Психологічні аспекти ефективного педагогічного спілкування
Специфіка педагогічної взаємодії в системі "вчитель-учень". ефективність педагогічної взаємодії на уроці. Фактори оптимального вибору методів навчання, реалізація яких у конкретному контексті навчального закладу забезпечує високу якість підготовки учнів.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.03.2023 |
| Размер файла | 27,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Психологічні аспекти ефективного педагогічного спілкування
Сметаняк Владислав Ігорович кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної психології, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ
Тягур Тетяна Василівна магістр (спеціальність «Психологія») Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ
Анотація
Педагогічна взаємодія в системі «вчитель-учень» являє собою систему взаємовпливів між суб'єктами, включеними у спільну діяльність на основі загальних завдань освіти. Така взаємодія має принципове значення з точки зору аксіологічної складової, оскільки саме взаємодія вчителя та учнів впливає на формування системи цінностей школяра, на його особистісний розвиток, інтелектуальні здібності, професіоналізм та ін.
Ефективність педагогічної взаємодії на уроці залежить від багатьох факторів (вдалого визначення мети спільної діяльності, відповідної педагогічної тактики конкретного суб'єкта цієї взаємодії, активності учнів тощо). Серед них важливу роль відіграє фактор оптимального вибору методів навчання, реалізація яких у конкретному контексті навчального закладу забезпечує високу якість підготовки учнів.
Разом з тим центральну роль у педагогічній діяльності відіграє спілкування. Це основний інструмент, за допомогою якого здійснюється навчання та виховання. Педагогічне спілкування було і є об'єктом численних досліджень. Але чомусь у переважній більшості наукових робіт вітчизняні автори посилаються на вочевидь ненові теоретичні та прикладні дослідження представників радянської наукової школи. Разом з тим є величезний масив наукових напрацювань закордонних вчених останніх років та десятиліть (С. Бергін, К. Рірдон, Дж. Джонсон, К. Фашіку, М. Томпсон, та інші), в яких зачіпаються зокрема питання емоційних взаєминвчитель-учень, усвідомленості навчання, пізнання особистості учня в процесі педагогічної взаємодії, бар'єрів педагогічного спілкування тощо. Результати дослідження цих та інших іноземних психологів чітко підтверджують прямий зв'язок між рівнем спілкування у системі «вчитель - учень» та навчальними досягненнями школярів. Розкривається також питання важливості індивідуального підходу до учнів, врахування їхніх потреб, налагодження дружніх стосунків у системі «педагог-учень», зосередження на змістовному навчанні. педагогічний навчання вчитель спілкування
Ключові слова:педагогічне спілкування, бар'єр спілкування, особистість учня, педагогічна взаємодія.
Smetanyak Vladyslav Ihorovych Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Social Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk
Tiahur Tetiana Vasylivna Master Student (specialty "Psychology") Vasyl Stefanyk РгесаграШіап National University, Ivano-Frankivsk
PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF EFFECTIVE PEDAGOGICAL COMMUNICATION
Abstract. Pedagogical interaction in the "teacher-student" system is a system of mutual influences between subjects involved in joint activities based on common educational tasks. Such interaction is of fundamental importance from the point of view of the axiological component, since it is the interaction of the teacher and students that affects the formation of the student's value system, his personal development, intellectual abilities, professionalism, etc.
The effectiveness of pedagogical interaction in the lesson depends on many factors (successful definition of the goal of the joint activity, appropriate pedagogical tactics of the specific subject of this interaction, student activity, etc.). Among them, an important role is played by the factor of optimal selection of teaching methods, the implementation of which in the specific context of the educational institution ensures high quality of student training.
At the same time, communication plays a central role in pedagogical activity. It is the main tool with which training and education is carried out. Pedagogical communication was and is the object of numerous studies. But for some reason, in the vast majority of scientific works, domestic authors refer to apparently not new theoretical and applied research by representatives of the Soviet scientific school. At the same time, there is a huge array of scientific works of foreign scientists of recent years and decades (S. Bergin, K. Reardon, J. Johnson, C. Fashiku, M. Thompson Wiemann J. and others), which touch on, in particular, the issues of teacher-student emotional relationships, awareness learning, getting to know the student's personality in the process of pedagogical interaction, barriers to pedagogical communication, etc. The results of the research of these and other foreign psychologists clearly confirm the direct connection between the level of communication in the "teacher- student" system and the educational achievements of schoolchildren. The issue of the importance of an individual approach to students, taking into account their needs, establishing friendly relations in the "teacher-student" system, and focusing on meaningful learning is also revealed.
Keywords: pedagogical communication, communication barrier, student's personality, pedagogical interaction.
Постановка проблеми
Спілкування між вчителем та учнями є найважливішим елементом успіху у навчально-виховній діяльності. Протягом останніх десятиліть педагогічна комунікативна компетентність була одним із найважливіших елементів програм підготовки майбутніх вчителів. Важливо враховувати той факт, що процес взаємодії вчителя та учнів відбувається у зіткненні та змішуванні цілей, інтересів, установок, мотивів, індивідуального досвіду, що зумовлює зміни діалектичних форм взаємодії в процесі навчання.
Педагогічні навички - це всі види діяльності, пов'язані з комунікативними навичками вчителя та загальними педагогічними навичками, які будуть застосовані під час навчально-виховного процесу [1, с. 104]. Комунікативні навички вчителів розглядаються як уміння, необхідні для покращення навчання учнів. Центральну роль у педагогічній діяльності відіграє спілкування. Це основний інструмент, за допомогою якого здійснюється навчання та виховання. Правильно організоване спілкування з учнями - одна з основних передумов ефективності діяльності педагога. Тому природно, що і для психологів і для педагогів визначення передумов ефективного педагогічного спілкування, є важливим теоретичним і практичним завданням.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Педагогічне спілкування було визначено як наукова категорія в середині 1970-х років і з тих пір є об'єктом уваги з боку науковців та практиків. Серед дослідників останніх років, які займалися проблемами педагогічного спілкування можна відзначити С. Бергіна, К. Рірдона, Дж. Джонсон, К. Фашіку, М. Томпсона, Дж. Віман та інших. Варто зазначити, що у вітчизняних наукових працях посилання на сучасних закордонних вчених вкрай обмежене. Тому в даній статті ми спробували проаналізувати деякі наукові розробки закордонних дослідників педагогічного спілкування.
Мета статті - проаналізувати новітні дослідження зарубіжних вчених щодо проблематики педагогічного спілкування, виокремити основні психологічні передумови ефективної взаємодії педагога та учня.
Виклад основного матеріалу
Останніми роками активно досліджуються можливості педагогічних прийомів активного навчання (проблемна лекція, групова дискусія, кейс-стаді, динамічна пара, рольові та ділові ігри, відеотехніка, мультимедіа тощо), які поряд із традиційними (пояснення, розповідь, робота з підручником, дискусія, демонстрація тощо) сприяють активізації ефективності, якості та результативності навчального процесу у школі. Але чи не вирішальне значення для ефективності педагогічного процесу має правильно організоване педагогічне спілкування. Педагогічне спілкування - це система соціально-психологічної взаємодії учителя і учня в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.
Оптимальним треба вважати таке спілкування педагога з вихованцями у процесі навчально-виховної роботи, яке створює найбільш сприятливі умови для розвитку позитивної мотивації у навчальній діяльності, для соціально- психологічного розвитку дитини, забезпечує сприятливий емоційний клімат у всіх сферах діяльності, ефективне керівництво соціально-психологічними процесами в учнівському колективі та дає змогу максимально використовувати особистісні якості вихованців.
Не дивно, що феномен педагогічного спілкування привертає увагу значної кількості дослідників, як педагогів, так і психологів. Так С. Бергін стверджував, що існує кореляція між педагогічним спілкуванням і ефективним навчанням. На думку дослідника, функціональні взаємини між вчителями та учнями впливають на успішність учнів та їхню мотивацію до навчання, розвивають здатність до соціальної та емоційної адаптації [2, с. 145].
На думку К. Рірдона, комунікаційна компетентність об'єднує два виміри: когнітивний вимір і поведінковий вимір [3]. Дослідник розглядав когнітивний аспект комунікаційної компетентності як широке поняття. За К. Рірдоном, когнітивний вимір складається з процесу усвідомлення та процесу когнітивної інформації (міжособистісне усвідомлення, соціальна перспектива, сприйняття, когнітивне конструювання, самоконтроль, емпатія тощо). Вимір поведінки показує прояви різних комунікативних компетентностей, які включають участь у взаємодії, гнучкість поведінки, слухання та вправне використання різних стилів спілкування.
