Проблеми вивчення емоційної сфери особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми вивчення емоційної сфери особистості

Кондратьєва Ірина Павлівна кандидат психологічних наук,

доцент кафедри психіатрії, медичної та спеціальної психології,

Державний заклад «Південноукраїнський національний

педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Азаркіна Олена Володимирівна кандидат психологічних наук,

доцент кафедри психології та соціальної роботи,

Національний університет «Одеська політехніка»



Анотація

Статтю присвячено проблемам емоційної сфери людини. Розглянуто аспекти емоційної сфери особистості, структуру емоцій, а також методи діагностики емоційного стану людини. Подано психологічну характеристику емоційного стану людини. Розкрито психологічний механізм методів регуляції емоцій.

Вивчення емоційної сфери людини є дуже актуальним. Аналіз соціальної природи емоцій є однією з нових тем для психології, яка потребує конкретних доказів у майбутньому. Соціальна природа емоції розкривається через її зв'язок із соціальним світом та іншими людьми.

Емоції є важливою частиною внутрішнього життя людини, і приділяти увагу емоційній сфері людини слід не менше, ніж приділяти увагу розвитку інших особистих ресурсів, як-от інтелекту, здоров'ю, фізичній силі. Розвиток емоційної зони є поважним завданням, актуальним для кожного з нас, але показано, що напрямок її розвитку різний залежно від типу особистості. В емоційній сфері між людьми чітко простежуємо індивідуальні відмінності.

У статті йде мова про зарубіжні соціально-психологічні дослідження емоцій. На підставі теоретичних та емпіричних досліджень зазначено основні проблеми вивчення емоційного стану людини.

У свою чергу багато соціально-психологічних явищ мають емоційну складову. Основним компонентом емоцій як свідомого хвилювання та емоційної регуляції вважають почуття. Дослідники виділяють емоцію як стан особистості. Емоції, засновані на тривозі, називаються емоційними епізодами. Кажуть, що соціально-психологічні дослідження неповні без вивчення емоцій.

Розглянуто основні напрямки дослідження емоційної сфери в соціальній психології. Проаналізовано ключові проблеми соціально-психологічного дослідження емоційних явищ. Різноманітність емоцій і почуттів визначається властивостями особистості, спрямованістю особистості, мотивами, прагненнями, індивідуальними психічними якостями. Емоційний розвиток особистості є однією з найважливіших і малодосліджених проблем психології. Нині панує твердження, що цілісної концепції розвитку емоційної сфери людини не існує.

У психології за основні категорії, що описують емоційний світ людини, вважають тривогу, страх, сором'язливість, стрес. Зміни в емоційній зоні залежать від фізичного і психічного стану. Існує твердження, що у вивченні емоційного розвитку особистості є багато невирішених питань.

Вчені підкреслюють важливість емоційного розвитку у формуванні особистості. Виявлення його закономірностей показує весь механізм розвитку людини, тому що підсумовується думка про те, що почуття розкривають важливі сторони внутрішнього світу людини.

Ключові слова: особистість, емоція, емоційний стан, переживання, почуття



Kondratyeva Iryna Pavlivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of psychiatry, medical and special psychology, The State Institution «South Ukrainian National pedagogical university named after K. D. Ushynsky»

Azarkina Olena Volodymyrivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology and Social Work Odessa Polytechnic National University

PROBLEMS OF STUDYING THE EMOTIONAL SPHERE OF PERSONALITY

Abstract

The article is devoted to the problems of the human emotional sphere. Aspects of the emotional sphere of the individual, the structure of emotions, as well as methods of diagnosing the emotional state of a person are considered. The psychological characteristics of a person's emotional state are given. The psychological mechanism of emotion regulation methods is revealed.

The study of the emotional sphere of a person is very relevant. Analysis of the social nature of emotions is one of the new topics for psychology, which needs concrete evidence in the future. The social nature of an emotion is revealed through its connection with the social world and other people.

Emotions are an important part of a person's inner life, and paying attention to the emotional sphere of a person should be no less than paying attention to the development of other personal resources, such as intelligence, health, physical strength. The development of the emotional zone is an important task that is relevant for each of us, but it is shown that the direction of its development is different depending on the type of personality. In the emotional sphere, we can clearly see individual differences between people.

The article deals with foreign socio-psychological studies of emotions. On the basis of theoretical and empirical studies, the main problems of studying the emotional state of a person are indicated.

In turn, many socio-psychological phenomena have an emotional component. Feelings are considered the main component of emotions as conscious excitement and emotional regulation. Researchers distinguish emotion as a state of personality. Emotions based on anxiety are called emotional episodes. They say that social and psychological research is incomplete without the study of emotions.

The main areas of research of the emotional sphere in social psychology are considered. Key problems of socio-psychological research of emotional phenomena are analyzed. The variety of emotions and feelings is determined by personality properties, personality orientation, motives, aspirations, and individual mental qualities. Emotional development of personality is one of the most important and understudied problems of psychology. Currently, there is a prevailing assertion that there is no holistic concept of the development of the emotional sphere of a person.

In psychology, anxiety, fear, shyness, and stress are considered the main categories describing the emotional world of a person. Changes in the emotional zone depend on the physical and mental state. There is a claim that there are many unsolved questions in the study of emotional development of the individual.

Scientists emphasize the importance of emotional development in personality formation. The discovery of its regularities shows the whole mechanism of human development, because it summarizes the idea that feelings reveal important aspects of a person's inner world.

Keywords: personality, emotion, emotional state, experiences, feelings



Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні здоров'я людей і суспільства стає соціальною проблемою всього цивілізованого світу. Людина не може бути віднесена до освічених, не опанувавши культуру здорового життя і здоров'я. Бо здоров'я кожного з нас - це не лише особисте багатство, а й необхідна умова зростання економічної могутності країни. Здоров'я людей є одним із важливих факторів, які свідчать про рівень цивілізованості країни. А головною умовою здоров'я є культурне середовище, здоровий спосіб життя.

Спрямування формування нових психологічних можливостей особистості, психічний розвиток дитини, її випереджальний розвиток, цілеспрямована організація, управління навчанням і організація процесу самовиховання створює широке поле умов.

Нині особистість вважають однією з найбільш актуальних проблем психології. Бо стрімкий соціальний розвиток нашого суспільства ставить високі вимоги до формування активної особистості. І в сучасному стані суспільства, під час модернізації країни в політичному, культурному, соціально-економічному аспектах, немає сумніву, що процес правильного формування особистості молоді матиме великий вплив на розвиток доброзичливих громадян у майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особистість людини розвивається як наслідок комплексного впливу стосунків. Особа - це продукт суспільно-історичного розвитку. Місце людини в системі суспільних відносин, її вчинки є умовами, що визначають формування її особистості. Останнє займає важливе місце в характері людини, тобто забезпечує вищі свідомі форми її поведінки і вчинків, утворює єдність усіх її відносин, пов'язаних з істиною. Як наслідок людина реакції і структура його внутрішнього афективного життя визначаються властивостями людини, накопиченими впродовж її соціального досвіду. Формування особистості тісно пов'язане з біологічними та соціальними факторами. Водночас основним фактором розвитку особистості вважається конкретно-історичне середовище. Розвиток особистості школярів залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, які складають механізм.

На цьому ґрунтується думка Л. Виготського про те, що «психіка дитини має соціальну природу» [4]. Розвиток особистості дитини пов'язаний із соціальними умовами її розвитку.

Отже, людина - це, перш за все, індивід як суб'єкт суспільних відносин і свідомої дії. По-друге, це системна характеристика особистості, яку визначають її входження у суспільні відносини і яка формується у відносини спільною дією.

Під поняттям «особистість» А. Леонтьєв розуміє обумовлені особливості людини - фізичну будову, типи нервової системи, темперамент, біологічні потреби, природні символи, а також набуті життєво необхідні знання, уміння та навички [5].

Сьогодні вивчення емоцій у психології та її теоретична розробка є складними проблемами, які мають свої особливості порівняно з іншими темами психології загалом. Хоча емоція і почуття є окремими процесами, в деяких випадках вони схожі одне на одного, але їхні власні значення вважають унікальними і пов'язаними з різними особливостями людської душі.

У перекладі на українську мову слово «емоція» означає «переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини» [6]. Особливу роль в поведінці людини відіграють емоції. Емоції виконують такі функції:

* Негативно-оцінювальна роль емоції означає можливість різного впливу людини на подію.

* Контролювальна роль емоцій. Крім зображення реальності, що оточує людину, і її ставлення до якоїсь події, емоції відіграють важливу роль в управлінні поведінкою людини.

* Захисна функція емоції полягає в тому, що ген повідомляє людині про реальну або помилкову загрозу. Ця функція тісно пов'язана з виникненням страху.

* Сигнальна функція емоцій полягає в тому, щоб повідомити іншій людині про її душевний стан через зовнішній вигляд.

Вивчення емоційної сфери людини є необхідним із психолого- педагогічного погляду. Бо завдяки освіті людина не тільки здобуває знання, ділові навички, а й має можливість формувати емоційні стосунки з навколишньою дійсністю та людьми.

Емоції В. Вілюнас розглядав не як індивідуальні психічні процеси, а як прояв активності особистості [1]. Він вважав, що емоційне явище складається з експресивного змісту та емоційного напруження.

Через свої дослідження Л. Виготський розглядав теоретичні проблеми емоцій. На його думку, емоції стимулюють організм до діяльності та регулюють його взаємодію з навколишнім середовищем [4].

За допомогою спеціального експерименту Е. Клапаред вивчав емоції, порівнюючи розвинену дитину та девіантну дитину з дорослими. Він дотримується думки, що хоча емоції та почуття є природою окремих процесів, вони схожі одне на одного за певних обставин, але їхні внутрішні цінності унікальні. Він також вважав, що емоції пов'язані з різними особливостями людської душі [8].

Метою статті є узагальнення різноманітних емоційних станів та їх психологічних характеристик і зовнішніх проявів.



Виклад основного матеріалу

Емоційний розвиток людини залежить від змісту і структури дій суб'єкта, характеру взаємин з оточенням, засвоєння правил поведінки.

У більшості випадків емоція та почуття використовуються як синоніми. Почуття є рисою особистості, а емоцію вважають процесом прояву почуття. Головним джерелом почуттів є дії людини. Людські почуття розрізняються за спрямованістю, глибиною, стійкістю та впливом. Переживання почуттів у формі емоцій супроводжується більш-менш видимими зовнішніми проявами (мімікою, жестами тощо). Почуття виявляються в різних формах залежно від потреб людського існування та взаємовідносин. Необхідно відрізняти емоції від почуттів. Вид психічного процесу, який виникає залежно від того, чи відповідають предмети і явища зовнішнього світу потребам людини, називається почуттям.

Залежно від типів потреб і ситуації почуття приймає багато позитивних і негативних форм: радість, шок, збентеження, роздратування, тривога, нудьга, психоемоційне насильство. Почуття та емоції мають кілька якісних ознак. Однією з ознак, що вказує на їх якість, є так звані протилежні, полярні якості (захоплення-нелюбов, радість-журба, радість-тривога тощо). Вони поділяються на два полюси і мають протилежні значення.

Друга особливість почуттів пов'язана з їхнім активним і неактивним проявом. Види почуттів, які позбавляють людину сил і гальмують всю її діяльність, називають астенічними (астенія - слабкий).

Надмірно сильні подразники часто викликають у людини неприємні емоції. Почуття та емоції в життєвому досвіді людини займають велике місце. Будь-якій людині важко досягти успіху в боротьбі за життя без сильних почуттів до досягнення мети, яку він поставив перед собою. Емоційні стани викликають у людини зміни органів дихання і кровообігу, а також міміки та рухів тіла, інтонації і тембру слів, дикції та пауз.

Настрій - один із складних видів емоцій. Оточення має великий вплив на настрій людини. Якщо робота у неї йде добре, в колективі панує спокій, у родині все гаразд, він буде веселим. На настрій впливає стан здоров'я людини, особливості нервової системи. Важливі для життя події відображаються на її настрої.

На підставі дослідження К. Ізарда, наводимо емоційні стани та їхні психологічні характеристики і зовнішні прояви.

Інтерес (як емоція) - це позитивний емоційний стан, який сприяє розвитку умінь і навичок, знань та мотивації.

Здивування - позитивна чи негативна емоційна реакція на раптові ситуації.

Радість - це позитивна емоція, пов'язана з можливістю повного задоволення потреби.

Гнів - це неприємний емоційний стан, який виникає раптово під час задоволення важливої потреби, зазвичай у стані афекту.

Ненависть - негативний емоційний стан, зумовлений невідповідністю життєвої позиції, установок і поведінки суб'єкта його життєвим позиціям, установкам і поведінці.

Страх - це негативний емоційний стан, який є захисною біологічною реакцією людини або тварини при відчутті небезпеки. К. Ізард демонструє необхідність розрізняти страх і тривогу через низку досліджень [1].

У сучасному психологічному словнику «страх - негативна емоційна реакція людини на справжню чи мниму небезпеку» [3].

Дослідниця Р. Овчарова розглядає страх у свідомості людини як дієву репрезентацію реальної загрози її життю (емоційна гострота) [2]. Вона пояснює, що в основі страху лежить інстинкт самозбереження, що характеризується специфічними фізіологічними змінами та захисними рефлексами вищої нервової системи.

Термін «жах» також широко використовують, як і термін «страх». Загальною рисою страху та тривоги є емоційний компонент у вигляді тривоги і занепокоєння. Тривога і страх характеризуються надмірним страхом. Страх - це завчасне відчуття небезпеки, стан тривоги. Страх властивий переважно людям із почуттям відповідальності, обов'язку, моралі. Водночас страх характеризується почуттям відповідальності за своє життя та життя близьких, занепокоєнням за них. Якщо відчуття страху тривале, якщо час розтягується і небезпека відчувається заздалегідь, то об'єктивна форма страху розглядається як страх. У деяких випадках страх також розглядають як аварійний люк. У педагогіці та психології існують різні класифікації страху.

1. Дійсний (справжній).

2. Невротичний.

3. Вільний страх.

Дійсний (справжній) страх є раціональним проявом інстинкту самозбереження як нормальної реакції на сприйняту зовнішню небезпеку.

Невротичний страх - різні форми «безцільних страхів» невротиків, що виникають внаслідок збою в роботі психічних установ.

Вільний страх - це узагальнений страх перед невідомим, ірраціональний страх, який не пов'язаний з об'єктами, що викликають страх.

Невротичні страхи характеризуються емоційною насиченістю, тривалим і негативним впливом на поведінку особистості, взаємодією інших невротичних розладів, втечею від об'єктів страху. Невротичні страхи тривалі і можуть бути результатом нерозв'язаних тривог. Діти часто чутливі, відчувають емоційні труднощі у стосунках з батьками, мають домінантне почуття страху, емоційну слабкість через сімейні конфлікти і тривоги. Ці діти дивляться на дорослих як на джерело безпеки, любові та авторитету.

Страх юної унікальності спостерігають в емоційночутливих дітей як прояв їхнього психічного та особистісного розвитку. Ці страхи з'являються на підставі таких факторів: наявність страху у батьків; ви тривожитеся про стосунки з дитиною; виховання через надмірний захист її від загроз і обмеження її спілкування з однолітками; велика кількість заборон з боку батьків однієї статі або повна свобода батьків іншої статі, а також багато нереалізованих погроз з боку старших в сім'ї; у хлопчиків часто відсутня можливість рольової ідентифікації з батьками однієї статі; конфлікт між батьками; психічні травми, як-от шок; психологічна залежність від страху в процесі спілкування з дорослими та однолітками.

Це означає патологічний страх у ситуації мимовільного, важкого, сильного напруження (емоційного потрясіння, сильного страху), що негативно позначається на соціальній поведінці та міжособистісних стосунках, характері людей.

Страх - це образ в мозку загрози життю та успішності дитини. Тривога - це емоційне переживання страху. Страх, що призводить до почуття тривоги, зумовлений такими причинами: неправильні стосунки з друзями, конфлікт між батьками, душевна травма, сувора дисципліна з боку батьків тощо.

Тривога - це відчуття дискомфорту як стан. При цьому можна сказати, що до негативних форм поведінки відносяться сприйняття тривоги як прояву, емоційне напруження, неспокій, дискомфорт і невпевненість у собі.

Тривога виникає внаслідок існування незавершених ситуацій і обмеженої активності, які не дозволяють людині уповільнити хвилювання. Із цього погляду тривога - це очікування невдачі, небезпеки або невизначеності в свідомості людини.

Термін «тривога» також часто використовують для опису широкого діапазону емоцій, які виникають незалежно від конкретної ситуації. Багатоаспектність і семантична багатозначність понять тривожність і тривога є наслідком використання їх у різних значеннях у психологічних дослідженнях.

Однак прийнято вважати, що і тривога, і депресія передують страху, який виникає, коли загроза сприймається та ідентифікується.

У психології тривожність розрізняють як емоційний стан (ситуаційна тривожність) і як стійку рису характеру (особистісна тривожність). Ситуативну тривожність визначають як «емоційну реакцію», яка характеризується передчуттям дискомфорту, суб'єктивним розумінням тиску, нервозністю, тривогою і супроводжується активністю вегетативної нервової системи.

Певний рівень тривожності є природною і необхідною характеристикою впевнено активної людини. У кожної людини є свій ефективний або бажаний рівень тривожності. Це називається корисною тривогою. Оцінка ситуації, в якій перебуває людина в цих стосунках, є для неї важливою складовою самовиховання. Однак, якщо сама людина або її оточення знаходяться в загальному стані, але її нездатність позбутися тривоги або її звичний вплив на події надмірні або вона тривожиться, звертаючи увагу на те, що її раніше не хвилювало, то у цьому випадку можна сказати, що ситуативна тривожність набула дезадаптивного характеру.

У багатьох дослідженнях тривогу поділяють на дві частини: нормальну та патологічну. Такий поділ призводить до виділення багатьох її аспектів і типів: нормальної, ситуативної, невротичної, психологічної та ін. Проте багато авторів розглядають тривожність як єдине за своїм значенням явище, яке може стати патологічним, якщо його прояви посилюються з неадекватною інтенсивністю.

Однак, вивчаючи взаємозв'язок тривожності з деякими фізіологічними показниками, необхідно враховувати, що тривожність - це суб'єктивне явище, рівень і характер якого залежить від особистісних якостей людини. Люди з високою тривожністю стикаються з широким спектром небезпечних ситуацій, які впливають на їхню самооцінку та життєдіяльність. Вони схильні сприймати та реагувати на ситуації, у яких чітко сприймається тиск тривоги.

Тривога також пов'язана зі страхом і занепокоєнням. Зважаючи на це, точного визначення сором'язливості немає. Тому що люди по-різному розуміють це своєю мовою. Сором'язливість - це складний стан, який проявляється в багатьох різних формах. Це легкий дискомфорт, незрозумілий страх, навіть глибокий невроз. Серед школярів часто поширена сором'язливість. Але неправильно розуміти, що до цього схильні тільки діти. Деякі дорослі страждають від сором'язливості і не можуть позбутися від неї протягом усього життя.

Можна виділити внутрішній і зовнішній види сором'язливості людини. У зовні сором'язливих людей мало стосунків, їм бракує соціальних навичок. Це впливає на їхні стосунки з іншими людьми та призводить до замкнутості людини. Зовні сором'язливі люди часто займають низьке місце в суспільстві. Сором'язливість виникає в емоційних стосунках. Це чутливість до емоцій, думок і дій інших в емоційній ситуації. Найпоширенішим джерелом сором'язливості є власна особистість, тіло, кохання, робота, близькі міжособистісні стосунки чи найважливіші короткі стосунки в житті людини. Сором'язливість має багато спільного з напористістю та наївністю. Тому їх об'єднують в одну групу і називають емоційними розладами діяльності.

Агресія є одним з емоційних станів. З. Фрейд поклав початок вивченню психологічних механізмів агресивності. Він підкреслив, що агресивність є невід'ємною частиною людської природи. Психоаналіз показує, що накопичена агресивна енергія повинна вивільнятися через агресивне горіння [7].

Нині в наукових дослідженнях поняття агресії як постійної властивості особистості, що виявляє схильність до агресивної поведінки, відмежовують від агресії як форми поведінки.

Агресія - (лат. Aggressio - нападати) дія або система дій людини, мотивом яких є нанесення комусь або чомусь шкоди [3]. Агресію поділяють на кілька видів:

1) вербальна агресія (крик, крики, погрози, удари ногами, лайка) показує негативні почуття через зміст вербальної реакції; негативні почуття через типи вербальних реакцій (бійка, крик), а також через їх зміст (погрози, образи);

2) пряма агресія - спрямована на конкретний об'єкт або когось;

3) непряма агресія - гнів, що проявляється у формі агресії, спрямованої на інших людей непрямим шляхом (злі плітки, жарти та ненаправлені, безладні дії - крик, удари кулаками по столу тощо);

4) інструментальна агресія - проявляється як засіб досягнення якоїсь мети;

5) аутоагресія - самозвинувачення, самоприниження, фізична наруга над своїм тілом, самоприниження, самокалічення, а в деяких випадках навіть суїцид;

6) навмисна агресія - вчинена з метою навмисного заподіяння шкоди чи пошкодження об'єкта;

7) альтруїстична агресія характеризується метою захисту інших від агресії.

Агресія - цілеспрямована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам життя в людському співтоваристві, заподіяння шкоди мертвому або живому об'єкту. Як наслідок агресії в живих об'єктах зазвичай народжуються страх, тривога, депресія, агресивні дії з будь-якою метою.

Вона проявляється як спосіб досягнення (інструментальна агресія), спосіб зняття психічної напруги, спосіб задоволення придушеної у свідомості потреби, форма самореалізації та самоствердження.

Агресивна поведінка є особливою формою людської діяльності. Така поведінка характеризується тим, що суб'єкт виражає свою перевагу, демонструє свою сторону або намагається застосувати силу з наміром завдати шкоди іншій особі чи групі людей. Агресивну поведінку поділяють за інтенсивністю та ступенем прояву: від ненависті, несхвалення до лайки («вербальна агресія») і насильницького використання («фізична агресія»). З соціологічного та психологічного погляду, перетворення сукупності агресивної поведінки окремих людей, міжособистісної агресії в групову агресію в контексті масових явищ.

Для розуміння конкретних проявів агресивної поведінки необхідно визначити її місце в загальній структурі індивідуальних і колективних дій. Наприклад, агресивність не схожа на захисну реакцію суб'єкта, не є наслідком афекту, або агресивна поведінка набуває власної мети, інтересу та сенсу, перетворюючись на особливу особисту та колективну дію (девіантна, негативна поведінка) тощо.

Коли виникають перешкоди для задоволення потреб, людина відчуває гнів і тривогу. Це пояснюється розчаруванням. Залежно від спрямованості стан фрустрації проявляється в поведінкових реакціях людини: екстрапунітивні, інтрапунітивні, імпунітивні.

Екстрапунітивний стан пов'язаний із зовнішньою спрямованістю реакції (зовнішньо-обвинувальні реакції). Людина звинувачує інших у ситуації.

Інтрапунітивний режим фрустрації характеризується тим, що людина звинувачує себе в невдачі. Тривога охоплює людину.

У безкарному режимі фрустрації людина не вважає ні себе, ні інших винними. Виникнення фрустраційної ситуації залежить від особистісних особливостей людини.

емоційний особистість психологічний



Висновки

Регуляція емоційних станів є однією з актуальних проблем психології, адаптація виникає на рівні психічної сфери людини. Джерелом загальної адаптації вважають психічну адаптацію. Успішна адаптація залежить від психологічних захистів і механізмів подолання тривоги. Тільки поєднання соціальних, фізичних, емоційних, духовних і розумових досягнень у всіх аспектах людського життя є справжнім сенсом життя. Нічого з цього не можна вилучати, якщо ми прагнемо здоров'я та гармонії.

Емоційне здоров'я - це достатня самоциркуляція функцій в організмі, гармонійність фізіологічних процесів і станів максимальної пристосованості до різних факторів зовнішнього середовища. У процесі повсякденної взаємодії з навколишнім соціальним середовищем люди справляють одне на одного різні впливи та враження. Наша внутрішня душа реагує на їхні позитивні та негативні почуття.

Незадоволення потреб через вікові особливості, невідповідність вимогам соціального життя, порушення системи ціннісних норм у суспільстві, низький рівень впливу соціального статусу на особистість сприяє заниженій або високій самооцінці. Створення умов для того, щоб кожна людина могла взаємодіяти з іншими, визнавати і самовизначатися, самостверджуватися перед іншими - це процес, який здійснюється в процесі сучасних стосунків батьків і дітей.

Всі емоційні явища характеризуються власним суб'єктивним і матеріальним змістом. Надмірний емоційний стрес пов'язаний з негативними емоціями, такими як ті, що пов'язані з нездатністю задовольнити всі потреби. Обставини, умови, що спричинили неможливість задовольнити потребу, зміни та умови соціального середовища, що перешкоджали досягненню мети, яку поставила особа, фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі.



Література

1. Бакаленко О.А. Взаємовплив емоційних і розумових процесів: теоретико- психологічні підходи. Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія «Психологія». 2010. Випуск 35. Харків: ХНПУ. С.18-24

2. Марінушкіна О. Є., Замазій Ю. О. Порадник практичного психолога. Харків: Вид. група «Основа», 2007. 240 с.

3. Психологічний словник / Авт.-уклад. В. В. Синявський, О. П. Сергєєнкова / За ред. Н. А. Побірченко. Київ: Науковий світ, 2007. 336 с. Режим доступу: https://elibrary.kubg.edu.Ua/id/eprint/5980/3/O_Serhieienkova_IL.pdf

4. Психологія людини: Л. С. Виготський та сучасна наука: зб. ст. / за ред. М. В. Папучі. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2018. Вип. 1. 127 с.

5. Рибалка В.В. Методологічні проблеми наукової психології: посібник. Київ: ІПООД НАПН України, 2017. 144 с.

6. Словник української мови: в 11 томах. Том 2, 1971. Режим доступу: http://sum.in.Ua/p/2/477/2

7. Фройд З. Вступ до психоаналізу. Лекції зі вступу до психоаналізу з новими висновками / переклав з німецької Петро Таращук. Київ: ОСНОВИ. 1998. 714 с.

8. Claparede. E. Feeling sick emotions. - In: Reymert M. L. (ed). Feelings and emotions. Worcester, 1928, pp. 124-138.



References

1. Bakalenko, O.A. (2010). Vzaєmovpliv emodjnih і rozumovih process: teoretiko- psihologmhrn pMhodi [Mutually emotional and romatic processes: theoretical and psychological approaches]. VhnikHarUvs'kogo nadonal'nogopedagogwhnogo umversitetu іт. G.S. Skovorodi. Serija «Psiholog^a» - Bulletin of Kharkiv National Pedagogical University named after. G.S. Frying pan. Series "Psychology", 35, 18-24 [in Ukrainian].

2. Marinushkma, O. Є., Zamazij, Ju. O. (2007). Poradnik praktichnogo psihologa [A practical psychologist's guide]. Harkrv: Vid. grupa «Osnova» [in Ukrainian].

3. Pobnchenko, N. A. (2007). Psihologjchnij slovnik [Psychological dictionary]. Ki'iv: Naukovij svb Retrieved from https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/5980/3/O_Serhieienkova_IL.pdf [in Ukrainian].

4. PapucM, M. V. (2018). Psihologja ljudini: L. S. VigotsUj ta suchasna nauka [Psychology of people: L. S. Vigotsky and modern science].№zhin: NDU іт. M. Gogolja [in Ukrainian].

5. Ribalka, V.V. (2017). Metodologichni problemi naukovoi psihologii [Methodological problems of scientific psychology]. Kiiv: IPOOD NAPN Ukraini [in Ukrainian].

6. Slovnik ukrains'koi movi [Glossary of Ukrainian language]. (vol. 1-11). Retrieved from http://sum.in.ua/p/2/477/2 [in Ukrainian].

7. Frojd, Z. (1998). Vstup do psihoanalizu [Entry to psychoanalysis]. Kiiv: OSNOVI [in Ukrainian].

8. Claparede, E. (1928). Feeling sick emotions. - In: Reymert M. L. (ed). Feelings and emotions. Worcester, 124-138 [in English].

Размещено на Allbest.ru

...