Специфіка комунікації екстравертованих та інтровертованих типів особистості

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Кафедра психології, глибинної корекції та реабілітації

Харківський національний університет внутрішніх справ

Кафедра соціології та психології

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Кафедра психології

Специфіка комунікації екстравертованих та інтровертованих типів особистості

Білуха Т.І., к. психол. н., доцент

Маннапова К.Р., к. психол. н., доцент

Свіденська Г.М., к. психол. н., доцент

Україна, м. Черкаси, м. Харків, м. Слов'янськ, Донецька область

Анотація

У роботі узагальнено знання світового досвіду та погляди сучасних науковців щодо вивчення проблеми дослідження. Встановлено, що існує багато типологій, які класифікують особистість за різними критеріями. Найбільш поширеною є інтровертність та екстравертність, що визначається домінуючою психологічною установкою особистості (за К. Г. Юнгом).

Метою дослідження є вивчення особливостей вербальної і невербальної комунікації студентів інтро- та екстравертів.

Наукова новизна. Виконані дослідження дозволили виявити особливості використання вербальних і невербальних засобів спілкування в процесі комунікації студентів у різних позиціях: з викладачами, товаришами та однокурсниками.

Висновки. Доведено необхідність формування комунікативної компетентності у студентів, розвитку навичок розуміння виявів невербального спілкування для кращої соціалізації та поліпшення свого образу в очах іншої людини.

Ключові слова: спілкування, комунікація, вербальні засоби, невербальні засоби, інтровертованість, екстравертованість.

Annotation

Specificity of communication of extraverted and introverted personality types

Bilukha T., Ph.D. in Psychology, Associate Professor of the Department of Psychology, Deep Correction and Rehabilitation, Cherkasy National University named after Bohdan Khmelnytskyi,

Mannapova K., Ph.D. in Psychology, Associate Professor of the Department of Sociology and Psychology, Kharkiv National University of Internal Affairs

Svidenska H., Ph.D. in Psychology, Associate Professor of the Department of General Psychology, Donbass State Pedagogical University, Slaviansk, Ukraine

The article is devoted to studying the peculiarities of the use of means of communication by students of introverted and extroverted personality types. The main concepts of the outlined problem, in particular interaction and communication, are studied, and their differences are determined. The importance of studying communicative processes is emphasized, their impact on the development of the entire society and involvement in various spheres of life is ascertained.

The purpose of the research is to study the peculiarities of introvert and extrovert students' verbal and non-verbal communication.

Scientific novelty. The conducted research revealed the peculiarities of the use of verbal and non-verbal means of interaction in the process of communication of students in different positions: with teachers, friends and fellow students.

Conclusions. The necessity of forming communicative competence among students, developing skills of understanding manifestations of non-verbal communication for better socialization and improving one's image in the eyes of another person are proven.

Key words: interaction, communication, verbal means, non-verbal means, introversion, extroversion.

Постановка проблеми

Важливою складовою людської життєдіяльності є спілкування та комунікація між людьми. Саме завдяки цьому людина пізнає навколишній світ і саму себе, виконує спільну діяльність, підтримує психологічний зв'язок з іншими людьми, зберігає емоційний статус, розвиває та укріплює особистісні ресурси. На процес комунікації впливає індивідуальність кожного члена соціуму.

Існує багато типологій, які класифікують особистість за різними критеріями. Однією з них є типологія особистості К. Юнґа. Автор визначає дві основні психологічні установки: інтровертивну, за якої життєва енергія людини спрямована всередину, на власний суб'єкт, і екстравертивну, для якої властива орієнтація на зовнішні об'єкти. Комбінуючи ці установки особистості з такими функціями як мислення, почуття, сприйняття та інтуїція, К. Юнґ описує процес індивідуації [8].

Зауважимо, що ці положення є дієвими та актуальними на сьогодні, оскільки вони можуть допомагати науковцям у дослідженнях особливостей особистості, здійсненні індивідуального підходу в роботі з людьми різних вікових груп, підборі дієвих і ефективних методів у роботі практичного психолога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розроблення теорії комунікації була актуальною завжди. Перші наукові праці, присвячені вивченню означеної проблеми, були зроблені ще на початку XX ст. Дослідження особливостей комунікації здійснювалися такими зарубіжними вченими, як: Р. Бірдвістелл [9], А. Бюль,

Г. Маклюен, Т. Ньюкомб, Е. Холл, Е. Шенон та ін. Стрімкий розвиток науки і техніки, успіхи кібернетики і комп'ютеризації сприяли вивченню різноманітних аспектів комунікації в різних професійних галузях (А. Акайомова, Н. Зражевська, С. Квіт, І. Мудрак, М. Обозов, І. Остополець, В. Різун, В. Семиченко, В. Фомічова, Н. Фурманкевич та ін.). Окремими питаннями вивчення особливостей спілкування та комунікації в процесі життєдіяльності особистості опікувалися С. Абрамович, Б. Антоненко- Давидович, Н. Бабич, Й. Гах, О. Залюбівська, М. Каган, Д. Карнегі, М. Корнєв, В. Лабунська, О. Лесько, В. Москаленко, Г. Осовська, Г. Остапенко, Г. Сапон, М. Стахів, І. Цимбалюк та ін. Дослідження соціальної комунікації нерозривно пов'язані з іменами Ж. Деріда, К. Леві-Строса, Ч. Морса, М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Т. Науменко, Ю. Подгурецьки, О. Холода та інших. Проте ці дослідження, хоча і заклали основи теорії комунікації, не утворили цілісної завершеної системи дослідження цієї проблематики.

Формулювання цілей статті. Мета статті полягає в розкритті особливостей комунікації в інтровертних та екстравертних типів особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

вербальний невербальний комунікація соціалізація імідж

Спілкування - це багатоплановий соціально-психологічний процес мовної, інтелектуальної і психічної діяльності людини, спрямованої на встановлення і розвиток контактів з іншими людьми [2]. Соціальна комунікація - це одна із сторін спілкування, в процесі якої відбувається обмін інформацією між людьми [6]. Людина не може жити без нової інформації, а потреба в комунікації є важливим мотивом діяльності особистості. Зауважимо, що люди на відміну від телефона чи іншого пристрою, не просто передають інформацію, а формулюють її, уточнюють, розвивають, спотворюють, переживають і реагують на повідомлене. Таким чином, комунікація є одним із видів міжособистісної взаємодії, в той час як спілкування об'єднує всі види людських взаємин.

Цивілізоване суспільство побудоване на комунікативних актах, які дають змогу нашому соціуму розвиватися. Як вказує І. Омельченко: «Культурі необхідні, з одного боку, передача людиною іншим людям наявної в неї інформації, а з другого - спільне з іншими вироблення нової. Перший тип зв'язків називається комунікацією, другий - спілкуванням» [4, с. 378]. Отже, вважаємо, що поняття комунікації не тотожне спілкуванню, а є лише однією його стороною.

Екстраверсія та інтроверсія є основною складовою поведінки індивідів, що впливає на комунікативні здібності, процес здійснення комунікації і спілкування. Юнґ К.Г. наголошував на тому, що це визначається саме психологічною установкою особистості [8]. У кожній людині є установка і на інтроверсію, і на екстраверсію, однак вона визначається в різних відсоткових співвідношеннях і тому, як правило, один тип домінує над іншим. Отже, люди можуть виявляти як інтровертовану, так і екстравертовану поведінку.

У процесі передачі інформації, тобто під час комунікації, люди використовують різні знакові та кодові системи. Розрізняють вербальну і невербальну комунікацію. Вербальна комунікація - це один із способів передачі інформації, який має словесну основу як усної, так і письмової мови, та може бути в різних стилях та формах. На ефективність вербальної комунікації впливає насиченість і грамотність мови, змістовність та конкретність формулювання змісту мовлення. Особливістю вербальної комунікації є те, що завдяки їй можна не лише передавати інформацію, але й впливати на інших, виражати свої думки та створювати власний імідж.

Невербальна комунікація здійснюється за допомогою немовних знаків, які містять у собі жести, міміку, пантоміміку, інтонацію, потиски рук, обійми та ін. [7]. Основним інструментом для вироблення таких знаків є тіло самої людини. При правильному сприйнятті та розпізнаванні невербальних знаків спілкування може стати максимально ефективним. Адже знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти свого співрозмовника, а й передбачити, яке враження справить на нього почуте ще до того, як він висловиться з цього приводу.

Метою нашого дослідження стало вивчення особливостей вербальної і невербальної комунікації студентів інтро- та екстравертів.

Для вирішення завдань дослідження використовувалися такі методи і психодіагностичні методики: бесіда; тестування (особистісний опитувальник Г. Айзенка (EPI); опитувальник «Невербальні характеристики спілкування» (методика В. Лабунської); контент-аналіз використання засобів комунікації; методи математичної статистики: t-критерій Стьюдента і ц-критерій Фішера.

Експериментальна частина роботи виконана на базі ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» та Харківського національного університету внутрішніх справ у вересні- жовтні 2021 року. Вибірку становили 211 студентів різних років навчання, віком від 17 до 25 років.

Для визначення екстраверсії-інтроверсії нами була використаний особистісний опитувальник EPI Г. Айзенка (Eysenck Personality Inventory) в адаптації О.Г. Шмельова [5]. У результаті проведення дослідження за цією методикою були виявлено наступне:

1) кількість респондентів, у яких домінує екстраверсія - 124 ос., що становить 58,77% від усієї сукупної вибірки;

2) кількість респондентів, у яких домінує інтроверсія - 87 ос., що становить 41,23% від усієї сукупної вибірки. Отже, за нашими даними екстравертів виявилося на 17,54% більше, чим інтровертів.

З метою визначення частоти використання тих чи інших не- вербальних засобів комунікації було використано методику «Невербальні характеристики спілкування» В.А. Лабунської [3]. Ця методика складається з трьох субтестів, які охоплюють дослідження всіх видів невербальної комунікації, і спрямована на виявлення основних невербальних характеристик спілкування (патерни поведінки) особистості з певними групами людей. У нашому випадку це дві позиції: особливості комунікації зі студентами (товаришами, однокурсниками) та викладачами.

Аналіз фактичних даних відбувався за такими групами невербальних засобів спілкування - такесика (рукостискання, поплескування по плечах, обійми тощо), поза, жести, міміка, пара- та екстралінгвістика (швидкість мови, висота голосу, його тональність і діапазон), проксеміка (вивчення особистого простору та ступеня поділу, який респонденти підтримують між собою в процесі комунікації).

Узагальнені результати дослідження за цією методикою показали наступне (табл.).

Таблиця

Співвідношення показників вияву невербальних засобів комунікації у студентів екстра- та інтровертів (n = 211, 100%)

Таким чином, згідно з табл. з'ясовано:

- у процесі комунікації з викладачами найчастіше студенти вдаються до рукостискання, причому студенти-екстраверти роблять це частіше, ніж інтраверти (67,6% проти 41,2%, ц = 3,6; P < 0.01);

- у студентів-екстравертів під час комунікації з товаришами та однокурсниками, на відміну від інтровертів, значно переважають такесичні засоби невербальної поведінки, зокрема не лише рукостискання, а й поплескування по плечах, обійми (79,9% проти 48,2%, ф = 3,8; P <0,01);

- у процесі комунікації з викладачами студенти-екстраверти та інтроверти майже в рівній мірі вдаються до пози зосередженості, уважності (48,1% та 49,8%, ф = 5,7; P <0,05);

- більшість екстравертів у процесі комунікації з товаришами та однокурсниками надають перевагу розслабленій позі (66,3% проти 47,7%, ф = 4,33; P <0,01), в інтровертів частіше трапляється напружена поза, особливо у студентів-першокурсників;

- екстраверти частіше жестикулюють у процесі комунікації як з викладачами (68,9%), так і з товаришами та однокурсниками (87,5%); інтроверти є стриманими у жестикуляції в обох позиціях;

- екстраверти частіше виражають емоції через міміку, їх вияви набагато багатші, експресивніші (67,5% проти 12,4%, ц = 2,67; P <0,05);

- в екстравертів більш яскраво виражені паралінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики (швидкість мови, висота голосу, його тональність і діапазон) (87,0% проти 17,2

- %, ц = 6,3; P <0,05);

- значущих відмінностей у вивченні особистого простору та ступеня поділу, який респонденти обох типів особистості підтримують між собою в процесі комунікації, не виявлено.

Висновки

Отже, можемо зробити висновок, що в екстравертів та інтровертів існують як відмінності, так і збіги в особливостях невербальної комунікації. Ця проблема потребує подальшого глибокого теоретичного та емпіричного дослідження, метою якого є знаходження шляхів формування і розвитку навичок розуміння виявів невербального спілкування для кращої соціалізації та поліпшення свого образу в очах іншої людини. Мова рухів тіла є природною та щирою, адже наші жести йдуть з підсвідомості, і тому мимоволі видають істині наміри, задуми, мотиви, переживання, настрій.

Перспективами подальших досліджень вбачаємо вивчення гендерних особливостей комунікації та розроблення і впровадження авторського тренінгу з метою підвищення рівня компетентності студентів, набуття вмінь розпізнавати емоції та розуміти вияви невербального спілкування, навчання застосуванню ефективних засобів комунікативної взаємодії.

Список використаних джерел

1. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні. Київ, 2004. 383 с.

2. Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. Харків: НФаУ, 2011. 132 с.

3. Лабунская В.А. Невербальное поведение (социально-перцептивный подход). Ростов-на-Дону: Феникс, 1988. 246 с.

4. Омельченко І.М. Спілкування як комунікація, взаємодія і діалог із іншим: суб'єктний підхід. Проблеми сучасної психології. 2015. Вип. 28. С. 378.

5. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учебное пособие. Самар: БАХРАХ-М, 2001. 672 с.

6. Савенкова Л.О., Сгадова В.В., Борисенко Л.Л. Психологія спілкування: навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2015. 309 с.

7. Фучеджі В.Д., Аванесова І.Н., Ключко А.А. Характерні особливості розуміння невербального спілкування в повсякденному житті. Теорія і практика сучасної психології. 2018. №5. С. 83-86.

8. Юнг К.Г. Психологические типы. Москва, 1924. 96 с.

9. Birdwhistell R.L. Kinesics and Context. Essays on body motion communication. Philadelphia: University of Penssylvania Press, 1970.

References

1. Butenko, N.Yu. (2004), Communicative processes in education, Kyiv.

2. Kaidalova, L.H. and Pliaka, L.V. (2011), Psychology of communication, Kharkiv.

3. Labunskaia, V.A. (1988), Nonverbal behavior (social-perceptive approach), Rostov-na-Donu.

4. Omelchenko, I.M. (2015), “Interaction as communication, interaction and dialogue with the Other: subject approach”, Problems of Modern Psychology, Issue 28, P. 378.

5. Raigorodskyi, D.Ya. (2001), Practical psychodiagnosis. Methods and tests. Educational manual, BAKHRAKH-M, Samara.

6. Savenkova, L.O., Shadova, V.V., and Borysenko, L.L. (2015), Psychology of communication: a study guide, Kyiv National Economic University, Kyiv.

7. Fuchedzhi, V.D., Avanesova, I.N. and Kliuchko, A.A. (2018), “Characteristic peculiarities of understanding non-verbal communication in everyday life”, Theory and Practice of Modern Psychology, No. 5, рр. 83-86.

8. Jung, С.G. (1929), Psychological types, Moscow.

9. Birdwhistell, R.L. (1970), Kinesics and Context. Essays on body motion communication, University of Penssylvania Press, Philadelphia.

Размещено на Allbest.Ru