Методики діагностування готовності батьків до психологічного супроводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методики діагностування готовності батьків до психологічного супроводу

Реброва Ольга Олександрівна аспірант, Інститут спеціальної педагогіки та психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України м. Київ, викладач кафедри спеціальної та інклюзивної освіти, Київський університет імені Бориса Грінченка,

Анотація

У статті проаналізовані методики діагностування готовності батьків до психологічного супроводу. У дослідженні більша увага зосереджена на батьків, які виховують дітей віком до 3-х років , у зв'язку з тим, що такі батьки, які виховують дітей цього віку найчастіше звертаються за психологічною допомогою щодо проблемної поведінки їхніх малюків та нездатності успішно комунікувати з ними.

Діагностика готовності батьків до психологічного супроводу спрямована на визначення їх індивідуально-психологічні особливості, які допоможуть оптимізувати умови життя дитини та є одним зі шляхів включення батьків до активної участі в процесі реалізації психологічного супроводу. Тому для того, щоб діагностувати готовність батьків до психологічного супроводу необхідно визначити за допомогою психологічних методик:

- індивідуальні особливості батьків, які виховують дитину з особливими освітніми потребами, інтелектуальні, емоційні та комунікативні якості, акцентуації характеру, рівень тривожності, тип реакції на стрес, рівень адаптації, стресостійкість, рівень схильності до неврозу, психопатії;

- дослідження батьків які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами на рівні шлюбної підсистеми («Аналіз сімейних взаємин» (АСВ) Е. Ейдеміллера та В. Юстицкіса; «Фрайбурзький особистісний опитувальник» (Freiburg Personality Inventory, FPI);

- дослідження родини, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами на рівні батьківської підсистеми (Вивчення акцентуацій характеру (А. Егідес у модифікації І. Слободянюка, О. Холодової, О. Олексенко; Вивчення батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін);

Сформовані висновки, що готовність батьків до психологічного супроводу визначається не лише фізіологічними і моральними факторами, але здатністю особистості розуміти відповідність своїх дій, бажань поставленим цілям, прийнятим в суспільстві і сім'ї, в результаті чого виникає готовність до утримання, виховання, формування дитини.

Ключові слова: психологічний супровід, готовність, методики, родина, психодіагностика.

Rebrova Olga Oleksandrivna PhD Student, Mykola Yarmachenko Institute of Special Pedagogy and Psychology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, teacher of the Department of Special and Inclusive Education, Borys Grinchenko Kyiv University

METHODS OF DIAGNOSING THE READINESS OF PARENTS FOR

Постановка проблеми

Родина, на даний час, є найважливішим осередком суспільства, соціальне становище родини в державі прямо визначає її розвиток. Зміцнення інституту родини, підвищення її соціального статусу, їх психологічний супровід здійснює позитивний вплив на суспільство в цілому та є обов'язковою умовою прогресивного суспільного розвитку.

У зв'язку зі збільшенням в українській державі негативних соціально- економічних тенденцій, відбувається загострення проблем усіх уразливих верств населення, насамперед сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами.

Аналіз сучасної психологічної практики доводить про недостатність цілеспрямованої роботи з ними та їхніми родинами. З огляду на це перед, актуальним питанням сьогодення в системі спеціальної освіти є психологічний супровід батьків, які виховують дітей з особливими освітніми потребами. психологічний супровід індивідуальний батьківський

На сучасному етапі важливого значення набуває готовність батьків до психологічного супроводу батьків, які виховують дитину раннього віку з особливими освітніми потребами, це пов'язано з тим, що батьки не спроможні у повній мірі забезпечити роль базової структури для забезпечення максимально сприятливих умов для оптимального розвитку і навчання власної дитини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У сучасних наукових дослідженням визначено, що основним методом психологічної допомоги родинам, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами є психологічний супровід. У цьому напрямку працювали науковці І. Баєва, М. Бітянова, О. Зайцева, Е. Зеєр, О. Козирева, B. Мухіна, М. Савчин, Л. Слободенюк, які працювали над розробкою технологій при психологічному супроводі. Аналіз наукових досліджень учених показує їх зосередженість на традиції психологічної допомоги родинам, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами, перш за все на самій дитині, а батьки залишаються лише ресурсом для її розвитку.

