Нейропсихологія навчання як сучасна міждисциплінарна галузь: перспективи і обмеження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нейропсихологія навчання як сучасна міждисциплінарна галузь: перспективи і обмеження

Федько Світлана Леонідівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології і туризму, Київський національний лінгвістичний університет, м. Київ

Анотація

У статті аналізується нове проблемне поле досліджень - нейропсихологія навчання - прикладна галузь, яка поєднує класичні напрацювання і новітні відкриття з нейронаук, психологію та педагогіку задля розуміння алгоритмів роботи мозку у процесі засвоєння інформації, вмінь та навичок. У статті стверджується, що сучасні досягнення нейронаук можуть бути надзвичайно корисними з точки зору удосконалення як стихійного навчання, так і організованого викладання. Розуміння нейрофізіологічних механізмів обробки інформації є фундаментальним для оптимізації навчального процесу.

Метою статті є теоретичне обгрунтування доцільності врахування здобутків нейронаук у процесі навчання - як організованого, так і стихійного.

У статті простежуються витоки взаємодії нейронаук і науки про освіту, ключові принципи й концепції, а також основні виклики сьогодення. Акцентується увага на доцільності орієнтації на здобутки нейронаук при навчанні письму, читанню та ін.

Наведено основні положення і принципи, на які спирається нейропсихологія навчання: 1) мозок як матеріальний субстрат психіки та поведінки людини; 2) нейропластичність як ключовий механізм навчання та зберігання інформації; 3) генетична єдність основних механізмів функціонування нервової системи людини і, водночас, збереження індивідуальної варіативності; 4) вплив досвіду раннього дитинства; 5) навчання розумової діяльності складного рівня (встановлення причинно- наслідкових зв'язків, цілепокладання, планування, вирішення складних завдань); 6) систематичність, регулярність, повторюваність та емоційний вплив змісту навчання.

Зазначається, що незважаючи на теоретичну обгрунтованість, реальна можливість імплементації здобутків нейронаук у процес навчання залишається відкритою. Даний підхід вимагає суворого дотримання наукової етики і дослідницької ретельності. Наразі нейронауки характеризуються своєрідною трендовістю, що розмиває межі наукового і псевдонаукового знання. Останнє зумовлює завдання пошуку наукових опор з галузі нейронаук, які слугуватимуть на користь оптимізації процесу набуття знань.

Ключові слова: нейропсихологія навчання, нейродидактика, нейропсихологія, когнітивні процеси, нейрогенез, нейропластичність.

FedkoSvitlanaLeonidivnaCandidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology and Tourism, Kyiv National Linguistic University, Kyiv,

Abstract

NEUROPSYCHOLOGY OF LEARNING AS A MODERN INTERDISCIPLINARY FIELD: PROSPECTS AND LIMITATIONS

The article analyzes a relatively new scientific field - neuropsychology of learning - an applied branch that combines classical and the latest discoveries in neuroscience, psychology and pedagogy in order to understand the algorithms of the brain activity in the process of learning. It is argued that current advances in neuroscience can be extremely useful in terms of improving both spontaneous learning and structured teaching. Understanding the neurophysiological mechanisms of information processing is fundamental for optimizing the learning process.

The purpose of the article is a theoretical substantiation of the role of neuroscience in the learning process - both organized and spontaneous.

The article traces the origins of the interaction between neuroscience and the science of education, key principles and concepts, as well as the main challenges. Еру emphasis is placed on focusing on the achievements of neuroscience when teaching writing, reading, etc.

The main principles the neuropsychology of learning is based on are given: 1) the brain as a material substrate of human psyche and behavior; 2) the neuroplasticity is a key mechanism of learning and information storage; 3) the genetic unity of the main mechanisms of the human nervous system functioning and, at the same time, the preservation of individual variability; 4) the influence of early childhood experience; 5) the use of such teaching methods as establishing cause- and-effect relationships, goal setting, planning, solving complex tasks etc.; 6) the systematicity, regularity, repeatability and emotional impact of the learning content.

It is noted that despite the theoretical validity, the real possibility of the implementation of the achievements of neuroscience in the learning process stays open. This approach requires strict adherence to scientific ethics and research thoroughness. Currently, neuroscience is characterized by a kind of trendiness that blurs the boundaries of scientific and pseudoscientific knowledge. The latter determines the task of finding scientific supports from the field of neuroscience, which will serve to optimize the process of acquiring knowledge.

Keywords: neuropsychology of learning, neurodidactics, neuropsychology, cognitive processes, neurogenesis, neuroplasticity.

Постановка проблеми

За останні кілька десятиліть нейронауки подарували людству низку відкриттів, які є цінними як щодо збереження людського життя, так і щодо покращення його якості. Відомо, що нервова система є субстратом для перебігу усіх психічних процесів і станів, а відтак - нашої здатності отримувати знання та досвід. Відповідно, знання законів її функціонування здатне пролити світло на можливості кращого засвоєння знань.

Кінець 80-х років XX століття ознаменувався стрімкими дослідженнями психологічних та нейропсихологічних основ процесу навчання. За свідченнями дослідників, саме в цей період вийшла значна кількість наукових робіт даної тематики. Такий «прорив» у науці став особливо помітним у останнє десятиліття ХХ століття, яке було позначене ВООЗ як «Декада мозку». Ця тенденція продовжується і в наш час. Суттєво збільшуються обсяги фінансування різних галузей нейронаук, по всьому світу створюються наукові центри й науково дослідні інститути - усе це є свідченням неабиякого інтересу і прикладної важливості даного напряму. За свідченнями Global Digital Citizen Foundation (некомерційна організація, напрямком роботи якої є розвиток сучасного цифровізованого середовища навчання), з 1990-х років і до сьогодення вчені зробили більше відкриттів у функціонуванні мозку, ніж за всі інші століття разом узяті [1]. Неабияку роль тут зіграли новітні методи нейровізуалізації.

Значна частка наукових досліджень цього часу була зосереджена на нейропластичності - явищі, за якого нейронні зв'язки в мозку змінюються, переналаштовуються та реорганізуються, коли люди вивчають нові поняття, отримують новий досвід або практикують певні дії. Дослідники також виявили, що одна й та сама інформація може зберігатися в кількох областях мозку; що на функції навчання можуть вплинути дієта, фізичні вправи, стресові стани та інші умови; що сенс важливіший за інформацію, коли мозок вивчає щось нове; що певні емоційні стани можуть сприяти або перешкоджати навчанню та ін.

Таким чином, на початку 90-х в освіті почався рух під назвою «навчання на основі мозку» («brain-based learning»), який намагався пов'язати нейронауку та процес засвоєння знань. За останні десять років зростає інтерес до застосування знань про людський мозок у сфері освіти, зокрема читання, засвоєння рідної та іноземних мов, математики тощо.

Сьогодні нейропсихологія навчання - це відносно молода міждисциплінарна область наукового знання, де результати досліджень мозку та закономірностей його функціонування використовуються з метою знаходження найбільш ефективних принципів та методів організації засвоєння знань [2, С.7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні напрацювання в галузі нейропсихології навчання почали активно з'являтися протягом останніх трьох десятиліть. Їхня критика - в основному в останні роки. Протягом останніх 15 років було здійснено численні спроби дослідити, як результати досліджень в нейронауках можуть бути імплементовані в освітню практику [3; 4; 5]. Досліджувану галузь називали: «нейроосвіта» [6], «розум, мозок та освіта» [7; 8], «освітня нейронаука» [9; 10], нейродидактика [2], неропедагогіка [11].

Поряд з тим, існує значна кількість критичних зауважень у бік цього напряму. Найбільш впливовішу критичну точку зору висловив Дж. Брюеру 1997 році, який стверджував, що дисциплінарна дистанція між нейронауками та науками про навчання є надто значною, і екстраполяція з нейронаукової лабораторії на процес засвоєння знань принесла б більше шкоди, ніж користі [5]. Натомість він акцентував на необхідності введення проміжної ланки - психології, здатної адаптувати нейронаукові відкриття до застосування в освітній практиці. Так, співпраця між нейробіологами та психологами зумовила появу значної кількості міждисциплінарних галузей: когнітивна нейронаука, соціальна нейронаука, афективна нейронаука тощо [12].

Метою статті є теоретичне обгрунтування доцільності врахування здобутків нейронаук у процесі навчання - як організованого, так і стихійного.

Виклад основного матеріалу

Термін «нейродидактика» (Neurodidaktics) запропонований у 1998 році у Німеччині Г ерхардомПрайсом - фахівцем з дошкільної математичної освіти. Дослідник спробував об'єднати результати досліджень у нейронауці, дидактиці, психології, теорії навчання та інших суміжних дисциплін. Це було зумовлене прагненням зрозуміти аспекти нейрофункціонування, які здатні вплинути на ефективність засвоєння і відтворення інформації. Як зазначає С.М. Костроміна, у наш час термін «нейродидактика» головним чином характерний для німецькомовних країн. В англомовному середовищі використовуються поняття «нейропедагогіка» (Neuropedagogy), «нейроосвіта» (Educational Neuroscience), «орієнтоване на мозок навчання» (Brain-based learning) або «мозок, розум та освіта» (Mind, Brain &Education Science).

Цікаво, що в наш час існує також низка інших галузей, які прагнуть застосовувати знання про людський мозок у своїй практиці. Зокрема, це:

- нейронауки і право (вивчення нейрорегуляції поведінки, моральності тощо) [13; 14];

- нейронауки і економіка, нейромаркетинг (вивчення фізіологічних і нейронних механізмів мотивації, формування уподобань, прийняття рішень тощо, які потім беруться за основу в креативному рекламуванні, розробці продукту, ціноутворенні та інших аспектах маркетингу) [15; 16];

- нейронауки і політика (вивчення нейрокогнітивних аспектів політичних та ідеологічних переконань) [17; 18];

- нейролінгвістика (це дослідження нейронних механізмів у мозку людини, які контролюють розуміння, продукування та засвоєння мови і мовлення) [19].

Важко заперечити, що останнім часом вказані галузі зробили значний крок вперед саме завдяки знанням про нейрорегуляцію поведінки, прийняття рішень та ін.

Поєднання ж таких галузей як нейронауки і науки про навчання є, на нашу думку, цілком виправданим. Не дивлячись на те, що обидва напрями є цілком самостійними і змістово не пов'язані між собою, їх точки дотику можуть зумовити значні відкриття і розширити шляхи подальшого розвитку.

Педагогіка вивчає процеси освіти, навчання та виховання, лише у властивих їй межах, розглядаючи у цих процесах тільки педагогічний аспект. Вона досліджує те, на яких педагогічних засадах, завдяки яким засобам навчально-виховної роботи потрібно будувати освіту в цілому і навчання зокрема [20]. Нижче наведено схематичне співвідношення вказаних галузей та їх міждисциплінарні зв'язки.

Рис. 1. Міжгалузеві зв 'язки нейропсихології навчання, як проблемного поля досліджень.

Тоді як нейронаукашукає відповіді на питання про те, як саме мозок організовує та обробляє інформацію, які мозкові процеси сприяють кращому засвоєнню знань і формуванню вмінь. Слід зазначити, що, аналізуючи доцільність врахування досягнень нейронаук у процесі навчання, ми не обмежуємося лише академічним його розумінням, а, навпаки, акцентуємо увагу на більш широкому його осягненні - як процес засвоєння інформації, навичок, вмінь.

Наведемо кілька аргументів, які пояснюють взаємопроникність двох напрямів - нейронаук і наук про освіту.

1. Різні структури мозку, відповідальні за реалізацію різних психічних функцій, які, у свою чергу, реалізуються у тому чи іншому аспекті навчання (наприклад: мовлення, рахування, читання, письмо та ін.). навчальні процеси, такі як читання, увага, пам'ять, обчислення, оволодіння мовленям тощо,

2. У процесі навчання в мозку відбуваються не лише функціональні, а й біохімічні й морфологічні зміни - утворюються нові нейронні зв'язки. Наприклад, останні дуже активно формуються у процесі навчання читанню.

3. Мієлінові оболонки, синапсичні зв'язки забезпечують взаємодію між нейронами, формування нейронних сіток, тим самим визначаючи нашу здатність засвоювати, переробляти, зберігати інформацію. Очевидно, що вищезгаданий процес має особливе значення для процесу навчання та поведінки людини. Але відомо, що здатність до навчання і засвоєння інформації варіює протягом життя. Існують так звані сензитивні періоди - спалахи чутливості, сприйнятливості, високої здатності до навчання. Згідно з класиками психологічної науки, у цей період дитина є особливо чутливою до зовнішніх впливів, які, в свою чергу, здатні запускати глибокі зміни у розвитку. В інші ж періоди ті самі умови можуть виявитися нейтральними або навіть здійснити зворотний вплив на хід розвитку індивіда. Дана концепція перегукується з концепцією так званих «критичних періодів» Д. Бейлі. Дослідник аналізує нейрофізіологічні аспекти т.з. «вікон можливостей» у дітей, маючи на увазі фази найбільшої сприйнятливості до засвоєння того чи іншого виду стимулів [21]. Якщо стимули, очікувані мозком, відсутні на відповідній стадії, то точки контакту нейронів порушуються. Засвоєння в майбутньому буде можливим, але не таким ефективним, як на оптимальній стадії.

4. Відомо про таку закономірність дозрівання людського мозку як асинхроність. Найпізніше дозріває лобова частка. Цей факт враховується педагогами молодшої школи, яким відомо про недостатній розвиток довільності й саморегуляції у молодших школярів.

Отже, як бачимо, врахування таких, здавалось би, загальновідомих фактів, які продиктовані специфікою функціонування людського мозку, може суттєво вплинути на якість процесу навчання.

Нижче наведено основні принципи нейропсихології навчання, що ґрунтуються на фундаментальних положеннях нейронаук [2, С.11-13].

1. Мозок є матеріальним субстратом психіки та поведінки людини. Йому властива природна (вроджена) допитливість, яка підштовхує його до дослідницької активності та набуття нового досвіду.

2. Ключовим механізмом навчання та зберігання інформації на нейронному рівні є пластичність. Властивість пластичності дозволяє формувати різноманітні комбінації та алгоритми функціонування нейронних мереж, перебудовувати та добудовувати необхідні ланки нейронної мережі під час вирішення завдання нового типу. Чим складніші і гнучкіші нейронні ансамблі, які може утворювати мозок, тим вищі інтелектуальні можливості людини. Повноцінний процес формування нових зв'язків між нейронами людини потребує соціальної взаємодії, досвіду навчання, творчої діяльності.

3. Генетична єдність основних механізмів функціонування нервової системи людини. У всіх людей, як представників одного біологічного виду, генетичні особливості багато в чому подібні, але мають значні індивідуальні відмінності. Отже, і в організації мозкової діяльності відзначається як генетична спільність, так і індивідуальна варіативність.

4. Вплив індивідуального досвіду, здобутого протягом життя. Досвід раннього дитинства у поєднанні з генетично обумовленим розвитком впливає формування нейронних мереж, які забезпечують функціонування психіки. Протягом усього життя вони змінюються під впливом навчання, соціокультурних впливів тощо. Значний внесок вносять характеристики довкілля, які здатні викликати зміни лише на рівні організації нейронних мереж. Розвиваюче середовище, спеціальна організація навчання сприяють розвитку функцій мозку. Також важливими є фізіологічні аспекти, наприклад, особливості харчування, гормональний статус тощо.

5. Навчання розумової діяльності складного рівня. Будь-які прояви інтелекту відображають попередній досвід активації та функціонування синаптичнихзв'язків та нейронних мереж. Розвитку інтелекту сприяють складні види розумової діяльності (встановлення причинно-наслідкових зв'язків, цілепокладання, планування, вирішення складних завдань).

6. Систематичність, регулярність, повторюваність та емоційний вплив змісту навчання. Відомо, що стійкість поведінкових реакцій залежать від частоти та регулярності повторення впливів. До того ж, краще запам'ятовуються події, що мають яскраве емоційне забарвлення. З цього випливає, що у процесі навчання потрібно впливати не лише на когнітивні діяльність учнів, а й емоційно залучати їх до процесу навчання [2, С.11-13].

Не дивлячись на те, що врахування досягнень нейронаук у процесі організації навчання є цілком обгрунтованим і, навіть, підтвердженим позитивним досвідом, все ж, варто зупинитися на кількох критичних зауваженнях.

По-перше, зважаючи на стрімкий розвиток нейронаук, часто їх використання в освітньому середовищі виглядає як проста данина моді або своєрідний маркетинговий хід. Опора на нейронауки - своєрідний тренд сучасності. «Спокуслива привабливість нейронаук» (Seductive Allure of Neuroscience) - так дослідники позначили це явише, аргументуючи це тим, що приставка «нейро» перед поясненням, навіть якщо воно безглузде, робить його більш авторитетним у наших очах. Наприклад, обґрунтовуючи сумнівні психологічні відмінності між чоловіками і жінками на базі досліджень з приставкою «нейро», підвищується ймовірність того, що ці обґрунтування будуть прийняті за правду [22].

По-друге, це засилля науково-популярної інформації про людський мозок, яка, на превеликий жаль, часто не підтверджена, проте у свідомості обивателів існує на рівні аксіоми. Наприклад, теорія функціональної асиметрії головного мозку часто редукується до переконання, що у праворуких людей мовна діяльність пов'язані з роботою центрів лівої півкулі головного мозку, а права є «німою». Проте, експериментально доведено, що не тільки ліва, а й права півкуля бере участь у формуванні мовленнєвих функцій, маючи при цьому свою специфіку: менший словниковий запас і спрямованість синтезу висловлювань через інтонації, наголос, ритміку [11].

Крім зазначеного вище, доцільним буде навести аргументи Дж. Бруера [5], якого ми згадували вище. Його критика базувалася на таких тезах: 1) раннє дитинство характеризується швидким синаптогенезом; 2) існування так званих «критичних періодів» під час яких мозок , що розвивається, найбільш схильних до забезпечення розвитку певних сенсорних і моторних навичок; 3) середовище, багате на стимули, спричиняє активніший синаптогенез. Зазначені тези зводяться до того, що діти більш здатні засвоювати інформацію у ранньому віці, коли вони мають надлишок синаптичного росту та пікову активність мозку. Відтак, доцільність подальшої опори на нейронауки, вже в організованому академічному навчанні, піддавалася сумніву.

Висновки

Коректне використання фундаментальних відкриттівнейронауки у процесі навчання дозволяє створити оптимальні умови для розвитку мозку, більш ефективного застосування його ресурсів під час навчання, розробки принципів психогігієни і гігієни навчального середовиша. Навчання, орієнтоване на мозок, сприяє психічному та фізичного здоров'ю та успішному подоланню труднощів у засвоєнні та збереженні інформації.

Теоретичний огляд проблеми, наведений у статті, розкриває наукові підвалини нейропсихології навчання, але її дійсний стан, потребує подальшого дослідження. Зокрема, за доцільне вважаємо розгляд мозкових механізмів організованого й неорганізованого навчання, диференціацію суб'єктів навчання за віком тощо.

Література

2. Костромина С.Н. Введение в нейродидактику. СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2019. 182 с.

3. Hackman D.A., Farah M.J. Socioeconomic status and the developing brain. Trends in Cognitive Sciences. 2008. №13(2). P. 65-73.

4. Understanding the brain: Toward a new science. Organization for Economic Co-operation and Development. Paris, 2002. https://www.oecd.org/education/ceri/31706603.pdf

5. Bruer J.T. Education and the Brain: A Bridge Too Far. Educational Researcher. 1997. № 26(8). P. 4-16.

6. Ansari D., De Smedt, B., Grabner, R.H. Neuroeducation. A critical overview of an emerging field. Neuroethics, 2012. № 5(2). P. 105-117.

7. Fischer K.W., GoswamiU., Geake J. Task Force on the Future of Educational Neuroscience. The future of educational neuroscience. Mind, Brain, and Education. 2010. № 4(2). P. 68-80.

8. Ferrari M., McBride H. Mind, Brain, and Education: The birth of a new science. Learning Landscapes. 2011. №5(1). P. 85-100.

9. Patten K.E., Campbell S.R. Educational Neuroscience: Motivations, methodology, andimplications. Educational Philosophy and Theory. 2011. №43(1). P.7-16.

10. Patten K.E., Campbell S.R. Introduction: Educational Neuroscience. Educational Philosophy and Theory. 2011. №43 (1). P. 1-6.

11. Клемантович И.П., Степанов В.Г. Нейропедагогика: предмет исследования. Фундаментальные исследования. 2015. № 2 (11). С. 2464-2468

12. Dubinsky J.M., Roehrig G., Varma S.Infusing neuroscience into teacher professional development. Educational Researcher. 2013. №42(6). P. 317-329

13. Pernu T.K., ElzeinN. From Neuroscience to Law: Bridging the Gap. Frontiers in Psychology. 2020. №11. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2020.01862

14. Narvвez M.M. How Law and Neuroscience became a new field of study. BioethicsUPdate. 2019. №5(2). Р. 75-88

15. Dennison J.B., Sazhin D., Smith, D.V. Decision neuroscience and neuroeconomics: Recent progress and ongoing challenges. Wiley interdisciplinary reviews. Cognitive science, 2022. №13(3), P.1589.

16. Ahmad Z.A. Brain in business: the economics of neuroscience. The Malaysian journal of medical sciences. 2010. №17(2). P. 1-3.

17. Haas I., Warren C., Lauf S. Political Neuroscience: Understanding How the Brain Makes Political Decisions. Oxford Research Encyclopedia of Politics. https://oxfordre.com/politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e-948.

18. Zmigrod L, Tsakiris M. Computational and neurocognitive approaches to the political brain: key insights and future avenues for political neuroscience. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 2021. № 376(1822).

19. Chen C., XueG., Mei L., Chen C., Dong, Q. Cultural neurolinguistics. Progress in brain research. 2009. №178. P.159-171.

20. Мацко Л. А. Основи психології та педагогіки: навчальний посібник для студентів заочної форми навчання. Вінниця: ВНТУ, 2009. 163 с.

21. Bailey, D., Bruer, J., Symons, F., Lichtman, J. (2001). Critical Thinking about Critical Periods. Baltimore, ML : Paul H. Brooks Publishing Co., 2001. 320р.

22. WeisbergD.S., Taylor J., Hopkins E.J. Deconstructing the seductive allure of neuroscience explanations. Judgment and Decision Making. 2015. №10(5). P. 429-441

References

1. What is Brain-Based Learning? AU School of Education. https://soeonline.american.edu/ Retrieved from: https://soeonline.american.edu/ blog/brain-based-learning/ [in English].

2. Kostromina, S.N. (2019). Vvedeniie v neirodidactiku [Introduction to Neurodidactics]. SPb. : Saint-Peretsburg University [in Russian].

3. Hackman, D.A., Farah, M.J. (2008). Socioeconomic status and the developing brain. Trends in Cognitive Sciences, 13(2),65-73 [in English].

4. Understanding the brain: Toward a new science. Organization for Economic Co-operation and Development. Paris, 2002. Retrieved from: https://www.oecd.org/education/ceri/ 31706603.pdf [in English].

5. Bruer, J.T. (1997). Education and the Brain: A Bridge Too Far. Educational Researcher, 26(8),4-16. [in English].

6. Ansari, D., De Smedt, B., Grabner, R.H. (2012). Neuroeducation. A critical overview of an emerging field. Neuroethics, 5(2),105-117 [in English].

7. Fischer, K.W., Goswami, U., Geake, J. (2010). Task Force on the Future of Educational Neuroscience. The future of educational neuroscience. Mind, Brain, and Education,4(2),68-80 [in English].

8. Ferrari, M., McBride, H. (2011). Mind, Brain, and Education: The birth of a new science. Learning Landscapes, 5(1),85-100 [in English].

9. Patten, K.E., Campbell, S.R. (2011). Educational Neuroscience: Motivations,methodology, and implications. Educational Philosophy and Theory, 43(1),7-16 [in English].

10. Patten, K.E., Campbell, S.R. (2011). Introduction: Educational Neuroscience.Educational Philosophy and Theory, 43(1),1-6 [in English].

11. Klemantovich, I.P., Stepanov, V.G. (2015). Neyropedagogica: predmetissledovaniya. [Neuropedagogy: the subject of research]. Fundamentalneyeissledovaniya - Fundamental Research, 2 (11),2464-2468 [in English].

12. Dubinsky, J.M., Roehrig, G., Varma, S. (2013). Infusing neuroscience into teacher professional development. Educational Researcher, 42(6),317-329 [in English].

13. Pernu, T.K., Elzein, N. From (2020). Neuroscience to Law: Bridging the Gap. Frontiers in Psychology, 11.Retrieved from: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2020.01862

14. Narvвez, M.M. (2019). How Law and Neuroscience became a new field of study. Bioethics UPdate, 5(2),75-88 [in English].

15. Dennison, J.B., Sazhin, D., Smith, D.V. (2022). Decision neuroscience and neuroeconomics: Recent progress and ongoing challenges. Wiley interdisciplinary reviews. Cognitive science, 13(3),1589 [in English].

16. Ahmad, Z.A. (2010). Brain in business: the economics of neuroscience. The Malaysian journal of medical sciences, 17(2),1-3 [in English].

17. Haas, I., Warren, C., Lauf, S. (2022). Political Neuroscience: Understanding How the Brain Makes Political Decisions. Oxford Research Encyclopedia of Politics.Retrieved from: https://oxfordre.com/ politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/ acrefore-9780190228637-e-948 [in English].

18. Zmigrod, L, Tsakiris, M. (2021). Computational and neurocognitive approaches to the political brain: key insights and future avenues for political neuroscience. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences, 376,1822 [in English].

19. Chen, C., Xue, G., Mei, L., Chen, C., Dong, Q. (2009). Cultural neurolinguistics. Progress in brain research, 178,159-171 [in English].

20. Matsko, L.A. (2009). Osnovypsyhologiitapedagogiky [Fundamentals of psychology and pedagogy].Vinnytsya : VNTU [in Ukrainian].

21. Bailey, D., Bruer, J., Symons, F., Lichtman, J. (2001). Critical Thinking about Critical Periods. Baltimore, ML : Paul H. Brooks Publishing Co. [in English].

22. Weisberg, D.S., Taylor, J., Hopkin,s E.J. (2015). Deconstructing the seductive allure of neuroscience explanations. Judgment and Decision Making, 10(5),429-441 [in English].

Размещено на Allbest.ru