Переживання надзвичайної ситуації як вітальної загрози

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переживання надзвичайної ситуації як вітальної загрози

Процик Любов Сергіївна кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії психологічного забезпечення, Державний науково-дослідний інститут МВС України, м. Київ

Анотація

У статті проаналізовано особливості переживання надзвичайної ситуації як вітальної загрози. Зокрема, розглянуто поняття «надзвичайна ситуація» (події, що виходять за межі звичайного життєвого досвіду і можуть викликати стрес та тривогу травматичного типу в кожної людини; обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого нещастя, тяжкого злочину, терористичного акту з людськими жертвами, завдання шкоди здоров'ю, значні матеріальні втрати, порушення умов життєдіяльності), її основні характеристики та специфіку протікання. Акцентовано увагу на відмінностях надзвичайної ситуації військового характеру. Вивчено особливості поведінкового та емоційного реагування людини у надзвичайних ситуаціях. Зазначено ключові аспекти при переживанні вітальної загрози. Окреслено відмінності вітальної (загроза життю чи існуванню людини) та екзистенційної загроз (загроза, яка ставить під сумнів подальше існування об'єкта в його якісно ціннісному стані, вимагаючи вжиття невідкладних, надзвичайних заходів, які можуть урятувати об'єкт від загибелі) при надзвичайних ситуаціях. Досліджено поведінкові прояви стресових реакцій у процесі переживання вітальної загрози, а також емоційні стани. Описано стани людини і її поведінку в умовах НС при переживанні вітальної загрози. Розглянуто поняття тривоги (стресор - сприйняття загрози - стан тривоги) у процесі переживання вітальної загрози в умовах надзвичайної ситуації, проаналізовано специфіку протікання станів тривожності (стан тривоги - когнітивна переоцінка - використання наявних ресурсів або психологічного захисту). Наведено приклади досліджень копінг-стратегій (конфронтація, дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втеча-уникнення планомірне вирішення проблем; і позитивна переоцінка) та механізмів психологічного захисту (проєкція, регресія, витіснення, заміщення, раціоналізація, реактивне утворення, заперечення і придушення), які діють у надзвичайних ситуаціях при переживанні етапу вітальної загрози.

Ключові слова: надзвичайна ситуація, вітальна загроза, екзистенціальна загроза, тривога, стрес, захисна організація особистості, захисні механізми, копінг-стратегії. надзвичайна ситуація вітальна загроза

Protsyk Liubov Serhiivna Candidate of psychological sciences (PhD), senior researcher of the research laboratory of psychological support, State Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv

EXPERIENCING AN EMERGENCY SITUATION AS A VITAL THREAT

Abstract. The article analyzes the peculiarities of experiencing an emergency situation as a welcome threat. In particular, the concept of "emergency situation" was considered (events that go beyond ordinary life experience and can cause stress and anxiety of a traumatic type in every person; the situation in a certain territory that has developed as a result of an accident, dangerous natural phenomenon, disaster, natural or other misfortune, serious crime, terrorist act with human casualties, harm to health, significant material losses, violation of living conditions), its main characteristics and specifics of the course. The attention is focused on the differences of the emergency situation of a military nature. Peculiarities of behavioral and emotional response of a person in emergency situations are studied. The key aspects of experiencing a welcome threat are indicated. The differences between salutary (a threat to the life or existence of a person) and existential threats (a threat that calls into question the continued existence of an object in its qualitatively valuable state, requiring the adoption of urgent, emergency measures that can save the object from destruction) in emergency situations are outlined . Behavioral manifestations of stress reactions in the process of experiencing a vital threat, as well as emotional states, were studied. The conditions of a person and his behavior in the conditions of an emergency when experiencing a welcome threat are described. The concept of anxiety (stressor - perception of threat - state of anxiety) in the process of experiencing a vital threat in the conditions of an emergency is considered, the specifics of the course of states of anxiety are analyzed (state of anxiety - cognitive reappraisal - use of available resources or psychological protection). Examples of studies of coping strategies (confrontation, distancing, self-control, search for social support, acceptance of responsibility, escape-avoidance, systematic problem solving; and positive reappraisal) and psychological defense mechanisms (projection, regression, displacement, substitution, rationalization, reactive formation, denial) are given. and suppression) that act in emergency situations when experiencing the welcome threat stage.

Keywords: emergency situation, welcome threat, existential threat, anxiety, stress, protective organization of the individual, protective mechanisms, coping strategies.

Постановка проблеми

Надзвичайна ситуація так чи інакше впливає на психічне здоров'я особистості, адже переживання нею цієї травматичної події може викликати гостру реакцію на стрес, тривогу, спричинити формування психічних розладів, зокрема посттравматичних стресових розладів, різноманітних розладів адаптації тощо. Усі без винятку категорії населення, що перебувають в осередку надзвичайної ситуації (постраждалі та їх рідні, свідки, рятувальники, працівники правоохоронних органів, збройних сил, представники засобів масової інформації та інші) підпадають під травматичний вплив, але для когось він є незначним, і особистість швидко повертається до нормального способу життя, а дехто проживає травму досить довго із складними негативними наслідками для психіки. Після початку широкомасштабного вторгнення росії на територію України в умовах надзвичайної ситуації воєнного характеру, якій властива висока стресогенність для кожної людини, яка опинилася в ситуації вітальної загрози, знаходиться практично все населення країни. Наслідком цього стає збільшення кількості осіб, що отримали травматичний досвід і вимушені адаптуватись до умов невизначеності. Проживання та розуміння феномену смерті залежить від рівня складності життєвої ситуації, в якій опинилася людина та її особистісних характеристик. Відповідно важливим питанням є вивчення особливостей переживання надзвичайної ситуації як вітальної загрози, аналіз поведінкових реакцій у ситуації стресу, тривоги, механізмів психологічного захисту та копінг-стратегій, які дозволяють особистості прожити складні життєві обставинами та підтримати психологічне здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Низка теоретичних та емпіричних досліджень вітчизняних й зарубіжних вчених (А. Ленгле, В. Роменець, Л. Титаренко, В. Франкл, З. Фройд, І. Ялом та ін.) щодо вітальної загрози, особливостей її переживання, різних психологічних проблем смерті висвітлила підходи до розуміння феномену смерті, уявлення про нього і водночас виявили недостатню чіткість щодо переживань особистості, а саме - як процесу переживання смерті, так і тих емоційних реакцій, які пов'язані зі смертю, зокрема, страху та тривоги. Проблема вітальної загрози, переживання страху смерті у науковій літературі переважно розглядається з позиції особистісних змін в екзистенційно-гуманістичній парадигмі (В. Зливков, П. Лушин, Дж. Петерсон та ін.). Розглядаються детермінанти переживань людиною психотравмуючої ситуації, вивчаються особливості її ставлення до таких екзистенціальних категорій як «життя» та «смерть» (О. Будницька, Д. Лєбєдєв, С. Лєбєдєва, О. Назаров, Н. Оніщенко, В. Садковий, О. Садковий). Науковцями повсякчас робляться спроби описати стани та емоції людини, яка пережила важкі випробування (О. Тімченко, С. Миронець, М. Корольчук). При цьому, слід зазначити, що окрему площину серед з цього напрямку займають наукові дослідження щодо наслідків переживання людиною, надзвичайних ситуацій, зокрема, про травматичний стрес у того, хто вижив у війні, про бойовий стрес внаслідок війни та про загальний вплив на психічне здоров'я особистості і суспільства (О. Блінов, І. Галдецька, О. Золотарьова, В. Осьодло, В. Стасюк, Дж. Холліс, А. Шевчук). Але, незважаючи на велику кількість досліджень за даним напрямком, питання особливостей переживання людиною вітальної загрози в умовах надзвичайної ситуації військового характеру не є вичерпаним.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз проблеми переживання особистістю вітальної загрози в умовах надзвичайної ситуації.

Виклад основного матеріалу

Надзвичайна ситуація (НС) визначає небезпечні події чи явища, що призводять до порушення безпеки життєдіяльності особистості. До надзвичайних ситуацій відносяться події, що виходять за межі звичайного життєвого досвіду і можуть викликати стрес та тривогу травматичного типу в кожної людини. Це є обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого нещастя, тяжкого злочину, терористичного акту з людськими жертвами, завдання шкоди здоров'ю, значні матеріальні втрати, порушення умов життєдіяльності. Різниця між екстремальними і надзвичайними ситуаціями полягає в інтенсивності зовнішнього впливу на людину. У надзвичайних ситуаціях завжди існує небезпека для життя й здоров'я, що позначається на інтенсивності стресової емоційної та поведінкової реакції. Зокрема, класифікації надзвичайних ситуацій, які визначені на законодавчому рівні, не враховують психологічні наслідки такої ситуації та їх вплив на людину, яка потрапляє в осередок трагедії [1].

Для розуміння того, яку допомогу потрібно надати людині важливим є те, які у неї перші психічні реакції при НС, як вона її проживає, і у якому стані психічне здоров'я після, та що їй допомагає адаптуватись й вижити у трагедії. Відповідно, спочатку слід проаналізувати характер загрози, яку містить НС: життю, здоров'ю, матеріальним цінностям, стабільності, психічному стану, впевненості у майбутньому тощо. Адже не можна однозначно стверджувати про те, що кожна НС містить лише той чи інший вид загроз, або відрізняється якимось одним її видом та особливим характером прояву. Класифікації надзвичайних ситуацій, які визначені на законодавчому рівні, на жаль, не враховують специфічного, або мультиплікативного, критерію, який вирізняє одну з головних характерних рис надзвичайних ситуацій: багатопорядковість і різноманітність наслідків - соціальних, політичних, екологічних, економічних та, особливо, психологічних [2; 3].

Визначальним поняття, що є основою для характеристики феномена НС є загроза (життю, здоров'ю, матеріальним цінностям, стабільності, психічному стану, впевненості у майбутньому тощо) для цілісності людини. Це поняття об'єднує такі ключові категорії, як «вітальна загроза» та «екзистенціальна загроза». Відповідно, головна категорія, яка межує з поняттям надзвичайної ситуації: вітальна загроза - загроза життю чи існуванню людини. Вітальною можна вважати загрозу саме фізичному існуванню особистості (без втручання в духовний контекст існування). У людини, яка опинилася в осередку надзвичайної ситуації (ситуації реальної небезпеки), найперше загострюється потреба у фізичній безпеці, людині важливо не загинути, не зазнати поранень та інших тяжких ушкоджень. У більшості випадків відчуття вітальної загрози (якщо не брати до уваги пролонговані у часі НС, за яких у більшості тих, хто вижив, виникає звикання до надзвичайних умов, які у подальшому сприймаються постраждалими як абсолютно нормальні умови життєдіяльності) є короткочасним. Відчуття вітальної загрози замінює інше - відчуття екзистенціальної загрози [4].

Під терміном «екзистенціальна загроза» розуміється загроза, яка ставить під сумнів подальше існування об'єкта в його якісно ціннісному стані, вимагаючи вжиття невідкладних, надзвичайних заходів, які можуть урятувати об'єкт від загибелі [5].

Таким чином, поки людина не усвідомлює конкретно, що з нею відбувається, коли домінують тільки реакції самозбереження, - діє вітальна загроза; коли ж настає розуміння того, що коїться, - починає діяти екзистенціальна загроза. Відповідно, надзвичайна ситуація найперше стосується базових потреб людини, точніше - потреби в безпеці. Постраждалий відчуває вітальну загрозу через набуті травми, поранення (реальна загроза) або через усвідомлення того, що таке може з ним відбутися (уявна загроза). У цих випадках головною домінантою психічного стану постраждалого стає почуття страху. Прагнення безпеки, з одного боку, та прагнення звільнення від умов надзвичайної ситуації - з іншого, становить найбільшу мотиваційну силу поведінкових реакцій та дій постраждалого. Дихотомія свободи (безпека обумовлюватиметься екзистенціальними потребами постраждалого) у подальшому стає підґрунтям зміни ціннісних і смисложиттєвих орієнтацій у тих, хто вижив після надзвичайної ситуації. Серед основних екзистенціальних емоцій та почуттів виділяються тривога та почуття провини. Тому жодна з надзвичайних ситуацій для постраждалого не може бути непомітна. Такі події у більшості випадків травматичні та виступають не тільки джерелом стресу, а й можуть характеризуватись як новий етап розвитку особистості, напрям якого залежатиме від індивідуально- психологічних особливостей постраждалого та його найближчого оточення [4].

Стан людини і її поведінка в умовах НС при переживанні вітальної загрози характеризується проявом стресових реакцій. На першій стадії розвитку стресового стану втрачається психологічний контакт при спілкуванні, наростає відчуженість у відносинах. На другій стадії повністю або частково втрачається самоконтроль. У такій ситуації людина може не пам'ятати, що говорила і що робила, відчувати спустошення й стомлення. На третій стадії розвитку стресового стану людина зупиняється й повертається до «самої себе», часто переживаючи почуття провини (особливо провини за те, що вижила). Розвиток негативних психічних станів може мати місце не тільки в учасників або жертв надзвичайних ситуацій, але й у членів їхніх родин [6; 7].

В динаміці стану осіб, що піддались впливу НС можна виділити п'ять послідовних стадій.

1- а стадія вітальних реакцій (до 15 хв, коли поведінка піддавалась імперативному збереженню власного життя), що може мати вигляд стану короткочасного заціпеніння або психомоторного збудження.

2- а стадія стану психомоторного збудження з явищами надмобілізації розвивається слідом за станом заціпеніння, триває 3-5 год. Характеризується загальним психічним напруженням, граничною мобілізацією психофізіологічних резервів, загостренням сприйняття і збільшенням швидкості розумових процесів, проявами безглуздої сміливості.

3- а стадія психофізіологічної демобілізації - потерпілий залишається в осередку надзвичайної ситуації і реально оцінює навколишні події (до 3 год.), можливі нудота, головний біль, відчуття дискомфорту зі сторони шлунково- кишкового тракту.

4- а стадія вирішення триває 3-12 діб після НС, протягом яких настрій і самопочуття поступово стабілізуються, однак можливе зниження емоційного фону, обмеження контактів з оточуючими, прояви гіпомімія (маскоподібне обличчя), пониження інтонаційного забарвлення мови, до кінця цієї стадії може виникнути бажання «виговоритись».

5- а стадія відновлення - починається з 12-го дня після НС. Найчіткіше

проявляється в поведінкових реакціях: активізується міжособистісне

спілкування, нормалізується емоційне забарвлення мови та мімічних реакцій. Або можливе погіршення психічного здоров'я: психопатологічні синдроми, порушення сну, немотивовані страхи, повторні жахливі сновидіння, нав'язливі стани, маячно-галюцинаторні реакції, ознаки астено-невротичних реакцій в поєднанні з психосоматичними порушеннями діяльності шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, імунної та ендокринної систем потерпілих [8].

Також важливо розглянути поняття тривожності у процесі переживання вітальної загрози в умовах надзвичайної ситуації. Розрізняють тривожність як властивість особистості, як відносно постійну та незмінну протягом життя рису (особистісна тривожність) та тривогу як негативний емоційний стан, відносно тривалий, пов'язаний зі зміною нервово-психічної діяльності (ситуативна тривога). Цей стан логічно розглядати як послідовність когнітивних, афективних і поведінкових реакцій, що актуалізуються в результаті впливу на людину різних форм стресових чинників. При цьому стресові подразники можуть мати як зовнішній характер, так і бути зумовленими деякими внутрішніми чинниками, що інтерпретується суб'єктом як небезпечні або загрозливі. Когнітивна оцінка небезпеки, таким чином, актуалізує стан тривоги або зростання рівня інтенсивності цього стану. Таким чином, стан тривоги можна включити в структуру загального процесу вітальної загрози, який складається з таких компонентів, що розгортаються у певному часовому проміжку: стресор - сприйняття загрози - стан тривоги. Процес тривоги супроводжується переоцінкою стресових умов та вибором відповідних поведінкових та когнітивних механізмів, що зменшують переживання стресу, а також активацією деяких способів уникнення ситуації, що викликає тривогу. Якщо ж ресурсність у подоланні або уникненні стресу є недостатньою, включаються механізми психологічного захисту, функція яких полягає у зменшенні переживання тривоги. Основне завдання цих механізмів - трансформація сприйняття стимулу, який викликає тривогу. Отже, у цьому разі стан тривоги передбачає таку послідовність реакцій: стан тривоги - когнітивна переоцінка - використання наявних ресурсів або психологічного захисту [9].

Ще однією функцією тривоги є оцінка наявної ситуації, що, своєю чергою, ініціює різноманітні форми пристосувальних дій, захисних механізмів та інших форм адаптивної активності, що мають на меті усунення джерела потенційної небезпеки. Коли індивід виявляється перед лицем небезпеки, тривога, як правило, зменшується. Характер емоційних переживань при цьому буде залежати від оцінки індивідом власних можливостей. Таким чином, основними функціями тривоги є сигналізація та стимулювання, тобто завдяки тривозі індивід акцентує увагу на можливих труднощах, що, своєю чергою, сприяє зміні поведінки або стимулює включення механізмів психічної адаптації. Крім того, під час реалізації функції стимулювання тривога починає відігравати мотиваційну роль, посилюючи поведінкову активність, що дає змогу мобілізувати всі сили для досягнення найкращого результату, тому оптимальний рівень тривоги розглядається як необхідний для ефективного пристосування до дійсності (адаптивна тривога) [10].

За рівнем ситуативної тотожності тривогу можна розділити на нормальну та невротичну. Якщо нормальна тривога зумовлена необхідністю адекватної ситуативної адаптації, то невротична передбачає неадекватно підвищену оцінку небезпеки та включає неефективні способи психологічного захисту. За рівнем об'єктивації можна розрізнити вітальну та соціальну тривогу. Вітальна тривога більшою мірою орієнтована на оцінку зовнішніх та внутрішніх загроз, що стосуються виживання на психофізіологічному рівні, тоді як соціальна тривога має ціннісне підґрунтя та виникає в умовах глобальних соціальних і культурних зрушень. За рівнем результативності тривогу можна поділити на конструктивну та деструктивну. Конструктивність тривоги полягає у тому, що її наявність та вплив на індивіда полягає у формуванні особливого виду активності, який передбачає нестандартні способи вирішення складних ситуацій, тоді як деструктивна тривога веде до розпаду людської діяльності [10].

Як наслідок у особистості активізується її захисна організація - як система захисних механізмів та копінг-стратегій, що є найбільш характерними для особистості та систематично використовуються у повсякденному житті і складних життєвих обставинах. В основу дослідження захисної організації особистості покладено класифікацію копінг-стратегій Р. Лазаруса (конфронтація, дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втеча-уникнення планомірне вирішення проблем; і позитивна переоцінка) та механізмів психологічного захисту (проєкція, регресія, витіснення, заміщення, раціоналізація, реактивне утворення, заперечення і придушення) [11; 12].

Відповідно на першій стадії вітальних реакцій за результатами дослідження Н. Оніщенка та О. Тімченка зафіксовано загальну тенденцію щодо частоти використання таких механізмів психологічного захисту, як раціоналізація і компенсація. У випадках, коли трагедія напряму не стосується людини, то вона більш стримано та відносно спокійно реагуватиме на прояви стрес-факторів. Постраждалих, які отримали найбільші за ступенем потрясіння, навпаки, схильні занурюватись в свої емоційні переживання і почуття та аналізувати особливості трагічної ситуації, що стала причиною глибокого стресу. Ще однією реакцією на вітальну загрозу в умовах локального збройного конфлікту, яка доволі часто використовується і є практично неусвідомленою та не завжди ефективною для людини у боротьбі за життя є уникнення. Постраждалі, які стали свідками надзвичайної ситуації, схильні шукати підтримки в найближчому оточенні, у своїх близьких. Особи, які під час НС отримали поранення та ті, у яких постраждали рідні люди, більш схильні керуватись емоціями та відрізняються нелогічністю і непослідовністю дій в стресових ситуаціях (і особливо, - ситуаціях вітальної загрози).

Зауважимо, що загальною моделлю копінгу є асертивні дії як здатність не діяти в ситуації вітальної загрози проти іншої людини, поважати її інтереси, її права та волю, і при цьому не жертвувати собою, оберігати себе від зовнішнього негативного впливу. Адаптивна модель копінг-поведінки передбачає асертивні дії, пошук соціальної підтримки і соціальний контакт. До псевдо адаптивної моделі копінгповедінки ми віднесли уникання, обережні та маніпулятивні дії. Дезадаптивну модель копінг-поведінки характеризують асоціальні, імпульсивні та агресивні дії [13].

Ситуація вітальної загрози завжди провокує високу емоційну напругу. Наслідком дії стресових факторів може бути емоційний розлад або сильне емоційне переживання постраждалого. Особливо різко змінюється особистісне й соціальне функціонування в ситуаціях, які загрожують життю індивідуума. Це може проявлятися у вигляді трансформації (частіше негативної) особистісних характеристик (ціннісно-смислової сфери, індивідуально- типологічних рис, механізмів психологічного захисту, копінг-стратегій й т. ін.), порушень поведінки й формування різних психічних розладів (депресивних, тривожних, панічних, посттравматичних) [14].

Висновки

Таким чином, ключовим для характеристики феномена надзвичайної ситуації є поняття загроза (життю, здоров'ю, матеріальним цінностям, стабільності, психічному стану, впевненості у майбутньому тощо) для цілісності людини, яке об'єднує такі ключові категорії, як «вітальна загроза» та «екзистенціальна загроза». Вітальною вважається загроза саме фізичному існуванню людини. А екзистенціальною - загроза, яка змушує сумніватися у подальшому існуванні об'єкта в його якісно ціннісному стані, вимагаючи вжиття невідкладних, надзвичайних заходів, які можуть урятувати об'єкт від загибелі. Відповідно, поки людина ще не усвідомлює конкретно, що з нею відбувається в умовах надзвичайної ситуації, коли домінують тільки реакції самозбереження - діє вітальна загроза; коли ж настає розуміння того, що коїться - починає діяти екзистенціальна загроза. У переживанні смерті в різних надзвичайних ситуаціях присутні емоції суму, страху, цікавості, розгубленості. Специфіка появи таких переживань обумовлені не лише ситуаційними чинниками, а й індивідуально-особистісними характеристиками. Варто зауважити, що механізми психологічного захисту у ситуації вітальної загрози використовуються всіма категоріями постраждалого населення, особливо таких, як компенсація та раціоналізація. Постраждалі, які отримали більш інтенсивне психологічне потрясіння відрізняються схильністю в складних ситуаціях занурюватись у свої емоційні переживання. Найбільш ефективні та раціональні шляхи подолання ситуації вітальної загрози та копінг-стратегії обиратимуть найменш постраждалі особи.

Література:

1. Чухраєва Г.В. Стреси та дистреси в психологічній діяльності працівників поліції. Вісник Харківського національного університету. Випуск 59. Серія «Психологія», 2016. С. 94-97

2. Оніщенко Н.В. Вітальний та екзистенціальний характер надзвичайної ситуації. Наука і освіта. №7. 2013. С. 60-84

3. Кризова психологія: навчальний посібник / за заг. ред. проф. О. В. Тімченка. Х.: НУЦЗУ, КП «Міська друкарня», 2010. 383 с.

4. Оніщенко Н. В. Психологічний феномен надзвичайної ситуації. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Випуск № 2. 2015. С. 183-190

5. Титаренко Д. С. Особливості функціонування механізмів психологічного захисту у рятувальників в умовах екзистенціальної загрози: монографія. Х.: НУЦЗУ, 2011. 151 с.

6. Психологічні наслідки перебування рятувальників у зоні проведення антитерористичної операції: монографія / Лєбєдєва С.Ю., Оніщенко Н.В., Овсяннікова Я.О., Похілько Д.С., Назаров О.О., Христенко В.Є., Тімченко О.В., Тімченко В.О. / заг. ред. Тімченка О.В., Оніщенко Н.В. Х. : НУЦЗУ, 2019. 174 с.

7. Психологічні особливості базових копінг-стратегій та особистісних копінг- ресурсів працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України: монографія / Назаров

О. О., Оніщенко Н. В., Садковий В. П., Садковий О. В., Склень О. І., Тімченко О. В. Х.: Вид-во УЦЗУ, 2008. 221 с.

8. Тарасюк В.С., Матвійчук М.В., Паламар І.В., Корольова Н.Д., Кучанська Г.Б., Новицький Н.О. Медицина надзвичайних ситуацій. Організація надання першої медичної допомоги: Підручник. К.: «Медицина», 2011. 526 с.

9. Spielberger C. Assessment of emotional states and personality traits: measuring psychological vital signs. European Psychologist. 2006. Vol. 11(4). P. 297-303.

10. Іванова Т. Тривога як психологічний феномен. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2020. Випуск 6. С. 72-78

11. Thomson P., Jaque S. V. Depersonalization, adversity, emotionality, and coping with stressful situations. Journal of trauma & dissociation: the official journal of the International Society for the Study of Dissociation (ISSD), 2018, 19 (2). Р. 143-161.

12. Вавілова А.С., Кіба С.Г. Захисна організація особистості при переживанні деперсоналізації та дереалізації. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. Том 33 (72) № 3 2022. С. 113-118

13. Оніщенко Н. В., Тімченко О. В. Особливості використання психологічних захисних механізмів та копінг-стратегій цивільним населенням, постраждалим від надзвичайної ситуації воєнного характеру. Психологічний журнал. Умань: ВПЦ «Візаві», 2022. Вип. 8. С. 81-92.

14. Timchenko O., Prykhodko I., Shyrobokov Y. , Onishchenko N., Lefterov V. Psychological Aspects of Captivity in the War in the East of Ukraine. Polish Psychological Bulletin. 2021, vol. 52 (1). Р. 97-106. DOI:10.24425/ppb.2021.136820.

References:

1. Chukhraieva H.V. (2016) Stresy ta dystresy v psykholohichnii diialnosti pratsivnykiv politsii. VisnykKharkivskoho natsionalnoho universytetu. Vypusk 59. Seriia «Psykholohiia», 2016. 94-97 [in Ukrainian].

2. Onishchenko N.V. (2013) Vitalnyi ta ekzystentsialnyi kharakter nadzvychainoi sytuatsii. Nauka i osvita. №7. 60-84 [in Ukrainian].

3. Kryzova psykholohiia: navchalnyi posibnyk ( 2010) / za zah. red. prof. O. V. Timchenka. Kh.: NUTsZU, KP «Miska drukarnia». 383 [in Ukrainian].

4. Onishchenko N. V. (2015) Psykholohichnyi fenomen nadzvychainoi sytuatsii. Naukovyi visnykLvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Vypusk № 2. 183-190 [in Ukrainian].

5. Tytarenko D. S. (2011) Osoblyvosti funktsionuvannia mekhanizmiv psykholohichnoho zakhystu u riatuvalnykiv v umovakh ekzystentsialnoi zahrozy: monohrafiia. Kh.: NUTsZU. 151 [in Ukrainian].

6. Psykholohichni naslidky perebuvannia riatuvalnykiv u zoni provedennia antyterorystychnoi operatsii (2019): monohrafiia / Liebiedieva S.Iu., Onishchenko N.V., Ovsiannikova Ya.O., Pokhilko D.S., Nazarov O.O., Khrystenko V.Ie., Timchenko O.V., Timchenko V.O. / zah. red. Timchenka O.V., Onishchenko N.V. Kh. : NUTsZU. 174. [in Ukrainian].

7. Psykholohichni osoblyvosti bazovykh kopinh-stratehii ta osobystisnykh kopinh-resursiv pratsivnykiv pozhezhno-riatuvalnykh pidrozdiliv MNS Ukrainy (2008): monohrafiia / Nazarov O. O., Onishchenko N. V., Sadkovyi V. P., Sadkovyi O. V., Sklen O. I., Timchenko O. V. Kh.: Vyd-vo UTsZU. 221. [in Ukrainian].

8. Tarasiuk V.S., Matviichuk M.V., Palamar I.V., Korolova N.D., Kuchanska H.B., Novytskyi N.O. (2011) Medytsyna nadzvychainykh sytuatsii. Orhanizatsiia nadannia pershoi medychnoi dopomohy: Pidruchnyk. K.: «Medytsyna», 2011. 526 [in Ukrainian].

9. Spielberger C. (2006) Assessment of emotional states and personality traits: measuring psychological vital signs. European Psychologist. Vol. 11(4). P. 297-303 [in United Kingdom]

10.Ivanova T. (2020) Tryvoha yak psykholohichnyi fenomen. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriiapsykholohichni nauky. Vypusk 6. 72-78 [in Ukrainian].

11. Thomson P., Jaque S. V. (2018) Depersonalization, adversity, emotionality, and coping with stressful situations. Journal of trauma & dissociation: the officialjournal of the International Society for the Study of Dissociation (ISSD), 19 (2). P. 143-161 [in USA].

12. Vavilova A.S., Kiba S.H. (2022) Zakhysna orhanizatsiia osobystosti pry perezhyvanni depersonalizatsii ta derealizatsii. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Psykholohiia. Tom 33 (72) № 3. 113-118 [in Ukrainian].

13.Onishchenko N. V., Timchenko O. V. (2022) Osoblyvosti vykorystannia psykholohichnykh zakhysnykh mekhanizmiv ta kopinh-stratehii tsyvilnym naselenniam, postrazhdalym vid nadzvychainoi sytuatsii voiennoho kharakteru. Psykholohichnyi zhurnal. Uman: VPTs «Vizavi». Vyp. 8. 81-92 [in Ukrainian].

14.Timchenko O., Prykhodko I., Shyrobokov Y., Onishchenko N., Lefterov V. (2021) Psychological Aspects of Captivity in the War in the East of Ukraine. Polish Psychological Bulletin, vol. 52 (1). P. 97-106. DOI:10.24425/ppb.2021.136820 [in Poland].

Размещено на Allbest.ru