У більшості досліджень таких вчених, як О. Абрамової, Т. Вісковатової, Н. Погорільської, М. Радченко, Т. Рябовол та ін.основним предметом вивчення були батьки з дітьми, які мають психофізичні та інтелектуальні розлади.

Таким чином, на основі існуючих наукових доробок у сучасній психологічній науці, не було досліджено методики діагностування готовності батьків до психологічного супроводу.

Мета статті - сформувати методики діагностування готовності батьків до психологічного супроводу.

Виклад основного матеріалу

У нашому дослідженні більша увага зосереджена на батьків, які виховують дітей віком до 3-х років , у зв'язку з тим, що такі батьки, які виховують дітей цього віку найчастіше звертаються за психологічною допомогою щодо проблемної поведінки їхніх малюків та нездатності успішно комунікувати з ними. Це свідчить про те, що дітям до 3-х років притаманне позаситуативне спілкування, що спонукає їх до комунікації і до ігрової та навчальної діяльності в цілому [1; 5; 6; 9]. Крім того, з'являється потреба у визнанні та повазі дорослого. Доросла особа стає для дитини носієм соціальних норм, і на основі цього формується потреба у взаєморозумінні та співпереживанні з дорослими людьми. В цей час у дитини проявляється неслухняність.

Концептуалізація проблеми функціонування родин які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами за допомогою виділення важливих одиниць аналізу є основним теоретико-методологічним завданням. Саме діагностичну стратегію охарактеризуємо як формалізоване, чітке уявлення про цілі діяльності, етапи й засоби забезпечення результату, а також необхідні для цього ресурси емпіричного дослідження: спостереження, бесіда, анкетування, тестування.

Нами було реалізована модель дослідження батьків які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами на рівні двох підсистем: шлюбної та батьківської.

Коротко охарактеризуємо їх.

Шлюбна підсистема характеризує собою інтимні відносини між подружжям та передбачає прояв симпатії та почуттів, як потрібно відноситися до свого партнера у стресовій ситуації, як вирішувати конфлікні ситуації. Дана підсистема є найскладнішою для дослідження, вона багато в чому прихована від очей сторонніх. Важливою умовою успішної діагностики є встановлення партнерських стосунків психолога з подружжям.

Батьківська підсистема тісно взаємопов'язана з основними завданнями щодо догляду за дітьми та виховним процесом. Особливості взаємодії в родині впливають на різні аспекти розвитку дитини. Від батьківського відношення до своєї дитини формується відчуття власної адекватності. В процесі цього, дитина розуміє, яка модель поведінки є прийнятною. За допомогою даної підсистеми дитина набуває знання про властиві їй родині способи вирішення конфліктних ситуацій і належну модель поведінки в соціумі, які надалі застосовує у своїх відносинах з оточуючими людьми.

За допомогою діагностики наявних порушень щодо функціонування родини та викривлень їх уявлень, відбувається детальне вивчення особливостей життєвих обставин батьків, зовнішні і внутрішні ознаки, їх світобачення. Досліджується уявлення батьків про життя, їх «Я», відношення до інших і світу в цілому, уявлення про себе як подружнього партнера, головні причини неблагополуччя у родині, уявлення про щоденні ситуації та обставини, що повторюються з невизначеною періодичністю. Це все окреслюють основні завдання та здійснення діагностичної процедури. Усвідомлення батьками психологічної проблеми, усвідомлення та правильне розуміння проблем, які у ній відбувається є важливою передумовою формування у них готовності до психологічного супроводу.

З метою проведення дослідження індивідуально-психологічних характеристик батьків необхідно: дослідити особистісні якості батьків, їхні ціннісні орієнтації, мотивацію, та основні чинники, що здійснюють вплив на батьківські установки, рівень виховної й педагогічної компетентностей, виховних якостей, умінь і здібностей, особливостей особистісних переживань батьків щодо порушення розвитку дитини. Отримані дані сприяють вивченню наступного, наскільки батьки, які мають дітей з особливими освітніми потребами можуть володіти стресостійкими якостями, які необхідні для підтримки такої дитини й інших членів родини, покращити умови життя.

Дослідження особливостей клімату в родині, взаємовідносин між подружжям, місце суб'єкта в системі міжособистісних відношень та специфіка спілкування в родині, що окреслює процес передачі інформації; способи поведінки, взаємодію у родині [7, с. 273].

