Соціально-психологічні механізми формування толерантних уявлень та ставлень особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні механізми формування толерантних уявлень та ставлень особистості

Демчина Ольга Мирославівна аспірант кафедри соціальної психології, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Анотація

У рамках дослідження проаналізовано соціально-психологічні механізми формування толерантних уявлень та ставлень особистості.

Визначено, що власне процес формування толерантних уявлень та ставлень особистості у гендерному аспекті характеризується як процеси: міжособистісної міжгендерної взаємодії; отримання знань про гендерні відмінності, їх статево-вікову, фізіологічну, соціальну та психологічну зумовленість; вираження цих знань та досвіду у ціннісно-смисловій сфері особистості; їх вплив на повсякденну та професійну діяльність.

З'ясовано, що у процесі формування толерантних уявлень та ставлень особистості в середовищі вищого навчального закладу приймають участь такі інтегративні соціально-психологічні механізми:соціальне навчання, що актуалізується у розвитку когнітивного, емоційного та конативного компонентів гендерної толерантності протягом усього періоду здобуття освіти (як у межах навчального процесу, так і поза ним); впливу професійного середовища за допомогою перетворення ціннісно-смислової сфери студента під впливом критеріїв професійної компетентності у сфері міжгендерних відносин та соціальної та професійної апробації толерантних ставлень, що актуалізується через практику випробування мотивів, установок та стереотипів у міжособистісних міжгендерних відносинах у середовищі вищого навчального закладу та у професійному середовищі під час проходження навчально- виробничої практики.

У межах інтегративного механізму соціального навчання вираженим є вплив соціально-психологічних механізмів соціальної перцепції. У межах інтегративного механізму впливу професійного середовища формування толерантних уявлень та ставлень відбувається, насамперед, через когнітивний та конативний компоненти толерантності. У інтегративному механізмі соціальної апробації толерантних ставлень актуалізуються соціально-психологічні механізми розвитку, а саме:механізми самопрезентації, соціальної оцінки, самопокладання та самовираження, випереджального перенесення.

Ключові слова:толерантні уявлення,особистість,гендерна толерантність, соціально-психологічні механізми, інтеграція.

Demchyna Olha Myroslavivna Postgraduate student of the Social Psychology department Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Shevchenko St., 57, Ivano-Frankivsk,

SOCIAL-PSYCHOLOGICAL MECHANISMS OF THE FORMATION OF TOLERANT IDEAS AND PERSONAL ATTITUDES

Постановка проблеми

Важливо зазначити, що соціально-психологічний механізм є однією із міждисциплінарних категорій, яка активно використовується у психології та у дотичних до неї сферах суспільних відносин. Відповідно до прийнятого підходу, соціально-психологічний механізм розуміють як спосіб якісного перетворення взаємовідносин особи із навколишнім світом, яке відбувається внаслідок розвитку деяких компонентів внутрішньої організації особистості у процесі її взаємодії із оточенням. Результатом дії соціально- психологічних механізмів може бути поява психологічних новоутворення, підвищення або зниження рівня організованості особистісної системи, зміна якості (характеру) взаємодії з оточенням [2, с. 348; 4, с. 163; 6, с. 63].

Сьогодні в українському суспільстві простежується підвищення соціальної напруженості, крім того, постійно відбуваються конфліктні ситуації на міжетнічному та міжконфесійному рівнях, що несе загрозу безпеці України. Прояв антипатії, , люті, агресії все більше проявляється в молодому віці. За допомогою засобів масової комунікації та навколишнє соціальне середовище молоді взаємна жорстокість, агресія і самолюбство проникають у вищі освітні заклади. У зв'язку з цим набуває актуальності пошук результативних соціально-психологічних механізмів формування гендерної толерантності у молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Основна увага значної кількості вчених була зосереджена на вивченні проблеми соціалізації людей молодого віку, так наприклад, Дж. Батлер та О. Вороніна у своїх наукових дослідженнях описували розвиток толерантності як чинника формування зрілих стосунків з представниками різних статей, інші вчені, а саме: Ю. Кашпур, С. Рубін - як оволодіння основними етичними принципами та системою цінностей у між статевих відносинах. А такі науковці-психологи, В. Васютинський Т. Говорун активізували увагу на вивчення особливостей гендерної рівності, яка виступає однієї з умов готовності до толерантної взаємодії у міжстатевих контактах.

Крім того, розглянувши наукові погляди сучасних вчених, необхідно підкреслити, що крім психології, соціально-психологічні механізми є предметом досліджень у галузях маркетингу (Л. Гомольська), політології (Н. Пашина, Т. Білецька), зв'язків з громадськістю (О. Туриніна), соціальних комунікацій (Т. Коміна), державного управління (О. Крутій), соціальної роботи (Б. Лазоренко) та інших. Тому дане дослідження сприятиме всебічному вивченню теоретичних основ та характеру використання цих механізмів у суспільних відносинах. У свою чергу, ці знання дозволять сформулювати засади залучення соціально-психологічних механізмів у процес формування та розвитку толерантних уявлень та ставлень особистості. толерантне уявлення психологічний соціальний

Мета статті - проаналізувати соціально-психологічні механізми формування толерантних уявлень та ставлень особистості.

Основна частина дослідження

У галузі економічної психології соціально-психологічні механізми знаходять своє застосування для побудови комунікації із цільовою аудиторією, спонукання до покупки, підвищення лояльності до товару чи бренду, тощо. Так, Л. Гомольська вивчає механізми соціального порівняння та соціальної категоризації як одні з основ планування бренд-комунікації. На її думку, вибір споживача на користь того чи іншого бренду залежить від дії механізму соціального порівняння: результату зіставлення людиною свого теперішнього становища (статусу) із минулим, своїх амбіцій із досягненнями - та порівнянням цього комплексу із умовною «нормою» для соціальної групи, з якою ця людина себе ідентифікує. Таким чином, у свідомості людини відбувається поділ брендів на «свої» та «чужі».

В свою чергу, сприйняття бренду залежить від механізму соціальної категоризації: віднесення одиничного об'єкта, події, переживання до певного класу, який можуть характеризувати вербальні і невербальні значення, символи, сенсорні та перцептивні еталони, соціальні стереотипи, стереотипи поведінки, тощо [7, с. 452]. Категоризація сприяє утворенню типових моделей поведінки, до яких людина вдається у схожих умовах не намагаючись при цьому детальніше проаналізувати ситуацію [4, с. 160-161]. З цього вбачається, що метою залучення цього соціально-психологічного механізму у маркетингову компанію є закріплення у цільової аудиторії образу бренду як ефективного рішення проблеми, засобу задоволення потреби, тощо.

Дослідники у галузі політичної психології вивчають соціально- психологічні механізми для передбачення поведінки окремих осіб та спільнот, їх ставлення до інших. Так, Н. Пашина розглядає формування політичної ідентичності через механізми набуття соціальної ідентичності та самоідентифікації. Ця дослідниця характеризує чинники часу та середовища, котрі впливають на формування ідентичності: «Часова ідентичність це: а) осмислення людиною власного «психологічного» часу, меж та етапів його розвитку; б) усвідомлення зв'язку часу свого існування з часом епохи, у рамках якої особистість існує ... Ідентичність середовища стосується навколишнього світу людини, соціального становища (середовище спільноти, набір референтних груп, безпосередньо територія проживання, уявлення про своє «коріння», малу батьківщину, тощо), що загалом і складає «життєве середовище» [11, с. 59]. Взаємовплив цих ідентичностей утворює множину ідентичностей людини, які можуть змінювати одна одну в ієрархічному порядку: одні є базисними, інші - периферійними. Закріплені у цих ідентичностях соціальні уявлення формують картину світу людини, проте через повсякчасну орієнтованість людини на думку «своєї групи», ці уявлення, більшою мірою, є загальним баченням реальності усією групою, яке, зазвичай, приймає кожен окремий її учасник.

Таким чином, через вплив факторів часу та середовища на дію механізмів самоідентифікації та формування соціальної ідентичності відбувається «легітимація» установок та стереотипів, специфічний набір яких розрізняє ту чи іншу політичну, культурну, соціальну чи іншу ідентичність. Метою впливу на механізми соціальної ідентичності та самоідентифікації у політичній кампанії є створення такої «периферійної» ідентичності, яка спонукатиме цільову аудиторію ставитися до певної проблеми або реагувати на певні суспільно-політичні, економічні, культурні у спосіб, передбачений суб'єктом впливу.

Вивчаючи проблеми розвитку іміджу лідера, О. Туриніна акцентує увагу на тому, що дія соціально-психологічних механізмів відбувається в інтегрованій єдності. На її думку, створення іміджу лідера відбувається на основі «... соціальних уявлень, які присвоюються індивідом, і з урахуванням яких він будує образ себе для інших ...». Проте створена на цій основі модель не є досконалою, оскільки у ній також закладаються суперечності «... між іміджем як відчуженим та неповним образом суб'єкта іміджу та особистістю суб'єкта прообразу як цілим, який не отримав адекватного вираження в іміджі...». Подолання цих протиріч відбувається через інтеграційний механізм зняття протиріч, який поєднує дію соціально-психологічних механізмів врахування мотивації суб'єкта іміджу, з одного боку, та механізму опори на соціальні стереотипи, з іншого боку. «У результаті цього досягається реалізація Я- концепції суб'єкта іміджу в його кореляційних взаємозв'язках із Я-концепціями інших суб'єктів системи іміджевої взаємодії» [12, с. 82].

Отже, у діяльності зі створення іміджу соціально-психологічні механізми використовуються як частина технології набуття лідерства, завоювання авторитету та суспільного визнання. Важливим у позиції О. Туриніної є акцентування уваги на взаємній пов'язаності впливу та дії соціально- психологічних механізмів.

У галузі соціальних комунікацій дослідниця Т. Коміна розкриває маніпулятивні аспекти впливу на соціально-психологічні механізми формування суспільної думки. На її думку, вплив на масову свідомість досягається шляхом наповнення загальних інформаційних потоків цільової аудиторії негативною інформацією про певний об'єкт пізнання (події, факти, дійових осіб, явища, тощо). Присвоєння об'єкту негативної конотації може відбуватися через використання спрощень, стереотипів, повторів, подання неповної інформації про об'єкт. Багаторазова ретрансляція у загальному інформаційному просторі бажаного твердження сприяє навіюванню заданих суб'єктом впливу цінностей та установок, переконанню широкого загалу у правдивості чуток. Цими засобами досягається активація механізмів масового наслідування та комунікативного зараження, які закріплюють образ певного об'єкту пізнання для цільової аудиторії, передбачений суб'єктом впливу.

Важливою рисою механізмів масового наслідування та комунікативного зараження є «вірусний» характер поширення повідомлень. «Вірусне» поширення повідомлення є елементом т.зв. «вірусної комунікації» - терміну із галузі медіа-комунікацій. Ця техніка використовує традиційні та інтернет-ЗМІ як засоби первинної передачі певного повідомлення, яке у подальшому передається через особисту комунікацію. Інтерес до «вірусної комунікації» з точки зору вивчення соціально-психологічних механізмів зумовлено тим, що у реципієнтів первинного повідомлення та реципієнтів наступних поширень виникає самостійне бажання передавати цю інформацію далі. Новоутворені внаслідок ретрансляції негативної інформації ціннісно-смислові зв'язки спонукають людину до: міжособистісної взаємодії - для подальшої передачі інформації, яка містилася у цьому повідомленні; групової взаємодії - для консолідації умовної групи та зміни характеру її взаємодії з певним об'єктом у напрямку, передбаченому суб'єктом впливу.

Одним із досліджених напрямків використання соціально-психологічних механізмів у галузі державного управління є формування системи діалогової взаємодії між суб'єктами публічного управління. Так, вивчаючи проблематику взаємовідносин органів влади та громадськості О. Крутій аналізує теоретичні та методичні засади активізації діалогової взаємодії між ними на основі соціально-психологічного механізму. Автор відходить від традиційного для психології розуміння цієї категорії, розкриваючи сутність механізму діалогової взаємодії як системи, у якій відбувається узгодження (гармонізація) характеристик особистостей учасників діалогу-суб'єктів взаємодії відповідно до психологічних особливостей учасників діалогової взаємодії (регулятивної та операціональної компоненти), а також їх гармонізація відповідно до умов, предмету та процесу взаємодії. Регулятивна компонента охоплює системи мотивації та особистих якостей, котрі забезпечують спрямування діяльності взаємодії у бік діалогового сценарію її здійснення. Операціональна компонента - системи компетенцій, які забезпечують реалізацію діалогового сценарію взаємодії, та особистих якостей, які відповідають за освоєння цієї компетенції [9, с. 63-64]. Доповнюючи точку зору дослідника відзначимо, що наведене визначення показує механізм діалогової взаємодії як інтегративний. Інтегруючим фактором цього механізму слід вважати наявність спільної проблеми, вирішення якої передбачає взаємний вплив учасників діалогу один на одного за допомогою соціально-психологічних механізмів впливу у процесі спілкування (переконування, навіювання, заражування та ін.).

Дослідник соціально-психологічних аспектів роботи із наркозалежною молоддю Б. Лазоренко характеризує деякі соціально-психологічні механізми, які розкривають природу асоціального особистісного життєконструювання молоді: 1) вимагацький соціально-психологічний механізм, який полягає у прагненні особи підкорити (підпорядкувати) собі інших; 2) механізм обману, який полягає у прагненні особи отримати матеріальні переваги, підвищити статус у групі, тощо; 3) механізм узалежнення і використання життєвого потенціалу залежної молодої людини в примусовій праці - як засіб самозбереження та самовідтворення злочинної групи [10, с. 113]. Наведений приклад визначення соціально-психологічних механізмів показує теоретичну гнучкість цієї наукової категорії, яка дозволяє розкрити закономірності специфічних міжособистісних та групових процесів.

Характерною рисою досліджень соціально-психологічних механізмів у галузі загальної психології та соціальної психології є те, що їх визначення відбувається навколо певного соціально-психологічного феномену. Так, предметами досліджень у галузі соціальної психології та загальної психології є сукупності механізмів: особистісного розвитку, впливу в процесі спілкування, формування медіакультури, формування культової психічної залежності, політико-ідеологічного самовизначення молоді, соціалізації та соціальної перцепції, соціальної адаптації, ідентичності та ін.

Результати цих досліджень показують, що основу кожної такої сукупності складають базові (загальні) соціально-психологічні механізми - котрі забезпечують основні функції психологічної структури особистості, та спеціальні - котрі відповідають за розвиток спеціальних функцій. Так, дослідниця О.І. Бондарчук формує широкий перелік соціально-психологічних механізмів, які діють у межах процесу особистісного розвитку. Із перерахованих нею до базових відносимо механізми :

- ідентифікації, який у значному степені є основою соціалізації особи, коли через ототожнення себе з певною соціальною групою людина засвоює притаманні цій групі норми: імперативи, цінності, установки, стереотипи, легітимовані форми відносин та моделі поведінки. У загальному випадку, від повноти та якості демонстрації цих норм у міжособистісній взаємодії залежить характер участі людини у цій групі, її груповий статус;

- соціального порівняння, який допомагає людині усвідомити якість і розвиненість своїх здібностей, рис характеру, знань, умінь, навичок, оцінити особисту привабливість, адекватність переконань, тощо, через порівняння себе з іншими (найближчим колом спілкування чи групою, з якою себе ідентифікує ця людина, чи будь-якою іншою групою). Цей механізм забезпечує розвиток особистості через функції «самооцінка», «саморозвиток» та «самопідвищення», які послідовно розкривають логіку процесу особистісного розвитку;

- самопрезентації, який полягає у перетворенні засвоєних норм на конкретні акти поведінки, через які особа представляє свою ідентичність у групі. З цього приводу О.І. Бондарчук та інші дослідники звертають увагу на те, що акти поведінки можуть бути усвідомленими або несвідомими, бути виявом цілеспрямованих або ситуативних спроб сформувати у групи образ свого «Я»;

- соціальної оцінки, який виконує функцію «зворотного зв'язку», забезпечуючи розуміння меж схваленої або очікуваної суспільством поведінки. Схвальна, нейтральна або засуджувальна реакція оточення на дії суб'єкта спонукає до позитивних або негативних переживань, які стимулюють (через почуття винагороди) або гальмують (через почуття провини) подальшу активність [3, с. 348-349].

Через вплив на когнітивну, конативну та ціннісну компоненти особистості спеціальні соціально-психологічні механізми зумовлюють підвищення або зниження рівня організованості особистісної системи, зміну характеру взаємодії з оточенням, зміну ставлення до дійсності в окремих сферах людської діяльності. До числа спеціальних механізмів особистісного розвитку відносимо інтегративний механізм самопроектування, охарактеризований О.І. Бондарчук як такий що забезпечує функцію цілепокладання у контексті професійного та особистісного розвитку.

Вбачається, що цілепокладання є вмотивованим, вартісним та раціональним вираженням уявлень особистості про сенс її професійної діяльності та життєдіяльності загалом. Механізм самопроектування консолідує дію механізмів нижчих рівнів, серед яких акцентуємо увагу на механізмах:

- самопокладання - прийняття позитивної оцінки щодо досягнутого рівня особистісного розвитку та прагнення продовжити професійний та життєвий розвиток;

- самовизначення - усвідомлення невідворотності та сутності перетворення внутрішнього світу для розв'язання суперечностей, які поставили суб'єкта перед необхідністю вибору для подальшого професійного чи особистісного розвитку;

- самовираження - подолання однобічності життєвих виборів у множині варіантів професійної та життєдіяльності, яке спонукає людину до пошуку нового, творчого перетворення, перебудування дійсності (смислів), тощо, відповідно до самостійно окресленої парадигми розвитку;

- самореалізації - «особистісна самоактуалізація дорослої людини у певних видах діяльності» та досягнення соціально значущих цілей в особистісному розвитку;

- смислового зв'язування - перетворення нових переживань на життєві смисли та інтегрування цих нових смислів у систему цінностей особистості;

- випереджального перенесення - прогнозування очікуваних у майбутньому можливостей та ситуацій крізь призму отриманого життєвого досвіду та новоутворених смислів [2, с. 350].

Узагальнення всього вищенаведеного про сутність загальних та спеціальних соціально-психологічних механізмів показує, що проблематика формування толерантних уявлень та ставлень особистості зачіпає більшість із них. Таке положення зумовлено тим, що гендерна толерантність є одним із «наріжних каменів» у формуванні ціннісно-смислової сфери особистості.

Взаємодія між статями та гендерними ідентичностями є невід'ємним елементом повсякденного життя. У цьому світлі толерантність характеризується у кількох аспектах. По-перше, це вияв якісного рівня перебігу (завершеності) чергового етапу статево-вікового розвитку та успішності соціалізації особистості (за Е. Еріксоном [2]). По-друге, гендерна толерантність - як форма ставлення до протилежної статі (а також до альтернативних гендерних ідентичностей) - формується та змінюється під впливом загальнолюдських та групових моралі, цінностей та ідеалів, або ж під впливом нових особистісних цінностей. По-третє, уміння толерантно ставитися до протилежної статі чи носіїв альтернативної гендерної ідентичності для професій, які передбачають роботу з людьми, є складовою професійної компетентності.

Ці зв'язки показують багатоваріантність процесів формування та розвитку толерантних уявлень та ставлень особистості у гендерному аспекті. Тому стратегія психолого-педагогічного впливу має передбачати різні моделі розвитку гендерної толерантності у середовищі вищого навчального закладу, консолідовані відповідними інтегративнимисоціально-психологічними механізмами. Характер та якість залучення загальних та спеціальних соціально- психологічних механізмів у межах інтегративного механізму має залежати від початкового стану толерантних уявлень та ставлень особистості.

Власне процес формування толерантних уявлень та ставлень особистості у гендерному аспекті розглядаємо як процеси: міжособистісної міжгендерної взаємодії; отримання знань про гендерні відмінності, їх статево-вікову, фізіологічну, соціальну та психологічну зумовленість; вираження цих знань та досвіду у ціннісно-смисловій сфері особистості; їх вплив на повсякденну та професійну діяльність.

Вважаємо, що у процесі формування толерантних уявлень та ставлень особистості в середовищі вищого навчального закладу приймають участь інтегративні соціально-психологічні механізми:

- соціального навчання - актуалізується у розвитку когнітивного, емоційного та конативного компонентів гендерної толерантності протягом усього періоду здобуття освіти (як у межах навчального процесу, так і поза ним);

- впливу професійного середовища - через перетворення ціннісно- смислової сфери студента під впливом критеріїв професійної компетентності у сфері міжгендерних відносин;

- соціальної та професійної апробації толерантних ставлень - актуалізується через практику випробування мотивів, установок та стереотипів у міжособистісних міжгендерних відносинах у середовищі вищого навчального закладу та у професійному середовищі під час проходження навчально- виробничої практики.

У межах інтегративного механізму соціального навчання вираженим є вплив соціально-психологічних механізмів соціальної перцепції. Так, механізм ідентифікації актуалізується під час адаптації студента до соціального середовища навчального закладу та активності у ньому. Саме у момент пошуку «своєї» групи, норми якої виконуватимуть роль «імперативу» важливо демонструвати прихильність студентської та викладацької спільнот навчального закладу нормам толерантного поводження та забезпечити виконання цих норм, щонайменше, під час навчального процесу та у формальних студентських об'єднаннях.

Також важливими для формування толерантних уявлень та ставлень є використання у психолого-педагогічному процесі позитивної дії механізмів впливу у спілкуванні. Так, використання механізму переконування має на меті створити основу знань про шкоду, яка завдається іншій людині внаслідок інтолерантного поводження, про механізми поширення інтолерантних уявлень у масовій культурі та суспільній думці (зокрема, про такі соціально- психологічні механізми як мода, паніка, чутки, тощо).

Механізми навіювання та заражування (застосовані у етичних межах) мають спонукати до емоційного відгуку на проблеми інтолерантного ставлення та до поглиблення емпатії між суб'єктами міжособистісної міжгендерної взаємодії (у цій якості механізми впливу у спілкуванні можуть поєднувати свою дію із механізмами соціальної перцепції, наприклад, рефлексії та каузальної атрибуції [5], які дозволяють зрозуміти дійсні мотиви поведінки іншої тендерної групи).

Механізм наслідування актуалізується у межах процесу соціалізації студента у спільноті навчального закладу та формальних студентських об'єднань у вигляді переймання та повторення моделей толерантного поводження.

У межах інтегративного механізму впливу професійного середовища формування толерантних уявлень та ставлень відбувається, насамперед, через когнітивний та конативний компоненти толерантності. Як зазначалося вище, толерантність є одним із елементів професійної компетентності для видів діяльності, що передбачають роботу з людьми. Здобуті на цьому рівні підготовки знання та досвід актуалізують соціально-психологічні механізми розвитку: смислового зв'язування, випереджального перенесення.

Перший із цих механізмів забезпечує перетворення засвоєних у професійному середовищі установок, норм та моделей толерантного ставлення у систему цінностей особистості. Механізм випереджального перенесення забезпечує узгодження новоутворених смислів у професійній сфері через екстраполяцію цих смислів та нового досвіду на ситуації можливі у майбутньому в професійній та в інших сферах діяльності.

Певний вплив на формування гендерної толерантності справляють й інші механізми. Зокрема, один із соціально-психологічних механізмів впливу у спілкуванні - примушування - може актуалізуватися внаслідок ознайомлювання із нормативним регулюванням професійної діяльності. Чинником дії цього механізму є передбачені санкції за порушення норми трудової дисципліни, субординації у колективі, порядку роботи з клієнтами, тощо, допущені внаслідок інтолерантного поводження. Зіставлення цих санкцій із ціннісно-смисловими утвореннями особистості може застерегти працівника від інтолерантної поведінки чи спонукати до перегляду конфліктних установок та стереотипів.

У інтегративному механізмі соціальної апробації толерантних ставлень актуалізуються соціально-психологічні механізми розвитку. Основними серед них є: механізми самопрезентації, соціальної оцінки, самопокладання та самовираження, випереджального перенесення.

Через дію механізму самопрезентації відбувається зовнішнє вираження толерантних уявлень та ставлень особистості, які на якісному рівні розвитку стають складовими ідентичності. Важливість цього механізму для формування толерантного середовища навчального закладу загалом, важко переоцінити, адже толерантна поведінка кожного студента в умовах гендерного конфлікту ілюструє спосіб узгодження та прийняття цінностей толерантного ставлення із іншими складовими ціннісно-смислової сфери; на цьому рівні виявляється еврестичний характер процесу формування толерантних уявлень та ставлень особистості.

Дія механізму соціальної оцінки, з одного боку, забезпечує розуміння особою прийнятності / неприйнятності своєї поведінки в умовах гендерного конфлікту, а з іншого - допомагає оцінити прихильність / неприхильність умовної групи до норм толерантного ставлення.

Механізм самопокладання та самовираження здійснюють «вбудовування» норм толерантного ставлення до ціннісно-смислової сфери, перетворюючи їх із групових норм на особисті. На цьому рівні проблематика розв'язання гендерних конфліктів може стати однієї із цілей особистісного чи професійного розвитку.

Механізм випереджального перенесення дозволяє передбачати поведінку в умовах гендерного конфлікту в середовищі умовної групи.

Висновок

Таким чином, на основі проведеного дослідження, можемо зробити висновок, що соціально-психологічними механізмами формування толерантних уявлень та ставлень особистості є соціальне навчання; вплив професійного середовища; соціальна та професійна апробація толерантних ставлень.

Узагальнюючи науковий пошук, стверджуємо, процес формування толерантних уявлень та ставлень особистості у гендерному аспекті характеризується як процеси:міжособистісної міжгендерної взаємодії;

отримання знань про гендерні відмінності, їх статево-вікову, фізіологічну, соціальну та психологічну зумовленість; вираження цих знань та досвіду у ціннісно-смисловій сфері особистості; їх вплив на повсякденну та професійну діяльність.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні соціально- психологічних механізмів, які формують гендерну толерантність у студентської молоді.

Література:

1. Богдановський І.В. Маніпуляція і контроль свідомості як основні механізми психологічного впливу на адептів нетрадиційних релігійних об'єднань / І. В. Богдановський // Вісник НАУ Серія: Філософія. Культурологія. 2010. Т. 11, №1. С. 111-117.

2. Бондарчук О.І. Соціально-психологічні механізми особистісного розвитку дорослої людини. / О. І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології. 2013. Т.1, №38. С. 347-351

3. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітків: реалії та перспективи: монографія / І. С. Булах // Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. 340 с.

4. Гомольська Л.П. Соціальне порівняння та категоризація як соціально-психологічні механізми бренд-комунікації / Л. П. Гомольська // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2017. №3(2). С. 160-164.

5. Клочек Л.В. Атрибуція справедливих і несправедливих вчинків у педагогічній взаємодії викладачів і студентів / Л. В. Клочек //. Проблеми сучасної психології. 2013. №21. С. 236-247.

6. Ключек Л.В. Теоретичні основи вивчення психологічних механізмів розвитку соціальної справедливості у педагогічній взаємодії / Л. В. Ключек //. Вісник ОНУ ім. І.І. Мечникова. Психологія. 2018. Т.23, №1(47). С. 63-72.

7. Колодяжна А.В. Соціально-перцептивне передбачення як компонент пізнавальних здібностей. World science: problems, prospects and innovations. Abstracts of the 2nd International scientific and practical conference. Perfect Publishing. Toronto, Canada. 2020. С. 448-455.

8. Коміна Т. О. Соціально-психологічні механізми комунікаційних технологій: з історії медіа-досліджень / Т. О. Коміна //. Діалог: медіа-студії. 2014. №18-19. С. 223-231.

9. Крутій О.М. Соціально-психологічний механізм як умова активізації діалогової взаємодії органів влади та громадськості / О. М. Крутій // Теорія та практика державного управління. 2011. №1. С. 59-67.

10. Лазоренко Б.П. Асоціальні практики, соціально-психологічні механізми та несвідомі динаміки особистісного життєконструювання проблемної молоді / Б. П. Лазоренко // Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2012. №31. С. 110-118.

11. Пашина Н. Соціально-психологічні механізми формування політичної ідентичності / Н. Пашина // Вісник Львівського університету. Серія філософсько- політологічні студії. 2016. №8. С. 56-62.

12. Туриніна О. Соціально-психологічні механізми функціонування іміджу сучасного лідера в умовах сучасного етапу розвитку українського суспільства / О. Туріна //. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія. 2018. №2 (9). С. 80-84.

References:

1. Bondarchuk, O. I. (2013) Sotsialno-psykholohichni mekhanizmy osobystisnoho rozvytku dorosloi liudyny [Socio-psychological mechanisms of personal development of an adult]. Aktualni problemypsykholohii.. T.1, №38, 347-351 [in Ukrainian].

2. Bohdanovskyi, I. V. (2010) Manipuliatsiia i kontrol svidomosti yak osnovni mekhanizmy psykholohichnoho vplyvu na adeptiv netradytsiinykh relihiinykh obiednan [Manipulation and control of consciousness as the main mechanisms of psychological influence on adherents of non-traditional religious associations] VisnykNAU. Seriia: Filosofiia. Kulturolohiia. T.11, 1, 111-117 [in Ukrainian].

3. Bulakh, I. S. (2016) Psykholohiia osobystisnoho zrostannia pidlitkiv: realii ta perspektyvy [Psychology of personal growth of adolescents: realities and perspectives] Vinnytsia: TOV «Nilan-LTD» [in Ukrainian].

4. Homolska, L. P. (2017) Sotsialne porivniannia ta katehoryzatsiia yak sotsialno- psykholohichni mekhanizmy brend-komunikatsii [Social comparison and categorization as socio- psychological mechanisms of brand communication] Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Psykholohichni nauky, 3(2), 160-164 [in Ukrainian].

5. Klochek, L.V (2013) Atrybutsiia spravedlyvykh i nespravedlyvykh vchynkiv u pedahohichnii vzaiemodii vykladachiv i studentiv [Attribution of fair and unfair actions in the pedagogical interaction of teachers and students] Problemy suchasnoipsykholohii, 21, 236-247 [in Ukrainian].

6. Kliuchek, L. V (2018) Teoretychni osnovy vyvchennia psykholohichnykh mekhanizmiv rozvytku sotsialnoi spravedlyvosti u pedahohichnii vzaiemodii [Klyuchek L.V Theoretical foundations of the study of psychological mechanisms of the development of social justice in pedagogical interaction]. Visnyk ONUim. I.I. Mechnykova. Psykholohiia. T.23, 1(47), 63-72 [in Ukrainian].

7. Kolodiazhna, A. V. (2020) Sotsialno-pertseptyvne peredbachennia yak komponent piznavalnykh zdibnostei [Social-perceptual prediction as a component of cognitive abilities]. World science: problems, prospects and innovations. Abstracts of the 2nd International scientific and practical conference. Perfect Publishing. Toronto, Canada. 2020, 448-455 [in Ukrainian].

8. Komina, T. O. (2014) Sotsialno-psykholohichni mekhanizmy komunikatsiinykh tekhnolohii: z istorii media-doslidzhen [Socio-psychological mechanisms of communication technologies: from the history of media research]. Dialoh: media-studii, 18-19, 223-231 [in Ukrainian].

9. Krutii, O. M. (2011) Sotsialno-psykholohichnyi mekhanizm yak umova aktyvizatsii dialohovoi vzaiemodii orhaniv vlady ta hromadskosti [Socio-psychological mechanism as a condition for intensification of dialogic interaction between authorities and the public] Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia, 1, 59-67 [in Ukrainian].

10. Lazorenko, B. P. (2012) Asotsialni praktyky, sotsialno-psykholohichni mekhanizmy ta nesvidomi dynamiky osobystisnoho zhyttiekonstruiuvannia problemnoi molodi [Asocial practices, socio- psychological mechanisms and unconscious dynamics of personal life construction of problem youth] Naukovi studii iz sotsialnoi tapolitychnoipsykholohii, 31. 110-118.12 [in Ukrainian].

11. Pashyna, N. (2016) Sotsialno-psykholohichni mekhanizmy formuvannia politychnoi identychnosti [Social and psychological mechanisms of political identity formation] Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriiafilosofsko-politolohichni studii, 8, 56-62 [in Ukrainian].

12. Turynina, O. (2018) Sotsialno-psykholohichni mekhanizmy funktsionuvannia imidzhu suchasnoho lidera v umovakh suchasnoho etapu rozvytku ukrainskoho suspilstva [Socio- psychological mechanisms of functioning of the image of a modern leader in the conditions of the modern stage of development of Ukrainian society] Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Psykholohiia, 2 (9), 80-84 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru