Особливості подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії

Бочаріна Наталія Олексіївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Понзель Наталія Василівна здобувач магістерського рівня вищої освіти спеціальності «Психологія» факультету педагогічної освіти, менеджменту і мистецтва, Університет Григорія Сковородив Переяславі,

м. Переяслав

Анотація

У статті розглянуті наукові підходи до розуміння сутності емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку, їх класифікації, формуванню та розвитку показують, що емоційна-сфера дитини розглядається як одна з основних передумов загального психічного розвитку, один із фундаментальних внутрішніх факторів, що визначають психічне здоров'я дитини, та благополучне становлення її психіки.

Встановлено, що тривожність є деструктивною емоційною реакцією дитини на гоструіта хронічну ситуацію наявною чи уявної небезпекиі внаслідок дії психотравмуючих факторів, що розвивається та формується на підставі відсутностііу дитини адекватних сценаріїв та алгоритмів реагування та поведінки на неї. Ступінь її вираженості та передумова виникнення залежитьі від наявності у дитини негативних індивідуально-особистіснихі рис та станів на несприятливі зовнішніі динамічні впливи.

Констатовано, що молодший шкільний вік, важливий етап становлення особистості, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини. Як зазначають дослідники, у дітей молодшого шкільного віку відбувається процес адаптації до соціальних умов. У цей період формується здатність вчитися і здатність до соціальної взаємодії, тому молодший шкільний вік надзвичайно важливий період у формуванні соціальної поведінки.

Для корекції тривожних станів дітей молодшого шкільного віку, та усунення страхів було обрано метод арт-терапії, спеціалізованої форми психотерапії, заснованої на використанніізасобів мистецтва, мета якої полягає в гармонізаціїірозвитку особистості дитини через розвиток здатності самовираженняі і самопізнання.

Констатовано, що застосування арт-терапевтичних вправ в корекційній роботіідозволяє отримати наступні позитивні результати:забезпечує ефективнеіемоційне реагування; полегшує процес комунікації для замкнутих, сором'язливих дітей; чинить додатковий вплив на усвідомленняі дитиною своїх почуттів, переживань, емоційних станів; істотноі підвищує особистісну цінність, сприяє підвищенню впевненості вісобі.

Вказано, що особливостями подолання тривожності за допомогою арт- терапевтичноїі роботи з дітьми у профілактиці та корекціїітривожності є те,що ефективність розробленої системиі застосування творчих завдань з елементами арт-терапіїідосягається шляхом створення комплексу педагогічних умов: дотриманняіпедагогом основних принципів особистісно-орієнтованого навчання, щоізабезпечується відсутністю критики, вибіркової оцінки дитячих робітіта абсолютним прийняттям будь-якого способу творчоїі самореалізації дітей; розуміння учасниками основних правил поведінки:правило самовираження; правило успіху; правилоі унікальності; правило емоційності; правило співтворчості; створення умові для свободи творчості; особиста активна участь кожноїі дитини у творчому процесі; практична реалізація принципуі системності та безперервності у включенні даних занятьі у шкільний курс; створення обстановкиі емоційного комфорту.

Ключові слова: тривожність, діти молодшого шкільного віку, арт- терапія, емоційна сфера, профілактика, психокорекція.

Bocharina Natalia Oleksiivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Ponzel Nataliya Vasylivna Graduate of the master's level of higher education majoring in "Psychology" at the Faculty of Pedagogical Education, Management and Art of Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

FEATURES OF OVERCOMING ANXIETY IN EARLY SCHOOLAGE CHILDREN USING ART THERAPY

Постановка проблеми

Розвиток сучасного суспільства передбачає формування ініціативної, активної, самостійної,творчо-орієнтованої особистості. Одним з джерел активного розвитку особистості виступає емоційна сфера, яка є засобом відображення обєктивного світу і людини в ньому, і являє собою багатогранну і до кінця не вивчену сферу. Емоційнаі сфера відіграє важливу роль у розвитку особистостіі дитини, тому її порушення вносять дисбаланс віособистісний розвиток, особливо в молодшому шкільному віці, адже саме емоційне благополуччя визначає, в кінцевомуі підсумку, успішність діяльності дитини та відсутність невротичнихі розладів. У дітей молодшого шкільного віку зі ослабленою здатністю до ефективної саморегуляції, емоційні проблемиі проявляються з особливою силою і виразністю, руйнівнийі вплив цього може бути самими різним: віді невдач в спілкуванні з дорослими і одноліткамиі до погіршення успішності в школі.

Тривожність виступаєіяскравою ознакою шкільної дезадаптації дитини, що негативноі впливає на всі сфери її життєдіяльності: наі навчання, на здоров'я, на загальний рівень добробутуі та як проблема вікової психології, вимагає наукового обґрунтування особливостей виникненняі та закріплення у дітей молодшого віку. Вивченняі тривожності молодших школярів надзвичайно важливе у зв'язкуіз проблемою емоційно-особистісного розвитку дітей, збереженняі їх здоров'я.

Результати практичних досліджень свідчать, щоіна сьогодні збільшилася кількість тривожних дітей, якіі відрізняються підвищеним занепокоєнням, невпевненістю, емоційною нестійкістю тощо. Тому проблема дитячої тривожності та її своєчасноїікорекції на ранньому етапі є досить актуальноюі та потрібною.

Таким чином, проблема тривожності молодшихі школярів становить великий інтерес для психологічної науки, особливо в експериментальному плані, оскільки її розробкаіє надзвичайно актуальною та важливою для вирішенняіцілої низки питань освітянської практики, зокрема, пов'язаноюі з успішною адаптацією дитини до школи таіпопередженням виникнення в неї невротичних проявів.

Сучаснаі практична психологія пропонує різні рішення проблеми подоланняістрахів та тривожності у молодших школярів, при цьомуі арт- терапія розглядається як найбільш адекватний іі прийнятний засіб корекції негативних емоційних проявів таіформування конструктивних тенденцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню тривожності присвячені роботиіяк зарубіжних так і вітчизняних психологів. Так, вчені - Ч. Спілберг, З. Карпенко, Т. Титаренкоі та інші розглядали вплив зовнішніх факторів наівиникнення та розвиток тривожності, основні причини таі прояв тривожності як особистісного явища. У вітчизнянійінауці проблему тривожності досліджували такі видатні вченніі як: С. Видайко, М. Заброцький, А. Качаєва, Т. Кученко, В. Котирло, Г. Люблінська та ін.

Серед зарубіжних психологів проблемуі досліджували З. Фройд, який ввів поняття тривоги, К. Горні, П. Тіліх, А. Адлер, Рі. Мей, Р. Роджерс, І. Ялом та багатоіінших. Більшість психологів вважають, що тривожність, маєі природну основу, встановлюється при житті, в результаті дії соціальнихі та особистісних факторів.

Тривогу як стан ііяк рису, яка виникає у процесі адаптацій до середовища та виконання різних видів діяльності, вивчали - І. Молодушкіна, І. Главник, Карпенко, Я. Омельченко, З. Кісарчук. Корекційніі програми по зниженню рівня тривожності були розробленіі такими психологами, як: О.Халік, Осадченко, А. Селезньова, В. Березовський, Л. Горащенкова та ін.

Визначення умов формування стабільності емоційнихістанів у дітей молодшого шкільного віку, шляхіві ефективного розвитку конструктивних емоційних проявів та корекціяі засобами арт-терапії є актуальною проблемою, якаі допоможе розв'язати завдання гармонійної адаптації особистості дитиниідо кризових явищ віку, запобігти негативним деструктивнимівідхиленням у емоційній сфері, психіці та надастьі можливість своєчасної профілактики та корекції невротичних проявіві у дітей молодшого шкільного віку.

Проблема впливу арт-терапії наі самопочуття людини різнобічно представлена в дослідженнях А. Готсдінера, Є. Іванченка, М. Кисельової, М. Старчеуса; арт-терапії як інструменту прогресивної психолого-педагогічної допомоги - М. Кисельова, О. Копитін, М. Костевич, А. Старовойтов; як компонента навчальної діяльності - О. Вознесенська, О. Деркач, І. Дмитрієва, Л. Мова; досліджено особливості застосування арті-терапії у процесі роботи з дітьми молодшогоі шкільного віку - О. Медвєдєва, С. Рибакова, Ні. Сєргєєва, О. Скнар, А. Яценя.

Мета статті - вивчити особливості подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі розвитку науки причиниі формування тривожності вивчені недостатньо. Відомо, що ві цілому тривожність формується і під впливом вроджених, природних факторів, і під впливом соціальних таіособистісних факторів, які діють протягом життя людини. При цьому, згідно з результатами досліджень Р. ^ттелла і В. Шейера, вплив середовищаіє більш значущим для розвитку тривожності, ніжі вплив спадковості [8].

До біологічних чинників формуванняітривожності відносяться особливості нервової системи. Вчені поділяють соціальні факториі розвитку тривожності на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносять сімейне виховання, шкільнуі успішність, взаємини з учителями та взаємини зі однолітками; до внутрішніх - внутрішньоособистісний конфлікт і негативнийі емоційний досвід. Більшість дослідників підкреслюють, щоіособливу значущість для формування тривожності набувають пережитіі дитиною у дошкільному та молодшому шкільному віціі порушення стосунків у родині, особливо в тихі випадках, коли батьки піддають дитину частим покаранням [5].

Тривожність - індивідуальна психологічна особливість, якаі проявляється у підвищеній схильності відчувати занепокоєння вірізних життєвих ситуаціях, яка проявляється у психологічній, психофізіологічнійі сфері. Причини тривожності можуть перебувати на психологічномуі та психофізіологічному рівні.

У процесі вивчення питанняі тривожності молодших школярів слід зауважити, що основна увага вчених булаісконцентрована на таких її чинниках, як соціальнаіситуація розвитку дитини, особливості її взаємостосунків зі батьками та специфіка взаємодії вчителів з тривожноюі дитиною в процесі виконання нею різних видіві діяльності. Тобто, тривожність викликана соціально-психологічними детермінантами.

Як відомо, особистістьірозвивається на основі своєрідного синтезу різних видівіактивності та психологічних утворень, які мають вагомеі значення в той чи інший віковий період. У цьому ракурсі молодший шкільний вік - це перехід від безпосередніхі ставлень дитини до таких, які опосередковуються соціальноі виробленими нормами та способами дій [8].

Низкаі вчених (О. Киричук, В. Роменць, О. Кононко та ін.) відзначають, що у молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвитокі самооцінки, товариськості, допитливості, моральних і соціальних якостей, почуттів: доброти, чуйності, емпатії та ін., аі також відповідальності. Зазначені якості та почуття сприяютьі ефективному спілкуванню дитини з іншими людьми. Молодший шкільний вік, це вік інтенсивного розвитку емоційної сфери Емоційна сфера відіграє велику роль у розвиткуі багатьох когнітивних функцій дитини, ефективно протікає процесіінтелектуалізації всіх психічних процесів, настає їх усвідомленняіі довільність. Формується довільна здатністьіфіксувати інформацію, формується довільність уваги, так самоі дитина навчається раціонально застосовувати знання наі практиці для вирішення будь-яких завдань, у неї з'являється здатність теоретично мислити. Дані новоутворення, що формуються у навчальній діяльності, свідчать проі розвиток емоційної сфери дитини молодшого шкільного віку [9].

На думку психологів, розвиток емоційної сфери дитиниі молодшого шкільного віку полягає в розширенні уявленьі про різноманіття людських емоцій, в розвитку адекватногоі емоційного реагування, емоційної експресії і емпатії. Дослідження Г. Закаблук показали, що особливостями емоціональних станів молодших школярів єі наступні характеристики: визначаються легкою чуйністю на події, яскравістю уяви, розумовоїіі фізичної діяльності; безпосередністю і відвертістюі вираження своїх хвилювань - радості, печалі, страху, задоволенняі або незадоволення; готовністю до афекту страху; ві процесі навчальної діяльності страх дитина переживає які передчуття неприємностей, невдач, невпевненості в своїх силахі, неможливість впоратися із завданням; школяр відчуває загрозуі своєму статусу в класі, сім'ї; великою емоційноюі нестійкістю, частою зміною настроїв (на загальному тліі життєрадісності, бадьорості, веселості, безтурботності), схильністю до короткочаснихі і бурхливих афектів; емоціогенними факторами для молодшихі школярів є не тільки гри і спілкуванняі з однолітками, а й успіхи в навчанніі та оцінка цих успіхів вчителями і однокласниками; свої і чужі емоції і почуття слабоі усвідомлюються і розуміються; міміка інших сприймається частоі невірно, так само як і тлумачення вираженняі почуттів оточуючими, що призводить до неадекватних відповіднихі реакцій молодших школярів; виняток становлять базові емоціїі страху і радості, щодо яких у дітейі цього віку вже є чіткі уявлення, якіі вони можуть висловити вербально, називаючи п'ятьі синонімічних слів, що позначають ці емоції [8].

Враховуючи аналіз психологічних особливостей молодших школярів можна визначити, що у новій соціальній ситуаціїі розвитку молодші школярі найбільш схильні до стануі тривожності, що негативно впливає формування особистості таі її взаємодію з оточуючими.

Розглянемо детальніше соціальнії та психологічні детермінанти тривожності молодших школярів. На рівні емоційного досвіду стійкаі тривожність свідчить про наявність у дитини несприятливогоі емоційного досвіду. Проте виявити джерело такого досвідуі важко [1].

Як зазначають вчені, для тривожних дітей характерне невміння враховуватиі умови. Вони часто чекають на успіх уі тих випадках, коли він малоймовірний, і одночасноі - не впевнені в ньому навіть тоді, колиі ймовірність досить висока. Вони орієнтуються не так на реальні умови, як на внутрішнії передчуття, очікування, надії та побоювання. У результатіі такі діти справді переживають неуспіх, що ведеі до накопичення негативного емоційного досвіду [11].

На рівні родиниівиникнення тривожного стану в дітей віком молодшогоі шкільного віку обумовлюється насамперед сформованими відносинами уі ній (від гіпо- до гіперопіки, від підвищенихі очікувань і вимог, яким дитина може відповідатиі, до повного потурання, і навіть порушення взаємовідносині дорослих між собою). Уіцілому узагальнення наявних літературних відомостей з даноїі проблеми показує, що тривожні діти відчувають себеі в сім'ї значно менш впевнено, надійно іі захищено, ніж їх однолітки з нормальним рівнемі тривожності. Посилення в дитині тривожностіі можуть сприяти такі чинники, як завищені вимогиі з боку батьків та вихователів, оскільки вониі спричиняють ситуацію хронічної неуспішності. Ще один фактор, що сприяє формуванню тривожності, - часті закиди, щоівикликають почуття провини. У сім'ях ізідоброзичливими взаєминами, як виявила А. Разумова, дітиі менш тривожні, ніж у сім'ях, де частоі доводиться спостерігати конфліктні ситуації. На думку вченої, навчальна тривожність починає формуватися ще в дошкільномуівіці. Цьому можуть сприяти як стиль роботиі вихователя, так і завищені вимоги до дитиниіта постійні порівняння її з іншими [1].

На рівні взаємин із однолітками, тривожність нерідкої виступає як основний мотив спілкування, породжуючи підвищенуі залежність від однолітків. Тривожні діти значно частіше, ніж емоційно благополучні, оцінюють групу однолітків які ненадійну, домінантну.

Основними переживаннями тривожнихі школярів у процесі спілкуванням з однолітками єі тривога і залежність. Таким чином, переживанняі тривожних школярів, пов'язані з відносинами з одноліткамиі, багато в чому схожі на переживання, викликанії спілкуванням з батьками [3].

У літературіі наводяться численні дані про зв'язок тривожності зі іншими властивостями особистості. Результати різних досліджень свідчатьі про те, що висока тривожність найбільш тісноі пов'язана з особливостями самооцінки і міжособистісних відносин. Такі діти характеризуються непевністю в собі, завищеноюі або заниженою самооцінкою, високим і нестійким рівнемі домагань, постійно стурбовані думкою оточуючих про себе, відчувають страх негативної оцінки з їх бокуі і переконані в їх негативному відношенні [12].

Психолог О. Скрипченко, відмічала, що досить високий рівень тривожності та зниження самооцінки характерні для дитини уіперіод вступу до школи, зокрема, у першії місяці навчання. Це є чинником дезадаптації дитиниі до нових соціальних умов. Хоча, як підміченоі вченою, в другій полоні навчального року емоційнеі самопочуття молодших школярів та їх самооцінка стаютьі більш-менш стабільними [11].

Так вчені визначають, що виражена тривожність знижує здатністьі до концентрації уваги, погіршує відтворення інформації іі асоціативне мислення. [1; 8] Її діяі може проявлятися в збільшенні тимчасового інтервалу сприйняттяі й обробки інформації, у труднощах організації самостійноїі діяльності та виборі адекватних прийомів запам'ятовування.

Негативні наслідки тривожності виражаютьсяі в тому, що не впливаючи в ціломуіна інтелектуальний розвиток, високий ступінь тривожності можеі негативно позначитися на формуванні дивергентного мислення, для якого природні такі особистісніі риси, як відсутність страху перед новим, невідомим.

Структура тривожності молодших школярів складається зі наступних компонентів: когнітивний аспект - почуттяі власної некомпетентності та малозначущості, негативна самооцінка, очікуванняі невдачі; емоційний (недостатній контроль над реакціями збудженністьі- емоційна збудженість, занепокоєння, нервозність, та поведінковий - активніі чи пасивні, але найчастіше нераціональні дії щодоіпопередження чи усунення небезпеки.

Саме тому необхідноюіумовою розвитку гармонійної особистості з конструктиним емоційнимі потенціалом є своєчасна діагностика та корекція негативнихіемоційних станів дитини молодшого шкільного віку. Отже, з'ясування причин та характеру прояву тривожності, її вплив на діяльність є важливим аспектом дослідження для розробки стратегій та методів запобігання можливим порушенням розвитку особистості.

Молодший шкільний вік характеризується моментом вступу до школу, новою провідною діяльністю, новоутвореннями, а також активним розвитком емоційної сферы. Для успішного навчання в школі та особистісного зростання дитина повинна перебувати у стійкому позитивному настрої, не відчувати тривоги і як її наслідки підвищеної тривожності. Тому дуже важливо організувати у період початку шкільного навчання кваліфіковану роботу з діагностики, профілактики та корекції дитячої тривожності. Як один з таких методів розглядається арт-терапія, що є терапією образотворчою творчістю, метою якої є вплив на психоемоційний стан особистості [9].

Науковці визначають, що арт-терапіяі - це метод надання психологічної допомоги, де твориі мистецтва, або сам процес їх створення, використовуютьсяі як своєрідний терапевтичний фактор для передачі людськихі емоцій і почуттів, різних проявів психічної діяльності людиниі.

У своєрідній символічній формі - через малюнок, гру, казку, музику - дитина здатна дати вихід власнимі сильним емоціям, напруженим переживанням, отримати новий досвіді у вирішенні конфліктних і психотравмуючих ситуацій. Переносячиі свої переживання з реального, справжнього в придуманіі казкові історії, пластилінові або глиняні фігурки або наі аркуш паперу у вигляді малюнка, можна, зовсімі інакше, крізь призму ірраціонального подивитися на самого себе, на інших людей і на власне життяі взагалі. У процесі творчої діяльності виникає почуття емоційноїі насиченості, відбувається більш глибоке розуміння себе і свого внутрішнього світу [9].

Для зниження тривожності у молодших школярів, використовуютьі безліч різних методів та способів, таких які:казкотерапія:корекція

проводиться у вигляді казок (читанняі та обговорення казки, обговорення поведінки персонажів, малюванняі ілюстрацій до казки, розповідь казки, розповідь казкиі навпаки, включення до казки героя інших казокі та інших.); лялькова терапія: корекція тривожності проводиться заі допомогою лялькового театру, де лялька зображує улюбленогоі персонажа казки, мультфільму, а сюжет подібний доі ситуації, що травмує дитину. Для цього використовуютьі різні види ляльок: ляльки-іграшки, пальчикові, ляльки-маріонетки та інші. У ході гри зі лялькою дитина створює навколишню дійсність, зраджує; музикотерапія: корекція проводиться за допомогою прослуховування музики. Уі молодших школярів під час прослуховування музики з'являютьсяі позитивні емоції, а негативні - зникають; танцювальна терапія: зниження рівня тривожності відбувається у вигляді танцю. Даний метод вважається найбільш ефективним, оскільки включаєіелементарні рухи і популярну музику з текстом. У результаті у молодших школярів знижується тривожність таі покращується настрій, а також з'являється впевненість уісобі.

Психолог А. Парафіян пропонує досить багато методів та вправі для зниження тривожності, але найбільш ефективними вважає:метод «відреагування» страху: проводиться за допомогою гриі в «страшну школу», де діти показуютьілякаючі ситуації життя в школі; метод послідовноїі десенсибілізації: поступове зниження чутливості людини до того, що викликає у неї тривожність [10].

Як зазначають вчені, арт-терапія - один із найбільш м'яких, і в той же час глибоких методіві у арсеналі психологів і психотерапевтів. Малюючи, займаючисьі ліпленням чи описуючи в літературної формі своюі проблему чи настрій ви начебто отримуєте закодованеі послання самих себе, із власного підсвідомості [4].

Перш за все малювання і зображення пов'язанеі з радістю, саме з цієї причини Г. Шоттенлоер рекомендує використовувати метод арт-терапії приі психокорекційній роботі з дітьми, що мають душевніірани, недозволені внутрішні конфлікти, тривожних дітей. Вонаівважає, що радість підвищує впевненість, формує позитивнеіставлення до життя, а це саме тііякість у розвитку яких особливо потребує тривожнаі дитина, яка страждає великою кількістю страхів. Зображенняі змушує концентруватися на своїх переживаннях, усвідомлювати їх. При малюванні можливо переосмислення подій, формування своєрідної! незалежності, яка все більше буде розвиватися зі віком дитини [9].

Особливості застосування арт-терапіїі у корекції негативних емоційних станів дитини, пов'язаніі з розкриттям творчих здібностей та сутнісним потенціаломі людини, мобілізацією внутрішніх механізмів саморегуляції і зцілення. На думку О. Копитіна, саме метод арт-терапії сприяє «розкриттюі широкого спектра можливостей та затвердження особистістю свогоііндивідуально-неповторного способу буття в світі», надаючиі можливість вираження думок, почуттів, емоцій, потреб, станів, як і будь-яка творчість, вона даєі високий позитивний емоційний заряд, формує активну життєвуі позицію, впевненість у своїх силах, автономність [5].

Психолог М. Кисельова пише про те, щоідосягнення позитивних психокорекційних результатів у арт-терапіїі відбувається за рахунок наступних феноменів: розвиток таіпосилення уваги до своїх почуттів та переживань, що підвищує самооцінку; сам процес творчості, щоідає можливість вільно висловити свої почуття, потребиі та фантазії у вигляді продукту творчості (малюнку, колажу, скульптури, звукової композиції, казкової історії, танцюі) і є безпечним способом розрядки напруги; виникненняі почуття внутрішнього контролю та порядку, так якітворчість призводить до необхідності організовувати навколишнє простір; освоєння нових форм досвіду [4].

Науковці визначають, що будь-яке творче заняття благотворноівпливає на внутрішній світ дитини. Розвиток відбуваєтьсяів діяльності, що лежить в основі арті-терапевтичного впливу, що складається з: ізотерапії - терапіяі образотворчим творчістю, в першу чергу малюванням; ігротерапіїі - це психокоррекционное використання гри, яке робить сильнийі вплив на розвиток особистості, сприяє створенню близькихі стосунків між учасниками групи, допомагає зняти напруженістьі, підвищує самооцінку, дозволяє повірити в себе ві різних ситуаціях спілкування, оскільки в процесі гриі знімається небезпека соціально значущих наслідків; фототерапії - цеі терапія, заснована на застосуванні фотографії або слайдіві для вирішення психологічних проблем, а також дляі розвитку та гармонізації особистості; пісочної терапії - психокоректувальнийі, що розвиває метод, спрямований на дозвіл особистіснихіпроблем, зняття внутрішньої напруги, з використанням піскуі[12].

На думку вчених, арт-терапія, як методідає можливість висловлення негативних емоційних станів у соціально-доступній манері. Так як методи та форм арт-терапії є безпечними способами зняття напруги; арт-терапія прискорює прогрес в терапії. Підсвідомііконфлікти та внутрішні переживання легше виражаються заі допомогою зорових образів, ніж у розмові підічас вербальної психотерапії. Невербальні форми комунікації легкоі уникають захисних механізмів підсвідомості [7].

Саме арт-терапія даєіпідстави для інтерпретацій і діагностичної роботи уі процесі терапії. Особистість не може заперечувати творчуі продукцію через її реальність. Арт-терапія дозволяє працювати із почуттями, що здаються недосяжними, так як іноді невербальне засіб виявляється єдиним інструментом, щоівідкриває глибинні деструктивні переживання. Арт-терапія сприяєіформуванню почуття внутрішнього контролю та порядку. Її методи призводять до необхідностіінадати об'єкту форму і колір. Арт- терапія посилює відчуття власної особистісної цінності, підвищує художнюі компетентність. Побічним продуктом терапії мистецтвом є задоволення, що у результаті виявлення прихованих умінь таі розвитку [9].

За даними дослідження, можнаівизначити, що головними завданнями, які ефективно вирішуєіарт-терапія є: розвиток пізнавально-мовленнєвої активності, корекція поведінки; гармонізація емоційного стану дітей; розширенняі кругозору через прилучення до культурної спадщини; розкриття творчогоі потенціалу; розвиток оригінальності мислення; поліпшення уваги іі пам'яті; формування активної життєвої позиції; підвищення самооцінки; розвиток комунікативних здібностей.

Головними механізмами - функціями впливуі арт-терапії, вчені визначають наступні: сублімація - перенесення негативних станів та проявів у соціально припустими форми прояву, катарсисна (очищаєі від негативних станів); регулятивна (знімаєнервово-психичнуінапругу,регулює психосоматичні процеси, моделює позитивний психологічнийі стан); коммуникативно-рефлексивна (забезпечує корекцію порушень спілкування, формування адекватної міжособистісної поведінки, самооцінки) [9].

Ученіі зазначають, що арт-терапія не вимагає художніхі навичок або здібностей до образотворчого мистецтва, томуі на заняттяхі дитина вільно проявляє свою фантазію. Арт-терапевтичні заняттяі за допомогою музики, співу і танців допомагаютьі дитині вже за кілька занять зняти напругуі, позбутися негативних емоцій, подолати свої глибинні страхиі (боязнь води, собак, темряви і комах). Заняття проводяться професійними педагогами (психолог, логопед) ві розважальній формі, що дозволяє зацікавити пасивних дітейі і зробити їх активними учасниками процесу, аіне просто слухачами. За допомогою ігор ііспеціальних вправ виявляються і розвиваються приховані вміння, що викликають у дітей позитивні емоції іі почуття задоволення від результатів своєї творчості [6].

Зняття тривожності у дітей молодшого шкільного вікуіметодами арт- терапії дозволяє знизити рівень м'язовоїі скутості, знайти контакт психологу з дітьми, дітямі з батьками, вчителями та одне з одним. Спільна діяльність дорослих і дітей допомагає зблизитисяіодин з одним, вникнути в проблеми іі знайти способи для їх вирішення [11].

Основна складністьіроботи з такими дітьми у тому, щоі їх особливості довго залишаються непоміченими. Тому необхідноі якомога раніше звертати увагу на дітей ізіпроявами тривожності, поки ці якості ще неісформувалися остаточно, а діти не опанували вмінняізалишатися невидимками для дорослих. Тільки тоді грамотнийі вплив психолога школи у тісному контактіі з педагогами груп, музичним керівником, інструктором зі фізичної культури навчального заладу та батьками дитиниі може дати значний позитивний ефект.

Корекцію тривожностіі психолог К. Рудестам рекомендує проводити за допомогоюінаступних технік, пропонуючи різні варіанти інструкцій таі виконання: «Символи та абстракції» «Зобразити свою тривогуів довільній формі». «Використовуючи образотворчі матеріали втілитиіна полотні розуміння свого почуття» [7].

Психологічними особливостями арт-терапевтичних методів є те, що вони дозволяютьідосягти гармонії та спокою, позбутися поганих думок, а також знизити рівень тривожності молодших школярів. Наприклад, якщо учень відчуває тривогу, то вініможе знизити її прослуховуючи улюблену музику абоі ж починаючи танцювати. Такі прості та доступніі методи розслабляють та підвищують настрій. Перегляд улюбленихі фільмів або ж малювання, робота з глиноюі чи піском позитивно впливають на емоційний станіта зменшують прояви тривоги [11].

Учені зазначають, що у ході роботиіз молодшими школярами використовується «полімодальний підхід», колиі поєднуються різні форми творчості, що надає дитиніі свободу у висловленні своїх почуттів та фантазійі у будь-якій формі. Для зняття тривожностііта занепокоєння дається завдання висловити переживання наіпапері, виліпити його або висловити будь-якимі іншим способом, на заняттях включається музика, що сприяєірозслабленню та продуктивній роботі.

Особливості подолання тривожності засобами арт-терапії у молодших школярів включає формування в дітей стабільних передумові до здійснення самостійної пізнавальної діяльності задля позбавленняідеструктивних емоційних проявів; схильність до пошукуі рішень нових проблем; прагнення до творчого перетворенняі дійсності.

Висновки

Тривожність є деструктивною емоційною реакцією дитини на гоструі та хронічну ситуацію наявною чи уявної небезпекиі у наслідок дії психотравмуючих факторів (взаємини зі батьками, педагогами. ситуація у родині, індивідуально-психологічні особливості дитини), що розвивається та формується на підставі відсутностіі у дитини адекватних сценаріїв та алгоритмів реагування та поведінки на неї. Ступінь її вираженості та передумова виникнення залежитьі від наявності у дитини негативних індивідуально-особистіснихірис та станів (збудливість, фрустрація, спадковіі риси, деструктивний емоційний розвиток) та несприятливі зовнішніі динамічні впливи. Молодший шкільний вік, важливий етап становлення особистості, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини. Як зазначають дослідники, у дітей молодшого шкільного віку відбувається процес адаптації до соціальних умов. У цей період формується здатність вчитися і здатність до соціальної взаємодії, тому молодший шкільний вік надзвичайно важливий період у формуванні соціальної поведінки.

Застосування арт-терапевтичних вправ в корекційній роботіідозволяє отримати наступні позитивні результати: забезпечує ефективнеіемоційне реагування; полегшує процес комунікації для відчужених, сором'язливих дітей; чинить додатковий вплив на усвідомленняі дитиною своїх почуттів, переживань, емоційних станів; істотноі підвищує особистісну цінність, сприяє підвищенню впевненості ві собі.

Важливо виявляти та досліджувати соціально-психологічні чинники тривожності молодших школярів, які можуть негативно впливати на самооцінку дітей та на збільшення рівня тривожності, а також розробляти та впроваджувати психологічні корекційно-розвивальні програми зниження тривожності та підвищення рівня самооцінки в дітей молодшого шкільного віку.

Література:

1. Аракелов Н., Шишкова Н. Тривожність: методи її діагностики та корекції. Вісник МАУП, Психологія. 2018, 180 с.

2. Бех І.Д. Особистість у просторі духовного розвитку: [навч. посіб.] Київ: Академвидав, 2012. 256 с. (Серія „Альма-матер”).

3. Варій М.Й. Психологія особистості: навч. пос. Київ: Центр учбової літератури, 2018. 592 с.

4. Видайко С. Допомога - поруч. Психолог. 2013. № 15. С. 5-14

5. Вознесенська О. І. Особливості арт-терапії як методу. Психолог. 2009. № 10. С. 5-8.

6. Іванова В.Л. Арт-терапія: проблеми становлення і розвитку // Збірник статей. Педагогічні науки. Вип.108-95. С. 43-46

7. Ілляшенко Т.Д. Допоможіть дитині розвиватися. Київ: ІЗМН, 2018. 96 с.

8. Імедадзе І.В. Тривожність як фактор викладання в дошкільному віці / Психологічна полследія. Тбілісі, вид-во: Мецнісреба, 2020. 57 с.

9. Карпенко З.С. Психокорекція розвитку у дитини.Івано-Франківськ, 2014. 118 с.

10. Качаєва А. Шкільна тривожність: її вплив на розвиток учня. Київ. 2010. 420 с.

11. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. Київ: Вища школа, 2014.122 с.

12. Підлипна Л. В. Психотерапія мистецтвом. Психологічна газета. 2018. № 5. С. 10-32.

References:

1. Arakelov N., Shyshkova N. (2018).Tryvozhnist: metody yii diahnostyky ta korektsii. [Anxiety: methods of its diagnosis and correction.] Visnyk MAUP, Psykholohiia [In Ukrainian].

2. Beh I.D. (2012). Osobystist u prostori dukhovnoho rozvytku [Personality in the space of spiritualdevelopment,study. guide]. Kyiv: Akademvydav (Seriia „Alma-mater”). [In Ukrainian].

3. Vary M.Y. (2018). Psykholohiya osobystosti: [Personality psychology: teaching. study. guide]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [In Ukrainian].

4. Vydayko S. (2013). Dopomoha -poruch. [Help is nearby]. Psycholoh (No. 15). (pp.5-14). [In Ukrainian].

5. Voznesenska O. I.(2009) Osoblyvosti art-terapii yak metodu. [ Peculiarities of art therapy as a method]. Psykholoh (No. 10). (pp.5-8). [In Ukrainian].

6. Ivanova V.L. Art-terapiia: problemy stanovlennia i rozvytku [Art therapy: problems of formation and development].Zbirnyk statei. Pedahohichni nauky. Vyp. 108-95 (pp.43-46). [In Ukrainian].

7. Illiashenko T.D. (2018). Dopomozhit dytyni rozvyvatysia (2018) [Help the child develop]. Kyiv: IZMN. [In Ukrainian].

8. Imedadze I.V. (2020). Tryvozhnist yak faktor vykladannia v doshkilnomu vitsi. [Anxiety as a factor of teaching in preschool age]. Tbilisi. Metsnisreba[In Ukrainian].

9. Karpenko Z.S. (2014). Psykhokorektsiia rozvytku dytyny. [Psychocorrection of child development]. Ivano-Frankivsk. [In Ukrainian].

10. Kachaeva A. (2010). Shkilna tryvozhnist: yii vplyv na rozvytok uchnia [School anxiety: its impact on student development]. Kyiv. [In Ukrainian].

11. Lublinska G.O. (2014). Dytiacha psykholohiia. [Child psychology].Kyiv: Vyshcha shkola, [In Ukrainian].

12. Podlypna L.V. (2018). Psykhoterapiya mystetstvom. [Psychotherapy with art]. Psykholohichna hazeta (No. 5). (pp.10-32). [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru