Соціально-психологічні особливості сімейних конфліктів у процесі розлучення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні особливості сімейних конфліктів у процесі розлучення

Хараджи Марина Вікторівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Шаровара Оксана Геннадіївна здобувачка першого курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності "Практична психологія", група ПП-11пмз, кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

У статті проведений психологічний аналіз концептуальних підходів до вивчення проблеми сімейних конфліктів у процесі розлучення, викладаються теоретичні основи дослідження, розглядаються соціально-психологічні особливості сімейних конфліктів у процесі розлучення. Також в статті виділені типи розриву подружніх відносин, що дозволяють як класифікувати дезадаптивну поведінку, але й зрозуміти приховані психологічні причини руйнації сім'ї. У роботі акцентується, що ситуація припинення відносин насправді є серію епізодів сімейного неблагополуччя, що об'єднуються на стадії розпаду сім'ї: емоційна, фізична, пробна, юридична, психологічна. Розглянуті стадії дозволяють уявити ситуацію розлучення як багатоплановий процес, що триває у часі та виходить за межі юридичного рішення. У сім'ї після розлучення створюється специфічна система відносин, формуються зразки поведінки, які нерідко представляють альтернативу цінностям і нормам, на яких грунтується даний соціальний інститут. Не завжди розлучення - деструктивне явище для сім'ї: чимало життєвих ситуацій, коли у разі розлучення покращується атмосфера в сім'ї, змінюються на краще умови формування особистості дитини, припиняються негативні впливи на членів сім'ї подружніх конфліктів тощо. В роботі описано дослідження В. Сисенко з проблем стійкості сім'ї та подружніх конфліктів. Сімейний конфлікт - це протистояння між членами сім'ї, що передбачає їхню активність щодо подолання протиріч між ними. Сімейні конфлікти зазвичай пов'язані з прагненням людей задовольнити ті чи інші потреби або створити умови для їхнього задоволення без урахування інтересів партнера. Конфлікт породжується не однією, а комплексом причин, серед яких умовно можна виділити основну. Як основні причини конфлікту виступають, незадоволені потреби подружжя, різне розуміння сімейних ролей, неадекватні та суперечливі сімейно-шлюбні уявлення та очікування. Конфлікти поділяються на приховані та явні, в їх основі лежить відсутність взаємної згоди та домовленості. Подана у статті інформація свідчить про те, що проблема вивчення сімейних конфліктів у процесі розлучення є нині важливою і актуальною проблематикою.

Ключові слова: сім'я, конфлікт, сімейний конфлікт, розлучення, мати, батько, дитина. розлучення психологічний сімейний

Kharadzhy Marina Viktorivna Candidate of Psychological Sciences Associate Professor of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Sharovara Oksana Henadiivna first-year of the second (master's) level of higher education in the specsalty "Practical Psychology" group PP-11pmz, Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL FEATURES OF FAMILY CONFLICTS IN THE DIVORCE PROCESS

The article deals with a psychological analysis of conceptual approaches to the study of the problem of family conflicts in the process of divorce, outlines the theoretical foundations of the study, and considers the socio and psychological features of family conflicts in the process of divorce. Also, the article highlights the types of marital breakdown. It gives the opportunity to classify maladaptive behavior and understand the hidden psychological reasons for the family breakdown. The article emphasizes that the situation of the relationship breakdown is actually a series of episodes of family problems united at the stage of family breakdown: emotional, physical, trial, legal, psychological. The considered stages give the opportunity to imagine the situation of divorce as an ongoing multifaceted process, going beyond the legal solution. After divorce the family has a new specific system of relations and new patterns of behavior which often represent an alternative to the values and norms of this social institution. Divorce is not always destructive for the family. In many cases divorce improves family atmosphere, changes to the best conditions for the formation of the child's personality, negative effects on family members by marital conflicts are stopped and so on. This article describes V. Sysenko's research on the problems of family stability and marital conflicts. Family conflict is a confrontation between family members, which implies that they are active in overcoming their differences. Family conflicts are usually related to peoples' desire to satisfy some needs or create conditions for their satisfaction without accounting for the interests of the partner. The conflict is caused by a complex of reasons, among which the main one can be conventionally highlighted. The main causes of the conflict are the unmet needs of spouses, the different understanding of family roles, inadequate contradictory concepts and expectations about family and marriage. Conflicts are divided into hidden and open, based on lack of consent and agreement. The information presented in the article shows that today the problem of studying family conflicts in the process of divorce is important and actual.

