Особистісна аномальність як корелят нейропсихологічних порушень саморегуляції у матерів дітей з вадами розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісна аномальність як корелят нейропсихологічних порушень саморегуляції у матерів дітей з вадами розвитку

Чаркіна Олена Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології, Криворізький державний педагогічний університет

Гукасян Кристина Олександрівна здобувач PhD зі спеціальності 053 Психологія, Криворізький державний педагогічний університет



Анотація

Метою публікації є розгляд нейропсихологічних аспектів саморегуляції довільної активності при аномаліях особистості у матерів, які виховують дітей з вадами розвитку.

Виховання проблемної дитини часто супроводжується впливом цілої низки слабко передбачуваних і тому мало контрольованих чинників, отже матері дітей з вадами розвитку постійно перебувають в осередку ситуації невизначеності. Зменшити вплив невизначеності можна засобами психічної саморегуляції, коли жінка сама досліджує актуальну ситуацію, програмує свою активність, контролює і коригує результати своєї поведінки та діяльності.

З метою перевірки теоретичної гіпотези дослідження про те, що усвідомлена саморегуляція довільної активності у жінок з особистісною аномальністю на тлі проблемного материнства значно відрізняється від такої у жінок, які виховують здорових дітей і не мають особистісних порушень, був організований і проведений експеримент, що відбувався у формі групового нейропсихологічного обстеження 115 жінок-матерів, розподілених на 2 групи: контрольну та експериментальну за критерієм (відповідно) відсутності (КГ) або наявності (ЕГ) особистісних порушень.

Під час процедури обстеження ми пропонували жінкам виконати 12 стандартних нейропсихологічних проб з подальшою кількісною та якісною обробкою не тільки результатів, але і допущених помилок. Аналіз емпіричних результатів проведеного дослідження дозволив нам підтвердити наявність статистично достовірних відмінностей за всіма порівнюваними діагностичними показниками.

Так, матері з ЕГ (з особистісною аномальністю) виконували завдання на достовірно нижчому рівні порівняно з матерями КГ (без особистісних порушень), а також робили більшу кількість помилок. Порівняльний аналіз помилок показав, що жінки ЕГ робили більше і динамічних, і регуляторних помилок порівняно з жінками з КГ, однак, при цьому вони все-таки частіше допускали регуляторні помилки, що свідчить про дефіцит саморегуляції при розладах особистості.

Цікавий факт: у досліджуваних з ЕГ частіше спостерігалося явище мікрографії, що опосередковано може свідчити про тривожні тенденції та незадоволеність своїм соціальним статусом. Імовірно, це пов'язано з умовами особливого материнства, оскільки більшість жінок саме цієї групи виховують дітей з вадами розвитку.

Ключові слова: особистісна аномальність, розлади особистості, особливе материнство, дитина з вадами розвитку, нейропсихологічні проби, порушення саморегуляції.



Charkina Olena Anatoliivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Practical Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University

Gukasyan Krystyna Oleksandrivna, PhD candidate in Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University

PERSONAL ANOMALITY AS A CORRELATE NEUROPSYCHOLOGICAL SELF-REGULATION DISORDERS IN MOTHERS OF CHILDREN WITH DEVELOPMENTAL DISABILITIES

The article deal with consideration the neuropsychological aspects of self-regulation of voluntary activity with personality abnormalities in mothers who will raise children with developmental disabilities.

Raising a problem child is often accompanied by the influence of a number of poorly predictable and therefore little controllable factors, so mothers of children with developmental disabilities are constantly in the center of a situation of uncertainty. The impact of uncertainty can be reduced by means of mental selfregulation, when a woman herself examines the current situation, programs her activity, monitors and adjusts the results of her behavior and activities.

In order to test the theoretical hypothesis of the study (that the perceived selfregulation of voluntary activity in women with personality abnormalities against the background of problematic motherhood is significantly different from that of women who raise healthy children and do not have personality disorders), an experiment was organized and conducted in the form of group neuropsychological examination of 115 mothers, divided into 2 groups: control and experimental according to the criterion of (respectively) absence (CG) or presence (EG) of personality disorders.

During the examination procedure, we offered the women to perform 12 standard neuropsychological tests followed by quantitative and qualitative processing of not only the results, but also the mistakes made. Analysis of the empirical results of the conducted study allowed us to confirm the presence of statistically significant differences in all compared diagnostic indicators.

Thus, mothers from EG (with personal anomality) performed tasks at a significantly lower level compared to CG-mothers (without personality disorders), and also made more errors. A comparative analysis of errors showed that EG- women made more both dynamic and regulatory errors compared to CG-women, however, they still made more regulatory errors, which indicates a deficit of self-regulation in personality disorders.

An interesting fact: the micrograph phenomenon was more often observed in subjects from EG, which may indirectly indicate anxious tendencies and dissatisfaction with one's social status. Presumably, this is related to the conditions of special motherhood, since most women of this group raise children with developmental disabilities.

Keywords: personality anomality, personality disorders, special motherhood, a child with developmental disabilities, neuropsychological tests, self-regulation disorders.



Постановка проблеми. Аномалії (розлади) особистості і сама аномальна (порушена, дисгармонійна) особистість у всіх аспектах її дисфункціональності все частіше стають об'єктами різноманітних психологічних, медичних, соціальних і педагогічних досліджень [2, 3, 4, 5, 10, 11, 13, 14].

Сучасні уявлення про психологічну структуру особистісних порушень матерів, які виховують дітей з вадами розвитку, не є однозначними, систематизованими і, відповідно, потребують подальшого розвитку.

Оскільки виховання дитини з особливими потребами є довготривалою, об'єктивно і суб'єктивно складною життєвою ситуацією, особистість матері поступово невротизується, а тривала невротизація, в свою чергу, є, одночасно, і наслідком попередніх негативних емоціогенних впливів, і предиктором подальших нейропсихологічних порушень саморегуляції поведінки та діяльності.

Актуальність дослідження окресленої теми визначається різнорідністю поглядів на специфіку особистісних розладів у жінок; труднощами виділення чітких критеріїв відмежування особистісної дисфункції від норми психічного реагування з урахуванням тільки клініко-психологічних даних, не беручи до уваги безлічі інших чинників: екзогенних (н-д, макро- і мікросоціальних) і ендогенних (н-д, конституційно-типологічних, стильових особливостей, домінуючих коупінгів); відсутністю чіткої класифікації розладів особистості як окремих нозологічних категорій.

Власне психологічні аспекти особистісних (психопатичних) порушень у жінок дотепер також залишаються маловивченими.

Розробка нових критеріїв діагностики та корекції аномальної (девіантної, конфліктної) поведінки, на нашу думку, стане можливою, коли, крім феноменологічного аспекту, будуть досліджені глибинні, внутрішньоособистісні детермінанти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Прикладні експериментально-психологічні дослідження осіб з особистісними розладами останніх років були спрямовані на вивчення дискретних явищ, н-д, особливостей афективних реакцій у підекспертних правопорушників на момент скоєння ними інкримінованих їм дій [6, 12, 18], визначення рівня домагань та особливостей самооцінки у аномальних осіб [7, 16], механізмів імовірнісного, антиципаційного прогнозування та мотивації, емоційної та рефлексивної регуляції мислення, особливостей самооцінки та самосвідомості [8, 9, 11, 13].

Метою статті є розгляд нейропсихологічних аспектів саморегуляції довільної активності при аномаліях особистості у матерів, які виховуть дітей з вадами розвитку.

Ми передбачаємо, що усвідомлена саморегуляція довільної активності у жінок з особистісною аномальністю на тлі проблемного материнства значно відрізняється від такої у жінок, які виховують здорових дітей і не мають особистісних порушень.

Виклад основного матеріалу. Саморегуляцію довільної активності людини розглядають як системно організований психічний процес з ініціації, побудови, підтримки та управління всіма видами і формами зовнішньої та внутрішньої активності, спрямованої на досягнення прийнятних для суб'єкта цілей (Конопкін О.А., 1980; Конопкін О.А., Моросова.І., Степанський В.І., 1990).

У низці досліджень було переконливо доведено, що успішність у різних видах діяльності забезпечується сформованістю цілісної системи саморегуляції, а будь-який структурно-функціональний дефект процесу регуляції (недостатня реалізація будь-якого функціонального компонента, нерозвиненість міжфункціональних зв'язків) суттєво обмежує ефективність людини у різних видах діяльності [7, 8, 9].

До регуляторно-особистісних властивостей відносять:

а) адекватність суб'єктивно прийнятої моделі умов умовам конкретної діяльності; програми, способів контролю, критеріїв успішності та інших блоків регуляції;

б) усвідомленість уявлень про умови та програму дій, про контрольовані параметри, критерії успішності відповідно до їхньої релевантності для досягнення мети та ін.;

в) гнучкість процесу регуляції, можливість внесення корективів у функціонування різних регуляторних блоків, коли цього вимагають умови діяльності);

г) надійність та стійкість функціонування регуляторних блоків та їхньої структури в умовах психічної напруженості.

Розлади (аномалії) особистості - патологічні стани, що характеризуються дисгармонійністю психічного складу, і є постійними, часто вродженими, властивостями людини, що зберігаються протягом усього життя. Ці стани охоплюють глибоко укорінені стійкі моделі поведінки, що проявляються ригідними реакціями у відповідь на широкий діапазон особистісних і соціально-стресових ситуацій [2, 4, 14].

Особистісні розлади суттєво відрізняються від інших змін особистості, обумовлених, н-д, порушенням психічних функцій. Це онтогенетичні стани (риси) особистості, що формуються у підлітковому віці під впливом соціальних умов розвитку та зберігаються в періоді дорослості. Як самостійна група психологічних порушень, аномалії особистості не викликані іншими психічними розладами або захворюваннями мозку, хоча можуть передувати їм або співіснувати з ними (явище коморбідності).

На думку більшості авторів [2, 4, 6, 7, 12, 13], хвороблива сутність розладів особистості визначається патологією афективно-вольової сфери і найбільш яскраво проявляється у скрутних, критичних життєвих ситуаціях, обумовлених переживанням фрустраційно-деприваційних станів, коли психіка потерпає від надмірного навантаження на процеси її саморегуляції, що виводить особистість за межі "вікна толерантності".

Саме такою - стресогенною і потенційно травматогенною - для жінки є ситуація народження і виховання дитини з вадами розвитку.

Порушення вольової регуляції діяльності (у вигляді імпульсивної, нестриманої, афективної поведінки) часто спостерігаються у психопатичних особистостей, які спонтанно реагують на стимул без урахування загального контексту ситуації та вірогідних наслідків своїх дій (Братусь Б.С., Зейгарник Б.В., 1980) [2].

Специфічною характеристикою аномальних особистостей є також недиференційованість їхніх реальних та ідеальних цілей, невміння об'єктивно оцінити виниклу ситуацію, побачити її не тільки в актуальному моменті, а й у розгорнутій часовій перспективі з метою визначення реальних досяжних цілей і конкретних завдань, успішне виконання яких наблизить у майбутньому до досягнення ідеальної мети.

Провідним механізмом порушень вольової діяльності при розладах особистості є "зсув мотиву на мету", під яким Б.С. Братусь розуміє перетворення "засобів у цілі" з набуттям ними самостійних мотивів [2].

Аномалії розвитку особистості зустрічаються, перш за все, в порушеннях спонукань до тієї або іншої діяльності. Ця теза виходить з положення про те, що діяльність має бути доцільною, цілеобумовленою та цілеспрямованою. У осіб з розладами особистості можуть порушуватися усі перелічені вище компоненти [4].

Особистісна аномальність обумовлює також пряме слідування індивіда випадково виниклій ситуації під безпосереднім впливом зовнішніх умов без урахування відповідного ймовірнісного прогнозу. Такі люди, зазвичай, спираються на дуже короткий ланцюг попередніх послідовностей. У нормі він становить 5-9 сигналів, у пацієнтів із особистісними розладами (психопатичних осіб) - 2-3 (Іванніков В.А., 1991) [8].

На думку Б.В. Зейгарник, розлади особистості є однією з найбільш дискусійних проблем клінічної психології, оскільки хворобливе (патологічне) особистісне функціонування здійснюється за тими ж закономірностями, що і здорове (нормальне), тільки у змінених умовах (н-д, ситуація виховання проблемної дитини) [2].

Серед найбільш значущих патопсихологічних розладів у аномальних особистостей можна виокремити: 1) порушення структури ієрархії мотивів; 2) формування патологічних потреб і мотивів; 3) формування аномальних характерологічних (патохарактерологічних) особливостей; 4) порушення усвідомленої саморегуляції та опосередкування [7].

У низці робіт також розкриваються специфічні для людей з особистісними розладами особливості структурно-ієрархічної організації смислової сфери у вигляді незрілості, недостатньої сформованості ієрархії, внутрішньої конфліктності та підвищеної лабільності смислових утворень (Кудрявцев І.А., Сафуанов Ф.С., Тхостов А.Ш., Савіна О.Ф., 1991; Музика О.Л., 2009) [11].

Таким чином, ядро патопсихологічної картини розладу особистості (психопатії, аномалії, дисгармонії) представлено порушеннями цілеутворення та цільової структури діяльності, що безпосередньо пов'язана з рівнем реалізації усвідомленої саморегуляції [4, 14].

Емпірична апробація теоретичних положень дослідження проводилася на базі Комунального закладу освіти "Криворізька спеціальна школа "Сузір'я" Дніпропетровської обласної ради" з вересня-жовтня 2021 р. (діагностичний етап) по січень-лютий 2022 р. (аналітичний етап).

Вибірку дослідження склали дві категорії жінок: матері дітей з вадами розвитку та матері, які виховують здорових дітей. Їхнє співвідношення у вибірці становить 43% (50 осіб) і 57% (65 осіб) відповідно.

Всі респондентки (загалом 115 осіб) були поділені на дві групи: жінки, які не мають встановленого клінічного діагнозу і ніколи не перебували на обліку у профільних фахівців: психіатра, нарколога, лікаря-психотерапевта, медичного психолога (84 особи, 73% загальної вибірки - контрольна група), і жінки, які мають, окрім інших супутніх діагнозів, діагностовані розлади особистості різного генезу (умовно F60 за МКХ-10, умовно 6D10, 6D11, QE50.7 та ін. за МКХ-11 [19] або А, В, С за DSM-4 та DSM-5 [17]), або були хоч раз госпіталізовані у будь-яке відділення "Комунального закладу "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" та отримували спеціалізоване лікування у профільного фахівця (31 особа, 27% загальної вибірки - експериментальна група).

Вік респонденток контрольної групи варіював у діапазоні від 19 до 36 років, середній вік - 27,5 років. Вік респонденток експериментальної групи варіював від 18 до 38 років, середній вік - 26 років.

Рівень освіти - від середньої спеціальної до вищої професійної як у тій, так і у іншій групі.

Відбір досліджуваних експериментальної групи здійснювався на підставі вивчення клінічної історії хвороби та виставленого клінічного діагнозу.

Загальновідомо, що експеримент є найбільш ефективним методом для виявлення причинно-наслідкових зв'зків між емпіричними показниками.

У даному дослідженні експериментальною складовою стало проведення нейропсихологічних проб. Ми чітко дотримувалися усіх правил проведення групового нейропсихологічного обстеження: респонденток збирали малими групами (до 15 осіб); у приміщеннях було забезпечено достатнє освітлення, шумо- і звукоізоляцію, дослідження проводилося в один і той же час (з 16.00 до 18.00, оскільки працюючим жінкам легше відпроситися з роботи у другій половині дня, а також тому, що на цей час доби припадає один з піків розумової працездатності), приблизно в однаковому (середньо-комфортному) температурному режимі, стимульні матеріали надавалися в електронній формі та у вигляді друкованих карток, інструкції були чіткими і доступними [1, 15, 16].

Нейропсихологічні субтести було підібрано з урахуванням двох основних, але якісно різних функцій саморегуляції: контролюючої (завдання на співставлення з еталоном) та конструктивної (завдання без жорсткої інструкції) [9].

Таким чином, було сформовано 2 блоки нейропсихологічних проб.

I блок. Дослідження контролюючої функції саморегуляції.

1. Розв'язання простих арифметичних завдань (РПАЗ) в одну або кілька дій (досліджуваним по одній даються картки з написаними на них завданнями):

а) У Олі було 4 яблука, у Каті - 3 яблука; скільки яблук було в обох дівчаток?

б) Маша мала 4 яблука, а Соня - на 2 яблука більше. Скільки яблук було в обох?

2. Кубики для конструювання (методика Коса - КК): методика запозичена з тесту Д. Векслера для дослідження інтелекту у дорослих. Оцінювання проводилося так само, як і в оригінальній методиці.

3. Змальовування 3-х об'ємних геометричних фігур (ЗМОФ): куба, піраміди, усіченої піраміди.

4. Довільне запам'ятовування оповідання (ДЗО). Жінки отримували таку інструкцію: "Я зараз прочитаю Вам коротке оповідання, а Ви, будь ласка, уважно його прослухайте і спробуйте якнайточніше переказати (у нашому випадку - записати". Потім досліджувані зачитували (повторювали) пред'явлений текст. При неповному переказі експериментор або асистент ставлять навідні запитання, але, враховуючи груповий формат проведення дослідження, ми просто кількісно оцінювали якість (повноту) відтворення тексту.

5. Співвіднесення фраз з прислів'ями та приказками (СФП). Досліджуваним пропонували низку відомих прислів'їв і приказок, що супроводжувалися кількома фразами: деякі з них містили подібні слова, але мали інший сенс, а інші вірно транслювали сенс прислів'я, але іншими словами. Досліджуваним слід було вибрати ту фразу, сенс якої збігається зі змістом прислів'я.

6. Реакція вибору (РВ). Респонденткам пропонували у відповідь на один сигнал (один стукіт) піднімати праву руку, а на інший (два стуки) - ліву. Спочатку ми пред'являли сигнали у довільному порядку, а потім обидва сигнали в ритмічному чергуванні для вироблення відповідного стереотипу рухів. На останньому етапі стереотип зненацька "ламався", і один із сигналів пред'являвся спонтанно [1, 15, 16].

ІІ. Дослідження конструктивної функції саморегуляції.

1. Розв'язання складних арифметичних завдань (РСАЗ) з:

а) помилковим враженням, що умова сформульована не повністю (необхідне додаткове формулювання проміжних запитань): "Сину 5 років, через 15 років батько буде втричі старший за сина. Скільки років батькові зараз?"

Б) конфліктні завдання (формулювання умови може провокувати неправильне рішення): "Довжина олівця 15 см, тінь від олівця довша за нього на 45 см. У скільки разів тінь довша за олівець?"

2. Складання фігур (СклФ): методика запозичена з тесту Д. Векслера на дослідження інтелекту в дорослих. Оцінювання проводилося так само, як і в оригінальній методиці.

3. Самостійне малювання об'ємних об'єктів (СМОО): ромашка, куб, будинок.

4. Складання плану до оповідання (СПО). Після прочитання оповідання досліджуваним жінкам пропонували скласти до нього розгорнутий план. Склавши план, жінки переходили до переказу за планом (у нашому випадку - письмового відтворення текту), а експериментатор та асистент відстежували їхню здатність дотримуватись виділеної смислової схеми тексту.

5. Самостійна інтерпретація прислів'їв та приказок (СІП).

Список прислів'їв:

У "Тихіше їдеш, далі будеш";

У "Яблуко від яблуні недалеко падає";

С "Немає диму без вогню".

6. Конфліктна реакція вибору (КРВ). Жінкам пропонували інструкцію, згідно з якою "у відповідь на піднятий кулак слід піднімати великий палець, а у відповідь на піднятий великий палець - піднімати кулак". Так ми провокували (забезпечували) конфліктність між умовним подразником та його безпосереднім впливом. Спочатку сигнали подавали у довільному порядку, а потім обидва сигнали надходили у ритмічному чергуванні для вироблення відповідного стереотипу рухів. На останньому етапі стереотип зненацька "ламався", і один із сигналів надавався спонтанно [1, 15, 16].

Для запису результатів виконання нейропсихологічних проб та реєстрації основних помилок було розроблено бланк нейропсихологічного обстеження, який містив назву проби, графу для виставлення оціночних балів, варіанти реакцій на коригувальну дію, а також варіанти помилок.

Усі можливі помилки було поділено на 2 основні групи: динамічні (н-д, спонтанність, труднощі включення, уповільнене виконання завдання) та регуляторні (н-д, інактивність, вирішення методом проб та помилок, імпульсивні мовленнєві реакції на труднощі та невдачі) [16].

Оцінювання проводилося наступним чином: усі проби, крім кубиків Коса та складання фігур, оцінювалися за традиційною 3-бальною системою (0 - немає помилок, 1 - легкі помилки з самостійною корекцією, 2 - помірно виражені труднощі у виконанні завдання, вторинна корекція, 3 - грубі помилки, неможливість виконання). Дві проби оцінювалися відповідно до оцінок за тестом Д. Векслера для дорослих.

Отже, нейропсихологічні проби були використані нами для виявлення відмінностей у рівні розвитку контролюючої і конструктивної функцій саморегуляції, а також для проведення якісного аналізу допущених респондентками помилок. Крім балів, набраних жінками під час виконання 12-ти основних нейропсихологічних проб, ми враховували також середні значення динамічних і регуляторних помилок з обох функцій саморегуляції. Порівняльний міжгруповий аналіз проводився за допомогою t-критерію Стьюдента.

Узагальнені результати подано у таблицях 1 і 2.



Таблиця 1

Результати нейропсихологічного обстеження двох груп матерів: контрольної (норма) та експериментальної (особистісна аномальність), в балах

Тип (назва) нейропсихол. проби	Контрольна група (n=84)	Експеримент. група (n=31)	Значення t-критерию Стьюдента
1. РПАЗ	0,17±0,07	1±0,22	479***
2. РСАЗ	1,27±0,12	2,33±0,27	424***
3. ДЗО	0,78±0,1	1,27±0,18	2,53*
4. СПО	1±0,09	2,07±0,15	597***
5. КК (стени)	13,68±0,4	10,53±0,79	-3,89***
6. СМОО	1±0,06	1,53±0,13	4,16***
7. СклФ (стени)	12,44±0,44	8,13±0,65	-5,18***
8. ЗмОФ	0,78±0,1	1,33±0,13	2,98**
9. СФП	0,37±0,08	0,8±0,14	2,83**
10. СІП	1,07±0,04	2,2±0,2	8,21***
11. РВ	0,54±0,09	1,07±0,18	2,95***
12. КРВ	0,61±0,09	1,4±0,19	4,16***

Співвідношення помилок контролюючої та конструктивної функцій у групах матерів

Тип помилки	Контрольна група (n=84)	Експеримент. група (n=31)	Значення t-критерию Стьюдента
Динамічні помилки контролюючої f	0,46±0,04	0,9±0,07	5,96***
Регуляторні помилки контролюючої f	0,62±0,05	1,08±0,15	3,83***
Динамічні помилки конструктивної f	0,63±0,04	0,9±0,08	3,58***
Регуляторні помилки конструктивної f	0,84±0,04	1,36±0,11	5,48***

*при р<0,1

**при р<0,01

***при р<0,001



Аналіз даних таблиць 1 і 2 показав, що достовірні відмінності виявлені за всіма порівнюваними діагностичними показниками. Матері з експериментальної групи (з особистісною аномальністю) виконували завдання на достовірно нижчому рівні порівняно з матерями контрольної групи (без особистісних порушень), а також робили більшу кількість помилок. Найскладнішими для жінок експериментальної групи виявилися проби на розв'язання складних арифметичних завдань (РСАЗ), самостійну інтерпретацію прислів'їв (СІП) і, навіть, складання плану оповідання (СПО).

Порівняльний аналіз помилок показав, що жінки експериментальної групи робили більше і динамічних, і регуляторних помилок порівняно з жінками з контрольної групи. При цьому вони все-таки частіше допускали регуляторні помилки, що свідчить про дефіцит саморегуляції при розладах особистості.

Також нами було проведено якісний аналіз допущених помилок. Обчислювалося відсоткове співвідношення кожної можливої помилки для двох груп порівняння. Усі наступні розрахункові операції проводилися з отриманими відсотковими показниками. Дані, подані у вигляді відсотків, оброблялися за допомогою непараметричного критерію /² з поправкою Йєтса.

Узагальнені результати подано у таблиці 3.

Якісний аналіз помилок досліджуваних, у %

	Помилка	% помилок у матерів експеримент. групи (особистісна аномальність)	% помилок у матерів контрольної групи (норма)	Значення критерію X2	Рівень значущості
ДИНАМІЧНІ ПОМИЛКИ	Спонтанність	47	32	4,73	р<0,1
	Аспонтанність	0	0	відмінностей немає	-
	Труднощі включення в роботу	20	7	6,17	р<0,1
	Уповільнене виконання	27	15	3,65	р<0,1
	Флуктуації	27	7	12,79	р<0,001
	Інертність (персеверації)	0	0	відмінностей немає	-
	Підвищене переключення	7	5	відмінностей немає	-
	Мікрографія	33	15	7,92	р<0,01
	Макрографія	0	5	3,28	р<0,1
РЕГУЛЯТОРНІ ПОМИЛКИ	Інактивність	40	2	41,26	р<0,001
	Фіксація на другорядних деталях	20	12	відмінностей немає	-
	Вирішення методом проб і помилок	13	2	7,21	р<0,01
	Фрагментарна стратегія малювання	40	17	11,88	р<0,001
	Контамінації	0	0	відмінностей немає	-
	Семантичні заміни	67	46	8,14	р<0,01
	Побічні асоціації	20	0	20,06	р<0,001
	Зниження критики	20	7	6,17	р<0,1
	Імпульсивні реакції	40	17	11,88	р<0,001
	Помилки складання програми розв'язання	27	2	23,23	р<0,001
	Спрощення умов задання	67	32	23,12	р<0,001
	Нестійкість програми	53	5	53,64	р<0,001
	Дезавтоматизація	7	0	5,33	р<0,1
	Дискоординація	0	0	відмінностей немає	-

Аналіз даних таблиці 3 підтвердив існування значних відмінності між вибірками з більшості параметрів.

Обстежені жінки експериментальної групи достовірно частіше виконували завдання нестабільно, тобто поряд із правильними вони давали й імпульсивні відповіді. Також вони більш спонтанні, імпульсивні, повільні. У завданнях на зображення у них частіше спостерігалося явище мікрографії, що опосередковано свідчить про тривожні тенденції та незадоволеність своїм соціальним статусом. Ймовірно, це пов'язано з умовами особливого материнства, оскільки більшість жінок цієї (експериментальної) групи (19 осіб з 31, що становить 61%) виховують дітей з вадами розвитку.

Регуляторних помилок респондентки експериментальної групи також робили більше, за винятком імпульсивних мовленнєвих та афективних реакцій, які частіше зустрічалися у контрольній групі. Напевно, безпосередність емоційного реагування свідчить про більшу відкритість матерів групи норми у спілкуванні з дітьми та взаємодії з близьким оточенням.

Досліджувані з особистісними розладами достовірно частіше не виявляли орієнтувальної активності в осмисленні завдання, використовували фрагментарну (поетапну) або хаотичну стратегію малювання, у них частіше зустрічалося безконтрольне продукування побічних асоціацій, помилки складання програми розв'язання завдань, спрощення умов завдання, нестійкість заданої програми, стереотипізація дій.

Таких помилок, як аспонтанність, інертність, контамінації та дискоординація не зробили досліджувані ні однієї, ні іншої групи, напевно, це зумовлено тим, що подібні помилки, як правило, свідчать про порушення більш глибокого рівня: патобіологічного або нейрофізіологічного.



Висновки

При взаємодії зі світом людина постійно стикається з ситуацією вибору різних способів реалізації своєї активності в залежності від поставлених цілей, індивідуальних рис та умов навколишньої дійсності, тобто особливостей природного середовища і соціального оточення.

Будь-яка ситуація вибору пов'язана з апріорною імовірністю і провокує зростання невизначеності. Виховання проблемної дитини часто супроводжується впливом цілої низки слабко передбачуваних і тому мало контрольованих чинників, отже матері дітей з вадами розвитку постійно перебувають в осередку ситуації невизначеності.

Зменшити вплив невизначеності можна засобами психічної саморегуляції, коли жінка сама досліджує актуальну ситуацію, програмує свою активність, контролює і коригує результати своєї поведінки та діяльності.

З метою перевірки теоретичної гіпотези дослідження про те, що усвідомлена саморегуляція довільної активності у жінок з особистісною аномальністю на тлі проблемного материнства значно відрізняється від такої у жінок, які виховують здорових дітей і не мають особистісних порушень, був організований і проведений експеримент.

Експеримент відбувався у формі групового нейропсихологічного обстеження 115 жінок-матерів, розподілених на 2 групи: контрольну та експериментальну за критерієм (відповідно) відсутності (КГ) або наявності (ЕГ) особистісних порушень.

Під час процедури обстеження ми пропонували жінкам виконати 12 стандартних нейропсихологічних проб з подальшою кількісною та якісною обробкою не тільки результатів, але і допущених помилок.

Аналіз емпіричних результатів проведеного дослідження дозволив нам підтвердити наявність статистично достовірних відмінностей за всіма порівнюваними діагностичними показниками.

Так, матері з ЕГ (з особистісною аномальністю) виконували завдання на достовірно нижчому рівні порівняно з матерями КГ (без особистісних порушень), а також робили більшу кількість помилок. Порівняльний аналіз помилок показав, що жінки ЕГ робили більше і динамічних, і регуляторних помилок порівняно з жінками з КГ, однак, при цьому вони все-таки частіше допускали регуляторні помилки, що свідчить про дефіцит саморегуляції при розладах особистості.

Цікавий факт: у досліджуваних з ЕГ частіше спостерігалося явище мікрографії, що опосередковано може свідчити про тривожні тенденції та незадоволеність своїм соціальним статусом. Імовірно, це пов'язано з умовами особливого материнства, оскільки більшість жінок саме цієї групи виховують дітей з вадами розвитку.

Перспективи дослідження ми вбачаємо у проведені поглибленої диференційної діагностики з метою багатовимірного аналізу взаємозв'язків між нейропсихологічними порушеннями саморегуляції у жінок, ситуацією особливого материнства та особистісною аномальністю, під якою ми розуміємо конституційно-типологічну особистісну мінливість, що виникає під впливом соціально-стресових, інформаційних, епідеміологічних та ін. негативних чинників або їх комплексів, і провокує негативний особистісний дрейф вздовж вектору "норма-патологія", ускладнючи соціальну адаптацію й обмежуючи можливості усвідомленого вибору варіантів вирішення життєвих проблем. нейропсихологічний аномалія саморегуляція

Отже, проведене дослідження порушує актуальну для психологічної практики сьогодення проблему - розробки принципів, засад, моделей і технологій клініко-психологічного супроводу особливого материнства - і частково вирішує завдання з визначення корелятів та детермінант особистісних і нейропсихологічних порушень, що виникають у матерів дітей з вадами розвитку під впливом довготривалої складної життєвої ситуації - виховання проблемної дитини.



Література

1. Блейхер В.М. Клиническая нейропсихология. Ташкент: Медицина, 2013. 328 с.

2. Братусь Б.С., Зейгарник Б.В. Очерки по психологии аномального развития личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 169 c.

3. Вишневський Омелян. Сучасне українське виховання: педагогічні нариси. Львів: Львівський обл. наук.-метод. ін-т освіти: Львівське обл. пед. т-во ім. Г. Ващенка, 1996. 238 с.

4. Гиндикин В.Я., Гурьева В.А. Личностная патология. М.:Триада-Х, 1999. 268 с.

5. Гурлєва Т.С. Від гармонії смислів - до гармонійної особистості: допомога психолога. Сенс дитинства у контексті герменевтики і наративу: практико зорієнтований посібник / за ред. Д.І. Петренко, Н.В. Чепелєвої, Р.А. Рудковської, І.Г. Ермакова. К.: Приватна виробничо-комерційна фірма "Видавництво "Макден", 2018. С. 66-78.

6. Зайцев О.В. Щодо схильності осіб, які мають психічні розлади, що не виключають осудності, до вчинення злочинів. Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. Вип. 18. С. 295-299.

7. Зейгарник Б.В., Холмогорова А.Б., Мазур Е.С. Саморегуляция поведения в норме и патологии. Психологический журнал. 1989. Т.10, №2. С. 122-132.

8. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М.: МГУ, 1991. 140 с.

9. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (структурно-функциональный аспект). Вопросы психологии. 1995. №1. С. 5-12.

10. Максименко С.Д. Особистість починається з любові. Загальна психологія: хрестоматія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / упоряд.: О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. К.: Каравела, 2007. С. 428-444.

11. Музика О.Л. Ціннісна підтримка особистісного розвитку як теоретична та прикладна проблема. Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України "Актуальні проблеми психології" у 12 томах / За ред. В.О. Моляко. Т. 12. Вип. 8. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. С.177-188.

12. Несен О.О. Психические изменения и расстройства у молодых женщин, находящихся в пенитенциарных условиях. Український вісник психоневрології. Том 9, вип. 2 (27). Харків, 2001. С. 33-35.

13. Папуча М.В. Проблеми психології особистісного розвитку. Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2008. 384 с.

14. Савенкова І.І. Клінічна психологія. Одеса: Астропринт, 2013. 264 с.

15. Тонконогий И., Пуанте А. Клиническая нейропсихология. СПб.: Питер, 2007. 528 с.

16. Хомская Е.Д. Нейропсихология: Учебник. 4-е изд. СПб.: Питер, 2006. 496 с.

17. DSM-IV and DSM-V Criteria for the Personality Disorders http://www.psi.uba.ar/academica/carrerasdegrado/psicologia/sitios_catedras/practicas_profesionale s/820_clinica_tr_personalidad_psicosis/material/dsm.pdf

18. Holly Bannish . The Antisocial Police Personality: A View from the Inside. International Journal of Public Administration, Volume 26, Issue 7 (2003). Рр. 831-881. https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1081/PAD-120019322?scroll=top&needAccess=true

19. International Classification of Diseases 11th Revision https://icd.who.int/en

20. References:

21. Blejher, V.M. (2013). Klinicheskaja nejropsihologija [Clinical neuropsychology]. Tashkent: Medicina [in Russian].

22. Bratus', B.S., Zejgarnik, B.V. (1980). Ocherki po psihologii anomal'nogo razvitija lichnosti [Essays on the psychology of abnormal personality development]. M.: Izd-vo Mosk. un-ta [in Russian].

23. Vishnevs'kij, Omeljan. (1996). Suchasne ukrams'ke vihovannja: pedagogichni narisi [Modern Ukrainian education: pedagogical essays]. Ь'уіу: I .'vivs'kij obl. nauk.-metod. іп-t osvlti: L'vws'ke obl. ped. t-vo іт. G. Vashhenka [in Ukrainian].

24. Gindikin, V. Ja., Gur'eva, V.A. (1999). Lichnostnajapatologija [Personality pathology]. M.:Triada-H [in Russian].

25. Gurleva, T.S. (2018). Vid garmonii smisliv - do garmonijnoi osobistosti: dopomoga psihologa. Sens ditinstva u konteksti germenevtiki i narativu [From the harmony of meanings to a harmonious personality]. K.: Privatna virobnicho-komercijna firma "Vidavnictvo "Makden" [in Ukrainian].

26. Zajcev, O.V. (2002). Shhodo shil'nosti osib, ja^ majut' psihichni rozladi, shho ne vikljuchajut' osudnosti, do vchinennja zlochiniv [Regarding the propensity of persons who have mental disorders, which do not exclude sanity, to commit crimes]. Derzhava i pravo - State and law, 18, 295-299 [in Ukrainian].

27. Zejgarnik, B.V., Holmogorova, A.B., Mazur, E.S. (1989). Samoreguljacija povedenija v norme i patologii [Self-regulation of behavior in normal and pathological conditions]. Psihologicheskij zhurnal - Psychological journal, 10, 2, 122-132 [in Russian].

28. Ivannikov, V.A. (1991). Psihologicheskie mehanizmy volevoj reguljacii [Psychological mechanisms of volitional regulation]. M.: MGU [in Russian].

29. Konopkin, O. A. (1995). Psihicheskaja samoreguljacija proizvol'noj aktivnosti cheloveka (strukturno-funkcional'nyj aspekt) [Psychic self-regulation of arbitrary human activity (structural- functional aspect)]. Voprosypsihologii - Questions of psychology, 1, 5-12 [in Russian].

30. Maksimenko, S. D. (2007). Osobistist' pochinaet'sja z ljubovi. Zagal'na psihologija [Personality begins with love. General psychology]. K.: Karavela [in Ukrainian].

31. Muzika, O.L. (2009). Cinnisna pidtrimka osobistisnogo rozvitku jak teoretichna ta prikladna problema [Valuable support of personal development as a theoretical and applied problem]. Zbirnik naukovih prac' institutu psihologii im. G.S. Kostjuka APN Ukraini "Aktual'ni problemi psihologii" - Collection of scientific works of the Institute of Psychology named after G.S. Kostyuk of the APNof Ukraine "Actual problems of psychology", 12, 8, 177-188 [in Ukrainian].

32. Nesen, O.O. (2001). Psihicheskie izmenenija i rasstrojstva u molodyh zhenshhin, nahodjashhihsja v penitenciarnyh uslovijah [Mental changes and disorders in young women in penitentiary conditions]. Ukra'ins'kij visnik psihonevrologii - Ukrainian Herald of Psychoneurology, 9, 2 (27), 33-35 [in Ukrainian].

33. Papucha, M.V. (2008). Problemi psihologii osobistisnogo rozvitku [Problems of the psychology of personal development]. Nizhin: PP Lisenko M.M. [in Ukrainian].

34. Savenkova, І.І. (2013). Klinichnapsihologija [Clinicalpsychology]. Odesa: Astroprint, 2013 [in Ukrainian].

35. Tonkonogij I., Puante, A. (2007). Klinicheskaja nejropsihologija [Clinical neuropsychology]. SPb.: Piter [in Russian].

36. Homskaja, E.D. (2006). Nejropsihologija[Neuropsychology]. vol. 1-4. SPb.: Piter [in Russian].

37. DSM-IV and DSM-V Criteria for the Personality Disorders http://www.psi.uba.ar/ academica/carrerasdegrado/psicologia/sitios_catedras/practicas_profesionales/820_clinica_tr_perso nalidad_psicosis/material/dsm.pdf [in English].

38. Holly Bannish . The Antisocial Police Personality: A View from the Inside. International Journal of Public Administration, Volume 26, Issue 7 (2003). Рр. 831-881. https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1081/PAD-120019322?scroll=top&needAccess=true [in English].

39. International Classification of Diseases 11th Revision https://icd.who.int/en [in English].

Размещено на Allbest.ru

...