Музикотерапія як засіб профілактики та корекції психологічних проблем дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Музикотерапія як засіб профілактики та корекції психологічних проблем дошкільників

Бочаріна Наталія Олексіївна

кандидат психологічних наук, доцент

доцент кафедри менеджменту,

практичної психології та інклюзивної освіти

Онищенко Оксана Миколаївна

здобувач магістерського рівня вищої освіти

спеціальності «Психологія»

факультету педагогічної освіти,

менеджменту і мистецтва

Анотація

психологічний корекція дошкільник музикотерапія

У статті досліджено та проаналізовано психологічні проблеми дошкільників та їх корекцію засобами музикотерапії. Здійснено теоретичне узагальнення проблеми, яке полягає у визначенні сутності психологічних особливостей цього феномена, критеріїв діагностування і рівнів прояву. Констатовано, що психологічні проблеми дошкільників є ускладненням психічного розвитку дитини, яке здійснює негативний вплив на її соціально-психологічну адаптацію. На підставі проведених досліджень, була прийнята класифікація психологічних проблем, що виникають у дошкільнят: проблеми, пов'язані з розумовим розвитком; поведінкові проблеми; емоційні та особистісні проблеми; проблеми спілкування; неврологічні проблеми. Констатовано, що головним фактором, що детермінує появу психологічних проблем у міжособистісній взаємодії дошкільному віці є батьки, типи їх ставлення до дитини.

Визначено, що психологічною проблемою дитини дошкільного віку є такий її психологічний стан, що характеризується негативним сприйняттям дійсності у зв'язку з впливом зовнішніх та внутрішніх детермінант (родина, однолітки, дошкільний заклад, соціальна ситуація розвитку, новоутворення, та ін.), що викликає в неї деструктивні прояви в когнітивній, емоційній та поведінковій сфері.

Констатовано, що музична терапія має широкі можливості при роботі з дітьми дошкільного віку, які мають психологічні проблеми, оскільки вона сприяє розвитку дитини у різних сферах її діяльності, таких як соціальна, емоційна, пізнавальна, відіграючі визначальну роль у тому, щоб дитина дошкільного віку з психологічними проблемами розвивалася відповідно до своїх темпів. Саме вплив музикотерапії допомагає дитині набути цілісності особистості, зібравши всі її блоки в одну систему і завдяки цьому комплексно впливати на неї з корекційною та відновлювальною метою.

Аналіз структури музикотерапії, як засобу профілактики та корекції психологічних проблем дітей дошкільного віку, довів, що варіативність механізмів лікувальної дії музикотерапії пов'язана з поліфункційністю музики як терапевтичного методу, складності самого феномену музики, неоднорідністю індивідуально-особистісних особливостей дітей, рівня їхнього емоційного та інтелектуального розвитку та особливістю сприйняття.

Визначено, що саме використання музичної терапії здатне максимально інтегрувати дитину дошкільного віку, яка має проблеми психологічного спектру завдяки опорі на механізми самоідентифікації, нівелювання захисних механізмів, формування відчуття власної сили та почуття успіху.

Ключові слова: діти дошкільного віку, психологічні проблеми, музикотерапія, батьківське ставлення, самооцінка.

Bocharina Natalia Oleksiivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Oksana Mykolaivna Onyshchenko Graduate of the master's level of higher education majoring in "Psychology" at the Faculty of Pedagogical Education, Management and Art of Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Music therapy as a means of prevention and correction of psychological problems of preschool children

Abstract

The article examines and analyzes the psychological problems of preschoolers and their correction by means of music therapy. A theoretical generalization of the problem was carried out, which consists in determining the essence of the psychological features of this phenomenon, diagnostic criteria and levels of manifestation. It was established that the psychological problems of preschoolers are a complication of the child's mental development, which has a negative impact on his social and psychological adaptation. Based on the conducted research, a classification of psychological problems arising in preschoolers was accepted: problems related to mental development; behavioral problems; emotional and personal problems; communication problems; neurological problems. It was established that the main factor determining the appearance of psychological problems in interpersonal interaction at preschool age is parents, the types of their attitude towards the child.

It was determined that the psychological problem of a preschool child is his psychological state, which is characterized by a negative perception of reality due to the influence of external and internal determinants (family, peers, preschool institution, social situation of development, neoplasms, etc.), which causes she has destructive manifestations in the cognitive, emotional and behavioral spheres.

It has been established that music therapy has wide opportunities when working with preschool children who have psychological problems, as it contributes to the development of the child in various areas of his activity, such as social, emotional, cognitive, which play a decisive role in ensuring that a preschool child with psychological problems developed at its own pace. It is the influence of music therapy that helps the child to acquire the integrity of the personality, gathering all its blocks into one system and thanks to this to comprehensively influence it with a corrective and restorative purpose.

The analysis of the structure of music therapy as a means of prevention and correction of psychological problems of preschool children proved that the variability of the mechanisms of the therapeutic effect of music therapy is related to the multifunctionality of music as a therapeutic method, the complexity of the phenomenon of music itself, the heterogeneity of individual and personal characteristics of children, the level of their emotional and intellectual development and the peculiarity of perception.

It was determined that the use of music therapy is able to maximally integrate a preschool child who has problems of the psychological spectrum thanks to reliance on self-identification mechanisms, leveling of defense mechanisms, formation of a sense of one's own strength and a sense of success.

Keywords: preschool children, psychological problems, music therapy, parental attitude, self-esteem.

Постановка проблеми

Урбанізація, радикальні перетворення соціально-економічної та політичної сфер життя, загрозливі екологічні фактори викликають велике напруження, зокрема у сімей з дітьми, і як наслідок нервові порушення у дітей, особливо дошкільного віку. Першим сигналом є почастішання у дітей станів, що характеризуються наявністю психологічних проблем. Психіка дитини відрізняється загостреною сприйнятливістю, вразливістю, нездатністю протистояти шкідливим впливам. Ці обставини значною мірою обумовлені перетвореннями в суспільстві, підвищенням вимог до інтелектуальних, психоемоційних, фізичних можливостей дитини, до її здатності регулювати емоційні стани соціально прийнятними засобами.

Сучасна практична психологія пропонує різні рішення проблеми подолання психологічних проблем дітей, при цьому арт-терапія розглядається як найбільш адекватний і прийнятий засіб корекції деструктивних станів у дошкільників. Прагнення підвищення ефективності психопрофілактичних та корекційних заходів психологічних проблем у дітей дошкільного віку, стимулює дослідників до пошуку нових методів і технологій, серед яких все більший і закономірний інтерес викликає музична терапія - область відновлювальної терапії, яка використовує різні музично-акустичні методи, технології та підходи для корекції психічного та фізичного здоров'я дитини.

Музика здатна змінювати емоційну сферу дитини та впливати на її поведінку. Саме з цієї причини доцільність використання музикотерапії з метою профілактики та корекції психологічних проблем дітей дошкільного віку набуває актуальності в умовах сучасної освіти. Музична терапія має широкі можливості при роботі з дітьми дошкільного віку, які мають психологічні проблеми, оскільки вона сприяє розвитку дитини у різних сферах її діяльності, таких як соціальна, емоційна, пізнавальна, відіграючі визначальну роль у тому, щоб дитина дошкільного віку з психологічними проблемами розвивалася відповідно до своїх темпів. Саме вплив музикотерапії допомагає дитині набути цілісності особистості, зібравши всі її блоки в одну систему і завдяки цьому комплексно впливати на неї з корекційною та відновлювальною метою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливу роль у розробці проблеми особистісного становлення та емоційного розвитку дошкільника відіграють праці відомих вітчизняних психологів та педагогів: О. Кульчицької (формування моральних почуттів), О. Кононко (психологічні основи особистісного становлення дошкільника), С. Кулачківської (емоційні взаємини дитини з дорослими), Т. Поніманської (гуманістичне виховання дітей дошкільного віку в контексті інноваційної педагогічної діяльності), Ю. Приходько (ціннісне ставлення дошкільників до однолітків), С. Тищенко (розвиток внутрішнього світу дитини). Дослідження доводять, що саме в старшому дошкільному віці закладаються основи емоційно-етичної культури особистості.

На думку науковців, психологічні проблеми дошкільників це ускладнення психічного розвитку дитини, які негативно діють на її соціально-психологічну адаптацію (К. Ізард, О. Захаров, В. Лебединський, О. Нікольська, А. Прохоров та ін.). Проблема психологічних проблем дитини є однією із найактуальніших психолого-педагогічних проблем існування сучасної людини та суспільства. Механізми впливу мистецтва на психолого-педагогічні процеси досліджували багато авторів: Е. Сеген, Ж. Демор, О. Декролі, А. Граборов, Е. Сурно. Розроблялися методики впровадження технологій арт-терапії у дитячих лікарнях, в освіті такими вітчизняними психологами як О. Вознесенська, Ю. Гундертайло, Ю. Латуненко, О. Немежанська, Л. Осадчук, О. Скнар, А. Яценя. Музична терапія має широкі можливості при роботі з дітьми, підлітками та дорослими, які мають порушення у розвитку, оскільки вона сприяє розвитку людини у різних сферах її діяльності, таких як соціальна, емоційна, пізнавальна та інших.

Учені - психологи, музиканти, педагоги, дефектологи, лікарі, такі, як: Б. Айзенберг, А. Борисов, О. Боровик, Л. Брусиловський, Г. Грибанова, І. Грошенков, О. Декролі, Ж. Демор, І. Догель, О. Караванова, Г. Кехаушвілі, С. Консторум, С. Корсаков, І. Левченко, Л. Мадель, К. Швабе, Г. Шипулін, В. Шушарджан, досліджували застосування музикотерапії з корекційною метою. Спираючись на дослідження зарубіжних науковців, українські вчені розробили власну стратегію розвитку музичної терапії.

Мета статті - Вивчити особливості музикотерапії як засобу корекції та профілактики психологічних проблем у дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу

Різні відхилення і у психологічному з стані дітей склали предмет дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних психологів, у зв'язку із чим сьогодні існує загальноприйнята класифікація психологічних проблем, що виникають у дітей дошкільного віку.

Серед основних, науковці виділяють: по-перше, проблеми, пов'язані з розумовим розвитком (неуспішність, погана пам'ять, порушення уваги, труднощі у розумінні навчального матеріалу тощо). По-друге, це поведінкові проблеми (некерованість, грубість, брехливість, агресивність та ін.). По-третє, до психологічних проблем дошкільників відносять емоційні та особистісні проблеми (знижений настрій, підвищена збудливість, часта зміна настроїв, страхи, дратівливість тощо). По-четверте, проблеми спілкування (замкнутість, неадекватні претензії на лідерство, підвищена вразливість тощо). По-п'яте, це широкий спектр неврологічних проблем (нав'язливі рухи, підвищена стомлюваність, порушення сну, головний біль тощо) [1].

У контексті цього дослідження нас цікавлять насамперед психологічні проблеми, емоційно-особистісні, поведінкові проблеми та проблеми спілкування дітей у віці 5-6 років, оскільки саме вони, за нашим припущенням, є наслідком батьківського програмування. Порівняно з іншими соціальними інститутами сім'я має певні особливості, які істотно впливають на становлення особистості дитини. У дошкільному віці, коли дитина найбільшою мірою сприймає виховні впливи, саме сім'я стає першою об'єднуючою ланкою між дитиною і суспільством, саме вона формує власний спосіб життя, мікро-культуру, основою якої є цінності й елементи культури суспільства.

Розглянемо докладніше зміст цих психологічних проблем шляхом докладного аналізу їх показників: підвищеної тривожності, неадекватної самооцінки, депресивного настрою, агресивності та труднощів у спілкуванні. Психологи визначають тривогу як головну психологічну проблему дітей дошкільного віку.

Аналіз численних визначень і тлумачень феномену тривожності в психологічній літературі дозволяє розглядати тривожність, тривогу і страх як взаємозв'язок єдності. Поняття тривожності визначається: по-перше, які емоційний стан у певній ситуації; по-друге, як стійка властивість, риса особистості чи темпераменту; по-третє, як деяка тривожність, що неминуче проявляється у той чи інший час з різною періодичністю, властива будь-якій людині; по-четверте, стійко зберігається, сильна хронічна або тривожність, що виникає знову і знову, яка проявляється не в результаті стресів і вважається проявом емоційних порушень [5].

На думку вчених, дитяча тривожність може бути наслідком особистісної тривожності матері, яка має симбіотичні стосунки зі дитиною. При цьому мати, відчуваючи себе єдиною цілою з дитиною, намагається захистити її від труднощів і життєвих неприємностей, тим самим «прив'язуючи» до себе дитину, оберігаючи від неіснуючих, але уявних, відповідно до її тривожності, небезпек. Психологі К. Горні зазначає, що виникнення та закріплення тривоги пов'язані з незадоволенням провідних вікових потреб дитини, які набувають гіпертрофованого характеру [9]. Причиною розвитку тривожності може стати зміна соціальних відносин, що часто становить для дитини значні труднощі.

Наі думку Л. Костіної, відвідування дитиною дитячих установ може призвезти до того, що тривожність провокується особливостями взаємодії вихователя з дитиною при превалюванні авторитарного стилю спілкування та непослідовності вимог і оцінок. Непослідовність вимог вихователя викликає тривожність дитини тим, що це не дає можливість прогнозувати власну поведінку. Велике значення у розвитку тривожності має адекватність розвитку дитини. За результатами вітчизняних досліджень тривожні діти нерідко характеризуються низькою самооцінкою та підвищеним рівнем домагань [5].

Психологи зазнають, що депресивний настрій у дітей дошкільного віку є серйозною психологічною проблемою. Депресія у дорослих - надзвичайно поширене явище у рамках психічного захворювання, часто обумовлене несприятливими життєвими ситуаціями (втратою близького, сваркою з друзями, неприємностями на роботі тощо). До теперішнього часу доведено, що депресивний настрій може виникати у будь-якому віковому періоді дитинства, починаючи з дитинства, у своєрідних формах, обумовлених впливом вікової особистісної динаміки. Депресія - афективний стан, що характеризується негативним емоційним тлом, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень та загальною пасивністю уявлень. Людина в стані депресії відчуває насамперед важкі болючі емоції та переживання - пригніченість, тугу, розпач та ін. Мотиви, вольова активність та самооцінка знижені [8].

Сьогодні, у межах психологічної науки, депресивний стан дитини дошкільного віку виділяють як окрему психологічну проблему емоційно-особистісної сфери. Депресивним станом дитини називають патологічне зниження настрою та падіння активності. У дослідженнях науковців, підкреслюється, що агресивність визначається які психологічна проблема дітей дошкільного віку. На становлення агресивної поведінки впливає характер покарань, які зазвичай застосовують батьки у відповідь на прояв гніву у дитини. Як поблажливість, і суворість батьків можуть викликати агресію в дитини.

Психологи Є. Лютова та Г. Моніна зазначають, що батьки, що різко пригнічують агресивність у своїх дітей, всупереч своїм очікуванням, не усувають цю якість, а, навпаки, вирощують її, розвиваючи у своїй дитині надмірну агресивність, яка виявлятиметься навіть у зрілі роки. Якщо ж батьки зовсім не звертають увагу на агресивні реакції своєї дитини, то поодинокі спалахи гніву у дитини можуть перерости у звичку діяти агресивно. Дослідження психологів констатують, що агресивні діти дуже часто підозрілі та насторожені. Як правило, такі діти не можуть самі оцінити свою агресивність: вони ненавидять і бояться оточуючих, не помічаючи, що самі вселяють і страх, і занепокоєння. Емоційний світі агресивних дітей недостатньо багатий, на палітрі їхніх почуттів переважають похмурі тони, кількість реакцій навіть у стандартні ситуації дуже обмежена. Найчастіше це захисні реакції [10].

Психологи визначають, що формування неадекватної самооцінки є психологічною проблемою в дітей дошкільного віку. Учені визначають, що самооцінка дітей старшого дошкільного віку складається поступово, починаючи з пізнання дитиною меж своїх можливостей, завдяки раціональному співвідношенню індивідуального досвіду зі інформацією, що вони накопичують у практиці спілкування. Дошкільний вік характеризується недостатнім розвитком когнітивного компонента самооцінки, превалюванням образ себе емоційної складової. Саморозуміння дитини ґрунтується на ставленні до неї найближчих оточуючих, на яких вона орієнтується, з якими ідентифікує себе. У міру інтелектуального розвитку дитини долається пряме ухвалення оцінок дорослого, починається процесі опосередкування їх власним знанням про себе. Співвідношення когнітивного та емоційного компонентів до кінця дошкільного віку дещо гармонізується. Низька самооцінка пов'язана зі спробами батьків сформувати в дитини здатність до пристосувальної поведінки, яка у дитині розвиває вміння підлаштовуватися під бажання інших людей, цим, домагаючись успішності. Це виявляється у виконанні вимог слухняності, вмінні підлаштовуватися до інших людей, залежності від дорослих у повсякденному житті, безконфліктної взаємодії зі однолітками. Діти, що мають середню самооцінку, виховуються в сім'ях, де батьки більшою мірою схильні займати по відношенню до них поблажливу, поблажливу позицію [4].

Таким чином, формування неадекватної самооцінки негативно впливає на психічний розвиток дитини дошкільного віку. Наступною психологічною проблемою у дошкільному віці є проблеми спілкування в дітей віком дошкільного віку. У психології стало аксіоматичним положення про те, що спілкування є джерелом та найважливішою умовою психічного розвитку дитини. Реалізація цього становища на практиці дошкільного виховання означає передусім те, що у період, коли закладаються основи особистості (Л. Виготский, О. Запорожець, О. Леонтьєв, М. Лісіна, В. Мухіна, Г. Кравцові та інших), організації спілкування дітей має приділятися особливу увагу [5].

Враховуючи, що психічний розвиток ві онтогенезі визначається насамперед соціальною ситуацією розвитку дитини, закономірностям її функціонування має приділятися особлива увага. Благополуччя відносин дитини з однолітками - одне з найважливіших умов розвитку особистості дошкільника, оскільки безпосередньо визначає формування власне психологічних структурі особистості: емоцій, мотивів, самосвідомості, особистісну активність та ініціативу. У рамках вітчизняної та зарубіжної психології вивченням проблем спілкування дитини займалися багато дослідників: С. Булах, Л. Долинська, О. Бєлова, В. Іванова, А. Маслоу, А. Рояк, А. Содерман, І. Томпсон, Л. Харвей та ін.[7].

Психологі А. Рояк, досліджуючи особливості відносини дитини з однолітками, звертає увагу існуючі внутрішні конфлікти, які призводять до психологічної ізоляції дитини від однолітків. Конфлікти виникають, як правило, через неволодіння дитиною навичками ігрової діяльності або через спотворення мотивів, пов'язаних з грою. Подібні конфлікти можуть охоплювати різні сфери дитячих відносин: і «ділові», і міжособистісні, і навіть особистість дитини. Однакі головна їхня особливість - проникнення в інтимні, міжособистісні стосунки дітей та подальше спотворення саме цієї сфери [8].

Конфліктні відносини з дітьми в кінцевому підсумку сприяють значним спотворенням у поведінці дитини, щодо її однолітків, до самого себе. Це знаходить свій відбиток у комплексі негативних формі поведінки, як правило, що свідчать про виникнення захисних, компенсаторних реакцій у дитини у відповідь на труднощі у її взаємовідносинах з дітьми. Сфера відносин дитини дошкільного віку з однолітками є значущою для психічного та особистісного розвитку. Істотним виявляється наявність гармонії між вимогами однолітків та об'єктивними можливостями дитини на грі, і навіть між провідними потребами дитини та однолітків.

Таким чином, у психологічній науці підкреслюється, що порушення психологічного розвитку дитини тісно пов'язане з блокуванням її основних потреб та виникненням деприваційної ситуації, що призводить до різних психологічних проблем. У той же час, особливості психіки дитини 5-6 років ще не є жорстко фіксованими і завершеними, і тому саме в цьому віці ще можлива корекція та компенсація тих емоційних, особистісних, поведінкових та інших порушень, які значно важче буде подолати надалі.

На думку вчених, найголовнішим чинником у розвитку психологічних проблем дитини є батьки. Досліджуючи природу дитячих проблем психологічного спектру, вчені наголошують на тому, що основне їх джерело, лежить у сфері взаємин між батьками і дитиною. Найбільш чутливі до конфліктних стосунків батьків саме діти-дошкільнята. Якщо вони бачать, що батьки часто сваряться, то число їх психологічних проблем вище, ніж коли взаємини в родині хороші. Дівчата більш емоційно вразливо, ніж хлопчики, сприймають стосунки в родині. Заслуговує на увагу виявлення у дітей-дошкільнят з конфліктних сімей більш частих психологічних проблем у всіх сферах особистості. Всі ці психологічні проблеми є своєрідними емоційними відгуками на конфліктну ситуацію в сім'ї [5].

[.Головним з факторів саме у дошкільному віці, що впливають на появу психологічних проблем у дітей, є батьківські стилі виховання. Так, К. Монпард вважає, що жорстоке виховання призводить до характерологічного розвитку гальмівного типу з лякливістю, боязкістю і одночасним виборчим домінуванням; маятникообразне виховання (сьогодні заборонимо, завтра дозволимоі) - до виражених афектних станів у дітей, неврастенії і нав'язливим страхам [4].

Психологи вважають, що батьківська гіперпротекція або радикальна зневага призводить також до нестійкості і страхів у дітей. Учений П. Лесгафт стверджував, що недостатнє і жорстоке ставлення до дитини дає злісно-забитий тип дітей, з зануренням в себе, з нестійкістю поведінки і порушеннями в комунікативній сфері; надлишково-ласкаве ставлення - м'яко-забитий тип з залежною поведінкою, холодністю і байдужістю [8].

Часті зміни настрою і дитячі капризи нерідко виступають як засіб привернення до себе уваги батьків протилежної статі. Фіксація (застрявання) дітей на цій стадії може стати причиною багатьох проблем у дорослому житті: наприклад, у шлюбі, у взаєминах з іншою статтю. Інша причина, яка пояснює підвищення ролі батьків у емоційно-психологічному і розвитку дитини, полягає в тому, що у віці 3-5 років у неї інтенсивно розвиваються такі почуття як любов і співчуття до обох батьків.

Найбільш схильними до психологічних проблемі стають єдині діти в сім'ї як епіцентрі батьківських турбот і тривог. Єдина дитина знаходиться, як правило, у більш тісному емоційному контакті з батьками і легше переймає їх занепокоєння. Батьки, нерідко охоплені тривогою не встигнути щось зробити для розвитку дитини, прагнуть максимально інтенсифікувати та інтелектуалізувати виховання, побоюючись, що дитина не буде відповідати непомірно високим в їхньому уявленні соціальним стандартам.

Домінантна поведінка матері також є причиною виникнення психологічних прооблем у дитини. Якщо жінка займає лідируючу роль у сім'ї, дозволяє собі агресивну поведінку по відношенню до решти членів сім'ї, це провокує появу страхів у дитини. Домінування матері також вказує на недостатньо активну позицію і авторитет батька в сім'ї, що ускладнює спілкування з ним хлопчиків і збільшує можливість передачі занепокоєння з боку матері.

Саме тому, головною функцією сім'ї має бути емоційне підкріплення та надання дитині відчуття захищеності. Профілактикою психологічних проблем у дитини дошкільного віку має бути співпраця педагогів, вихователів та батьків щодо запезпечення умов для комфортної життєдіяльності дитини дошкільного віку та всебічногоі гармонійного її розвитку.

Отже на підставі проведених досліджень, була прийнята класифікація психологічних проблем, що виникають у дошкільнят: проблеми, пов'язані з розумовим розвитком (неуспішність, погана пам'ять, порушення уваги, труднощі у розумінні навчального матеріалу тощо); поведінкові проблеми (некерованість, грубість, брехливість, агресивність та ін.); емоційні та особистісні проблеми (знижений настрій, підвищена збудливість, часта зміна настроїв, страхи, дратівливість тощо); проблеми спілкування (замкнутість, неадекватні претензії на лідерство, підвищена уразливість тощо); неврологічні проблеми (тики, нав'язливі рухи, підвищена стомлюваність, порушення сну, головний біль тощо). Головним фактором, що детермінує появу психологічних проблем у дошкільному віці є батьки, типи їх ставлення.

Психологи визначають, музикотерапію як напрямок терапії, що використовується для корекції наявних дефектів та розвитку необхідних якостей як у галузі соматики, так і психотерапії, заснований на використанні музичних композицій та їх впливу на організм. У своєму прояві, як допоміжного методу, музикотерапія добре справляється і широко застосовується як підготовка до складних терапевтичних прийомів (тривалих тренінгів, глибокого терапевтичного контакту) або, будучи ефективним базовим методом реабілітацій для пацієнтів будь-якого віку та захворювань показує хороші результати на початкових стадіях. Крім реабілітаційної та корекційної сфер, використовується при встановленні сприятливого соціального клімату, музикотерапія розкриває творчі здібності та сприяє органічному перебігу педагогічного процесу.

У дітей дошкільного віку застосування музико-терапевичних методів сприятиме вирішенню проблем психологічного спектру, підвищенню рівня, позитивно впливає на емоційний стан, соціальну поведінку, формування власної особистості. Музична терапія може стати ефективним методом лікування неврозів, від яких страждають сьогодні не лише дошкільники, а й їхні батьки, педагоги. Для дітей (батьків) заняття з музичної терапії могли б стати коригуючим та гармонізуючим фактором [2].

Психологи визначають, що дія музикотерапії реалізується через її види. Так, рецептивну музикотерапію поділяють на комунікативну (спільне прослуховування музики, спрямоване на підтримку контактів взаєморозуміння та довіри) реактивну (спрямовану на досягнення катарсису) та регулятивну (що сприяє зниженню нервово-психічної напруги) [10].

Виділяють чотири основні напрями лікувальної дії музикотерапії: емоційне активування у процесі вербальної психотерапії; розвиток навичок міжособистісного спілкування (комунікативних функцій та здібностей); регулюючий вплив на психовегетативні процеси; підвищення естетичних потребі[3].

Вважаємо, що з метою успішної інтеграції та адаптації дитини з спектром психологічних проблем, необхідним та важливим є проведення музико-терапевтичного тренінгу. Музика впливає на підсвідомість людини, її архетипи гранично узагальнені, їхнє розуміння не вимагає спеціальних знань та навичок, вони мають генетичну «вкоріненість» у свідомості дитини, що полегшує сприйняття музики дітьми. Несвідомі образи, що вступають у резонанс з музикою, посилюються і тим самим стають доступними для усвідомлення. Це зробить сеансі дитячої психотерапії успішним та ефективнішим.

Саме тому, ми рекомендуємо використовувати музикотерапію як інтегруючу систему впливу, коли в одній дії об'єднані інтелектуальні, емоційні, фізичні і навіть соціальні фактори, що безпосередньо впливають на дитину на рівні її інтелектуального та емоційного розвитку, та сприяють виробленню у неї структур та механізмів успішної адаптації та соціалізації.

Головними завданнями тренінгу у дітей дошкільного віку з психологічними проблемами є: допомога у загальному розвитку; поліпшення моторики; стимуляція ефективності розумової праці, пізнавальної діяльності, розвиток почуттів, уваги та пам'яті; стимулюючу дію на естетичний розвиток; творчий та емоційний розвиток, який завдяки поєднанню музики, пластики та поезії дозволяє повною мірою використовувати потенціал маленької людини; задоволення природної потреби дітей у навчальному розваги; заохочення активного музикування, співу, гри на музичних інструментах; надання можливості вільного самовираження, власної вербальної, рухової, вокальної та емоційної експресії; зняття емоційної напруги; збільшення віри у власні можливості та підвищення самооцінки; розблокування почуттів та розкриття емоцій або напруги; розрядка, усунення різних негативних емоцій та розвиток позитивних емоцій; заспокоєння, розслаблення, стан відпочинку або, навпаки, активації; допомога у рятуванні від стресу; усунення агресії; міжособистісне спілкування.

Однією з головних вимог з профілактики та результативності музикотерапевтичних занять є дотримання гедоністичного підходу. За умови гедоністичного підходу в дитячому організмі насамперед виділяється ендорфін - гормон щастя. Помилковим є твердження, що недостатність цих гормонів призводить до погіршення настрою дитини. Адже саме настрій дитини визначає кількість гормонів в її організмі. У зв'язку з тим, що головному мозку потрібна наявність позитивних емоцій, які виконують своєрідну роль переносників інформації від однієї клітини до іншої. Навіть мімічні м'язи, задіяні під часі усмішки або сміху, здатні активізувати ті зони головного мозку, що відповідають за «центр задоволення» у дитини. Тож, що більше дитина усміхається та відчуває радість і задоволення, то вона здоровіша: і психічно, і фізично [8].

Використання сугестивних методів та прийомів під час музико-терапевтичних занять із дошкільниками сприяє профілактиці оптимізації емоційно-психологічного стану дітей завдяки навіюванню позитивних думок, почуттів, цінностей, створенню налаштованості на успіх, впевненості у власних силах. На відміну від сугестивного методу, що є наповненням позитивізму та оптимізму, катарсичний метод допомагає позбавитися від негативних та надлишкових емоцій та почуттів. Катарсис - вивільнення психічної енергій, емоційна розрядка, що сприяє зменшенню або зняттю тривоги, неспокою, дискомфорту в процесі музично-творчої діяльності [10].

Надзвичайно ефективно виходу агресії та злості сприяє гра на барабанах та інших ударних інструментах. Під час проживання стресових ситуацій у дитини утворюється своєрідний м'язовий панцир, від якого можна позбавитися завдяки емоційному відбиванню ритму або інтенсивним рухам під ритмічну музику. Основними факторами ефективності застосування саме музичної терапії для дітей дошкільного віку зі спектром психологічних проблем обумовлено кількома факторами: 1) більшість дітей дошкільного віку розвитку мають чудовий слух та особливий потяг до музики; 2) як відомо, однією зі головних проблем у разі налагодження взаємодії зі проблемною дитиною, це недостатнє зосередження та коливання її уваги, перебування на «своєї хвилі» [6].

Одним із особливих компонентів у ході музичної терапії є налагодження слухо-вокальної, слухо-рухової та зорово-рухової координації, здатність синтезувати їх в одній діяльності. Набуваючи музичного досвіду, дитина стає здатною поглибити і «підключити» до контакту слухове, зорове та тактильне сприйняття, а також руховий контроль та здатність опановувати простір. Тренування процесу контролю за рухами і сприйняттям - одне з великих досягнень, яке можна досягти через музичні заняття з дітьми дошкільного віку. Другим особливим компонентом у корекційній роботі зі дітьми з психологічними проблемами є формування базового почуття безпеки та довіри, яке можна сформувати завдяки корекційно-розвивальним заняттям в ігровій та музичній терапії [1].

Однією з основних умові успішної музичної терапії є присутність на заняттях хоча б ще однієї дитини (а в фахівця - помічника, асистента). У узгодженому співробітництві різнопрофільні фахівці здатні успішно відпрацювати здатність дитини зважати на іншу дитину, цікавитися нею та соціальноприйнятним чином проявляти себе відпрацьовуючи наявні психологічні проблеми. Кожне заняття з музикотерапії має відбуватися у три етапи: підготовчий етап, етап зняття напруги та етап заряду позитивними емоціями. Відповідно на кожному етапі використовуються різні музичні твори, що відповідають тематиці заняття та емоційному стану дитини.

Отже, основним завданням у профілактиці та корекції психологічних проблем на музико-терапевтичних заняттях з дітьми єі гармонізація психоматичних процесів, які відбуваються у дитячому організмі. Такі заняття мають не лише профілактичну та оздоровчу мету, а й розвивальну - розвиток музичних здібностей. Саме тому важливо, щоб ці заняття були цікавими для дітей, захопливими та змістовними. Музико-терапевтичні заняття містять такі види роботи-ритуали: привітання-звертання, музично-танцювальна діяльність, дихальна та пальчикова гімнастики, слухання та прислухання, спів та інсценізація пісень, музично-ігрова діяльність, музикування, музична релаксація, прощання-звертання та інші.

Корекційно-розвивальний супровід дитини дошкільного віку з психологічними проблемами може тривати роками, але кожен, навіть найменший крок прогресу цінний, оскільки з майже непомітних на початку кроків складається загальний шлях поліпшення та адаптації до життя, інтеграції в суспільство. Саме придбані структури, механізми, які сформувалися у дитини на цьому шляху, залишаться зі нею і здатні допомагати їй жити усвідомлено та впевнено.

Висновки

Музична терапія має широкі можливості при роботі з дітьми дошкільного віку, які мають психологічні проблеми, оскільки вона сприяє розвитку дитини у різних сферах її діяльності, таких як соціальна, емоційна, пізнавальна, відіграючи визначальну роль у тому, щоб дитина дошкільного віку з психологічними проблемами розвивалася відповідно до своїх темпів. Саме вплив музикотерапії допомагає дитині набути цілісності особистості, зібравши всі її блоки в одну систему і завдяки цьому комплексно впливати на неї з корекційною та відновлювальною метою.

Аналіз структури музикотерапії, як засобу профілактики та корекції психологічних проблем дітей дошкільного віку, довів, що варіативність механізмів лікувальної дії музикотерапії пов'язана з поліфункційністю музики як терапевтичного методу, складності самого феномену музики, неоднорідністю індивідуально-особистісних особливостей дітей, рівня їхнього емоційного та інтелектуального розвитку та особливістю сприйняття. Саме використання музичної терапії здатне максимально інтегрувати дитину дошкільного віку, яка має проблеми психологічного спектру завдяки опорі на механізми самоідентифікації, нівелювання захисних механізмів, формування відчуття власної сили та почуття успіху.

Психологічні проблеми дошкільника справляють величезний вплив на особистісний розвиток дитини та на оволодіння різноманітними видами діяльності актуальним є питання про попередження можливого виникнення страхів у дошкільнят, а також створення умов для збереження їх психологічного здоров'я, завдяки своєчасній психологічній просвіті, психопрофілаці та корекції наявного психологічного неблагополуччя дитини задля її гармонійного розвитку. Перед психологічною службою дошкільних навчальних закладів постає завдання пошуку шляхів і засобів запобігання виникнення психологічних проблем у дітей дошкільного віку. Одним із таких шляхів є розвиток в умовах системи освіти і виховання соціально-психологічної компетентності батьків.

Література

1. Апанасенко Г.Л. Музична терапія: історія, сучасність та перспективи розвитку. Український медичний журнал. 2012.No 4. с. 170-173.

2. Бабик Г. Вправи з психокорекції. Психолог. 2012. № 16. С. 5-9.

3. Видайко С. Допомога - поруч // Психолог. 2013. № 15. С. 5-14.

4. Карпенко З.С. Психокорекція розвитку у дитини. Івано-Франківськ, 2014. 118 с.

5. Квітка Н.А. Заняття з музикотерапії для дітей дошкільного віку зі складними порушеннями психофізичного розвитку. Дефектологія. 2012. № 4. С. 11-14.

6. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. Київ. Освіта, 2018. 453 с.

7. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. Київ: Вища школа, 2014. 122 с.

8. Основи дитячої патопсихології / Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, В.М. Піскун. Київ: Главник, 2018. 160 с.

9. Рудницький Р.І. Практикум з психотерапії. Чернівці: БДМА, 2011. 102с.

10. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. Київ: Академвидав, 2016. 316 с.

References

1. Apanasenko G.L. (2012) Muzichna teraplya: Istorlya, suchasmst' taperspektivi rozvitku. Ukrams'kij medichnij zhurnal[ Music therapy: history, modernity and development prospects. Ukrainian medical journal] No 4. рр.170-173 [in Ukrainian].

2. Babik G. (2012) kpravi z psihokorekcu. Psiholog.[Exercises in psychocorrection. Psychologist] 2012. № 16. (рр. 5-9) [in Ukrainian].

3. Vidajko S. (2013) Dopomoga - poruch // Psiholog. [Help is nearby // Psychologist.] № 15. (рр. 5-14) [іn Ukrainian].

4. Karpenko Z.S. (2014) Psihokorekdya rozvitku u ditini. [Psychocorrection of a child's development] Іvano-Frankіvs'k, 2014. [in Ukrainian].

5. Kvіtka N.A. (2012) Zanyattya z muzikoterapn dlya dUej doshkd'nogo vfou zі skladnimi porushennyami psihoflzichnogo rozvitku. Defektologlya[Music therapy classes for preschool children with complex disorders of psychophysical development. Defectology.] № 4. рр. 11-14. [in Ukrainian].

6. Kononko O.L. (2018j. Socіal'no-emocіjnij rozvitok osobistosti [Socio-emotional development of personality. Kyiv. Education]. Ki'iv. OsvEa, [in Ukrainian].

7. Lyublrns'ka G.O. (2014) Dityachapsihologjya. [Child psychology] Ki'iv: Vishcha shkola, [in Ukrainian].

8. Maksimova N.Yu., K.L. Mьyutina, V.M. PNkun (Ed.). (2018) Osnovi dityachoї patopsihologn [Fundamentals of children's pathopsychology] Kirv: Glavnik, [in Ukrainian].

9. Rudnic'kij R.I. (2011) Praktikum z psihoterapuf Workshop on psychotherapy]. Chermvti: BDMA[in Ukrainian].

10. Savchyn M.V., Vasylenko L.P. (2016) Age psychology [Age psychology]. Kyiv: Akademvydav, [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru