Ім’я як важлива складова самоідентичності у контексті адаптації особистості під час війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ім'я як важлива складова самоідентичності у контексті адаптації особистості під час війни

Вступ. Особливої актуальності проблема самоідентифікації особистості набула через повномасштабну війну в Украйні, яку розпочала росія, країна-агресор. Перед суспільством постало питання про сутність людської особистості, про її можливості, моральну і духовну сутність, життєві цінності, усвідомлення свого місця в ієрархії суспільства та національну приналежність, самосвідомість, самовідчуття, світосприйняття та світорозуміння.

Мета. Дослідити особливості роботи з ім'ям людини як важливої складової самоідентичності в контексті адаптації українців, тих, які тимчасово переселені за кордон, і тих, які залишились в Україні.

Методи. Використовувались методика дослідження соціальної адаптованості (Лемак & Петрище, 2011), авторський опитувальник дослідження особистісних характеристик, авторський опитувальник дослідження імені як складової самоідентичності. У рамках психокорекційної роботи з учасниками дослідження проводилася арт-терапевтична вправа «Сила імені».

Результати. За допомогою авторських опитувальників і вправ показано, що ім'я йробота з ним є дієвим засобом підтримки самоідентифікації під час адаптації тимчасово переселених українців, які перебувають за кордоном. Діагностика рівня адаптації показала, що понад половина учасників дослідження мають низький рівень адаптації, і це громадяни, які знаходяться за кордоном. Почуття ідентичності через ім 'я під час війни в Україні для тимчасово переселених осіб проживалось в часі - коли учасники групи згадували минуле та ідентифікували себе з ним, усвідомлюючи сьогодення та майбутнє. Інтеграція в просторі відбувалась через відновлення цілісності особистості в учасників, покращила емоційний стан і привела до гармонійного самоусвідомлення через самоототожнення та прийняття себе в тому місці, де вони знаходяться.

Висновки. Дослідження показало, що ім'я і робота з ним є дієвим засобом підтримки самоідентифікації під час адаптації тимчасово переселених українців, перебуваючих за кордоном, та при кризі ідентичності.

Ключові слова: ім 'я, адаптація, психічна адаптація, соціально-психологічна адаптація, самоідентифікація, самоідентичність, переселенці, біженці.

Arefniya, Svitlana. The name as an important component of self-identity in the context of personal adjustment during wartime

Вступ

Особливої актуальності проблема самоідентифікації особистості набула через повномасштабну війну в Україні, яку розпочала росія, країна-агресор. Ця війна безпосередньо вплинула на психологію особистості. Кожен українець став перед усвідомленням питань: «хто я?», «що я можу?», «що я хочу?», «що мені робити?». Перед суспільством постало питання про сутність людської особистості, про її можливості, моральну і духовну сутність, життєві цінності, усвідомлення свого місця в ієрархії суспільства та національну приналежність, самосвідомість, самовідчуття, світосприйняття та світорозуміння.

Психоаналітик К.Г. Юнг (1929) стверджував, що для того, щоб бути собою, справжнім, особистість повинна усвідомлювати всі елементи і явища власного психічного життя (бажання, думки, почуття, відчуття тощо). (Юнг, 1929, цит. Столяренко, 2012).

Особистість, на думку Р.С. Немова (2003), це людина, взята в системі таких психологічних характеристик, які соціально зумовлені, проявляються в суспільних за природою зв'язках і відносинах, є стійкими і визначають моральні вчинки людини, котрі мають істотне значення для неї самої й тих, хто її оточує (Немов, 2003, цит. Столяренко, 2012).

Почуття та емоції характеризують особистість з боку її самооцінки, яка буває двох видів: самовдоволення і невдоволення собою. За цим стоять два протилежних класи почуттів, що пов'язані з успіхом або поразками, із сприятливим або несприятливим становищем у суспільстві (Столяренко, 2012).

М.А. Козловець (2009) визначає ідентифікацію як процес водночас і об'єктивний (зумовлюється об'єктивними чинниками), і суб'єктивний (зумовлюється усвідомленням суб'єктом своєї ідентичності). Суб'єктивний аспект ідентифікації полягає головним чином у тому, що люди самоототожнюють себе (ідентифікують) і як це самоотожнення сприймають і визнають інші - «чужі» (Козловець, 2009).

Дослідник Е. Еріксон (1996) характеризував ідентичність як суб'єктивне натхненне відчуття тотожності й цільності та зазначав, що формування ідентичності передбачає процес одночасного відображення та спостереження, процес, що відбувається на всіх рівнях психічної діяльності, завдяки якій індивід оцінює себе з точки зору того, як інші, на його думку, оцінюють його порівняно із собою і в межах значущої для них типології; у той же час він оцінює їхні судження про нього з точки зору того, як він сприймає себе порівняно з ними та з типами, що є значущими для нього (Еріксон,1996).

Е. Еріксон (1996) стверджував, що про почуття ідентичності свідчать три ознаки: відчуття внутрішньої тотожності та інтегрованості в часі: дії в минулому та очікування від майбутнього переживаються як такі, що пов'язані із самістю сьогодення; відчуття внутрішньої тотожності та інтегрованості у просторі: людина сприймає себе всюди та завжди як цілісність, а всі свої дії розглядає не як випадкові, а як такі, що внутрішньо зумовлені; ідентичність переживається серед інших, що є соціально значущими, взаємини та ролі допомагають підтримати та розвинути почуття інтегрованої в часі особистості. Такі твердження дають нам можливість будувати гіпотезу про те, що усвідомлення своєї ідентичності та відображення її через взаємодію з соціальним середовищем має важливе значення для особистості на всіх рівнях психічної діяльності та психічних процесів (Еріксон, 1996).

Вітчизняний вчений О.М. Кокун (2004) у своїй монографії наводить думку дослідників, що компонентом адаптаційних можливостей можна вважати поняття особистісного адаптаційного потенціалу, який характеризує рівень розвитку взаємопов'язаних психологічних характеристик, найбільш значущих для регуляції психічної діяльності й процесу адаптації, і зумовлює величину діапазону факторів зовнішнього середовища, до яких організм може пристосуватись (Кокун, 2004).

Однією з багатьох складових особистісного адаптаційного потенціалу може виступати самоідентифікація особистості, яка проявляється у взаємодії з зовнішнім середовищем, соціумом через складову - людське ім'я. Будування стосунків та контакту, оцінка вчинків та поведінки, уявлення та сприйняття індивіда відбувається через те, як людину кличуть, ставляться до неї та вимовляють її ім'я. самоідентичність адаптація українець

Ім'я та його значення у житті людини досліджували І.В. Глинський (1985), К. Джаррет (2021). Будь-яка людина ідентифікує себе зі своїм іменем ще з далекого дитинства. Через ім'я задіються всі психічні процеси (пізнавальні, емоційні, вольові): пам'ять, сприйняття, уява, відчуття, увага, мовлення, емоції, почуття, мислення, воля.

Стресовий стан через війну в Україні впливає на ідентичність та розмиває її, особливо у біженців. В результаті виникає проблема дифузної ідентичності, де людина не знає хто вона і де, через розгубленість, через зміну мови, де ім'я можуть вимовляти не звично для господаря або зовсім по-іншому, що викликає негативні почуття і впливає на рівень адаптації.

Американський клінічний психолог J.E. Marcia (1993) стверджує, що для дифузної ідентичності характерний негативний емоційний фон, переживання пасивності, песимізму, апатії та тривоги. Їй властиві низька самостійність та самооцінка, невисокі моральні установки, неадекватний підхід до процесу прийняття рішень та низький рівень адаптації (Marcia, 1993).

Соціальний психолог P. Zimbardo (2008), відомий проведенням Стенфордського тюремного експерименту, вважав, що ігнорування бажання людини називати її на ім'я, зміна імені на номер стирає ідентичність особистості, після чого дає владу над нею (Zimbardo, 2008).

Американський психолог Д. Чжу (2009), писав, що ім'я служить для ідентифікації людини і щоденного спілкування з нею, і отже, воно стає основою сприйняття себе. Також він довів у своїх дослідженнях, що люди з рідкісними іменами відчувають себе особливими і схильні до нетрадиційних стратегій вирішення проблем, отже мають більш високу адаптивність, ніж люди з розповсюдженими іменами. Це може бути пов'язано з попереднім досвідом вдалої адаптації у суспільстві з рідкісним іменем (Д. Чжу, 2021, цит. К. Джаррет, 2021).

Дослідник Х. Цай (2016) стверджує, що згідно його з колегами пошуків, з 80-х років до сьогодення в піснях відбулась трансформація особових займенників множини (ми, нас, наш) на особові займенники однини (я, мені, моє), що свідчить про збільшення уваги до індивідуалізації (Х. Цай, 2016, цит. К. Джаррет, 2021).

Вченими розглядаються різні види адаптацій (Кокун, 2004; Корольчук, 2002; Максименко, Максименко & Главник, 2003): фізіологічна, психічна, соціально-психологічна, психофізіологічна, професійна. Окрім того, виокремлюють різні рівні адаптації: біологічна, психологічна та соціальна (Бойко, 2001).

За визначенням С.Д. Максименка, психічна адаптація - це процес взаємодії особистості з середовищем, в якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значущих ланцюгів (Максименко, Максименко & Главник, 2003).

Соціально-психологічну адаптацію визначають як аспект психічної адаптації, що забезпечує організацію мікросоціальної взаємодії, формування адекватних міжособистісних стосунків, урахування експектацій оточення і досягнення соціально значущих цілей (Кокун, 2004).

О. Зорич (2013) дослідила, що ідентичність як соціальний феномен має дві базові смислові детермінанти: інформаційно-комунікативну та нормативно-регулятивну. Перша з них означає неусувну діалогічність, яка притаманна будь-якій ідентичності - чи то внутрішній (індивідуальній), чи то зовнішній (соціальній) (Зорич, 2013).

Отже, ім'я - це соціальний інформативно-комунікаційний феномен, який впливає здебільшого на соціально-психологічні та психічні види адаптації й всі рівні адаптації, а також є складовою самоідентифікації.

Мета

Дослідити особливості роботи з ім'ям людини як важливої складової самоідентичності в контексті адаптації українців, тих, які тимчасово проживають за кордоном (біженці), і тих, які залишились в Україні.

Методи та організація дослідження

Використано авторський опитувальник дослідження імені як складової самоідентифікації особистості. В анкеті 27 запитань, з них 16 запитань потребують відповіді -так- чи -ні-, інші 11 запитань - для більш розгорнутої відповіді, є запитання для самоаналізу свого сприйняття, спогадів та емоцій.

Також були застосовані серед досліджуваних «Методика дослідження соціальної адаптованості» (Лемак & Петрище, 2011) для з'ясування рівня адаптації та авторський опитувальник для дослідження особистісних характеристик, з'ясування яких може поповнити картину рівня адаптації чи дезадаптації.

У рамках психокорекційної роботи з учасниками дослідження проводилася арт- терапевтична вправа «Сила імені». Їм пропонувалось взяти аркуш паперу та різнокольорові олівці чи фломастери і намалювати своє ім'я, літери свого імені, додавши їм через малюнок асоціацію зі стихією. Також можна використовувати пластилін, щоб зробити з нього кожну літеру, нібито торкаючись свого імені й прикріпити її на аркуш, домалювавши асоціацію зі стихіями. Наприкінці - проаналізувати свої почуття, які виникають до творчого витвору мистецтва.

Вибірка дослідження. У дослідженні взяло участь 43 особи, середній вік від 35-50 років: 40 жінок та 3 чоловіка з різних міст України, а також різного місця перебування в якості біженців за кордоном (в Україні - 10 осіб і за кордоном - 33 особи), які заявили, що мають складнощі з боку психо-емоційної сфери (невпевненість в собі, нерішучість тощо) та міжособистісної (комунікативної), що заважає повноцінній адаптації під час проживання як в Україні під час війни, так і за кордоном.

Результати дослідження та їх обговорення.

На початковому етапі була проведена діагностика рівня адаптації учасників та відібрана група з низьким рівнем адаптації. Кількість учасників фокус-групи склала 24 особи (жінки), які проживають за кордоном. Інші учасники мали високий та середній рівень адаптації і не були включені в фокус-групу (табл. 1).

Рівень соціальної адаптованості респондентів, які проживають за кордоном та в Україні

Таблиця 1