Взаємозв'язок між переживанням почуття самотності та типами міжособистісних стосунків у період середньої зрілості

Гуцуляк Наталія Михайлівна,

In the article the basic approaches to the solitude concept definition are considered, on the statistical analysis basis the peculiarities of the loneliness experience of people on the 1st and 2nd stages of the middle maturity period are determined. самотність переживання зрілість

The comparative analysis and statistically proved differences of people in the age from 40 to 50 and those who aged 50 to 60 by the following parameters: "dependence on communication", "positive loneliness", "aggressiveness", authoritarian attitude towards others.

Key words: loneliness, periods of maturity, dependence on communication, alienation

Постановка проблеми. Щороку збільшується кількість людей, які вважають себе самотніми і які не знають, як самостійно можна впоратися з цим переживанням. Це не тільки особи похилого віку, а також підлітки, юнаки, особи, які досягли зрілості в своєму розвиткові. В даний час досить часто зустрічається така ситуація, що не тільки людина, яка є одинокою, відчуває самотність, але і зовні благополучна людина, яка реалізувалася в професійній сфері, має власну сім'ю, може страждати від соціальної самотності. Суб'єктивне переживання самотності, при цьому, часто абсолютно не відображає об'єктивно існуючу ситуацію.

У психолого-філософській літературі проблематика феномену самотності відображена у фундаментальних дослідженнях Л.Ю. Айвазян, Л.А. Варави, Б.М. Голоти, О.Ю. Дмитренко, С.В. Духновського, І.С. Кона, С.Г. Корчагіної, В.Г. Лашук, Д.В. Матеєва, М.М. Мовчана, О.Н. Мухіярової, О.В. Пагави, В.І. Сіляєвої, Г.С. Трубнікової, Л.Я. Фльорко та ін. Їхні дослідження, в загальному, дають можливість виділити кілька загальних ідей, що розкривають поняття самотності. По-перше, самотність є результатом дефіциту людських відносин. По-друге, самотність - це внутрішнє суб'єктивне психологічне переживання і не може бути ідентифіковане з фактичною ізоляцією. По-третє, самотність часто виступає, як неприємне переживання, стан дистресу, від якого людина прагне позбутися [1-4].

В емпіричному дослідженні ми дотримувалися підходу С.Г. Корчагіної, яка розглядає самотність, як суб'єктивне переживання людини, що виникає в умовах відсутності або нестачі задовільних соціальних зв'язків; як порушення системи міжособистісних стосунків. У зв'язку з чим, самотність, як психічний стан, має чотири основних види: відчужуюча, дифузна, дисоційована та відокремленість, які обумовлені різним співвідношенням механізмів ідентифікації і відособлення. Вчена дає таке визначення поняття самотність: "це психологічний стан людини, що відображає переживання своєї відокремленості, суб'єктивної неможливості або небажання відчувати адекватний відгук, прийняття і визнання себе іншими людьми".

Мета статті - дослідити особливості переживання самотності осіб різного періоду дорослості відповідно до характеру міжособистісних стосунків.

Методика та процедура дослідження. Рівень та особливості суб'єктивного переживання самотності досліджувалися за допомогою методик "Діагностика рівня суб'єктивного почуття самотності" (Д. Рассел та М. Фергюсон), "Диференційний опитувальник переживання самотності" (Є. М. Осін, Д.А. Леонтьєв); особливості міжособистісних стосунків - за допомогою методик "Суб'єктивна оцінка міжособистісних відносин" (С.В. Духновський) та "Діагностика міжособистісних відносин" (Т. Лірі).

Вибірка дослідження складала 60 осіб віком від 40-60 років: 30 осіб у віці від 40-50 років та 30 осіб віком від 50-60 років (28 чоловіків, 32 жінки), що проживають у місті Чернівці. Поділ досліджуваних на дві групи: від 40-50 років та від 50-60 років обумовлений тим, що середній зрілий вік є досить тривалим, а вікові, фізіологічні і психологічні процеси зазнають змін, які можуть по-різному впливати на рівень та особливості переживання почуття самотності.

Для перевірки статистичної значимості отриманих результатів та виділення значимих критичних показників, а також з метою встановлення наявних зв'язків між рівнем самотності та рівнем прояву досліджуваних ознак ми використали методи математико-статистичної обробки даних.

Аналіз результатів дослідження. Проведений нами кореляційний аналіз дозволив прослідкувати наявність взаємозв'язку між показниками, отриманими за методиками. Було окремо проведено кореляцію отриманих результатів осіб віком 40-50 р. та осіб віком 50-60 р., тобто І та ІІ етапів періоду середньої зрілості. Результати кореляційних розрахунків представлені окремо при статистичній значимості p<0,05 та p<0,01.

В ході дослідження взаємозв'язку між характеристиками (типами) міжособистісних стосунків осіб І етапу періоду середньої зрілості та переживанням ними почуття самотності, ми встановили сильні прямі кореляційні зв'язки між глибиною переживання самотності й відчуженістю (r=0,770, p<0,01), агресивним типом (r=0,736, p<0,01) та підозрілим типом ставлення до оточуючих (r=0,772, p<0,01) (див. рис. 1).

Можемо зазначити, що збільшення глибини переживання самотності призводить до високого рівня відчуженості у спілкуванні, збільшення жорсткості і ворожості по відношенню до оточуючих, а також підозрілого типу стосунків.

Крім вищезазначених кореляційних зв'язків, наявний помірний прямий взаємозв'язок глибини переживання самотності та авторитарного типу міжособистісних відносин (r=0,476, p<0,01), тобто, чим більша глибина переживання почуття самотності, тим більше проявляється авторитарність у стосунках і, навпаки. Слід зазначити, що схожі результати були отримані в дослідженні самотності С.Г. Корчагіної, в якому було виявлено наявність підозрілого типу взаємовідносин з оточуючими для осіб з переживанням почуття самотності.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що характеристики спілкування та взаємовідносин людини впливають на її переживання, особливо, на глибину почуття самотності, а також можуть викликати зміни у поведінці та самоставленні особи у віці 40-50 років.

Глибина переживання самотності має зворотній сильний взаємозв'язок з дружелюбним типом стосунків (г= -0,822, p<0,01) та зворотні помірні зв'язки з позитивною самотністю (г= -0,475, p<0,01), альтуїстичним типом ставлення до оточуючих (г= -0,418, p<0,05). Отож, чим вищий ступінь переживання почуття самотності, тим нижчий рівень дружелюбності, альтруїзму та здатності знаходити ресурс в ситуаціях самотності, менше позитивних емоцій у зв'язку з нею. Це свідчить про те, що самотні люди І етапу періоду середньої зрілості, у яких дане переживання має виражену інтенсивність, не оцінюють свого стану, як позитивного та не можуть його використовувати для власного саморозвитку чи самопізнання, крім цього, відчувають негативні емоції, пов'язані з своїм станом.

Значний прямий взаємозв'язок був виявлений між відчужуючим видом самотності та авторитарним типом ставлення до оточуючих (г=0,500, p<0,01), тобто, збільшення відчуженості призводить до більшого прояву авторитарного типу міжособистісних стосунків. Це може бути обумовлено тим, що диктаторський, владний, деспотичний характер особистості, яка лідирує у всіх видах групової діяльності, що проявляється при авторитарному типі стосунків, не вміє приймати поради інших, тому часто оточуючі відвертаються від такої людини.

Таким чином, можна стверджувати про зміни у ставленні до почуття самотності на протязі середнього зрілого віку, яке на першому етапі є більш позитивне, а на другому - негативне, пов'язане з нездатністю знаходити ресурс у ситуаціях усамітнення та відсутністю позитивних емоцій. Можливо, це пов'язано зі страхом смерті, у праці М.М. Мовчана вказується, що у віці 50-60 років переживання страху смерті зустрічається частіше, ніж у віці 40-50 років. Крім цього, виявлено відмінності міжособистісних відносин: особи 40-50 років мають вищий рівень агресивності та авторитарного типу ставлення до оточуючих, ніж особи віком 50-60 років. Ймовірно, це пов'язано з тим, що на другому етапі середньої зрілості менше соціальних контактів у порівнянні з першим етапом, наслідком чого є зменшення рівня прояву даних показників. Ще однією причиною може бути завершення переживання кризи середини життя, наприклад, О.А. Овсяник [6] вказує, що, переважно, у віці 50-60 років у жінки появляються турботи, пов'язані з вихованням внуків, а сімейне благополуччя стає основною цінністю.

За шкалою "залежність від спілкування" у осіб віком 50-60 років, на відміну від осіб 40-50 років, переважають прояви схильності шукати спілкування за будь-яку ціну, з метою уникнути ситуації усамітнення, які пов'язані з неприємними або болісними переживаннями. Особливу увагу тут необхідно звернути на рівень переживання самотності, адже високий рівень даного почуття обумовлює високий рівень залежності від спілкування.