Дослідження взаємозв’язку особливостей психоемоційного здоров’я з даними життєдіяльності у молоді

Antonina Kichuk, Doctor of Psychological Sciences, associate professor, Izmail State University for the Humanities, 12, Repin Str., Izmail, Ukraine

STUDY OF THE RELATIONSHIP OF THE FEATURES OF PSYCHO-EMOTIONAL HEALTH WITH DATA OF LIFE ACTIVITY IN YOUTH

The article analyzes the problem of the uniqueness of psycho-emotional health of the individual during adolescence. The leading components of this phenomenon are outlined. The expediency of considering the construct "psychoemotional health" as an independent subject of research is substantiated. Psycho-emotional health is understood by us as an integrative property of the individual that has lifelong (unparalleled) value due to the determinism of the search for meaning of life. It characterizes the personality as a whole, its psychological resourcefulness, determining the ability to develop own subjectivity in today's changing world. It has different rates of formation, quality scales, due to the individual's ability to self-development at different ages. This is especially evident in adolescence, when it is believed that all scientifically established dimensions of the emotional sphere of the human psyche become clear (self-creation of emotions; sign, modality, intensity of emotional experiences; available vector of emotional personal readiness; dimension of emotional self-knowledge; ability to spiritual experiences). Construction of the construct "psycho-emotional health" creates an opportunity to fully comprehend it as a psychological phenomenon and personal property, which integrates all the established components of the emotional sphere - value-motivational, informative-reflexive. In addition, we are talking about psycho-emotional health as a complex and, at the same time, holistic personal education that accumulates regulatory-adaptive and active potential. Psychological mechanisms of positive dynamics of psycho- emotional health of an individual are identification, emotional self-regulation, reflection, empathy, imitation, mental infection. The results of analytical work aimed at clarifying the component composition (axiological, cognitive- affective, conative-instrumental, social-determinative) and scales of levels of psycho-emotional health of the individual in adulthood (subjective - predictive-creative; personal - adaptive-program; social - similar-adaptive; individual - psycho-emotional ill health). The originality of the author's questionnaire and some parallel methods aimed at establishing links between students' psycho-emotional health and vitality, indicators of stress resistance, depression, and subjective feelings of loneliness are highlighted. The results of factor analysis, which determine the dynamics of the processes of self-knowledge, self-preservation, self-recovery and strengthening the psycho-emotional health of students, in particular, in higher education are identified.

Keywords: mental health, psychological health, emotional health, psycho-emotional health, vitality, personality of mature adolescence.

Вступ та сучасний стан досліджуваної проблеми

З огляду на виклики сьогодення, коли життєстійкість пересічної особистості й українського суспільства межують із найвищими показниками вияву життєздатності, пріоритетного значення набувають науково-практичні рекомендації вчених. Особливою, нам видається, роль представників гуманітаристики, де базовим постає філософсько-психологічне знання.

При цьому, зауважимо на тому, що у пошукових розвідках вищеокреслений вектор дослідження розглядається як наукове завдання, а не як питання моралі.

Проблема здоров'я ніколи не зникла з видноколу науки. Аналіз спеціальних досліджень проблематики здоров'я і як предмету наукового пізнання, і як основної життєвої цінності, і як факту, і як норми засвідчує про наявність різних концептуальних підходів його пізнання. До прикладу, значного поширення серед спільноти вчених набула позитивна концепція, в контексті якої здоров'я людини не зводиться до відсутності хвороби. Остання заснована на пріоритетах позитивної психології (С. Петерсон, М. Селігман та ін.), де домінує ідея пошуку сенсу життя, який задовольняє людину, забезпечуючи її стійкість. Здоров'я особистості є предметом не лише певних наукових галузей, але й міждисциплінарного вивчення. Так, у цьому аспекті в деяких роботах здебільше розкривається «внутрішня картина здоров'я, яку трактують як цілісне уявлення, «семіотичний простір», особливе «для себе знання» про здоров'я, все те, що пов'язане з емоціями (Каган, 1993). Припускаємо, що саме тому й правомірно говорити про численність чинників емоційного спектру, що призводять до захворювань людини.

Нині проблематика здоров'я особистості набуває загострення через різні епідемії, військові конфлікти, що призводять до психологічної травматизації молоді. При цьому на перший план висуваються проблемні питання, пов'язані з психічними, психологічними, емоційними його сегментами на тлі недостатнього вивчення не лише їх змістового наповнення, а й динаміки у найбільш вразливих періодах онтогенезу. З- поміж останніх - період зрілого юнацького віку, котрий вчені (Б. Г.Ананьєв, М. В. Єрмолаєва, І. С. Кон) характеризують як «найбільша концентрація конструктивних зрушень»; встановлено, що відсоток конструктивних процесів складає 46,6% «від загальної кількості моментів» (Єрмолаєва, 2006: 310). Якщо ж йдеться про студентство, то період зрілого юнацького віку набуває особливої значущості, адже він здебільшого збігається з етапом ще й професійного вибору та становлення як майбутнього фахівця.

Обмеженість наукових даних, які безпосередньо або опосередковано стосується вищеокресленої площини, суттєво ускладнюють аналітичну діяльність, спрямовану на процеси самопізнання, самозбереження, самовідновлення і зміцнення, зокрема, психоемоційного здоров'я студентів.

Мета та завдання

Враховуючи вищезазначене, метою цієї роботи постає розкриття специфіки конструкту «психоемоційне здоров'я особистості», доведенні засновничого значення цієї властивості на життєстійкість особистості у віковий період зрілого юнацького віку. Досягнення окресленої мети, передбачало розв'язання наступних завдань:

1. На основі результатів психологічного дискурсу виокремити своєрідність психічного, психологічного та емоційного складників здоров'я особистості в аспекті феномена психоемоційного здоров'я.

2. Розкрити змістове наповнення «психоемоційного здоров'я» відносно особистості зрілого юнацького віку.

3. На основі даних емпіричного дослідження розкрити специфіку зв'язку психоемоційного здоров'я студентів та їх життєстійкості.

Вирішення першого завдання вимагало аналізу наукової думки відносно становлення психічного в особистості. У зазначеному ракурсі доречно було б оцінити доробок фахівців щодо рівнів психічного розвитку особистості. У цьому аспекті цікавими виступають дані Б. С. Братусь, який спираючись на встановлені рівні особистості як саморегульованої системи (особистісно-смисловий, рівень реалізації, психофізіологічний), описує й відповідні рівні її психічного розвитку. Зокрема, вчений вважає, якщо на особистісно-смисловому рівні («рівень особистісного психічного здоров'я») йдеться про якість смислових відносин особистості (що зумовлено її здатністю реалізовувати власні смислові наміри), середньому («індивідуально-психологічному» - відтворити здатність особистості адекватно визначати способи реалізації смислових прагнень), то на найнижчому із рівнів усе залежить від мозкової організації психічної діяльності (Братусь, 1997). Вищевикладене посилює значущість міждисциплінарних досліджень психічного здоров'я особистості. У цьому відношенні прослідковуються певні підходи щодо вивчення означеного явища у медичній і психологічній галузях, зокрема їх перетину. У цьому аспекті важливими є дані, в яких розглядається зміст психічного здоров'я особистості, обґрунтовуються наявні трансформації під впливом певних дезадаптуючих факторів (Сергієні, Демчук, 2020). Не менш актуальними є дані відносно проблематики психічного здоров'я особистості (А. А. Бефані,

І.О. Голуб, Г. С. Нікіфоров, Б. Г. Юдин, В. М. Юрченко та ін.), які здебільшого єдині у визнанні, доречним виокремлювати в цьому явищі суто психологічний аспект. Деякі з них (зокрема, Г. С. Никифоров) пов'язують його з самосвідомістю особистості, її внутрішнім світом, впевненістю, ставленням до навколишнього світу і подій в ньому, а також самоакту- алізацією. Як бачимо, у розуміння психічного здоров'я вкладається вагомий «психологізований» зміст, адже важко на рівні певних визначень знайти спільне і розбіжне між поняттями «психіка» і «особистість». Радше говорити про їхню єдність.

У науковий тезаурус термін «психологічне здоров'я», що розглядається І .В. Дубровіною, описується, насамперед, як сукупність таких особистісних характеристик: прийняття себе, усвідомлення власної унікальності та потенціалу, а також визнання цінності кожної людини. У цьому випадку йдеться й про розвинену рефлексивність, вміння розпізнавати свої мотиви поведінки, емоційні стани, наслідки вчинків, і про здатність знаходити ресурси у складних життєвих ситуаціях (Дубровіна, 2009). Слід зауважити, що в сучасній психологічній літературі утвердилося ще й розуміння «психологічного нездоров'я», яке здебільшого використовується для позначення пасивної життєвої стратегії особистості впродовж різних вікових періодів. Спираючись на теорію психосинтезу (Р. Ассаджолі), можна побачити відсутність внутрішньої єдності в утворенні «особистість», де першопричиною її характеристики може виступати психологічне нездоров'я. Згідно ж теорії самоактуалізації (А. Маслоу) особистість є здоровою, якщо вона намагається «індивідуально функціонувати».

Передусім зазначимо, що деякі з фахівців активно послуговуються у своїх дослідженнях термінами і «психічне здоров'я» і «психологічне здоров'я». Нам видається у цьому зв'язку представляти позиції, що вносить Б. С. Братусь, відмічаючи, що спостерігається тенденція збільшення кількості людей із діагнозом психічно здорової людини, але психологічно хворої (Братусь, 1997).

Аналітична робота, здійснена нами з метою більш чіткого з'ясування психологічної сутності досліджуваного явища, засвідчила наявність у дослідників проблематики психологічного здоров'я особистості також певних асоціацій: «психологічний захист» (О. С. Либіна), «здорова поведінка» (Р. М. Шварцер), «відсутність втрати почуття шляху» (Г. О. Іванченко) та ін. До того ж психологічне здоров'я особистості здебільшого розглядається як параметр «цінності», «смислу» та ін.

Попри відсутність загальноприйнятого науковою спільнотою змістового наповнення змісту «психологічне здоров'я», зокрема, дотично особистості студентського вікового періоду, цікавим є емпіричні дослідження, в яких віддзеркалються результати вивчення його стану у студентів в Університеті Монреаля. Конструктивність запропонованого автором підходу, на нашу думку, лежить у площині окреслених аспектів, за якими й здійснювалась науковцями оцінка ознак психологічного здоров'я особистості. Йдеться про депресивні симптоми, психологічне страждання, професійне виснаження, суїцидальні думки та спроби самогубства (Lessard, 2016).

Розглядаючи психоемоційне здоров'я важливо звернути увагу на роль в описі його змісту емоційної особистості. Проблематика емоційності (О. П. Санні- кова, О. К. Тихомиров, Е. Д. Хомська та ін.), емоційної регуляції (Е. Л. Носенко, І. Г. Павлова, О. Я. Че- бикін та ін.) пов'язується із феноменологією емоційного здоров'я особистості. Йдеться про «здатність адаптуватися в мінливій ситуації і достатньо швидко відновлювати сили після кризи чи стресової ситуації» (Міляєва; Бреус, 2013), де маркерами постають в ідеалі «наявність лише позитивних емоцій» (у «кращому разі» - рівновага позитивних і негативних емоцій), насиченість життя почуттями та їх виявами, самоконтроль і адекватність ситуацій такого вияву. Стверджується (зокрема, Ю. В. Бреус, В. Р. Міляєвою), що про емоційне здоров'я правомірно говорити лише за умов неперервного збагачення людиною соціальним досвідом.

Слід зазначити, що останнім часом емоційне здоров'я, як психологічне явище, викликає зацікавлення психоаналітиків (Ю. В. Бреус, В. Р. Міляєва, Н. Мак-Вильямс, В. Креатор, Г. Кшеминськи, Л. В. Тарабакіна, О. Ю. Федоренко та ін.). Тут предметом активної дискусії виступають, з одного боку, прагматичні питання щодо ознаку емоційного здоров'я (зокрема, здатності любити себе й інших; готовності творити, створюючи цінне для суспільства; спроможності відновлюватися після стресу, виносити напруження, приймати те, що не в змозі змінити), а з іншого - до чого може призвести низький ступінь емоційного здоров'я (йдеться, зокрема, про депресію, повну підступність мотивації, синдром жертви). Спираючись на наші попередні дослідження (Чебикін, 2021), у цьому аспекті модель пізнання емоційного здоров'я може певною мірою характеризувати і психоемоційне здоров'я.

Відтак, як ми бачимо, поглиблення наукових уявлень про феноменологію психоемоційного здоров'я людини дає підставу говорити про важливість конструктивності дослідницького пошуку ресурсів самоз- дійснення особистості в умовах комфортності чи не- комфортності життєвого шляху. В останньому випадку слід говорити про життя в різних умовах. Окреслений акцент посилює необхідність не відокремлювати психологічне й емоційне здоров'я, а пізнавати його як інтегративну особистісну властивість, що може характеризувати психоемоційне здоров'я цілісно.

Вирішуючи друге завдання та спираючись на наведені ці та інші дослідження, в своєму підході психоемоційне здоров'я особистості ми будемо розглядати як інтегративну властивість, ядро котрої відображає психічне в емоціях - суб'єктивні переживання, що виявляється в емоційності як схильності до переживання певних модальностей у зв'язку із почуттям самоцінності власного життя і його сенсу та активної стратегії життєдіяльності. При цьому, розуміємо його як суб'єктне утворення, де базовою ознакою виступає ресурсність особистості в напрямі «Я-духовного», що ґрунтується на стійкості, спрямовуючи розвиток підс- Science and Education, 2022, Issue 1 труктур «Я-актуальне» й формуючи звичку до позитивного мислення, забезпечуючи створення нею, як діючим суб'єктом процесу саморозвитку, нової «Я- концепції». До внутрішніх детермінант цей феномен за певних умов (зокрема, навчально-професійної діяльності) може бути перетворений особистістю на об'єкт пізнання, оцінювання, відновлення та розвитку. В цьому випадку структурна своєрідність психоемоційного здоров'я студента може виявлятися у взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості аксіологічного, когнітивно-афективного, конативно- інструментального й соціально-визначального вірогідними його компонентів, що обумовлюються внутрішніми чинниками й зовнішніми факторами.

Відомо, що психоемоційне здоров'я особистості - важливий параметр способу життя, котрий нерідко фахівцями осмислюється за параметрами «адаптованості» та «розвитку». Спираючись на таке бачення, можна виділити умовну шкалу рівнів психоемоційного здоров'я, де ключового значення надається характеру ставлення студентів до означеної цінності - стійке позитивно-активне, зацікавлене, ситуативно- активне, індиферентне. Зміст наведених рівнів психоемоційного здоров'я студентів можна доповнити на особистісному щаблі: прогнозувально-креативному (суб'єктний), адаптивно-програмувальному (особис- тісний), уподібнювально-пристосувальному (соціальний) психоемоційного нездоров'я (індивідний). Методи дослідження

Проведена попередня робота засвідчила недостатність психодіагностичного інструментарія, за допомогою якого можна було б цілеспрямовано вивчати психоемоційне здоров'я. Спираючись на наші теоре- тико-методологічні підходи (Чебикін, 2021) відносно його змісту психоемоційне здоров'я нами побудовано спеціальна методика, яка дозволила отримувати дані, що можуть характеризувати певні його особливості вираженості у студентів. При цьому ми також враховували позиції М. В. Савчина щодо діагностики фундаментальних світоглядних уявлень особистості, де вказано на конструктивність ідей Дж. Пауелла про залежність людського життя від способів розуміння власного внутрішнього світу. Зокрема, визнавалось важливим для діагностики психоемоційного здоров'я чи є активною (пасивною) особистість у житті (Сав- чин, 2019).

Побудовано методику з формулювання її змісту, а також вірогідних ознак, які б могли характеризувати різні прояви психоемоційного здоров'я. У наслідок виконаної роботи з понад 300 індикаторів, що характеризують різні твердження, експертами було відібрано 32 (по вісім на кожну з чотирьох шкал - аксіоло- гічну,когнітивно-афективну,конативно-

інструментальну, соціально-визначальну), також введено шкалу лояльності (теж 8 тверджень). Таким чином, загалом створений вимірювальний інструмент налічував 40 тверджень, а його застосування дало змогу визначити вираженість домінуючих компонентів, а саме: аксіологічного (АПЕЗ), когнітивно- афективного (КАПЕЗ), конативно-інструментального (КІПЕЗ) та соціально-визначального (СВПЕЗ) та узагальненого на основі перелічених (ПЕЗО) психоемоційного здоров'я.

Апробація запропонованої методики була здійснена за участю 400 осіб віком від 17 до 25 років (студенти Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Одеської державної академії будівництва та архітектури, Одеського національного політехнічного університету). Кінцевий варіант методики відповідав критерію змістовної валідності. Загалом, результати факторного аналізу підтвердили конструктну валідність створеної методики «Діагностика психоемоційного здоров'я особистості». Сумарна інформативність усіх чотирьох факторів склала - 68%. Цілком передбачувано, що найбільш навантаженим виявився фактор, який переважно утворили індикатори когнітивно-афективної типу (26%); другий фактор містив більшість параметрів соціально- визначальної типу (19%); третій фактор утворювався на основі конативно-інструментального показника психоемоційного здоров'я (15%), а четвертий - аксіо- логічної (8%).

З метою підвищення надійності та валідності отриманих даних, нами ще додатково було задіяно декілька психодіагностичних інструментів, спрямованих на дослідження як окремих ознак, так і в цілому психоемоційного здоров'я. До останніх увійшли: модифікована методика Дембо-Рубінштейн, що ґрунтується на описі різних шкал прояву тих чи інших емоцій; методика «Тріщини», що спрямована на вивчення емоційного здоров'я (Корольова, 2005) та «Тест на оцінку психічного здоров'я» (Самусєва, 2015).

Крім зазначених у роботі, виходячи з мети та завдань дослідження, ще використовувалася методика - «Тест життєстійкості» (С. Мадді, адаптація Д. О. Лео- нтьєва, О. І. Рассказової). Остання є адаптацією опи- тувальника, який ґрунтується на домінуючих серед фахівців поглядах відносно життєстійкості С. Кобейса та С. Мадді (Мадді, 2002). Ця методика дозволяє визначити та співвіднести способи подолання стресу й онтологічної тривоги згідно з екзистенційними уявленнями людини про себе, свої стосунки зі світом (Леонтьєв, Рассказова, 2006). У цьому випадку життєстійкість включала три параметри: залученість (Зал), контроль (Контр) та прийняття ризику (ПрРиз), сукупність яких становила загальну відносну життєстійкість особистості (ЗРЖ).

Принагідно зазначимо, що основну вибірку дослідження склали: 1197 студентів віком 17-22 років. Математико-статистична обробка отриманих первинних даних проводилася за допомогою програми SPSS 21.00 для Windows.

Результати дослідження

Розглядаючи отримані емпіричні дані (див. табл. 1) можна побачити, що найбільш сильні позитивні зв'язки встановлено з інтегральним показником психоемоційного здоров'я (ЗРПЕЗ), а це свідчить про його суттєве значення в оцінці цього явища в життєстійкості особистості.

Таблиця 1 Кореляційні зв'язки між компонентами психоемоційного здоров'я та параметрами життєстійкості особистості