Адиктивна поведінка як наслідок травматизації особистості в юнацькому віці

Размещено на http://allbest.ru

Маріупольський державний університет

Адиктивна поведінка як наслідок травматизації особистості в юнацькому віці

Стуліка Олена Борисівна кандидат психологічних наук,

доцент, доцент кафедри практичної психології

Швирьова Олена Андріївна, студентка 2 курсу ОС «Магістр»,

ОПП «Практична психологія»,

м. Київ

Анотація

У ситуації військових дій громадянське населення постійно перебуває під впливом травмуючих обставин. Психічна травма особистості може викликати різноманітні наслідки, від поодиноких випадків прояву афектів до широкого спектра проявів посттравматичного стресового розладу.

Депресивні стани, соматичні прояви, тривожність та нав'язливі думки, які відчувають травмовані люди можуть призвести до різних стратегій поведінки подолання.

Один із таких способів - адиктивна поведінка. Травмовані особи можуть бути більш уразливими до адикцій як інструменту регуляції свого настрою, придушення збудження та заспокоєння нав'язливих думок, викликаного посттравматичним стресом.

Симптоми травматизації та залежність нерідко стають посилюючим один іншого циклом. Адикція породжує проблеми в особистісній, міжособистісній та соціальній сфері, нові проблеми вимагають вирішення, наростає невроз та особистість повертається до вже звичного способу уникнення дискомфорту - залежної поведінки.

У статті здійснено теоретичний аналіз особливості протікання посттравматичних реакцій та станів, представлено характеристики адиктивної поведінки як результату переживання психічної травми. Проаналізовано емпіричне дослідження особливостей впливу психотравмуючих обставин на адиктивну поведінку особистості у осіб юнацького віку, поділених на дві групи: особи, що перебували у зоні активних бойових дій, та особи, які не перебували на території України у стані війни.

Встановлено, що більшість з осіб, які мають високий рівень прояву наслідків психотравмуючої події також мають високу схильність до одного чи декількох видів адиктивної поведінки. Особи, що не мали досвіду знаходження у зоні активних бойових дій, мають низькі показники вираженості симптоматики посттравматичного стресового розладу, а схильність до адиктивної поведінки спостерігається загалом на низькому рівні

Ключові слова: психічна травма, травматизація, посттравматичний стресовий розлад, адиктивна поведінка, адикція.

Abstract

Addictive behavior as a consequence of personal mental trauma in youth

Stulika Olena Borysivna Candidate of psychological sciences, assistant professor, assistant professor of the department of practical psychology, Mariupol State University, Kyiv

Shvyrova Olena Andriivna 2nd year master's student, Mariupol State University, Kyiv

While the war actions are held on the territory of the country, the civilian population is constantly under the influence of a large number of traumatic circumstances. Mental trauma of an individual can cause various consequences, from isolated cases of manifestation of affects to a wide range of manifestations of posttraumatic stress disorder.

Depressive states, somatic manifestations, anxiety, and obsessive thoughts experienced by traumatized people can lead to various strategies of coping behavior. Psychotraumatic experience in the ontogenesis of the personality is the cause of many forms of deviant and self-destructive behavior. One of these forms is addictive behavior, which accompanies the stage of excessive enthusiasm for any subject or form of activity that changes the state of the psyche. Traumatized individuals may be more vulnerable to addictions as a tool to regulate their mood, suppress internal arousal, and calm obsessive thoughts caused by post-traumatic stress. Symptoms of traumatization and addictive behavior often become mutually reinforcing factors. Addiction creates problems in the personal, interpersonal and social spheres, new problems require solutions, neurosis grows and the individual returns to the usual way of avoiding discomfort - addictive behavior.

The article carries out a theoretical analysis of the course of post-traumatic reactions and states, presents the characteristics of addictive behavior as a result of experiencing mental trauma. The article describes an empirical study of the specifics of the influence of psycho-traumatic circumstances on the addictive behavior of a person in youth. The results of two groups were represented: people who were in the zone of active hostilities, and people who were not in the territory of Ukraine when in a state of war. It has been established that the majority of people who have a high level of manifestation of the consequences of a psychotraumatic syndrome also have a high tendency to one or more types of addictive behavior. Persons who had no experience of being present in the zone of active hostilities have low indicators of the severity of symptoms of post-traumatic stress disorder, and the tendency to addictive behavior is generally observed at a low level.

Keywords: mental trauma, traumatization, post-traumatic stress disorder, addictive behavior, addiction.

Вступ

Постановка проблеми. Упродовж останнього року в Україні відбувається повномасштабне військове вторгнення. Військові дії - це поява безлічі травматизуючих факторів, таких як втрата близьких людей, майна, фізичні травми, загроза смерті, зґвалтування та переслідування. Мирне громадянське населення постійно перебуває під впливом стресу, як в умовах активних бойових дій, так і в ситуації вимушеного переселення та адаптації до нових умов життя.

Психічна травма, викликана військовими діями, як фактор, викликає різну варіативність наслідків. Серед переважаючих форм внутрішніх переживань і почуттів виділяються: почуття страху, провини, самотності, туги, нерозуміння. Часто зустрічається фаталізм та втрата суб'єктної позиції особистості, відчуття невпевненості, сорому, роздратування та смутку.

Військові дії характеризуються втратою можливості реалізації багатьох потреб особистості, навіть до базових. Одну з найбільш руйнівних сил має травма втрати об'єктів прив'язаності. Феномен позбавлення, сприймається як безповоротна втрата, яка може брати участь у найрізноманітніших актуальних моментах життя.

Втрата значущих об'єктів завжди викликає внутрішній біль, надають шкідливий вплив на рівні системи самовідносин, смислової сфери особистості, призводять до руйнації цілісної картини світу, зміни життєвого шляху. Вираженою небезпекою для особистості є порушення у сфері ідентичності особистості, адже втрачаючи важливі предмети, людей і місця, з якими у людини відбувається ідентифікація, людина ніби втрачає частину себе.

Бажаючи «заповнити» це місце, або уникнути наявних проблем особа вдається до різних форм саморуйнівної поведінки, одна з таких - адиктивна поведінка. Для уникнення зазвичай використовуються форми адикцій зі станом зміненої свідомості або уникненням реальності, такі як алкоголь, наркоманія, гемблінг, залежність від снодійного, заспокійливого та інших фармакологічних речовин. Для заміщення ж реалізуються форми повторюваної та обсесивно-компульсивної поведінки: куріння, розлади харчової поведінки, нав'язливі ідеї та дії, надмірна захопленість спортом тощо.

Проблема посттравматичних стресових розладів та їх впливу на подальше життя особистості широко висвітлювалося в науковому психологічному товаристві ще з ХХ віку, більшою мірою у працях зарубіжних науковців.

Зараз ця проблема одна з найактуальніших для психологів та громадськості України, та має високий потенціал розвинення у майбутньому. Важливим для вивчення стає не тільки корекція первинних афективних проявів травматизації та корекція елементів посттравматичного розладу, а й корекція наслідків, фактором яких стала саме ця травматична подія.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти природи психічної травми було розглянуто ще працях З. Фрейда, М. Рейсе, О. Фенихеля, П. Левіна. З. Фрейд писав: «Травматичний вплив може надати будь-яка подія, що викликає болісне почуття жаху, страху, сорому, душевного болю; і, зрозуміло, від сприйнятливості потерпілого залежить ймовірність того, що ця подія набуде характеру травми» [1, С. 20]. Це пояснює думку про те, що один з основних чинників інтенсивності травматизації - особливості психологічного складу особистості, яка зазнала травматизуючих подій.

Схожий підхід до вивчення психічної травми мав П. Левін. Травма пояснюється ним як розрив у певному психологічному бар'єрі, який захищає особистість від зовнішніх негативних впливів. Такі впливи супроводжуються почуттям безпорадності та відсутності ресурсів для подолання зовнішніх психотравмуючих факторів. А ступінь впливу на конкретну людину визначається суб'єктивною значущістю події, що травмує, ступенем її психологічної захищеності і здатності до саморегуляції [2].

О. Феніхель зробив особливий внесок до типології симптомів психічної травми, він відокремив зниження чи блокування функцій Его, напади емоцій, порушення сну, з типовими сновидіннями, у яких є елементи травматичної події та комплекс психоневрологічних патологічних ускладнень, проявів неврозу [3].

Один з факторів, чому люди після травматизації прибігають до адиктивної поведінки -- негайний психологічний вплив. Куріння, алкоголь, наркотики, нехімічні види адикцій -- все це змінює почуття людей і пробуджує відчуття задоволення, має роль позитивного підкріплення особистості [4]. Особам, що мають систему стресових наслідків психічної травми, адиктивна поведінка допомагає подолати надмірне занепокоєння, збудження та тривогу. Більшість хімічних речовин діють заспокійливо на центральну нервову систему. З іншого боку, надмірне захоплення спортом, гемблінг азартні ігри та інше мають інший ефект -- свого роду транс, за допомогою якого особистість уникає своїх проблем та переживань [5].

ПТСР та адиктивна поведінка тісно пов'язані між собою. Численні дослідження показують, що кількість людей з елементами ПТСР та адиктивною поведінкою досягає майже 60% [6]. Зв'язок між посттравматичним стресовим розладом та адиктивною поведінкою лежить у вживанні речовин, щоб пом'якшити або відвернути увагу від симптомів ПТСР. Речовини згодом стають менш ефективними, змушуючи людей використовувати їх більше задля досягнення такого ж ефекту, як і раніше. Оскільки люди частіше вживають психоактивні речовини, щоб уникнути хворобливих симптомів відміни, симптоми посттравматичного стресового розладу також погіршуються. Це може привести до залежності [5].

М. Гонсалес та С. Хаїрстон займалися дослідженням впливу хімічних речовин на особистість з ПТСР. За даними їх досліджень, близько 50% людей, які проходять стаціонарне лікування від наркотичної залежності, мають ПТСР. Майже 80% жінок, які проходять лікування від наркозалежності, мають в анамнезі сексуальне або фізичне насильство. Люди з ПТСР щонайменше вдвічі частіше вживають алкоголь, та часто мають никотинову залежність [7].

З позицій деяких представників психодинамічного підходу адиктивні реакції, викликані важким стресом чи травмою, можна розглядати як регресію в інфантильну фазу розвитку -- «втечу з ситуації», основу якої зазвичай складає один з ранніх, примітивних механізмів психологічного захисту -- ізоляція. Припинення формування такої поведінки можливе лише тоді, коли усувається стресогенна ситуація, або змінюється ставлення до неї самого суб'єкта [8].

Мета статті - висвітлення результатів дослідження впливу психічної травми на формування адиктивної поведінки після перебування особистості юнацького віку в умовах бойових дій.

Виклад основного матеріалу

Для розв'язання дослідницької проблеми був застосований комплекс емпіричних методів, вибір та поєднання яких зумовлені предметом, метою та завданнями дослідження:

1. «Шкала оцінки впливу травматичної події» (IES-R) [9]. Діагностична методика складається з 22 питань, які поділені на 3 шкали: «вторгнення», «уникнення», «збудливість», методика використовується задля виявлення симптоматичного комплексу посттравматичного стресового розладу, а також ступеня вираженості даних проявів.

2. «Способи совладаючої поведінки (WCQ)» (Р. Лазарус) [10], яка дозволяє проаналізувати способи подолання труднощів та копінг-механізми, що переважають у особистості.

3. «Діагностика схильності до адиктивної поведінки» (В.Д. Менделевич) [11], яка є інструментом для кілька вісьової діагностики залежної поведінки різного генезу та спрямованості, що вимірює рівень схильності до адиктивної поведінки особистості.

4. «Методика діагностики схильності до 13 видів залежностей» (Г.В. Лозова) [12], що дозволяє діагностувати загальну схильність до 13 видів залежностей. депресивний соматичний психотравмуючий юнацький

Гіпотезою нашого дослідження є припущення, що психічна травма виступає чинником формування адиктивної поведінки особистості. З метою перевірки даної гіпотези було проведено дослідження, де вибірку в онлайн режимі склали 68 респондентів юнацького віку. Респонденти були розподілені на 2 групи за наступними критерієм: особи, що перебували у зоні активних бойових дій -- 47 особа; особи, що не перебували у зоні активних бойових дій -- 21 особа.

Першим етапом було проаналізовано результати за методикою, яка вимірює рівень прояву симптоматичного комплексу посттравматичного стресового розладу за трьома шкалами: «Вторгнення», «Уникнення», «Фізіологічна збудливість». За цією методикою були отримані наступні результати (рис. 1).

Рис. 1. Виявлення проявів ПТСР у осіб, що перебували (1 група) та не перебували (2 група) у зоні активних бойових дій за методикою «Шкала оцінки травматичної події (IES-R)»

Можна дослідити домінування підвищеного рівня прояву симптомів посттравматичного стресового розладу у людей, які перебували у зоні активних бойових дій. У більшості респондентів першої групи спостерігаємо наявність проявів посттравматичного стресу.

Особи, які не перебували у зоні активних бойових дій, мають такі результати: високий рівень прояву симптоматики посттравматичного стресового розладу мають 9% респондентів за шкалою «Уникнення». Загалом відзначається низький та дуже низький рівень прояву ПТСР, що свідчить про відсутність впливу цієї події на респондентів даної групи.

У діаграмі висвітлено, що відсоток осіб збігається тільки за середнім рівнем прояву симптомів вторгнення (17%; 19%). У першій групі переважає підвищений рівень, який складає 36% від загальної виборки, високий рівень як і середній складає 17%, а низький та дуже низький рівень прояву вторгнення загалом складає 30%.

На відміну від першої групи, у другій групі низький та дуже низький прояви складають більшість респондентів -- 71%, високого рівня прояву немає у жодної особи, а підвищений рівень виявляється у 10% від загальної кількості осіб, що не перебували у зоні активних бойових дій.

Шкала уникнення надає найвищі результати за обома групами. Середній становить схожий результат (24%; 28%). Перша група має незначну кількість респондентів з низьким і дуже низьким рівнем -- загалом 15%, друга -- 48%.

Підвищений та високий рівень прояву уникнення (34%; 23%) разом складають більш ніж половину від усіх відповідей респондентів, що знаходилися у зоні активних бойових дій. Однак і в другій групі ці значення (19%; 9%) складають майже третину, що ми пояснюємо тим, що люди намагаються ігнорувати наявну проблемну ситуацію та уникати асоціацій з нею. За шкалою збудливості у першій групі визначено, що підвищений рівень прояву фізіологічної збудливості становить 28%, що складає найбільший результат за цією шкалою, найменша група людей, що має дуже низький рівень прояву збудливості - 15%, інші результати входять в діапазон від 17% до 21%.

У групі осіб, що не перебували у зоні АБД зовсім відсутні підвищений та високий рівні прояву ПТСР, а низький та дуже низький рівні загалом становлять 67%, що відображає, що більш ніж дві третини респондентів цієї групи не мають ніяких фізіологічних проявів після події.

Другим етапом діагностики виступило тестування «Способи совладаючої поведінки (WCQ)» Р. Лазаруса. Результати методики висвітлені у гістограмах (рис. 2, рис. 3).

Результати цієї методики дають поняття про більш нерівномірний розподіл вибору стратегії совладаючої поведінки у першій групі, ніж у другій. Бачимо домінування стратегій уникнення (30%), самоконтролю (19%) та планування рішення проблеми (17%) у групі осіб з зони АБД.

Рис. 2. Переважаючі копінг-стратегії осіб, що перебували у зоні активних бойових дій за методикою «Способи совладаючої поведінки (WCQ)» Р. Лазаруса

Рис. 3. Переважаючі копінг-стратегії осіб, що не перебували у зоні активних бойових дій за методикою «Способи совладаючої поведінки (WCQ)» Р. Лазаруса

Менше всього респонденти обирали стратегії позитивної переоцінки (5%) та прийняття відповідальності (0%). Припускаємо, що такий розподіл стратегій пов'язаний саме з характеристикою цієї події. Особи, що перебувають в умовах війни дуже рідко можуть відчували систематизовану відповідальність за ці події, частіш можна спостерігати почуття провини.

У другій групі бачимо загалом рівномірний вибір стратегій подолання труднощів (від 9% до 16%). Домінуючим для цієї групи є конфронтаційний копінг (16%). Найменший результат, як і у групі осіб з зони АБД спостерігаємо за шкалою прийняття відповідальності.

Третім етапом діагностики виступили дві методики виявлення схильності до адиктивної поведінки.

За методикою В.Д. Менделевича «Діагностика схильності до адиктивної поведінки» (див. рис. 4) спостерігаємо майже однаковий результат за шкалою високої вірогідності залежної поведінки (6% у першій групі, 5% у другій групі).

Рис. 4. Порівняння результатів схильності до адиктивної поведінки у респондентів, що перебували у зоні активних бойових дій (1 група) та тих, що не перебували у зоні бойових дій (2 група) за методикою «Діагностика схильності до адиктивної поведінки» В.Д. Менделевича

Тенденція до адикції спостерігається у 15% та 19% осіб за двома групами відповідно. Відмінні результати за групами у виборці осіб, що не мають схильності до адиктивної поведінки особистості -- 49% у групі, що мала досвід находження в зоні АБД, та 57% у тих, хто такого досвіду не мав. Найбільший розрив у кількості опитуваних спостерігається за шкалою «ознаки підвищеної схильності» - майже третина у першій групі (30%), та 19% у другій.

Детальніше схильність до адиктивної поведінки обох груп розглянуто у гістограмі (див. рис. 5 та рис. 6), за методикою Г.В. Лозової «Методика діагностики схильності до 13 видів залежностей».

Рис. 5. Схильність до різних видів адиктивної поведінки у респондентів, що перебували у зоні активних бойових дій за «Методикою діагностики схильності до 13 видів залежностей» Г.В. Лозової

Рис. 6. Схильність до різних видів адиктивної поведінки у респондентів, що не перебували у зоні активних бойових дій за «Методикою діагностики схильності до 13 видів залежностей» Г.В. Лозової

Результати за шкалою «Загальна схильність до залежностей» загалом збігаються з результатами попередньої методики. У групі осіб, що перебували в зоні активних бойових дій спостерігаються виражені показники високого та середнього рівня схильності до адикцій за шкалами: залежність від здорового способу життя, залежність від тютюнопаління, залежність від комп'ютера, інтернету, соціальних мереж, харчова залежність та любовна залежність. Найвищі показники отримані за шкалою алкогольна залежність (30% - високий рівень, 40% - середній рівень), що свідчить про те, що майже третина населення після переживання психотравмуючих обставин має високу схильність до алкогольної адикції. У другій групі спостерігаються виражені показники схильності до адикцій за шкалами: залежність від тютюнопаління, харчова залежність, залежність від міжстатевих відносин та любовна залежність. Найвищими є показники за шкалою залежність від комп'ютеру, інтернету та соціальних мереж, що можна пояснити загальною тенденцією до залежності від цього у молоді зараз. Порівняємо результати двох груп за шкалами, які мали найбільшу відмінність за двома групами за показником «Високий рівень схильності» (Рис. 7).

Рис. 7. Порівняння результатів високого рівня схильності до залежності у респондентів, що перебували у зоні активних бойових дій (1 група) та тих, що не перебували у зоні бойових дій (2 група) за «Методикою діагностики схильності до 13 видів залежностей» Г.В. Лозової

За даними, що представлені на даній діаграмі бачимо, що найвищий відсоток відмінності набуває шкала «Схильність до алкогольної залежності» (30% у 1 групі, 10% у 2 групі), що свідчить про те, що кількість респондентів з високою схильністю до алкогольної адикції, що перебували у зоні активних бойових дій на 20% вища ніж у тих, хто не перебував у зоні АБД. Також бачимо більший відсоток осіб у першій групі з високим рівнем прояву схильності до харчової залежності (23% у 1 групі, 14% у 2 групі) та залежності від здорового способу життя (9% у 1 групі, 0% у 2 групі). Висвітлено, що високий рівень загальної схильності до залежностей за цією методикою також спостерігається у більшого відсотку осіб у групі з зони АБД (19%), за цією шкалою тільки 10% осіб, що не перебували у зоні АБД мають високий рівень схильності до залежної поведінки. Порівняння отриманих даних за цією методикою довело, що в групі осіб, які перебували у зоні АБД загальний рівень схильностей до адиктивної поведінки вищий, ніж у тих, хто не перебував у зоні АБД. Спостерігаються вищі результати по шкалам адикцій, що дають змогу людині уникнути проблем та втекти у «інший світ» від наявних труднощів та проблем, наприклад, алкогольна адикція, або знизити тривожність завдяки повторюваним діям та компульсіям, наприклад харчова адикція та залежність від здорового способу життя.

Висновки

Більша частина респондентів, які знаходилися у зоні активних бойових дій мають виражені ознаки симптомів ПТСР, переважаючі копінг-стратегії у цій групі - це реакцій уникнення, самоконтролю та планування рішення проблеми.

Особи, що не перебували у зоні АБД мають дуже низький та низький рівень прояву посттравматичної симптоматики та вибір їх способу совладаючої поведінки загалом рівномірний за усіма шкалами, переважання має лише конфронтаційний копінг.

За наступними методиками роботи ми отримали такі результати: загальна схильність до залежної поведінки спостерігається вище у групи, що знаходилася у зоні АБД, особливо виражені залежність від здорового способу життя, залежність від тютюнопаління, залежність від комп'ютера, інтернету, соціальних мереж, харчова залежність та любовна залежність.

Найвищі показники отримані за шкалою алкогольна залежність, дає розуміння про те, що майже третина респондентів, що переживали психотравмуючі події має високий рівень схильності до алкогольної залежності.

У 2 групі спостерігаються виражені показники високого та середнього рівня схильності до адикцій за шкалами: залежність від тютюнопаління, харчова залежність, залежність від міжстатевих відносин та любовна залежність, за іншими шкалами переважання схильності до адиктивної поведінки спостерігається загалом на низькому рівні.

Дослідницька гіпотеза про те, що психічна травма виступає чинником формування адиктивної поведінки особистості в юнацькому віці була підтверджена.

Подальші перспективи дослідження вбачаємо у розробці основних напрямків психокорекційної роботи з особами, в яких спостерігається підвищений та високий рівень прояву елементів посттравматичного стресового розладу, високий рівень загальної схильності до залежностей, високі показники схильності до певної залежності за однією чи декількома шкалами, в яких спостерігаються неконструктивні методи вирішення особистісних проблемних ситуацій, деструктивні способи подолання труднощів.

Література

1. Фрейд. З. Исследования истерии. Санкт Петербург. : Восточно-Европейский Институт Психоанализа, 2020. 464 с.

2. Levine P. Waking the Tiger: Healing Trauma. North Atlantic books, Berkeley. 1997.

3. Фенихель О. Психоаналитическая теория неврозов. Москва : Академический проект, 2019. 448 с.

4. Griffiths M. A «components» model of addiction within a biopsychosocial framework. Journal of Substance Use, August 2005; 10(4): 191-197.

5.Schull N. Addiction by Design: Machine Gambling in Las Vegas. 2012.

6. Короленко, Ц. П. Семь путей к катастрофе: деструктивное поведение в современном мире. Новосибирск: Наука, 1990. 224 с.

7. Gonzales Matt, Hairston Stephanie. PTSD and Substance Abuse. The recovery village, 2022.

8. Ясперс К. Общая психопатология. Москва : Азбука-Аттикус, 2020. 1920 с.

9. Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса. СПб : Питер, 2001. 272 с.

10. Вассерман Л.И. Методика для психологической диагностики способов совладания со стрессовыми и проблемными для личности ситуациями. Санкт-Петербург, 2009 г.

11. Менделевич В.Д., Щевлягина М.Б., Гагарина Е.А. Многоосевая психодиагностика склонности к зависимому поведению. Психическое здоровье. 2011. №8. С. 72-78.

12. Лозовая Г.В. Методика диагностики склонности к различным зависимостям. Санкт Петербург : СПбГУФК, 2007. С. 121-124.

References

1. Freud, S. (2020). Issledovaniya isterii [Studien uber Hysterie]. Sankt Peterburg: Vostochno-Yevropeiskii Institut Psikhoanaliza [in Russian].

2. Levine, P. (1997). Waking the Tiger: Healing Trauma. Berkeley: North Atlantic books.

3. Fenihel', O. (2019). Psikhoanaliticheskaia teoriya nevrozov [The Psychoanalytic Theory of Neurosis]. Moskva: Akademicheskii proiekt [in Russian].

4. Griffiths M. (2005). A «components» model of addiction within a biopsychosocial framework. Journal of Substance Use.

5.Schull N. (2012). Addiction by Design: Machine Gambling in Las Vegas.

6. Korolenko, Ts. P. (1990). Sem' putei k katastrofe: destruktivnoe povedenie v sovremennom mire [Seven Paths to Disaster: Destructive Behavior in the Modern World.]. Novosibirsk: Nauka.

7. Gonzales M., Hairston S. (2022). PTSD and Substance Abuse. The recovery village.

8. Yaspers K. (2020). Obshchaya psikhopatologiia [General psychopathology]. Moskva: Azbuka-Attikus.

9. Tarabrina N.V. (2001) Praktikumpopsikhologiiposttravmaticheskogo stresa [Practical work on the psychology of post-traumatic stress]. Sankt Peterburg: Piter.

10. Vasserman L.I. (2010). Metodika dlya psikhologicheskoi diagnostiki sposobov covladaniya so stresovymi s problemnymi dlya lichnosti situatsiyami [Methods for psychological diagnosis of ways to cope with stressful and problematic situations for the personality]. Sankt Peterburg.

11. Mendelevich V.D., Shchevlyagina M.B., Gagarina E.A. (2011). Mnogoosevaya psikhodiagnostika sklonnosti k zavisimomu povedeniiu [Multi-Axis Psychodiagnostics of Tendency to Dependent Behavior]. Psikhicheskoe zdorov'e.

12. Lozovaia G.V. (2007) Metodika diagnostiki sklonnosti k razlichnym zavisimostiam [Methodology for diagnosing a tendency to various addictions]. Sankt Peterburg: SPBGUFK.

Размещено на Allbest.ru