Мотиваціино-цінніснии складник громадянської культури майбутніх учителів іноземної мови

Ключові слова: мотиваційно-ціннісний складник; громадянська культура; майбутні вчителі; іноземна мова; громадянська освіта; цінності; мотиви; ціннісні орієнтації. мотиваційний ціннісний учитель іноземної мови

MOTIVATIVE AND VALUE COMPONENT OF CIVIL CULTURE OF FUTURE FOREIGN LANGUAGE TEACHERS

Yuliia Liakhovska, Postgraduate Student, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University.

The article considers one of the components of civic culture of future foreign language teachers - motivational and value. It is revealed that the motivational-value sphere is a system of conscious motives, goals, needs, values, qualities, which gives interest in civic knowledge and civic activity. The basis for highlighting the motivational and value components of civic culture offuture foreign language teachers was the provision that the activity aspect is stimulated and regulated by the motivational basis of personality, which expresses a conscious attitude to activity. The choice of motivational and value components is associated with the statement that the positive result of any activity is influenced by the motivation of the individual.

It is revealed that personal values in most studies are reflected through goals, motives and ideals, attitudes and other worldview characteristics, which together constitute a system of its value orientations. It is proved that the value orientation of civic culture reflects the social, behavioral attitude to the implementation of the humanistic idea of forming socio-typological relations, the orientation of the individual to choose the mode of action, the analysis of social factors determining the nature of social situations.

The process offormation of motivational and value components is studied, which includes: determining the attitude and choice of behavior as a subject of civic activity, including internal motives (opinion, perception, judgment, attitude, beliefs) and actions (participation in elections, protests, lobbying, fees); development of intellectual and creative abilities of applicants so that they were capable of selfrealization, independent thinking, making important decisions; manifestation of the need for an active civil position.

Keywords: motivational and value component; civic culture; future teachers; foreign language; civic education; values; motives; value orientations.

Зміни, які відбулися в нашому суспільстві останніми роками, призвели до того, що громадянську освіту, котра має узагальнений, синтезований ціннісний характер, необхідно розглядати як складову частину національної освіти, націлену на соціалізацію особистості. При такому погляді громадянська освіта молоді виступає елементом культури, що визначається сукупністю ставлення особистості до природи, суспільства, самої себе; забезпечує свободу у виборі світоглядних орієнтацій у суспільстві, способів практичної діяльності в умовах формування активної життєвої позиції. Як інтегративна якість особистості, громадянськість є результатом освіти, що дозволяє встановити тісні зв'язки між сенсом індивідуального життя людини та сенсом буття суспільства, держави, визначити свою громадянську позицію та місце у здійсненні процесів прогресу зазначених феноменів.

Критеріями, що характеризують компетентність учителя і його готовність здійснювати процес формування громадянської позиції особистості учнів, на думку Т. Балобанової, серед інших є: майстерність учителя аналізувати сутність підходів до формування громадянської позиції; моделювати освітні процеси в учнівському колективі, освітньому закладі; здійснювати моніторинг формування громадянської позиції в учнів; якості особистості (відповідальність, толерантність, гнучкість, мобільність, незалежність суджень, критичність) [2, с. 103].

Дещо інші критерії та показники громадянської зрілості майбутніх учителів виділяє Т. Мироненко. З-поміж них:громадянська самосвідомість, світогляд, патріотизм, політична та правова культура, соціальна активність [8, с. 11].

Отже, науковцями серед загальновизнаних критеріїв обрано мотиваційні та ціннісні. Проте щодо єдиної структури дотичних якостей до громадянської культури існує певна невизначеність (громадянськість, громадянська позиція, громадянська компетентність, громадянська свідомість, готовність майбутнього вчителя іноземної мови до професійної діяльності тощо). Спільним у представлених педагогічних дослідженнях у структурах досліджуваних якостей є системне поєднання навчальної, мовної, інноваційної, громадянської компетентностей та громадянської культури майбутніх педагогів.

Серед критеріїв виділення різних рівнів досліджуваних якостей науковці відзначають ступінь сформованості мотивів, цінностей, потреб, якостей тощо (Т. Балобанова [2], Т. Мироненко [8], Н. Подковирофф [11], А. Тадтаєва [14], А. Тимофеєв [15] та ін.).

При обробці результатів Т. Балобанова пропонує звертати увагу на такі показники, за якими можна судити про рівні сформованості громадянської культури: самостійність і стійкість суджень про громадянську позицію, моральні і громадські норми поведінки; активність у суспільному житті; опір негативним впливам; критичне ставлення до власних вчинків; комунікативність і толерантність; інтерес до історії і культури своєї Батьківщини, краю; здатність встановлювати зв'язок між усвідомлюваною метою вчинку, його мотивами і засобами досягнення [2, с. 127].

Очевидно, громадянська культура майбутнього педагога синтезує позитивне ставлення до громадянських цінностей, діяльності, спрямованої на благо суспільства, держави і реалізацію громадянської освіти молодого покоління.

Виходячи зі специфіки діяльності майбутнього вчителя іноземної мови та необхідності формування у нього громадянської культури, виявлено, що до складу її структури входить мотиваційно-ціннісна система усвідомлених мотивів, цілей, потреб, ціннісних установок, якостей, що задає інтерес до громадянських знань та громадянської діяльності.

Метою статті є виокремлення та характеристика мотиваційно-ціннісного складника громадянської культури майбутніх учителів іноземної мови.

Підставою для виділення мотиваційно-ціннісного складника громадянської культури майбутніх учителів іноземної мови послужило положення про те, що діяльнісний аспект стимулюється і регулюється мотиваційною основою особистості, що виражає усвідомлене ставлення до діяльності. Вибір мотиваційно-ціннісного складника пов'язаний із твердженням про те, що на позитивний результат будь-якої діяльності впливає вмотивованість особистості. У межах дослідження під мотиваційно- ціннісною сферою розуміємо комплекс потреб, мотивів, які спонукають майбутніх учителів іноземної мови прагнути до формування власної громадянської культури.

Метою формування мотиваційно-ціннісного складника є розвиток стійкої мотивації і потреби здобувачів ЗВО в громадянській культурі. Процес формування мотиваційно-ціннісного складника передбачає: визначення ставлення та вибір схеми поведінки як суб'єкта громадянської діяльності, що включає внутрішні мотиви (думка, сприйняття, судження, установка, переконання) і дії (участь у виборах, прояв протесту, лобіювання, проведення зборів); розвиток інтелектуальних і творчих здібностей здобувачів з тим, щоб вони були здатні до самореалізації, самостійного мислення, ухвалення важливих для себе рішень; прояв потреби в активній громадянській позиції.

Складність і багатоаспектність проблеми мотивації обумовлена множинністю підходів до розуміння її сутності. Наразі мотивація як психічне явище трактується по- різному (С. Авганов [1], Т. Морозова [10], М. Фролова [16] та ін.): як сукупність факторів, що підтримують і визначають поведінку, як сукупність мотивів, що викликають активність людини і визначають її спрямованість.

Усі визначення цього терміна можна віднести до двох напрямів. В обох випадках мотивація в авторів визнається вторинною до мотиву. Перший - розглядає мотивацію через сукупність мотивів. Другий напрям розглядає мотивацію як динамічне утворення, як процес, механізм.

Ми солідарні з думкою вищеназваних учених і приходимо до висновку, що мотивація - це поетапний процес формування мотиву, а мотив - це продукт цього процесу, тобто мотивації.

Отже, процес формування мотиву як підстави дії, вчинку і спонукання до них починається з виникнення потреби особистості й закінчується виникненням наміру і спонукання до досягнення мети, якщо ця мета необхідна людині.

Мотиваційно-ціннісна сфера містить систему мотивів, які виражають усвідомлене спонукання до діяльності, зокрема до навчальної; сукупність усіх психічних моментів, якими визначається поведінка людини загалом, що спонукає її діяльність. У всякій діяльності можна виділити як зовнішню мотивацію, не пов'язану з характером роботи, так і внутрішню, змістову. Внутрішня мотивація надає навчальним заняттям усвідомленість, певний сенс, зовнішня - безпосередньо спонукає до дії.

Перша, на думку Т. Морозової, залежить від навколишнього середовища (викладач, навчальна група, оточення). Друга - обумовлена важливістю інформації про країну, культуру, історію країни, що вивчається, важливістю мови для реалізації потреб [10, с. 99].

Серед зовнішніх (соціальних) мотивів С. Авганов виділяє:

- широкі соціальні мотиви - обов'язок, відповідальність, прагнення педагога адаптуватися й утвердитися в інформаційному суспільстві;

- вузькі соціальні мотиви - прагнення зайняти певну посаду в майбутньому, отримати визнання, схвалення адміністрації, колег і учнів [1, с. 190].

До основних внутрішніх (професійно-пізнавальних) мотивів автор відносить:

- широкі професійно-пізнавальні мотиви - виявляються як орієнтація на ерудицію в навчанні школярів іноземним мовам, реалізуються як задоволення від результатів у навчанні іноземних мов;

- вузькі професійно-пізнавальні мотиви - орієнтація на засвоєння знань і вмінь використання інформаційних технологій при навчанні конкретних іншомовних комунікативних умінь і мовних навичок;

- мотиви самоосвіти - орієнтація на набуття додаткових знань у навчанні іноземних мов.

Нами до зовнішніх мотивів для формування громадянської культури майбутніх учителів іноземної мови віднесено:

- формування соціальних мотивів формування громадянської культури відповідно до цінностей, норм і вимог громадянського суспільства;

- усвідомлення суспільної значущості іноземної мови, зокрема професійно орієнтоване розуміння необхідності цілеспрямованого підвищення її соціокультурного статусу, як «несучої конструкції» культурно-освітнього простору;

- прагнення до зміцнення громадянської культури суспільства в нових соціально-політичних умовах, усвідомлення значущості відповідного рівня громадянської культури здобувачів у повсякденному і професійному

спілкуванні, особливу її місію і відповідальність у цій галузі;

- прагнення до досягнення високого рівня громадянської культури як провідного компонента і показника особистісного та професійного зростання;

- усвідомлення необхідності повсякденної рефлексії щодо якості свого дискурсу на іноземній мові в міжособистісному полі комунікативної взаємодії.

Внутрішня вмотивованість формування громадянської культури майбутніх учителів іноземної мови передбачає створення внутрішніх мотивів мовної діяльності здобувачів шляхом: 1) зовнішньої соціальної мотивації поведінки, орієнтованістю на майбутню діяльність учителя іноземної мови зі сформованою громадянською культурою; 2) створення справжньої предметності спілкування, значущості для здобувачів усіх обговорюваних на занятті проблем, зокрема громадянської тематики; 3) усвідомлення необхідності опанування мовної форми (лінгвістичної компетентності) для досягнення рівня комунікативної компетентності в іноземній мові; 4) формування та підтримки комунікативної потреби спілкування між собою, зокрема громадянського змісту тощо.

Мотивація є складним механізмом співвіднесення внутрішніх і зовнішніх чинників особистісної поведінки, які визначають виникнення, спрямованість і способи здійснення конкретних форм діяльності [16, с. 73].

Мотивація є тим внутрішнім стимулом, без якого неможливе формування мети, а отже, сама діяльність стає безперспективною.

Мотивація, що розуміється як джерело активності і, одночасно, як система стимулів будь-якої діяльності, є основою освітнього процесу.

Мотиваційно-ціннісний складник передбачає ціннісне ставлення до різних процесів під час професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови, зокрема до формування громадянської культури.

Саме поняття «цінність» використовують у філософії і соціології для позначення об'єктів, явищ, їхніх властивостей [13, с. 89].

І. Вахрушева розуміє під цінністю об'єкт, явище чи предмет, на який спрямована увага особистості і який, у силу своєї ролі в житті людини, набуває певного статусного становища [3, с. 13].

У загальному сенсі цінностями М. Раковська вважає розвиток ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя іноземної мови на рівні, що уможливить незалежну (вільну) реалізацію особистісних життєвих прагнень [12, с. 97].

У більшості аксіологічних теорій, як вважає Е. Казаєва, одним і тим самим терміном позначають різні сфери дійсності, і навпаки - для позначення одного і того ж використовують різні терміни. Розрізнення галузей дійсності може бути закріплено через застосування у першому випадку поняття «особистісні цінності», а в другому - «культурні цінності», або «блага». Особистісні цінності визначаються як структура індивідуальної свідомості. Суспільні цінності постулюються як особистісні загальнозначущі цінності членів соціальної спільності, що виступають ціннісною основою побудови суспільних відносин [6, с. 38].

Система особистісних цінностей - це комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених особистісних цінностей, одночасно наявних у свідомості людини, що визначають спрямованість активності людини (поведінки і діяльності), її майбутнє [6, с. 126].

Отже, особистісні цінності у більшості досліджень відображаються через цілі, мотиви та ідеали, установки та інші світоглядні характеристики, що становлять у своїй сукупності систему її ціннісних орієнтацій.

Виокремивши із блоків мінімальний набір цінностей, ми тим самим позначимо в них предметно-педагогічний аспект. На цій основі можна буде визначити умови формування громадянських ціннісних орієнтацій здобувачів в освітньому процесі.

До загальнолюдських цінностей, що входять у систему демократичних ідеалів громадянського суспільства, І. Вахрушева відносить толерантність, яку розуміє як здатність людини співіснувати з іншими людьми, яким притаманний інші менталітет і спосіб життя [3, с. 51].

Загальнолюдські цінності М. Фролова розглядає як мегацінності і виділяє два їхні рівні:

- рівень життєвої свідомості, на якому існують моральні установки, що регулюють людське існування і відносини між людьми (наприклад, Відповідальність, Честь, Гідність, Толерантність тощо);

- цінності високого рівня, орієнтація на які народжує в людині високоморальні потреби (Людина, Гуманізм, Батьківщина, Патріотизм, Свобода, Істина, Життя, Творення тощо) [16, с. 79].

Категорія «ціннісне ставлення» розглядається одночасно як процес сприйняття, пояснення і розуміння світу через призму та результат цього процесу, як установку, позицію суб'єкта щодо певних об'єктів як особистісних цінностей.

Як зазначає І. Вахрушева, педагогу потрібно виділити в сукупності ціннісних відносин ті, які визначають ставлення особистості до демократичних ідеалів громадянського суспільства та виявляються в її громадянських ціннісних орієнтаціях. Ці відносини повинні бути покладені, на наш погляд, в основу системи освітніх цінностей. До них автор відносить загальнолюдські, національно-державні, демократичні цінності [3, с. 49].

Розкриття сутності поняття «громадянин» і проведений нами змістовний аналіз пропонованих педагогами системи цінностей дозволив виокремити в сукупності ціннісних відносин ті, які визначають ставлення громадянина до держави й національних святинь (національно-державні цінності) і цінності громадянського суспільства (демократичні цінності).

Ціннісною домінантою в роботі педагога можуть бути екзистенційні цінності, ключова з яких - сенс життя, своєї власної та професійної групи.

У громадянській культурі педагога соціальні цінності виражаються через суб'єкт-суб'єктні відносини у сфері функціональних обов'язків педагога, якими є борг, моральні і правові норми поведінки, норми професійної діяльності в освіті молоді, норми суспільної життєдіяльності, спрямованої на моральне, духовне просвітництво, демократизацію суспільства.

В. Журова вважає, що становлення громадянської культури не може здійснюватися у відриві від набуття таких громадянських цінностей, як патріотизм, служіння Батьківщині, дбайливе ставлення до національних традицій і культурних цінностей, гуманізм, моральна визначеність особистісних орієнтирів, повага прав і

свобод, людської гідності; повага законів країни, толерантність тощо [5, с. 39].

Громадянські цінності у системі громадянської культури особи виступають як світоглядна орієнтація її громадянської свідомості.

Основна група цінностей в аксіосфері вчителя: громадянськість і патріотизм, що базується на емоційному сприйнятті вчителем інтересів та ідеалів суспільства, довіри народу і держави в такій відповідальній справі розвитку молодого покоління.

У результаті аналізу досліджень з питання патріотизму і громадянськості Е. Макарова приходить до висновку, що громадянсько-патріотичні цінності являють собою комплекс суб'єктивних оцінок соціальних, професійних і особистісних явищ як комплекс найбільш значущих соціальних цінностей, що відображають ставлення особистості до Батьківщини, держави, суспільства, людини і виступаючих регуляторами її поведінки [7, с. 37].

Основу змісту громадянсько-патріотичних цінностей, на думку автора, становлять патріотичні цінності, що виступають у такому випадку в ролі термінальних: любов до Батьківщини, діяльність на благо Вітчизни, захист національних інтересів, культура, свобода і незалежність. Як інструментальні громадянсько-патріотичні цінності автором визначено такі: повага до історичного минулого, обов'язок, толерантність, героїзм, безпека, працьовитість, законослухняність, відповідальність, чесність, збереження природи, діяльність на благо Батьківщини.

Патріотична діяльність, пов'язана з вищими моральними цінностями, також вимагає вольових зусиль як в повсякденних ситуаціях, так і при здійсненні героїчних патріотичних вчинків.

Результатом сформованої громадянської позиції здобувачів Т. Мірошина вважає розвинену особистість, що несе в собі громадянські цінності, співвідносні з її інтересами, загальнолюдськими цінностями, де під громадянськими цінностями розуміються ідеї, погляди, переконання, які проявляються в громадянській поведінці і сприяють самоактуалізації особистості в умовах громадянського суспільства і держави [9, с. 38].

Категорія «цінність» тісно пов'язана з категорією «ціннісні орієнтації».

За визначенням О. Соколової, ціннісні орієнтації - це особливі, фіксовані якості особистості, що дозволяють їй ранжувати об'єкти за їхньою значимістю для неї, можуть виступати в ролі певних стимулів для досягнення поставлених цілей, набуваючи функцію регулятора соціальної поведінки; спрямованість свідомості і поведінки на суспільні та духовні цінності; особливе особистісне утворення, що є результатом освоєння соціально-значущих моделей діяльності, трансформацію цих норм і моделей в індивідуальний досвід ставлення до світу і самої себе, що допомагає особистості зайняти позицію активної взаємодії з суспільством [13, с. 89].

Е. Макарова доходить висновку, що цінності є основою сучасної педагогічної парадигми, де аксіологічна проблематика відіграє роль сполучного компонента між теоретичними уявленнями про особу громадянина і патріота та практичною складовою процесу формування громадянсько-патріотичних цінностей особистості [7, с. 38].

Під терміном «ціннісна орієнтація» розуміємо соціальну установку особистості, диспозицію; систему переваг у світі цінностей, елемент ціннісного ставлення до світу; внутрішній регулятор активності індивіда, моральність особистості; змістову сторону спрямованості особистості; домінуючі мотиви поведінки людини, ціннісні відносини до об'єктивних цінностей тощо.

Для вчителя іноземної мови значимі такі ціннісні орієнтації, як віра в пізнавальні можливості учнів в оволодінні іноземною мовою та знайомство з культурою країни, мова якої вивчається, витримка і наполегливість. Учитель іноземної мови формує в собі й учнях ставлення до знань іншомовної культури як до культурних і духовних цінностей.

Ціннісна орієнтація громадянської культури відображає соціальну, поведінкову установку на реалізацію гуманістичної ідеї формування соціально-типологічних відносин, спрямованість особистості на вибір способу дії, на аналіз соціальних чинників, що визначають природу соціальних ситуацій.

У педагогічній діяльності вирішальними є особистісні якості, що відображають ступінь прояву професійних інтересів і професійних здібностей, професійної спрямованості, ціннісних орієнтацій особистості, які у своїй сукупності визначають професійну спрямованість особистості здобувача [14, с. 38].

Структура мотиваційно-ціннісного складника громадянської культури майбутнього вчителя іноземної мови подана у таблиці 1.

Структура мотиваційно-ціннісної сфери громадянської культури майбутнього вчителя іноземної мови