Keywords: family, conflict, family conflict, divorce, mother, father, child.

Постановка проблеми. Сім'я є однією з головних цінностей гуманістично-орієнтованого суспільства. Благополуччя та стабільність суспільства, його перспективи, як і якість життя окремих громадян залежать від сприятливого клімату в сім'ях. Безумовно, створення здорової сім'ї - це складне завдання у кризових умовах сучасного соціуму, у якому сумарний пресинг середовища "перевіряє на міцність" всі основи гармонійного співіснування людей у різних групах, у тому числі й в сім'ї.

Однією з найчутливішою із сфер у цій ситуації є подружні взаємини, які, з одного боку багато в чому визначають таке поняття, як "родина", а з іншого - є значною мірою персональною зоною відповідальності партнерів, які об'єднуються для створення нового "осередку суспільства". Нині важливим стає вивчення внутрішньо-сімейних відносин. Ця проблема розглядається з точки зору психології, соціології, конфліктології та інших соціальних наук, оскільки зачіпає об'ємний пласт різних взаємозалежних феноменів та типів соціальних відносин, що визначають специфіку сімейних відносин.

Розглядаючи сім'ю як первинну соціальну групу, що проживає різні етапи міжособистісних зіткнень інтересів, необхідно взяти до уваги сімейний конфлікт. Насамперед варто відзначити зростання кількості розлучень за останні роки в країні. Це говорить про наявність проблем у сфері сімейно- шлюбних стосунків. Конфлікти між подружжям можуть розвиватися з різним ступенем інтенсивності та призводити до більш тяжких наслідків.

Сімейний конфлікт - це поширене явище у суспільстві. Кількість факторів, що сприяють виникненню конфліктів у сім'ях, швидше збільшується, ніж зменшується. Незважаючи на це, досліджуючи феномен конфлікту, вчені приходять до висновку, що усунути його не тільки неможливо, а й не потрібно, оскільки сімейні конфлікти можуть бути як деструктивними, так і конструктивними. Важливо, щоб кількість конструктивних конфліктів значно переважала над деструктивними.

Більшість сімейних конфліктів виникають саме в процесі розлучення. Розлучення знаходиться на одному з перших місць за рівнем стресу у людей, які проживають цю подію. Проблема виявлення сутності, причин, форм прояву сімейних конфліктів в процесі розлучення є на сьогодні особливо актуальною для науки, оскільки у період трансформації суспільства зріс показник розлучень, особливо серед молодих сімей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психології категорія "конфлікт" має досить багату історію свого вивчення. До розгляду різних форм даного психологічного явища зверталися представники практично всіх наукових шкіл та течій психології (А. Адлер, Д. Долар, Д. Креч, Г. Лебон, К. Левін, К. Лоренц, У. Мак-Дугалл, Н. Міллер, С. Сігель, 3. Фрейд, К. Хорні та ін.).

Також вивченню сімейних конфліктів присвячено праці: М. Соловйова, С. Седельнікова, Т. Гурко, Н. Рімашевської, Н. Малярової, H. Наріцина, К. Левіна, А. Шмельова, А. Анцупова. У роботах саме цих авторів знайшли відображення окремі питання конфліктів у сім'ї, зокрема розлучення, причини конфліктів, форми конфліктної взаємодії. Виявлення причин сімейних конфліктів та знаходження шляхів їх вирішення досліджувалися у роботах В. Сисенко, С. Ключнікова А. Росс, А. Ощепкової, М. Етштейна, В. Шейнова та ін.

Науковими пошуками в темі подружніх стосунків та сім'ї займалися такі психологи як Т. Андрєєва, М. Веллер, А. Волкова, С. Голод, Є. Зрітнєва, О. Карабанова, Г. Кочарян та А. Кочарян, В. Сисенко, Н. Соловйов, Л. Сіляєва, А. Харчев, Л. Шнейдер та ін. Розлучення як фактор, який здійснює потужний вплив на всіх членів сім'ї, на процеси виховання та соціалізації у сім'ї описували такі вчені як О. Антонов, М. Мацковська, І. Пустовалов, Л. Савінов, О. Синельник, О.Черняк та інші.

Однак аналіз публікацій показує, незважаючи на значний обсяг накопиченого теоретичного та емпіричного матеріалу, соціологічних та психологічних дослідженнь, що присвячені безпосередньо розлученню та сімейним конфліктам під час розлучення є недостатнім і потребує глибших досліджень.

Мета статті - теоретично обґрунтувати соціально-психологічні особливості сімейних конфліктів у процесі розлучення.

Виклад основного матеріалу. Розлучення є процесом, який впливає, на більшість обставин соціального побутування колишнього подружжя. Зокрема, на їх фінансові потреби та можливості, психологічний та фізіологічний стан. А також ідентичність особистості, повсякденні практики людини та системи індивідуальних уподобань, стосунки в сім'ї та соціумі (у тому числі з друзями та батьками), навіть релігійні погляди [9, с. 164].

Сімейний конфлікт під час розлучення є формою висловлювання дезадаптивної поведінки колишнього подружжя, в основі якого лежать різні типи реакцій. Розглянемо деякі з них.

Дезадаптивні реакції типу "грюкнути дверима" є деструктивними, оскільки містять установку на розрив відносин. Подібний розрив може виражатися в категоричному судженні про неможливість подальших відносин, образливих і принижуючих висловлювань з метою заподіяти біль, що викривають фрази у звинуваченнях в гріхах і т. д. У всіх ситуаціях категоричне переривання відносин свідчить не стільки про наступальний характер або впевненість ініціатора, скільки про нестерпність хворобливих переживань. Саме тому подібні ситуації відрізняються як різкістю, так і небагатослівністю. Разом з тим, ситуація, що розглядається, нерідко має продовження, її учасники готові після певного часу до продовження діалогу. Конфліктна ситуація нерідко вирішується за формулою "розлучимося друзями".

Така формула припинення відносин зовні має "цивільний характер", а аргументом нерідко є фраза "ми ж інтелігентні люди". Разом з тим, спостерігається холодність, стриманість, контрольованість відносин, що свідчить про відсутність емоційної залежності один від одного.

Досить типовою деструктивною реакцією можна назвати бажання "віддячити по заслугах". У таких відносинах характерна не тільки особиста злопам'ятність одного з подружжя, але і ймовірна тривалість періоду відносин, що травмують, у ході яких утворився потужний заряд негативних емоцій. Ця реакція свідчить про невипадковість розриву і про конфлікт, який давно набирає сили [6, с. 73-80].

У сімейних конфліктах, що призводять до розлучення, нерідко виникає реакція на кшталт "покарати гривнею". Подібні дії вимагають від сторони, що переслідує, значних зусиль і навіть матеріальних витрат на судові позови. Рішучість дій пояснюється тим, що, ймовірно, матеріальна мотивація значно домінувала в подружніх відносинах і оголилася як найбільш природна форма захисної реакції чоловіка/дружини.

Дезадаптивний розрив у подружніх відносинах може набувати форми "приниження заради болю", тобто спроб фактично позбавити інший бік батьківських прав. Психологічним підґрунтям подібної розв'язки, можливо, є початкова спрямованість особистості одного з подружжя на дитину, де іншим відносинам у сім'ї відводилося другорядне місце. Додатковим поясненням є, можливо, впевненість у батьківських почуттях, з іншого боку конфлікту та використання дитини як "живої зброї" подружньої помсти. Крім цього привласнення права на дитину може бути формою інтуїтивного бажання повернути чоловіка/дружину, що йде, оскільки дитина символізує щасливий подружній союз.

Отже, виділені типи розриву подружніх відносин дозволяють як класифікувати деадаптивну поведінку, але й зрозуміти приховані психологічні причини руйнації сім'ї.

Ситуація припинення відносин насправді є серією епізодів сімейного неблагополуччя, що об'єднуються на стадії розпаду сім'ї: емоційна, фізична, пробна, юридична, психологічна.

Емоційна стадія розпаду сім'ї виникає раніше за інших і носить дифузний характер, пронизуючи інші епізоди неблагополучного життя. Таке явище невипадкове, оскільки емоції як особливі реакції, що є спектром переживань за шкалою "добре - погано", функціонують у вигляді особливо чутливого індикатора міжособистісного благополуччя в сім'ї [5].

Фізична стадія проявляється у розподілі особистого простору подружжя і може виражатися навіть у веденні роздільного господарства. Така стадія нерідко має затяжний характері і з урахуванням реальних побутових можливостей може тривати невизначено довго.

Пробна стадія є спробою подружжя деякий час жити окремо для випробування та лікування. У багатьох випадках смуга сімейних негараздів завершується юридичним розлученням, хоча досвід негативних переживань невдалого сімейного життя може продовжуватися і припиниться лише з настанням психологічного розлучення, коли важкі переживання забуті, психологічні травми зцілені, а прийняті життєві рішення повністю задовольняють індивідуальні потреби.

Розглянуті стадії дозволяють уявити ситуацію розлучення як багатоплановий процес, що триває у часі та виходить за межі юридичного рішення. У сім'ї після розлучення створюється специфічна система відносин, формуються зразки поведінки, які нерідко представляють альтернативу цінностям і нормам, у яких грунтується інститут.

Не завжди розлучення - деструктивне явище для сім'ї: чимало життєвих ситуацій, коли у разі розлучення покращується атмосфера в сім'ї, змінюються на краще умови формування особистості дитини, припиняються негативні впливи на членів сім'ї подружніх конфліктів тощо.

В. Сисенко, автор досліджень з проблем стійкості сім'ї та подружніх конфліктів, в результаті аналізу наслідків розлучень зробив такі висновки:

а) більшість розлучених чоловіків і жінок не мають можливості (бажання) одружитися, а значна частина розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не входить у повторний шлюб;

б) можливості народження дітей розлучених жінок залишаються нереалізованими, що вкрай негативно впливає на процеси розширення відтворення населення;

в) внаслідок розлучень збільшується чисельність неповних сімей, у яких дитина виховується одним із батьків;

г) зростання безбатьківщини при живому батькові збільшує ймовірність поведінки, що відхиляється серед підлітків, негативно впливає на їх успішність;

д) розлучення створює травмуючи ситуації, здатні викликати нервово- психічні розлади як у батьків, так і у дітей [4].

До них, перш за все, відноситься психічний і навіть фізичний стан жінки- матері, що різко погіршився. І це зрозуміло, бо розлучення є для багатьох жінок (і особливо тих, що залишилися з дітьми) одним із найсильніших потрясінь у житті і, як відзначають дослідники, часто веде до виникнення психологічного синдрому (стан занепокоєння, невпевненості, страху, втрати рівноваги тощо).

У стані, що переповнюють її горем і соромом, мати нерідко у всіх проблемах звинувачує батька, виховує в дітей почуття ненависті і зла щодо нього, яке обертається потім проти батька, а й проти інших родичів з його боку. Наслідки розлучень (чи інших обставин, які розділяють сім'ю) сильніше позначаються на хлопчиках, ніж дівчатках. Вони стають некерованими, агресивними, втрачають самоконтроль. Їхня поведінка, як у школі, так і вдома більш інфантильна, ніж у дітей із повних сімей.

Ця особливість поведінки проявляється від двох місяців до кількох років з часу розлучення, але після цього періоду багато проблем згладжуються. Частим наслідком розпаду сім'ї є зміна взаємин дитини з мамою. Іноді виникає загострене почуття жалості та ніжності до неї, іноді звинувачує матір у тому, що батько пішов. Тим більше, якщо в ньому вона бачила і цінувала такі якості, які могла не помітити мати, або не знала про ті сторони батьківського характеру, які з'явилися джерелом розчарування для матері. Внаслідок цього дитина починає критично ставитися до неї і, таким чином, втрачає для себе і другого із батьків.

Збільшення відстані між ними виникає і тоді, коли мати, засмучена своїм горем і новими додатковими турботами, не знаходить достатнього часу для занять з дитиною. Буває і так, що дитина в таких випадках розглядається залишеною жінкою як зайвий тягар, що ускладнює її подальші життєві перспективи. Виникає звідси грубе, часом несправедливе ставлення матері до дитини найзгубнішим чином позначається на моральному розвитку, втім, як і "жертовна материнська любов" [3].

О. Кронік виділяє шість подій, що змінюють відносини в сім'ї. Представимо їх за спаданням: поява дитини, вихід на роботу, покупка або отримання власної житлової площі, розлука подружжя, початок спільного проживання, конфлікт подружжя з батьками або іншими членами сім'ї.

Більшість авторів вважають, що сам факт укладання шлюбу і перший рік життя є першою кризою в житті молодого подружжя. Для молодого подружжя властиво ідеалізувати як партнера, так і майбутнє життя в сім'ї. Якщо подружжя не виправдовує очікувань одне одного, це може бути основною причиною для сімейного конфлікту.

Е. Калмикова, О. Трапезнікова вважають, що на цьому етапі відбуваються: розподіл ролей між подружжям, і як наслідок цього явища можуть відбуватися перші конфлікти; формується власна система сімейних цінностей молодої сім'ї; можуть виникати непорозуміння та відкидання сімейних цінностей батьків чоловіка [1].

Таким чином, можна зробити висновки, що більшість дослідників пов'язують інтенсивні прояви криз на етапах циклу життя сім'ї з освоєнням подружжя функцій батьківства та виховання дітей та з її припиненням. І ці етапи можна розглядати як нормативні кризи у розвитку сім'ї.

У. Гуд визначає 4 основні групи факторів, що впливають на процес розірвання шлюбу:

1) можливий взаємозв'язок соціального класу людини при народженні та поглядами на розлучення;

2) різні види суспільного впливу та тиску на людину при розлученні (як приклад, засудження розірвання шлюбних відносин членами сім'ї);

3) методи вибору майбутнього чоловіка/дружини;

4) складність адаптації між подружжям із різних соціальних верств.

Е. Кюблер-Росс запропонував таку модель стадій як DABDA (від англ.: denial, anger, bargaining, depression and aceptance) [4].

1) Стадія гніву - перша реакція є спростуванням. На цій стадії люди заперечують те, що відбувається, і не вірять у дійсність. Людина нездатна визнати, що відносини закінчено і може продовжити шукати уваги колишнього партнера.

2) Коли стадія заперечення добігає кінця, то в людини виникає гнів. Постають питання: "хіба це справедливо?", "як це могло статися зі мною, я стільки робив/робила?", "чому це сталось?". З'являється озлобленість до партнера, можуть виникати ідеї помсти, зустрічаються маніпуляції дітьми.

3) Переговори чи торг. Третя стадія включає надію, що шлюб можна зберегти. Партнер, вчинок якого спричинив розлучення, може переконувати чоловіка/дружину, що ситуація більше не повториться. Приклад: "Я можу змінитись. Будь ласка, дай мені шанс". Застосовуються маніпуляції повернення партнера, у яких можуть залучатися родичі і друзі.

4) Депресія. Під час четвертої стадії виникає відчай. Спроби зберегти шлюб, які були здійснені на третій стадії, не увінчалися успіхом. Людина може більшу частину часу проводити на самоті, уникати соціальних контактів. Часто знижується самооцінка, відсутня віра у можливість зустріти нового партнера. З'являється почуття самотності, можуть з'являтися неврози та різні порушення у поведінці.

5) Прийняття/адаптація. Нарешті партнер відмовляється від усіх спроб до відновлення відносин. На цьому етапі відбувається адаптація до нових умов. Новий розподіл обов'язків у сім'ї, пошук нової роботи, стабілізація фінансово- економічного стану тощо [2].

Розглянемо розлучення, як ненормативну криза сім'ї, головним змістом якої є стан дисгармонічності, зумовлений порушенням гомеостазу системи сім'ї, що потребує реорганізації сім'ї як системи. З цього погляду розлучення - це результат кризового розвитку відносин подружжя.

Кризовий характер цієї події (навіть якщо розлучення здійснюється за згодою обох партнерів) обумовлений тривалістю та болісністю переживань членів сім'ї та її дестабілізуючим впливом на всю сімейну систему. Навіть через тривалий час після припинення відносин зберігаються психологічні наслідки розставання (як правило, що актуалізується у зв'язку з синдромом річниці). У ситуації розлучення, як правило, відсутня соціальна та психологічна підтримка. Часто розлучення супроводжують довгі судові позови та інші юридичні складнощі, що виникають у процесі.

Розлучення в людей забирає як фізичні сили, так й душевні, більш ніж будь-який інший тип стресової ситуації. Кинутих і розлучених людей з кожним роком все більше в лікарнях для душевнохворих, люди, що належать до такої категорії осіб, велика ймовірність смерті від серцево-судинних захворювань, раку, цирозу печінки, а також вони більш схильні до смерті внаслідок нещасного випадку, суїциди. Жінки середнього та літнього віку переживають наслідки розлучення особливо болісно. Оскільки жінки, яких називають хранительками домашнього вогнища, часто цілком присвячували себе створенню сім'ї, господарюванню та вихованню дітей, а потім виявили себе "викинутими" після довгих років подружнього життя. В результаті жінки, які опинилися в такій життєвій ситуації, виявляються погано пристосованими до того, щоб самостійно справлятися з фінансовими проблемами в сучасному суспільстві.

До конфліктних подружніх союзів відносяться такі, в яких між подружжям є сфери, де їхні інтереси, потреби, наміри та бажання постійно приходять у зіткнення, породжуючи особливо сильні та тривалі негативні емоції.

Висновки

Сімейний конфлікт - це протистояння між членами сім'ї, що передбачає їхню активність щодо подолання протиріч між ними. Сімейні конфлікти зазвичай пов'язані з прагненням людей задовольнити ті чи інші потреби або створити умови для їхнього задоволення без урахування інтересів партнера. Конфлікт породжується не однією, а комплексом причин, серед яких умовно можна виділити основну. Як основні причини конфлікту виступають, незадоволені потреби подружжя, різне розуміння сімейних ролей, неадекватні та суперечливі сімейно-шлюбні уявлення та очікування. Конфлікти поділяються на приховані та явні, в їх основі лежить відсутність взаємної згоди та домовленості.

Розлучення - радикальний спосіб вирішення подружніх конфліктів. Йому передує процес, що складається з трьох стадій: емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байдужості подружжя один до одного, втрати довіри та любові, фізичне розлучення, що призводить до роздільного проживання, юридичне розлучення, що вимагає правового оформлення припинення шлюбу.

Література