Психологічний супровід особистісно-професійного розвитку майбутнього юриста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічний супровід особистісно-професійного розвитку майбутнього юриста

Заболоцька Світлана Ігорівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Лесі Українки, 46, м. Дрогобич

Скоробагатько Данило Валерійович студент факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська, 106, м. Харків

Петренко Маргарита Сергіївна студентка факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська, 106, м. Харків

Анотація

У статті розкриваються питання особистісно-професійного розвитку майбутнього юриста на будь-яких етапах професійного становлення. У зв'язку з тим, що професійна позиція є компонентом життєвої позиції, важливо розуміти особливості її формування на різних стадіях становлення особистості. Зазначається, що психологічний супровід особистісно-професійного становлення майбутнього юриста є специфічним видом діяльності, який має атрибутивні ознаки діяльнісного опосередкування особистісного розвитку та саморозвитку майбутнього юриста. Розкривається питання професійного розвитку - сьогодні під цим поняттям розуміють процес соціалізації, що відбувається в онтогенезі людини, спрямований на привласнення нею різноманітних аспектів світу праці - професійних ролей, професійної мотивації, професійних знань, умінь та навичок. Встановлено, що особистісний розвиток є невіддільним від професійного - в основі кожного лежить принцип саморозвитку, що детермінує здатність особистості перетворювати власну життєдіяльність на предмет практичного перетворення. Висвітлюється позиція Д.Сьюпера, щодо стадій і етапів професійного розвитку особистості в процесі онтогенезу, а також Г.Хейвігхерста, який пропонує власне бачення етапів професійного шляху. Розглядаються погляди Д.Сьюпера, що отримали назву теорії Я-концепції. До того ж у статті зазначається, що за кордоном широке визнання отримала періодизація Дж.Сьюпера, який виділив п'ять основних етапів професійної зрілості, а що стосується вітчизняних психологів, то в сатті йдеться про Т.В.Кудрявцева, який при дослідженні проблеми професійного становлення особистості, як критерії виділення стадій обрав відношення особистості до професії і рівень виконання діяльності. Загалом стаття містить в собі думку про те, що лише цілісна модель-програма особистісно-професійного саморозвитку майбутнього юриста дасть можливість більш чітко визначити уявлення про процес формування необхідних для успішної майбутньої юридичноъ діяльності особистісно-професійних умінь, навичок та якостей (особистісно-професійне становлення).

Ключові слова. професійний розвиток, особистісний розвиток, професійне становлення юриста, кризи професійного становлення, психологічний супровід, детермінація професійного розвитку

Zabolotska Svitlana Ihorivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of Psychology, Lesya Ukrainka St., 46, Drogobych,

Skorobahatko Danylo Valeriyovich Student of the Faculty of the Prosecutor's Office Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinska St.,106, Kharkiv сьюпер майбутній юрист професійний

Petrenko Marharyta Serhiivna Student of the Faculty of the Prosecutor's Office Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinska St.,106, Kharkiv

PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF PERSONAL AND
PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF THE FUTURE LAWYER

Постановка проблеми

Психологічний супровідособистісно-професійного становлення майбутнього юриста є специфічним видом діяльності, який має атрибутивні ознаки діяльнісного опосередкування особистісного розвитку та саморозвитку майбутнього юриста. Тільки виходячи із сутності здорової особистості і здорової педагогічної діяльності можна прогнозувати професійне зростання майбутнього юриста та керувати цим процесом, в якому має значення врахування складових психологічного супроводу - його цілей, завдань, етапів, аспектів, технологій і засобів здійснення.

Слушною є думка О.М. Кокуна про те, що формування професійної позиції є тривалим і багатоплановим процесом, основи якого закладаються на різних стадіях професійного становлення особистості [4]. Якщо розглядати позицію як статус особистості, ставлення її до будь-яких явищ і як певну роль, то можна визначити професійну позицію через систему відносин до професійної діяльності.

У зв'язку з тим, що професійна позиція є компонентом життєвої позиції, важливо розуміти особливості її формування на різних стадіях становлення особистості. Професійна позиція є базою професійного становлення і розвитку фахівця, вона визначає його ставлення до трудової діяльності, професійнотворчий саморозвиток і самореалізацію в професії. У зв'язку з цим дуже важливо сформувати професійну позицію у представників юридичної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема особистісного розвитку привертала увагу багатьох науковців і набуває широкого опрацювання в роботах Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, А. Маслоу, К. Роджерса, Г.А. Цукерман, Т.В. Тихонової, Л.І. Зязюн та ін. Аналіз досліджень К. Абульханової-Славської, М. Боритко, В. Маралова, Б. Фітттман та ін. уможливлює виділити низку істотних характеристик саморозвитку:

- внутрішній процес самозміни особистості під впливом внутрішніх суперечностей;

- реагування людини на вплив соціального середовища;

- вияв активності, яка визначається здатністю здійснювати особистісні вибори на основі пізнання себе;

- свідома якісна зміна самого себе (ідентичності) і власної діяльності;

- особливий вид діяльності, цілеспрямованої на підвищення ефективності процесів «самості», необхідних для успішного виконання діяльності [10, с.9-18., 71 - 72].

Мета статті

Охарактеризувати діяльність психологічної служби, що сприятиме саморозвиткові особистості учня, вихованця, студента і, одночасно, захисту психічного здоров'я усіх учасників навчально-виховного процесу, а також - визначити педагогічні умови формування професійної позиції майбутніх юристів у процесі професійної підготовки

Виклад основного матеріалу

Особистісний розвиток є невіддільним від професійного - в основі кожного лежить принцип саморозвитку, що детермінує здатність особистості перетворювати власну життєдіяльність на предмет практичного перетворення, що призводить до вищої форми життєдіяльності - творчої самореалізації. [11, с.22]. Як зазначає Е.Ф.Зеєр, у межах часового підходу професійне становлення практично повністю співпадає з онтогенезою людини, якщо розглядати онтогенезу як життя індивіда з дня народження до старості. Отже, є всі підстави вважати професійне становлення процесом, який пронизує все життя людини [1, с.251].

В цілому під професійним розвитком сьогодні розуміють процес соціалізації, що відбувається в онтогенезі людини, спрямований на привласнення нею різноманітних аспектів світу праці - професійних ролей, професійної мотивації, професійних знань, умінь та навичок. Провідною детермінантою, що структурує професійний розвиток, виступає притаманний певній культурі суспільний розподіл праці [8].

Детермінація професійного розвитку особистості різними психологічними школами трактується по-різному. Соціально-психологічні теорії вважають професійний розвиток результатом соціальної селекції і передуючого вибору професії впродовж соціалізації, при цьому велике значення надається випадковості. Психодинамічні теорії як детермінанти професійного розвитку людини розглядають інстинктивні спонуки і емоційно забарвлений досвід, отриманий в ранньому дитинстві. Важливу роль грає реальна ситуація в світі професій, яку спостерігає особистість в дитинстві і ранній юності (Е.Бордин, У.Мозер). Подібні настанови стосовно ранньої фіксації потреб проявляються в теорії професійного розвитку Е.Роу. Представники психології розвитку чинниками професійного становлення вважають попередню (до вибору професії) освіту і психічний розвиток дитини [7, с. 158-163.].

Найбільш популярну серед західних психологів концепцію професійного розвитку запропоновано Д.Сьюпером, в якій розглядаються стадії і етапи професійного розвитку особистості в процесі онтогенезу. Вчений пропонує систематизацію власного підходу у таких положеннях:

1. Люди характеризуються їх здібностями, інтересами і властивостями особистості.

2. На цій основі кожна людина підходить під певні професії, а професія до ряду індивідів.

3. Залежно від часу і досвіду змінюються як обставини, так і суб'єктивні умови професійного розвитку, що обумовлює великий професійний вибір.

4. Професійний розвиток має ряд послідовних стадій і фаз.

5. Особливості цього розвитку визначаються соціально-економічним рівнем батьків, властивостями індивіда, його професійними можливостями і т. ін.

6. На різних стадіях розвитком можна керувати, з одного боку сприяючи формуванню в індивіда інтересів і здібностей, а з іншого підтримуючи індивіда в його прагненні «спробувати» реального життя і в розвитку Я- концепції.

7. Професійний розвиток полягає, по суті, в розвитку і реалізації Я-концепції.

8. Взаємодія Я-концепції і реальності відбувається у програванні і виконанні професійних ролей.

Погляди Д.Сьюпера отримали назву теорії Я-концепції. Сутність цієї теорії така: люди прагнуть обрати професію, що відповідає уявленням, які склалися у них про себе. Затверджуючи себе в професії, що відповідає їхній Я-концепції, вони набувають самоактуализації. Іншими словами, вони роблять те, що, як їм здається, може принести найбільше задоволення і максимально сприяти особистісному зростанню. Задоволеність роботою, за Д.Сьюпером, залежить від того, якою мірою індивід знаходить адекватні можливості для реалізації своїх здібностей, інтересів, властивостей особистості в професійних ситуаціях, що значною мірою визначається можливістю грати ту роль, яка здавалася відповідною на стадії професійного розвитку [7, с. 158-163.].

Професійне становлення охоплює тривалий період життя людини (35 - 40 років). Протягом цього часу міняються життєві і професійні плани, відбувається зміна соціальної ситуації, провідної діяльності, перебудова структури особистості. Тому виникає необхідність розділення даного процесу на періоди або стадії. У зв'язку з цим встає питання про критерії виділення стадій у безперервному процесі професійного становлення.

За кордоном широке визнання отримала періодизація Дж.Сьюпера, що виділив п'ять основних етапів професійної зрілості:

1) зростання - розвиток інтересів, здібностей (0- 14 років);

2) дослідження - апробація своїх сил (14 - 25 років);

3) утвердження - професійна освіта і зміцнення своїх позицій в суспільстві (25 - 44 року);

4) підтримка - створення стійкого професійного положення (45 - 64 роки);

5) спад - зменшення професійної активності.

Г.Хейвігхерст пропонує власне бачення етапів професійного шляху. Його цікавлять не стільки потреби і здібності індивідуума, скільки набуття настанов і трудових навичок, які дозволяють людям стати повноцінними працівниками:

1. Ідентифікація з працівником (від 5 до 10 років). Діти ідентифікуються зі своїми працюючими батьками і матерями, і намір працювати в майбутньому стає частиною їхньої Я-концепції.

2. Придбання провідних трудових навичок і формування працьовитості (від 10 до 15 років). Школярі вчаться організовувати свій час і зусилля для виконання різних завдань, наприклад домашніх завдань або роботи у будинку. Вони також починають за певних обставин слідувати принципу: спочатку робота, а потім гра.

3. Придбання конкретної професійної ідентичності (від 15 до 25 років). Людина обирає професію і починає себе до неї готувати. Вона набуває певного трудового досвіду, що допомагає зробити вибір і почати кар'єру.

4. Становлення професіонала (від 25 до 40 років). Дорослі удосконалюють свою професійну майстерність в межах можливостей, які надаються роботою, і починають просуватися вгору службовими сходами.

5. Робота на користь суспільства (від 40 до 70 років). Працівники досягають піку своєї професійної кар'єри. Вони починають замислюватися про ту цивільну і соціальну відповідальність, з якою пов'язана їх праця, і знаходити час для виконання своїх зобов'язань перед суспільством.

6. Роздуми про продуктивний період професійної діяльності (після 70 років). Вийшовши у відставку або на пенсію, люди передивляються пройдений шлях, згадують про свої професійні досягнення [5].

Т.В.Кудрявцев, один з перших вітчизняних психологів, що глибоко досліджували проблему професійного становлення особистості, як критерії виділення стадій обрав відношення особистості до професії і рівень виконання діяльності. Він виділив чотири стадії:

1) виникнення і формування професійних намірів;

2) професійне навчання і підготовку до професійної діяльності;

3) входження в професію, активне її освоєння і знаходження себе у виробничому колективі;

4) повну реалізацію в професійній праці [6].

Е.А.Клімовим обгрунтувано наступну професійно орієнтовану періодизацію:

1) стадія оптації (12 - 17 років) - підготовка до свідомого вибору професійного шляху;

2) стадія професійної підготовки (15 - 23 року) - оволодіння знаннями, уміннями і навиками майбутньої професійної діяльності;

3) стадія розвитку професіонала (від 16 - 23 років до пенсійного віку) - входження в систему міжособових відносин в професійних общностях і подальшому розвитку суб'єкта діяльності. У пізнішій періодизації життєвого шляху професіонала Е.А. Клімов пропонує докладніше угрупування фаз:

• оптація (12-17 років) - період вибору професії і навчального закладу;

• професійна підготовка - стадія адепта (15-23 роки) - оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками;

• адаптація (16-18 років) - входження в професію і звикання до неї;

• фаза інтерналу (18-23 року) -- набуття професійного досвіду;

• майстерність (23-35 років) - кваліфіковане виконання трудової діяльності;

• фаза авторитету (35-55 років) - досягнення професіоналом високої кваліфікації;

• наставництво (55-60 років) - передача професіоналом свого досвіду [3].

Професійний розвиток особистості розглядається як процес, що триває

протягом усього життя людини і зазнає якісних змін, що зумовлено дією сукупності об`єктивних і суб`єктивних факторів. Найважливішими чинниками професійного розвитку особистості виступають впливи середовища (зокрема, цілеспрямовані) і власна активність (насамперед, свідома) самого суб'єкта професійного розвитку.

Для юнацького віку характерним є переживання криз професійного становлення, що супроводжують перехід від однієї стадії до іншої і логічно обумовлені процесом професіоналізації особистості (Е.Ф.Зеєр):криза

навчально-професійної орієнтації (14-17); криза вибору професії (16-18); криза професійних експектацій (18-20) [1].

Розглянемо їх з позицій провідних детермінант та способів подолання.

1) Криза навчально-професійної орієнтації. Чинники, що детермінують кризу: формування професійних намірів, їх реалізація; становлення "Я- концепції", її корекція; випадкові доленосні моменти життя. Способи подолання: вибір професійного навчального закладу або способу професійної підготовки.

2) Вибору професії. Детермінанти: незадоволеність професійною

освітою, зміна соціально-економічних умов життя; перебудова провідної діяльності. Способи подолання:зміна мотивів навчально-професійної

діяльності, корекція вибору професії.

3) Професійних експектацій. Детермінанти: труднощі професійної адаптації; неспівпадання професійних очікувань і реальної дійсності. Способи подолання: активізація професійних зусиль, коригування мотивів праці, звільнення, зміна спеціальності [2, с.60].

Продуктивний психологічний супровід професійної освіти можливий за умови функціонування психологічної служби у відповідному навчальному закладі. Найбільш розвиненою формою психологічного супроводу сьогодні є психологічна служба.

Основною метою діяльності психологічної служби є: соціально- психологічне забезпечення процесу реформування освіти на всіх її рівнях; підвищення ефективності навчально-виховної діяльності закладів освіти; професійне сприяння саморозвиткові особистості учня, вихованця, студента і, одночасно, захист психічного здоров'я усіх учасників навчально-виховного процесу шляхом здійснення психологічної експертизи і діагностики, соціально-психологічної корекції, профілактики, соціальної реабілітації, психологічної просвіти всіх учасників навчально-виховного процесу. Супровід в контексті психологічної служби розглядається як свідома спроба допомоги учням у придбанні знань і навичок, розвитку настанов, самосвідомості. У процесі супроводу виділяється три взаємопов'язані компоненти: вивчення особистості учня; створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості; безпосередня психологічна допомога.

Професійна діяльність юриста відрізняється підвищеними вимогами до неї як суспільства, так і держави. Вона характеризується наявністю владних повноважень і відноситься до державної діяльності, включаючи в себе нормотворчу, правозастосовчу, правоохоронну, експертно-консультаційну, педагогічну та інші види діяльності [9]. Все вищесказане вказує на значущість формування професійної позиції майбутнього юриста.

Висновки

Отже, цілісна модель-програма особистісно-професійного саморозвитку майбутнього юриста дасть можливість більш чітко визначити уявлення про предмет дослідження, конкретизувати цілі, завдання і напрями особистісно-професійногорозвитку, виявити умови і механізми педагогічного впливу на процес формування необхідних для успішної майбутньої юридичної діяльності особистісно-професійних умінь, навичок та якостей (особистісно-професійне становлення).

Професійне становлення - це тривалий процес розвитку особистості із початку формування професійних намірів до повної реалізації себе в професійній діяльності. Особистісне становлення - невід'ємна частина професіоналізації, яка, будучи динамічною за своєю природою, розвивається в процесі вищої професійної освіти.

Основним завданням професійної підготовки майбутнього юриста в закладі вищої освіти і є не тільки формування у нього глибоких знань в області юриспруденції, а й розвиток особистісних професійних якостей, важливих для успішно.

Література:

1. Зеер Э. Ф. Психология профессий : учеб. пособ. для ст. вузов / Э. Ф. Зеер. - 3-е изд., перераб., доп. - М. : Академический Проект; Фонд «Мир», 2005. - 336 с.

2. Іванцова Н.Б. Розвиток професійної спрямованності особистості: навч. посіб. для ст. вищ. навч. закл / Н. Б. Іванцова. - Миколаїв : Іліон, 2007. - 164 c., с.60.

3. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения : учеб. пособ. для ст. высш. пед. учеб. заведений / Е. А. Климов. - М. : Изд. центр «Академия», 2005. - 304 с.

4. Кокун О.М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця : монографія. Київ : ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2012. 200 с.

5. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг, Д. Бокум. - СПб. : Питер, 2005. - 940 с.

6. Кудрявцев Т. В. Психология профессионального обучения и воспитания / Т. В. Кудрявцев. - М. : МЭИ, 1985. - 108 с

7. Михайлов И. Проблема профессиональной зрелости в трудах Д. Сьюпера / И. Михайлов // Вопр. психологии. - 1975. - № 5. - С. 158-163.

8. Психологічна енциклопедія / авт.-упоряд. О. М. Степанов. - К. : Академвидав, 2006. - 424 с.

9. Рижиков В.С. Характеристики та особливості професійної діяльності майбутнього юриста, які мають бути сформовані в процесі професійної підготовки. Теоретичні питання культури, освіти та виховання. 2011. № 44. С. 108-111.

10. Савчин М.В. Теоретико-методологічні засади створення та реалізації програми особистісно-професійного розвитку майбутнього педагога / М.Савчин. - Особистісно - професійний розвиток майбутнього педагога: монографія / За ред.. проф.. М.В.Савчина. - Дрогобич: ВВДДПУ ім.. І.Франка, 2014. С.9-18., 71 - 72

11. Суховершина Ю.В. Психологическое сопровождениеличностно

профессионального развития студента службой практической психологии вуза : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Ю. В. Суховершина. - Курск, 2006. - 155 с.

References:

2. Ivancova N.B. (2007). Rozvitok profesijnoyi spryamovannosti osobistosti [Development of professional orientation of the personality: textbook. for higher educational institutions]. Mikolayiv: Ilion [in Ukrainian]

3. Klimov E. A. (2005). Psihologiya professionalnogo samoopredeleniya [Psychology of professional self-determination]. Publishing center "Academy" [in Russian]

4. Kokun O.M. (2012). Psihologiya profesijnogo stanovlennya suchasnogo fahivcya [Psychology of professional formation of a modern specialist]. Kyiv: SE "Inform.-analyt. agency" [in Ukrainian]

5. Krajg G. (2005). Psihologiya razvitiya [Psychology of development]. St. Petersburg: Piter [in Russian]

6. Kudryavcev T. V. (1985). Psihologiya professionalnogo obucheniya i vospitaniya [Psychology of professional training and education]. MPEI [in Russian]

7. Mihajlov I. (1975). Problema professionalnoj zrelosti v trudah D. Syupera [The problem of professional maturity in the works of D. Super]. Vopr. psihologii. -. - № 5. - P. 158-163. [in Russian]

8. O. M. Stepanov (2006). Psihologichna enciklopediya [Psychological encyclopedia]. Kyiv: Akademvidav [in Ukrainian]

9. Rizhikov V.S. (2011). Harakteristiki ta osoblivosti profesijnoyi diyalnosti majbutnogo yurista, yaki mayut buti sformovani v procesi profesijnoyi pidgotovki. [Characteristics and features of the professional activity of the future lawyer, which should be formed in the process of professional training]. Teoretichni pitannya kulturi, osviti ta vihovannya: № 44. P. 108-111. [in Ukrainian]

10.Savchin M.V. (2014). Teoretiko-metodologichni zasadi stvorennya ta realizaciyi programi osobistisno-profesijnogo rozvitku majbutnogo pedagoga [Theoretical and methodological foundations of the creation and implementation of the program of personal and professional development of the future teacher]. Drogobich: VVDDPU im. I.Franka, P.9-18., 71 - 72 [in Ukrainian]

11. Suhovershina Yu.V. (2006). Psihologicheskoe soprovozhdenie lichnostno- professionalnogo razvitiya studenta sluzhboj prakticheskoj psihologii vuza [Psychological support of personal and professional development of the student by the service of practical psychology of the university]. Kursk [in Russian]

Размещено на Allbest.ru