на прийняття і ухвалення рішення, на вироблення прийомів і засобів розв'язання ситуації, на висування варіантів можливого рішення і, в остаточному підсумку - на цілеспрямовану зовнішню дію (або точніше, деяку послідовність дій) щодо реалізації прийнятого й погодженого варіанта рішення. Об'єкт, подія, проблемна ситуація, ситуація вибору, яка вимагає свого вирішення, може викликати емоції, бути їхньою зачіпкою, але не можуть служити зразком для їхнього аналізу й опису.

Для нас вибір емоційності як регулятора прийняття вирішень особистістю обумовлений рядом моментів, які були обґрунтовані й підтверджені дослідженнями О. Саннікової [7; 8; 13]. Дослідниця показала наступне. По-перше, емоційність як складна інтегральна, багаторівнева властивість індивідуальності і як особливий феномен у ряді емоційних явищ вивчається в системі властивостей особистості й у системі механізмів, які забезпечують регуляцію діяльності. По-друге, на відміну від актуальних або ситуативних (транзитних) переживань (емоційних реакцій або станів) емоційність характеризує позаситуативну, стійку схильність до переживань емоцій певної модальності. По-третє, у структурі емоційності найважливішими в сукупності всіх параметрів визнані її якісні компоненти (модальність «радість», «гнів», «страх», «сум»), тому що саме вони містять психологічну сутність емоцій - відношення до об'єкта, який відбивається. По-четверте, домінування однієї або декількох емоційних модальностей утворює тип емоційності (відповідно, мономодальний або полімодальний).

Емоційність є стійкою індивідуально-психічною властивістю, детермінує ефективність засвоєння інформації, яка стосується характеристик процесу прийняття рішень. Дані дослідження, яке було проведено І. Пацявічюсом, показали, що особи з вираженою схильністю до переживання негативних емоцій (насамперед це емоції модальності «сум») демонструють значно більш високий рівень саморегуляції в умовах неемоціогенної діяльності, ніж особи з емоційно-позитивною й емоційно-нейтральною спрямованістю (схильні до домінування емоційної модальності «радість» і стану «спокою») [4].

Підходи й теорії емоцій, які до теперішнього часу склалися в науці, базуються на психофізіологічних процесах в організмі людини. Автори абсолютної більшості теорій і концепцій емоцій спираються на результати досліджень, метою яких були: 1) спроби пов'язати фізіологічні зміни в організмі з конкретними емоціями й показати, що різні емоції супроводжуються різними комплексами органічних ознак (Ч. Дарвін, У. Джемс, К. Ланге, У. Кеннон, Ф. Бард); 2) доказ того, що переживання емоцій обумовлене комбінацією декількох факторів (В. Вундт, С. Шехтер); 3) уявлення про те, що виникнення емоцій відбиває роботу функціональних систем (П. Анохін) [1; 8].

Так, у пізніших роботах з теорії функціональних систем було показано, що визначальними характеристиками емоційного стану є його інтегральність, винятковість і унікальність стосовно будь-яких інших станів і реакцій особистості. Емоції не тільки охоплюють увесь організм, надають стану людини певний тип переживань. Автор зазначає, що емоції не тільки здатні здійснити активацію всіх функцій організму («практично моментально інтегрувати»), але самі по собі можуть бути імперативним сигналом оцінки впливу (корисного або шкідливого) на організм, при чому раніше, ніж особистість визначить локалізацію впливу й конкретний механізм відповідної реакції організму на цей вплив [цит. за 6].

Поява «емоційного регулятора» (або компонента) прийняття рішення ділить увесь процес вибору й ухвалення рішення на дві якісно різнорідні фази. Зміна будови процесу аналізу умов ситуації вибору після активації й «включення» емоційної складової у процес рішення завдання виражається в чітко виражених показниках, які відбиваються в структурі й логіці аналізу ситуації особистістю. Чітко розмежовуються зона логічного аналізу й зона наступного пошуку ефективних альтернатив. Розумова активність особистості стає цілеспрямованою, розглядаються тільки припустимі перетворення й трансформації ситуації після здійснення тієї або іншої дії. Попередні дії повторюються в строго певній і вже зафіксованій послідовності. Серед основних закономірностей перетворення пошукової діяльності необхідно виділити наступні: виділення й фіксація області пошуку, зменшення або звуження її обсягу, фіксація раціонального або припустимого напрямку дослідження варіанта рішення, зміна характеру й структури пошукових дій. Такі закономірні зміни були виявлені після «емоційного» розв'язання ситуації, що підтверджує припущення про те, що емоції виконують суворо певну «регулюючу функцію» [3].

Особливе положення в структурі регуляції вибору займає так зване «емоційне» рішення завдання (ситуації або проблеми). Відзначимо, що воно проявляється або може супроводжувати процес вибору якийсь час, але звичайно в тих випадках, коли виникає сумнів у правильності варіанта рішення або близько до нього з «неясних» відчуттів. Воно «поглинає» особистість до виникнення впевненості в дійсно правильно ухваленому рішенні (завдання, ситуації, проблеми).

Цікаво відзначити «зняття непевності» при збігу об'єктивної й суб'єктивної оцінок у процесі знаходження раціонального або ефективного (вірного) рішення. Відомо, за даними закордонних досліджень, що в ході розробки гіпотези (і перевірки знайденого «принципу вирішення» завдання) людина за інерцією досить тривалий час може розробляти варіанта вибору й рухатися в зрадливому напрямку. Було виділено й доведене, що такому «алгоритму» розробки варіанта рішення також передувало емоційне зрушення. Автори показали, що навіть у випадку негативної оцінки невдалого варіанта вибору, особистість вертається не до вихідної ситуації, конкретної диспозиції прийняття рішення, а до деякого «критичного й емоційно забарвленого пункту» [12].

Для нашого дослідження представляється важливим відзначити сам факт наявності прогностичної (евристичної, що випереджає) функції емоцій. До особливостей її прояву необхідно віднести: здатність організовувати поведінку в нових для особи ситуаціях; використання при пошуку нових ефективних вирішень (крім і не тільки) як навичок орієнтації в ситуації, також і фрагментів минулого емоційного досвіду, що зберігаються. Прогностична функція заснована на презентації у свідомості значеннєвої картини світу, реалізується спеціальним видом емоцій, який одержав назву «інтелектуальний» (до них відносять подив, сумнів, упевненість, «почуття правильного шляху» та інше). Ця функція забезпечує з'єднання й синтез роботи мотиваційної, емоційної й інтелектуальної сфер особистості. Інтелектуальні емоції сигналізують особистості про процес діяльності, умови виконання діяльності, у певних «координатах її змісту». Вони беруть активну участь у породженні нових змістів і цілей, здійснюють мотиваційно-значеннєву регуляцію діяльності, впливають на її структуру у відповідності зі значеннєвим розвитком ситуації [2; 3; 10; 11]. Можна із упевненістю сказати, що емоції є «почуттєвою тканиною змісту», організують і контролюють постановку завдання на зміст. Оскільки емоція, яка переживається, відбиває відношення подій, що відбуваються, і наявних умов до мотивів і потреб людини, проте евристична функція з необхідністю бере участь не тільки у творчих, оригінальних, глибоко індивідуальних досягненнях (діях, учинках, розв'язках і ін.), вона дозволяє долати стереотипи поведінки (як індивідуальні, так і групові) [14].

Активізація емоційного компонента не тільки змінює склад критеріїв оцінки вибору й прийняття рішень по керуванню організацією, але і їх змістовну характеристику. Групування моделей прийняття вирішень, яке було виконано для розв'язку цієї проблеми, показало можливість розгляду обмеженої сукупності критеріїв як провідних факторів вибору й прийняття рішень [9]. Їхній облік не тільки відбивається на особливостях вибору варіантаа рішення, на всіх етапах процесу прийняття рішень, але також на їхній реалізації в осіб з домінуванням різних емоційних диспозицій. У якості основних критеріїв автор запропонував використовувати наступні: а) важливість проблеми для особи, яка ухвалює рішення; б) час, який особистість витрачає на ухвалення рішення; в) необхідність попередньої оцінки ефективності рішення; г) умови прийняття рішень, включаючи провідні фактори середовища; д) характер прийняття рішення (індивідуальне, спільне або організаційне); е) специфіка моделі проблемної ситуації (точна або наближена); ж) рівень, ступінь формалізації процесу ухвалення рішення; з) кратність ухвалення рішення (використання однократних або багаторазових процедур вибору варіанта рішення); і) вид прийнятих рішень (запрограмовані, незапрограмовані).

Недостатня розробленість проблеми емоційного регулювання прийняття рішення обумовила мету статті - вивчення й аналіз індивідуальних особливостей прийняття рішень в осіб з різною емоційною диспозицією.

Виклад основного матеріалу

Для даного емпіричного дослідження використовувався комплекс наступних методик [5]: «Мельбурнський опитувальник прийняття рішень» (МОПР) І. Джаніса, Л. Манна; ««Психодіагностичний чотирьохмодальнісний тест-опитувальник емоційності» О. Саннікової [1]; «Опитувальник прийняття рішень» (ОПР) Г. Айзенка, модифікація Є. Ільїна; «Особистісний опитувальник прийняття рішень» (ОФР-25) Т. Корнілової; «Шкала інтолерантності - толерантності до невизначеності» (ІТН-ТН) С. Баднера; «Мультидимензіональні шкали рішимості» (МШР) О. Саннікова [6]. Комп'ютерна обробка даних відбувалась за допомогою статистичного пакету IBM SPSS Statistics 23.0 for Windows.

Емпіричне дослідження проводилося на базі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського». До вибіркової сукупності увійшли студенти старших курсів та магістри денної та заочної форми навчання Соціально-Гуманітарного факультету університету. У дослідженні брали участь 179 обстежених у віці 2347 років.

У світлі зазначеного за допомогою кореляційного аналізу були отримані значимі коефіцієнти кореляцій емоційності, прийняття рішення та індивідуально-психологічних властивостей особистості, яка приймає рішення (див. табл. 1).

Таблиця 1. Значущі кореляційні взаємозв'язки показників емоційності та індивідуально-психологічних властивостей особистості, яка приймає рішення