Надання психосоціальної допомоги учасникам освітнього процесу в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Надання психосоціальної допомоги учасникам освітнього процесу в умовах війни

Чемодурова Юлія Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент кафедри менеджменту освіти та психології, Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради

Анотація

У статті представлене теоретичне обґрунтування основних напрямів надання психосоціальної допомоги та підтримки учасникам освітнього процесу в умовах війни та воєнного стану. На підставі визначення психосоціальної допомоги як такої діяльності, що спрямована на відновлення втраченої людиною психологічної та соціальної рівноваги, пошук ресурсів особистості й соціального середовища для подолання труднощів життєвої ситуації, проаналізовано можливий зміст цієї діяльності в умовах освітнього процесу сучасної української школи, основні компоненти програм підтримки для учнів, їх родин та педагогічних працівників закладу освіти.

Зазначено, що існуючий вітчизняний досвід надання психосоціальної допомоги дітям, які постраждали унаслідок військових дій у східних областях України, починаючі з 2014 року, дозволяє визначити ключову роль закладу освіти у задоволенні основних психологічних і соціальних потреб учнів, наданні їм психосоціальної підтримки та забезпеченні ефективного процесу навчання. Підкреслюється значущість ролі педагогів та керівників шкіл у цих процесах. Розглянуто світовий досвід країн, які потерпають від військових конфліктів, щодо забезпечення захисту освітніх установ від нападів і \ або використання у військових цілях. Окреслено основні виклики і ризики практичної реалізації подібних захисних заходів; проаналізовано можливості їх застосування в українських реаліях.

Відповідно до рекомендацій міжнародних організацій, які працюють у галузі освіти в умовах надзвичайних ситуацій та на постраждалих від конфліктів територіях, визначено і описано заходи на рівні освітнього закладу, які визнані найбільш дієвими у контексті надання психосоціальної допомоги і підтримки учасникам освітнього процесу. Підкреслюється, що на рівні школи важливо, щоб замість окремих, ситуативних заходів, розроблялися і впроваджувалися загальношкільні плани з безпеки і захисту конкретної школи, надавалася психосоціальна допомоги учням і педагогам, виходячи з їх потреб, оскільки ризики та обставини військових дій у регіонах можуть суттєво різнитися й універсального підходу до всіх ситуацій не існує.

Ключові слова: психологічна допомога, психосоціальна підтримка, психотравма, безпечне освітнє середовище, війна, воєнний стан.

Abstract

Chemodurova Yuliya Mykolayivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Management of Education and Psychology, Municipal Institution «Zaporizhzhya Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education» of Zaporizhzhia Regional Council

PROVIDING PSYCHOSOCIAL SUPPORT TO PARTICIPANTS OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN WAR CONDITIONS

This article presents a theoretical outline of the main directions of providing psychosocial assistance and support to the participants of the educational process in the war and military situation. Based on the definition of psychosocial support as an activity aimed at renewal of psychological and social equilibrium lost by the person, the search for resources of the person and the social environment to overcome difficulties in the living situation. Analyzed the possible value of such activities in the educational process of current Ukrainian schools and the main components of support programs for students, their families, teaching staff of educational institutions.

It is noted, the existing domestic experience of providing psychosocial support to children, who suffered from military actions in the eastern regions of Ukraine, starting from 2014, allows us to identify the key role of the educational institution itself in satisfying the basic psychological and social needs of students, providing them with psychosocial support and ensuring an effective learning process. The importance of the role of teachers and school leaders in these processes is also emphasized. The world experience of protecting educational institutions from attacks and using schools for military purposes in countries that suffer from military conflicts is reviewed. The main consequences and risks of practical implementation of such protective measures at the school level are discussed; possibilities of their use in Ukrainian realities are analyzed.

In accordance with the recommendations of international organizations working in the field of education in emergencies and conflict-stricken territories, identified and described the measures at the level of the educational institution, which are considered the most effective in the context of providing psychosocial assistance and support to the participants of the educational process. It is emphasized, at the school level it is important, that instead of individual, situational actions, general school-wide plans for the safety and protection of the particular school and the provision of psychosocial support to students and teachers are developed and implemented. As the risks and circumstances of military action in the regions can vary greatly and there is no universal approach to all situations.

Keywords: psychological help, psychosocial support, psychological trauma, a safe educational environment, the military situation.

Постановка проблеми

Україна сьогодні переживає кризову ситуацію, що пов'язана з активними військовими діями на території держави, яка виходить за межі нормального, буденного людського досвіду. Війна значно порушила звичну життєдіяльності громадян, нанесла шкоду їх здоров'ю, призвела до великих людських втрат і значних матеріальних збитків. Все це вкрай негативно позначається на психологічному стані українського суспільства. Багато сімей були вимушені залишити свої домівку, виїхати на більш безпечні території або за кордон, що найчастіше супроводжується втратами не лише матеріальними, але і соціальними. Багато українців (як дорослих, так і дітей) переживають втрату, пов'язану з розлукою або смертю близької людини тощо. Тобто, в України практично не залишилося жодної особи, якої так чи інакше не торкнулася б війна.

Взагалі-то, будь-які кризові події (стихійні лиха, нещасні випадки, аварії, катастрофи, військові конфлікти) завжди призводять до соціальних та психологічних наслідків, які порушують нормальне життя суспільства. Коли перед людиною виникає загроза, її природною реакцією на зміни є стрес - стан фізичного та/або психологічного збудження. Однак, деякі стресові події шокують фізично, емоційно та психічно, загрожують нашому виживанню, самопочуттю та відчуттю безпеки в цілому. Подібні події називають «травмою» і війна відноситься саме до таких. Через психологічну травму, спричинену війною, є високий ризик розвитку у особистості стресових розладів. При цьому вона може бути як безпосереднім учасником військових подій, так і свідком чогось загрозливого для життя, або довідатися про травматичну подію, що сталася з рідними.

У наслідок військових дій в Україні, за даними Міжнародної організації міграції (МОМ) станом на травень 2022 року, більше 10 млн. українців залишили свої домівки. Половина (52%) з усіх внутрішньо переміщених осіб є діти шкільного віку (від 6 до 17 років). Тобто, саме учні шкіл є тією найуразливішою групою населення, яка потребує інтенсивної психологічної підтримки та забезпечення мінімального соціального захисту в умовах воєнного стану. Тому організація психосоціальної допомоги і підтримки учасників освітнього процесу на рівні закладу освіти, зокрема учнів, є першочерговим завданням сучасної української школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні теоретичні та практичні основи надання психосоціальної допомоги особистості, яка знаходиться у кризовій ситуації, розкриваються у роботах багатьох вітчизняних вчених (Вольнова Л. М., Заіка В. М., Поліщук В. М., Саннікова О. П., Титаренко Т. М. та ін.). Ними здійснені узагальнення сутності кризових ситуацій, типології, характерних особливостей кризових станів та специфіки їх переживання особистістю [1].

В свою чергу, проблемі виникнення та подолання кризових станів, що виникають у наслідок стресу, пов'язаного з воєнними діями, присвячено роботи таких вітчизняних дослідників, як: Болтоносов С. В., Возніцина К., Кісарчук З. Г., Омельченко Я. М., Лазос Г. П., Мінко О. І. та ін. Потрібно відзначити, що подібні наукові дослідження базуються на досвіді надання практичної психологічної допомоги комбатантам і переселенцям, які стали свідками або учасникам воєнного конфлікту на сході України, починаючі з 2014 року. Так, на основі цих досліджень за останні 8 років розроблено та видано методичні посібники та практичні рекомендації, що розкривають методологію кризової психосоціальної допомоги (її зміст, стратегії, напрями, форми і методи) та сприяють вирішенню фахівцями типових задач у сфері здійснення професійної діяльності з надання психосоціальної підтримки як дорослим, так і дітям [2; 3; 5].

Надання психосоціальної допомоги та підтримки дітям, які постраждали внаслідок війни в Україні, стає й першочерговим завданням сучасної української системи освіти. У 2016 році в межах інноваційної міжгалузевої програми ЮНІСЕФ «Розбудова миру, освіта та адвокація» було проведено низку досліджень і розроблено напрями діяльності з розбудови миру в галузі освіти, які є актуальними й для сучасних українських умов. Основною метою цієї програми стало зміцнення життєстійкості, соціальної згуртованості і безпеки людини, в тому числі, в умовах воєнних конфліктів [7]. Одним з результатів проекту є створення комплексної моделі психосоціальної допомоги дітям на рівні закладу освіти, а також розробка тренінг-курсу для педагогічних працівників з розвитку життєстійкості / стресостійкості у дітей [4]. Теоретичним підґрунтям розробок стали зарубіжні дослідження резилієнс (життєстійкість, стресостійкість) у дітей, зокрема під час військових конфліктів [9; 10], а також реалізація концепції «безпечної школи» (англ., safe school), яка набула розповсюдження у країнах Західної Європи та північної Америки [11].

Однак, враховуючи складну ситуацію, в якій опинилася українська система освіти (введення воєнного стану у країні, міграція дітей та вчителів, активні військові дії в деяких регіонах тощо), створення безпечного освітнього середовища потребує впровадження захисних заходів на рівні шкіл з попереднім аналізом можливості їх застосування, ризиків та вигід, а також адаптацією навчального процесу до потреб дітей, які пережили психічну травму.

Мета статті - окреслити основні напрями надання психосоціальної допомоги та підтримки учасникам освітнього процесу в умовах війни.

Виклад основного матеріалу

У більшості наукових досліджень поняття «криза» (від грецьк. krisis -«рішення, поворотний пункт, вихід») розуміється як тяжкий перехідний стан людини, що викликаний внутрішнім чи зовнішнім чинником або різкою зміною статусу персонального життя [6]. Причиною виникнення та розвитку кризи, як правило, є кризова ситуація, що спричиняється значним стресовим фактором і руйнує звичні способи подолання несприятливих життєвих обставин, в результаті чого може розвинутися кризовий стан, суттєвими характеристиками якого є його тривалість та інтенсивність [5]. Наслідками переживання гострого стресу під час кризи є психотравма, що призводить до порушень як у психічній сфері людини, так і у соматичних процесах [3; 5].

Відтак, психічне травмування людини буде мати різну глибину і складність. Проживання психотравми буде залежить від багатьох чинників, а саме: віку людини, ступеню її залученості до травмуючої події, життєвого досвіду, рівня розвитку саморегуляції (в тому числі емоційної), наявність психосоціальної підтримки з боку оточення тощо. Все це потрібно враховувати під час організації процесу надання психосоціальної допомоги як дорослим, так і дітям, які пережили надзвичайні події, особливо такі, що несуть загрозу для життя.

Психосоціальну допомогу ми розглядаємо як діяльність, що спрямована на відновлення втраченої людиною психологічної та соціальної рівноваги, пошук ресурсів особистості й соціального середовища для подолання труднощів життєвої ситуації [8]. В свою чергу, ЮНІСЕФ (UNICEF) визначає психосоціальну допомогу як: «...такі компоненти програм підтримки, що допомагають дітям, сім'ям та громадам подолати кризу та зміцнити чи відновити здоровий психосоціальний розвиток і стійкість на тлі складних життєвих обставин» [12].

Відповідно, надання психосоціальної допомоги може містити діяльність наступного змісту [2]:

- допомога постраждалим дітям та/або сім'ям у визначенні і формулюванні їхніх потреб;

- допомога в усвідомленні специфічних потреб дитини;

- встановлення взаємозв'язків між потребами дитини та послугами, які надає заклад освіти;

- ідентифікації дитини з особливими освітніми потребами, задоволення яких не можливо на рівні закладу освіти; перенаправлення такої дитини для отримання фахової психіатричної, медичної, правової та інших видів допомоги;

- розробка індивідуального плану психосоціальної підтримки дитини;

- координації дій батьків, педагогічних працівників тощо з реалізації заходів індивідуального плану підтримки дитини;

- формування стресостійкості дитини, її родини;

- інформаційна підтримка педагогічних працівників з метою забезпечення кращого розуміння ними потреб дитини та усвідомлення необхідності використання цих знань у роботі.

