Батьківське ставлення як чинник "я- концепції" підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Батьківське ставлення як чинник "я- концепції" підлітка

доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри психології Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

Анотація

Актуальність У сучасному суспільстві особливої уваги потребує вивчення "Я-концепції" підлітка та зв'язку її компонентів із характеристиками батьківського ставлення.

Мета: дослідження особливостей "Я-концепції" підлітків у залежності від характеристик стилю батьківського ставлення.

Методи. Тест-опитувальник батьківського ставлення Г.Я. Варга та В.В. Століна, методика дослідження самоставлення В.В. Століна - С.В. Пантілєєва, проективна методика "Неіснуюча тварина" М.З. Друкаревич

Результати Визначенно стилі батьківського ставлення та виховних стратегій. Виявлено типи сімей із конструктивним та неконструктивним стилем батьківського ставлення. Встановлено особливості проекції "образу-Я" та характеристик самоставлення підлітків, як компонентів їх "Я-концепції" у залежності від конструктивності стилю батьківського ставлення Виявлено кореляційні зв'язки характеристик батьківського та материнського ставлення із компонентами самоставлення підлітків.

Висновки. Встановлено, що неконструктивний стиль батьківського ставлення представлений у матерів переважно інфантилізацією, відштовхуванням та симбіозом, а у батьків - відштовхуванням, авторитарною гіперсоціалізацією та інфантилізацією, тобто матері більш схильні до симбіотичного злиття, а батьки до авторитаризму.

Виявлено, що для підлітків з сімей з неконструктивним стилем батьківського ставлення характерні недостатня стабільність "Я- концепції", суперечливість "образу-Я" й неадекватність самооцінки, залежність від ситуативних впливів, зниження глобального самоставлення, самоповаги, аутосимпатії, самоприйняття й самозацікавлення. При цьому, прагнення до соціального визнання поєднується із пасивністю, несамостійністю та схильністю до агресії, як відповіді на тривожні очікування негативного ставлення з боку значущих соціальних фігур.

Показано, що на самоставленні підлітків позитивно позначається кооперація у батьківському ставленні, яка є більш впливовою, якщо проявляється у материнської поведінці ніж у батьківської. Порушення батьківського ставлення негативно пов'язане, як із глобальним самоставленням підлітків, так й з його компонентами.

Ключові слова: психологічне благополуччя сім'ї, стиль батьківського ставлення, самосвідомість, "Я-концепція", "Я-образ", самооцінка, самоставлення, підлітки. підліток виховний батьківський

Parental attitude as a factor of adolescent's "selfconception"

Relevance of research In modern society, the study of the adolescent's "self-conception" and the interrelation of its components with the characteristics of parental attitude requires special attention.

Aim: to study the features of the "self-conception" of adolescents, depending on the characteristics of the style ofparental attitude.

Methods. Test of parental attitude by G. Ya. Varga, V.V. Stolin, selfattitude test by V.V. Stolin - S.V. Pantileeva, projective technique "Nonexistent animal" M.3. Drukarevich.

Results. The styles of parental attitude and educational strategies are determined. Found types of families with a constructive and nonconstructive style of parenting. The features of the projection of the " self- image" and the characteristics of the self-attitude of adolescents, as components of their "self-conception", depending on the constructive style of the parental attitude, are established. Correlations between the characteristics of paternal and maternal attitudes and the components of self-attitude of adolescents have been revealed.

Conclusions. It has been established that the non-constructive style of parental attitude is represented by mothers mainly by infantilization, repulsion and symbiosis, and by fathers by repulsion, authoritarian hypersocialization and infantilization, that is, mothers are more prone to symbiotic fusion, and fathers to authoritarianism.

It was revealed that adolescents from families with a non-constructive style of parental attitude are characterized by insufficient stability of the "self-conception", inconsistency of the "self-image", inadequacy of selfesteem, dependence on situational influences, a decrease in global selfattitude, self-esteem, autosympathy, self-acceptance. At the same time, the desire for social recognition is combined with passivity, lack of independence and a tendency to aggression as a response to the anxious expectations of a negative attitude on the part of significant social figures. It is shown that the self-attitude of adolescents is positively affected by cooperation in parental relations, which is more influential if it is manifested in maternal behavior than in paternal one. Violation of parental attitudes is negatively associated with both the global self-attitude of adolescents and its components.

Keywords: psychological well-being of the family, style of parenting attitude, self-awareness, "self-conception", "self-image", self-esteem, selfattitude, adolescents.

Вступ

Вивчення психологічного благополуччя сім'ї, проблем виховання та батьківсько-дитячої взаємодії завжди має високу актуальність. Зміни, які відбулися в останні роки у інституті сім'ї є більш негативного, ніж позитивного характеру, зокрема у стереотипах материнської і батьківської поведінки. Відомо, що батьківське ставлення та стилі виховання в родині обумовлюють виникнення різних типів сімейних стосунків, що впливають на розвиток особистості дитини, її самопізнання, ставлення до себе й саморегуляцію. Саме, родина забезпечує задоволення основних вітальних потреб дитини. Особливо важливою є потреба у визнанні та позитивної "Я-концепції", задоволення якої вирішальним чином впливає на соціалізацію особистості, її адаптацію до соціального оточення та поведінку у різних соціальних контекстах.

Вивчення процесу формування самосвідомості та його результуючого утворення "Я-концепції" було й залишається у центрі уваги психологічних досліджень. За аналізом Г.І. Меднікової (2015) більшість вітчизняних психологів або використовують поняття "самосвідомість" та "Я-концепція" як синоніми, або розглядають самосвідомість як процес, а під "Я - концепцією" розуміють результат цього процесу, що узгоджується із визначеннями поняття "Я-концепція" у закордонній психології.

Найбільш повний аналіз уявлень закордонних дослідників щодо сутності й розвитку Я-концепції зроблено Р. Бернсом (1986), який вказує на наявність двох найбільш впливових її визначень, сформульованих К. Роджерсом і Дж. Стейнсом. За К. Роджерсом, "Я-концепція" - це складноструктурована картина, що існує у свідомості індивіда, включає власне "Я" і взаємини, в які воно може вступати, а також позитивні й негативні цінності, пов'язані зі сприйманими якостями й відносинами "Я" у минулому, сьогоденні й майбутньому. За Дж. Стейнсом, Я- концепція визначається як система уявлень, образів і оцінок індивіда, що стосуються його самого, яка включає оцінні компоненти та уявлення про те, як він виглядає в очах інших людей. Р. Бернс характеризує Я-концепцію як динамічну сукупність уявлень індивіда про себе (Я-образів), до якої входять переконання, оцінки своїх фізичних, інтелектуальних та інших якостей, тенденції поведінки, а також суб'єктивне сприйняття зовнішніх факторів, що впливають на нього (Бернс, 1986).

Суттєва роль у психологічних дослідженнях приділяється соціальним факторам в розвитку "Я-концепції" особистості, в тому числі й фактору сімейної взаємодії. Так, "Я-концепція" - це унікальний результат психічного розвитку людини в процесі соціальних взаємодій (Ямницький, 2006). В науковій літературі визначається та аналізується наявність взаємозв'язку між стилем сімейного виховання, батьківсько-дитячими стосунками й психологічним мікрокліматом в родині та формуванням ставлення дитини до самої себе, до своїх потреб, інтересів, прагнень; між особливостями міжособистісної комунікації в родині й установками щодо оточуючих людей (Lamb,Tamis-Lemonda, 2004; Кравченко, 2005; Мілютіна, 2007; Горецька, 2013).

Батьківсько-дитячі стосунки характеризуються тісним взаємозв'язком та надзвичайною емоційною значущістю як для дитини, так і для батьків (Baumrind, 1992). Основою таких стосунків виступає батьківське ставлення, що є інтегративною характеристикою, яка включає систему емоцій та почуттів по відношенню до дитини, знань і уявлень про неї, та реалізуються у формі виховних стратегій (Варга, 2001).

Враховуючи тенденцію до поширення кризових явищ підліткового віку на сучасному етапі розвитку суспільства, слід зазначити, що специфіка формування самосвідомості підлітка та її результуючого психічного новоутворення - "Я-концепції" та зв'язку її компонентів із характеристиками батьківського ставлення залишилася недостатньо вивченою та потребує подальших розвідок.

Мета - визначення особливостей "Я-концепції" підлітків у залежності від характеристик стилю батьківського ставлення.

Методи дослідження. У дослідженні брали участь 27 сімей, у складі яких виховуються діти від 12 до 14 років. З досліджених 27 сім'ї - 21 повна, 6 - неповні. Таким чином, у дослідженні взяли участь 75 осіб - 27 підлітків (13 дівчаток і 14 хлопців) і 48 батьків.

Для досягнення поставленої в дослідженні мети застосовувалися наступні методики.

1. Тест-опитувальник батьківського ставлення Г.Я. Варга, В.В. Століна, який спрямований на виявлення батьківського ставлення, як системи різноманітних почуттів по відношенню до дитини, особливостей виховання та розуміння особистості дитини. Методика дозволяє виявити характеристики батьківського ставлення за шкалами "прийняття - відштовхування", "кооперація", "симбіоз", "авторитарна гіперсоціалізація", "маленький невдаха". Високий тестовий бал за відповідним шкалам інтерпретується як: відштовхування, кооперація, симбіоз, гіперсоціалізація, інфантилізація (Рогов, 1996).

2. Методика дослідження самоставлення В.В. Століна - С.В. Пантилеєва (Столин, Пантилеев, 1988), що спрямована на визначення емоційного та семантичного змісту ставлення особистості до себе. Методика дозволяє виявити три рівні самоставлення:

1) глобальне самоставлення (шкала S) як інтегральне внутрішнє недиференційоване почуття "за" або "проти" себе;

2) самоставлення, диференційоване за компонентами емоційно-цінностного ставлення: самоповаги (Шкала I), аутсимпатії (Шкала II), очікуванням відношення до себе (Шкала III) та самоінтересу (Шкала IV);

3) рівень конкретних дій - поведінкові прояви по відношенню до свого "Я": Шкала 1 - самовпевненість, Шкала 2 - відношення інших, Шкала 3 - самоприйняття, Шкала 4 - самокерівництво, самопослідовність, Шкала 5 - самозвинувачення, Шкала 6 - самозацікавленість, Шкала 7 - саморозуміння.

3. Проективна методика "Неіснуюча тварина" М.3. Друкаревич використовувалася з метою аналізу репрезентації "образу-Я" як складової "Я-концепції", а також виявлення прихованих емоційних станів та неусвідомлених особистісних характеристик. Для узагальнення результатів методики використовувався частотний аналіз ознак, що подано в інтерпретаційних схемах тесту (Мацко та ін., 2010) .

В якості основних процедур та математичних методів статистичного аналізу використовувались метод непараметричного порівняння середніх значень за критерієм Манна-Уітні, кореляційний аналіз.

Результати. На підставі даних дослідження батьківського ставлення були виявлені сім'ї, у яких за результатами тестування виховання трактувалося як "конструктивний стиль батьківського ставлення" - шкала "кооперація" із процентильним рангом більш 48,82 у сполученні з низьким (менш ніж 50) процентильним рангом за патогенними шкалами "відштовхування", "симбіоз", "авторитарна гіперсоціалізація", "інфантилізація". Оскільки для таких сімей здебільшого характерним є позитивне інтегральне емоційне ставлення до дитини, повага до її індивідуальності, кооперація та довіра у діяльності та взаємодії, відсутність симбіотичного злиття, що порушує особистісний розвиток, врахування індивідуальних особливостей та прагнень дитини у батьківському керуванні, стимулювання самостійності та ситуацій успішного подолання труднощів, такі сім'ї можуть бути визнані благополучними у відношенні здійснення виховної функції та батьківсько-дитячої взаємодії. Зазначені сім'ї в дослідженні об'єднані в групу за умовною назвою "сім'ї з конструктивним стилем батьківського ставлення" та позначені КБС.

Сім'ї, які за результатами тесту батьківського ставлення характеризуються негативними ознаками та реалізують патогенні виховні стратегії, об'єднані в групу умовно названу "сім'ї з неконструктивним стилем батьківського ставлення" та позначену НБС. Виділені групи сімей мали вірогідні розходження за всіма шкалами батьківського ставлення та виховних стратегій.

Таким чином, з числа досліджених сімей, 12 відносяться до сімей з позитивними батьківськими стратегіями (КБС), серед яких 10 повних, 2 неповних, 15 - з патогенними батьківськими стратегіями (НБС), серед яких 13 повних, 4 неповних. У науковій літературі досить часто дослідники розглядають неповну сім'ю як проблемну, психологічно неблагополучну (Кравченко, 2005). На нашу думку, вирішальним фактором психологічного благополуччя чи неблагополуччя сім'ї є не стільки її структурний склад, скільки психологічний клімат в ній, який сприятиме взаєморозумінню, реалізації виховного потенціалу, соціальній адаптації та індивідуалізації підлітка.

Середні значення процентильних рангів за шкалами в сім'ях з конструктивним стилем батьківського ставлення, які реалізують позитивні виховні стратегії (КБС), та в сім'ях з неконструктивним стилем батьківського ставлення (НБС) показано у гістограмах (рис. 1).

Рис. 1. Середні показники процентильних рангів за шкалами батьківського ставлення у досліджених сім'ях

Як показують отримані дані, порушення батьківського ставлення у матерів з сімей НБС представлені переважно інфантилізацією, відштовхуванням, та симбіозом, а у батьків - відштовхуванням, авторитарною гіперсоціалізацією та інфантилізацією. Отже, батьківське ставлення в сім'ях НБС має ознаки порушення усіх компонентів: відштовхування - емоційного компоненту, інфантилізація - когнітивного компоненту, симбіоз та авторитарна гіперсоціалізація - поведінкового компоненту (Акименко Ю.Ф., 2003), при цьому матері більш схильні до симбіотичного злиття, а батьки до авторитаризму.

Наступним етапом психодіагностичної роботи було дослідження самоставлення підлітків з виділених типів сімей за методикою МДС наведені в таблиці 1. Результати аналізу засвідчили існування відмінностей у структурі самосвідомості підлітків обох груп. Підлітки з сімей НБС відрізняються вірогідно нижчим рівнем глобального самоставлення.

Таблиця 1

Показники самоставлення підлітків