Адаптація майбутніх правоохоронців до стресових ситуацій

З цією метою здійснене дослідження та реалізовано ряд завдань:

1) визначено сутність стресу та стресових ситуацій;

2) виділено психологічні ознаки стресу;

3) з'ясовано вплив стресу на організм людини;

4) досліджено особливості фізичної підготовки поліцейських в екстремальних і стресових ситуаціях, проаналізовано їх психологічну готовність до дій у екстремальних ситуаціях, а також визначено шляхи підвищення рівня психологічної готовності працівників силових структур до дій у екстремальних ситуаціях.

Адже екстремальні умови, з якими постійно стикається особовий склад силових структур, зокрема, органів та підрозділів національної поліції, характеризуються значним травмуючим впливом на психіку людини. Цей вплив може бути сильним і одиничним (використання зброї, затримка злочинця) або ж інтенсивним і тривалим, який характеризується адаптацією до постійно діючих стресогенних факторів. Однак, не зважаючи на специфіку різних видів правоохоронної діяльності, спільними психологічними факторами, які зумовлюють високу стресогенність роботи працівників силових структур, є тривале безперервне виконання обов'язків, емоційні навантаження, стресові ситуації, тощо.

Окрім того в роботі розглянуто стан професійної підготовки курсантів закладів вищої освіти, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до сучасних вимог, окреслена проблематика підготовки курсантів до виконання професійних обов'язків в умовах сильного стресу. З цією метою вдосконалено теоретичні та практичні знання про стрес та його вплив на організм людини, дослідження готовності курсанта до екстрених дій в стресовій ситуації.

В роботі надана чітка картина проблематики одного з аспектів професійної підготовки майбутніх правоохоронців, та визначенні основні напрямки ії подолання.

Ключові слова: спеціальна фізична підготовка, тактико-спеціальна підготовка, вогнева підготовка, курсанти, стрес.

Abstract. The article analyzes the state of training of cadets of institutions of higher education that belong to the sphere of administration of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine.

For this purpose, research was carried out and a number of tasks were implemented:

1) the essence of stress and stressful situations is determined;

2) psychological signs of stress are highlighted;

3) the impact of stress on the human body is clarified;

4) the peculiarities of the physical training of police officers in extreme and stressful situations were investigated, their psychological readiness to act in extreme situations was analyzed, and ways to increase the level of psychological readiness of law enforcement officers to act in extreme situations were determined.

After all, the extreme conditions that the personnel of law enforcement agencies, in particular, bodies and units of the national police constantly face, are characterized by a significant traumatizing effect on the human psyche. This influence can be strong and single (using a weapon, arresting a criminal) or intense and long-lasting, which is characterized by adaptation to constantly acting stressogenic factors. However, regardless of the specifics of various types of law enforcement activities, the common psychological factors that lead to the high stressogenicity of the work of law enforcement officers are long continuous performance of duties, emotional stress, stressful situations, etc.

In addition, the work examines the state of professional training of cadets of higher education institutions that belong to the sphere of administration of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, in accordance with modern requirements, outlines the problems of training cadets to perform professional duties in conditions of high stress. For this purpose, the theoretical and practical knowledge about stress and its impact on the human body, the study of the cadet's readiness for emergency actions in a stressful situation have been improved.

The work provides a clear picture of the problems of one of the aspects of the professional training of future law enforcement officers, as well as the definition of the main directions and overcoming them.

Keywords: special physical training, tactical-special training, fire training, cadets, stress.

Постановка проблеми. Проблема стресу в останні роки стає однією з нагальних тем у світовій психологічній науці та практиці. Вона є актуальною тому, що стрес став перманентним життєвим процесом, який впливає на організм людини, на її психологічні процеси та на самопочуття. Це відбивається на життєдіяльності людини та на її зв'язку з навколишнім середовищем. Стрес як соціальне явище є одним із видів емоційного стану, яке залишає свій відбиток на людському житті та впливає на його перебіг, далеке або близьке майбутнє і тривалість і якість життя взагалі. Більше того, це явище неабияк торкається професійної діяльності осіб, які працюють в силових структурах, так як вони, в силу своїх професійних обов'язків, постійно піддають своє життя ризику, а отже перебувають під впливом стресу.

Екстремальні умови, з якими постійно стикається особовий склад силових структур, зокрема, органів та підрозділів національної поліції, характеризуються значним травмуючим впливом на психіку людини. Цей вплив може бути сильним і одиничним (використання зброї, затримка злочинця) або ж інтенсивним і тривалим, який характеризується адаптацією до постійно діючих стресогенних факторів. Однак, не зважаючи на специфіку різних видів правоохоронної діяльності, спільними психологічними факторами, які зумовлюють високу стресогенність роботи працівників силових структур, є тривале безперервне виконання обов'язків, емоційні навантаження, стресові ситуації, тощо.

Оскільки екстремальні умови діяльності пов'язані з надмірною емоційною напругою, то у працівників силових структур, зокрема національної поліції часто виникають психоемоційні стреси різного походження. Специфічні умови праці провокують виникнення емоційного стресу у великої частини працівників, які часто переходять у тривалі стресові розлади, корекція яких у працівників силових структур, яким притаманний високий рівень стресових навантажень, є актуальним завданням психологічної науки [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням даної теми займалось багато вчених, зокрема американський вчений У.Кеннон розробив теорію про роль адреналіну, як гормону тривоги в пристосуванні організму до станів, викликаним страхом, боротьбою і небезпекою. Також вивченням стресу займався Годелл, який виявив «синдром лева» та «синдром кролика». Радянський фізіолог Г. М. Кассиль працював над теорією розвитку стресу, К.В. Судаков вивчав механізми емоційного стресу. Свій внесок у вивчення стресу внесли М. Вігаш та Яновскі.

Екстремальний характер умов службової діяльності працівників правоохоронних органів вивчали у своїх працях: В. Бабенко, Л. Гуменюк, Л. Криворучко, В. Лефтеров, В. Розов та інші.

Нині кількість досліджень на тему стресу в силових структурах збільшилася, зокрема цим займались Т. Л. Білоус, В. П. Казміренко, І.І. Приходько, Р. Т. Сімко та ін. [2].

Мета статті - вдосконалення теоретичних та практичних знань про стрес та його вплив на організм людини, дослідження готовності індивіда/курсанта до екстрених дій в стресовій ситуації.

Виклад основного матеріалу. Під стресом прийнято розуміти неспецифічну відповідь організму на пропоновані йому зовнішні чи внутрішні вимоги. Дане поняття було запропоновано канадським фізіологом Гансом Сельє. Будь-яка умова може викликати стрес, але жодну з них не можна виділити і сказати - «ось це і є стрес», тому що цей термін в рівній мірі відноситься до всіх інших умов-чинників.

Чинники, що викликають стрес, мають назву - стресори. Вони пускають в хід однакову біологічну реакцію стресу, тобто відповідь організму на виклики зовнішнього середовища. Взагалі не має значення, приємна чи неприємна ситуація, з якою зіткнувся індивід, при цьому має значення пристосованість організму, тобто адаптація. Організм протиставляє впливам навколишнього середовища, свою найсильнішу здатність - зокрема гнучко пристосовуватися. Сам стрес є набором пристосованих реакцій, призначених на всякий випадок, який отримав назву - загальний адаптаційний синдром (ЗАС) [1].

Адаптація - це динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку і продовження роду. Саме механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах середовища. Завдяки процесу адаптації досягається збереження гомеостазу при взаємодії організму з зовнішнім світом.

Гомеостаз - це рухомий, рівноважний стан будь-якої системи, який зберігається шляхом її протидії стороннім чинникам, порушується ця рівновага зовнішніми і внутрішніми чинниками. В тому разі коли порушується рівновага процесів і систем організму, він починає хворіти. До того ж хворобливий стан буде зберігатися протягом всього часу відновлення параметрів, що забезпечують нормальний стан організму [5].

Якщо ж необхідних для збереження рівноваги внутрішнього середовища колишніх параметрів досягти не вдається, то в такому випадку організм може спробувати досягти рівноваги за допомогою інших, трохи змінених параметрів. Саме завдяки цьому загальний стан організму може відрізнятися від нормального, тобто можуть з'являтися захворювання. Таким чином процеси адаптації містять у собі не тільки оптимізацію функціонування організму, але і підтримку збалансованості в системі «організм-середовище» [5].

Процес адаптації реалізується кожного разу, коли в організмі виникають важливі зміни, і забезпечується формування нового гомеостатичного стану, що дозволяє досягати максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій. Так як організм і середовище знаходяться не в статичному стані, а в динамічній рівновазі то їх співвідношення міняються постійно. Саме цим викликана гостра необхідність в процесі адаптації організму [4].

Отже, можна сказати, що кожна особа змушена постійно адаптуватися до нових умов. Так як життя є постійним джерелом стресів, то можна сказати, що ми можемо їх позбутися лише після настання смерті. Викорінити стрес неможливо, проте ми можемо улаштувати наше життя так, щоб отримувати тільки приємні стреси та позбутися від неприємних.

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги.

2. Стадія опору.

3. Стадія виснаження.

Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму[8].

Стрес може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніше вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. Наразі, навіть особливості існування сучасного суспільства, що перебуває в стадії постіндустріальних перебудов, є причиною хронічних форм стресу. Стрес вже набув характеру епідемії.

Проте, окремі стреси допомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступати перед великою аудиторією, тощо), дають можливість зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації [13].

Складовою частиною життя є стрес у помірних дозах, він надає життю смак і аромат, це зазначав такий вчений як Г.Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму, що виникає задля енергійного забезпечення вирішення нових завдань.

У XVII в. англійський вчений Роберт Гук застосував термін «стрес» для характеристики об'єктів, що піддаються навантаженням і що чинять опір їм. Ця історична аналогія цікава тим, що поняття «стрес» в сучасній фізіології, психології, медицині (що базується на клінічних дослідженнях Г. Сельє) включає уявлення про зв'язки стресу з навантаженням на складні системи (біологічні, психологічні, соціально-психологічні) і з опором цьому навантаженню [7].

Дослідженнями було встановлено, що не лише біологічні умови можуть спричинити хворобу. По-перше, між стресором і стресом міститься індивідуальна оцінка події - дехто може сприйняти цю подію як неприємну, дехто як нейтральну або як приємну. По-друге, між стресом і його наслідками важливою ланкою є те, як індивід справляється зі стресом. Не кожен у стані стресу поводить себе однаково: не всі захворюють; для декого стрес буде навіть приємним викликом.

Окремі стреси допомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступати перед великою аудиторією, тощо), дають можливість зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації. Та й взагалі, життя саме по собі - це великий стрес, що складається з великої кількості ситуацій, як незначних і несуттєвих так і складних та навіть екстремальних. І ті люди, які не тікають від своїх проблем, а вирішують їх, вчаться ефективно і вчасно реагувати на велику кількість різноманітних подразників та стресових ситуацій.

Вміння справлятися зі стресовими ситуаціями допоможе уникнути багатьох захворювань, продовжити життя і уникнути проблем із психікою у наступних поколіннях. Адже так чи інакше, власне психічне здоров'я - в наших руках: наша реакція на те, що відбувається, оцінка ситуації та подальші дії і, відповідно, емоційний стан, який утворився.

Пам'ятаємо, що стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища - канадський вчений Г.Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму, що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань [6].

За наявності впливу подразнюючого фактору у людини формується оцінка ситуації як «загрозливої». Ступінь загрози в кожного своя, але в будь-якому випадку переважає негативний емоційний фон. Усвідомлення загрози і наявність негативних емоцій «штовхають» людину на подолання шкідливих впливів: вона прагне боротися з фактором, що заважає, знищити його або «піти» від нього убік. На це особистість направляє усі свої сили. Якщо ситуація не вирішується, а сили для боротьби закінчуються - можливі неврози та ряд незворотніх порушень в організмі людини. Наявність усвідомленої загрози - це основний стресовий фактор людини [9] .

Оскільки в тих самих ситуаціях одні люди бачать загрозу різного ступеня, а інші в цих же умовах не бачать її зовсім, те і стрес, і його ступінь у кожного свої.

Відповіддю психіки на загрозу, що виникає, є захисна діяльність. У особистості активізуються захисні механізми, минулий досвід, здібності. У залежності від відношення людини до загрозливого фактору, від інтелектуальних можливостей (його оцінки) формується мотивація на подолання труднощів. Зароза є вирішальним чинником у виникненні стресу. Людина може відчувати загрозу власному здоров'ю, життю, матеріальному благополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким, тощо [10].

З психологічній точці зору стан стресу включає специфічну форму відображення людиною екстремальної ситуації і модель поводження як відповідну реакцію на це відображення.

Стан стресу може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємо справу з гострим стресом. Зараз особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії [ 10] .

Отже, все вищезазначене дозволяє стверджувати, що стрес - неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Працівники поліції завжди підвергаються впливу стресових ситуацій. До того, як прийти до підрозділів та стати до служби, всі поліцейські проходять навчання у ВНЗ зі спеціальними умовами навчання на посадах курсантів.

Майбутня діяльність курсантів буде пов'язана з правоохоронною практикою, що стикається з нестандартними ситуаціями під час несення служби.

Робота в правоохоронних органах потребує від працівника великої особистої сміливості, винахідливості, образної пам'яті, високого рівня організованості, наполегливості та емоційної стійкості, уміння швидко та холоднокровно приймати рішення. Поліціянти повинні вміти: логічно мислити і організовувати свою діяльність; проводити невідкладні дії, передбачені спеціальною тактикою оперативних та слідчих підрозділів; ефективно працювати з людьми, встановлювати психологічний контакт; протистояти негативному впливу з боку учасників процесу дізнання; швидко орієнтуватися в умовах, що змінюються; застосовувати різні підходи до оцінки ситуації, що виникла, без шаблонів та стереотипів мислення.

Дослідження підтверджують, що для якісного формування професійно- прикладних навичок у курсантів необхідно включати до навчального плану заняття в яких використовується моделювання стресових ситуацій або впливу стресу на організм людини. В подальшому потрібно детальне вивчення того, як підвищити ефективність підготовки та покращити взаємодію навчальних дисциплін: тактико -спеціальна підготовка, спеціально фізична підготовка та вогнева підготовка. А також шляхів більш ефективного поєднання цих дисциплін, щоб покращити ефективність дій майбутніх працівників поліції під час їх професійної діяльності та в нестандартних умовах.

Співробітники МВС та національної поліції постійно стикаються з необхідністю перебування під впливом стресу. Це може проявлятися в повсякденних службових та екстремальних ситуаціях, в яких поліцейський може опинитися будь-якої хвилини. Потенційна небезпека та специфіка служби вимагає неабиякого рівня фізичної підготовки, моральної стійкості та стресостійкості від співробітників МВС, службовців національної поліції і усіх силових структур в цілому.

Взагалі, для забезпечення ефективності дій поліцейських в екстремальних ситуаціях (як і для готовності поліцейського до роботи в повсякденних умовах) у них мають бути сформовані певні тактико-спеціальні, тактико-психологічні прийоми забезпечення безпеки при взаємодії з об'єктами професійної діяльності та затриманні правопорушників.

Всі поліцейські мають бути готовими до застосування заходів фізичного впливу та застосування зброї в умовах стресу.

Усі негативні умови, які впливають на діяльність поліцейських, їх психологічну готовність до дій в умовах стресу можна розділити на такі групи:

1) загальні - це ті які впливають на особовий склад;

2) специфічні - ті, які обумовлені відмінностями в діяльності особового складу.

Під час затримання особи або за наявності прямого контакту із злочинцями поліцейські відчувають низку негативних почуттів, що провокує у них стрес.

Працівники поліції в таких випадках як і військовослужбовці стикаються з таким поняттям як бойовий стрес.

Він являє собою сукупність станів пережитих службовцем в процесі адаптації до несприятливих факторів. На те як особа (службовець) реагуватиме на той чи інший вид стресу впливають так звані стресори.

Відкрита військова агресія якої зазнає Україна з 24 лютого 2022 року вплинула на те, що поліція має виконувати покладені на неї функції в дещо новому форматі. Поліцейські часто змушені виконувати службові обов'язки в екстремальних умовах, пов'язаних із ризиком. Такі умови створюють емоційну, психологічну та фізичну напругу. В цей час у правоохоронців виробляється адреналін, підвищується готовність дій до реагування на ті чи інші ситуації, проте разом із цим знижується продуктивність виконуваних дій, рівень мислення та уваги. Це є причиною більшості необдуманих вчинків під час того як правоохоронець потрапив до стресової ситуації і великого рівня ризику травматизму та загрози його життю та здоров'ю.

Методи інтенсивного навчання дозволять спрямувати ефективне використання резервів організму та розширення інформаційних можливостей майбутніх спеціалістів, на формування їх професійної надійності.

Саме у зв'язку із цим постає гостра необхідність розробки певних програм та методів за допомогою яких можна формувати спеціальні якості в поліцейських, стійкість до різного роду стресів, покращити ефективність їхніх дій в екстремальних умовах.

Для покращення рівня фізичної підготовки необхідно застосовувати новітні методи навчання та сучасні технології, які б базувалися на моделюванні ситуацій, реакцій та дій.

До них можна віднести використання в процесі навчання мультимедійних екранів, проекторів та створення спеціальних комп'ютерних програм, за допомогою яких можна було б моделювати реальні стресові ситуації, в які можуть потрапити майбутні офіцери. Все це буде вимагати від них певних вмінь, навичок набутих в процесі тренувань. До того ж такого роду тренування здатні покращувати морально-психологічні якості, вміння та навички само оцінювання та здатність не втрачати самоконтроль в екстрених ситуаціях.

На нашу думку можна вважати за необхідне введення в навчальний процес (факторів, та завдань. які під час навчання ставлять курсантів в ситуацію стресу, або чинників, які можуть змоделювати стрес) із дисципліни спеціальна фізична підготовка окрім базових прийомів рукопашного бою та вправ на загальну фізичну підготовку ряду конструктивних та ситуаційних завдань. Це вимагало б від майбутніх правоохоронців застосування своїх навичок на належному рівні.

Серед таких завдань обов'язково повинні бути присутні такі, які б містили в собі обов'язкові фактори стресу.

1) Створення спортивних комплексів із перешкодами, з наявними в них світловими та звуковими ефектами.

2) Створення типових побутових ситуацій з залученням спеціально навчених осіб котрі б допомагали моделювати певні ситуації і виступали в ролі правопорушників. Наприклад, ситуації побутового насилля, коли поліцейські змушені застосовувати грубу фізичну силу до правопорушників. При цьому жоден поліцейський не може знати якого виду опір буде чинити той чи інший порушник, учасник конфліктної ситуації.

До того ж фактором, який міг би виступати в ролі певного поштовху для створення методів такої підготовки може бути і те, що в сучасних умовах багато осіб, які були колись звичайними пересічними громадянами та у зв'язку з певними життєвими обставинами побували в зоні ведення бойових дій. Там вони пройшли певні курси підготовки і застосовували свої вміння, отримані на тих курсах в зоні ведення бойових дій. Є ризик, що після повернення до мирного життя не всі з них будуть готові до цього в психологічному плані та можуть сприймати пересічних громадян за «ворогів».

Оскільки Україна раніше не стикалася з веденням бойових дій на своїй території то обґрунтованим є твердження про залучення іноземних практиків- теоретиків з цієї області, які могли б в подальшому періодично проводити семінари з обміну досвідом.

Дана робота стосується не лише фізичного аспекту підготовки працівників МВС, а й їх вогневої та тактико-спеціальної підготовки, знання з якої вони в майбутньому можуть вдало застосовувати, аби протидіяти злочинності.

Вогнева підготовка є важливим аспектом діяльності правоохоронця, адже в процесі проходження служби поліцейським доводиться застосовувати ті чи інші види озброєння, в залежності від ситуації. Поліцейські застосовують вогнепальну зброю суто в крайньому випадку, оскільки вона вважається найжорсткішим заходом примусу. Поліцейські можуть неодноразово стикатись із такими ситуаціями, тому за необхідне можна вважати введення в курси навчання з вогневої підготовки специфічних занять із використанням новітніх технологій з тренування навику стресостійкості.