Вихідним пунктом дослідження є спостереження за процесом обговорення існуючих проблем у родинах.

Спостереження є важливою складовою у процесі постійного процесу оцінювання. Воно відбувається за допомогою фіксації обставин та поведінки батьків, а наприкінці вправи ведучий (спостерігач) коментує враження від почутого. Спостереження за батьками під час обговорення допоможе краще зрозуміти себе, побачити проблемні зони.

Таким чином, визначення основних аспектів цього спектра проблем попереджає підвищення та погіршення ситуації в родині, визначає прогноз розвитку кожної конкретної родини.

Важливого значення набуває уявлення про життєвий цикл родини в процесі вибору відповідної стратегії психологічно супровідної роботи з нею.

Саме регуляторами родин є насамперед її функціонування, які сприяють дотриманню сімейних норм, правил, ритуалів, психологічно-культурних умов життя родини та ін.

Наше дослідження реалізується у суб'єкт-суб'єктній парадигмі. Людина разом із психологом чітко усвідомлює власну життєву ситуацію, відношення до свого внутрішнього світу, до навколишньої дійсності в цілому.

Психолог у суб'єкт-суб'єктній парадигмі не досліджує людину, а допомагає їй відстежувати й чітко усвідомлювати стан її системи уявлень і відносин із самою собою, іншими людьми, зовнішнім світом. Батьки стають активними учасниками цього процесу: психолог допомагає усвідомити особливості власної життєвої ситуації, краще пізнати внутрішній світ, починає розуміти внутрішні причини життєвих труднощів.

«Суб'єкт-суб'єктна» психодіагностика відбувається під час проведення бесіди, коли респондент розповідає про проблему, а психолог, використовуючи різні психотехніки забезпечує належні умови для її проведення та направляє клієнта у потрібний напрямок. В процесі діалогу член родини проявляє більшу активність. Під час проведення спільної роботи з вивчення проблеми з подальшою психоедукацією, психоконсультуванням та психотерапією у батьків, з'являється нове розуміння вирішення проблем.

Діагностика готовності батьків до психологічного супроводу спрямована на визначення їх індивідуально-психологічні особливості, які допоможуть оптимізувати умови життя дитини та є одним зі шляхів включення батьків до активної участі в процесі реалізації психологічного супроводу. Тому для того, щоб діагностувати готовність батьків до психологічного супроводу необхідно визначити за допомогою психологічних методик:

- індивідуальні особливості батьків, які виховують дитину з особливими освітніми потребами, інтелектуальні, емоційні та комунікативні якості, акцентуації характеру, рівень тривожності, тип реакції на стрес, рівень адаптації, стресостійкість, рівень схильності до неврозу, психопатії;

- дослідження батьків які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами на рівні шлюбної підсистеми («Аналіз сімейних взаємин» (АСВ) Е. Ейдеміллера та В. Юстицкіса; «Фрайбурзький особистісний опитувальник» (Freiburg Personality Inventory, FPI) [3, с. 49-54];

- дослідження родини, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами на рівні батьківської підсистеми (Вивчення акцентуацій характеру (А. Егідес у модифікації І. Слободянюка, О. Холодової, О. Олексенко; Вивчення батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін);

- на четвертому етапі здійснюється аналіз отриманих результатів та визначення рівнів функціонування родин, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами;

- на п'ятому етапі - інтерпретаційному: здійснюється обговорення отриманих результатів, надається обґрунтоване визначення рівнів функціонування родин та психологічного родинного стану, чітке розуміння типів сімейних проблем членами родини, а також зміну взаємовідносин у родині.

Таким чином, на основі проведеного аналізу, нами було визначено мету дослідження: визначити готовність батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами до психологічного супроводу.

Вважаємо, що основним позитивним результатом проведення дослідження батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими

освітніми потребами на рівні шлюбної та батьківської підсистем, стане виконання таких завдань: проведення аналізу цілей, які ставлять перед собою батьки та основні прагнення батьків; отримання ними інформації, яка вплине на розуміння власних проблем; чітке усвідомлення та розуміння позитивних змін під час батьківсько-дитячої взаємодії; концентрація на внутрішні ресурси з метою отримання очікуваного результату у їхньому житті.

Модель для дослідження готовності батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами до психологічного супроводу на рівні батьківської та шлюбної підсистем, виконується під час усього психологічного супровідного, тому й реалізується і на інших його етапах та представлена на рис. 1.

Рис. 1. Модель дослідження батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами

Діагностика готовності батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами до психологічного супроводу відбувалося на базі Закарпатського обласного центру комплексної реабілітації «Дорого життя» у м. Ужгород, Благодійного фонду «Інститут раннього втручання» у м. Харків, KidsRehab, корекційно-розвивального центру м. Києві та Центру АВА - терапії «Дім», м. Харків. Вибіркова сукупність становила - 125 батьків, які перебували у даних центрах.

Усі респонденти зверталися за психологічною допомогою за такими причинами:

- не знають як правильно спілкуватися з дитиною, негативно відносяться до прояву незрозумілої поведінки дитини;

- відчувають негативні емоції та психосоматичні стани щодо поведінки дитини.

- низький потенційний рівень психологічного прийняття в родині дитини з функціональними обмеженнями;

- емоційне відторгнення дитини, гіперопіка,

- надмірне акцентування уваги на вадах дитини;

- порушення і підсистеми зв'язків: між батьком та матір'ю, батьками та іншими дітьми, іншими родичами;

- нестача інформації стосовно особливостей порушення здоров'я дитини, можливостей корекції та лікування, особливостей виховання, прав на соціальну допомогу, пільги, відповіних закладів освіти, наявних державних та громадських організацій.

Кожна з досліджуваних родин мала одну дитину. Віковий діапазон усіх дітей був до 3-хроків.

Крім основних скарг, були й інші причини, які призводили до прояву неблагополуччя. Відповідно обговорено проблеми, які з'являються в досліджуваних у повсякденному житті. Даючи відповіді на питання, батьки, розповідали про те, які труднощі вони долають.

В процесі організації та проведення наукового дослідження ми використовували комплекс емпіричних методів у їх взаємозв'язку. Найбільшого значення у нашому дослідженні відводиться методу психологічного аналізу, на основі якого, пропонуємо реалізовувати методи вивчення соціальної ситуації, а саме: анкетування, бесіда з елементами активного та пасивного слухання, спостереження, психодіагностичні та проєктивні методики, кількісний і якісний методи статистичного опрацювання отриманих даних.

Таким чином, нами було проведено анкетування, в якому були запропоновані запитання про вік, освіту, яким видом діяльності займаються батьки, оцінювання специфіки взаємовідносин у родині, її склад.

З метою узагальнення розуміння з приводу проявів психіки людини в природних життєвих умовах було проведене спостереження, яке проводилося за наступними параметрами: прагнення для налагодження адекватних контактів з іншими членами родини; форма та характер взаємовідносин з іншими її представниками; специфіка комунікації під час взаємодії з оточенням; особливості використання паралінгвістичних засобів спілкування; вибір переважаючої форми контакту, які важливі у повсякденному спілкуванні.

Крім того, вважаємо, що саме бесіда, під час якої тема визначається існуючою ситуацією в родині є головним методом збору інформації про родини, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами на рівні батьківської підсистеми. В процесі бесіди відбувається налагодження контакту; визначається відношення батьків до сімейної ситуації та зазначення його ролі; вивчення рівень розвитку, інтересів, можливостей, особливостей характеру та темпераменту, поведінки, відношення в родині; отримання значної кількості інформації про їх оточення. За допомогою запитань і спеціальних завдань в процесі бесіди відбувається психологічний вплив.

Відповідно до поставленої мети і завдань дослідження нами був розроблений діагностичний комплекс діагностування готовності батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами до психологічного супроводу на рівні батьківської та шлюбної підсистем, який представлений в таблиці 1.

Таблиця 1

Комплекс діагностування готовності батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами до психологічного супроводу на рівні батьківської та шлюбної підсистем

Батькам буває дуже важко зрозуміти та усвідомити в яких ситуаціях необхідно вживати особливі прийоми і способи комунікації з власною дитиною, яка має проблеми розвитку. Як відомо, кожен фахівець пропонує власне бачення вирішення проблем, оскільки вони освоюють різні методики і різні техніки реабілітації, які можуть вводити в замішання багатьох батьків. Тому, лише батьки, зможуть прийняти рішення хто з фахівців зможе надати якісну допомогу їхній дитині. Відповідно до цього, спеціалісту у цій ситуації, необхідно зрозуміліше пояснити батькам, що відбувається з їхньою дитиною, надати інформацію, яка в домашніх умовах сприятиме реалізації успішної реабілітації [2, с. 132; 8. с. 64].

З практичного досвіду, відомо, що батьки прагнуть допомогти своїй дитині будь-яким способом, при цьому вони звертаються до різних фахівців в пошуках чуда і швидкого одужання їхньої дитини та часто сидять на просторах Інтернету, ознайомлюючись з великою кількістю методів реабілітації, фахівців, а також існуючих реабілітаційних центрів.

Існують такі ситуації, коли батькам не вистачає ні моральних ні фізичних сил, тому кожен з них потребує психологічної допомоги та супроводу.

Готовність батьків до психологічного супроводу визначається не лише фізіологічними і моральними факторами, але здатністю особистості розуміти відповідність своїх дій, бажань поставленим цілям, прийнятим в суспільстві і сім'ї, в результаті чого виникає готовність до утримання, виховання, формування дитини [4, с. 35]. Тому, необхідно зазначити, при існуванні значної кількості реабілітаційних заходів не вистачає якісної психологічної роботи з батьками, як основи успішної реабілітації дітей. І це мають бути не просто психотерапевтичні заходи, а процес, в який будуть включені і навчальні заходи, які дозволять зрозуміти, що відбувається з дитиною, заходи, які дозволять навчиться і набути необхідних навичок, для здійснення реабілітації в домашніх умовах. І навіть заходи, які дозволяти бути простому, живому спілкуванню батьків особливих дітей. Тому що найголовнішою проблемою є факт ізольованості родини, яка виховує особливого дитини. Вони живуть в постійному стресі тому вони не були готові до народження дитини з особливими потребами. Ніхто не може бути готовий до цього. Вони не знають, як себе вести і як будувати спілкування зі своєю дитиною.

На даний час, існує велика кількість методів реабілітації, а саме: бесіди, індивідуальні психологічні консультації, психологічна допомога, рольові ігри, психологічні тренінги, групи психологічної взаємодопомоги і взаємної підтримки, як для дітей з проблемами розвитку, так і для членів їх родини. Всі ці заходи спрямовані на прийняття дитини, на формування психологічного клімату в родині, на встановлення внутрішнього спокою та рівноваги. Все це дуже важливо в процесі реабілітації та абілітації дитини.

Висновки

Особливість психодіагностики в психологічному супроводі це єдність пізнання життєвої ситуації людини та надання їй психологічної допомоги. У дослідженні особливу увагу приділено характеристикам якісного порядку, оскільки вони дають змогу оцінити ступінь самостійності діагностованих, уміння вибирати той чи інший спосіб взаємодії, повноту та глибину розуміння завдання, ступінь витривалості до навантаження, здатність до змін.

Перспективу дослідження вбачаємо у розробці програми психологічного супроводу батьків, які виховують дітей з особливими освітніми потребами.

Література:

1. Гирман Н. В. Проблема батьків і дітей у сучасній сім'ї. Региональные проблемы соцработы : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. Харків : Харків. гуманіт.-еколог. ін-т, 2008. [in Ukrainian].

2. Ілляшенко Т. Д., Жук Т. В. Проблема психолого-педагогічної допомоги батькам, які виховують дітей з особливими освітніми потребами. Харківський осінній марафон психотехнологій : тези доповідей. 2019. Ч. 2. С. 131-135. URL: http://lib.iitta.gov.ua/717936/ 1/%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_ %D0%96%D1%83%D0%BA_2019_131-135.pdf [in Ukrainian].

3. Луценко О. Л. Фрайбурзький особистісний опитувальник FPI - перевірка валідності та локальна стандартизація. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер. Психологія. 2016. Вип. 61. С. 49-54 [in Ukrainian].

4. Реброва О. О. Аналіз ефективності програми психологічного супроводу батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами. Габітус. 2021. № 27. С. 33-38 [in Ukrainian].

5. Романовська Д.Д. Психологічний супровід процесу інтеграції у суспільство дітей з особливими потребами. Психологічний та соціально-педагогічний супровід навчання і виховання «особливої дитини» у школі / за ред. Д.Д. Романовської, С.І. Собкової. Чернівці : Технодрук, 2009. С. 104-109 [in Ukrainian].

6. Bray L., Carter B., Sanders C., Blake L. & Keegan K. Parent-to-parent peer support for parents of children with a disability : а mixed method study. Patient Education and Counseling.

2017. Vol. 100. № 8. Р. 1537-1543. DOI: https://doi.org/10.1016/ j.pec.2017.03.004.

7. Goddard J.A., Lehr R. & Lapadat J.C. Parents of children with disabilities : telling a different story. Canadian Journal of Counselling. 2000. Vol. 34:4. Р. 273-289.

8. Gupta A., Singhal N. Psychosocial support for families of children with autism. Asia Pacific Disability Rehabilitation Journal. 2005. Vol. 16. № 2. Р. 62-83.

9. Mazzucchelli T.G., Hodges J., Kane R.T., Sofronoff K., Sanders M.R. et al. Parenting and family adjustment scales (PAFAS): validation of a brief parent-report measure for use with families who have a child with a developmental disability. Research in Developmental Disabilities.

2018. Vol. 72. Р. 140-151. DOI: https://doi.org/ 10.1016/j.ridd.2017.10.011.

References:

1. Hyrman N. V. (2008) Problema batkiv i ditei u suchasnii simi. [The problem of parents and children in the modern family] Rehyonalniproblemy sotsroboty : mater. Vseukr. nauk.-prakt. konf. Kharkiv : Kharkiv. humanit.-ekoloh. in-t.

2. Illiashenko T. D., Zhuk T. V. (2019) Problema psykholoho-pedahohichnoi dopomohy batkam, yaki vykhovuiut ditei z osoblyvymy osvitnimy potrebamy [The problem of psychological and pedagogical assistance to parents raising children with special educational needs]. Kharkivskyi osinnii marafon psykhotekhnolohii : tezy dopovidei, 2, 131-135. URL: http://lib.iitta.gov.ua/ 717936/1/%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0% BE_%D0%96%D 1%83%D0%BA_2019_131-135.pdf

3. Lutsenko O. L. (2016) Fraiburzkyi osobystisnyi opytuvalnyk FPI - perevirka validnosti ta lokalna standartyzatsiia [Freiburg personality questionnaire FPI - validity check and local standardization]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Ser. Psykholohiia, 61, 49-54.

4. Rebrova O. O. (2021) Analiz efektyvnosti prohramy psykholohichnoho suprovodu batkiv, yaki vykhovuiut ditei rannoho viku z osoblyvymy osvitnimy potrebamy [Analysis of the effectiveness of the psychological support program for parents raising young children with special educational needs]. Habitus, 27, 33-38.

5. Romanovska D.D. (2009) Psykholohichnyi suprovid protsesu intehratsii u suspilstvo ditei z osoblyvymy potrebamy [Psychological support of the process of integration into society of children with special needs]. Psykholohichnyi ta sotsialno-pedahohichnyi suprovid navchannia i vykhovannia «osoblyvoi dytyny» u shkoli, 104-109.

6. Bray L., Carter B., Sanders C., Blake L. & Keegan K. (2017) Parent-to-parent peer support for parents of children with a disability : a mixed method study. Patient Education and Counseling. Vol. 100. № 8. Р. 1537-1543. DOI: https://doi.org/10.1016/ j.pec.2017.03.004.

7. Goddard J.A., Lehr R. & Lapadat J.C. (2000) Parents of children with disabilities : telling a different story. Canadian Journal of Counselling. Vol. 34:4. Р. 273-289.

8. Gupta A., Singhal N. (2005) Psychosocial support for families of children with autism. Asia Pacific Disability Rehabilitation Journal. Vol. 16. № 2. Р. 62-83.

9. Mazzucchelli T.G., Hodges J., Kane R.T., Sofronoff K., Sanders M.R. et al. (2018) Parenting and family adjustment scales (PAFAS): validation of a brief parent-report measure for use with families who have a child with a developmental disability. Research in Developmental Disabilities. Vol. 72. Р. 140-151. DOI: https://doi.org/ 10.1016/j.ridd.2017.10.011.

Размещено на Allbest.ru