Особливості впливу пандемії COVID-19 на психологічне здоров’я медичних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості впливу пандемії COVID-19 на психологічне здоров'я медичних працівників

Белякова Світлана Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Шмиголь Альона Олександрівна здобувачка першого курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Практична психологія», група ПП-11пм, кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі



Анотація

Глобальна пандемія SARS-CoV-2 піддала медичних працівників високому ризику інфікування через безпосередній контакт на робочому місці в поєднанні зі збільшенням робочого навантаження та психологічним стресом. Ця стаття має на меті визначити вплив SARS-CoV-2 на результати психічного здоров'я медпрацівників і сформулювати рекомендації для майбутніх дій.

Визначено основні методологічні основи психологічного здоров'я (поняття «психологічне здоров'я медичних працівників», а також визначено його критерії).

Подана у статті інформація свідчить про те, що пандемічні та епідемічні інфекційні захворювання, такі як COVID-19, створюють значний рівень тривоги та стресу для медичних працівників, які доглядають за інфікованими пацієнтами, причому їх головним занепокоєнням є ризик передачі інфекції їхнім сім'ям або придбати його самостійно. У роботі обґрунтовується методичне забезпечення та процедури проведення емпіричного дослідження психологічного здоров'я медичних працівників, а також узагальнені отримані результати.

Проведене опитування показує, що медичний персонал під час епідемії COVID-19 має високу поширеність несприятливих симптомів психічного здоров'я. Тому, основна увага була приділена розробці та апробації теоретико- методологічних засад оптимізації психічного здоров'я у медичних працівників. психічне здоров'я медпрацівник covid

Після апробації тренінгу оптимізації психічного здоров'я, було проведено повторне дослідження медичних працівників. Результати засвідчили позитивну динаміку ї хнього психологічного стану.

Отже, оптимізація відповідності медичних працівників належним заходам профілактики та контролю інфекцій є першорядною під час спалаху інфекційної хвороби, щоб забезпечити їхню безпеку, зменшити ймовірність зараження або передачі інфекції іншим і, як наслідок, полегшити їхній психологічний стан.

Також надані методичні рекомендації медичним працівникам щодо збереження їхнього психологічного здоров'я.

Ключові слова: COVID-19; коронавірус; медичні працівники,

психологічне здоров'я, психологічна допомога.



Beliyakova Svitlana Mykolayivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management, Practical Psychology and Znclusive Education Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Shmyhol Alona Alexandrovna First-year of the second (master's) level of higher education in the specsalty «Practical Psychology» group PP-11pm, Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

FEATURES OF THE IMPACT OF THE COVID-19 PANDEMIC ON THE PSYCHOLOGICAL HEALTH OF MEDICAL WORKERS

Abstract. The SARS-CoV-2 global pandemic has subjected healthcare workers to high risk of infection through direct workplace exposure, coupled with increased workload and psychological stress. This article aims to determine the impact of SARS-CoV-2 on mental health outcomes and formulate recommendations for future action.

The main methodological foundations of psychological health are defined (the concept of "psychological health of medical workers", as well as its criteria are defined).

The article provides information about those that the pandemic and epidemic infectious diseases such as COVID-19 impose a significant level of anxiety and stress on healthcare workers who are caring of infected patients, with their main concern being the risk of transmitting the infection to their families or to acquire it themselves. The work substantiates the methodological support and procedures for conducting an empirical study of the psychological health of medical workers, as well as summarizes the obtained results.

Conducted by the author of the experiment, it was necessary to report about the medical staff during the COVID-19 epidemic have a high prevalence of adverse mental health symptoms. To this, the main respect was given to the development of the approbation of theoretical and methodological ambush to optimize the mental health of medical workers.

After approbation of the developmental program, the author of the article carried out a second study of the trials. The results showed positive dynamics their psychological state. he results, selected by the author, in the process of writing the article, are about those that the optimizing the compliance of healthcare workers with the proper infection prevention and control measures is paramount during the infectious disease outbreak, to ensure their safety, to decrease the likelihood of getting infected or transmitting the infection to others, and consequently to alleviate their psychological state.

The author of the article also provided methodological recommendations to medical workers regarding the preservation of their psychological health.

Keywords: COVID-19, coronavirus, medical workers, mental health, psychological help.



Постановка проблеми

Проблема збереження й зміцнення здоров'я населення за всіх часів була однією із ключових у суспільстві. Інфекційні хвороби, що передаються від людини до людини, не є незвичайними і супроводжували людство століттями. Їх поява викликала специфічні психологічні реакції цілих спільнот, змінила їхню поведінку, звички та впровадила різні, більш-менш ефективні способи боротьби з їх наслідками.

Попередні дослідження спалахів інфекційних захворювань показали згубний вплив на психічне здоров'я, спричинений цими подіями. Психологічне здоров'я є однією з умов становлення професійної самосвідомості, ідентичності, ефективної професійної діяльності фахівця. Воно складає головну основу продуктивності всіх аспектів професійної діяльності і загального благополуччя людини, обумовлює гармонійний розвиток особистості й досягнення професіоналізму. Медичні працівники нерозривно піддаються підвищеному стресу внаслідок свого професійного середовища, з більшим ризиком емоційних порушень під час інфекційних спалахів.

Пандемія COVID-19 - безпрецедентний виклик суспільству. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оголосила коронавірусну хворобу 2019 (COVID-19) пандемією в березні 2020 року. Епідемія коронавірусу змінила ставлення до професії медиків, адже вони опинились на передовій боротьби за здоров'я населення, виконують роль воїнів на епідемічному фронті. Безпрецедентна пандемія COVID-19 завдала великого навантаження на фізичне та психічне здоров'я медичних працівників у всьому світі, а тому є необхідність реагувати на психологічні проблеми під час COVID-19 та закликати до належної психосоціальної підтримки медичних працівників.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Одним із основних орієнтирів у процесі аналізу дефініцій психологічного здоров'я є документи Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Саме експерти ВООЗ ще у 1948 році запропонували холістичний підхід до розуміння здоров'я людини, виділяючи у його структурі фізичний, соціальний та душевний компоненти [1]. Дотримуючись цієї традиції більшість дослідників виділяють кілька видів здоров'я людини, також особливу увагу приділяють адаптаційним можливостям організму, індивідуально-психологічним властивостям і пізнавальним та емоційним процесам особистості. (І. Галецька, Т. Сосновський, С. Максименко, О. Завгородня, І. Коцан, Г. Ложкін, М. Мушкевич, Р. Конечний, М. Боухал, А. Маслоу, К. Роджерс)

У наукових працях також розкривається проблема взаємозв'язку психологічного здоров'я з соціальними чинниками, такими як фактори навколишнього середовища, економічні кризи, індустріалізація, урбанізація та науково-технічний прогрес, міграційні процеси, екологічні негаразди, природні катаклізми та техногенні аварії; аналізується вплив на психофізіологічний стан організму умов праці, освіти та професії, втрати роботи на психологічне здоров'я.

Серед українських дослідників питання, які пов'язані з різними аспектами психологічного здоров'я, розглядали М. Корольчук, В. Крайнюк, А. Косенко, Т. Кочергіна (психологічне забезпечення психологічного і фізичного здоров'я); О. Чебикін (питання психологічної стійкості та особистісної психогігієни); Ю. Тарнавський, Д. Федотов (саморегуляція і збереження психологічного здоров'я, мистецтво бути здоровим).

Актуальність проблеми психологічного здоров'я саме медичних працівників під час пандемії COVID-19 зумовила увагу багатьох вчених до її дослідження (Л.М. Юр'єва, Чабан О. С., Хаустова О. О). У сучасній літературі зростає кількість публікацій, в яких розглядаються різні аспекти цієї проблеми.

Мета статті полягає у визначені впливу SARS-CoV-2 на результати психічного здоров'я медпрацівників і формулюванні рекомендацій для їх майбутніх дій.