Доцільним було б розв'язання питання про підготовку поліцейських з необмеженим арсеналом зброї, з яким вони можуть зіштовхнутися у процесі служби. Також залученням спеціалістів-практиків не лише з України, а й з-за кордону. Вони могли б поділитися своїм досвідом щодо використання зброї в нестандартних умовах.

Наприклад під час занять з вогневої підготовки, при проведенні стрільб, кожен з курсантів періодично повинен стріляти у супроводі шумового ефекту, це може бути запис звуку пострілу, або інструктор, який також стріляє біля нього холостими набоями. Це здійснюється з метою, аби нервова система курсанта не давала збою при почутому звукові пострілу.

До того ж непоганим видом тренінгу, який розвиває зорове сприйняття, швидкість реакції вважається ведення вогню по рухомим цілям (мішеням різного типу).

Оскільки поліцейські можуть стикнутися у процесі служби із випадками захоплення заручників було б доцільним використання методів стрільби, які застосовуються в підготовці спецпідрозділів. Для цього є необхідним створення свого роду полігону на якому будуть встановлені перешкоди у вигляді будинків, дверей, вікон тощо, відкривши які раптово з'являється силует особи. В цей момент стріляючий повинен оцінити за найкоротший проміжок часу, чи становить ця особа загрозу чи ні і вжити відповідних заходів (відкрити або ні вогонь на ураження). Цей вид тренінгу тренує зорову активність, моторику, швидкість реакції.

Вважалося б доцільним також модернізування ВНЗ та приміщень в них де проводиться заняття з вогневої підготовки. Таким може бути створення на базі цих закладів мультимедійних тирів зі специфічним програмним забезпеченням, де можуть проектуватися ситуації реального зіткнення з озброєним(и) правопорушником.

Застосування та використання зброї завжди є стресом, особливо якщо це стосується життя та здоров'я особи. Саме це можна вважати за необхідність введення свого роду психологічних тренінгів щодо застосування вогнепальної зброї. На таких заняттях правоохоронцям необхідно розповідати та практично опрацьовувати ситуації протистояння особам, які зі зброєю в руках загрожують життю та здоров'ю не лише поліцейського, а й пересічних громадян. До того ж необхідно роз'яснити психологію правопорушників які беруть зброю до рук та як опанувати себе правоохоронцю, який опинився у такій ситуації для подальших адекватних дій з попередження та знешкодження таких осіб. Як показує нам практика є багато випадків не лише в Україні, а й за кордоном коли правоохоронці не змогли опанувати себе в цей момент і це призвело до сумних наслідків. Тому використання таких тренінгів є необхідним в підготовці працівників МВС, НПУ та НГУ.

Тактико-спеціальна підготовка являє собою сукупність всіх навичок набутих поліцейськими під час занять і з вогневої підготовки, і спеціальної фізичної підготовки та їх практичного застосування. Поліцейський повинен знати та тверезо оцінювати кожну ситуацію в яку потрапляє правоохоронець коли стикається із правопорушеннями.

Під час вивчення ТСП поліцейські навчаються практично застосовувати свої вміння для виконання того чи іншого виду завдання, що поставлено перед ними.

Висновки. Необхідним є постійне відпрацювання ситуаційних завдань у формі гри із моделюванням умов, які могли б поставити курсантів в ситуацію внутрішнього протиріччя - стресу. Хоча це є навчанням, проте курсанти повинні реалізовувати вирішення поставлених перед ними завдань швидко та адекватно.

На практиці відомо, що коли особи потрапляють під вплив стресу вони можуть через свої фізіологічні особливості перехвилюватись і не так ефективно виконувати поставлені задачі.

Необхідними умовами для набуття курсантами ВНЗ МВС навиків дій у стресових ситуаціях слід вважати створення спеціальних кімнат-лабіринтів та тактичних полігонів, в котрих моделюються найбільш розповсюджені моделі службових ситуацій з використанням в них мультимедійних пристроїв та обладнання для надання навчальному процесу більшого реалізму.

Література: