Моральний дистрес & моральна травма особистості: теоретичний дискурс проблеми

Размещено на http://allbest.ru

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Моральний дистрес & моральна травма особистості: теоретичний дискурс проблеми

Федотова Тетяна Володимирівна

кандидат психологічний наук, доцент

м. Луцьк



Анотація

Морально-етичні виклики, які сьогодні надзвичайно гостро постали перед українським суспільством та зумовлені складними умовами війни і постковідною ситуацією, актуалізують вивчення проблеми морального дистресу та моральної травми у зв'язку з необхідністю надання психологічної допомоги як військовим, так й цивільному населенню.

Мета наукового пошуку полягає у теоретичному аналізі проблеми морального дистресу та моральної травми в психологічній літературі, з'ясуванні відмінностей означених понять та специфіці їх вияву.

Моральний дистрес розглядається як реакція на психологічний дискомфорт, що виникає у результаті визначення особистістю етично правильної дії, яку варто реалізувати, проте наявності обмеження у здатності її реалізувати (в силу інституційних, посадових та інших обмежень). Передумовами виникнення морального дистресу є моральні (етичні) дилеми: складні рішення щодо розподілу обмежених ресурсів; нестачі часу та невизначеності; відсутності у збалансованості особистих та професійних обов'язків тощо. психологічний військовий моральний травма

Моральний дистрес може бути рушійною силою для правильних дій, проте часто може призводити до негативних наслідків (звільнення з роботи, конфлікти з близькими, професійне вигорання тощо), він є нормальною реакцією на складні етичні ситуації, проте нездатність подолати його, призводить до зниження життєстійкості та резільєнтності особистості.

Моральна травма виходить за межі психологічної шкоди та має глибокий екзистенційний вимір, що призводить до радикальної зміни функціонування моральних засад особистості, її поглядів стосовно себе, інших та світу загалом.

Ураженою виявляється вся світоглядна система та система цінностей, особистість переживає зраду та втрату довіри, що може призвести до її глибокої деморалізації, цинізму та соціального відчуження.

Моральна травма викликає переживання екзистенційного сорому, провини, а в деяких випадках почуття зради, гніву і глибокої моральної дезорієнтації; вона пов'язана з серйозними проблемами психічного здоров'я, часто призводить до втрати ідентичності та сенсу життя.

Відмінність між моральним дистресом та моральною травмою полягає у тому, що перше поняття - стосується ситуативної проблеми, зумовленої обставинами, в яких опинилася особистість та передбачає переживання негативних емоцій в діапазоні незначної інтенсивності, боротьби з ситуативними стимулами; в той час як друге - являє собою переживання проблеми, яка може завдати значної шкоди особистості та пов'язане з гострим екзистенційним надломом, переживанням почуття провини, сорому чи туги.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у визначенні емпіричних референтів переживання морального дистресу в юнацькому віці в умовах воєнного конфлікту.

Ключові слова: моральна дилема, моральний дистрес, моральна травма, моральні страждання



Abstract

Moral distress & moral trauma of the personality: a theoretical discourse of the problem

Fedotova Tetiana Volodymyrivna PhD of Psychology, Associate Professor, Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk

Moral and ethical challenges that are extremely acute in Ukrainian society today and are caused by the difficult conditions of war and the post-conflict situation, actualize the study of the problem of moral distress and moral trauma in connection with the need to provide psychological assistance to both military and civilians.

The purpose of the research is to theoretically analyze the problem of moral distress and moral trauma in psychological literature, to clarify the differences of these concepts and the specifics of their manifestation.

Moral distress is considered as a reaction to psychological discomfort that arises as a result of a person's determination of an ethically correct action that should be implemented, but there is a limitation in the ability to implement it (due to institutional, official and other restrictions).

The prerequisites for the emergence of moral distress are moral (ethical) dilemmas: difficult decisions on the allocation of limited resources; lack of time and uncertainty; lack of balance between personal and professional responsibilities, etc. Moral distress can be a driving force for the right actions, but it can often lead to negative consequences (dismissal from work, conflicts with loved ones, professional burnout, etc.), it is a normal reaction to difficult ethical situations, but the inability to overcome it leads to a decrease in the resilience and resilience of the individual.

Moral trauma goes beyond psychological harm and has a deep existential dimension, which leads to a radical change in the functioning of the moral foundations of the individual, his views on himself, others and the world as a whole.

The entire worldview and value system is affected, the person experiences betrayal and loss of trust, which can lead to deep demoralization, cynicism and social alienation.

Moral trauma causes experiences of existential shame, guilt, and in some cases feelings of betrayal, anger, and profound moral disorientation; it is associated with serious mental health problems, often leading to a loss of identity and meaning in life.

The difference between moral distress and moral trauma is that the first concept refers to a situational problem caused by the circumstances in which the person finds himself and involves the experience of negative emotions in the range of low intensity, struggle with situational stimuli; while the second is the experience of a problem that can cause significant harm to the person and is associated with an acute existential break, the experience of guilt, shame or longing.

We see the prospect of further research in determining the empirical referents of experiencing moral distress in adolescence in the conditions of military conflict.

Keywords: moral dilemma, moral distress, moral injury, moral suffering



Вступ

Постановка проблеми. Виклики, які сьогодні постали перед українським суспільством, вносять значні корективи у звичне життя громадян нашої держави та потребують вирішення надзвичайно складних питань: підтримки військових (матеріальної і психологічної), адаптації на новому місці (для внутрішньо переміщених осіб) та життя в умовах блекауту (для мешканців усіх регіонів), організації навчання в закладах освіти різного рівня, психологічної допомоги і супроводу цивільного населення у ситуації воєнних дій. Під час війни одним з найактуальніших питань є надання психологічної допомоги особистості насамперед пошуку та відновлення ресурсів, оскільки високим є ризик переживання різними категоріями населення моральних страждань (морального дистресу чи моральної травми), про свідчать результати «Програми психологічної допомоги цивільному населенню в умовах військових дій», запровадженої у перші місяці війни на кафедрі загальної та клінічної психології Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Потреба у вирішенні відповідних моральних проблем уперше масштабно постала перед людством у зв'язку із вируванням пандемії Covid-19, проте війна поглибила їх та надала гостроти у їх переживанні усіма українцями. Щоденні сирені, які лунають у містах, перебування в укриттях та очікування ракетних обстрілів, новини про влучання ракет у мирні будинки, переживання втрат на фронті, змушують не лише замислюватися про власну безпеку та безпеку рідних, а й підняли низку морально-етичних питань, що часто зумовлюють переживання особистістю морального дистресу та моральної травми, специфіку яких ми пропонуємо розглянути в цій публікації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загалом поняття морального дистресу та моральної травми актуалізувалися в наукових дослідженнях у зв'язку із проблемою надання психологічної допомоги в адаптації до умов мирного життя американським військовим та ветеранам, які повернулися з зони бойових дій, і труднощами, з якими стикнулися медичні працівники під час розповсюдження пандемії Covid-19 та лікування паліативних хворих.

Проблема вивчення морального дистресу в медичних сестер представлені в працях Дж. МакКарсі, Е. Епштейн, А. Хамрік, П. Вентовейри, М. Сандеберга, А. Натаніель та інших; Р. О'Доннелл, Е. Феррар, Е. Конрад, М. Деніс та інші вивчали специфіку протікання морального дистресу та його емпіричні референти в соціальних працівників. Питанню предикторів та маркерів моральної травми присвячені дослідження Л. Засєкіної, С. Засєкіна, Дж. Шейя, С. Фіглі, Б. Літца, К. Дрешера, К. Пепезоглу, Б. Чопко, В. Флемінга та інших.

Проте, не зважаючи на значні напрацювання в цій проблематиці, невирішеними залишаються питання чіткого розмежування понять морального дистресу та моральної травми, особливостей їх вияву в різних верств населення та розробки ефективних методів надання психологічної допомоги. Поданий нижче теоретичний аналіз проблеми не претендує на абсолютну вичерпність та усебічну представленість, тому може мати певні обмеження та застереження, оскільки наведені погляди науковців можуть містить не повну інформацію й результати.

Мета статті - полягає у теоретичному аналізі проблеми морального дистресу та моральної травми в психологічній літературі, з'ясуванні відмінностей означених понять та специфіці їх вияву.



Виклад основного матеріалу

Уперше поняття морального дистресу зустрічається в працях Е. Джейметона, який визначає його як моральні страждання, які переживають здобувачі освіти медичного фаху чи медичні сестри при виконанні професійної діяльності в умовах, коли вони знають як потрібно діяти, але не можуть реалізувати відповідні дії внаслідок певних обмежень (посадових інструкцій, тиску зі сторони колег, адміністрації чи інших інституційних обмежень).

Надалі автор виокремлює початковий (первинний) та реактивний дистрес.

У першому випадку - це є саме моральний дистрес (який характеризується розчаруванням та гнівом), тоді як в другому - це свого роду «моральний залишок», що виявляється в ситуації вже після її закінчення і може переживатися особистістю певний проміжок часу (зазвичай в цей період індивід не в змозі впоратися з морально стресовою ситуацією) [1].

А. Натаніель, виходячи з підходу Е. Джейметона, запропонувала теорію моральної розплати, згідно якої було визначено основні етапи моральних страждань медичних сестер: ситуативна прив'язка - етап, коли з'являється етична проблема та починається момент морального страждання; вирішення - етап, який характеризується прийняттям рішення як потрібно діяти в ситуації переживання морального дистресу; рефлексії - етап, на якому спостерігаємо включення процесу аналізу та обмірковування пережитого загалом та прийняття остаточного рішення.

Відповідною теорією часто послуговуються при розробці навчальних курсів підготовки медичних сестер. Подальше своє емпіричне застосовування вона знайшла в ході розробки опитувальника морального комфорту (MCQ), що дозволяє кількісно виміряти позитивні результати (тобто рішення) після переживання медичними сестрами морального дистресу [2].

Розвиваючи концепцію морального залишку морального дистресу, Е. Епштейн та А. Хамрик зазначають, що він виникає тоді, коли люди неодноразово піддаються впливу морально стресових ситуацій. Тобто моральний дистрес є наслідком акумуляції кожної нової моральної стресової ситуації.

Особи піддаються їх впливу, не повністю оговтуючись від попередньо пережитих подій (цей ефект автори називають крещендо), результатом яких є накопичення морального залишку, і, як наслідок, під загрозою може опинитися загалом моральна цілісність особистості.

Автори наголошують, що моральний дистрес може бути зумовлений внутрішніми обмеженням моральних дій, які можуть бути представлені: нестачею наполегливості, невпевненістю, конформізмом, уявним безсиллям, відсутністю критичного мислення та розуміння ситуації. Проте актуалізується він зовнішніми обмеженнями в діях особистості (колегами, посадовими інструкціями, керівником та ін.).

Науковиці визначають факторну структуру морального дистресу, яка включає такі рівні: системний рівень; рівень пацієнта; рівень команди, яка пов'язана зі спілкуванням з колегами та рівень команди, що передбачає взаєминами з пацієнтами [3].

М. Корлі розглядає моральний дистрес як переживання, що виникають внаслідок нездатності виконати морально правильну дію через інституційні, соціальні чи процедурні обмеження; коли особистість усвідомлює, що морально правильна дія є можливою, проте нездатність діяти морально пов'язана з базовими цінностями (тут основні універсальні цінності можуть бути представлені: справедливістю, повагою, турботою, відповідальністю чи громадянською позицією та ін.).

Дослідник один з перших розробив шкалу морального дистресу, яка у подальшому була доопрацьована і дозволила вивчати не лише особливості його переживання, а й чинники виникнення морального дистресу в медичних сестер різних відділень медичних закладів [4].

Загалом у медсестринській літературі моральний дистрес розглядається як результат порушення професійних цінностей та практик, а не особистих цінностей.

З-поміж основних цінностей в професії медичних сестер розглядають: прагнення до досконалого виконання медичних процедур, що передбачає у тому числі й точність та ретельність у догляді, індивідуальну та професійну компетентність, прагнення чесності та етичності в реалізації діяльності, дотримання справедливості, співчутливого та шанобливого ставлення до пацієнтів та їх родичів, а найголовнішою визначають - автономність у прийнятті рішень. Саме низька можливість впливати на зміни через ігнорування або виключення з відповідних процесів прийняття рішень та водночас потребою у їх реалізації, часто стає однією з причин морального дистресу медичного персоналу [5].

Вивчаючи досвід переживання морального дистресу медичних працівників в Шведській педіатричній онкології, М. Сандеберг з колегами визначили наступні чинники його переживання: нестача часу, кваліфікованих кадрів чи їх плинність; ресурсів для полегшення страждань маленьких пацієнтів; нереалістичні очікування батьків, що можуть значно відрізнятися від прогнозів медичних працівників.

Автори встановили, що не зважаючи на низьку інтенсивність переживання морального дистресу медичним персоналом, частота у повторюваності відповідних ситуацій зумовлює рівень його зростання, а тому можна говорити про підтвердження теорії «морального залишку», який призводить до загострення переживання відповідного стану особистістю.

В якості додаткових факторів переживання морального дистресу медичними сестрами науковці визначили:

У вимогу не повідомляти онкохворій дитині про її стан та неминучу смерть, що часто висувається до персоналу зі сторони батьків;

У усвідомлення дитиною неминучості власної смерті, проте замовчування цього, з метою уникнення травмування власних батьків (хоча сама дитина має таку потребу говорити про це та може озвучувати її персоналу).

У лікарів важливою причиною переживання морального дистресу було встановлено необхідність приймати рішення в ситуації невизначеності (особливо в умовах лікування важко хворих дітей, в цих ситуаціях практика спільного прийняття рішень з їх законними представниками та самими пацієнтами, навпаки може посилювати переживання морального дистресу) [6].

Аналізуючи питання переживання морального дистресу соціальними працівниками в закладах охорони здоров'я, Р. О'Доннелл з колегами визначили низку повторюваних етичних проблем, які спонукають до його переживання: конфлікт директив (коли наступне розпорядження заперечує попереднє чи навпаки); відміна чи відмові від подальшого лікування (як пацієнтом і його родичами чи законними представниками, так й установою); прохання про евтаназію, визначення її законності та етичності; наказ не реанімувати (коли працівник може це зробити, але відповідні дії порушують його посадову інструкцію тощо).

Окрім цього науковці визначили коло чинників, що характеризують переживання морального дистресу соціальними працівниками залежно від специфіки закладу медичної установи.

Так, в працівників хоспісів - це питання легалізації евтаназії, рівності у доступі послуг та ресурсів, ступінь участі сім'ї в житті паліативного хворого (надмірна опіка чи відмова від нього). В працівників агентств по наданню соціальних послуг відповідними чинниками є: проблема самовизначення та відсутності навичок автономії підопічних, питання можливості їх доступу до спектру послуг, недоліки організації робочого часу та оцінки роботи й критеріїв її виконання [7].

Отже, на сьогодні вивчення морального дистресу доволі розлого досліджувалося в професійній діяльності медичних сестер, лікарів (хірургічного та онкологічного профілів), ерготерапевтів та соціальних працівників медичних закладів. Специфіка роботи їх усіх передбачає прийняття рішень та суджень в ситуаціях вирішення моральних (етичних) дилем та складних інцидентів. Результати емпіричних досліджень засвідчили зв'язок переживання морального дистресу в фахівців вище наведених професій з рівнем їх психічного здоров'я, продуктивності праці та суб'єктивного благополуччя.

С. Фіглі, лікуючи поранених військових в умовах воєнних дій, говорить про наявність втоми від співчуття, у фахівців, які надають медичну допомогу та здійснюють медичних догляд, і наголошує на переживанні ними вторинного травматичного стресу, який виникає як наслідок їх «ціни турботи» про тих, хто має поранення та страждає на психологічний біль.

Загалом професор травматології зазначає, що відповідна втома від співчуття пов'язана з когнітивними схемами медичного персоналу, який здійснює догляд хворих в стаціонарі, та подібний до моральних переживань медиків, які працюють на передовій.

Іншими словами втома від співчуття когнітивно пов'язана з моральними стражданнями, яких зазнають фахівці, котрі надають загалом медичну допомогу під час виконання службових обов'язків. Автор також наголошує на необхідності вивчення проблеми переживання моральної травми військовими та важливості застосування програм їх психологічної реабілітації [8].

К. Пепезоглу та Б. Чопко, розвиваючи ідею С. Фіглі, уточнюють та додатково виокремлюють два види моральних страждань, які призводять до психологічної травматизації особистості: моральний дистрес та моральну травму. Автори наголошують на їх різниці внаслідок переживання різних морально конфліктних ситуацій (чи інцидентів), та пропонують їх розглянути на прикладі вивчення їх прояву у роботі поліцейських.

Дослідники зазначають, що поліцейські також можуть відчувати моральний дистрес при виконанні службових обов'язків, оскільки уповноважені підтримувати мир та порядок, забезпечувати співчуття та захист постраждалим від злочинів та нещасних випадків, що у подальшому може провокувати в них формування «синдрому Бога» (сутність якого полягає у перебільшенні своїх можливостей щодо реагуванні на виклики, порятунку та підтримці постраждалих).

Обставини, в яких часто опиняються працівники поліції, на завжди відповідають очікуванням з приводу наявності в них можливостей захистити, надати допомогу чи підтримати потерпілих, що, у свою чергу, призводить до переживання моральних страждань (морального дистресу чи моральної травми).

Переживання морального дистресу поліцейськими може викликати в них відчуття безпорадності, безсилля, сорому, збентеження, порушення цілісності та справедливості, зниження почуття гідності та інше. І у подальшому призвести до втоми від співчуття, що в кінцевому результаті підвищуватиме ризик виникнення в них емоційного паралічу, уникнення реагування на певні критичні ситуації і загалом звільнення з роботи.

Моральна травма в роботі поліції, на думку авторів, може бути пов'язана з інтенсивним переживанням почуття провини, сорому та розчарування, які працівники можуть відчувати через ситуації, зумовлені реагуваннями на виклики зі смертельними випадками чи вчиненими насильницькими діями, і які у подальшому можуть сприяти виникненню в них ПТСР чи інших супутніх розладів (наприклад панічного чи депресивного) [9].

Пропонуємо зосередитися на розгляді проблеми моральної травми в науковій лературі. Саме поняття було введене в психологічну термінологію у 90-х років ХХ століття Дж. Шейєм за результатами роботи з ветеранами війни у В'єтнамі (в межах програми часткової госпіталізації в Бостонському департаменті у справах ветеранів), які страждали на важкий і хронічний ПТСР. Науковець зазначив, що ПТСР, пов'язаний з бойовими діями, дуже часто відображає морально-філософську травму воїна, містить зруйновані уявлення про себе, світ і власне ставленні до кожного з них.

Він описав випадки, в яких можна побачити означений тип травми, порадивши лікарям використовувати відповідні приклади для збору повної бойової історії ветерана: зрада, того, що є правильним; звуження морального і соціального горизонту (до прикладу, обґрунтування участі у війні: «воюю за побратима, а не за країну»); горе та почуття провини за смерть близького (особливого/значимого) товариша/побратима; відмова від повернення додому; сприйняття себе як вже мертвого; несамовитість вбивства в стані богоподібної одержимості (берсеркінг); безчестя ворога (дегуманізація за допомогою мови чи фізичних звірств).

Автор також наголошує, що ключовим у переживання моральної травми військовими є лідерство, спроможність забезпечити моральне керівництво і конструктивна мета. Дж. Шей зауважує, що у ймовірності виникнення та ступеня переживання моральної травми важливу роль відіграють усі три зазначених вище складових (якщо командири, керівники чи політики неспроможні взяти на себе роль лідера, забезпечивши моральність у керівництві та конструктивність мети, то зростає ризик її виникнення) [10].

У подальшому З. Чеснут, Р. Річардсон, Н. Морган та інші виокремили наступні компоненти моральної травми: зрада того, що визначається як правильне та містить моральну норму; зрада особою, яка представляє легітимну владу; ситуація (чи ситуації) з високими ставками (наприклад, екстремальні ситуації, де є загроза життю) [11].

О'Коннер визначає поняття моральної травми як стан глибокого психологічного чи емоційного дистресу, який виникає в результаті порушення основних моральних цінностей особистості, та зауважує, що відповідні особи можуть мати значні проблеми у міжособистісній сфері (зокрема, це може стосуватися довіри до інших та світу загалом) й зауважує на необхідності подальшого вивчення їх духовного та етичного вимірів [12].

Л. Засєкіна та С. Засєкін наголошують на важливості вивчення поняття моральної травми в контексті проблем моралі, що передбачає її визначення з позиції порушення внутрішніх переконань особистості, оскільки відповідний травматичний досвід людини руйнує суб'єктивні уявлення щодо правильності чи неправильності, неможливості інтегрувати нові знання у світоглядну систему, та у подальшому сприятиме переживанню негативних моральних емоцій (зокрема, сорому та провини).

Автори зазначають, що у переживанні моральної травми важливу роль відіграють: моральні стандарти, які саме й визначають вектор «правильності- неправильності» речей; моральні судження, що включають моральні думки та рішення стосовно моральної поведінки оточуючих осіб; моральні міркування, які торкаються вирішення моральних проблем та випливають з моральних норм та суджень і, відповідно, дозволяють спрогнозувати моральний вибір особистості; моральна поведінка, що представлена специфічними поведінковими актами, детермінованими моральними міркуваннями та моральним вибором; моральними емоціями, котрі є індивідуальними почуттями та установками і пов'язані, відповідно з прийняттям чи відкиданням моральних норм; моральні наслідки, які корелюють з психологічними наслідками моральної травми (прикладом можуть бути: страждання, нав'язливі спогади чи кошмари та ін.).

Науковці наголошують на принциповій різниці понять моральної травми та ПТСР. Зокрема, у першому випадку мова не стосується тривожного розладу і не передбачає дезінтеграції особистісного контексту моралі (маються на увазі моральні норми, моральні міркування, моральні судження, моральні емоції та моральна поведінка); тобто морально травматична ситуація не завжди призводить до посттравматичного стресового розладу. Для другого ж (мається на увазі ПТСР) передумовою розвитку є дисонанс між моральними стандартами та реальною поведінкою у конструюванні сенсу подій, що призводить до переживання моральних емоцій - сорому та провини [13].

Б. Літц з колегами визначають моральну травму: як порушення внутрішньої совісті та цінностей особистості, які виникають внаслідок сприйняття морального проступку, який зумовлює гостре та глибоке переживання емоційної провини та сорому, а інколи відчуття зради, гніву й моральної дезорієнтації; як сильні моральні страждання, деморалізацію, почуття провини та сорому, які виникають в результаті того, що особистість стала свідком акту насильства, не змогла зупинити відповідні дії, або ж вчинила дії, що глибоко порушують її моральні переконання та очікувану етичну поведінку.

Моральна травма пов'язана з переживанням безпрецедентних травматичних життєвих подій (вбивство, каліцтво, ґвалтування, поранення тощо). Автори зосереджують свою увагу на когнітивних, емоційних та поведінкових аспектах переживання моральної травми, зазначаючи, що когнітивний дисонанс виникає в результаті сприйняття морального проступку та призводить до постійного внутрішнього переживання сорому, провини та тривоги.

Дослідники зазначають, що виникнення моральної травми зумовлене індивідуальними, соціальними, та екологічними ризиками та захисними факторами. Вони припускають, що тип атрибуції, за допомогою якої особистість інтерпретує моральний вчинок, істотно впливатиме на його психологічні наслідки.

Науковці виокремлюють наступні типи атрибуцій: глобальну атрибуцію - яка може залежати/не залежати від контексту війни; внутрішню - розглядається як особиста (може бути недоліком чи перевагою) та стабільною - визначається її тривалістю (досвідом переживання).

Насамперед моральна стресова ситуація характеризується не можливістю індивіда передбачити та запобігти дії, яка розгортається і є морально не прийнятною, тому відповідний вчинок не може бути віднесений до особистісного світу та «Я-концепції» особистості, а отже, викликає когнітивний дисонанс.

На цьому етапі невротичність і близькість до сорому є індивідуальними факторами ризику як за ступенем морального конфлікту, так й за атрибуцією аморальності вчинку як стійкого (незмінного) і глобального (суть якого полягає у надмірному визначенні себе як аморальної людини) і внутрішньо пов'язаного з невдачею особистості. До захисних факторів моральної травми на індивідуальному рівні віднесено віру в справедливий світ та почуття власної гідності.

Захисні фактори на соціальному рівні виявляються у вигляді поблажливого оточення, що може знизити рівень глобальної та внутрішньої негативної атрибуції.

У випадку, якщо когнітивна атрибуція події залишається незмінною, у постраждалої особи виникає почуття сорому, провини та страху, наслідком яких може бути соціальна замкнутість та добровільна соціальна ізоляція, що безумовно негативно відбиватиметься на ефективності корекції оточенням досвіду моральної травми особистості. Екологічні ризики зумовлені тим, що під час переживання моральної травми в особистості відбувається знецінення себе та нездатність пробачити, з одної сторони, і сорому, провини та страху - з іншої, таким чином обидві сторони утворюють замкнене коло: соціальна ізоляція посилює страх, провину та сором, які в свою чергу поглиблюють соціальну ізоляцію.

Загалом симптоми моральної травми варіюються залежно від ролі особистості, яка її переживає (від її статус свідка чи виконавця трансгресивного вчинку). У випадку, коли особа вважає себе відповідальною за моральні порушення, вчинок стає домінуючим аспектом її самовизначення та зумовлює інтерналізацію симптомів соціальної ізоляції, тривоги, депресії тощо. Події, які зумовлені зрадою зі сторони інших осіб, призводять до негативних симптомів екстерналізації: гніву, втрати довіри, нездатності прощати тощо. Головними ознаками совісті, на думку науковців, є туга, провина та сором саме вона (совість), а також усвідомлення моральної шкоди, що ґрунтується на здоровому уявленні та очікуванні добра, гуманності та справедливості, дозволяє відрізняти моральну травму від ПТРС [14].

К. Дрешер з колегами емпірично визначили потенційні ознаки (симптоми) моральної травми: соціальні проблеми, психологічні симптоми травми, самоприниження, духовні та екзистенційні проблеми, а також проблеми довіри. В якості прикладів потенційних соціальних проблем було визначено: соціальну замкнутість, неправомірну поведінку, соціопатію, відчуження від дітей та труднощі в адаптації. Можливими психологічними симптомами є депресія, тривога, гнів та заперечення. Тема самоприниження включає провину, сором, ненависть до себе, відчуття неповноцінності та втрату самоповаги.

Прикладами духовних та екзистенційних проблем є: втрата віри, сенсу, турботи, відмови від моралі та фаталізм. І проблеми довіри пов'язані з відчуттям зради та втратою довіри до інших [15].

Отже, моральна травма не визначається як психічний розлад, але вона може впливати на емоційну, психологічну, соціальну, духовну та поведінкову сферу функціонування особистості.

Загалом її визначення зосереджується на вивченні переживань особистістю сорому, провини, огиди та може сприяти порушенню психічного здоров'я людиною (включно з тривожними розладами, депресією та ПТСР).

Оскільки поняття морального дистресу та моральної травми є достатньо новими у психологічній науці, логічним є питання їх розмежування. Передумовою переживання морального дистрес за В. Флемінгом є моральні (етичні) дилеми (наслідками яких можуть бути відчуття невпевненості та марності тощо), з якими стикається особистість [16].

Моральний дистрес з'являється як реакція на психологічний дискомфорт, який виникає у випадку, коли особистість визначає етично правильну дію, яку варто реалізувати, проте є обмеженою у своїй здатності її реалізувати (в силу інституційних, посадових та інших обмежень). Ми вже наголошували, що передумовами виникнення морального дистресу є моральні (етичні) дилеми: складні рішення щодо розподілу обмежених ресурсів (в ситуації вирування пандемії Covid-19 вони представлені: визначенням пріоритетів догляду за пацієнтами, наданням допомоги при недостатньому забезпеченні засобами індивідуального захисту, необхідності працювати поза межами свого фаху); нестачі часу та невизначеності; збалансованості (гармонійного поєднання) особистих та професійних обов'язків тощо.

Моральний дистрес зазвичай пов'язаний з емоційними стражданнями, які виникають через нездатність зробити те, що вважають правильним, невпевненість стосовно того як правильно вчинити та/або конфлікт з іншими людьми стосовно правильності способу дій.

Хоча моральний дистрес може бути рушійною силою для правильних дій (до прикладу в медицині - активація та захист прав пацієнта), він часто може призводити до негативних наслідків (звільнення з роботи, конфлікти з близькими, професійне вигорання тощо).

Моральні страждання зазвичай найгостріше переживають працівники сфери «людина-людина» (зокрема, медичні працівники, працівники правоохоронних органів, сфери обслуговування та інші).

Моральний дистрес є нормальною реакцією на складні етичні ситуації, проте нездатність подолати його, призводить до зниження життєстійкості та резільєнтності особистості, зменшення рівня емпатійності та суб'єктивного благополуччя.

Моральна травма виходить за межі психологічної шкоди та має глибокий екзистенційний вимір, що призводить до радикальної зміни функціонування моральних засад особистості, її поглядів стосовно себе, інших та світу загалом. Ураженою виявляється вся система цінностей, розуміння: що є правильним, а що - ні, особистість переживає зраду та втрату довіри, що може призвести до її глибокої деморалізації, цинізму та соціального відчуження.

Моральна травма викликає переживання екзистенційного сорому, провини, а в деяких випадках почуття зради, гніву і глибокої моральної дезорієнтації; вона пов'язана з серйозними проблемами психічного здоров'я (тривале психологічне страждання, дезадаптація, відчуження, депресія та ін.); вона часто призводить до втрати ідентичності та сенсу і має глибший духовний стан (оскільки стосується ушкоджень моральної совісті та цінностей людини, спричинених суб'єктивним сприйняттям та переживанням в індивідуальному досвіді особистості самої ситуації як травматичної).



Висновки

Отже, теоретико-методологічний аналіз проблеми морального дистресу та моральної травми особистості в науковій літературі засвідчує складність та неоднозначність у вивченні відповідних понять. Ключова відмінність між моральним дистресом та моральною травмою полягає у тому, що перше поняття - стосується ситуативної проблеми, зумовленої обставинами, в яких опинилася особистість та передбачає переживання негативних емоцій в діапазоні незначної інтенсивності і є порівняно простим, оскільки передбачає боротьбу з ситуативними стимулами; в той час як друге - являє собою переживання проблеми, яка може завдати значної шкоди особистості та пов'язане з гострим переживанням втоми від співчуття (наприклад у лікарів), почуття провини, сорому чи туги.

Здійснений теоретичний огляд літератури не претендує на вичерпність та завершеність, а в перспективу подальших наукових розвідок вбачаємо у визначенні емпіричних референтів переживання морального дистресу в юнацькому віці в умовах воєнного конфлікту.



Література

1. Jameton A. A. Reflection on Moral Distress in Nursing Together With a Current Application of the Concept. BioethicalInquiry. 2013. 10, 297-308. https://doi.org/10.1007/s11673-013-9466-3

2. Nathaniel A. K. Moral reckoning in nursing. West J. Nurs Res.. 2006. 28(4), 419-38; discussion 439-48.

3. Epstein E. G., Hamric A. B. Moral distress, moral residue, and the crescendo effect. J. Clin. Ethics. 2009. 20, 330-342.

4. Corley M.C., Elswick R.K, Gorman M. and Clor T. Development and evaluation of a moral distress scale. JadvNurs. 2001. 33, 250-256.

5. American Association of Critical-Care Nurses A. AACN Public Policy Position Statement: Moral Distress. Aliso Viejo, CA: American Association of Critical-Care Nurses (AACN), 2006. https://www.aacn.org/policy-and-advocacy/aacn-position-statement-moral-distress- in-times-of-crisis

6. Sandeberg M., Bartholdson C. & Pergert P. Important situations that capture moral distress in paediatric oncology. BMC Med. Ethics. 2020, 21, 6.

7. O'Donnell P., Farrar A., BrintzenhofeSzoc K., Conrad A.P., Danis M., Grady C., et al. Predictors of ethical stress, moral action and job satisfaction in health care social workers. Soc Work Health Care, 2008. 46(3), 29-51.

8. Figley C. R. Treating Compassion Fatigue. New York, NY; Brunner- Routledge. 2002.

9. Papazoglou Konstantinos, Chopko Brian The Role of Moral Suffering (Moral Distress and Moral Injury) in Police Compassion Fatigue and PTSD: An Unexplored Topic. J. Frontiers in Psychology. 2017. Vol. 8, https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2017.01999

10. Shay, J. Moral injury. Psychoanalytic Psychology. 2014. Vol. 31(2), 182-191.

11. Chesnut R. P., Richardson, C. B., Morgan N. R., Bleser J. A., Perkins D. F., Vogt D., ... & Finley E. Moral injury and social well-being: a growth curve analysis. Journal of traumatic stress, 2020. 33(4), 587-597.

12. O'Connor, A. Moral injury. Therapy can help military veterans and NHS frontline staff come to terms with the soul-wound of moral injury. Therapy today. 2021, 35-37.

13. Zasiekina, L., & Zasiekin, S. Verbal Emotional Disclosure of Moral Injury in Holodomor Survivors. Psycholinguistics, 2020. Vol. 28(1). 41-58.

14. Litz, B. T., Stein, N., Delaney, E., Lebowitz, L., Nash, W. P., Silva, C., Maguen, S. Moral injury and moral repair in war veterans: A preliminary model and intervention strategy. Clinical Psychology Review. 2009. Vol. 29(8), 695-706.

15. Drescher K.D., Foy, D.W., Kelly C,. Leshner A., Schutz, K, & Litz, B. An exploration of the viability and usefulness of the construct of moral injury in war Veterans. Traumatology, 2011. 17(1), 8-13.

16. Fleming W. H. Moral Injury and the Absurd: The suffering of moral paradox. J. Relig Health, 2021. https://doi.org/10.1007/s10943-021-01227-4



References

1. Jameton, A.A. (2013). Reflection on Moral Distress in Nursing Together With a Current Application of the Concept. Bioethical Inquiry, 10, 297-308 Retrieved from https://doi .org/10.1007/s11673-013-9466-3

2. Nathaniel, A.K. (2006). Moral reckoning in nursing. West J. Nurs Res.. 28(4), 439-48.

3. Epstein, E.G., Hamric, A.B. (2009). Moral distress, moral residue, and the crescendo effect. J. Clin. Ethics, 20, 330-342.

4. Corley, M.C., Elswick, R.K, Gorman, M. and Clor, T. (2001). Development and evaluation of a moral distress scale. JadvNurs, 33, 250-256.

5. American Association of Critical-Care Nurses A. AACN Public Policy Position Statement: Moral Distress. Aliso Viejo, CA: American Association of Critical-Care Nurses (AACN), (2006). Retrieved from https://www.aacn.org/policy-and-advocacy/aacn-position- statement-moral-distress-in-times-of-crisis

6. Sandeberg, M., Bartholdson, C. & Pergert, P. (2020). Important situations that capture moral distress in paediatric oncology. BMC Med. Ethics, 21, 6.

7. O'Donnell P., Farrar A., BrintzenhofeSzoc K., Conrad A.P., Danis M., Grady C., et al. (2008). Predictors of ethical stress, moral action and job satisfaction in health care social workers. Soc Work Health Care, 46(3), 29-51.

8. Figley, C.R. (2002). Treating Compassion Fatigue. New York, NY; Brunner- Routledge.

9. Papazoglou Konstantinos, Chopko Brian (2017). The Role of Moral Suffering (Moral Distress and Moral Injury) in Police Compassion Fatigue and PTSD: An Unexplored Topic. J. Frontiers in Psychology, 8, Retrieved from https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2017.01999

10. Shay, J. (2014). Moral injury. Psychoanalytic Psychology, 31(2), 182-191.

11. Chesnut R. P., Richardson, C. B., Morgan N. R., Bleser J. A., Perkins D. F., Vogt D., ... & Finley E. (2020). Moral injury and social well-being: a growth curve analysis. Journal of traumatic stress, 33(4), 587-597.

12. O'Connor, A. (2021). Moral injury. Therapy can help military veterans and NHS frontline staff come to terms with the soul-wound of moral injury. Therapy today, 35-37.

13. Zasiekina, L., & Zasiekin, S. (2020). Verbal Emotional Disclosure of Moral Injury in Holodomor Survivors. Psycholinguistics, 28(1), 41-58.

14. Litz, B. T., Stein, N., Delaney, E., Lebowitz, L., Nash, W. P., Silva, C., Maguen, S. (2009). Moral injury and moral repair in war veterans: A preliminary model and intervention strategy. Clinical Psychology Review, 29(8), 695-706.

15. Drescher K.D., Foy, D.W., Kelly C,. Leshner A., Schutz, K, & Litz, B. (2011). An exploration of the viability and usefulness of the construct of moral injury in war Veterans. Traumatology, 17(1), 8-13.

16. Fleming W. H. (2021). Moral Injury and the Absurd: The suffering of moral paradox. J. ReligHealth, Retrieved from https://doi.org/10.1007/s10943-021-01227-4

Размещено на Allbest.ru

...