Виклад основного матеріалу

Проблема психологічного здоров'я людини в останні півстоліття є однією з найбільш актуальних тем наукових досліджень у різних антропознавчих галузях, зокрема у психології. Такий стабільний інтерес пов'язаний з надзвичайно динамічним розвитком суспільства, а разом з ним - і наук про людину, поглядів на її природу, її цінності та її життєву місію. Окремо потрібно виділити й ускладнення соціальних відносин, збільшення у геометричній прогресії числа несприятливих для психологічного благополуччя людини соціальних чинників, під дію котрих щохвилини потрапляє пересічна особа, яка, у свою чергу, прагне все більшого задоволення своїх і матеріальних, і ментальних потреб. Вирішення цієї суперечності уже само по собі є випробуванням для психологічного здоров'я людини, породжуючи необхідність пошуку шляхів його підтримки й розвитку.

У зв'язку з важливістю проблеми психологічного здоров'я нації Україною разом з іншими прогресивними державами була підписана Європейська декларація щодо охорони психологічного здоров'я (Хельсінкі, Фінляндія, 2005 рік) і Європейський план дій з охорони психологічного здоров'я, у яких, зокрема, зазначено, що «психологічне здоров'я та психологічне благополуччя є найважливішою передумовою для високої якості життя та продуктивної діяльності окремих осіб, родин, місцевих спільнот та народів у цілому, бо дозволяють людям сприймати своє життя як повноцінне та значиме». Згідно з даними документами Україна перейшла від концепції лікування психічних захворювань до концепції збереження та зміцнення психологічного здоров'я популяції, а з 2012 року - до ретельної оцінки вразливостей і ризиків для психологічного благополуччя різних верств населення [12].

Психологічне здоров'я становить невід'ємну частину здатності індивіда вести повноцінне життя, у тому числі можливість створювати і підтримувати відносини, вчитися, працювати або активно проводити свій вільний час, реалізовувати свої інтереси. У зв'язку з цим у документах ВООЗ зазвичай використовується визначення психологічного здоров'я як «... стану благополуччя, в якому кожна людина може реалізувати свої власні здібності, може справлятися зі звичайними життєвими стресами, може продуктивно і плідно працювати, а також може внести свій внесок у розвиток своєї громади» [1]. Посилання на це визначення дає зрозуміти, що психологічне благополуччя залежить не тільки від індивідуальних особливостей або ознак, але і соціально- економічних умов, у яких люди опиняються, і більш широкого середовища, в якому вони живуть.

На думку С. Максименка, психологічне здоров'я потрібно розуміти як аспект здоров'я загалом, який наголошує на етапі душевного комфорту, відсутності патологічних психічних виявів і здатності до ефективної діяльності й саморегуляції відповідно до власних (відрефлексованих) цілей та інтересів людини [2, с. 44].

За визначенням, В. Петленка і Є. Щербини, психологічне здоров'я - це такий відносно стійкий стан організму і особистості, який дає змогу людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні й психічні можливості, а також навколишні природні і соціальні умови, здійснювати й забезпечувати свої індивідуальні й суспільні (колективні) біологічні та соціальні потреби на основі нормального функціонування психофізичних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних відносин в організмі [3, с. 35-36].

У науковій літературі вказується на складність самого феномену психологічного здоров'я [4]. Серед його компонентів виділяють розумовий (уміння отримувати, аналізувати та використовувати необхідну інформацію), емоційний (здатність розуміти, висловлювати та регулювати свої емоції та почуття), практичний (здатність усвідомлювати свої потреби та інтереси, ставити відповідні цілі та досягати їх).

О. Васильєва і Р. Філатов [5] запропонували багаторівневу модель психологічного здоров'я:

- вищий чи особистісно-смисловий (визначається

співвідношенням потреб людини з можливостями та вимогами соціального середовища);

- індивідуально-виконавчий (визначається станом і

функціонуванням психічної діяльності);

- психофізіологічний рівень (визначається станом і функціонуванням центральної нервової системи).

Очевидно, що кожен рівень психологічного здоров'я людини має свою медико-психологічну та соціально-ціннісну систему критеріїв норми й аномалії. Негативні зміни можуть відбуватися як на одному, так і на двох, і всіх трьох рівнях. Порушення психофізіологічного рівня здоров'я проявляються у формі різноманітних нервових захворювань, що виникають як у центральній нервовій системі, так і в периферичній (мігрень, невралгія, неврит, поліневрит тощо).

Порушення індивідуально-психологічного рівня здоров'я зумовлюють появу ряду психічних захворювань (розлади сприйняття, мислення, пам'яті, емоцій тощо). Порушення особистісного рівня здоров'я викликають зміни спрямованості особистості, які унеможливлюють її нормальне співіснування з соціальним оточенням (алкоголізм, наркоманія, злочинність).

Відповідно до цієї моделі, вищі рівні особистісного здоров'я відповідальні за виробництво значеннєвих орієнтацій, визначення загального сенсу життя, ставлення до себе й до інших, впливають на рівень, що лежить нижче і характеризує ступінь адаптації і психофізіологічний стан.

Основою повноцінного розвитку людини є психологічне здоров'я, яке ототожнюється з почуттям внутрішньої узгодженості із власними діями, постійним діалогом із внутрішнім та зовнішнім світом, автентичним існуванням, почуттям авторства життя. Психологічні зміни мають зворотній характер, їхня своєчасна діагностика і професійна корекція допомагає людині виробити засоби саморегуляції, які дозволять їй самотужки справлятися з внутрішніми проблемами до того, як ці проблеми набудуть незворотного характеру.

Філософську основу психологічного здоров'я складає повноцінний психічний розвиток на усіх етапах онтогенезу. Психологічне здоров'я - це прижиттєве утворення, передумови якого створюються ще у пренатальному періоді. Ще одне ключове для опису психологічного здоров'я слово - гармонія. Це не що інше як баланс між різними частинами «Я» людини: між фізичним, емоційним, інтелектуальним, комунікативним аспектами. Це також гармонія між людиною та оточуючим середовищем - іншими людьми і природою.

Більшість описань того, як проявляється психологічне здоров'я, містить таку важливу властивість людини як стресостійкість, тобто здатність до подолання стресових ситуацій, життєвих труднощів без шкоди для загального здоров'я. Ця здатність передбачає активність людини, її спроможність до

зусиль, до певного напруження, опір труднощам. Психологічне здоров'я можна виразити через метафору шляху: «Кожна людина має свій шлях. Тому дуже важливо визначити, який шлях є твоїм і обов'язково йти по ньому».

До критеріїв психологічного здоров'я, визначених ВООЗ, належать:

• усвідомлення та відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного та психологічного «Я»;

• відчуття постійності та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях;

• критичність до себе та своєї власної психічної діяльності і її результатів;

• відповідність психічних реакцій (адекватність) силі та частоті впливів середовища, соціальним обставинам та ситуаціям;

• здатність самокерування поведінкою відповідно до соціальних норм, правил, законів;

• здатність планувати власну життєдіяльність та реалізовувати заплановане;

• здатність змінювати спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій та обставин [6].

Головними критеріями психічного здоров'я є: - самопочуття (почуваюся добре, лікар не виявляє хвороби); - рівновагу (спокій, самоконтроль, здатність дати собі раду та подолати перешкоди); - функціональний критерій (можливість виконання сімейних і професійних обов'язків); - критерій продуктивного життя (можливість власного розвитку та використання його для себе й інших) [7].

В сою чергу вчені І. Коцан, Г. Ложкін, М. Мушкевич, опрацювавши наукові джерела з проблем психологічного здоров'я, виділили такі його критерії:

- усвідомлення відповідальності за своє життя, зокрема за власне здоров'я;

- самопізнання як аналіз себе;

- саморозуміння та прийняття себе, процес внутрішньої інтеграції;

- уміння жити сьогоденням;

- свідомість індивідуального буття і, як наслідок, усвідомлено вибудована ієрархія цінностей;

- здатність до розуміння, слухання та прийняття інших [9].

Різні автори виділяють дещо різні аспекти психологічного здоров'я, описуючи його критерії. Однак, усі їхні погляди можна узагальнити, зазначивши, що більшість виділених ними критеріїв описують насамперед зрілу особистість. Психологічно здорову людину можна охарактеризувати як самоактуалізовану особистість. Такі люди, на думку А. Маслоу, присвячують своє життя пошуку «буттєвих», тобто межових цінностей, які є справжніми і не можуть зводитися до чогось більш високого; серед цих цінностей істина, краса, добро, досконалість, простота, всебічність тощо [8].

Риси самоактуалізованої особистості (за А. Маслоу):

- більш адекватне сприйняття дійсності, вільне від впливу актуальних потреб, стереотипів та упереджень, інтерес до незвіданого;

- прийняття себе та інших такими, якими вони ;

- спонтанність проявів, простота і природність;

- ділова спрямованість: зайняті своєю життєвою задачею чи місією;

- нерідко схильні до самотності; і для них характерна позиція відмежованості стосовно багатьох подій, у тому числі і свого життя;

- автономія і незалежність від оточення; стійкість до дії фрустраційних факторів;

- свіжість сприйняття;

- межові переживання, що характеризуються відчуттям

зникнення власного «Я»;

- відчуття спільності з людством в цілому;

- вузьке коло людей, стосунки з якими досить глибокі;

- демократичність у стосунках. Готовність вчитися у інших;

- стійкі внутрішні моральні норми. Орієнтація на мету;

- філософське почуття гумору;

- креативність, що проявляється у всіх діях;

- критичне ставлення до своєї культури, вибираючи з неї хороше і відкидаючи погане [8].

А. Маслоу наголошує, що вільна життєтворчість особистості невіддільна від цілеспрямованого творення найсприятливіших внутрішніх умов для своєї самоорганізації, якою є здоров'я і такі неодмінні його супутники, як високий життєвий тонус, «смак життя», добрий настрій, впевненість у своїх силах.

Професійний обов'язок медичних працівників зобов'язує приймати зважені рішення, долати спалахи гніву, дратівливості, відчаю. Проте зовнішнє стримування емоцій, коли всередині відбувається бурхливий емоційний процес, не приводить до заспокоєння, а, навпаки, підвищує емоційну напругу і негативно позначається на здоров'ї, викликаючи різного роду психосоматичні захворювання. Крім того, несприятливі емоційні стани, які загострюються, призводять до закріплення негативних особистісних якостей медичних працівників (дратівливості, тривожності, песимізму тощо), що негативно позначається на ефективності діяльності і взаємовідносинах з пацієнтами і колегами.

У грудні 2019 року в Ухані, провінція Хубей, Китай, з'явився новий спалах коронавірусу, який згодом привернув увагу у всьому світі. ВООЗ оголосила, що інфекція COVID-19 стала пандемією 11 березня 2020 року. Країнам було рекомендовано вжити заходів, включаючи соціальне дистанціювання, закриття шкіл та університетів, роботу на дому та уникнення подорожей. Нова коронавірусна хвороба (COVID-19) стала пандемією, що впливає на здоров'я та добробут у всьому світі. Окрім фізичних, економічних та соціальних наслідків, у науковій літературі все більше повідомляється про психологічний вплив цієї пандемії.

Сучасна література свідчить про те, що люди, які постраждали від COVID-19, можуть мати великий тягар проблем із психічним здоров'ям, включаючи депресію, тривожні розлади, стрес, панічну атаку, ірраціональний гнів, імпульсивність, розлад соматизації, розлади сну, емоційні порушення, симптоми посттравматичного стресу, і суїцидальна поведінка. COVID-19 також впливає на психічне здоров'я та благополуччя медичних працівників, особливо серед тих, хто працює на фронті [13].

Оскільки випадки COVID-19 впливають на потенціал систем охорони здоров'я у всьому світі, багато медичних працівників працюють поза своїм звичайним графіком, щоб задовольнити зростаючий попит на критичну допомогу. Це робить медичних працівників схильними до тривоги, депресій, вигорання та безсоння. Виклики для персоналу полягають не тільки у збільшенні робочого навантаження, спричиненому такими спалахами, але й у побоюванні заразити себе та своїх членів родини, працювати з новими протоколами та засобами індивідуального захисту, які часто змінюються, доглядати за пацієнтами, які дуже хворі і стан яких швидко погіршуються та догляд за колегами, які також захворіли. Серйозність ситуації добре усвідомлюється більшістю медичних працівників, рідше громадськістю, і це може ускладнити пристосування до ситуації.

Хоча докази, що стосуються конкретно COVID-19, все ще з'являються, і психологічні наслідки можуть не бути повністю оцінені протягом багатьох років, попередні дослідження та систематичні огляди дають уявлення про наслідки пандемії для психічного здоров'я медичних працівників. Зі стрімким зростанням кількості пацієнтів лікарям та медсестрам доводиться стикатися з величезним навантаженням та інфекціями з високим ризиком, що може призвести до проблем із психічним здоров'ям. Цей психологічний дистрес, викликаний гострими інфекційними захворюваннями, може зберігатися тривалий час і навіть призвести до посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Отже, з одного боку, високі показники психологічного здоров'я медичних працівників відповідають зазначеним у професіограмі здібностям та якостям особистості, які необхідні для успішної професійної діяльності медика, тобто безпосередньо виступають її важливою передумовою З іншого боку, медичні працівники у процесі фахової діяльності зустрічаються зі значними труднощами збереження психологічного здоров'я. Це зумовлює необхідність дослідження психологічних чинників збереження психологічного здоров'я медичних працівників, застосування різних форм вправ, що мають сприяти гармонізації розвитку їх внутрішньо-особистісних і фахових домагань та життєвих цілей.

Для дослідження психологічних чинників збереження психологічного здоров'я було проведено емпіричне дослідження. При застосуванні тестових методик були дотримані загальноприйняті вимоги у психології: чітке визначення цілей, предмету і галузі застосування; дотримання алгоритму у проведенні тестування і опрацювання результатів. Для виявлення стресостійкості та соціальної адаптації, ціннісних орієнтацій, самооцінки психічних станів особистості медичних працівників, було використано комплекс діагностичних методик, а саме: методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» (МЛО - АМ) А. Маклакова і С. Чермяніна, методика виявлення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге, методика діагностики самооцінки психічних станів (за Г. Айзенком).

На основі діагностичного комплексу визначено найбільш значущі чинники психологічного здоров'я медичних працівників: ставлення до здоров'я як до найважливішої цінності, володіння навичками самоконтролю; уміння боротися зі стресовими ситуаціями. Для медичних працівників в професійній діяльності важливо два аспекти, перший з яких є уміння підготуватися до складної ситуації, а другий - уміння діяти в ній, якщо вона вже настала. Зроблено висновок, що перспективи особистісного і професійного розвитку медичних працівників залежать від комплексу внутрішніх та зовнішніх чинників, до яких відносимо як організаційні й суспільні умови фахового становлення, так і комплекс технологій управління їх особистісним і професійним розвитком.

Отримані результати показали, що серед досліджуваних медичних працівників третина має високий рівень тривожності, фрустрації, тобто в них відмічається низька самооцінка, невпевненість у власних силах, схильність до виникнення негативних психічних станів та перевтомлення, зниження працездатності, стреси, депресії, низький рівень ініціативності, неадекватний аналіз власної діяльності та вони бояться невдач. Для медиків з високим рівнем тривожності притаманні такі характеристики, як: необгрунтовані спалахи тривоги, перекручене сприйняття світу, відсутність самоконтролю та самоаналізу, неадекватна поведінка в стресових ситуаціях, можлива підозрілість до оточуючих, ускладнена адаптація.

Тестування медичних працівників за методикою виявлення стресостійкості та соціальної адаптації дало змогу виявити дещо низький рівень, що свідчить про їх вразливість до стресових подій. Ресурс низького рівня спостерігається у людей, які пережили якесь сильне потрясіння, вони з великими труднощами пристосовуються до нової обстановки і дуже схильні до негативної дії стресогенних факторів. Більш-менш добре вони почуваються лише за умов повної стабільності. За результатами проведеної нами діагностики, було з'ясовано, що серед усіх респондентів - майже чверть, потребують корекційної допомоги.

Отже, стає очевидною необхідність своєчасної зовнішньої підтримки, яка б зміцнювала особистісні ресурси, сприяла соціально адаптивному, ефективному функціонуванню медичних працівників в професійній діяльності.

Зважаючи на наявність внутрішніх (психофізіологічних, особистісних, соціально-психологічних) і зовнішніх (психогенних, екологічних, соціокультурних) чинників, що детермінують життєдіяльність медичних працівників, були намічені наступні напрями у процесі тренінгової роботи:

- усвідомлення себе, своїх емоційних переживань;

- усвідомлення наявності навичок самоконтролю, саморегуляції, умінь стримувати негативні емоційні реакції;

- активізація умінь швидко долати реальні або уявні непереборні перешкоди;

- підвищення емпатії, толерантності по відношенню до оточуючих;

- зниження рівня тривожності, агресивності;

- підвищення рівня адаптації.

Мета тренінгу полягала в наступному: допомогти медичним працівникам під час пандемії Covid-2019 регулювати власну поведінку, адекватно ставитись до своїх переживань і переживань оточуючих, навчитися застосовувати засоби внутрішнього самоконтролю, стримуючи негативні імпульси у процесі спілкування і взаємодії з колегами, підвищити рівень адаптаційного потенціалу медичних працівників.

Під час занять були використані наступні методи: групова форма роботи, лекція, рольова гра, арт-терапія. Для реалізації поставлених завдань було обрано саме тренінгову форму роботи, оскільки така форма психологічної взаємодії, підвищена активність учасників найефективніше, на наш погляд, сприяє адекватно ставитись до своїх переживань і переживань оточуючих, підвищення рівня впевненості в собі та покращення міжособистісної взаємодії, підтримки і тому подібне.

При складанні тренінгу враховувалися такі принципи групової роботи як:

- орієнтованість на індивідуальні потреби та інтереси учасників групи;

- занурення у комплексний досвід, що передбачає всебічність та змістовність аналізу проблеми;

- визначення індивідуальної вмотивованості;

- аналіз проблеми;

- взаємодія учасників між собою;

- творчий підхід до вправ.

Для оцінки ефективності тренінгу було проведено повторне тестування учасників групи, а отримані дані були статистично опрацьовані. Відповідно до даних, які були отримані, можна стверджувати, що у більшості медичних працівників після відвідування тренінгових занять відбулися позитивні зміни. Це свідчить про покращення пристосування до колективу, підвищення рівня групової взаємодії, розуміння медичними працівниками процесу адаптації, причин, що її ускладнюють, особистісні характеристики, які впливають на пристосування до нового колективу, налагодження взаєморозуміння між медичними працівниками і як наслідок підвищення працездатності респондентів та покращення соціальної адаптації. Також, можна спостерігати підвищення рівня впевненості в собі, підвищення стійкості до конфліктних ситуацій та знаходження методів їх подолання. Вдосконалення навичок самоконтролю, зниження рівня тривожності, прояву негативних емоцій.



Висновки

Отже, психологічне здоров'я є однією із умов становлення професійної самосвідомості, ідентичності, ефективної професійної діяльності фахівця. Воно складає головну, відносно неспецифічну динамічну основу продуктивності всіх аспектів професійної діяльності і загального благополуччя людини, обумовлює гармонійний розвиток особистості і досягнення професіоналізму. Психологічне здоров'я людини - тлумачиться як здатність до функціонування на високому рівні поведінкового й емоційного регулювання, що забезпечує індивіду внутрішню і зовнішню гармонію. Критеріями психологічного здоров'я є позитивне самоставлення і самоприйняття; здатність встановлювати та розвивати позитивні взаємостосунки з іншими людьми; самореалізація і самодостатність; компетентність у подоланні вимог зовнішнього світу й у досягненні поставлених цілей; здатність до саморегуляції власної поведінки; відкритість новому досвіду й саморозвиток, самозростання. Критерії психологічного здоров'я є базовими для оцінки норми функціонування психіки й рівня адаптації індивіда.

Результати проведеного аналізу стану психічного здоров'я медичних працівників, які надають допомогу хворим на COVID-19, вказують на значну поширеність у них тривожно-депресивних розладів, що є фактором ризику зростання рівня психосоматичних розладів і посттравматичного стресового розладу. Вплив соціально-психологічних та специфічних для медичних працівників стресових чинників є значущим і потребує соціально- психологічного втручання. Таким чином, охорона психічного здоров'я і соціально-психологічна підтримка медичних працівників є одним з важливих напрямків боротьби з пандемією коронавірусної хвороби.



Література:

1. World Health Organisation Ottava Charter for Health Promotion // Canadian Journal Publik Health. - 1986. - V. 77, № 6. - P. 5 - 13.

2. Risks to mental health: an overview of vulnerabilities and risk factors. Background paper by WHO secretariat for the development of a comprehensive mental health action plan. 27 August 2012. [Electron recourse] -Опііпє database: http://www.who.int/mental_health/mhgap/risks_ to_mental_health_EN_27_08_12.pdf

3. Максименко С. Д. Основи генетичної психології : навч. посіб. / С. Д. Максименко.

- К. : Перспектива, 1998. - 220 с.

4. Галецька І.І. Психологічне здоров'я / І. Галецька, Т. Сосновський //Психологія здоров'я: теорія і практика. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006 - С. 89-122.

5. Коцан І. Я. Психологія здоров'я людини / І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич ; за заг. ред. І. Я. Коцана. - Луцьк : Вежа, 2011. - 430 с.

6. Мушкевич М. І. Клінічна психодіагностика: [метод. рек.для студ. спец. --Медична психологія!] / М. І. Мушкевич. - Луцьк :РВВ --ВежаІІ Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - 160 с.

7. Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине /Р. Конечный, М. Боухал. - 2. изд.

- Прага : Авиценум, 1983. - 405 с.

8. Европейская декларация по охране психического здоровья : проблемы и пути их решения. - Хельсинки, Финляндия, 12-15 января, 2005 г. - 11 с.

9. Чабан О. С., Хаустова О. О. Психічне здоров'я в період пандемії COVID-19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів). НЕЙРОЫЕ'№8. 2020. Т. 114, № 3. C. 26-36.



References:

1. . World Health Organization Ottawa Charter for Health Promotion // Canadian Journal Publik Health. - 1986. - V. 77, No. 6. - P. 5 - 13.

2. Risks to mental health: an overview of vulnerabilities and risk factors. Background paper by the WHO secretariat for the development of a comprehensive mental health action plan. 27 August 2012. [Electron recourse] - Online database: http: // www.who.int / mental_health / mhgap / risks_to_mental_health_EN_27_08_12.pdf

3. Maksymenko S. D. Fundamentals of genetic psychology: teaching. manual / S. D. Maksimenko. - K.: Perspective, 1998. - 220 p.

4. Galetska 1.1. Psychological health / I. Galetska, T. Sosnovsky // Health psychology: theory and practice. - Lviv: Ivan Franko LNU Publishing Center, 2006 - pp. 89-122.

5. Ya. KotsanPsychologyofhumanhealth / I. Ya. Kotsan, G. V. Lozhkin, M. I. Mushkevich; ingeneraled. I. Ya. Kotsana. - Lutsk: Tower, 2011. - 430 p.

6. Mushkevich M. I. Clinical psychodiagnostics: [method. rec. for students special -- Medical psychology!] / M. I. Mushkevich. - Lutsk: РВВ --Vezhl Volyn. state University named after Lesi Ukrainka, 2006. - 160 p.

7. Konechny R., Bouhal M. Psychology in medicine /R. Konechny, M. Bouhal. - 2. ed. - Prague: Avicenum, 1983. - 405 p.

8. European Declaration on the Protection of Mental Health: Problems and Solutions. - Helsinki, Finland, January 12-15, 2005 - 11 c.

9. Chaban O. S., Khaustova O. O. Mental health during the COVID 19 pandemic (features of psychological crisis, anxiety, fear and anxiety disorders). NEURONEWS. 2020. Vol. 114, No. 3. C. 26-36.

Размещено на Allbest.ru

...