Діагностика сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів у післядипломній освіті

- аксіолого-мотиваційний;

- когнітивно-рефлексивний;

- практично- діяльніший;

- антиципатійно-особистісний.

Як зазначалося нами раніше, складники діагностичного інструментарію: критерій і показник - тісно взаємопов'язані, оскільки від науково обґрунтованого вибору критерію значною мірою залежить правильність вибору системи показників, що зі свого боку підтверджує залежність якості показника від його здатності до повної й об'єктивної характеристики прийнятого критерію.

Аксіолого-мотиваційний критерій передбачає професійно-психологічне самовизначення викладача, його умотивованість до фахового становлення і зростання, наявність сформованості духовних, етико-естетичних, пізнавальних потреб та інтересів, а також вольових якостей; усвідомлення потреби у високому рівневі психолого-компенсаторних компетентностей як актуальних на сучасному етапі реформування вітчизняної освітньої системи та наявних соціальних викликів; спрямованості на креативність у фаховій діяльності, цілісності потреб, установок, ціннісних ставлень до себе; зростаючий інтерес до оновлення різних аспектів професійної підготовки/перепідготовки, перенавчання та підвищення кваліфікації, що відповідають сучасним вимогам глобалізації, інтеграційних процесів та неоднорідності нинішнього суспільства.

Показниками аксіолого-мотиваційного критерію сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів визначено знання цінностей освіти як системи значень, принципів, норм, канонів, ідеалів для взаємодії в освітній сфері і формування компоненту взаємин у структурі особистості викладача; наявність фахової спрямованості на професійну діяльність; мотивацію до фахової підготовки, перепідготовки, перенавчання та підвищення кваліфікації, зокрема і з навчальних психологічних дисциплін; розуміння суспільної значущості науково-педагогічної діяльності в умовах соціальних викликів, її взаємозв'язку з усвідомленням відповідності особистісних андрагогічних якостей; стійкість у протидії професійному вигоранню та стресам; використання засобів і сучасних здоров'язбережувальних технологій діяльності та реалізації потреби стимулювання викладачів до розвитку стресостійкості.

Низький рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за мотиваційно-аксіологічним критерієм характеризується недостатністю або й відсутністю фахової спрямованості викладачів на науково-педагогічну діяльність, нерозумінням значення педагогічної професії та неусвідомленням її суспільної значущості; небажанням саморозвитку, індиферентним ставленням та низькою вмотивованістю до фахового становлення і зростання, нестійким інтересом до оновлення різних аспектів професійної підготовки, перепідготовки, перенавчання та підвищення кваліфікації, зокрема і з навчальних психологічних дисциплін; невиявленими бажаннями використовувати сучасні здоров'язбережувальні технології, методи, засоби для запобігання професійному вигоранню.

Середній рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за мотиваційно-аксіологічним критерієм характеризується вираженою професійною спрямованістю на науково-педагогічну діяльність; ситуативним розумінням значення професії у сучасному суспільстві, посередньою мотивацією до фахової підготовки, перепідготовки, перенавчання та підвищення кваліфікації, зокрема і з навчальних психологічних дисциплін; періодичним інтересом до засвоєння, оновлення, поглиблення знань та формування вмінь, навичок і компетентності щодо фахової діяльності; епізодичним інтересом і вираженими потребами щодо самовдосконалення у діяльності щодо формування стійкості у протидії професійному вигоранню та стресам; позитивною мотивацією до використання засобів і сучасних здоров'язбережувальних технологій діяльності та потребою стимулювання розвитку у викладачів стресостійкості.

Творчий рівень готовності сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за мотиваційно-аксіологічним критерієм характеризується стійкою професійною спрямованістю до якісної науково- педагогічної діяльності, повноцінним усвідомленням безпеки життєдіяльності окремої людини; поглибленим розумінням суспільної значущості науково-педагогічної діяльності в умовах соціальних викликів; наявністю ціннісних особистих якостей, єдністю орієнтацій у здійсненні професійної діяльності, стійкою зацікавленістю та прагненням фахового самовдосконалення в діяльності щодо формування стійкості у протидії професійному вигоранню та стресам; високою позитивною мотивацією та розвинутими бажаннями до творчого використання засобів і сучасних здоров'язбережувальних технологій; високий рівень стресостійкості

Когнтивно-рефлексивний критерій передбачає засвоєння викладачами професійно-спрямованих психолого-педагогічних, управлінських, навчально-й науково-методичних, аналітико-статистичних, науково-дослідницьких, здоров'язберігаючих компетентностей; сформованість якостей мислення (гнучкості, швидкості, глибини, самостійності); вільне володіння пізнавальними процесами (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, систематизації, класифікації); прояв креативності в інтелектуальній професійній діяльності; пізнавально-позитивне ставлення до суб'єктів освітнього процесу, соціуму в цілому; ціннісні інформаційно-знаннєві орієнтації, позитивна світоглядна самореалізація за допомогою фахової самоорганізації з мінімальним впливом зовнішніх освітніх чинників за умови застосування андрагогічної компетентності, стресостійкості та емоційного інтелекту.

До показників когнітивно-рефлексивного критерію сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів віднесено рівень фундаментальних і прикладних знань професійно-спрямованих психолого- педагогічних дисциплін; відображення, аналіз та перетворення інтелектуальної, особистісної, професійно-предметної й комунікативної сфер діяльності та детермінація її ефективності; орієнтування у складних, неочікуваних, нестандартних (стресових) педагогічних ситуаціях; оперування змістом, принципами і формами фахової діяльності з питань управління безпечним освітнім процесом; засвоєння здоров'язбережувальних технологій та систематичне оновлення інноваційних форм і методів їхнього застосування в реальній науково-педагогічній діяльності.

Низький рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за когнітивно-рефлексивним критерієм характеризується фрагментарністю професійно-спрямованих психолого-педагогічних знань щодо особливостей використання методів і засобів проведення діяльності, спрямованої на зміцнення духовного і фізичного здоров'я, розвиток морально-вольових та інтелектуальних здібностей; діяльність у межах інструкцій, правил, нормативів, слабе орієнтування у складних, неочікуваних і нестандартних педагогічних ситуаціях, недостатня розвиненість здатності до прогнозування, відсутність систематичних уявлень про зміст, принципи і форми діяльності з організації та здійснення освітнього процесу. Нечіткий вияв гносеологічної фахової активності, часткова обізнаність методологічного і теоретичного характеру, володіння деякими методичними і технологічними знаннями. Труднощі у продукуванні власних знань; брак загальної і спеціальної ерудиції у професійному спілкуванні, фрагментарне засвоєння та застосування здоров'язбережувальних технологій, відсутність систематичного оновлення інноваційних форм і методів їхнього застосування в реальній науково-педагогічній діяльності.

Середній рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за когнітивно-рефлексивним критерієм характеризується наявністю фундаментальних і прикладних знань із професійно-спрямованих психолого-педагогічних дисциплін щодо особливостей використання методів і засобів проведення діяльності зі зміцнення духовного і фізичного здоров'я, розвитку морально-вольових та інтелектуальних здібностей. Викладачі достатньо обізнані зі змістом, принципами і формами професійної діяльності з питань управління безпечним освітнім процесом, усвідомлюють цінності власної фахової діяльності, її важливість як для закладу освіти, так і для соціуму, демонструють достатній рівень обізнаності в теоретичних, методологічних і методичних питаннях, усвідомлено сприймають інформацію та вміло оперують науковим тезаурусом. Їхні ціннісні інформаційно-знаннєві орієнтації сприяють набуттю нових знань щодо науково-педагогічної діяльності. Викладачі здатні застосовувати здоров'язбережувальні технології щодо власного та здоров'я здобувачів освіти, систематично оновлювати інноваційні форми і методи застосування в реальній науково-педагогічній діяльності, продукувати власні судження та інтерпретувати знання в у складних, неочікуваних, нестандартних (стресових) педагогічних ситуаціях.

Творчий рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за когнітивно-рефлексивним критерієм характеризується наявністю впорядкованої системи професійно-спрямованих психолого-педагогічних, фундаментальних і прикладних знань, умінь, навичок, постійно вираженою здатністю успішно й творчо вирішувати завдання управління безпечним освітнім процесом, пропонувати власні способи вирішення складних, неочікуваних, нестандартних (стресових) педагогічних ситуацій, що вирізняються оригінальністю та креативністю; високо розвиненою здатністю до прогнозування, пошуку нових методик, засобів, прийомів, способів управління власним емоційним станом та оточення; стійкою орієнтацією на цінності професійної діяльності. Викладач демонструє глибину і усвідомленість фахових теоретико-практичних знань, стійкість і розуміння необхідності надання якісних послуг здобувачам освіти. Наявна стійка потреба в оволодінні новими знаннями, уміннями, компетентностями з галузей знань на основі міждисциплінарності для задоволення вимог споживачів, замовників освітніх послуг, створення власних здоров'язбережувальних технологій та систематичне оновлення інноваційних форм і методів їхнього застосування в реальній науково- педагогічній діяльності.

Практично-діяльнісний критерій характеризується здатністю викладачів використовувати професійно орієнтовані знання під час виконання посадових обов'язків для планування, організації та здійснення успішної науково-педагогічної діяльності, сформованістю фахових умінь (соціально- психологічних, інформаційно-технологічних, організаційно-управлінських, комунікативних, правових); оволодінням методами, засобами, сучасними технологіями і досвідом самостійного безконфліктного розв'язання професійних завдань; умінням здійснювати відбір та ефективно використовувати прийоми, стратегії під час провадження безпечного освітнього процесу, наявністю уміння здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінку результатів професійної діяльності з точки зору підтримки й відтворення частково втрачених або раніше не отриманих знань про особливості психічного і фізичного здоров'я. Він включає вміння самостійно визначати направленість фахової самоосвіти, планувати програму професійного самовдосконалення, критичне мислення, навички систематизації, оцінки й реалізації власної персонал-технології та вироблення індивідуального стилю професійної діяльності для забезпечення компенсаторної функції у підготовці педагогів, зокрема і старшого віку, щодо знань із психології.

Показниками практично-діяльнісного критерію сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів є рівень використання професійно орієнтованих знань у процесі вирішення фахових завдань для планування, організації та здійснення успішної безпечної науково-педагогічної діяльності; застосування сучасних освітніх технологій і досвіду безконфліктного самостійного розв'язання практичних професійних завдань; зреалізованість фахової самоосвіти через професійну підготовку, перепідготовку, перенавчання та підвищення кваліфікації для зниження рівня професійного вигорання; використання методів, засобів,технологій корекції професійного вигорання; задоволеність професійною науково-педагогічною діяльністю; оптимальні стратегії копінг-поведінки; підвищення емоційної стабільності в стресогенних ситуаціях.

Низький рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за практично-діяльнісним критерієм характеризується недостатністю професійно орієнтованих умінь та навичок щодо планування, організації та здійснення безпечної науково-педагогічної діяльності. Викладачі не здатні ефективно використати сучасні технології для здійснення безпечного освітнього процесу, відчувають труднощі в застосуванні знань, умінь, навичок і компетентностей під час вирішення проблемних (конфліктних) питань. Інтуїтивно намагаються виробити власний стиль роботи, неусвідомлено здійснюють вибір курсів підвищення кваліфікації. Недостатньо вимогливі до себе, не проявляють ініціативи в спілкуванні, не завжди здатні прийняти самостійне рішення у важких ситуаціях; не застосовують методи, засоби, технології корекції професійного вигорання.

Середній рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за практично-діяльнісним критерієм характеризується вираженими професійно орієнтованими вміннями та навичками щодо планування, організації та здійснення безпечної науково-педагогічної діяльності. Викладачі репрезентують сформовані фахові вміння (соціально-психологічні, інформаційно-технологічні, організаційно-управлінські, комунікативні, правові). У власному професійному вдосконаленні займають активну позицію, отримують задоволення від саморозвитку, мають установку на оволодіння новими знаннями, уміннями, навичками, компетентностями для зниження рівня (корекції) професійного вигорання через усвідомлений вибір можливостей формальної та неформальної освіти в умовах післядипломної освіти. Наявні більшість потрібних організаторських умінь і способів їхньої творчої реалізації, проявляється ініціатива у спілкуванні. Викладачі формують неповторний власний стиль роботи, задоволені професійною науково- педагогічною діяльністю; працюють над підвищенням емоційної стабільності в стресогенних ситуаціях.

Творчий рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за практично-діяльнісним критерієм характеризується стійко вираженими професійно важливими вміннями та навичками щодо планування, організації та здійснення безпечної науково-педагогічної діяльності. Викладачі демонструють глибоке володіння методами, засобами, сучасними технологіями і досвідом самостійного безконфліктного розв'язання професійних педагогічних завдань. Їм властиве вміння здійснювати відбір та результативно послуговуватися прийомами, стратегіями під час професійної діяльності, усвідомлено та творчо використовувати набуті знання під час самостійного безконфліктного вирішення поставлених завдань. Викладачі володіють умінням здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінку результатів професійної діяльності, забезпечуючи зниження рівня (корекцію) професійного вигорання, активні у професійному самовдосконаленні та самоосвіті, творчо мислять. Відчувають потребу в комунікативній і організаторській діяльності й активно прагнуть до неї, швидко орієнтуються у важких педагогічних ситуаціях, ініціативні, воліють у складній нестандартній ситуації приймати самостійні обґрунтовані рішення. Максимально спрямовують зусилля на формування власної персонал-технології, творче здійснення можливостей підтримання психічного і фізичного здоров'я власного й оточення, реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії в умовах післядипломної освіти.

Антиципатійно-особистісний критерій дає можливість розглянути й оцінити індивідуальний стиль діяльності викладача, дозволяє досягти однаково ефективної діяльності при різному рівневі розвитку професійно важливих якостей через гармонію його особистісної і професійної зрілості, фахове самоформування, етико-естетичний розвиток, асертивність, енергійність і життєстійкість, рефлексію щодо глибинного самопізнання своїх внутрішніх психічних станів та актів, творення власного життя та вдосконалення існуючого світу. Антиципатійно-особистісний стиль діяльності викладача є можливим і доцільним за умови знання та врахування індивідуальних відмінностей людини і розвитку недостатньо сформованих якостей особистості; усвідомлення власної унікальності та духовної, психоемоційної неповторності; віра в можливість досягнення ідеалу.

До показників антиципатійно-особистісного критерію сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів входить психічна саморегуляція поведінки і діяльності; індивідуально-психологічні особливості (темперамент, характер, соціальний тип, інтелект, інтереси, потреби); готовність до життєвої стійкості за несприятливих подій повсякчасся; чітке планування власних дій і вчинків відповідно до сформованої мети (цілепокладання) та можливого її коригування; програмування поведінки та діяльності з подолання кризових ситуацій у роботі; професійна самоактуалізація й позитивне самоставлення; застосування механізмів рефлексії, екзистенції та перфекціонізму.

Низький рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за антиципатійно-особистісним критерієм характеризується слабкою психічною саморегуляцією, недостатніми знаннями індивідуально-психологічних особливостей власних та здобувачів освіти, частковим розвитком професійно важливих якостей і здібностей, неусвідомленими знаннями, аналітичними вміннями й навичками; відсутністю готовності до життєвої стійкості за несприятливих подій повсякчасся; нездатністю програмувати поведінку та діяльність з подолання кризових ситуацій у роботі.

Середній рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за антиципатійно-особистісним критерієм характеризується розвитком таких індивідуальних якостей, як асертивність, енергійність і життєстійкість, рефлективність, етико-естетична компетентність, розвинена психічна саморегуляція поведінки і діяльності. Викладачам властиві фахово значущі якості і здібності, стійко виражена готовність до життєвої стійкості за несприятливих подій повсякчасся. Розвивається персоналізовано-особистісний стиль діяльності, що є результатом професійної діяльності та усвідомленого вибору курсів підвищенням кваліфікації щодо набуття компетенцій із застосування механізмів рефлексії, екзистенції та перфекціонізму в умовах післядипломної освіти. професійний вигорання педагог емоційний

Творчий рівень сформованості психолого-компенсаторних компетентностей викладачів за антиципатійно-особистісним критерієм характеризується високим рівнем розвитку таких індивідуальних якостей, як асертивність, енергійність і стресостійкість, рефлективність, етико-естетичної компетентності, важливих під час програмування поведінки та діяльності з подолання кризових ситуацій у процесі здійснення професійної науково- педагогічної діяльності. Викладачі володіють персоналізовано-особистісним стилем діяльності із трансформованими власними знаннями індивідуально- психологічних особливостей та врахуванням індивідуальних відмінностей здобувачів освіти, розвитком недостатньо сформованих якостей особистості. Мають ціннісне уявлення про процес управління колективом здобувачів освіти різних категорій, усвідомлюють роль рефлексивного управління у творчому вирішенні професійних завдань. Педагогічна діяльність викладачів пов'язана з їхньою індивідуальною концепцією життєвого успіху, переконанням у правильності здійснення фахового вибору, можливості кар'єрного зростання, підвищенням соціального статусу й професіоналізму в умовах післядипломної освіти із застосуванням механізмів рефлексії, екзистенції та перфекціонізму.