Тренінгова програма психологічного розвитку соціальної ініціативності студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тренінгова програма психологічного розвитку соціальної ініціативності студентської молоді

Хворостянко Наталія Анатоліївна

аспірантка кафедри політичної психології та міжнародних відносин, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, м. Київ

Анотація

У статті розглядається тренінгова програма психологічного розвитку соціальної ініціативності студентської молоді, яка створена на основі проведеного емпіричного дослідження психологічних особливостей соціальної ініціативності в студентському віці. Дана тренінгова програма спрямована на розвиток когнітивно-оціночного, мотиваційно-вольового та поведінково-комунікативного компонентів соціальної ініціативності. Особливість даної тренінгової програми полягає, не лише в психологічному розвитку соціальної ініціативності, а й в набутті студентською молоддю умінь та навичок потрібних для ефективного прояву соціальної ініціативності в соціумі. Також, в статті, представлено зміст та етапи тренінгової програми психологічного розвитку соціальної ініціативності здобувачів вищої освіти. Розкриваються особливості впровадження тренінгової програми психологічного розвитку соціальної ініціативності молоді. Виділяються ефективні методи психологічного розвитку компонентів соціальної ініціативності студентської молоді. Демонструється модель психологічного розвитку соціальної ініціативності студентської молоді, яка розроблена на основі емпіричного дослідження. Важливу увагу, приділяється використанню комплексу системного, особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів для забезпечення цілісного розвитку структурних компонентів соціальної ініціативності у здобувачів вищої освіти.

Дана стаття є важливою для сучасного етапу розвитку України. Адже, тренінгова програма психологічний розвиток соціальної ініціативності студентської молоді забезпечить суспільство активною, ініціативною, цілеспрямованою та вмотивованою молоддю. А також дана тренінгова програма є ефективним інструментом для практичних психологів в закладах вищої освіти.

Ключові слова: тренінгова програма, соціальна ініціативність, когнітивно-оціночний компонент соціальної ініціативності, мотиваційно-вольовий компонент соціальної ініціативності, поведінково-комунікативний компонент соціальної ініціативності.

Abstract

Keywords: training program, social initiative, cognitive-evaluative component of social initiative, motivational-volitional component of social initiative, behavioral-communicative component of social initiative.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку України та країн ЄС потребує активної та ініціативної молоді у політичній, соціальній, освітній та інших сферах життя суспільства. В світі збільшується кількість молодіжних об'єднають, рухів, організацій та асоціацій, які мають вагомий вплив на соціально-політичний, економічний та освітній стан країн світу. Натомість, в сучасному світі зростає потреба в кваліфікованій молоді, яка вміло проявляє соціальну ініціативність та активність в професійній та соціальній сферах. Так, на теренах сучасної України молодь безпосередньо, або опосередковано бере участь в діяльності державних інституцій, громадських організацій, молодіжних об'єднань тощо. В той же час, працедавці потребують професіоналів з лідерськими, комунікативними, ініціативними та активними навичками.

Емпіричне дослідження психологічних особливостей соціальної ініціативності продемонструвало потребу психологічного розвитку даної якості особистості в здобувачів вищої освіти. Так, когнітивно-оціночний, мотиваційно-вольовий та поведінково-комунікативний компоненти соціальної ініціативності в значної кількості студентів потребують комплексного та системного розвитку. Важливо зазначити, що розвиток соціальної ініціативності студентів ЗВО супроводжується інформуванням їх з приводу природи виникнення, структури та онтогенезу соціальної ініціативності.

Таким чином, розвиток соціальна ініціативність студентської молоді потребує комплексного застосування активних методів практичної психології, які ефективно реалізуються в тренінговій програмі спрямованій на розвиток соціальної ініціативності здобувачів вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням психологічних особливостей соціальної ініціативності та її компонентів в студентському віці займалися: А. Адлер, Ґ. Олпорт, К. Ріфф, К. Абульханова-Славська, Р. Гарольд, М. Сміт, Я. Невідома, Ю. Заступова, Н. Маслюк, М. Карамушка, В. Виноградова тощо. Тренінгову програму психологічного розвитку соціальної ініціативності було створено на основі наукових праць: М. Форверга

(концепцію соціально-психологічного тренінгу), В. Захарова (методичні засади тренінгової діяльності), Н. Хрящева (методи тренінгової роботи), К. Мілютіної (моделі тренінгу), І. Матійків (тренінгова робота зі студентами) та В. Зеленіна (особистість тренера).

Не зважаючи на наявність наукових праць з проблематики вивчення психологічних особливостей соціальної ініціативності, психологічна наука потребує програми комплексного розвитку компонентів даного феномену.

Мета статті. Мета статті полягає в представленні змісту та результатів тренінгової програми психологічного розвитку соціальної ініціативності студентської молоді.

Виклад основного матеріалу

На основі теоретичного вивчення психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді було виявлено змістове наповнення поняття «соціальна ініціативність» та сформовано компоненти соціальної ініціативності в студентському віці. Таким чином, соціальна ініціативність є системною якістю особистості, що виявляється в наявності соціальних когніцій, адекватного самоставлення та мотивації, для реалізації лідерських та комунікативних якостей, під час самостійної та відповідальної соціально активної діяльності, яка спрямована на досягнення соціального-особистісного благополуччя та цілей особистості. Структурними компонентами соціальної ініціативності є когнітивно-оціночний (соціальні установки, соціальне мислення, самоставлення, самостійність, відповідальність), мотиваційно-вольовий (цілепокладання, самоствердження, благополуччя, мотивацію досягнення успіху) та поведінково-комунікативний (лідерство, готовність до соціальної активності, комунікативна поведінка) [1 ;2;3].

Емпіричне дослідження психологічних особливостей соціальної ініціативності виявило необхідність розвитку когнітивно-оціночного, мотиваційно-вольового та поведінково-комунікативного компонентів соціальної ініціативності. Адже, лише в 25,19% студентів ЗВО високий рівень розвитку соціальної ініціативності (Рис. 1). В 41,95% здобувачів вищої освіти середній рівень розвитку соціальної ініціативності. А в 35,9% досліджуваних низький рівень розвитку всіх компонентів соціальної ініціативності. Результати експерименту свідчать про важливість комплексного розвитку соціальної ініціативності в студентському віці [4].

Рис. 1. Рівні психологічного розвитку соціальної ініціативності до тренінгової програми

На основі проведеного емпіричного дослідження було підібрано психотехнології розвитку соціальної ініціативності в студентської молоді. Вибір психологічних методів спрямованих на розвиток соціальної ініціативності студентів забезпечується використанням системного, особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів в психологічній науці. Комплекс даних підходів забезпечує вивчення соціальної ініціативності студентської молоді враховуючи: взаємозв'язок соціальної ініціативності з іншими властивостями особистості; взаємодію, взаємозалежність та системність компонентів соціальної ініціативності; індивідуально-психологічні особливості, властивості, потреби та вікові характеристики досліджуваних студентів; процес соціальної діяльності досліджуваних [5;6;7;8]. Врахування вище перерахованих особливостей студентів дає можливість розвивати всі компоненти соціальної ініціативності в студентському віці через призму когнітивних, оціночних, вольових, мотиваційних, поведінкових та комунікативних процесів особистості.

Аналіз психодіагностичних даних дав можливість створити модель психологічного розвитку соціальної ініціативності студентської молоді (Рис. 1) на основі якої було створено тренінг розвитку соціальної ініціативності. Як зазначено на Рисунку 1, для розвитку соціальної ініціативності в студентському віці психологу важливо знати властивості компонентів даної якості, а також використовувати ефективні методи розвитку соціальної ініціативності здобувачів вищої освіти. Варто зазначити, що розвиток соціальної ініціативності в студентському віці призведе до активної соціальної діяльності.

Індивідуально-психологічне консультування створює умови для розвитку соціальної ініціативності, більш інтенсивного особистісного розвитку, підвищення ритму життя. Використання даного методу забезпечує актуалізацію внутрішніх ресурсів людини, що звернулась за допомогою, стимулює її власні потенційні можливості. Важливо зазначити, що психологічний розвиток соціальної ініціативності студентів з низьким рівнем розвитку когнітивно-оціночного компоненту потребував індивідуально-психологічного консультування. Зокрема, студентській молоді з низькими рівнями самоставлення та самостійності було відразу важко взаємодіяти та комунікувати з групою учасників тренінгу. Тому, до проходження тренінгу спрямованого на психологічний розвиток соціальної ініціативності, були студенти, які відвідати індивідуально-психологічне консультування.

Рис. 2. Модель студентської молоді психологічного розвитку соціальної ініціативності

Для розвитку когнітивно-оціночного, мотиваційно-вольового та поведінково-комунікативного компонентів соціальної ініціативності здобувачів вищої освіти ефективним є застосування тренінгової програми. На думку, М. Форверга, В.П. Захарова, Н.Ю. Хрящева, К.Л. Мілютіної, І.М. Матійківа та В.В. Зеленіна розвиток особистості студентського віку повинен відбуватися через активізації всіх психологічних процесів особистості, а забезпечити це можливо через впровадження психологічного тренінгу. Тренінг спрямований на розвиток соціальної ініціативності розроблений на основі наукових досліджень даних вчених: концепція соціально-психологічного тренінгу, методичні засади тренінгової діяльності, методи тренінгової роботи, моделі тренінгу, тренінгова робота зі студентами, особистість тренера [9;10].

В тренінгу «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді» брало участь 60 здобувачів вищої освіти, які отримують вищу освіту в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського та Львівському національному університеті імені Івана Франка. Тренінгові заняття проводилось протягом двох місяців один раз на тиждень, підготовка мала системний, цілісний характер відповідно до змісту та мети тренінгу, спрямованого на розвиток психологічних якостей соціально ініціативності студентської молоді.

Таким чином, метою тренінгової програми «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді» є формування в студентської молоді знань про соціальну ініціативність, а також психологічний розвиток когнітивно-оціночного, мотиваційно-вольового та поведінково-комунікативного компонентів соціальної ініціативності в студентському віці. Окрім цього, програма розвитку має на меті підвищити компетентність студентської молоді у процесі комунікації через упровадження інтерактивних методів у традиційну систему навчання.

Для забезпечення комплексного та системного психологічного розвитку соціальної ініціативності студентів ЗВО тренінгова програма містить міні-лекції, групові дискусії, мозковий штурм, кейси, обговорення, перегляд роликів та фільмів, домашні завдання, метафоричні та ігрові вправи, рольові ігри, аутогенне тренування.

Тренінгова програма «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді» складається з 10 занять: «Знайомство з соціальною ініціативністю», «Уявлення про соціальну ініціативність молоді», «Позитивний досвід соціальної ініціативності молоді», «Думаю як соціально ініціативна особистість!» «Я соціально ініціативний!» (2 заняття), «Є ціль, буде - успіх!» (2 заняття), «Соціально-ініціативний лідер та комунікатор» та «Готовність до соціальної активності».

Загалом, тренінг спрямований на психологічний розвиток соціальної ініціативності в студентському віці включає в себе 4 етапи: настановчий, інформаційно-просвітницький, розвивальний та завершальний.

Настановчий етап тренінгової програми має на меті встановити довірливі відносини тренера з студентською молоддю, виявити очікувані результати та зняти емоційну напругу. Даний етап складається з вступного слово тренера, вправ, які спрямовані на зняття напруги та скутості в студентів шляхом релаксації, вправ, групові дискусії тощо. Зокрема, вправа «Знайомство», яка сприяє знайомству учасників, фіксації студентів на принцип «тут і тепер», зняттю емоційної напруги між учасниками тренінгу, а також активізації командної роботи під час тренінгового заняття. Вправа настановчого етапу «Солодкий криголам» активізує та інтегрує учасників тренінгу, а ще сприяє самопрезентації здобувачів вищої освіти. Під час даного етапу здійснюється групова дискусія «Для мене соціально ініціативна особистість - це...», яка забезпечує виявлення знань та уявлень студентів з приводу соціально ініціативної особистості та її властивостей. Підсумком настановчого етапу є встановлення довірливих відносин між студентами та тренером, та між членами групи, зняття емоційної напруги, бажання здобувачів вищої освіти розвинути власну соціальну ініціативність.

Наступний етап тренінгової програми - інформаційно-просвітницький. Даний етап спрямований на формування в студентів знань, уявлень та розуміння сутності терміну «соціальна ініціативність», її компонентів та вікових особливостей її розвитку. Важливо зазначити, що на даному етапі вагомого значення набуває розуміння здобувачів вищої освіти причин та результатів розвитку власної соціальної ініціативності. Інформаційно- просвітницький етап включає в себе міні-лекції, які забезпечують формування і закріплення теоретичних знань в приводу соціальної ініціативності в студентської молоді. Також, даний етап ґрунтується на групових дискусіях, які дають можливість краще сформувати уявлення студентів про соціальну ініціативність в їх віці. Для закріплення отриманих знань здобувачі вищої освіти беруть участь в мозковому штурмі, а для розвитку вміння вирішувати конкретні соціальні задачі використовується метод кейсів. Зокрема, групової дискусії «Соціально ініціативні знаменитості» спрямована на оволодіння студентами уявлень про соціальну ініціативність, а також розвиток бажання здобувачів вищої освіти стати соціально ініціативними. Для кращого засвоєння отриманих знань на інформаційно-просвітницькому етапі є вправи «Мій острів», «Малюнок», «Багаж» тощо. Підсумком даного етапу є розуміння, знання та бажання студентів розвивати власну соціальну ініціативність.

Основним та найбільшим етапом тренінгу є розвивальний етап, який включає в себе 3 блоки: розвиток когнітивно-оціночного компоненту соціальної ініціативності, розвиток мотиваційно-вольового компоненту та розвиток поведінково-комунікативного компонентів в здобувачів вищої освіти. На даному етапі учасники беруть участь в групових дискусіях, мозкових штурмах, виконують кейси, обговорюють, переглядають ролики та фільми. Також, виконують арт-терапевтичні, метафоричні та ігрові вправи, рольові ігри, аутогенне тренування тощо. Зокрема, когнітивно-оціночний блок тренінгової програми складається з вправ, які спрямовані на розвиток соціального мислення, соціальних установок, самоставлення, самостійності та відповідальності. Прикладами вправ даного блоку є вправа «Переваги», вправа «Програма готовності до соціальної ініціативності», вправа «Дерево соціальних проблем», вправа «Квітка», вправа «Я - переможець» тощо.

Мотиваційно-вольовий блок розвивального етапу направлений на розвиток цілепокладання, самоствердження, благополуччя та мотивації досягнення успіху. Даний блок включає в себе вправу «Театр», мозковий штурм «Моя ціль», вправу «Майбутнє», вправу «Будинок досягнення соціального благополуччя», вправу «Картина мого майбутнього» тощо.

Третій блок розвивального етапу - поведінково-комунікативний. Він складається з вправ, які забезпечують розвиток готовність здобувачів вищої освіти до соціальної активності, комунікативної поведінки та лідерства. Поведінково-комунікативний блок зсладається з вправи «Тріумф», міні-лекції «Комунікативна поведінка та лідерські якості як властивості соціальної ініціативності», вправи «Пазл», вправи «Лідерський пиріг», вправи «Соціальний проект» тощо.

Останнім етапом тренінгу «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді» є завершальний. На даному етапі відбувається узагальнення та підсумок тренінгу, а також зворотній зв'язок від учасників тренінгу. Тренінг закінчується завершальним словом тренера. Завершальний етап включає в себе вправу «Мої враження», «Соціальна ініціативна молодь» тощо.

Варто зазначити, що після кожного тренінгового заняття учасники отримують домашні завдання, які спрямовані на закріплення та перевірка отриманих знань, розвиток структурних компонентів соціальної ініціативності студентської молоді. Зокрема, прослідкувати за особистими діями під час соціальних ситуацій, створити маленький власний проект та розписати його мету, причини, опис, що потрібно для реалізації, намалювати портрет лідера: риси, імідж, зовнішній вигляд тощо.

Спостереження за учасниками тренінгу виявило збільшення їх активності, самостійності та відповідальності за власну поведінку на кінець тренінгової програми. Також простежувалося бажання здійснювати мрії та вміло їх планувати, направленість на важливість соціального благополуччя в їх житті тощо. Це свідчить про ефективність тренінгу «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді».

Після впровадження тренінгової програми спрямованої на психологічний розвиток соціальної ініціативності в студентському віці було виявлено значне підвищення показників даної якості (Рис. 3). Так, після участі в тренінговій програмі, в 35,35% здобувачів вищої освіти був виявлений високий рівень прояву соціальної ініціативності. Середній рівень прояву соціальної ініціативності був притаманний 48,03% досліджуваної молоді. А в 16,62% студентів низький рівень прояву цієї якості після впровадження тренінгової програми.

Рис. 3. Рівні психологічного розвитку соціальної ініціативності після тренінгової програми

Таким чином, після впровадження тренінгової програми «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді» показники високого рівня соціальної ініціативності зросли на 10,2%. Показники середнього рівня соціальної ініціативності збільшилися на 6,08%. А показники низького рівня соціальної ініціативності знизилися на 7,28%. Кількісні дані свідчать про ефективність тренінгової програми та її важливість для розвитку соціальної ініціативності в студентському віці.

Для виявлення динаміки розвитку соціальної ініціативності до та після участі студентів у тренінговій програмі був використаний ^критерій Вілкоксона. Зокрема, відбулися позитивні зрушення після впровадження тренінгової програми критеріїв соціальне мислення (1=6,301; р<0,05), самоставлення (1=3,091; р<0,05), благополуччя (1=4,655; р<0,05), самоствердження (1=5,401; р<0,05), лідерство (1=4,953; р<0,05), готовності до соціальної активності (1=5,303; р<0,05) тощо. Це дає можливість стверджувати про зростання показників критеріїв соціальної ініціативності після участі здобувачів вищої освіти в тренінгу «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді».

Висновки

Отже, для психологічного розвитку соціальної ініціативності студентської молоді доцільно використовувати такі психологічні техніки як: міні-лекції, групові дискусії, мозкові штурми, кейси, обговорення, перегляд роликів та фільмів, арт-терапевтичні, метафоричні та ігрові вправи, рольові ігри, аутогенне тренування. Ефективне та системне використання даних технік забезпечується тренінгом «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді» в комплексі з індивідуально-психологічним консультуванням. Аналіз результатів до та після проходження тренінгової програми здобувачами вищої освіти підтверджує важливість тренінгу «Розвиток психологічних особливостей соціальної ініціативності студентської молоді». Варто зазначити, що тренінгова програма позитивно впливає на всі критерії когнітивно-оціночного, мотиваційно-вольового та поведінково- комунікативного компонентів соціальної ініціативності в студентському віці. Також, впровадження даної тренінгової програми дає можливість розробки рекомендації для психологів, закладів вищої освіти та студентів щодо ефективного розвитку соціальної ініціативності в студентському віці.

Література: