Шкільна дезадаптація молодших школярів як психолого-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шкільна дезадаптація молодших школярів як психолого-педагогічна проблема

Мельничук С.Л., кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

У статті проаналізовано різні підходи науковців щодо дефініції поняття «шкільна дезадаптація». Зазначено, що несвоєчасне або помилкове діагностування причин і труднощів, які виникають під час навчання у школярів можуть призвести до складних проблем. Адже, своєчасне їх не вирішення у молодшому шкільному віці стає основою для різноманітних відхилень у психосоціальному розвитку на наступних етапах онтогенезу, з особливою гостротою виявляючись у підлітковому віці, коли ефективність корекційної допомоги знижується. Цим зумовлена актуальність дослідження.

Проведено аналіз основних варіантів шкільної дезадаптації. Проаналізовано основні форми прояву дезадаптації так як: несформованість елементів і навичок навчальної діяльності; мотивації учіння, спрямованості; нездатність до довільної регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності.

Визначено головні причини та наслідки шкільної дезадаптації. Зроблено висновок про те, що процес дезадаптації школярів до навчальної діяльності детермінується як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. У статті зазначається, що розглядаючи причини дезадаптації школярів необхідно комплексно підходити до питання порушення осо- бистісного розвитку, а також зважати на психолого-педагогічні, соціальні чинники, які вливають на її прояв. І тільки тоді можна подолати шкільну дезадаптацію як проблему, яка ще і досі не повністю досліджена. Обгрунтовано припущення про те, що більшість із них можна позбутися завдяки тісній співпраці вчителів і батьків, а також шкільного психолога. Дезадаптацію молодших школярів можливо подолати використовуючи оптимальні умови навчального процесу і відповідні корекційні заходи.

Ключові слова: шкільна дезадаптація, молодші школярі, форми прояву, наслідки, причини.

School deadaptation of junior schoolchildren as a psychologic-pedagogical problem

The article analyzes different approaches of scientists regarding the definition of the concept of “school deadaptation”. It is noted that untimely or erroneous diagnosis of the causes and difficulties that arise during schoolchildren's studies can lead to complex problems. After all, their timely non-resolution in junior school age becomes the basis for various deviations in psychosocial development at the next stages of ontogenesis, with particular acuteness in adolescence, when the effectiveness of correctional assistance decreases. This determines the relevance of the research.

The analysis of the main variants of school deadaptation has been carried out. The main forms of manifestation of deadaptation have been analyzed, such as: lack of formation of elements and skills of educational activity; learning motivation, focus; inability to arbitrarily regulate behavior, attention, and educational activities.

The main causes and consequences of school deadaptation have been determined. It is concluded that the process of deadaptation of schoolchildren to educational activities is determined by both external and internal factors. The article states that when considering the causes of schoolchildren's deadaptation, it is necessary to comprehensively approach the issue of impaired personal development, as well as take into account the psychological-pedagogical and social factors that influence its manifestation. And only at this stage we can overcome school deadaptation as a problem that has not yet been fully explored. It is well-founded that most of them can be eliminated thanks to the close cooperation of teachers and parents, as well as the school psychologist. It is possible to overcome deadaptation of junior schoolchildren using optimal conditions of the educational process and appropriate corrective measures.

Key words: school deadaptation, junior schoolchildren, forms of manifestation, consequences, causes.

Постановка проблеми

Труднощі та затягування процесу адаптації дитини до школи може призвести до дезадаптації, що виражається в низькій успішності, у переважанні негативних емоційних переживань. Термін «дезадаптація» найчастіше використовують для опису труднощів, які випробовують школярі під час навчання у школі. А також для подолання різних форм та рівні цього процесу, для усунення причин, що викликають дезадаптацію. Також науковці зазначають, що процес дезадаптації цілком залежний від такого феномену як не адаптованість. Н. Каут і інші науковці зосереджують увагу на тому, що неадаптованість, поряд із незначним негативним впливом на перебіг психічних процесів особистості все ж відіграє переважно позитивну роль, виступаючи рушійною силою розвитку і передумовою вдосконалення її поведінки і діяльності. А дезадаптованість відіграє негативну роль у формування внутрішнього світу особистості і дуже часто є значним травмуючим для неї фактором. Адже учень почуває себе некомфортно, пригнічено, спостерігаються невротичні відхилення, дисгармонійні акцентуації характеру, проявляються особистісні внутрішні комплекси, які виникають в результаті реагування на елементи соціуму чи власного внутрішнього світу [8,9].

Навчальне середовище визначає для молодших школярів певні правила і вимоги, які для багатьох із них є складними до виконання, в силу їх особистіс- них чи вікових особливостей. І в процесі навчання у школярів може розвинутись відчуття соціальної, психічної і соматичної напруги, а це загроза дезадаптації. Досвід науковців і педагогів-практиків покладений у розробки численних методів і методик, корекційних програм, які допомогли б молодшим школярам подолати успішно процес адаптації до шкільного навчання і не ввійти в процес дезадаптації. Але на сьогоднішній день, не дивлячись на її дослідженість, ця проблема є невичерпною для науковців і педагогів.

У сучасній науковій літературі поняття дезадаптації науковцями розглядається з різних підходів. Великий внесок у розгляд даної проблеми внесли праці О. Боделян, Г. Бурменської, Л. Здункевич, Н. Лусканової, Л. Дзюбко. Проблему «адаптації-дезадаптації» вивчали відомі науковці: Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, С. Рубінштейн, Я. Стреляу, які зробили вагомий внесок у розробку цієї проблематики.

С. Андрійчук, І. Петрюк описуючи даний феномен, зазначають, що він проявляється в короткочасних і стійких реакціях, що свідчать про проблеми в пристосуванні до навколишнього середовища, використовуються терміни: психічна дезадаптація, соціальна дезадаптація, психогенна шкільна дезадаптація, навчальна дезадаптація. Науковці характеризують поняття «шкільна дезадаптація» як утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень в особистісному розвитку [2].

Як зазначає Г. Кириленко, дезадаптація - це формування неадекватних механізмів пристосування людини до умов навколишнього середовища, порушень в поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, негармонійний розвиток особистості [9]. Отже цей процес викликає багато ускладнень при набутті знань і вмінь учнями під час навчання. І тому завдання педагогів, шкільних психологів і також батьків своєчасно звернути увагу на цю проблему і почати вирішувати її ще на початковому етапі. У своїх наукових працях, дослідники більш конкретизують поняття «дезадаптація» в залежності від виду діяльності і розглядають поняття «шкільна дезадаптація». Під час якої дитина переживає критичні періоди психічного розвитку, що утруднює сам процес навчання і її соціалізацію.

Є. Воронова трактує шкільну дезадаптацію як втрату дитиною навчальної мотивації, низьку успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями й однолітками, а також схильність до асоціальної поведінки, низьку самооцінка, домінування негативного емоційного напруження [5].

Більшість дослідників виокремлюють шкільну дезадаптацію в «самостійний феномен», що виникає в результаті невідповідності соціопсихологічного чи психофізіологічного статусу дитини з вимогами нової, соціальної ситуації, тобто ситуації шкільного навчання. Науковці акцентую свою увагу на тому, що несвоєчасне або помилкове діагностування причин і труднощів, які виникають під час навчання у дитини можуть призвести до складних проблем. Адже, своєчасне їх не вирішення у молодшому шкільному віці стає основою для різноманітних відхилень у психосоціальному розвитку на наступних етапах онтогенезу, з особливою гостротою виявляючись у підлітковому віці, коли ефективність корекційної допомоги знижується [4]. Думка науковців є дуже слушною, адже в процесі адаптації важливо професійно зробити діагностування труднощів і причин, які виникають у школярів під час навчання.

У своїх працях Л.Алексєєва, Н.Кожемякіна розглядають варіанти шкільної дезадаптації розроблені О. Головко, Б. Головко [1,10]:

1. Дезадаптація, що виникає на фоні особливостей навчального процесу молодших школярів.

Предметний бік навчального процес у молодшому шкільному віці ж набуття вмінь, знань і навичок. Коли цей процес у дитини проходить ускладнено, не продуктивно, вона починає відставати у шкільній програмі. Велика відповідальність у цей період покладається на дорослих, адже тільки вони можуть допомогти дитині навчитися вчитися. Для школяра цей процес є новим і дуже часто викликає страх, що вони не зможуть виконати, зробити, запам'ятати, як це вимагає вчитель.

2. Дезадаптація як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги.

Для таких дітей характерно, як зазначають науковці, виконання завдань не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (примушують, наказують). Подібне виявляється в емоційних дітей, що відзначаються високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій.

3. Дезадаптація як невміння дітей увійти в темп шкільного життя.

Для таких дітей, як правило, характерними є часті хвороби, підвищена втомлюваність, вони соматично ослаблені. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості. Можливо тут потрібно враховувати не тільки соматику, але і психосоматику, як фактор. Де вторинною вигодою при хворобі є те, що дитина не йде до школи, а отже не потрібно переживати, відчувати дискомфорт і виконувати шкільні завдання.

В основі будь-якої проблеми лежать причини, отже на основі концепцій І. Крук, О. Осадько, Г Колесової були визначені головні причини шкільної дезадаптації [7,11]. Науковці, працюючи з цією проблемою узагальнили їх. А отже, було виділено:

1. Неправильні методи виховання в родині.

2. Порушення у взаємодії відносин у школі.

3. Деякі індивідуальні особливості психічного розвитку дитини.

До помилок у вихованні можна віднести:

- завищені очікування щодо навчальної успішності дитини, будь-яка невдача з боку батьків сприймається неадекватно; іноді у батьків спостерігаються дещо завищені вимоги до своїх дітей і батьки бажають реалізувати свої нездійсненні бажання за їх рахунок;