Психологічні концепції дослідження релігійного впливу на особистість військовослужбовця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Психологічні концепції дослідження релігійного впливу на особистість військовослужбовця

Демський Валентин Володимирович кандидат психологічних наук, доцент, старший викладач кафедри психології, педагогіки та соціально- економічних дисциплін

Москалець Віктор Петрович доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та клінічної психології

Анотація

Дослідження питання релігійного впливу на психологічний стан військовослужбовців зумовлена впровадженням Служби військового капеланства у структуру силового блоку України, а також результатами психологічних досліджень як українських, так і закордонних вчених. У статті проаналізовано основні психологічні концепції фундаторів психології щодо застосування потенціалу релігійної віри в контексті збереження психічного здоров'я особистості. Теоретично розглянуто наступні концепції релігійного впливу: прагматичну; психоаналітичну; гуманістичну; екзистенційну; православну (християнську, духовну).

Встановлено, що у прагматичній концепції розглядається значення релігійного впливу для практично-дійсного покращення суспільного та індивідуального життя. Згідно з психоаналітичною концепцією, релігійне життя особистості детерміноване релігійним впливом у ранньому дитинстві, досвідом взаємин з батьком, котрий дає захист та безпечність у відповідь на слухняність. Гуманістична концепція надає важливе значення ідеалам та цінностям особистості, визнає схильність людської природи до добра та прагне поєднати вплив віри на внутрішній світ особистості з впливом зовнішнього світу. Екзистенційна концепція розглядає існування, із співвіднесеністю із такими поняттями, як свобода, свідомість та смисл, що властиві людині як духовній істоті. Православна (християнська, духовна) концепція вивчає психіку людини в контексті її релігійного світогляду. Релігійність у ній визначено як рівень, на якому виявляються суб'єктивні відносини людини з безмежним, встановлюється її особиста релігія чи ставлення до найважливіших питань та сенсів життя. Засвідчено, що потенціал душпастирства військових капеланів у роботі з військовослужбовцями позитивно впливатиме на їх психічний стан.

Перспективою подальших наукових розвідок може бути вивчення питань щодо психологічної складової релігійності особистості, обумовленості релігійного впливу на військовослужбовців від їх особистісних якостей.

Ключові слова: військовий капелан, військовослужбовці, психологічний вплив, психологічні концепції, релігія.

Abstract

Demskyi Valentyn Volodymyrovych PhD in Psychology, Associate Professor, Sciences Senior Lecturer at Department of Psychology Pedagogy and Socio-economic Disciplines, Bohdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine

Moskalets Viktor Petrovich Doctor of Sciences in Psychology, Professor, Head at Department of General and Clinical Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

PSYCHOLOGICAL CONCEPTS OF THE STUDY OF RELIGIOUS INFLUENCE ON THE PERSONALITY OF A SERVICEMAN

The study of the religious influence on the psychological state of military personnel is conditioned by the Military Chaplaincy Service introduction into the force structure of Ukraine, as well as the results of psychological research by both Ukrainian and foreign scientists. The author analyses the main psychological concepts of the psychology founders regarding the application of the religious faith potential in the context of preserving the mental health of an individual. The following concepts of religious influence are considered theoretically: pragmatic; psychoanalytic; humanistic; transpersonal; existential; Orthodox (Christian, spiritual).

It has been defined that the pragmatic concept considers the religious influence importance for the practical improvement of social and individual life. According to the psychoanalytic concept, the individual's religious life is determined by the religious influence in his/her early childhood, the experience of the relationship with the father, who gives protection and security in return for obedience. The humanistic concept gives importance to the ideals and values of the individual, recognizes the inclination of human nature to good and seeks to combine the influence of faith on the individual's inner world with the influence of the outer world. The existential concept considers existence in relation to such notions as freedom, consciousness and meaning, which are inherent in a person as a spiritual being. The Orthodox (Christian, spiritual) concept studies the human psyche in the context of his/her religious worldview. This concept regards religiosity as the level at which a person's subjective relationship with the infinite is revealed, his/her personal religion or attitude to the most important issues and meanings of life is established. It has been confirmed that the pastoral potential of military chaplains when working with military personnel will have a positive effect on the mental state of the latter.

The prospect of further scientific research can be the study of the individual's religiosity psychological component, the conditioning of religious influence on military personnel by their personal qualities.

Keywords: military chaplain, military personnel, psychological influence, psychological concepts, religion.

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується підвищеною увагою до релігії - традиційної світоглядної системи у контексті світової історії та культури. Релігія завжди була певним способом пізнання людиною світу, універсальним змістом, історично першим джерелом, з якого розвивалася суспільна свідомість. Релігія була і залишається динамічним феноменом, таким, що взаємодіє з іншими духовними явищами, але водночас і зберігає власну самототожність. Розгляду релігії як особливої цілісної системи, як самостійного складного та багатоаспектного феномену духовної культури присвячено велику кількість наукових робіт, які виконано в межах різних психологічних шкіл. Сьогодні під час ведення активних бойових дій на території України та впровадженням інституту військового капеланства актуальним є знаходження теоретичних та експериментальних конструктів дослідження релігійного впливу військового капеланства на особистість військовослужбовця. Мета статті - теоретичний огляд наукових підходів дослідження релігійного впливу на особистість в психології, виділення їх відмінностей та інваріантів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання впливу релігійної віри на психологічний стан особистості вивчали багато дослідників (Ф. Шлейермахер, С. К'єркегор, М. Хайдеггер, М. Савчин, К. Ясперс, Г. Бойзен, Дж. Олівер, В. Джеймс, П. Тілліх та інші). Однак дослідження психологічних концепцій релігійного впливу саме на особистість військовослужбовця потребують ґрунтовнішого вивчення.

Мета статті - теоретично проаналізувати основні психологічні концепції фундаторів психології щодо застосування потенціалу релігійної віри в контексті збереження психічного здоров'я особистості.

Виклад основного матеріалу. Вивчення релігійного впливу на особистість за допомогою психологічної науки дає змогу розглядати його насамперед як феномен суб'єктивної дійсності. С. Гроф, обґрунтовуючи суб'єктивну парадигму в поясненні релігійного впливу, зазначає: «Ми добре розуміємо «як» релігії, але не її «що», яке є її сутністю та природою, є живим і глибинним, таким, що його не може ігнорувати наука з посиланням на її ірраціональність, таким, що потре бує психологічного підходу» [1, с. 252].

У психологічній науці сформувалося кілька різних концепцій релігійного впливу, які умовно можна позначити як: прагматичну (У. Джеймс, Г. Олпорт); психоаналітичну (З. Фройд, Е. Фромм, К. Юнг); гуманістичну (А. Маслоу); екзистенційну (Р. Мей, В. Франкл); православну (християнську, духовну) (Б. Братусь, Н. Жигайло, М. Савчин), тощо.

Зокрема, у прагматичній концепції розглядається значення релігійного впливу для практично-дійсного покращення суспільного та індивідуального життя. Так, наприклад, в основній для психологічних досліджень релігії теорії У. Джеймса обґрунтовується реальність та цінність релігійного життя для людини. За У. Джеймсом, результат релігійного впливу можна визначити «як сукупність почуттів, дій та досвіду окремої особистості щодо того, що вона має за Божество» [2]. Цей результат, на думку вченого, включає феномени святості, навернення, молитви, містицизм. Дослідник виділяє такі якості релігійного впливу, як невиявленість, інтуїтивність, короткочасність, бездіяльність волі. Результатами пережитого релігійного впливу, на його думку, є позбавлення від занепокоєння, пізнання істин, невідомих раніше, відчуття того, що у світі відбуваються об'єктивні зміни. У. Джеймс послідовно відстоює пріоритет індивідуальної релігійності перед соціалізованою інститутоалізованою релігією, його первинність у формуванні релігії як такої.

Позицію У. Джеймса поділяє Г. Олпорт. Всі соціальні прояви релігії він розглядає як певну надбудову над індивідуальною релігійністю. Дослідник розрізняє два полюси «суб'єктивної релігійності», виділяючи людей із зовнішнім типом релігійної орієнтації, схильних використовувати релігію у власних цілях, і з внутрішнім типом орієнтації, для яких релігія є найголовнішим мотивом [3].