Важливо зазначити, що Україна має досвід з надання психосоціальної допомоги дітям, які постраждали внаслідок військових дій у східних областях країни, починаючі з 2014 року. Так, результати реалізації проекту НаУКМА / ЮНІСЕФ «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам та родинам, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні» (термін проведення: серпень

2015 року - грудень 2016 року) демонструють, що психосоціальна підтримка на базі шкіл відіграє ключову роль у задоволенні основних психологічних і соціальних потреб дітей, у забезпеченні їх ефективного навчання [4]. Відзначається, що значимою у цих процесах є роль учителів і керівників шкіл, які «покликані перетворити сучасну школу на школу, дружню до дитини, створити середовище партнерства між учнем, вчителем та батьками, де учень матиме всі можливості для всебічного розвитку його потенціалу» [4; с.6]. Такі умови підтримують психосоціальне благополуччя дітей, сприяють ефективному навчанню, відновлює довіру між дітьми і дорослими.

Саме такий підхід лежить в основі методичних рекомендацій, виданих у

2016 році Глобальною коаліцію, створеною на захист освітніх установ від нападів (GPCEA), що є міжвідомчим об'єднанням організацій, які працюють у галузі освіти і реалізують свою діяльність в умовах надзвичайних ситуацій та на постраждалих від конфліктів територіях. Організації у складі GPCEA, зосереджуючись на вирішені питань захисту прав людини на засадах міжнародного гуманітарного права, підкреслюють, що сьогодні в країнах, де відбуваються військові дії, особливо актуальною є проблема постійних нападів як на самі освітні установи, так і на учасників освітнього процесу - учнів, студентів та вчителів.

Відтак, за результатами незалежного зовнішнього дослідження «Що можуть зробити школи, щоб захистити себе від нападів та від використання у військових цілях», проведеного на замовлення GPCEA в різних країнах світу, які потерпають від військових конфліктів, було систематизовано та описано те, що реально втілюється на рівні шкіл для захисту освітніх установ, визначено основні ризики і виклики, які при цьому виникають [13]. На основі цього аналізу були створені рекомендації для міністерств освіти, організацій структури ООН, міжнародних і місцевих неурядових організацій з питань захисту освітніх установ від нападів і використання шкіл у військових цілях, підтримки локальних управлінь освіти, директорів шкіл, педагогів, викладачів та інших освітніх діячів.

Відповідно до цих рекомендацій, визначено і описано заходи на рівні освітнього закладу, які визнані найбільш дієвими у даному контексті. Підкреслюється, що на рівні школи важливо, щоб замість окремих, ситуативних заходів, розроблялися і впроваджувалися загальношкільні плани безпеки і захисту конкретної освітньої установи, оскільки ризики та обставини військових дій у регіонах можуть суттєво різнитися й універсального підходу до всіх ситуацій не існує. В свою чергу, регіональні та центральні органи виконавчої влади (в тому числі управління освіти), а також міжнародні агенцій та донори, повинні підтримувати ці зусилля.

Отже, найбільш ефективними на рівні закладу освіти визначено заходи, які спрямовані на таке (за матеріалами [13]):

1) Беззбройний фізичний захист, який здійснюються для прикриття освітніх установ від потенційних нападів, мінімізації збитків від атак та забезпечення шкіл засобами самозахисту. Такі заходи можуть включати, наприклад, залучення неозброєної охорони, створення комітетів з безпеки, спорудження фізичної інфраструктури (наприклад, підземного укриття, бункерів), забезпечення присутності охорони та супроводу дітей, навчання дітей та вчителів правилам безпечної поведінки (поводження з вибухонебезпечними предметами, поведінка під час повітряних тривог тощо).

