Мультикультурна і соціальна толерантність психолога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет імені Альфреда Нобеля

Мультикультурна і соціальна толерантність психолога

Норенко Ірина Юріївна аспірант

Дніпро

Анотація

У статті досліджено проблему мультикультурної і соціальної толерантності психолога. Метою статті визначили аналіз ознак мультикультурної і соціальної толерантності, які мають стати засадничими у фаховій діяльності сучасного психолога. Зазначено, що роль толерантності особистості актуалізується у сучасному глобальному суспільстві з огляду на необхідність вибудовувати загальноприйняті правила спільної життєдіяльності, внаслідок чого важливості набуває робота психологів з укріплення стосунків між людьми з різними думками.

Завданнями дослідження означили виокремлення особливостей мультикультурної і соціальної толерантності, актуальних для діяльності психолога.

У процесі дослідження було використано методи аналізу наукових джерел, зіставлення соціальних, філософських, психологічних, соціально-культурних наукових підходів до уявлення про толерантність та її роль у взаємодії людей.

Результати дослідження: особливостями мультикультурної та соціальної толерантності у діяльності психологів визначено умовність щодо змісту оцінювального предмету, що стосується усвідомлення психологом межі допустимої зміни поглядів людини - із актуалізацією на проблемних для толерування зонах: релігії, культури сімейного виховання (для ортодоксальних країн), суспільно-політичних поглядах військових, які брали участь у збройних конфліктах; соціальне напруження - як чинник інтолерантності суспільства в цілому, внаслідок чого психолог має розуміти джерела інтолерантності клієнта, якими можуть бути його референтні соціальні групи, вплив ЗМІ, маніпулятивні технології тощо; необхідність взаємодії осіб, що сповідують антагоністичні ідеали, що стосується уваги психолога до ознак вимушеної толерантність людини, яка може виявлятись лише на зовнішньому плані цивілізованих партнерських взаємодій, тоді як на рівні усвідомлення такі партнери можуть сповідувати один до одного непереборну неприязнь. Психолог має враховувати особливості взаємного сприйняття партнерів з різних культур, соціально антагоністичних спільнот, релігій тощо, оскільки внутрішня нетолерантність, що назовні не виявляється, може стати тригером майбутніх конфліктів; мінімізація та згортання контакту з соціальним середовищем - як виявлення толерантності людини з низьким рівнем її самооцінки, що виявляється у низькому рівні соціальних домагань. Психолог має звернути увагу, що у стосунках такі клієнти виявляють емоційну гнучкість, поступливість та соціальну нормативність, що однак є не свідченням виявлення ними усвідомленої толерантності - як елементу асертивної поведінки, коли людина однаково поважає і свої, і чужі цінності, а швидше - як психологічний захист уникнення, що є свідченням малоцінності власної особистості; регулятивна функція комунікативної толерантності - як спосіб реалізовувати взаємодію на особистісному (взаємини двох), типологічному (ставлення до соціальних груп), професійному (взаємодія у межах фахової діяльності) рівнях. Тут завданням психолога стає робота з клієнтом щодо його стереотипних уявлень про особливості різних видів взаємодій, що може виявлятись у негативному сприйнятті реальних об'єктів взаємодії.

Ключові слова: мультикультурна толерантність, соціальна толерантність, психолог, взаємодія, соціальне середовище, інтолерантність.

Abstract

Norenko Iryna Yuryivna Graduate student of Alfred Nobel University (Dnipro)

MULTICULTURAL AND SOCIAL TOLERANCE OF A PSYCHOLOGIST

The article examines the problem of multicultural and social tolerance of a psychologist. The purpose of the article is to analyze the signs of multicultural and social tolerance which should become fundamental in the professional activity of a modern psychologist. It is noted that the role of individual tolerance is actualized in modern global society due to the need to build generally accepted rules of joint life as the result the work of psychologists to strengthen relations between people with different opinions becomes important.

The objectives of the research are to highlight the features of multicultural and social tolerance which are relevant a psychologist's professional activity.

In the research process the methods of analyzing scientific sources, comparing social, philosophical, psychological, social and cultural scientific approaches to the idea of tolerance and its role in human interaction have been used.

