Образ батька в контексті проблеми самооцінки жінки дорослого віку

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Образ батька в контексті проблеми самооцінки жінки дорослого віку

Анотація

У статті розкрито наукові підходи до проблеми дослідження образу батька в контексті проблеми самооцінки жінки дорослого віку. Висвітлені основні підходи до поняття «самооцінка», «самооцінка жінки дорослого віку» та «образ батька». Узагальнено, що самооцінка як психологічна категорія дуже важлива для детального розгляду, оскільки відіграє одну з головних ролей в особистісному становленні жінки дорослого віку. Проаналізовано наукові погляди на проблему вивчення самооцінки жінок і з'ясовано, що в системі міжособистісних взаємин самооцінка особистості посідає центральне місце. В роботі подана характеристика самооцінки жінки дорослого віку, яку автор розуміє як спеціальну функцію самосвідомості, яка полягає в критичній позиції жінки щодо того, чим вона володіє, інакше - це її оцінка з позиції певної системи цінностей. Узагальнено, що сучасна жінка дорослого віку прагне бути самодостатньою, незалежною, максимально реалізувати себе в особистому житті та професії. Звідси критичне ставлення до свого зовнішнього вигляду, розуму, професіоналізму.

В статті визначено, що самооцінка формується ще в дитинстві та що образ батька є значущим для статево-рольової ідентичності жінки, емоційного добробуту в майбутньому, що він впливає на процес самоактуалізації, соціалізації, формування образу «Я», а також самооцінку та поведінку. Крім того, у статті розглянуто саме поняття «образ батька», яке можна визначити як сприйняття дитиною відмінностей психологічних якостей батька та матері, що визначають розгортання її майбутньої особистості. В роботі зроблено висновок про те, що насправді взаємини дочки з батьком безпосередньо впливають на особисте життя жінки в майбутньому та на рівень її самооцінки. І що дуже важливо усвідомлювати цю частку впливу і до того ж усвідомлювати вплив образу батька та опрацювати цю проблему внутрішньо. Ключові слова: самооцінка, батько, образ батька, жінка дорослого віку

Постановка проблеми

У сучасному житті багато жінок мають проблеми з самооцінкою. Однією з причин, з якої складно реалізовувати себе в соціумі, будувати щасливі стосунки, поважати себе та займатись улюбленою справою, може бути недостатня участь батька в житті доньки. Річ у тім, що для кожної дівчинки величезне значення має батьківський захист та батьківська любов - завдяки ним дочка виростає психологічно здоровою та в майбутньому здобуває успіхів у житті.

На батька дівчинки покладено багато завдань, і одне з них - допомогти дочці здійснити перехід із захищеної домашньої сфери в зовнішній світ, допомогти впоратися з ним і з конфліктами, які він створює, допомогти бути впевненою в собі, сформувати адекватний рівень самооцінки.

У процесі дорослішання дочки її емоційний і духовний розвиток значною мірою залежать від її ставлення до батька та ставлення батька до неї. Він є першою маскулінною фігурою в її житті, на основі якої у неї формується модель ставлення до своєї внутрішньої маскулінності. Батько є «іншим», тобто відмінним і від неї, і від її матері, він також формує її інакшість, її унікальність та індивідуальність. Ставлення батька до фемінінності дочки визначить, як із неї формуватиметься жінка, яка вона буде, чого може досягнути в житті, якою буде її самооцінка.

Однак досить часто можна спостерігати віддалення батька від участі у вихованні дитини, незнання ним власних функцій, навіть небажання знайомитися з ними та дотримуватися необхідних правил у виробленні певної лінії виховання своєї дитини. З цієї причини образ батька у сприйнятті дочки формується як негативний і може значно впливати на її психологічний добробут, а також її самооцінку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Такі психологи та вчені, як Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн, доклали багато зусиль для вивчення самооцінки особистості. Образ батька, як важливої особи в житті кожної людини, розглядали такі вчені, як А. Кочарян, В. Мацюк, Л. Глущенко, Т. Говорун, Е. Фромм, К. Хорні. Та слід зазначити, що більшість робіт у цій галузі ставить собі за мету вивчення впливу батька на різноманітні аспекти розвитку дочки в молодшому та підлітковому віці. Це обмеження не дає змоги простежити динаміку внеску батьківського виховання в дитинстві жінки протягом її подальшого життя. Нами поставлено завдання виявити зв'язок між самооцінкою дорослої жінки та впливу на неї образу батька.

Мета статті - теоретично дослідити наукові підходи дослідження образу батька в контексті проблеми самооцінки жінки дорослого віку.

Виклад основного матеріалу

Проаналізувавши наукову літературу, було з'ясовано, що самооцінка формується ще в дитинстві. Перш ніж розглянути проблеми самооцінки жінки дорослого віку, варто розглянути основні підходи до поняття «самооцінка». Генезис цього терміну показує, що самооцінка постає психологічною категорією, яка перебуває в структурі особистості та є ядром самосвідомості.

Опрацювання наукової літератури дало змогу узагальнити, що самооцінка відображає специфіку усвідомлення людиною своєї діяльності, мотивів вчинків та їх цілей, а також уміння бачити й оцінювати свої можливості та здібності, оскільки складається з раціонального та емоційного компонентів.

Самооцінку жінки дорослого віку ми розуміємо як спеціальну функцію самосвідомості, яка полягає в критичній позиції жінки щодо того, чим вона володіє, інакше - це її оцінка з позиції певної системи цінностей. Самооцінка, на думку багатьох авторів [6, 7], формується в період раннього та дошкільного дитинства через прагнення до переваги, являючи собою певну мотиваційну силу, під впливом соціальної ситуації розвитку та значущого соціального оточення.

Немає жодних сумнівів у тому, що батьки справді відіграють важливу роль у житті своїх дітей: більшість досліджень підтверджує, що батько, залучений до виховання дітей, може відігравати вирішальну роль, особливо в когнітивних, поведінкових і загальних сферах здоров'я та добробуту дочки. Наявність позитивного чоловічого рольового зразка допомагає дівчинці спостерігати позитивні гендерно-рольові характеристики [2, c. 224-228].

Визнання важливості батьківського впливу змусило батьків набагато більше усвідомлювати цінність свого залучення, що зумовило збільшення їхнього бажання брати участь у дорослішанні й вихованні дітей. Але все ще існує великий розрив між результатами досліджень і щирим визнанням цінності батьків. Книги, журнали та ранкові телешоу наповнені інформацією про матір і материнство, подібних матеріалів про батьків значно менше, якщо взагалі такі є.

Образи батьків як значних дорослих (у цьому разі батька) формуються під впливом взаємин у сім'ї - між батьком і дитиною, батьком і матір'ю тощо. Адже образ батька переслідує дочку все життя і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. Для кожної дівчини тато - це перший чоловік у її житті. Він і мати формують весь дитячий світ. І якщо ці взаємини мають напружений характер ще з раннього віку, це може призвести до незворотних психологічних змін і зіпсувати думку дівчинки про чоловіків загалом [8, c.105].

Варто дати визначення такому поняттю, як «образ». Висловлюючись гранично просто, образ - це набір суб'єктивних уявлень про кого-небудь. Суб'єкт, використовуючи визначення «образ», позначає свої уявлення про якийсь предмет, дію, почуття, думки, це аналог сприймального об'єкта. Саме «образ» як первинний феномен, є змістом психіки суб'єкта, відображаючи об'єктивну реальність. Образ світу, образ іншої людини, образ себе - це предмети дослідження безлічі психологів, їх зміст і структура вивчається з часів античності до сьогодні [8, c. 108].

Саме процес формування психічних образів є основою людської природи. Через образи ми живемо, і цьому підпорядковані провідні механізми людини: запам'ятовування, мова, самосвідомість тощо. Важливо відзначити, що «образ» існує лише всередині будь-якого контексту, а взятий поза контекстом образ є психологічно мертвим утворенням, будучи лише елементом світу або його частиною, яка актуалізується суб'єктом, що сприймає.

Коли ми говоримо про образ як про конструкт, що сформувався, який показує змістовне наповнення психіки суб'єкта, важливо розуміти, що він ніколи не буде статичним, ніколи не буде завершеним, він динамічний, змінюється, корегується, уточнюється за допомогою подійності, якою наповнене життя суб'єкта, і особистісного досвіду [5, c. 160-162].

Однак ми все ж таки можемо зафіксувати характеристики сформованого в будь-який момент часу образу. Отже, образ - це досвід, пов'язаний із системою цінностей індивіда, з його очікуваннями та ідеалами. Тож образ може збігатися з реальністю або зовсім не збігатися.

Характеристика психіки людини найповніше розкривається через розуміння процесу, який називається відбитком: людина суб'єктивно відбиває об'єктивну реальність, і це суть усіх психічних явищ. Відбиваючись, реальність стає образами, кожен з якого специфічний, неоднорідний і унікальний, оскільки образ - це поєднання якісного сприйняття відображення реального об'єкта з уже наявним досвідом сприйняття аналогічних об'єктів і взаємодії з ними.

Такий досвід вносить значні корективи в подальше сприйняття реальності, у формування образів, оскільки не є реальністю по суті. У психіці людини ці образи займають особливу позицію, з якої для суб'єкта вони стають більш ніж реальними та далі, зустрічаючись у реальності з об'єктами, людина вже співвідносить їх зі змістом внутрішніх образів, а не навпаки. Саме тому вони найчастіше для суб'єкта набагато реальніші, ніж те, з чим йому доводиться стикатись у фізичному світі.

Н. Барінова [1] підкреслює, що образ, стаючи реальністю, впливає на усвідомлення дійсності та, цитуючи Е. Берна, доповнює, що «від того, наскільки повно і точно образ відповідає реальності, залежить успішність людської діяльності». батько статевий рольовий самооцінка жінка

Образ людини, особливо образ «Я», є одним із головних феноменів у сучасній психології. У вітчизняній психології фундаментальні дослідження образу «Я» належать Л. Виготському, Б. Ананьєву, О. Леонтьєву та іншим.

Структура образу вивчена наступними дослідниками: О. Петровський, М. Ярошевський, Н. Нагібін, М. Лісіна, В. Леві, Л. Божович, та інші. Вони виділили та описали основні компоненти структури образу:

1) когнітивний (пізнавальний) - структури та якості образу, пов'язані з характеристиками пізнавальної сфери;

2) емоційний - структури та якості образу, пов'язані з характеристиками емоційно-вольової сфери;

3) поведінковий (оцінно-вольовий) - структури та якості образу, пов'язані з характеристиками організації поведінки;

4) ціннісний - структури та якості образу, пов'язані з характеристиками ціннісно-мотиваційної сфери [9, c. 154].

Образ так само став основою гештальтпсихології. Вона вивчає психіку з погляду образів (гештальтів) і впорядковує безліч окремих явищ психіки

У психології існує три провідні підходи до інтерпретації образу:

- конкретно-перцептивний - образ постає як проміжний чи кінцевий результат пізнавальної діяльності, як проміжний чи кінцевий продукт сприйняття, пам'яті, мислення;

- розширювально-відбивний - образ постає як багатовимірне психологічне утворення;

- соціально-перцептивний - під образом розуміється уявлення соціальних об'єктів і явищ, зокрема уявлення суб'єкта про себе [4, c. 65].

У нашій роботі образ більше розглядається з погляду соціально-перцептивного підходу. З моменту появи образу ідеального батька формується система взаємин «батько - дитина».

Поняття «образ батька» можна визначити як сприйняття дитиною відмінностей психологічних якостей батька та матері, що визначають розгортання її майбутньої особистості [5, c. 162]. Д. Іванов [3] виділяє образ батька як вихователя та образ системи сімейного виховання в дитини як інтегративний показник дитячо-батьківських взаємин. У цьому контексті роль образу батька та дитини в дитячо-батьківських взаєминах полягає в керівництві з метою досягнення узгодженості та співробітництва у розв'язанні завдань спільної діяльності та забезпеченні необхідних умов гармонійного розвитку дитини.

Ще одним фактором, що визначає формування уявлень про ідеального батька, є власний образ «Я». До змісту образу «Я» належать і знання людини про свої специфічні особливості (когнітивний компонент), і ставлення до себе (афективний компонент). На погляд Д. Іванова [3], образ «Я» жінки дорослого віку, як і самосвідомість загалом, на когнітивному та емоційному рівнях визначає ставлення людини до оточення, і, безсумнівно, формує стиль і характер спілкування з ними.

Неадекватність образу батька обумовлена віково-психологічними особливостями, специфікою дитячо-батьківських взаємин, конкретним типом прихильності та індивідуально-особистісними особливостями, наприклад типом акцентуації. Спотворення чи порушення образу батька є результатом впливу всіх зазначених факторів.

Образ батька є значущим для статево-рольової ідентичності, емоційного добробуту дівчини в майбутньому, впливає на процес самоактуалізації, соціалізації, формування образу «Я», самооцінку та поведінку.

Варто зауважити, що психологічне дослідження батьківства може вестись у різних напрямках. По-перше, феномен батьківства може розглядатися як забезпечення умов розвитку; по-друге - як вираз структури та функцій образу батька; по-третє - як прояв особистісно-смислової сфери [3, c. 16].

У межах першого напряму, з огляду на аналіз психологічної літератури, а також експериментальних даних, що розкривають механізми впливу батька на розвиток дитини та описують найбільш чутливі до батьківського впливу психічні утворення, можна виділити основні ролі, які виконує батько в житті дитини:

- внесення половини генетичного матеріалу, що визначає спадковість дитини;

- гармонізація сімейної структури через забезпечення захисту, догляду, виховання дитини, створення матеріальної бази існування сім'ї і, отже, формування почуття задоволеності життям у всіх її членів;

- психологічний розвиток, стабілізація та направлення поведінки дитини через заохочення відокремлення від матері;

- спонукання активності дитини, формування позитивної самооцінки, самостійності, вольових рис характеру, пізнавальних здібностей і презентація шляхів їх реалізації;

- забезпечення статевої ідентифікації дитини через демонстрацію моделі відповідної статі поведінки для хлопчиків і моделі гетеростатевих взаємин для дівчаток;

- соціалізація та індивідуалізація дитини через розвиток її особистісної самостійності, залучення до духовної спадщини та цінностей;

- актуалізація потенціалів дитини, спричинена необхідністю заслужити батьківські небезумовні, на відміну від материнських, любов і повагу;

- роль глави сім'ї, носія конгломерату цінностей, заборон, моральних норм;

- своєрідного «зовнішнього» судді, який регулює поведінку дитини, персоніфікованого двійника Бога-Отця [4, c. 65-73].

Деякі соціальні психологи [2, 4, 8], дотримуються думки, що батьківська турбота так само сприятлива для немовляти, як і материнська. Автор наводить результати досліджень, проведених у стандартній обстановці, які свідчать про те, що батьки виявляють не меншу сенситивність, любов і спритність у годівлі та підтримці своєї новонародженої дитини, ніж їхні дружини.

У міру дорослішання дитина все менше потребує безпосереднього догляду. І якщо це благополучна сім'я, батько починає більше взаємодіяти з дитиною. Традиційно батьки схильні заохочувати інтелектуальний розвиток і часто включаються до обговорення та розв'язання сімейних проблем. У результаті і хлопчики, і дівчатка зазвичай обговорюють свої думки та турботи з батьками [2, c. 228].

Важливість постаті батька в житті дитини складно переоцінити. Він є першим зовнішнім об'єктом для дитини, коли триває її прихильність до матері, злиття з нею. Завдяки йому в дитини запускаються механізми ідентифікації себе. З часом дитині стає недостатньо присутності матері, тоді зв'язок з батьком набуває найважливішого значення.

Батьківський вплив на становлення синів вивчено більше, ніж вплив на дочок. У деяких дослідженнях зафіксовано, що суттєвим чинником впливу на статево-рольову ідентичність є образ батька.

У дослідженні також були сформульовані такі висновки, які видаються значущими: батько, уособлюючи закон і порядок, допомагає дитині сепаруватися від матері, показуючи їй цілий новий світ поза межами дому.

Відповідно до проведеного теоретичного огляду наукової вітчизняної та закордонної літератури, батько безпосередньо впливає на розвиток емпатії, самостійності, високої самооцінки, вміння розв'язувати конфлікти.

Саме наявність батька в сімейній системі вже є фактором успішного розвитку дитини. Проте дослідники зазначають, що цього недостатньо для успішного проходження послідовних стадій розвитку та повноцінного психічного й емоційного розвитку. Для цього кожному з батьків потрібно бути автономним, не бути у злитті одне з одним чи зі своїми батьками.

Якщо жінка в дитинстві відчуває від свого батька підтримку, турботу та любов, то отримує безліч переваг у дорослому житті. Вона впевнена в собі, має адекватну самооцінку, уміє заробляти гроші та не боїться їх, цінує та любить себе, поважає свій час, тому приділяє увагу власному відпочинку та бажанням, легко приваблює чоловіків і вибирає гідних партнерів; вміє спілкуватися з протилежною статтю на рівних, вибудовувати міцні та довгі стосунки [1, c. 124]

Здорові взаємини між батьком і дочкою - основа для розвитку в дівчинки позитивної самооцінки в майбутньому. Без любові та турботи батька дівчинці в майбутньому буде складно досягти успіху в житті та стати по-справжньому щасливою

У свідомості дівчинки формується та закріплюється уявлення про різницю між чоловіками та жінками. Нещодавно психологи були переконані, що батько відіграє важливу роль у житті дочки лише у віці старше трьох років, у той самий період, коли в дитини прокидається інтерес до іншої статі.

Але на сьогодні вчені дійшли висновку, що ідентифікація за статтю властива дитині вже від самого народження. І стає зрозуміло, що роль батька на ранніх щаблях розвитку дочки потрібна. Дівчата, у яких були довірчі взаємини з батьками, можуть мати деякі чоловічі властивості. Наприклад, вони схильні виявляти чоловічий тип мислення, здатні конкурувати з чоловіками, спілкуючись з ними їхньою мовою. Батько сприяє формуванню уявлень у дівчинки про мужність і жіночність. На ньому фактично лежить найважливіша функція - дати дитині уявлення про соціальні правила та закони, зокрема й щодо статево-рольової поведінки.

Заведено вважати, що батько в перші п'ять років життя дитини залишається холодним, індиферентним до дитини та схильний вважати, що «нехай підросте, щоб було про що поговорити». Цей час іде безповоротно. Якщо ж до маленької доньки виявляється ворожість, це залишає слід, і згодом доводиться опрацьовувати його з психологом або просто жити, не розуміючи, чому у стосунках з чоловіками виникають труднощі.

Батьківська підтримка для дівчинки дуже важлива ще й тому, що від цього залежить її самооцінка. Думка батька відіграє важливу роль у формуванні гармонійної особистості дівчинки. Якщо батько вірить в успішність дочки, у її привабливість, то дочка росте з почуттям, що вона сильна та гідна успіху. А для дівчинки взагалі дуже важливі саме татові ніжність та увага, їй приємно почуватися «маленькою принцесою», яку тато любить і балує.

Завдяки цьому в майбутньому є велика ймовірність того, що її стосунки з протилежною статтю складатимуться вдало. Саме тато покаже дівчинці, що чоловічий світ не ворожий, що чоловік і жінка - різні, але водночас рівноцінні поняття.

У взаєминах з батьком дівчинка навчатиметься почуватися жінкою - ніжною, потрібною та привабливою. Нікому іншому, крім батька (перший чоловік у житті дівчинки), цю роль довірити не можна.

Оскільки тато - перший чоловік у житті дочки, то несвідомо вона з нього вибудовує модель ідеального чоловіка. Після цього (якщо образ сформований успішно) тато має ще підтвердити свій «статус», коли дочка ввійде до підліткового віку. Тоді дочка шукатиме собі чоловіка, схожого на свого батька (навіть несвідомо) [9, c. 156].

Коли дівчинка (дівчина) поступово входить у світ стосунків з протилежною статтю, саме батько може багато підказати та багато від чого застерегти. Тяга до спілкування зі старшими товаришами, а тим більше якщо вони в батьки годяться, властива далеко не всім. Але це й не рідкісне явище.

Здебільшого у старших чоловіках дівчину чи молоду жінку приваблюють зовсім не сексуальні мотиви, а те, що психоаналітики називають «образом батька».

Справді, взаємини дочки з батьком безпосередньо впливають на особисте життя жінки в майбутньому. Але дуже важливо усвідомлювати цю частку впливу і, більше того, усвідомлювати вплив образу батька та опрацювати цю проблему внутрішньо. Завдання батька - підтримка в активності, формування соціального інтересу та соціальної компетентності дитини. Завдяки цьому вона зможе подолати комплекс неповноцінності.

Батько є образом суспільства, це носій норм, ідеалів, цілей, схвалюваних і значущих для суспільства, він розвиває самостійність дитини. Ідеальний батько - це батько, який ставиться до своїх дітей як до рівних і бере активну участь у їхньому житті та вихованні.

Висновки

Підсумовуючи дослідження вітчизняних і закордонних психологів, можна зробити кілька висновків про вплив образу батька на виховання, розвиток і самооцінку жінки в дорослому віці. Залежно від стилю батьківського виховання, його батьківського ставлення, в очах жінки формується образ як реального, так і ідеального батька. Неможливо зменшити або замінити батьківські функції іншим значним дорослим.

Формування цього образу починається у дитини в ранньому дитинстві та розвивається протягом наступних вікових періодів. Це системний процес, що містить вплив як зовнішніх факторів: соціокультурне середовище, стилі спілкування зі значними дорослими (гармонійні та негармонійні), власне взаємодія з батьком, - так і внутрішніх: вік, стать, механізми психологічного захисту, фантазії. Та незважаючи на визнання впливу образу батька та значущість його постаті в розвитку самооцінки жінки, дослідження в цій галузі ще досить фрагментарні. Саме тому теоретичний аналіз цієї проблематики актуалізує потребу в проведенні емпіричного дослідження взаємозв'язку рівня самооцінки жінки з впливом на неї образу батька.

Література

1. Барінова Н.В. Психологічні особливості відношення батька як чинник формування статеворольової «Я»-концепції у дівчат-підлітків. Дис.канд. психол. н. (19.00.07). Харків, 2006. 132 с.

2. Ерніязова В. Стиль сімейного виховання і самооцінка дитини // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2009. №3. С.224-228.

3. Іванов Д.І. Психологічний аналіз системи дитячо-батьківських відносин в парадигмі глибинної психології: автореф. дис. … канд. психол. наук. Одеса, 2005. 20 с.

4. Ковальчук А.Л. Зв'язок я-концепції із сепарацією від батьків у юнацькому віці // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. 2013. Вип. 1. С. 65-73.

5. Кочарян А.С., Глущенко Л.В. Зв'язок образу батька з образом шлюбного партнера // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: «Психологія». 2009. №842. Вип. 41. С.160-162.

6. Павлюк О. Основні теоретико-концептуальні підходи до вивчення самооцінки особистості у вітчизняній та зарубіжній літературі // Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. 2014. № 4. С. 59-65.

7. Прокопенко Т. Теоретичні підходи до визначення поняття «самооцінка» в психолого-педагогічних дослідженнях // Магістерський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2022. Вип. 38. С. 70-73.

8. Слободян О. Образ батька як чинник розвитку уявлень про майбутнього чоловіка в зрілій юності // Магістр. 2016. Вип. 24. С. 105-108.

9. Федоришин Г.М. Психологія становлення особистості у батьківській сім'ї. Івано-Франківськ, 2006. 174 с.

Размещено на allbest.ru