2) Збройний фізичний захист шкіл у вигляді залучення озброєної охорони і патрулів, найчастіше організовується у тих країнах, де відбувалися постійні збройні напади з боку однієї зі сторін конфлікту. Метою такого патрулювання є захисту вчителів, учнів і шкільної інфраструктури від нападів та для надання школам засобів самозахисту. У більшості випадків ці питання координуються з міністерством освіти, місцевою поліцією та силами безпеки чи іншими державними структурами (хоча деякі приватні школи реалізували такі заходи з власної ініціативи).

3) Переговори як стратегія захисту освітніх установ, використовується у тих країнах, де у керівництва шкіл та/або лідерів громад є можливість домовлялися зі сторонами збройного конфлікту (як з урядовими силами, так і з неурядовими збройними формуваннями) не нападати на школи та не використовувати їх у військових або політичних цілях. Як правило, потребує залучення третьої сторони і проводиться або у формі прямого діалогу, або із залученням дипломатичних засобів. (На наш погляд ця стратегія має багато ризиків і є неприйнятною для реалізація в системі освіти України.)

4) Створення системи раннього попередження / сповіщення для швидкого інформувати про загрози. Найчастіше для забезпечення комунікації між шкільною адміністрацією, комітетами з безпеки шкіл, батьками та іншими суб'єктами освітнього процесу використовуються мобільні телефони (sms- розсилки, повідомлення у месенжерах тощо), що дозволяє своєчасно поширювати попередження та активувалися засоби екстреної допомоги чи інші механізми реагування.

5) Альтернативні способи надання освіти - це заходи, які ініціюються на рівні школи, зазвичай у співпраці з членами громади із залученням керівних органів системи освіти в залежності від обставин щодо наявності бойових дій у регіоні. Альтернативне надання освіти допомагає зберегти доступ навчання і забезпечує структуру, порядок та психосоціальну підтримку учнів та вчителів. До найпоширеніших заходів в цьому контексті відноситься дистанційне навчання, яке активно застосовується й в українських школах.

6) Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу на рівні школи може містити, в тому числі, освітні заходи з надання психолого- педагогічної допомоги; дружнє до дитини освітнє середовище; системи переадресації; навчання для вчителів та піклувальників з різних питань; послуги для постраждалих від різних форм насильства; створення кодексів поведінки; засоби соціальної допомоги вчителям тощо.

7) Впровадження комплексних загальношкільних планів безпеки та захисту, реалізація яких вимагає потужного лідерства з боку директорів і адміністрацій шкіл з активним залученням громади і батьків. Такі плани містять комплекс заходів щодо захисту, усунення наслідків та можливих дії у відповідь. Стратегічне, комплексне планування з безпеки та захисту дозволяє врахувати заходи всіх попередньо описаних компонентів.

Зазначимо, що подібні заходи школи можуть розробляти і впроваджувати самостійно або за підтримки батьків, громади, міністерства, урядових чи неурядових організацій, в тому числі міжнародних, тощо. Ці заходи не є вичерпними, хоча і репрезентують те, що було впроваджено у деяких країнах світу (в тому числі в Україні). Важливо, що всі заходи повинні бути адаптовані у кожному регіоні для задоволення специфічних, конкретних потреб певних освітніх установ.

Отже, міжнародний досвід надання допомоги учасникам освітнього процесу дає підстави визначити психосоціальну підтримку однією з найважливіших складових створення безпечного середовища у закладі освіти. До основних компонентів психосоціальної підтримки на рівні школи відносимо [8]:

- Організацію та проведення освітніх заходів, які допомагають дітям виражати свої емоції та досвід, розвиватися розумово і емоційно, набувати відповідних навичок через гру, неформальне спілкування з однолітками і дорослими.

- Створення дружнього, безпечного середовище для навчання, яке гарантуватиме захист та підтримку усім учням. Це забезпечується через застосування педагогами під час навчання методів, що є інклюзивними, ґендерно-чутливими, вільними від принижень, зловживань, забезпечують активну участь кожного учня.

- Організацію навчання вчителів і батьків з питань надання першої психологічної допомоги дітям в ситуації гострого реагування на травмуючи події; ознайомлення з різними підходами до викладання навчальних дисциплін з урахуванням емоційного стану дитини, стратегіями подолання стресу, розвитком стресостійкості у дітей і дорослих, тощо.

- Розробка та впровадження кодексу поведінки дітей і дорослих (як на рівні окремих класів, так і на рівні школи в цілому). Прийняття правил прийнятної поведінки для вчителів та учнів має за мету підтримку безпечного, сприятливого, вільного від насильства освітнього простору, спрямовані на захист здоров'я і життя всіх учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану.

- Створення системи переадресації для направлення учнів до служб спеціалізованої психологічної або соціальної допомоги у разі потреби, (наприклад, в ситуації гострого стресового розладу або глибокої травми).

- Надання послуг потерпілим під час війни від тендерного насильства, що передбачає як первинну психологічну допомогу, так і базові послуги з охорони фізичного та психічного здоров'я, що надають медичні працівники.

- Підтримка вчителів через реалізацію заходів з отримання ними гуманітарної, психологічної і соціальної допомоги, оптимізації їх робочого навантаження, організації участі в педагогічних радах, проведенні навчання за місцем роботи, вирішенні локальних проблем, пов'язаних з викладанням навчальних дисциплін та застосуванням різних підходів у наданні психосоціальної підтримки учням тощо.

Таким чином, вищезазначені компоненти акцентують увагу на визначній ролі у наданні психосоціальної допомоги учням не тільки працівників психологічної служби закладу освіти (практичних психологів і соціальних педагогів), але й адміністрації шкіл, вчителів, а також батьків та інших піклувальників.

Світова практика застосування програм з психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу на рівні окремих закладів дає нам можливість спрогнозувати появу певних труднощів у реалізації названих компонентів. Так, сьогодні, наприклад, справжнім викликом для українських шкіл стає відкриття безпечних для навчання приміщень з доступом до бомбосховищ (укриття), забезпечення достатніми матеріальними, технічними та кадровими ресурсами для надання якісних освітніх послуг як під час очного, так і дистанційного навчання. У контексті надання комплексної психосоціальної допомоги і підтримки дітям, особливим викликом для педагогічних працівників закладу освіти може стати: нестача досвіду у розробці програм підтримки учнів різних категорій з урахуванням основних вікових особливостей їх психічного розвитку; стресовий стан самих педагогів, який заважає ефективно взаємодіяти з учнями; обмеження доступності учасників освітнього процесу до спеціалізованих професійних послуг у галузі психічного здоров'я (особливо тих, хто зазнав гострого стресового розладу або потерпає від ПТСР) тощо.

Отже, виходячи з вищезгаданого, зазначимо, що важливими аспектами надання психосоціальної допомоги дітям є, зокрема:

- просвіта і навчання дорослих (учителів, батьків, інших членів громади) з питань виявлення основних психологічних і соціальних потреб дітей, різних способів реагування на стрес, конструктивної міжособистісної взаємодії тощо (наприклад, уникнення використання дисциплінарних покарань в ситуації, коли успішність у навчанні страждає через психічні або психосоціальні проблеми дитини);

- моніторинг та задоволення існуючих психосоціальних потреб педагогів через організацію навчання вчителів з питань взаємодії з дітьми в умовах воєнного стану (наприклад, методи управління класом або способи долання власного стресу тощо);

- створення умов для психологічного розвантаження дітей шляхом проведення творчих занять, що надають учням численні та різноманітні можливості проявити себе, допомагають засвоїти різні стратегії подолання стресу тощо;

- створення системи переадресації учасників освітнього процесу за чіткими критеріями щодо отримання необхідної спеціалізованої медичної, психологічної чи соціальної допомоги за межами закладу освіти.

Висновки

Проживання учнями стресових станів різної інтенсивності, пов'язаних з воєнними подіями на території країни, часто призводить до того, що школа і процес навчання в ній стає для дітей місцем додаткового стресу, куди вони не хочуть повертатися. Тому вкрай важливо забезпечити психосоціальну підтримку учням саме на рівні закладу освіти, особливо в ситуації розлуки дітей з батьками або іншими членами родини (наприклад, у випадку примусової міграції), або в ситуації наявності гострих стресових розладів у членів сім'ї, які знаходяться поряд з дитиною. Не менш важливим є отримання психосоціальної підтримки і самими педагогами, що допоможе їм належним чином виконувати свої професійні обов'язки в складних умовах воєнного стану.

Реалізація такого багатовимірного підходу в наданні психосоціальної допомоги всім учасникам освітнього процесу передбачає використання різноманітних культурних, духовних, психолого-педагогічних практик, в тому числі реабілітації у громаді та налагодження систем переадресації для дітей і дорослих, які потребуватимуть спеціалізованих послуг у сфері психічного і психологічного здоров'я.

Література

психосоціальна допомога освітній школа

1. Вольнова Л. М. Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. 275 с.

2. Консультування в системі психосоціальної допомоги дітям і сім'ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій / авт. кол ; заг. ред. В. Г. Панок,

І. І. Ткачук. Київ: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2019. 144 с.

3. Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців / заг. ред. К. Возніцина, Л. Литвиненко. Київ: Міністерство у справах ветеранів, 2020. 192 с.

4. Підготовка вчителів до розвитку життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах: навч.-метод. посіб. / Богданов С. О. та ін. ; заг. ред. : В. М. Чернобровкін, В. Г. Панок. Київ : Унів. Вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. 208 с.

5. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: методичний посібник / Кісарчук З. Г., та ін. ; за ред. : З. Г. Кісарчук. Київ: ТОВ «Видавництво “Логос”», 2014. 207 с.

6. Психологічний словник / Синявський В. В., Сергеенкова О. П. ; за ред. : Н. А. Побірченко. URL : https://elibrary.kubg.edu.Ua/id/eprint/5980/3/O_Serhieienkova_IL.pdf.

7. Телбот К., Весселс М. Безпечні школи в Україні: концептуальна записка для Міністерства освіти і науки України від 14 серпня 2016 року. Представництво ЮНІСЕФ в Україні. 46 с. URL : http://surl.li/wvbo.

8. Чемодурова Ю. М. Організація психосоціальної допомоги та підтримки учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану. Електронний збірник наукових праць ЗОІППО. 2022. Випуск 1 (48). URL : https://drive.google.Com/file/d/1SBkHF3tyZQoDvZ7a4xOvZ5y Bm4KKqVsK/view.

9. Bonanno G. A., Galea S., Bucciareli A., Vlahov D. What predicts psychological resilience after disaster? The role of demographics, resources, and life stress. Journal of Consulting and Clinical Psychology. 2007. № 75 (5). P. 671-682.

10. Greeff A., Dutoit C. Resilience in remarried families. The American Journal of Family Therapy. 2009. № 37. Р. 114-126.

11. Safe Schools Declaration: Global Coalition to Protect Education from Attack. 2015. http://www.protectingeducation.org/sites/default/files/documents/safe_schools_declaration$final.pdf.

12. UNICEF Programming for Psychosocial Support, Frequently Asked Questions undated. URL : http://www.bettercarenetwork.org/sites/default/files/attachments/Programming% 20for%20Psychosocial%20Support%20FAQs.pdf

13. What Schools Can Do to Protect Education from Attack: Global Coalition to Protect Education from Attack. 2017. URL: http://www.protectingeducation.org/sites/default/files/ documents/technical_guide_2017.pdf.

References

1. Volnova, L. M. (2012) Psykhosotsialna dopomoha v roboti z kryzovoiu osobystistiu : navchalnyi posibnyk [Psychosocial support in working with a person in crisis]. Kyiv: NPU imeni M.P. Drahomanova [in Ukrainian].

2. Panok, V. H. & Tkachuk, I. I. (Eds.). (2019). Konsultuvannia v systemi psykhosotsialnoi dopomohy ditiam i simiam, shcho opynylys u skladnykh zhyttievykh obstavynakh vnaslidok viiskovykh dii [Counseling in the system of psychosocial support for children and families experiencing difficult living conditions as a result of military action]. Kyiv: UNMTs praktychnoi psykholohii i sotsialnoi roboty [in Ukrainian].

3. Voznitsyna, K. & Lytvynenko, L. (Eds.). (2020). Nevydymi naslidky viiny. Yak rozpiznaty? Yak spilkuvatys? Yak dopomohty podolaty? Dovidnyk dlia shyrokoho kola fakhivtsiv [Invisible consequences of the war. How to know? How to communicate? How to help?]. Kyiv: Ministerstvo u spravakh veteraniv [in Ukrainian].

4. Bohdanov, S.O., et al. (2017). Pidhotovka vchyteliv do rozvytku zhyttiestiikosti/stresostiikosti u ditei v osvitnikh navchalnykh zakladakh: navch-metod posib. [Preparing Teachers for the Development of Children's Vitality/Stress Tolerance in Educational Institutions]. V.M. Chernobrovkin & V.H. Panok (Eds.). Kyiv: Univ. Vyd-vo PULSARY [in Ukrainian].

5. Kisarchuk, Z.H., Omelchenko, Ya.M., Lazos, H.P., Lytvynenko, L.I., Tsarenko, L.H. et al. (2014). Psykholohichna dopomoha postrazhdalym vnaslidok kryzovykh travmatychnykh podii: metodychnyi posibnyk [Psychological support for victims of critical traumatic events],Z.H. Kisarchuk (Ed.). Kyiv: TOV «Vydavnytstvo “Lohos”» [in Ukrainian].

6. Syniavskyi, V.V. & Serhieienkova, O.P. (2007). Psykholohichnyi slovnyk [Psychological Glossary]. N.A. Pobirchenko (Ed.). Retrieved from: https://elibrary.kubg.edu.ua/ id/eprint/5980/3/O_Serhieienkova_IL.pdf [in Ukrainian]/

7. Telbot, K. & Vessels, M. (2016). Bezpechni shkoly v Ukraini: kontseptualna zapyska dlia Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 14 serpnia 2016 roku [Safe Schools in Ukraine: A Concept Note for the Ministry of Education and Science of Ukraine]. Predstavnytstvo YuNISEF v Ukraini. Retrieved from: http://surl.li/wvbo [in Ukrainian].

8. Chemodurova, Yu.M. (2022). Orhanizatsiia psykhosotsialnoi dopomohy ta pidtrymky uchasnykiv osvitnoho protsesu v umovakh voiennoho stanu [Organization of psychosocial assistance and support for participants in the educational process under martial law]. Elektronnyi zbirnyk naukovykh prats ZOIPPO - Electronic Collection of Scientific Works of the ZRIPGE, 1 (48). Retrieved from: https://drive.google.Com/file/d/1SBkHF3tyZQoDvZ7a4xOvZ5y Bm4KKq VsK/view [in Ukrainian].

9. Bonanno, G.A., Galea, S., Bucciareli, A., Vlahov, D. (2007). What predicts psychological resilience after disaster? The role of demographics, resources, and life stress. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 75 (5), 671-682 [in English].

10. Greeff, A. & Dutoit, C. (2009). Resilience in remarried families. The American Journal of Family Therapy, 37, 114-126 [in English].

11. Safe Schools Declaration: Global Coalition to Protect Education from Attack (2015). protectingeducation.org. Retrieved from: http://www.protectingeducation.org/sites/default/files/ documents/safe_schools_declaration$final.pdf. [in English].

12. UNICEF Programming for Psychosocial Support, Frequently Asked Questions undated. (n.d.). bettercarenetwork.org. Retrieved from: http://www.bettercarenetwork.org/sites/ default/files/attachments/Programming%20for%20Psychosocial%20Support%20FAQs.pdf [in English].

13. What Schools Can Do to Protect Education from Attack: Global Coalition to Protect Education from Attack (2017). protectingeducation.org. Retrieved from: http://www.protectingeducation.org/ sites/default/files/documents/technical_guide_2017.pdf [in English].

Размещено на Allbest.ru