The results of the study: the peculiarities of multicultural and social tolerance in the activities of psychologists it has been determined the conditionality regarding the content of the assessment subject which concerns the psychologist's awareness of the limit of permissible change of a person's views with actualization in problematic areas for tolerance that is religion, culture of family education (for Orthodox countries), social and political point of views of military personnel who participated in armed conflicts; social tension as a factor of intolerance of society as a whole which result is realisation that a psychologist must understand the sources of the client's intolerance which may be his reference social groups, the influence of mass media, manipulative technologies, etc.; the necessity for the interaction of persons professing antagonistic ideals which refers to the psychologist's attention to the signs of a person's forced tolerance which can be manifested only on the external level of civilized partner interactions while at the level of awareness such partners can profess an irresistible dislike for each other. A psychologist must take into account the peculiarities of mutual perception of partners from different cultures, socially antagonistic communities, religions, etc., since internal intolerance which is not outwardly visible,can become a trigger for future conflicts; minimization and curtailment of contact with the social environment as manifestation of the tolerance of a person with a low level of self-esteem which is manifested in a low level of social harassment. A psychologist should pay attention to the fact that in relationships such clients show emotional flexibility, compliance and social normativity which, however, is not evidence of their perceived tolerance as an element of assertive behaviour when a person equally respects his own and other people's values but rather as a psychological protection of avoidance which is evidence of the low value of one's own personality; regulatory function of communicative tolerance as a way to implement interaction at the personal (relationship between two), typological (attitude towards social groups), professional (interaction within professional activity) levels. The task of the psychologist becomes to work with the client regarding his stereotypical ideas about the features of various types of interactions which can be manifested in a negative perception of real objects of interaction.

Keywords: multicultural tolerance, social tolerance, psychologist, interaction, social environment, intolerance.

Вступ

Постановка проблеми. Толерантність як якісна характеристика стає необхідністю для сучасного фахівця, а особливо - для фахівців, діяльністю яких є взаємодія із людьми. У професії психолога толерантність варто розглядати як професійну компетентність, тоді як інтолерантність у всіх її видах (нетерпіння у слуханні, перебивання, нав'язування власного бачення, давання порад, осуд тощо) - як професійну непридатність.

Проблема виявлення соціальної толерантності актуалізується у сучасному дискурсі внаслідок глобальних світових деструкцій, пов'язаних із агресивною позицією лідерів - представників різних культур, зокрема кардинально протилежних за релігійними, політичними, гуманітарними, соціальними цінностями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Толерантність як соціальний феномен у науковому дискурсі представлена у межах філософії, культурології, психології, а також як межеве поняття соціокультурології, педагогічної психології та інших гуманістичних галузей цілісного глобального наукового знання.

З огляду на філософське уявлення змісту толерантності у працях Н. Круглова, Г. Олпорта, В. Золотухіна - маємо визначення цього поняття як властивості мислення, що передбачає усвідомлення багатогранності світу й поглядів на нього [Вовк, 2015], що у розумінні Д. Леонтьєва доповнюється змістом прийняття інших цінностей, поглядів і звичаїв, незалежно від міри власної згоди з ними [Dmitry Leontiev].

У соціокультурному трактуванні толерантність визначається як моральна властивість особистості, що характеризує терпиме ставлення до інших людей незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної приналежності, у тому числі терпиме ставлення до чужих поглядів, висловлювань, характери тощо [Штепа, 2008].

У більш глобальному вимірі толерантність розглядається як детермінанта психологічного здоров'я [Терещенко; Lukat, Ju. et al., 2016 ], що стає інтегральною характеристикою, яка пов'язана із загальним світосприйняттям людини й обумовлена її особистим досвідом, особистісними якостями, цінностями та фундаментальними переконаннями.

О. Орловська зауважує про феноменальність толерантності у міжетнічних стосунках [Орловська, 2012]. Науковець означає принципи толерантності, за умови яких відбувається ефективна взаємодія представників різних культурних середовищ:

• рівність між представниками різних народів (рівний доступ до соціальних благ для всіх людей незалежно від їх статі, раси, національності, релігії чи приналежності до будь-якої іншої групи);

• взаємна повага, доброзичливість і терпиме ставлення всіх членів суспільства до представників інших соціальних, культурних, релігійних груп;

• відмова від насилля як неприйнятного засобу залучення людини до будь-якої ідеї;

• рівні можливості для участі у політичному житті всіх членів суспільства;

• гарантоване законом збереження і розвиток культурної самобутності та мов національних меншин;

• реальна можливість дотримуватись традицій усіх культур, представлених у суспільстві; свобода віросповідання за умови, що це не ущемляє права і можливості представників інших конфесій;

• співпраця і солідарність у вирішенні спільних проблем; відмова від негативних стереотипів у сфері міжетнічних та міжрасових відносин і у стосунках між статями [Орловська, 2012].

Соціальний, філософський, соціокультурний підходи до ролі толерантності особистості у сучасному суспільстві означили основні проблеми, пов'язані із необхідністю вибудовувати загальноприйняті правила спільної життєдіяльності у глобальних суспільних середовищах. Якщо визнавати факт укріплення стосунків між людьми з різними думками через роботу психологів, важливості набуває саме увага до мультикультурної і соціальної толерантності передусім цих фахівців.

Отже, метою статті означаємо аналіз ознак мультикультурної і соціальної толерантності, які мають стати засадничими у фаховій діяльності сучасного психолога.

Виклад основного матеріалу

Серед значущих ознак толерантності варто зупинитись на її умовності щодо змісту оцінювального предмету. Так, для людини важливості набувають різні речі: один може толерувати іншу релігійність когось, але не визнає різного погляду на політичні цінності, для іншого навпаки, важливості набуває однозначність у віросповідуванні, а отже, маємо визначити, що для кожної людини або груп людей існують зони, де толерантність не допускається. Означеної думки дотримується О. Орловська, яка зауважує на факторах, що впливають на предмет і рівень толерантності людини: рівень суспільної напруги, що підвищуючись, спричиняє агресивність і нетерпимість людей, а також специфічний тип культури стосунків між людьми (культури ставлення до праці, сім'ї, особистісних стосунків) [Орловська, 2012].

Зауважуючи на специфічний фон сучасного українського суспільства, обумовлений тривалістю воєнних дій, видається актуальним звернення уваги саме на аспект соціального напруження - як чинник інтолерантності суспільства в цілому. При цьому маємо змогу орієнтуватись на низку авторських підходів [Орловська, 2012; Гупаловська, Чорноба, 2013] до означення проблеми толерантності саме через характеристику процесів інтолерантності (нетерпимості), в основі якої лежить переконання у вищій значущості системи власних поглядів, способу життя тощо у порівнянні з ціннісними системами інших людей або груп. Для інтолерантної особи ситуація, у якій щось відбувається не так, як вона того хотіла, стає дискомфортною не через когнітивний дисонанс, а через заперечення її першості. Інтолерантні люди сприймають світ крізь призму раз і назавжди усвідомлених жорстких настанов, їм притаманна властивість тримати все під контролем, виявлення упередженості щодо оцінки іншого, схильність поділяти людей на «своїх» і «чужих» [Гупаловська, Чорноба, 2013]. О. Орловська зауважує на відсутності почуття солідарності, неприйнятті іншого через його незвичність у вигляді, діях, думках - як причинах нетерпимості у суспільстві. При цьому форми її виявлення мають досить широкий діапазон: від неввічливості, зневажливого ставлення до інших - до етнічних чисток, геноциду, знищення людей [Орловська, 2012]. В. Гупаловська та І. Чорноба дають уявлення про інтолерантність як виявлення упереджень, негативних стереотипів, що призводять до зіткнення інтересів та поглядів. У національному масштабі, за думкою авторів, інтолерантність виявляється в історичній перспективі у - расовій дискримінації, переслідуваннях за національними, релігійними ознаками, у порушенні прав і свобод громадян [Гупаловська, Чорноба, 2013]. Навпаки, толерантність автори вважають важливою якістю, що дозволяє розуміти особливості інших культур, здійснювати ефективну міжкультурну комунікацію - через здатність розуміти спосіб життя іншого народу, терпимість до відмінностей релігії, поведінки.

Зауважуючи на означене, стають зрозумілими чинники виявлення у сучасному суспільстві форм інтолерантності, що у глобальному сенсі можуть стати ознаками суспільного розбрату. Так, зокрема, можемо виділити такі із них: мультикультурний толерантність психолог

• етноцентризм - оцінка оточення через систему цінностей свого етносу, що розуміється як еталон для усіх інших;

• пошук ворога - перенесення вини за нещастя на інші групи (як приклад, обструкція перших подорожніх українців із китайського Уханю, які потенційно могли бути заражені СОУГОом);

• переслідування, залякування, погрози;

• дискримінація за ознаками особистісних відмінностей або статі - як випадки обмеження прав і свобод, позбавлення суспільних благ (наприклад, позбавлення права участі у виборах жінок в деяких ортодоксальних мусульманських країнах);

• расизм, фашизм, націоналізм;

• ксенофобія у формі етнофобії (у сучасному суспільстві - мігрантофобії - як уявлення про те, що «чужаки» шкідливі для суспільства);

• опоганення культурних пам'яток;

• сегрегація, репресії;

• релігійні переслідування.

М. Друшляк, О. Семеног, Н. Грона, Н. Пономаренко, О. Семеніхіна соціальну толерантність пов'язують із сформованістю особистісної медіаграмотності, що дозволяє бути психологічно захищеним від маніпуляцій [Друшляк, Семеног, Грона, Пономаренко, Семеніхіна, 2022]. Автори означають соціальну толерантність як «уміння ідентифікувати та протидіяти мові ворожнечі, ідентифікувати і протидіяти стереотипам і дискримінації» [Друшляк, Семеног, Грона, Пономаренко, Семеніхіна, 2022, с. 7], акцентуючи увагу на важливості формування у людини критичного мислення.

Найбільш актуальною проблема толерантності виступає у аспекті необхідної взаємодії осіб, що сповідують антагоністичні ідеали. Власне толерантність щодо сприймання один одного у такому випадку дає можливість досягати ефективного результату у взаємній діяльності, зокрема у партнерських стосунках, обумовлених необхідністю бізнесу тощо. Однак слід розрізняти толерантність як необхідність із толерантністю як якісною характеристикою особистості, що за думкою Г. Вовк, корелює із зниженим рівнем самоконтролю та відповідальності, нездатністю до конкуренції та творчості, недостатньою цінністю особливостях власних емоційних реакцій та неусвідомленням реакцій оточуючих, що вказує загалом на знижений рівень комунікативної компетентності [Вовк, 2015]. Така людина виявляє конформність у стосунках і розглядається як досить зручний партнер взаємодії, оскільки має низький рівень соціальних домагань, виявляє емоційна гнучкість, поступливість та соціальну нормативність - форми поведінки, що дозволяють досягати спільних цілей.

Однак такі висновки обумовлюються дещо примітивним уявленням про соціальне середовище як «фруструюче, що не дуже сприяє задоволенню різноманітних потреб, а можливо, є небезпечним і загрозливим. В такому випадку обирати для себе лінію толерантності можна не для інтенсифікації та розвитку, а для мінімізації та згортання контакту з соціальним середовищем, не для досягнення успіху, а для уникнення» [Гупаловська, Чорноба, 2013].

Отже, суть соціальної толерантності більшою мірою виявляється через усвідомлення інтолерантності особистості або цілих груп до щодо різних аспектів суспільного життя, зміст яких може порушувати ціннісну стабільність, емоційність сприйняття - аж до агресивної девіації поведінки окремих членів соціуму.

Ще одним аспектом, на який варто зауважити щодо розуміння толерантності, є спорідненість означеної якості із асертивністю особистісної поведінки, оскільки толерантність визначається відкритістю думок у спілкуванні, особистісною свободою разом із розумінням свободи іншої людини та шануванням її прав. У міжкультурному аспекті толерантність можна вважати ознакою розуміння та прийняття своїх національних особливостей та розумного ставлення до особливостей інших націй. Отже, формування асертивної поведінки людини впливає також і на формування її толерантності, що врешті-решт свідчить про загальну вихованість людини - із умінням вислухати партнера, усвідомити його думку й сприйняти її як рівноцінно важливу для обговорення або згоди.

У дослідженні В. Гупаловської та І. Чорноби представлено види толерантності згідно із предметом наукового знання - кожен із яких виокремлює важливі чинники загального розуміння досліджуваного поняття:

• Фізіологічна толерантність - відсутність або послаблення реагування на певний несприятливий чинник внаслідок зниження чутливості до його впливу. Уважаємо, що означений вид толерантності можна синонімізувати за значенням із адаптивністю;

• Психологічно-сенсуальна толерантність - підвищення терпимості до впливу навколишнього середовища внаслідок зниження чутливості, зокрема, емоційна черствість, відсутність співчуття до навколишніх. Гадаємо, що певною мірою означений вид толерантності може виявлятись у відсутності емпатії, хоча саме емпатійність - як розуміння почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання - є виявленням особливої толерантності;

• Фрустраційна толерантність - терпимість до невизначеності, відсутності передбачуваного результату;

• Афективна толерантність - комфортне переживання емоцій, їх адекватність та завершеність - як умова шансу людини на щастя без умовностей [Гупаловська, Чорноба, 2013].

Особливої значущості науковці надають комунікативній толерантності - як ставленню людей загалом, зумовленого життєвим досвідом, настановами, властивостями характеру, моральними принципами, станом психічного здоров'я особистості, що виявляється у ситуативній, типологічній та професійній толерантності. Так, ситуативна толерантність фіксується у особистісних взаєминах - від характеристики відчуття партнера на кшталт «терпіти його не можу» до «з ним приємно мати справу»; типологічна толерантність виявляє ставлення до узагальнених представників різних груп, професій, націй - від «мене дратує такий тип людей» - до «зазвичай люди цієї національності є дуже красивими» тощо; професійна толерантність виявляє ставлення до узагальнених типів людей - представників професійної взаємодії, наприклад, характеристика водієм таксі клієнта як «доброго» або «поганого» [Гупаловська, Чорноба, 2013].

Узагальнюючи роль комунікативної толерантності у взаєминах людей, автори справедливо доходять висновку про її регулятивну функцію у процесі спілкування, що виявляється або через конгруенцію (підтвердження взаємних рольових очікувань партнерів, виникнення у них емпатії один до одного) або через конфронтацію (взаємний або одноосібний «обман» рольових позицій, розбіжність у розумінні й оцінюванні ситуації - аж до виникнення антипатії один до одного) [Гупаловська, Чорноба, 2013].

Дослідниця К. Мілютіна зосереджується на типах толерантності особистості, що обумовлюють сприйняття й поведінкові реакції у суспільних відносинах:

• терпимість до певної групи людей (представників іншої раси, національності, тендерної орієнтації тощо);

• терпимість до поведінкових проявів (бійок, жебрацтва, галасу, поцілунків на вулицях);

• терпимість до думок та поглядів (релігійних, політичних, культурних);

• терпимість до змін та невизначеності навколишнього середовища [Мілютіна, 2019].

Маємо підкреслити, що терпимість як синонім толерантності варто розглядати не як примушування себе терпіти щось, що є неприйнятним, неприємним, антагоністичним, неприпустимим. Навпаки, терпимість виступає ознакою сформованості усвідомлення власної самоцінності разом із розумінням самоцінності іншої людини, яка поділяє із тобою цей світ. Це можливість сприймати світ не чорно-білим, а в усіх відтінках його різноманіття, інтерес до інших форм і способів існування людей у світі, культурах, спільнотах тощо. Аспект мультикультурної толерантності корелює із сформованістю у людини власної позитивної етнічної ідентичності, відкритістю до сприйняття «інакшості» іншої людини, а також готовності до уникнення конфлікту у взаємодії.

Висновки

Аналіз змісту соціальної та мультикультурної толерантності особистості дозволяє зорієнтуватись на особливостях означеного утворення, актуальних для діяльності психолога:

• умовність щодо змісту оцінювального предмету - для психолога важливо усвідомити межі допустимої зміни поглядів людини, оскільки у кожного із нас є зони, де толерантність не допускається. Такими зонами найчастіше стають релігія, культура сімейного виховання (для ортодоксальних країн), суспільно-політичні погляди військових, які брали участь у збройних конфліктах.

• соціальне напруження - як чинник інтолерантності суспільства в цілому - психолог має розуміти джерела інтолерантності клієнта, якими можуть бути його референтні соціальні групи, вплив ЗМІ, маніпулятивні технології, використовувані у соцмережах, у побутовому спілкуванні (плітки, паніка тощо).

• необхідність взаємодії осіб, що сповідують антагоністичні ідеали - тут йдеться про вимушену толерантність, яка може виявлятись лише на зовнішньому плані цивілізованих партнерських взаємодій, тоді як на рівні усвідомлення такі партнери можуть сповідувати один до одного непереборну неприязнь. Психолог має враховувати особливості взаємного сприйняття партнерів з різних культур, соціально антагоністичних спільнот, релігій тощо, оскільки внутрішня нетолерантність, що назовні не виявляється, може стати тригером майбутніх конфліктів.

• толерантність може виявлятись у мінімізації та згортання контакту з соціальним середовищем - через низький рівень самооцінки особистості, що виявляється у нездатності до конкуренції та творчості, недостатньої цінності власних емоційних реакцій та неусвідомленні реакцій оточуючих, низькому рівні соціальних домагань. Психолог має звернути увагу, що у стосунках такі клієнти виявляють емоційну гнучкість, поступливість та соціальну нормативність, що однак є не свідченням виявлення ними усвідомленої толерантності - як елементу асертивної поведінки, коли людина однаково поважає і свої, і чужі цінності, а швидше - як психологічний захист уникнення, що є свідченням малоцінності власної особистості.

• Регулятивна функція комунікативної толерантності - як спосіб реалізовувати взаємодію на особистісному (взаємини двох), типологічному (ставлення до соціальних груп), професійному (взаємодія у межах фахової діяльності) рівнях. Тут завданням психолога стає робота з клієнтом щодо його стереотипних уявлень про особливості різних видів взаємодій, що може виявлятись у негативному сприйнятті реальних об'єктів взаємодії.

Перспективою подальших розвідок у межах досліджуваної проблеми визначаємо виокремлення структури мультикультурної і соціальної толерантності психолога - в аспекті його взаємодії із клієнтами.

Література

1. Вовк Г.О. (2015). Соціальна толерантність в контексті комунікативної компетентності особистості. Наука і освіта. 10, 44-48. Відновлено з http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=& S21REF=10&S21CNR=20& S21STN= 1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA =&2_S21STR=NiO_2015_10_10

2. В. Гупаловська В.А., Чорноба І.А. (2013) Толерантність як особистісна властивість Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 45(2), 45-54. Відновлено з http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnpu_psykhol_2013_45%282%29 8URL

3. Друшляк, М. Г., Семеног, О. М., Грона, Н. В., Пономаренко, Н. П., & Семеніхіна, О. В. (2022). Типологія Інтернет-ресурсів для розвитку інфомедійної грамотності молоді. Інформаційні технології і засоби навчання, 88(2), 1-22. Відновлено з https://doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4786

4. Мілютіна К.Л. (2019) Перспектива дослідження толерантності як передумова створення інклюзивних спільнот. Теорія і практика сучасної психології. 2, Т. 1., 80-84. Відновлено з http://www.tpsp-journal.kpu.zp.ua/archive/2_2019/part_1/17.pdf

5. Орловська О.В. (2012). Толерантність та її сутнісні характеристики. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету "Україна". 5., 159-163. Відновлено з http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpkhist_2012_5_37

6. Терещенко К. Толерантність як детермінанта психологічного здоров'я особистості. Актуальні проблеми психології. Том І. Випуск 57, 90 - 95 відновлено з https://lib.iitta.gov.Ua/724952/1/15.pdf

7. Штепа О.С. (2008). Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг: Монографія. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 210 с. https://filos.lnu.edu.ua/ wp-content/uploads/2014/12/PP2.1.3.3.04-Treninh-aktualizatsii-osobystisnoi-zrilosti.pdf

8. Dmitry Leontiev Towards an operational definition of tolerance. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/294386890

9. Lukat, Ju., Margraf, Ju., Lutz, R., Van der Veld, W.M., Becker, E.S. (2016) Psychometric properties of the Positive Mental Health Scale (PMH-scale). BMC Psychology. 4(1). Retrieved from: https://www.researchgate.net/publication/293807917

References

1. Vovk G.O. Socialna tolerantnist v konteksti komunikativnoyi kompetentnosti osobistosti [Social tolerance in the context of personal competence]. Nauka i osvita [Science and education]. - 2015. - Vol. 10. - P. 44-48. Available at: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21 ID=&S21REF=10&S21 CNR=20& S21STN= 1& S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Ni O_2015_10_10 (In Ukrainian).

2. V. Gupalovska Tolerantnist yak osobistisna vlastivist [Tolerance as a personal property]. Visnik HNPU imeni G.S. Skovorodi [Bulletin of KhNPU named after H.S. Skovorody]. 2013. - Vol. 45(2). - P. 45-54. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnpu_psykhol_ 2013_45%282%29 8URL (In Ukrainian).

3. Drushlyak, M. G., Semenog, O. M., Grona, N. V., Ponomarenko, N. P., & Semenihina, O. V. (2022). TIPOLOGIYa INTERNET-RESURSIV DLYa ROZVITKU INFOMEDIJNOYi GRAMOTNOSTI MOLODI. [TYPOLOGY OF INTERNET RESOURCES FOR THE DEVELOPMENT OF INFOMEDIA LITERACY OF YOUTH]. Informacijni tehnologiyi i zasobi navchannya [Information technologies and teaching aids] Vol. 88(2). - P. 1 -22. Available at: https://doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4786 (In Ukrainian).

4. Milyutina K.L. Perspektyva doslidzhennya tolerantnosti yak peredumova stvorennya inklyuzyvnykh spil'not. [A perspective on tolerance research as a prerequisite for creating inclusive communities].Teoriya i praktyka suchasnoyi psykholohiyi [Theory and practice of modern psychology], 2019, No. 2, Vol. 1. - pp. 80-84. Available at: http://www.tpsp- journal.kpu.zp.ua/archive/2_2019/part_1/17.pdf (In Ukrainian).

5. Orlovs'ka O.V. Tolerantnist' ta yiyi sutnisni kharakterystyky. [Tolerance and its essential characteristics] Zbirnyk naukovykh prats' Khmel'nyts'koho instytutu sotsial'nykh tekhnolohiy Universytetu "Ukrayina"[Collection of scientific papers of the Khmelnytskyi Institute of Social Technologies of the University "Ukraine"]. - 2012. - Vol. 5. - P. 159-163 Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpkhist_2012_5_37 (In Ukrainian).

6. Tereshchenko K. Tolerantnist' yak determinanta psykholohichnoho zdorov"ya osobystosti [Tolerance as a determinant of psychological health of the individual]. Aktual'ni problemy psykholohiyi [Actual problems of psychology].Volume I. Issue 57 P. 90 - 95 Available at: https://lib.iitta.gov.ua/724952/1/15.pdf (In Ukrainian).

7. Shtepa O.S. Osobystisna zrilist': Model'. Opytuval'nyk. Treninh: [Personal maturity: Model. Questionnaire. Training] Monohrafiya. - L'viv: Vydavnychyy tsentr LNU imeni Ivana Franka [Monograph.- Lviv: Ivan Franko LNU Publishing Center]. 2008. - 210 p. Available at: https://filos.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/12/PP2.1.3.3.04-Treninh-aktualizatsii-osobystisnoi- zrilosti.pdf (In Ukrainian).

8. Dmitry Leontiev Towards an operational definition of tolerance. Available at: https://www.researchgate.net/publication/294386890

9. Lukat, Ju., Margraf, Ju., Lutz, R., Van der Veld, W.M., Becker, E.S. Psychometric properties of the Positive Mental Health Scale (PMH-scale). BMC Psychology. 2016. No 4(1). URL: https://www.researchgate.net/publication/293807917

Размещено на Allbest.ru