У процесі навчання вчителі часто виступають у ролі «конвеєра повідомлень», а учні, у свою чергу, як одержувачі цих меседжів. Відтак, завдання педагога полягає в тому, щоб передати повідомлення учням у формі навчальних матеріалів у вигляді символів: як вербальних, так і невербальних. Від якості таких комунікаційних повідомлень залежить реакція одержувачів (учнів) [4, с. 173]. Спілкування викладачів і учнів вважається успішним, якщо школярі можуть вловити й інтерпретувати повідомлення, передане педагогом. Педагогічна комунікація, яка передбачає інтерактивне спілкування, неодмінно має бути побудована на позитивній психологічній взаємодії вчителя та учнів. Що ефективніші вчителі у спілкуванні, то кращими будуть навчальні досягнення учнів.
Так, першою і основною ознакою ефективного педагогічного спілкування є побудова позитивних стосунків між вчителем та учнями. Недостатня кількість досліджень про психологічні особливості педагогічної комунікації спонукає багатьох вчителів до думки, що педагогічне спілкування не є важливим фактором у навчанні. У результаті вчителі зосереджують свою увагу на зовнішніх аспектах навчання, як-от: матеріалі, середовищі, засобах та інфраструктурі, а також навчальному плані як детермінанті ефективності навчання школяра. Водночас загальновідомим є той факт, що на ефективність навчання в класі більше впливають внутрішні чинники (зокрема і педагогічне спілкування).
Існує шість внутрішніх (психологічних) факторів ефективної педагогічної комунікації, яка є дуже важливою для успішного навчання. Це мотивація, концентрація, реакція, організація, розуміння та повторення [5]. Навчання буде кращим і оптимальнішим, якщо застосовувати одразу всі шість психологічних факторів. Ба більше, у процесі спілкування з підвищенням комунікативної компетентності вчителя зростають і специфічні компетентності, як-от: соціальної чутливості, ненасильницького вербального спілкування, інтегративного стилю управління конфліктами, залучення до взаємодії тощо. Деякі дослідники трактують комунікативну компетентність вчителя як застосування моделі реляційної комунікативної компетентності [6, с. 197]. Ця модель базується на теоретичних принципах взаємозв'язку, які передбачають поєднання важливих динамічних процесів спілкування та включають велику кількість змінних, які існують у комунікаційному континуумі.
Природа ефективного навчання полягає в такій його організації, під час якої акценти розславлені не лише на досягненнях учнів, але й на самому процесі навчання. Передбачається, що під час процесу навчання вчитель має можливість вплинути на поведінку учнів та закласти таку аксіологічну систему, яка потім може бути застосована в їхньому дорослому житті. Так, Дж. Джонсон виділяє десять способів педагогічного спілкування у системі «вчитель-учень», які сприяють ефективному навчанню - це демонстрація ентузіазму та застосування щирого гумору, побудова дружби, зосередження уваги на індивідуальних особливостях учня, зміцнення довіри, створення атмосфери взаємозалежності, спостереження за результативністю навчання кожного з учнів, створення ситуації-виклику, розуміння стилів навчання, а також пристосування та терпимість до поганої поведінки школярів [7].
Не менш важливим, на думку американських психологів, є створення атмосфери осмисленого навчання, орієнтованого на учня, а також розуміння основних емоційних потреб школярів. Розглянемо ці фактори детальніше.
Змістовне (осмислене) навчання - це процес зв'язування нової інформації з відповідними поняттями всередині чиєїсь когнітивної структури. Тобто змістовне навчання - це навчання, яке може пов'язувати нову інформацію з розумінням, яке учні вже мають у результаті попереднього досвіду. Таке навчання передбачає наявність у школярів чіткого розуміння, для чого вони вивчають конкретну дисципліну. Завдання педагога тут доступно пояснити школярам причинно-наслідкові зв'язки між навчанням та подальшою самореалізацією, кар'єрним успіхом, особистісним зростанням та іншими факторами, які можуть бути важливими у той чи інший етап вікового та емоційного дозрівання учнів [5].
Сучасному педагогу важливо розуміти, що процес навчання - це не просто запам'ятовування понять чи фактів, це діяльність, спрямована на об'єднання ідей для досягнення повного розуміння. Так, щоб створити змістовне навчання, вчителі завжди повинні намагатися знайти та дослідити концепції, якими володіли учні, і допомогти їм гармонійно поєднати уже наявні знання зі здобутими у процесі навчання. Таке навчання слід завжди починати з опитування для визначення рівня знань учнів.
Одним із найбільш оптимальних методів для досягнення змістовного навчання є проведення спеціального заняття для навчання школярів у позаавдиторний час з метою поглиблення знань (індивідуальні години та різноманітні гуртки відповідно до захоплень школярів). Якщо є якийсь навчальний матеріал, який учні не розуміють, вони можуть попросити вчителя про індивідуальні заняття до або після основних уроків. Також педагогам варто підтримувати ініціативу взаємодопомоги між сильнішими та слабшими учнями під назвою «запитай друга».
Змістовне навчання також має підтримуватися відповідним (автентичним) оцінюванням [5]. Автентичне оцінювання є ефективним, психомоторним та когнітивним. Воно має на меті виміряти здатність учнів реагувати на новий матеріал та аналізувати результати навчання за допомогою власного досвіду, враховуючи здібності школярів. Під час такого оцінювання завжди варто обговорювати з учнем його бали, дати відповідь на усі «чому», щоб уникнути конфліктів та загостреного почуття несправедливості, яке виникає у конкурентоспроможному середовищі.
Дитиноцентроване навчання - це переорієнтація навчального процесу з особи вчителя як основного суб'єкта навчально-виховного процесу, на учня задля його активного залучення до формування знань, аксіологічної системи цінностей та соціальної адаптації. Такий принцип навчання спонукає школярів брати активну участь на уроках, розвиває критичне й аналітичне мислення, підвищує мотивацію до навчання та покращує м'які навички учнів [5].
Кожен учень має унікальний індивідуальний характер, який відрізняє його від інших. У контексті ефективного навчання вчителі повинні розуміти індивідуальні особливості учнів і використовувати їх як основу для реалізації навчальних завдань у класі. Дитиноцентроване навчання - це навчання, яке надає школярам простір для здобуття нових знань відповідно до їхніх інтересів, особистих здібностей і психотипу. На думку психологів і педагогів, ефективне навчання - це навчання, орієнтоване на дитину. За такого підходу учні більше спостерігають, запитують, легко йдуть на контакт. Навіть у груповій роботі кожен з них проявляється по-особливому, якщо знає, що його думка буде почутою.
Не менш важливим для ефективного навчання є розуміння основних емоційних потреб учнів [5]. Існує п'ять основних емоційних потреб школяра, а саме: потреба в тому, щоб їх любили, розуміли, цінували, поважали та захищали. Потреба любові передбачає почуття причетності та значущості у стосунках з іншими, теплоту, дружбу. Ця потреба формується одразу у кількох соціальних середовищах: дитина повинна відчувати свою значущість у родині, групі та соціумі. Почуття повноцінності - це відчуття того, що учні займають ефективну позицію в класі, а їхні думки цінні та унікальні. Ще з дитинства особистість «шукає уваги» різними способами для утвердження своєї індивідуальності. Потреба в почутті цінності є фундаментальною і справді стала частиною емоційних потреб людини, тому ніхто не може стверджувати, що він взагалі не потребує поваги. Бути захищеним - це відчуття, яке учні мають переживати навіть у стані відсутності загрози, у спокої, оскільки це нівелює почуття страху та дозволяє школярам почуваються захищеними. Потреба в захисті тісно пов'язана з природною схильністю людей завжди захищатися, уникати того, що може завдати їм шкоди, і гарантувати абсолютну безпеку середовища, у якому особа знаходиться у конкретний момент свого життя [8].
Кожній людині потрібне відчуття, що вона важлива, унікальна, незвичайна та потрібна соціуму. Ці п'ять основних емоційних потреб насправді неусвідомлено стають внутрішньою мотивацією до дії. І безумовно вони далеко виходять за межі фізичних потреб учня. Задоволення емоційних потреб дитини робить її більш креативною під час навчання, сприяє розвитку критичного та аналітичного мислення, виховує психологічно здорову та цілісну особистість, яка може повноцінно реалізувати себе в соціумі.
Вчителі можуть задовольняти емоційні потреби своїх учнів різними способами. Наприклад урок можна розпочинати із встановлення побажань- очікувань школярів від майбутнього заняття, висловлення їм вдячності за їхні думки, приймаючи до уваги всі скарги школярів. Хороший вчитель повинен завжди слухати та прислухатися до того, чого хочуть учні. Це покращить розуміння школярами навчального матеріалу, який буде викладатися.
Проявити увагу до учнів також можна й іншими способами, наприклад, запитуючи в школярів про своїх однокласників. Відбувається це так: перед початком навчального заняття вчитель запитує, що нового трапилося у класі, і водночас перевіряє присутність учнів. Запитувати про причини відсутності школярів також потрібно, щоб продемонструвати свою турботу. Якщо є учні, які захворіли, то педагогу варто поцікавитися їхнім станом, щоб продемонструвати іншим свою небайдужість.
Задоволенню емоційних потреб сприятимуть й наступні дії: серйозно вислуховувати коментарі та запитання учнів, хвалити їх навіть за незначні успіхи, нагороджувати оплесками чи вигадати індивідуальну жестову систему, яка демонструватиме похвалу (наприклад, великий палець уверх від класу за правильну відповідь). Така ігрова методика підвищить рівень мотивації та старанності школярів.
Врахування усіх емоційних потреб дозволить вчителю побудувати довірливі стосунки з учнями та без проблем вивести їх на інтерактивну комунікацію на уроці. Під час такої взаємодії педагог буде наставником та взірцем для наслідування для своїх учнів, сприятиме розвитку їхніх здібностей та вихованню імунітету до обставин, що швидко змінюються. Довірливі стосунки між вчителями та учнями позитивно впливають на досягнення школярів, на навчальну мотивацію, сприяють соціальній та емоційній адаптації. М. Томпсон зазначив, що позитивні стосунки між викладачами та студентами є важливим фактором у створенні навчального клімату [9]. Крім того, вчителі можуть зменшити комунікативні бар'єри, покращуючи навички спілкування за допомогою дискусій у класі. Довірливі стосунки між педагогами та школярами роблять учнів більш дисциплінованими та слухняними, змушують їх прислухатися до того, що говорять їхні вчителі, тому що вони відчувають свою значущість і поважають значущість свого наставника.
Важливим фактором у побудові навчальної комунікації є близькість між вчителями та учнями [10]. Завдяки тісній взаємодії між педагогами та школярами навчання буде проходити комфортно та весело. Крім того, учитель, який налагодив близький контакт з учнями, завжди буде почутий. Учням буде комфортніше відвідувати уроки передовсім через відсутність страху, хвилювання чи сором'язливості перед своїм наставником. Школярі стануть сміливішими, активно ставитимуть питання та висловлюватимуть власну думку на уроках. Налагодження близьких стосунків між педагогом та школярами сприятиме побудові міцного зворотного зв'язку та досягненню відповідних навчальних цілей.
Близькість між вчителями та учнями можна побудувати різними способами, наприклад, вивчаючи походження учнів, сімейні обставини чи навіть захоплення школярів. Ці знання допоможуть педагогу інтерпретувати урок відповідно до зацікавлень класу, зробити його цікавішим, що неодмінно підвищить мотивацію школярів до навчання. Так, дібравши приклади складнопідрядних речень з улюбленої книги учнів, вчитель української мови зможе більше зацікавити школярів до вивчення складної теми, ніж під час відпрацювання практичних навичок за допомогою речень, поданих у вправах навчального підручника.
Близькість між вчителями та учнями передбачає усунення формальної відстані та бар'єрів. Оскільки спілкування - це процес взаємодії щонайменше двох осіб, то під час налагодження контактів, сприймання партнера комунікації неминуче виникають труднощі, спричинені віковими, соціальними, політичними та релігійними відмінностями його учасників. А причинами багатьох конфліктів як в особистій, так і в професійній сферах стає саме нерозуміння прийомів ефективного спілкування та невміння ними послуговуватися. Відповідно до характеру прояву таких міжособистісних непорозумінь, психологічні бар'єри комунікації поділяються на два види: зовнішні і внутрішні [10].
Зовнішні психологічні бар'єри виникають на основі захисних механізмів від впливу іншої людини. Внутрішні психологічні бар'єри трактуються як певні перешкоди сприйняття інформації, у результаті розуміння останньої як такої, що загрожує перебудові всіх уявлень людини, її світогляду. Оскільки обидва види психологічних бар'єрів тісно пов'язані між собою, можемо стверджувати, що всі типи зовнішніх перешкод у процесі педагогічного спілкування виникають на основі внутрішніх конфліктів та переконань учнів. Найтиповішими серед них є наступні:
- уникнення;
- авторитет;
- нерозуміння.
Уникнення - це такий тип бар'єру комунікації, під час якого спостерігається відмова від контакту з партнером. Сприймаючи вчителя як «небезпечного», «чужого», учень просто уникає комунікації з ним (невідвідування уроків, відсутність мотивації до вивчення предмету). Зрозуміло, що в педагогічному процесі не можливо повністю уникнути контакту з конкретним вчителем, а тому здебільшого школярі з таким психологічним бар'єром докладають усіх зусиль, щоб не сприймати інформацію від «небезпечного» педагога (звідси - низька успішність із конкретної дисципліни). З боку цей «захист» дуже добре помітний: учень часто неуважний на уроці, не слухає, уникає зорового контакту з педагогом, постійно знаходить привід не відвідувати заняття або перебувати якомога менше часу в класі під час уроку.
Авторитет. Цей тип бар'єру проявляється у свідомому або несвідомому поділі всіх педагогів на авторитетних і неавторитетних. Авторитетним вчителям виявляється повна довіра, натомість у спілкуванні з усіма іншими проявляється чітка контрсугестія. Відтак, процес сприйняття залежить не від особливостей переданої інформації, а від того, хто її подає. Тому одним з важливих завдань успішного педагога є заслужити авторитет в учнів.
Нерозуміння або смисловий бар'єр. Ця перешкода сприйняття виникає одразу на обох рівнях - психологічному і комунікативному. Причиною смислових бар'єрів у педагогічній комунікації здебільшого стає неадаптоване до особливостей сприйняття школярів мовлення вчителя, його насиченість незрозумілими словами-термінами. Результатом нерозуміння є становлення дистанції у взаємодії «вчитель-учень», проте його можна легко уникнути за уважного ставлення педагога до свого мовлення. Так, врахування психолінгвістичних особливостей сприйняття допоможе уникнути непорозуміння. Правильний добір лексичного матеріалу сприятиме створенню оптимального навчального клімату, може стати вагомим фактором впливу на учнів [10].
Завдання успішного педагога - виявити та усунути ці психологічні бар'єри за допомогою ефективного спілкування. Проте оскільки педагогічне спілкування є міждисциплінарним поняттям, то деякі з перешкод потребують залучення знань з інших наук для їх вирішення.
Висновки
В статті досліджено психологічні особливості ефективної педагогічної комунікації з позицій сучасної педагогічної психології. Звичайно, в межах даної роботи ми розглянули лише окремі елементи наукових напрацювань дослідників останніх років. Зокрема підтверджено, що досягти всіх цілей навчання можна за використання індивідуального підходу до учнів, врахування їхніх емоційних потреб, побудови дружніх стосунків у системі «вчитель-учень», концентрації на змістовному навчанні. Усі ці особливості навчально-виховного процесу досягаються за допомогою ефективно налагодженої комунікації між наставником та його вихованцями. Щоб вибудувати такий довірливий взаємозв'язок, сучасному педагогу слід враховувати та долати психологічні бар'єри, які виникають під час комунікації.
Література:
1. Dewitt L. Making Space for the Practical: Defining the Identity of Communication Teacher. Commun. Teach. 2007. vol. 21. no. 4. P. 103-107.
2. Bergin C., Bergin D. Attachment in the Classroom. 2009. Educational Psychological Review. 2009. vol. 21. no. 2. P. 141-170.
3. Reardon K. Interpersonalna Komunikacija: Gdje Se Misli Susrecu. Zagreb : Alinea, 1998. 207 s.
4. Fashiku C. Effective Communication: Any Role in Classroom Teaching-Learning Process in Nigerian Schools. Bulgarian Journal of Science & Education Policy (BJSEP). 2017. No. 11. P. 171-187.
5. Teacher Pedagogic Communication for Effective Learning / Suyatno S. et. al. Proceedings of the First International Conference on Progressive Civil Society (January, 2019). URL: http://surl.li/dwumf
6. Wiemann J. A model of communicative competence. Human Communication Research. 2006. No. 3(3). P. 195-213
7. Pedagogical communication as the basis of interactions of pedagogical process. URL: https://infopedia.su/21x4e24.html
8. Suciu L. The Role of Communication in Building the Pedagogical Relationship. Procedia - Social and Behavioral Sciences. 2014. Volume 116. P. 4000-4004. URL: http://surl.li/dwumd
9. Thompson M. Organizational Communication:The Trickle Down Effect of
Management Behavior. LLC: Incedo Group, 2007. URL: http://surl.li/dwump
10. Thinking in Psychological Science: Ideas and Their Markers / ed. Valsiner J. URL: http://surl.li/bpmqo
References:
1. Dewitt L. (2007) Making Space for the Practical:Defining the Identity of
Communication Teacher. Commun. Teach. 2007. vol. 21. no. 4. [in English]
2. Bergin C., Bergin D. (2009) Attachment in the Classroom. Educational Psychological Review. vol. 21. no. 2. [in English]
3. Reardon K. (1998) Interpersonalna Komunikacija: Gdje Se Misli Susrecu. Zagreb : Alinea [in English]
4. Fashiku C. (2017) Effective Communication: Any Role in Classroom TeachingLearning Process in Nigerian Schools. Bulgarian Journal of Science & Education Policy (BJSEP). No. 11. [in English]
5. Suyatno S. (2019) Teacher Pedagogic Communication for Effective Learning et. al. Proceedings of the First International Conference on Progressive Civil Society URL: http://surl.li/dwumf [in English]
6. Wiemann J. (2006) A model of communicative competence. Human Communication Research. No. 3(3). [in English]
7. Pedagogical communication as the basis of interactions of pedagogical process. URL: https://infopedia.su/21x4e24.html [in English]
8. Suciu L. (2014) The Role of Communication in Building the Pedagogical Relationship. Procedia - Social and Behavioral Sciences. Volume 116. URL: http://surl.li/dwumd [in English]
9. Thompson (2007) M. Organizational Communication: The Trickle Down Effect of Management Behavior. LLC: Incedo Group. URL: http://surl.li/dwump [in English]
10. Thinking in Psychological Science: Ideas and Their Markers / ed. Valsiner J. URL: http://surl.li/bpmqo [in English]
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Спілкування як психологічна категорія, його комунікативне завдання. Структура комунікативного потенціалу студента. Стадії та стилі педагогічного спілкування. Труднощі педагогічної взаємодії. Вплив диференціації особистісних рис на характер спілкування.
курсовая работа [29,7 K], добавлен 15.06.2011Теоретичний аналіз та психологічні аспекти взаємодії, якості етнічної психіки та стереотипи сприйняття. Психологічні методи дослідження етнічних особливостей та етнічної взаємодії. Сприйняття національних образів респондентами різних національних груп.
дипломная работа [114,5 K], добавлен 22.08.2010Теоретичні аспекти проблеми підготовки до навчання в школі, психологічні особливості дітей старшого дошкільного віку, критерії підготовки до навчання. Специфіка та методи визначення психологічної підготовки, експериментальне навчання та обстеження дітей.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 05.06.2010Визначення педагогічної психології. Виникнення педагогічної психологі. Педагогічний вплив і психологічний розвиток. Поєднання навчання і виховання. Розвиток дитини. Зв'язок дозрівання і навчання. Готовність дітей до навчання. Індивідуалізація навчання.
реферат [24,3 K], добавлен 11.11.2008Загальне поняття про спілкування, його сутність. Психологічні особливості спілкування підлітків та старшокласників. Особливості ділового спілкування. Розробка тренінгу на тематику особливості спілкування між учнями-підлітками та учням-старшокласниками.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 28.12.2013Психологічні основи виникнення конфліктної ситуації. Конфлікт у взаємодії "вчитель — учні". Основні прийоми та стилі розв’язання конфліктних ситуацій. Ігрові методи їх вирішення. Знаходження компромісу, врегулювання протиріччя шляхом взаємних поступок.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 31.05.2014Аналіз підходів у техніці продажу лікарських засобів. Психологічні аспекти впливу маркетингової діяльності на залучення покупців. Конфліктні ситуації в аптеках, засоби їх розв`язання. Психологічні умови підвищення ефективності продажу лікарських засобів.
курсовая работа [74,6 K], добавлен 09.03.2011Взаємовідносини у колективі молодших школярів. Місце процесу спілкування учнів у системі міжособистісної взаємодії. Характеристика спілкування молодших школярів у шкільному колективі. Потреба у спілкуванні як фактор розвитку взаємовідносин у колективі.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 03.07.2009Поняття та погляди вчених до вивчення взаємодії, як сутності спілкування. Характеристика комунікативної взаємодії особистості та групи. Розробка методичного комплексу для емпіричного дослідження впливу комунікативної взаємодії учасників групи на групу.
курсовая работа [73,6 K], добавлен 22.04.2013Комплексна і послідовна робота з учнями старших класів. Активізація рефлексії учнів старшого шкільного віку. Допомога в розвитку навичок міжособистісної взаємодії та особистісного самовираження й самоствердження. Утвердження позитивної "Я-концепції".
разработка урока [34,4 K], добавлен 25.02.2011Психологічний портрет молодшого школяра. Роль батьків у становленні внутрішніх сил дитини. Педагогіка партнерства сім’ї та школи як складова модернізації системи освіти. Моделювання взаємодії закладу освіти з родинами учнів: експериментальний підхід.
курсовая работа [264,1 K], добавлен 21.10.2019Психологічні умови навчання дітей юнацького віку (студентів). Фактори, на які необхідно звернути увагу в процесі навчання. Психологічні особливості молодих дорослих (21-34 роки), людей середнього та похилого віку, показники ефективності їх навчаємості.
презентация [10,0 M], добавлен 26.01.2013Педагогічне спілкування як система соціально-психологічної взаємодії викладача та студіюючої молоді. Зведена матриця оцінки розвиненості комунікативних умінь. Тест на об’єктивність сприйняття партнера по спілкуванню. Класифікація жестів співрозмовників.
дипломная работа [99,7 K], добавлен 21.09.2011Психологічні особливості пацієнта в умовах лікувальної взаємодії. Відновлення функціональної системи організму людини засобами психологічної корекції. Принципи реабілітаційної взаємодії, її деонтологічна спрямованість. Методи реабілітаційної психології.
реферат [16,0 K], добавлен 25.10.2009Предмет, завдання та структура вікової та педагогічної психології, їх зв'язок з іншими науками. Вимоги до проведення досліджень проблем розвитку психіки й особистості, фактори психічного розвитку. Діалектичний взаємозв'язок навчання, виховання, розвитку.
шпаргалка [94,3 K], добавлен 21.07.2010Психологічні особливості розвитку особистості підлітків; якість, зміст і характер їх взаємодії з електронними ресурсами; проблеми визначення комп'ютерної залежності. Практичні рекомендації для вчителів інформатики, психологів і соціальних педагогів.
дипломная работа [120,5 K], добавлен 23.03.2011Психологічні проблеми дітей молодшого шкільного віку. Труднощі адаптації дитини до умов шкільного закладу. Проблеми спілкування та дитячі острахи. Типологія дітей з труднощами в навчанні. Психокорекційна робота психолога з учнями початкових класів.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 21.01.2011Гуманістичні засади психолого-педагогічної характеристики. Вивчення особистості учнів – умова успішної роботи кожного вчителя. Використання діагностики в педагогічній діяльності практиканта. Психологічна карта-характеристика вихованця - учня 8-го класу.
практическая работа [27,7 K], добавлен 12.10.2010Дефініція поняття "комунікативної компетентності керівника". Характеристика професійного спілкування керівника підрозділу вищого навчального закладу. Комунікативні особливості стилю керівництва фахівця вищого навчального закладу у сучасних умовах.
курсовая работа [119,5 K], добавлен 22.09.2015Сутність спілкування як психологічної категорії. Аналіз особливостей підліткового спілкування з однолітками, а також їхнього самоконтролю в процесі різних видів спілкування. Специфіка, мотиви та можливості психологічного прогнозу спілкування підлітків.
курсовая работа [701,6 K], добавлен 12.11.2010
