Перспектива трансформацій у психології московитів

Е. Фромм зауважив, що «засновник сучасної психології Спіноза добре розумівся на факторах, які детермінують психологію людини. Але Спіноза все ж пише «Етику»! У ній він намагався довести, що людина все ж може вирватися з рабства і створити царство свободи» [10, с. 104]. Дорогу до свободи народам указують і ведуть цією дорогою особистості з продуктивним характером та живою совістю, життєвими принципами яких є гуманістичні ідеали й цінності [10, с. 83-109; 299-375; 6, с. 298-303]. «Я вірю у свободу, - писав Е. Фромм, - у право людини бути самою собою, обстоювати свої права і боротися супроти тих, хто намагається перешкоджати їй у цьому. Але свобода - щось більше, ніж відсутність насильства та гноблення; більше, ніж «свобода від...». Це «свобода для...» - свобода стати самостійним, свобода радше бути багато ким, ніж мати багато чи використовувати речі та людей» [10, с. 373]. Скерувати на ці гуманістичні істини в принципі можна будь-яку нормальну, не психопатичну людину незалежно від рівня її IQ, навіть пересічного, типового московита.

Потрібні умови успішності цієї місії: 1. Остаточний розвал Московської імперії, щоб її велетенські розміри, по-перше, не підтримували ілюзії «вялічія»; по-друге, щоб Москва не експропріювала левову частку величезних прибутків від продажу вуглеводнів та інших корисних копалин, за допомогою яких кремль підтримує зло в усьому світі; по-третє, щоб звільнене від кремлівського гноблення та пограбування населення регіонів змогло усвідомити свою самодостатність і спроможність самому розпоряджатися багатствами своєї землі, відібрати їх у московських чиновників та інших упирів і паразитів, які використовують їх для власного збагачення, корумпування своїх прислужників у всьому світі, ведення злочинних загарбницьких війн; по-четверте, щоб уярмлені московитами народи звільнились і здобули перспективу суверенного розвитку. 2. Демілітаризація, насамперед відмова від ядерної зброї, щоб і вона не підтримувала гнилу ілюзію «вялічія» і не загрожувала життю на нашій планеті. 3. Реальна політика, філософія, педагогіка каяття за всі жахливі злочини, які скоїли московські держави супроти людяності та людства. 4. Якісна гуманістична освіта, насамперед - правдива історія. Саме за такі перетворення непохитно боролася світлої пам'яті відважна російська дисидентка Валерія Новодворська.

І на завершення - неймовірно, але іноді з'являється враження, що Путін цілеспрямовано знищує власне Росію.

Висновки

Корінь проблеми варварської агресивності Московії ховається не лише в психології московського фюрера, а й у психології, характері московитів. У працях учених ХІХ-ХХ ст., неперевершених знавців психології народів і мас, а також їхніх лідерів містяться основи конструктивних підходів до вирішення проблеми позитивних трансформацій у психології цього народу та інших подібних проблем.

Відомо, що чимало жорстоких тиранів - невеликого зросту, непоказні й притім, що важливо, ненависні, злостиві, непорядні, підступні. Тому в дитинстві та підлітковому віці їх не любили, зневажали й принижували ровесники. Унаслідок усього цього вони акумулювали величезний і небезпечний заряд нереалізованої агресії, який свідомо й несвідомо прагнуть «розрядити». Найкращі умови для такої «розрядки» надає влада. Тому такі суб'єкти рвуться до влади, намагаються захопити й утримувати її будь-якими засобами. Виразні приклади - Сталін і Путін, яких жорстоко лупцювали ще й їхні батьки.

Маємо достатньо підстав уважати Путіна патологічно захланним клептоманом, суб'єктом із мафіозно-бандитською ментальністю, для якого гроші, збагачення - пріоритетна мета. Але його пояснення війни з Україною та інша балаканина дуже схожі на основний симптом параноїдної форми шизофренії - надцінну ідею або ідею-фікс: «вєлічіє Россіі», з якою пов'язана інша маячня («адін народ» тощо). Параноїдні шизофреніки за наявності в них достатньої кмітливості ідеально підходять на роль диктатора. Половина з тих кривавих диктаторів, яким учені вже поставили цей діагноз, припадають на Московію (Совєцький Союз, Росію). І це - не випадково.

Вірогідно, що в Путіна є ще й патологія психіки, яку дослідив Е. Фромм і назвав «синдром розпаду». Суб'єкти з цим синдромом схильні до оскаженілої ненависті, расизму, нацизму, до руйнацій, нещадного знищення не лише «ворогів», а й усього живого. Вони - некрофіли, тобто люблять смерть, мертве.

Установити тоталітарну, деспотичну форму правління, тиранію можна тільки за наявності потрібних для цього умов. Такі умови були і є в Московії-Росії. Багато дослідників із різних країн світу описали їх. Основна - схильність до рабства. У Росії немає свободи. Тому не випадково, що на неї припадає половина з відомих диктаторів-параноїдних шизофреніків.

Тоталітаризм, деспотія тримається не лише на схильності населення до рабства, а й на страху, боязні переслідувань, репресій. Цей страх породжує конформізм двох видів - свідомий і несвідомий (неусвідомлюваний). Від несвідомого конформізму варто відрізняти покірливість владі тих осіб, у яких низький IQ - вони просто нездатні осмислювати та розуміти суспільно-політичні й соціально-економічні реалії, відтак «тупо» приймають те, що їм каже влада. Разом із несвідомими конформістами вони утворюють «бидломасу» тоталітарних режимів.

«Бидломаса» компенсує невдоволення, яке може викликати в неї гноблення режимом, посередництвом стимульованої пропагандою гордості - вони гордяться, пишаються «вєлічієм», могутністю, завоюваннями і т. ін. своєї держави, а отже й собою як її громадянами, що живить їхнє позитивне, схвальне ставлення до неї, до її політики тощо й воднораз негативне, вороже налаштування щодо інших, «не наших» народів, держав - відповідно до того, що їм розповість про всіляке таке пропаганда.

Головний спосіб і засіб функціювання та передавання від покоління до покоління схильностей та інших складників спрямованості (ціннісних орієнтацій, світогляду, переконань, віри) як матриці мотиваційної динаміки етнонаціональних спільнот - традиції, звичаї. Влада традицій - дуже потужна. Здолати її дуже важко, але не неможливо. «Без традицій не може бути цивілізації, без руйнування традицій не може бути жодного прогресу» (Г. Лебон). Це спроможна і повинна здійснювати інтелектуальна еліта націй і держав. У показниках інтелектуального рівня середніх і нижчих верств суспільства всіх країн - мало відмінностей і вони несуттєві. А от на рівні високоінтелектуальних - різниця більша, що більша віддаль між народами на шкалі цивілізованості, культурності, розвиненості. Ключову роль у процесі прогресивного розвитку націй та держав відіграє та частина їхньої інтелектуальної еліти, яка створює та утверджує гуманістичні духовні цінності. У цих положеннях висвітлено ключовий ракурс цього дослідження: інтелектуальна еліта супроти психології «бидломаси».

Концептуальна основа такого спротиву - оригінальне трактування інтелекту Е. Фроммом: «За винятком природної здатності інтелект - це переважно похідне від незалежності, сміливості та життєвості; глупство відповідно є результатом підлеглості, страху та внутрішньої омертвілості». З цього випливає: «Щоб знизити загальний рівень тупості нам потрібне не зростання «інтелекту», а інший тип характеру: незалежні, заповзяті люди, які люблять життя». Формування такого типу характеру - надзвичайно важка, копітка й тривала робота. Однак це єдиний конструктивний підхід до проблеми трансформацій гуманістичного штибу в психології народних мас, єдина обнадійлива відповідь на одвічне екзистенційне питання добропорядних російських інтелектуалів: «Что делать?!»

Потрібні умови успішності цієї місії: 1. Остаточний розвал Московської імперії, щоб її велетенські розміри, по-перше, не підтримували ілюзії «вялічія»; по-друге, щоб Москва не експропріювала левову частку величезних прибутків від продажу вуглеводнів та інших корисних копалин, за допомогою яких кремль підтримує зло в усьому світі; по-третє, щоб звільнене від кремлівського гноблення та пограбування населення регіонів змогло усвідомити свою самодостатність і спроможність самому розпоряджатися багатствами своєї землі, відібрати їх у московських чиновників та інших упирів і паразитів, які використовують їх для власного збагачення, корумпування своїх слуг у всьому світі, ведення злочинних загарбницьких війн; по-четверте, щоб уярмлені московитами народи звільнились і здобули перспективу суверенного розвитку. 2. Демілітаризація, насамперед відмова від ядерної зброї, щоб і вона не підтримувала гнилу ілюзію «вялічія» і не загрожувала життю на нашій планеті. 3. Реальна політика, філософія, педагогіка каяття за всі жахливі злочини, які скоїли московські держави супроти людяності та людства.

Якісна гуманістична освіта, насамперед - правдива історія.

Література

1. Историческія монографии и изследования Николая Костомарова: в 3-х т. СПб.: Брокгауз и Эфрон, 1863-1867. Т І. 216 с.

2. Кюстін де А. Правда про Росію: Подорожній щоденник / ред. О. Мерчанський. Київ: Ярославів Вал; Український письменник, 2009. 241 с.

3. Лебон Г. Психологические законы эволюции народов. СПб.: Андреев и сыновья, 1906. 152 с.

4. Липа Ю. Призначення України. Львів: Просвіта, 1992. 270 с.

5. Москалець В. Зоопсихологія і порівняльна психологія : підручник. Вид. 2-ге, перероб., доп. Київ: Ліра-К, 2020. 224 с.

6. Москалець В. Психологія особистості: підручник. Вид. 3-тє, перероб., доп. Київ: Ліра-К, 2020. 364 с.

7. Москалець В. Психологія релігії : підручник. Вид. 3-тє, перероб., доп. Київ: Ліра-К, 2020. 192 с.

8. Психология народов и масс Густава Лебона. СПб.: Брокгауз и Эфрон, 1896. 329 с.

9. Франкл В. Человек в поисках смысла: сборник произведений. Москва : Прогресс, 1990. 368 с.

10. Фромм Э. Душа человека. Москва: Республика, 1992. 430 с.

11. Tocquevellee A. Democracy in America. New-York: Holt, 1945. 517 p.

12. Viereck P. The Revolt against the Elite. The new American Right. New-York: Guilford Press. 1955. 224 p.

Размещено на Allbest.ru