Медіарелігійність як чинник конструктивного самозбереження особистості

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Коструба Н.С., к. психол. н., доцент

Анотація

У статті здійснено емпіричний аналіз можливостей медіарелігійності як чинника самозбереження особистості. Медіарелігійність особистості розглядається як сучасна форма релігійності особистості, що реалізується з використанням сучасних інформаційних технологій. Самозбереження особистості розглядається як комплексне явище, однією із складових якого є здатність до подолання труднощів та копінг-стратегії для досягнення почуття безпеки.

Реалізовано експериметальне дослідження із залученням 685 учасників середній вік 22,7 років з 16 областей України шляхом онлайн-опитування. Використано методики психологічної діагностики копінг-механізмів (E. Heim) та методику дослідження медіарелігійності особистості (Н. Коструби). Отримані результати опрацьовані з використанням описової статистики, кореляційного аналізу Пірсона, регресійного аналізу та коефіцієнта Крускала-Уоллеса для виявлення відмінностей. Для медіарелігійних особистостей притаманні форми поведінки, спрямовані на аналіз труднощів і можливих шляхів їх подолання, вони орієнтуються на підвищення самооцінки та самоконтролю, прагнуть усвідомити цінність себе як особистості та частіше обирають адаптивні когнітивні стратегії подолання складних життєвих обставин. Активне обурення і протест щодо труднощів і впевненість у можливості знайти вихід із будь-якої ситуації як адаптивна емоційна копінг-стратегія більшою мірою притаманна особистостям із низьким рівнем медіарелігійності.

Медіарелігійні особистості, які орієнтовані на задоволення власних духовних потреб, схильні використовувати адаптивні поведінкові копінг-стратегії, що проявляються у таких діях як співпраця з досвідченими людьми, пошук та надання підтримки в найближчому оточенні для подолання складних життєвих умов. Здійснений регресійний та порівняльний аналіз дав можливість виявити, що особистості із високим рівнем медіарелігійності схильні обирати адаптивні когнітивні та неадаптивні емоційні стратегії подолання. Ці дані можуть служити поштовхом для подальшого вивчення можливостей медіарелігійності як чинника самозбереження особистості.

Ключові слова: медіарелігійність, релігійність, особистісний ресурс, самозбереження, копінг-стратегії.

Annotation

Mediareligiousness as a factor of constructive personality self-preservation

The article deals with the empirical analysis of the mediareligiousness possibilities as a factor of individual selfpreservation. Media religiosity is considered as a form of personal religiosity that is implemented using modern information technologies. Personality self-preservation is considered as a complex phenomenon, one of the components of which is the ability to overcome difficulties and coping strategies to achieve a sense of security

An experimental study was carried out involving 685 participants from 16 regions of Ukraine through an online survey. We used the methods of psychological diagnosis of coping mechanisms (E. Heim) and Questionnaire for Media Religious Individual (Kostruba's QMRI). The obtained results were processed using descriptive statistics, Pearson's correlation analysis, regression analysis and the Kruskal-Wallace coefficient to identify differences. Media-religious personalities used to analyze difficulties and possible ways to overcome problems, they focus on increasing self-esteem and self-control, seek to realize the value of themselves as individuals and more often choose adaptive cognitive strategies to overcome difficult life circumstances.

Active indignation and protest about difficulties and confidence in the ability to find a way out of any situation as an adaptive emotional coping strategy are more characteristic of individuals with a low level of media religiosity. Media-religious individuals tend to use adaptive behavioral coping strategies, manifested in such actions as cooperation with experienced people, seeking and providing support in the immediate environment to overcome difficult life conditions. The regression and comparative analysis made it possible to reveal that individuals with a high level of media religiosity tend to choose adaptive cognitive and maladaptive emotional coping strategies.

These data can serve as a basis for further study of the possibilities of media religiosity as a factor of individual self-preservation.

Key words: media religiousness, religiosity, personal resource, self-preservation, coping strategies.

Вступ

Вчені мають суперечливі погляди щодо можливостей релігійності як духовної опори у важкі часи. Деякі дослідники стверджують, що релігійність є захисним фактором, який допомагає людині подолати складні життєві обставини та сприяє психологічному благополуччю [8]. Дослідники С.М. Modell і S.L.R. Kardia стверджують, що релігійна участь сприяє зміцненню здоров'я. Таким чином, автори вважають, що релігія служить джерелом надії, яка дуже потрібна в емоційному та життєвому сенсі під час кризи, а також надає практичні послуги, які сприяють здоров'ю та благополуччю [10].

Часто звернення до релігійних роздумів чи практик є способом упоратися з важкими життєвими обставинами, тобто релігійність виступає копінг-стратегією особистості [2; 12]. Німецькі вчені на основі теорії контролю тривалості життя розрізняють так званий первинний і вторинний контроль [6] і поєднують його з моделлю асиміляційного та акомодативного подолання [5]. Первинний контроль полягає в тому, щоб намагатися змінити світ таким чином, щоб він відповідав очікуванням. Вторинний контроль полягає в зміні своїх очікувань щодо світу. Вторинний контроль допомагає прийняти реальність такою, яка вона є, що особливо важливо в ситуаціях зіткнення з важкими переживаннями, на які людина не має великого впливу [11]. Ми розглядаємо медіарелігійність як основу вторинного контролю саморегуляції особистості [4].

Медіарелігійність - це сучасна форма релігійності особистості, породжена трансформацією сучасного світу і збільшенням ролі телебачення, інтернету, соціальних мереж тощо. Така релігійність особистості має мережеві принципи комунікації, розмиває кордони між сакральним, ритуальним і секулярним, світським. Медіарелігійність не прив'язує до певної території чи храму, та дає можливість брати участь у службах із будь якої точки світу. Отже, медіарелігійність є закономірним проявом процесу переходу релігії в інформаційне суспільство; це, що реалізується у медіасередовищі шляхом включення у масові релігійні комунікації [4].

Результати наших попередніх досліджень досвіду переживання війни демонструють тенденцію до використання особистостями з високим рівнем медіарелігійності маркерів більш позитивного змістовного наповнення. Вони рідше акцентують увагу на злості, больових відчуттях, меншою мірою зосереджені на минулому та менше думають про смерть, більшою мірою звертаються до релігійного подолання (молитва, віра тощо). Вважаємо такі результати підґрунтям для часткового підтвердження гіпотези про те, що медіарелігійність може виступати особистісним ресурсом самозбереження в умовах війни [9].

Отож, мета дослідження - на емпіричному рівні перевірити припущення про те, що високі показники медіарелігійності особистості пов'язані із вибором адаптивних та конструктивних копінг-стратегій в кризових ситуаціях.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для реалізації мети дослідження ми використали методики психологічної діагностики копінг-механізмів (E. Heim) [3; 7] та дослідження медіарелігійності особистості (Коструба Н.С.) [4]. Вибірку дослідження склало 685 осіб (181 чоловічої та 504 жіночої статі), середній вік 22,7 років з 16 областей України. Опитування проводилось через додаток Google forms у березні 2020 році під час другої хвилі жорстких соціальних обмежень у зв'язку із пандемією Covid-19.

Результати розподілу досліджуваних за особливостями вибору стратегій подолання зображено на рисунку 1.

Рис. 1. Розподіл опитаних за особливостями використання копінг-стратегій, %

інформаційний релігійність самозбереження особистість

При виборі когнітивних копінг-механізмів опитані найчастіше (47,4%) обирають неадаптивні способи подолання, серед яких покора, ігнорування або розгубленість. Більшість респондентів схильна використовувати пасивні форми поведінки, які відмовляються вирішувати труднощі, оскільки не вірять у свої сили й інтелектуальні здібності, через що часто навмисне недооцінюють власні неприємності. Відносно адаптивні когнітивні стратегії подолання обирають 31,2% респондентів, серед яких релігійність та надання особливого сенсу подіям. Адаптивні когнітивні копінг-стратегії використовують 21,3% досліджуваних: зберігають самовладання, аналізують проблему та визначають свої цінності для подальшого вибору рішення.

Адаптивні емоційні копінг-стратегії використовують 57,2% опитаних: вони протестують або намагаються позитивно оцінити ситуацію. Лише 7,4% респондентів у своєму житті послуговуються відносно адаптивними емоційними способами подолання, серед яких пасивна кооперація та емоційна розрядка. Неадаптивні емоційні копінг-стратегії притаманні для 35,3%, які передбачають придушення емоцій, покірність, самозвинувачення та агресивність.

Відносно адаптивні поведінкові копінг-стратегії притаманні для 46,6% опитаних, а саме відволікання, компенсація та конструктивна активність. Для 25,5% досліджуваних характерні неадаптивні стратегії подолання (активне уникнення чи відступ). Альтруїзм, співпраця та звернення як адаптивні поведінкові копінг-стратегії притаманні для 27,9% респондентів.

Наступним етапом аналізу даних була реалізація кореляції Пірсона для виявлення значущих взаємозв'язків медіарелігійності та адаптивності копінг-стратегій (табл. 1).

Таблиця 1