Згідно з психоаналітичною концепцією, релігійне життя особистості детерміноване релігійним впливом у ранньому дитинстві, досвідом взаємин з батьком, котрий дає захист та безпечність у відповідь на слухняність. З. Фройд визначив релігію як «природний феномен (людський продукт), один з яскравих результатів залежності людини від навколишнього світу» [4]. Всі соціальні явища, культуру він розглядає як систему заборон та придушення вроджених потягів індивіда, котрі сублімуються в різні форми соціальної творчості, в тому числі й релігію. Оскільки придушення інстинктивних потягів призводить до формування невротичних станів, З. Фройд уподібнює індивідуальну релігійність персональному неврозу, а релігію вважає загальнолюдським нав'язливим неврозом, джерелом якого є Едипів комплекс, тобто амбівалентне ставлення до батька. Проте З. Фройд вказував і на терапевтичні функції релігії: «благочестивий віруючий надійніше захищений від небезпеки невротичних захворювань: засвоєння універсального неврозу знімає з нього потребу формування персонального неврозу» [4]. В цілому, релігійний вплив у цій концепції можна розглядати як зв'язок між релігією та несвідомими суб'єктивними враженнями і бажаннями особистості, витоки якої знаходяться в індивідуальному дитячому досвіді індивіда. психологічний релігійний віра здоров'я

К. -Г. Юнг вважає релігійність «базовим релігійним феноменом» і визначає його як досвід, що виникає із постійного зв'язку з колективним несвідомим, з архетипами, які є «підсумком багатого досвіду нескінченного ряду предків», «психічних залишків незліченних переживань одного і того ж типу» [5]. На відміну від індивідуального несвідомого, архетипи, на думку вченого, мають не біологічну, а символічну природу, можуть відкриватися свідомості у сні, медіумічному трансі чи містичному одкровенні. За К. -Г. Юнгом, релігія є найважливішою формою прояву архетипів, а віровчення - це кодифіковані та догматизовані форми початкового релігійного впливу. Релігійність, як результат релігійного впливу, на думку К. -Г. Юнга, виникає під час переробки первинних архетипів, котрі містяться в релігійно- символічних системах, відкривають людині шлях до розуміння божественного і одночасно оберігають від зустрічі з ним. Таким чином, стверджує вчений, змістовний аспект релігійного впливу базується на матеріалі одкровень, в котрих відображається первинний досвід людства - досвід його зв'язку з священним. Психологічний аспект релігійного впливу виявляється в «особливій установці свідомості, зміненій досвідом нумінозного, що захоплює людський суб'єкт і керує ним», метою якої є збереження цілісності психічного життя, досягнення психічної рівноваги. К. -Г. Юнг вважає, що релігійна установка підсилюється спонтанним духовним одкровенням чи «автономною психічною подією» релігійного впливу. Почуття страху і любові до Бога, поєднуючись в переживанні, наявному в релігійному впливі, повертають буттю первозданний смисл, проникаючи в простір людського досвіду та рефлексії. К. -Г. Юнг вказує на особистісний характер релігійного впливу, який він визначає як «єдину, особливу, неповторну суб'єктивність індивіда, що є джерелом смислу людського життя»[6]. Втрату релігійності К. -Г. Юнг розглядає як відхід людини від своїх глибинних ресурсів, як катастрофу в масштабах не тільки окремої особистості, але й всього суспільства в цілому. На особистісному рівні ця катастрофа проявляється в збільшенні кількості випадків неврозів та депресій, загальному відчутті безглуздості життя, а соціально виражається в захопленні нетрадиційними віруваннями.

Е. Фромм, розробляючи ідеї «гуманістичного психоаналізу», переосмислює символіку несвідомого, вважаючи, що для його розуміння головними повинні бути принципи соціальної психології. Згідно з його точкою зору, соціальний характер повинен задовольнити властиві людині релігійні потреби, що визначаються основними умовами існування людського виду [7]. Е. Фромм вказує, що слово «релігія» він вживає не для позначення системи, обов'язково пов'язаної з поняттям Бога чи ідолів, а для позначення будь-якої системи поглядів і дій, що є для індивіда схемою орієнтації та об'єктом поклоніння. У такому широкому значенні жодну культуру минулого, теперішнього і майбутнього не може розглядати як безрелігійну. Даючи широке тлумачення релігійного впливу, дослідник акцентує увагу на тому, сприяє він чи протидіє подальшому розвитку людини, реалізації властивих тільки їй здібностей. Роздумуючи про типи релігійного впливу, Е. Фромм виділяє авторитарні та гуманістичні релігії, причому ця різниця, на його думку, стосується як теїстичних, так і нетеїстичних культів, а також «атеїстичного» релігійного впливу. Важливим елементом релігійних переживань авторитарного типу, вважає Е. Фромм, є підпорядкування силі, що стоїть над людиною. Гуманістична релігія, на противагу авторитарній, сконцентрована на самій людині та її здібностях. Релігійні переживання в такій релігії є «переживанням єдності з усім сущим, що ґрунтується на спорідненому ставленні до світу», переважаючим почуттям тут є радість, тоді як в авторитарних релігіях панує печаль та почуття провини [8, с. 192].

Гуманістична концепція надає важливе значення ідеалам та цінностям особистості, визнає схильність людської природи до добра та оцінює її як таку, що не потребує релігійного спасіння. Однак релігійний гуманізм прагне поєднати вплив віри на внутрішній світ особистості з впливом освіти, виховання, культури. Розуміння релігійного впливу А. Маслоу є продовженням його концепції творчої самореалізації особистості. Викладаючи свої погляди щодо природи релігійних переживань, дослідник намагається довести, що основою будь-якого з них є особливий тип індивідуальної релігійності, який він називає «пік-релігійність». А. Маслоу зазначає, що з точки зору індивіда, який набуває «пік-релігійності», кожна особистість має свою релігію, котру вона розвиває на основі власних одкровень, що розкривають їй її особисті міфи та символи, ритуали та церемоніали, причому вони мають глибокий смисл для цієї особистості та є зовсім неприйнятними для інших людей [7].

Екзистенційна концепція розглядає існування, із співвіднесеністю із такими поняттями, як свобода, свідомість та смисл, що властиві людині як духовній істоті. В руслі екзистенціального аналізу інтерпретує релігійний вплив В. Франкл [10]. Пошук смислу людського буття, прагнення до пошуку та реалізації людиною смислу свого життя В. Франкл розглядає як вроджену мотиваційну тенденцію, властиву всім людям, та називає основним рушієм поведінки і розвитку особистості. За В. Франклом, життя наповнюється смислом тільки завдяки прилученню до трансцедентних цінностей - смислових універсалій, що узагальнюють досвід людства. На відміну від цінностей як універсалій, смисл є унікальним для кожної людини і для кожного моменту її життя, людина не придумує смислу, а знаходить його в об'єктивній дійсності.

За В. Франклом, усвідомлення існування, моральна відповідальність можливі тільки у релігійної людини, Бог в його концепції (логотерапія) - це співрозмовник у внутрішньому діалозі, до якого звернуті потаємні думки людини, її персоналізована совість. Совість В. Франкл називає «підсвідомим Богом», що є в кожній людині; у кожної людини є глибинне прагнення до спілкування з Ним, хоча у багатьох це прагнення глибоко витіснене. «Релігійне відродження» людини є процесом «трансформації релігійного впливу - від схованого в тумані і темряві Бога до Бога явленого» [10]. На думку В. Франкла, людство рухається до персональної, глибоко особистої релігійності, в якій кожен знайде свою власну мову спілкування з Богом. Розуміння релігійної віри у В. Франкла має мало спільного з вузькоконфесійними уявленнями. Дослідник визначає її як «всеохоплюючу віру в смисл», визнає, що ставити питання про смисл життя - значить бути релігійним. Релігійний вплив в концепції В. Франкла постає як досвід приєднання до поля смислових універсалій, відкритості, довіри, відповідальності перед Над-смислом чи Богом.

На думку американського екзистенціального психолога та психотерапевта Р. Мея, питання ставлення до життя - це зрештою питання релігії. Релігія дає людині впевненість в сенсі життя, віру в кінцеву цінність свого «Я» та самоцінність інших індивідуумів, переконаність в сенсі світобудови, допомагає подолати власні відчуття невпевненості, надає впевненості та мужності, необхідні для того, щоб жити. «Серед пацієнтів, які вступили в другу половину свого життя, - вказує Р. Мей, - не було жодного, чия проблема наприкінці не зводилась би до пошуку релігійного погляду на життя. Перед ними стоять завдання пошуку сенсу свого життя, а через нього - розуміння кінцевого смислу існування» [11].

За символічного підходу релігію визначено як модель, що формує пізнавальний та емоційний людський ресурс через священні символи. Таке розуміння релігії пов'язане з тим, що саме символи є єдиним способом виразити те, що не належить до реальності повсякденного впливу. Як зазначає Р. Белла [12], розуміння зла, смерті, страждань приводить до постановки глибоких питань про смисл цього, на який не дають відповіді повсякденні категорії причини та наслідки. Релігійна система символів, на думку вченого, сприяє виробленню концепції буття, космології та задовольняє потребу людини в поясненні світу. Вивчення символічної природи релігійного впливу який він здійснює на особистість, можна здійснити через аналіз релігійно- символічної системи, яку складають ритуал, міф, етос та світогляд.

Серед сучасних вітчизняних дослідників можна відмітити Б. Братуся, Н. Жигайло, М. Савчина та інших, котрі є представниками концепції християнської психології як галузі знання, що вивчає психіку людини в контексті її релігійного світогляду. Зокрема, в концепції Б. Братуся релігійність визначено як рівень, на якому виявляються суб'єктивні відносини людини з безмежним, встановлюється її особиста релігія чи ставлення до найважливіших питань та сенсів життя [13].

Згідно поглядів М. Савчина завдяки релігійним діям (молитва, каяття, прощення та інше) більшою чи меншою мірою «знімається» соматична та соціальна детермінація внутрішнього світу та поведінки особистості [14, с. 80].

За Н. Жигайло - «Джерелами формування духовності особистості є: наука, культура, мистецтво; читання наукової, художньої, публіцистичної та релігійної літератури; участь у релігійних обрядах; молитва - розвиток душі; церковне мистецтво; християнська філософія; природа, спорт тощо [15, с. 51]. А. Олійник стверджує, що «віра і культ є суто психологічними явищами», тому зараховує до релігійного впливу особистості «емоційні переживання, духовно- моральні пошуки, ціннісно-орієтаційні вибори» [16].

Висновки

Таким чином, смислова природа релігійного впливу у психологічних концепціях постає як трансцедентний Смисловий Універсум, Над-смисл чи Бог (В. Франкл), система релігійних значень та смислів, закріплених в догматиці (М. Савчин), як первозданний смисл буття, закріплений в архетипах, що пронизує простір людського досвіду та рефлексії (Е. Едингер), ставлення до найважливіших питань та смислів життя, світ внутрішніх граничних значень та смислів (Р. Мей, Б. Братусь), символи, що є концентрованим вираженням релігійних значень та смислів (З. Фройд, К.Г. Юнг та ін.). Можемо констатувати, що у воєнний період релігійність військовослужбовців тільки зростає. Тому доцільно залучати військових капеланів, які використовують широкий спектр психологічного інструментарію під час своєї душпастирської діяльності, до роботи зі збереження психічного здоров'я військовослужбовців.

Напрямками подальших досліджень може бути вивчення питань щодо психологічної складової релігійності особистості, обумовленості релігійного впливу на військовослужбовців від їх особистісних якостей.

Література

1. Гроф С. Психологія майбутнього. Пер. Я. Вінницька, О. Редчиць. Львів : Terra Incognita, 2019. 400 с.

2. Curtis W. Hart. William James' «The Varieties of Religious Experience» Revisited. Journal of Religion and Health. 2008. Vol. 28. № 4. P. 516-524.

3. Allport G. W. The person in psychology: selected essays. Boston : Beacon Pr, 1968. 440 р.

4. Freud S. The Future of an illusion. London : Penguin, 2008. 112 p.

5. Юнг К. -Г. Архетипи і колективне несвідоме. Пер. К. Котюк. Львів : Астролябія, 2018. 608 с.

6. Edinger E. Ego and Archetype. Boston; London : Shambhala, 1992. 328 р.

7. Фромм Е. Мати або бути? Пер. Г. Яновська. Харків : КСД, 2020. 304 с.

8. Предко О. І. Психологія релігії: історія, теорія, релігієзнавчі виміри : монографія. Київ: Центр навчальної літератури. 278 с.

9. Maslow А. Toward a Psychology of Being. New York : Start Publ. LLC, 1968. 228 р.

10. Франкл В. Лікар та душа. Основи логотерапії. Харків : КСД, 2016. 320 с.

11. May R. The cry for myth. New York : Norton, 1991. 320 р.

12. Корнілов В. С., Ніколаєнко В. Л. Функціоналістська стратегія визначення релігії Роберта Ніллі Белла. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Соціологічні науки. 2018. № 3-4 (38-39). С. 38-45.

13. Братусь Б. С. До проблеми людини в психології. Методологічні і теоретичні проблеми психології : хрестоматія / упоряд. З. С. Карпенко, І. М. Гоян. Івано-Франківськ : Плай, 2000. С. 4-11.

14. Савчин М. В. Духовна парадигма психології : монографія. Київ : Академвидав, 2013. 224 с.

15. Жигайло Н., Харко О. Розвиток духовних цінностей як спосіб формування стресостійкості в умовах дистанційного навчання. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2021. Вип. 10. С. 46-52.

16. Олійник А. В. Релігійна віра як чинник протидії суїцидальним тенденціям у середовищі студентської молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : 19.00.07. Івано-Франківськ. 2010. 20 с.

References

1. Hrof, S. (2019). Psykholohiia maibutnoho [Psychology of the future]. Lviv : Terra Incognita. [in Ukrainian].

2. Curtis, W., Hart. (2008). William James' «The Varieties of Religious Experience» Revisited. Journal of Religion and Health, 28, 4, 516-524.

3. Allport, G., W. (1968). The person in psychology: selected essays. Boston : Beacon Pr.

4. Freud, S. (2008). The Future of an illusion. London : Penguin.

5. Iunh, K.-H. (2018). Arkhetypy i kolektyvne nesvidome [Archetypes and the collective unconscious]. Lviv : Astroliabiia. [in Ukrainian].

6. Edinger, E. (1992). Ego and Archetype. Boston; London : Shambhala.

7. Fromm, E. (2020). Maty abo buty? [To have or to be?]. Kharkiv : KSD. [in Ukrainian].

8. Predko, O. I. (2005). Psykholohiia relihii: istoriia, teoriia, relihiieznavchi vymiry [Psychology of religion: history, theory, religious dimensions]. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury. [in Ukrainian].

9. Maslow, А. (1968). Toward a Psychology of Being. New York : Start Publ. LLC.

10. Frankl, V. (2016). Likar ta dusha. Osnovy lohoterapii [The doctor and the soul. Basics of logotherapy.]. Kharkiv : KSD. [in Ukrainian].

11. May, R. (1991). The cry for myth. New York : Norton.

12. Kornilov, V., Nikolaienko V. (2018). Funktsionalistska stratehiia vyznachennia relihii Roberta Nilli Bella [Functionalist strategy for defining religion by Robert Nellie Bell]. Aktualni problemy sotsiolohii, psykholohii, pedahohiky. Sotsiolohichni nauky - Actual problems of sociology, psychology, pedagogy. Sociological sciences, 3-4(38-39), 38-45.

13. Bratus, B. (2000). Do problemy liudyny v psykholohii [To the human problem in psychology]. Metodolohichni i teoretychni problemy psykholohii - Methodological and theoretical problems of psychology. Ivano-Frankivsk : Plai, 4-11. [in Ukrainian].

14. Savchyn, M. (2013). Dukhovna paradyhma psykholohii [Spiritual paradigm of psychology]. Kyiv : Akademvydav. [in Ukrainian].

15. Zhyhailo, N., Kharko, O. (2021). Rozvytok dukhovnykh tsinnostei yak sposib formuvannia stresostiikosti v umovakh dystantsiinoho navchannia [Development of spiritual values as a way of forming stress resistance in distance learning conditions.]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia psykholohichni nauky - Bulletin of Lviv University. Psychological sciences series, 10, 46-52.

16. Oliinyk, A. (2010). Relihiina vira yak chynnyk protydii suitsydalnym tendentsiiam u seredovyshchi studentskoi molodi [Religious faith as a factor in counteracting suicidal tendencies among student youth]. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru