Релігійна толерантність під час занять з української мови як іноземної

Размещено на http://allbest.ru

РЕЛІГІЙНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Оксана Галайчук

Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»

У статті досліджено прояви релігійної толерантності під час занять з української мови як іноземної у закладах вищої освіти міста Львова. Проведено опитування викладачів української мови як іноземної з кількох вищих навчальних закладів м. Львова і здійснено аналітичне дослідження стану міжрелігійних відносин між категоріями викладачі /студенти під час занять з української мови як іноземної. Запропоновано шляхи розв'язання ймовірних непорозумінь на ґрунті релігії між студентами та викладачами й запобігання їм.

Ключові слова: українська мова як іноземна, релігійна толерантність, релігійна нетерпимість, опитування, викладання УМІ.

РЕЛИГИОЗНАЯ ТОЛЕРАНТНОСТЬ ВО ВРЕМЯ ЗАНЯТИЙ ПО УКРАИНСКОМУ ЯЗЫКУ КАК ИНОСТРАННОМУ

Оксана Галайчук

Международный институт образования, культуры и связей с диаспорой Национального университета «Львовская политехника»

В статье исследуются проявления религиозной толерантности во время занятий по украинскому языку как иностранному в высших учебных заведениях города Львова. Проведен опрос преподавателей украинского языка как иностранного из нескольких высших учебных заведений Львова и осуществлено аналитическое исследование состояния межрелигиозных отношений между категориями преподаватели / студенты во время занятий по украинскому языку как иностранному. Предложены пути решения и предупреждения возможных недоразумений на почве религии между студентами и преподавателями.

Ключевые слова: украинский язык как иностранный, религиозная толерантность, религиозная нетерпимость, опросы, преподавание УЯИ.

RELIGIOUS TOLERANCE DURING CLASSES OF UKRAINIAN AS A FOREIGN LANGUAGE

Oksana Halaichuk

International Institute of Education, Culture and Diaspora Relations of Lviv Polytechnic National University

Introduction. The article examines the manifestations of religious tolerance during classes of Ukrainian as a foreign language in higher educational institutions of the city of Lviv. It is noted that the groups usually consist of students of different nationalities, languages, cultures and religions, it is the teachers who should become the catalyst that eliminates the manifestations of religious intolerance in the group and prevents their further manifestations.

Purpose. The aim of our work is to find out the state of interreligious relations and to suggest ways to resolve and prevent possible misunderstandings on the basis of religion between students and teachers during classes of Ukrainian as a foreign language in Lviv universities.

Methods. The latest scientific works that cover the concept of tolerance in the field of pedagogy, philosophy, sociology, religion are analyzed. The main points of the "Declaration of Principles of Tolerance", proclaimed at the UN General Conference on November 16, 1995 in Paris, were recounted.

Originality. We present a graph of the growth of the conceptual field of tolerance, starting from the lowest point - the absolute manifestation of intolerance to the extreme upper point - the absolute manifestation of tolerance.

A survey of teachers of Ukrainian as a foreign language from several higher education institutions in Lviv was conducted. Based on the extended answers, an analytical study of the state of interreligious relations between the categories of teachers / students during classes of Ukrainian as a foreign language and the manifestation of tolerance / intolerance between them.

Results. It was found that cases of religious intolerance among foreign students of Lviv universities occurred during the teaching of UMI in 35% of surveyed teachers. Some educators purposefully avoid topics and any conversations about relegions, as they consider issues of religion private and very delicate. Ways to resolve and prevent possible misunderstandings on the basis of religion between students and teachers during classes of Ukrainian as a foreign language are proposed.

It is noted that in order to identify a more objective picture of religious tolerance of teachers / students in higher educational institutions during classes of Ukrainian as a foreign language, it is necessary to conduct a survey of students and teachers from all universities in Ukraine where foreign students study.

Conclusion. The results of the survey gave us the opportunity to realise that the majority of instructors who teach Ukrainian as a foreign language in the leading higher educational institutions of the city of Lviv adhere to the maximum manifestation of tolerance towards foreign students of different religions. Educational material with religious content is selected very carefully, and is used to illustrate specific topics for a better understanding of special disciplines, culture, history and traditional holidays of Ukrainians.

The results of the survey can be informative for the compilers of textbooks and manuals on UMI on the use of educational texts on religious topics.

Keywords: Ukrainian language as a foreign language, religious tolerance, religious intolerance, polls, teaching of UMI.

релігійна толерантність студент викладач заняття українська мова

Постановка проблеми. Особливістю викладання української мови як іноземної (УМІ), як і будь-якої іншої іноземної мови, є студенти, які відрізняються за віковою, етнічною, освітньою, релігійною належністю. Різноманітність життєвих поглядів, звичок, знань не завжди спроможний подолати об'єднувальний елемент - навчання. Під час занять з української мови як іноземної можуть виникати непорозуміння між студентами різних конфесійних та релігійних поглядів і тими, хто вважає себе агностиком, атеїстом тощо або не сповідує жодної релігії. У таких випадках викладач має виявити максимум толерантності, стати своєрідним каталізатором, який нівелює конфлікти та унеможливлює їхні подальші прояви. Толерантність має бути постійним і невід'ємним складником професіоналізму педагога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Самё поняття толерантності неодноразово потрапляло в поле зору педагогів, філософів та соціологів, релігієзнавців, політологів та ін. Толерантності як основній цінності в професійній діяльності вчителя /викладача, методикам виховання педагогічної толерантності приділяли увагу Т. Варенко[2], А. Молчанова[10], Т. Довга[5], Л. Єфименко[6]. Філософські та соціологічні аспекти толерантності знайшли відображення в працях В. Лісового [9], Т. Сагановської [14], Ю. Іщенка [7], П. Кравченка [8], В. Гамідова [3]. Основні засади релігійної толерантності досліджували В. Гараджа [4], М. Бабій [1], О. Постельжук та М. Кондратюк [12], В. Новік [11],М. Рибачук [13] та ін. Принципи толерантності було задекларовано на засіданнях ЮНЕСКО [16].

Мета нашої роботи - з'ясувати стан міжрелігійних відносин та запропонувати шляхи розв'язання й попередження ймовірних непорозумінь на ґрунті релігії між студентами та викладачами під час занять з української мови як іноземної у львівських закладах вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. 16 листопада 1995 р. держави-члени Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, які зібралися в Парижі на 28 сесію Генеральної конференції, проголосили «Declaration of Principles on Tolerance» (Декларацію принципів толерантності. - О. Г.). Відтоді 16 листопада весь світ відзначає день толерантності.

Відповідно до Статті 1 зазначеного документа, толерантність - це повага, прийняття та розуміння багатої різноманітності культур нашого світу, наших форм вираження та способів поведінки. Цьому сприяють знання, відкритість, спілкування, а також свобода думки, совісті та переконань. Толерантність - це єдність у різноманітності. Це чеснота, яка сприяє досягненню миру та змінює культуру війни на культуру миру. Але толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання. Це передусім активна позиція, яка ґрунтується на визнанні загальних прав людини та основних свобод інших людей і в жодному разі не може бути використана як посягання на ці основні цінності. Толерантність мають проявляти групи людей та держави, а також і кожна людина. Толерантність передбачає обстоювання прав людини, плюралізму (а отже й культурний плюралізм), демократії та правопорядку. Проте вияв толерантності не означає, що потрібно терпимо ставитися до соціальної несправедливості, відмовлятися від своїх або безумовно приймати чужі переконання. Це означає, що кожен може дотримуватися своїх переконань і визнає, що таке саме право мають інші. Бути толерантним - це визнавати, що люди від природи відрізняються за своїм зовнішнім виглядом, становищем, мовленням, поведінкою і мають право жити в мирі та бути такими, якими вони є. Це також означає, що власні погляди не можна нав'язувати іншим людям [16].

У філософському розумінні «ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від лат. tolerantia - терпимість) - термін, що ним позначають доброзичливе або принаймні стримане ставлення до індивідуальних та групових відмінностей (релігійних, етнічних, культурних, цивілізаційних). Світоглядною основою Т. є поцінування різноманітності - природної, індивідуальної, суспільної, культурної» [9, с. 642].

Поняття релігійної толерантності найчастіше трактують як «не що інше, ніж терпимість і дозвіл прихильників домінуючої релігії на існування інших релігій, хоча на них і дивляться з несхваленням як на неповноцінні, помилкові або шкідливі» [17].

Проте різні групи людей, зважаючи на свої інтереси, можуть розуміти цей термін по-різному, беручи до уваги ширше або вужче його значення. На американському сайті «Scholastic: Parents» було опубліковано інформацію про дослідження «Дізнаємось про світові релігії в державних школах: вплив на ставлення учнів та прийняття громад», яке провели у 2006 р. доктори Еміль Лестер та Патрік Робертс у м. Модесто (штат Каліфорнія). Дослідження передбачало приблизно 350 опитувань та інтерв'ю зі студентами, викладачами, релігійними та громадськими лідерами. Як стверджують дослідники, результати були доволі передбачуваними: більшість дітей, так само, як і дорослі, удають толерантність до тих релігійних груп, які вважають найбільше схожими до своїх. Коли мова заходить про групи «найменше схожих», толерантність «іде на дно» [18]. Відповідно, і в учителів, і в батьків постало питання - як водночас дати дітям знання про різні релігії світу, навчити їх не сприймати як істину альтернативні релігійні погляди, і виховати в них розуміння потреби поважати права інших учнів на вираження своєї релігії.

Деякі вчені вважають, що однією з причин, що провокують міжконфесійне протистояння та перешкоджають налагодженню порозуміння між представниками різних релігійних напрямів, є нетерпимість до іншості, низький рівень толерантності чи взагалі її відсутність [12].

Поняття нетерпимості є протилежним до поняття толерантність. Між ними існують проміжні ланки, які можна умовно зобразити у вигляді висхідного графіка (рис. Г):

Варто зазначити, що всі складники точок «-» і до точки «0» є небезпечними і небажаними у функціонуванні будь-якого демократичного суспільства. Більшість проміжних точок можуть зміщуватися як униз, так і вгору, залежно від схильності людини. На перший погляд, удавану толерантність можна поставити в позитивне поле, проте, якщо абсолютно нетерпима особа лише вдає із себе релігійно толерантну, це може мати ще більш негативні наслідки, аніж відкриті реакції людини з максимальним виявом нетерпимості.

У нашій статті трактуємо релігійну толерантність як обопільний абсолютний вияв терпимості до представників будь-якої релігії / конфесії під час навчального процесу з боку як викладачів, так і студентів.

Для того аби з'ясувати стан міжрелігійних відносин між групами «викладач - студент» / «студент - студент» у львівських ЗВО під час занять з української мови як іноземної і прояв толерантності /нетерпимості між ними, ми провели опитування викладачів у кількох найбільших вищих навчальних закладах м. Львова. Анкета, укладена у Google Forms, складалася з 12 запитань, кожне наступне було укладене відповідно до відповіді на попереднє. Загалом було отримано 14 анкет з розширеними відповідями від викладачів УМІ, ураховуючи автора публікації.

Унаслідок дослідження нам вдалося з'ясувати, що випадки релігійної нетерпимості між іноземними студентами університетів м. Львова траплялися за час викладання УМІ у 35% опитаних викладачів.

Для усунення такого роду непорозумінь (якщо вони вже виникли - О. Г.) педагоги пропонують різні варіанти розв'язання: викладач має на самому початку роботи зі студентами чітко встановити правила і перелік тем, які не обговорюються на заняттях, як - от: політика чи релігія; намагатися якомога швидше розв'язати суперечку, погасити полеміку; вникнути в ситуацію і знайти правильні слова про повагу один до одного та до віросповідання інших студентів у групі; показати спільні риси релігій і не загострювати ситуацію; викладач повинен швидко і легко змінити тему чи пожартувати і перейти до теми заняття; викладач зобов'язаний уникати конфлікту, дотримуватися нейтралітету; розвести студентів, які конфліктують, у різні групи, у такий спосіб уникнувши подальших проявів нетерпимості.

Окрім цього, майже всі викладачі сходяться на думці, що тема релігії дуже інтимна, приватна, і тому бажано не торкатися її взагалі: «... у міжконфесійних групах треба обережно про це говорити /або не говорити зовсім, якщо студенти нетерпимі», «... тема релігії дуже особлива і особиста. Ми можемо лише дізнатися, при бажанні, яка релігія у студента чи хто він за віровизнанням лише тоді, коли вивчаємо тексти з архітектури, наприклад: “Храми Львова”, чи “Сакральні будівлі України”», «... тему релігії необхідно обговорювати обережно і лише тоді, коли в аудиторії панує доброзичлива, довірлива атмосфера, коли студенти достатньо знайомі між собою і з викладачем».

Відомим є факт, що особи, які сповідують іслам, зобов'язані виконати обов'язкову щоденну п'ятиразову молитву - салят, або намаз. Для цього існують певні обов'язкові умови, яких потрібно дотримуватися. На наше запитання, як чинять у такому випадку студенти-мусульмани, перебуваючи на навчанні в іншій країні, якщо під час заняття надійшла пора молитви, і як реагують при цьому студенти інших віросповідань, майже половина з опитаних викладачів УМІ відповіли, що на їхніх заняттях не було подібних прецедентів. Ті ж, у кого траплялися такі ситуації, зазначили, що зазвичай і одногрупники, і викладачі з розумінням ставилися до виконання цього ритуалу. Звісно, багато залежить від ставлення до виконання обов'язкової молитви самих студентів. Наприклад, в одних випадках «Студент попереджав (просто відвертався до стіни і промовляв молитву). Інші працювали в цей час», «.одного разу студент попросив на перерві ключ від авдиторії, щоб зробити намаз». В інших - вони просто пропускають заняття. Як засвідчила викладачка із 20-літнім стажем викладання української мови як іноземної: «Студенти-мусульмани 17-18 років не завжди дотримуються релігійних традицій своєї країни в Україні. Вони говорять, що Аллах тут не бачить! Є одиниці, які намагаються слідувати релігійним нормам поза межами дому, і це здебільшого дівчата, рідше - хлопці».

Більшість викладачів сходяться на думці, що нюанси, які стосуються релігійних потреб студентів, варто проговорити на початку занять, тим самим запобігши можливим непорозумінням.

Якщо заняття з української мови як іноземної збігається з великим релігійним святом студентів-іноземців, вони (приблизно у половині випадків) або приходять на заняття з усією групою і не акцентують на святкуванні, або пропускають заняття, попередивши про свою відсутність заздалегідь. Тут багато залежить від рівня адаптації студента в навчальне середовище, його інкультурації, загальної ситуації в групі та форми навчання і ступеня зацікавленості в предметі (мовні курси, літня школа, університетська дисципліна). Трапляється, що студенти мають офіційну можливість святкувати, отримавши звільнення з деканату. Часом, якщо свято припадає на час сесії, намагаються викликати у викладача розуміння чи почуття жалю, щоб не отримати поганої оцінки.

Інформативними для укладачів підручників і посібників з УМІ виявилися відповіді на запитання щодо використання у своїх навчальних матеріалах текстів на релігійну тематику. Актуальність цієї теми засвідчила О. Сорока в науковій статті, зазначивши, що «останнім часом, з огляду на глобальні проблеми з міжрелігійною, міжконфесійною нетерпимістю, нетолерантністю, ненавистю, можна почути думки-сумніви про доцільність використання християнського компонента в підручниках з української мови як іноземної через те, що така інформація може образити представників інших віросповідань та релігійних спільнот або ж бути їм нецікавою чи неприємною» [15, с. 144]. Авторка ставить логічне питання: чи потрібно подавати християнський компонент у підручники з УМІ, чи зацікавлять вони представників нехристиянських країн, якщо на сьогодні є багато універсального навчального матеріалу, призначеного для роботи в різномовній аудиторії з представниками різних націй та віросповідань [15, с. 144].

Здійснивши аналіз дванадцятьох підручників, виданих провідними львівськими центрами вивчення та дослідження української мови як іноземної, О. Сорока зазначає, що християнська лексика присутня в підручниках з УМІ, адже це частина розповіді про нас, українців. «Більше того, - стверджує дослідниця, - автори намагаються не просто показати нашу християнську приналежність, а й вибудувати діалог з іншими релігіями, що були чи є на території сучасної України» [15, с. 156].

Проведене анкетування засвідчило, що більшість (72 %) викладачів УМІ українських ЗВО використовують у своїх навчальних матеріалах тексти на релігійну тематику в курсі лінгвокраїнознавства, коли опрацьовують тему звичаїв, традицій, культури чи найбільших релігійних свят українців, а також у курсі УМІ за професійним спрямуванням («Так, звичайно, використовуємо, особливо для спеціальностей «Будівництво й Архітектура». Намагаємося надати матеріал загального змісту: про християнство, іудаїзм, мусульманство, буддизм тощо. Акцентуємо увагу на найбільші релігійні споруди світу, як на витвір архітектури, а не вплив релігії на ту чи іншу країну. Студенти-іноземці часто готують презентації про будівлі свого міста, своєї країни і, звичайно, є ризик, що можуть бути провокаційні запитання у групі під час виступу, але все залежить від викладача. За моєї практики жодних конфліктів не було!»). Дехто з педагогів уважає, що найбільш радикальні представники ісламу можуть використовувати навчальні тексти з християнським компонентом як привід розповісти про свою релігію. Також не було свідчень, щоб хтось зі студентів інших віросповідань заперечував проти такого навчального матеріалу, - якраз навпаки, вони із задоволенням вивчають усе, що стосується української культури.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, результати опитування дають змогу зрозуміти, що більшість викладачів, які викладають українську мову як іноземну у провідних закладах вищої освіти міста Львова, дотримуються максимального вияву толерантного ставлення до іноземних студентів різних віросповідань. Навчальний матеріал з релігійним контентом добирають ретельно, використовують його для ілюстрації конкретних тем задля кращого розуміння спецдисциплін, культури, історії та традиційних свят українців. За мінімального прояву релігійної нетолерантності або відразу припиняють суперечку, або розводять учасників конфліктів у різні групи. Для запобігання усім можливим ризикам потенційного прояву нетерпимості на ґрунті релігії проговорюють усі драстичні питання перед початком занять, з'ясовують загальну атмосферу і характер стосунків у групі, ставляться з розумінням до проявів релігійних обрядів і святкувань усіх студентів, незалежно від віросповідання. Незначна частина педагогів намагається зберігати нейтралітет, цілеспрямовано уникаючи тем і будь-яких розмов, які могли б викликати непорозуміння між студентами різних конфесій і релігій, оскільки вважають питання релігії приватним і дуже делікатним.

Очевидно, що для виявлення більш об'єктивної картини проявів релігійної толерантності викладачів /студентів у вищих навчальних закладах під час занять з української мови як іноземної потрібно провести опитування студентської аудиторії, а також викладачів і студентів з усіх ЗВО України, де навчаються іншомовні студенти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабій М. Толерантність: теоретичні і практичні засади. Українське релігієзнавство. Бюлетень. 1996. № 4. С. 13-23.

2. Варенко Т. К. Виховання педагогічної толерантності майбутніх учителів на основі аксіологічного підходу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата пед. наук : 13.00.07 / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2011. 20 с.

3. Гамідов В. М. Толерантність як прояв світоглядної свободи особистості. Мультиверсум. Філософський альманах. Київ : Центр духовної культури, 2005. № 51. С. 1926.

4. Гараджа В. Толерантность и религиозная нетерпимость. Философские науки. 2004. № 3. С. 18-31.

5. Довга Т. Педагогічна толерантність як ознака іміджевої позиції вчителя-вихователя. Проблеми підготовки сучасного вчителя. № 10 (Ч. 2). 2014. С. 138-145.

6. Єфименко Л. М. Виховання комунікативної толерантності майбутніх педагогів. Теорія та методика навчання та виховання. 2017. № 43. С. 115-123.

7. Іщенко Ю. А. Толерантність як філософсько-світоглядна проблема. Філософська i соціологічна думка. 1990. № 4. С. 44-56.

8. Кравченко П. Толерантність як принцип консолідації вітчизняного соціуму. Філософські обрії : науково-теоретичний часопис. Київ, 2000. № 3. С. 89-103.

9. Лісовий В. Толерантність. Філософський енциклопедичний словник. Київ : Абрис. 2002. 743 с.

10. Молчанова А. О. Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога: посібник. Київ : Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, 2013. 188 с.

11. Новік В. Релігійно-філософські основи толерантності. Людина і світ. 2003. № 7. С. 50-54.

12. Постельжук О., Кондратюк М. Релігійна толерантність як засіб запобігання конфесійних протистоянь в Україні. Панорама політологічних студій: Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 9. 2012. С. 217-225.

13. Рибачук М. Шлях до толерантності - через діалог. Історія. Філософія. Релігієзнавство. 2010. № 1/2. С. 10-15.

14. Сагановська Т. Толерантність як важлива складова частина принципу не насилля. Актуальні проблеми філософії та соціології: науково-практичний журнал. Одеса, 2017. Вип. 19. С. 95-98.

15. Сорока О. Християнський компонент у сучасних підручниках з української мови як іноземної. Електронен алманах «Българскаукраинистика». София, 2020. № 9. С. 143-158. URL : http://www.bgukrainistika.com/widgets/Filemanager/uploads/anon/ALMANAH9_RED042021.pdf?fbcl (дата звернення: 5.09.2021).

16. Declaration of Principles on Tolerance. URL : https://unesdoc.unesco.org/ark748223/pf0000151830 (дата звернення: 7.09.2021).

17. Religious tolerance. URL : Religious tolerance - Wikipedia (дата звернення 3.09.2021).

18. Teaching Religious Tolerance: Maintaining religious tolerance has been a challenge since the dawn of time, so what chance do our kids have? Scholastic. URL : https://www.scholastic.com/parents/family-life/social-emotional-learning/social-skills-for- kids/teaching-religious-tolerance.html (дата звернення: 12.09.2021).

Размещено на Allbest.ru