Професійна діяльність військових капеланів зі збереження психічного здоров’я військовослужбовців (історичний та закордонний досвід)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна діяльність військових капеланів зі збереження психічного здоров'я військовослужбовців (історичний та закордонний досвід)

Кондратюк Світлана Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри психології та соціальної роботи, ВСП ЗВО "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Хмельницький інститут соціальних технологій, вул. Ярослава Мудрого, 2а, м. Хмельницький

Маковська Надія Василівна студентка 2 курсу магістратури, ВСП ЗВО "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Хмельницький інститут соціальних технологій, вул. Ярослава Мудрого, 2а, м. Хмельницький

Анотація

Дослідження питання професійної діяльності військових капеланів зі збереження психічного здоров'я військовослужбовців зумовлена активними бойовими діями на території України та впровадженням інституту військового капеланства у структуру складових сектору безпеки та оборони. У статті окрім загального огляду професійної діяльності військових капеланів, з використанням методів системного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу вивчено наукові публікації щодо історичного досвіду залучення військових капеланів до психологічної роботи з бійцями. Здійснено огляд їх залученості до роботи у війську під час Першої світової війни. капелан військовий психічний

Проаналізовано функції військових капеланів у питанні підтримки психічного здоров'я військовослужбовців та ветеранів армії країн членів НАТО, від зародження цього інституту до сьогодення. Акцентовано на значну кількість закордонних досліджень, що стосуються ролі військових капеланів у збережені психічного здоров'я бійців.

Встановлено, що в країнах Південно-Західної, Південної, Південно- Східної Азії та Африки одним з основних напрямів державної політики у війську є релігійне виховання особового складу, що являється головним засобом внесення у свідомість військовослужбовців потрібних національним урядам ідей, поглядів, стереотипів мислення і поведінки з метою протистояння іншим релігіям та ідеологіям.

Констатовано, що професійна діяльність військових капеланів має позитивний ефект у питанні збереження та відновлення психічного здоров'я військовослужбовців різних армій світу.

Перспективою подальших наукових досліджень може бути розробка моделей та програм підготовки військових капеланів до надання психологічної допомоги військовослужбовцям, з метою збереження психічного здоров'я останніх.

Ключові слова: військовий капелан, військовослужбовці, психічне здоров'я, закордонний досвід, історичний досвід, професійна діяльність.

Kondratyuk Svetlana Mykolayivna PhD in Psychology, Associate Professor, Head of the Department of Psychology and of Social Work, Khmelnytskyi Institute of Social Technologies of University "Ukraine", 2a, Y. Mudryy St., Khmelnytskyi,

Makovska Nadiia Vasylivna Master's Student, Khmelnytskyi Institute of Social Technologies of University "Ukraine", 2a, Y. Mudryy St., Khmelnytskyi

PROFESSIONAL ACTIVITY OF MILITARY CHAPLAINS, WHICH PRESERVES THE MENTAL HEALTH OF MILITARY PERSONNEL (HISTORICAL AND FOREIGN EXPERIENCE)

The study of the question of the professional activity of military chaplains in maintaining the mental health of military personnel is determined by active hostilities on the territory of Ukraine and the introduction of the institute of military chaplaincy into a structure consisting of security and defense sectors. The article studies scientific publications on the historical experience of involving military chaplains in psychological work with fighters, in addition to a general review of the professional activities of military chaplains, using the methods of systematic, bibliosemantic and retrospective analysis. A review of their involvement in the army during the First World War was carried out.

The functions of military chaplains in the issue of mental health support for military personnel and army veterans of NATO member countries are analyzed, from the inception of this institution to the present. Emphasis is placed on a significant amount of foreign research on the role of military chaplains in maintaining the mental health of combatants.

It is noted that in the countries of South-West, South, South-East Asia and Africa, one of the main directions of state policy in the army is the religious education of personnel, which is the main means of introducing into the minds of military personnel the ideas, views, stereotypes of thinking and behavior that are necessary for national governments, in order to oppose other religions and ideologies.

It was stated that the professional activity of military chaplains has a positive effect on the issue of maintaining and restoring the mental health of military personnel in various armies of the world.

The prospect of further scientific research may be the development of models and training programs for military chaplains to provide psychological assistance to military personnel in order to maintain their mental state.

Keywords: military chaplain, military personnel, mental health, foreign experience, historical experience, professional activity.

Постановка проблеми. Враховуючи залучення великої кількості військовослужбовців до збройного захисту Батьківщини, керівництвом держави неодноразово акцентувалась увага на необхідності використання потенціалу, як Церкви у цілому, так і військових капеланів зокрема у вирішені питання надання психологічної допомоги бійцям. Це стосується як лінії фронту (бойових умов), так і тилу (декомпресії та психологічної реабілітації). У складних умовах сьогодення дoвoдитьcя кoнcтaтувaти, що на відміну від закордонної науки у вітчизняні пcихології тeмa професійної діяльності військових капеланів щодо збереження психічного здоров'я військовослужбовців лише починає активно вивчатися.

Метою цієї статті є теоретичний огляд історичного та закордонного досвіду залучення військових капеланів до діяльності зі збереження психічного здоров'я військовослужбовців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що в контексті співпраці українських церковних та військових інституцій дану проблему аналізували такі науковці як: В. Бондаренко, М. Васів, Л. Владиченко, С. Здіорук, В. Єленський, Ю. Кальниш, С. Лисенко, Ю. Решетніков, С. Сьомін, О. Уткін та інші, oкрeмi питання душпастирства у одстємі збереження психічного здоров'я та виховання віруючих військовослужбовців досліджували: А. Афанасьєв, О. Войтюк, Н. Волинець,

B. Діброва, Н. Жигайло, Н. Коструба, П. Костюк, Р. Коханчук, А. Маковський, В. Москалець, О. Матеюк, М. Морозов, О. Мельник та інші; представляють інтерес праці, в яких містяться підходи до визначення напрямів, форм і методів діяльності духовенства у Збройних силах України та інших держав О. Варнашової, Л. Виговського, А. Жаловаги, Є. Забзалюка,

C. Семенова, Т. Тхоржевської та ін. У закордонних дослідженнях A. Adamantios, C. Asekoff, L. Carey, J. Cohen, T. Crowe, B. Feldstein, P. Hemming, M. Kopacz, P. Mueller, D. Plevak, Т. Rummans, P. Teague детально описано позитивний вплив військових капеланів на комбатантів та визначено потенціал релігійної віри у клінічній практиці.

Виклад основного матеріалу. Насамперед з'ясуємо хто такий військовий капелан. Законодавець трактує це визначення так: "військовий капелан - особа, яка в установленому цим Законом порядку отримала мандат на право здійснення військової капеланської діяльності, уклала контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу (виключно на посадах Служби військового капеланства) та здійснює військову капеланську діяльність у підрозділах Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України на підставах та в порядку, передбачених цим Законом..." [1].

Нам же імпонує типологія представлена у досліджені Т. Калениченко, а саме:

"1. Військовий капелан - це священник або духовний лідер релігійної громади. Він може бути пастором, служителем, рабином, імамом. У деяких протестантських церквах - це диякон з правом священнослужіння.

2. Військовий капелан пов'язаний з певною конфесією або релігійною організацією, він є її представником у війську. Але він надає духовну підтримку людям будь-якого віросповідання, не нав'язуючи іншим своїх релігійних поглядів, при цьому не відмовляючись від власних переконань.

3. Військовий капелан надає духовну підтримку групі людей, які не являють собою церковну, релігійну чи місійну громаду. За негласною домовленістю, своєрідним світовим кодексом військового капеланства, армія не може бути полем місійної діяльності.

4. Військовий капелан - не звичайний священник. Він отримав особливу підготовку у сфері душпастирської опіки воїнів. Якогось загальноприйнятого (між державами, конфесіями чи навіть просто навчальними закладами) стандарту підготовки військових капеланів не існує. В деяких церковних навчальних закладах його можуть свідомо готувати як психолога.

5. Капелан, зазвичай, надає духовну підтримку всім, незалежно від їхньої віри чи її відсутності.

6. Військовий капелан діє в особливому людському середовищі. Його паства фізично сильна, активна, озброєна і (на загальному суспільному тлі) підвищено агресивна" [2].

Упродовж майже всього історичного періоду, за винятком радянських часів, військова служба на українських теренах поєднувалась із духовною опікою воїнів з боку Церкви. Ще з часів Київської Русі та Козачини є згадки про духовенство, яке здійснювало регулярне служіння серед війська. Такі священники добре розумілися на зброї, хоча рідко її використовували, ходили у походи, творили справжнє родинне середовище серед вояків, пригадуючи їм, за що вони борються та як залишатись людиною серед складних життєвих обставин.

Становлення та вдосконалення структури військового духовенства в Російській імперії пов'язане, насамперед із реформами Петра І на початку XVIII ст. До 1917 року в армії й флоті Російської імперії нараховувалось близько 5000 військових священників. Департаменту військових священників були підпорядковані 24 військові собори, а також 437 полкових, 13 фортечних, 32 шпитальні, 17 тюремних, 33 корабельні церкви. Духовну службу в армії очолював протопресвітер, посада якого відповідала посаді начальника головного управління і який мав права генерал-лейтенанта [3].

З середини ХІХ ст. австрійська влада запроваджує у своїй армії регулярне професійне капеланство для вірних греко-католицького обряду. Священники, зазвичай по закінченні семінарії, проходили відбір із фізичної та моральної підготовки, мали вишколи зі специфіки праці серед військовослужбовців. З початком Першої світової війни австрійська влада оголошує примусову мобілізацію. Під неї підпадали також і священники, покликані до військового душпастирства [4].

У збройних силах багатьох країн накопичено багатовіковий досвід релігійної роботи, що наклали свій відбиток на життя і побут військових колективів. Про їх значущість у житті військовослужбовців свідчить наявність у війську інституту військових капеланів. Так, наприклад, у США, Франції, Великій Британії, ФРН, Польщі, Італії, Іспанії, Португалії, Канаді, Данії, Норвегії, Греції, Швеції військові капелани входять до штату практично кожної частини, а в Бельгії та Нідерландах вони служать в усіх з'єднаннях до бригад включно. Значну увагу релігійному фактору в арміях ісламських країн, приділяють органи так званої моральної орієнтації, що діють у збройних силах Марокко, Алжиру, Лівії, Єгипту, Судану, Туреччини, Сирії, Іраку, Ірану, Йорданії, Саудівської Аравії, Кувейту, Оману.

Військові капелани в усьому світі складають особливу корпорацію духовенства. Для вивчення ролі військових капеланів у процесі збереження психічного здоров'я військовослужбовців важливе значення має врахування передового досвіду інших країн. Отже, розглянемо детальніше низку країн, у яких надзвичайну увагу приділено ролі інституту військового капеланства у питанні збереження психічного здоров'я військовослужбовців. Певний науковий інтерес становить організація капеланської служби у збройних силах США, яка існує з моменту утворення цієї держави (29 липня 1775 р.) і є однією з найстаріших служб США. Американські військові фахівці вважають, що військовослужбовець є "добре збалансованою особистістю" лише тоді, коли володіє трьома взаємопов'язаними якостями: фізичним здоров'ям, психологічною стійкістю та вірою у Бога. При цьому, значну увагу приділяють релігійному чинникові, який розглядається не лише як данина поваги до національної традиції поклоніння Богу, а і як додатковий внутрішній ресурс особи, що значно мобілізує в потрібний момент внутрішні резерви, сприяє соціальній стабільності армії та підвищенню її бойової могутності.

Організаційно капеланська служба армії США остаточно сформувалась наприкінці Першої світової війни, коли в ній проходили службу близько 3000 офіцерів військово-релігійної служби. У 1918 році конгресом прийнято закон, яким встановлено квоту військових капеланів - один капелан на 1200 військовослужбовців, плюс на кожен військовий округ 20 церковнослужителів.

Під час Другої світової війни в лавах дієвої армії капеланів було близько 9000 осіб [5, с. 230].

Керівництво діяльністю військових капеланів США здійснює Рада у справах капеланів при помічникові міністра оборони з будівництва збройних сил і особового складу, яка об'єднує представників військового духовенства трьох видів ЗС: Сухопутних військ (разом з ними готуються і підпорядковуються єдиному командуванню капелани Національної гвардії та Резерву), Військово морських силах і Військово-повітряних силах. Рада складається з 6 осіб, до її складу входять 3 начальники служби капеланів (головні капелани) видів збройних сил у званні генерал-майора (контрадмірала) військово-релігійної служби, які щорічно змінюють один одного очолюючи Раду (головний капелан) [6, с. 22].

У Сухопутних військах, Військово-повітряних силах і Військово морських силах існують управління Головних капеланів, що входять до штату Головного Штабу кожного виду збройних сил. У гарнізонах, базах, військових частинах, навчальних закладах і шпиталях проходять службу окремі військові священники. Початковою посадою для капелана у сухопутних військах є батальйон (капітан), який має штатного помічника (капрала або штатного сержанта). У кожній бригаді є капелан (майор) та помічник (сержант першого класу). У дивізійного капелана (підполковника) є заступник (майор) та відділення (2-3 сержанти). Корпусний та армійський капелани (полковники) мають у своєму підпорядкуванні відділи. Разом з тим, у частинах і підрозділах є штатні капелани.

Підготовку капеланів здійснюють у спеціальних військових навчальних закладах. Для армії та Військово-повітряних сил - у школі армійських капеланів у Форт-Джексоні (штат Північна Кароліна), а для флоту - у школі священників Військово морських сил США, що знаходиться у м. Ньюпорт (штат Род-Айленд) [7, с. 17]. Кандидат має мати цивільну духовну освіту і добре здоров'я, бути громадянином США, віком від 21 до 35 (40) років (можуть служити до 62 років) та укласти контракт на військову службу терміном не менше ніж на 6 років. Разом з вивченням особливостей релігійної діяльності у збройних силах слухачі засвоюють основи військового мистецтва, навички володіння зброєю та військовою технікою. Термін навчання залежить від роду військ і складає 6- 9 місяців. Після закінчення навчання складаються іспити, а в разі позитивного результату присвоюють чин "лейтенанта служби військових капеланів" [6, с. 24-27].

Нині на 700-800 осіб особового складу американських збройних сил припадає один штатний капелан. Важливою складовою його роботи є навчання і виховання особового складу та морально-психологічна підготовка військовослужбовців. Військовим статутом передбачено постійний контакт капелана з командиром, який гарантує йому постійний прямий доступ до особового складу частини. У командирському приписі зазначено необхідність запрошення капелана на нараду офіцерів штабу навіть при плануванні службової діяльності та бойового навчання. До їх обов'язків входить планування і проведення заходів, пов'язаних з релігійною просвітою військовослужбовців, а також проведення бесід з допризовною молоддю. Значне місце в роботі капеланів відводиться боротьбі з такими негативними явищами, як військові правопорушення, расові й національні конфлікти, наркоманія, алкоголізм та інше. Військові священники допомагають військовослужбовцям вийти зі стану депресії, уникнути стресу та самогубства, дезертирства, проводять роз'яснювальну та виховну роботу. До речі, у мирний час у батальйоні крім капелана та його помічника, немає інших посадових осіб, які б постійно професійно і цілеспрямовано займалися питаннями виховання, морально-психологічної підготовки, дисципліни та згуртованості особового складу. Під час бойових дій на військових капеланів покладено вирішення таких завдань: моральна та духовна підтримка тим, хто воює, пораненим, помираючим і військовополоненим; допомога медпрацівникам у наданні допомоги потерпілим.

Служба військових капеланів у Англії започаткована з появою на флоті короля Ательстана першого капелана (перша половина XVI ст.). Державною церквою Сполученого Королівства є англіканство. Згідно "Акту про супрематію" (верховенство) від 1534 р. король є главою церкви. З того часу король за рекомендацією урядового чиновника призначає єпископів і, разом з тим, єпископа корпусу військових священників армії Великої Британії [5, с. 231]. У 1796 році капеланська служба була заснована лише для вірних Англіканської церкви, коли проголосили про створення Департаменту Армійських капеланів. Вже набагато пізніше, у 1827 році, в армії Об'єднаного Королівства з'явилися священники Пресвітеріанської церкви, римо-католицькі у 1836 році, а в 1892 році - юдейські рабини. За заслуги військових капеланів у Першій світовій війні їхню інституцію в 1919 році перейменовано у "Королівський департамент армійських капеланів" [6].

У Кримській війні (1854-1855 роках) брали участь 60 капеланів, з яких 12 загинули. У Першій світовій війні загинули 179 капеланів, а в Другій - 1347 [8]. На сьогодні служба капеланів Великобританії складає майже 400 осіб (в регулярній армії - 154 капелани, близько 100 - в територіальній армії та приблизно стільки ж - у кадетському корпусі) [5, с. 231]. Міністерство оборони після консультацій із керівництвом усіх конфесій регулярно переглядає штат служби та встановлює його, виходячи з чисельності збройних сил і кількості вірян серед військовослужбовців, що гарантує кожній церкві можливість мати свого представника в армійському середовищі. Найвищим органом військово-церковної служби сучасних Збройних сил Великобританії є Управління військових священників. Відповідні органи існують в штабах об'єднань, з'єднань, військових частин і навчальних закладах. На чолі служби військових священників стоїть

Головний капелан збройних сил у званні генерал-майора, який має декількох заступників, у тому числі в питаннях діяльності римо-католицьких священників і з питань взаємодії Міністерства оборони з керівництвом церков. Йому підпорядковуються управління військових капеланів видів збройних сил, які здійснюють керівництво діяльністю корпусу військових капеланів; адміністративний та дисциплінарний нагляд; підбір та розстановку кадрів; створення мобілізаційного резерву капеланів на випадок війни. В штабах військових округів, командуванні флотилій та авіаційних груп є відділи (відділення) капеланів; в штабах дивізій, окремих бригад, ескадр і на великих кораблях - відділення (групи) капеланів чисельністю 3-5 осіб з розрахунку 1 священник на батальйон/танковий полк (на флоті - на 800-860 осіб особового складу) [8].

Підготовка капеланів здійснюється в Центрі військових капеланів Королівських збройних сил (Нетеравон, графство Уілтшир), куди приймають осіб віком до 30 років. Кандидати у капелани повинні бути добре фізично розвиненими, мати свідоцтво про закінчення теологічного навчального закладу, звання бакалавра богословських наук і рекомендацію від конфесії, до якої належить. Щорічно здійснюється два набори, термін навчання - 4 місяці [6, с. 59]. Після проходження курсу військового вишколу на базі Королівської військової академії (м. Сандхерст), надалі, в Центрі, слухачів детально знайомлять з діяльністю капеланів у військах. Після закінчення курсів з випускниками укладають контракт і надають військово-капеланські звання (вони мають військову форму, офіційні знаки розрізнення, а також особливі емблеми й кокарду, що введені в 1858 році). Після 4-5 років служби на різних курсах відбувається підвищення кваліфікації [6, с. 59-61].

Капелан відповідає за планування та здійснення релігійного навчання різних категорій особового складу. Капелани є активними помічниками командирів у боротьбі з різними негативними явищами в армійському середовищі, допомагають військовослужбовцям уникнути стресу, вийти зі стану депресії, запобігають випадкам самогубства тощо. Спільна співпраця командирів і військових капеланів дає позитивні результати у вихованні військовослужбовців збройних сил Великої Британії [6, с. 62].

Досить цінним є досвід з організації роботи військових капеланів бундесверу ФРН, яку самі німці називають "опікою про душі військових". У роки Першої світової війни ієрархи Католицької церкви підтримували політичних і військових лідерів країни, а після Листопадової революції 1918 році публічно висловили жаль з приводу занепаду монархії. Право на задоволення релігійних потреб військовослужбовців було закріплено ще в конституції Веймарської республіки й без змін перенесено до конституції ФРН. Вже з тих часів Військово-духовне управління входило до складу пенсійного та судового департаменту на чолі якого стояли польовий головний євангелічний і католицький священники. Морське духовенство підпорядковувалось старшому пастору (кожний своєму), резиденція якого знаходилась у м. Кіль. Релігійні потреби лютеран і католиків на той час задовольнялися окремо [6, с. 41].

На сьогодні в бундесвері ФРН вищими церковними органами є: управління католицького військового єпископа та управління Євангелічної церкви у справах бундесверу. Керівники обох служб - генеральний декан і вікарій - за своїм рангом прирівняні до бригадних генералів. Звісно, кожне з управлінь опікується своїми вірними, але вони активно взаємодіють між собою не лиш на рівні управлінь (питання змісту душпастирської роботи, основі напрями, форми та методи роботи), а й окремих капеланів (військовослужбовець-католик може прийти на розмову до капелана- євангеліста і навпаки). Загальну координацію діяльності управлінь здійснює військово-церковна служба Міністерства оборони ФРН і розв'язує адміністративні проблеми та матеріально-технічне забезпечення. Через деканів (вікаріїв) військових округів (які організаційно знаходяться в штабах округів) контролюється діяльність близько 250 священників обох вірувань, що займаються безпосереднім релігійним вихованням особового складу. За своїм правовим статусом вони прирівнюються до чиновників. З ними Міноборони укладає контракт терміном на 6-8 років (продовження договору допускається, але не більше, ніж на 4 роки). Не обмежуються терміни служби лише для: генеральних декана і вікарія, начальників відділів у виконавчих релігійних органах і деканів військових округів [7, с. 14].

Військовим капеланом у ФРН може стати будь-який священник, який є: громадянином Німеччини, має теологічну освіту, 3-річний стаж приходської служби та не старший 35 років. Кожен кандидат проходить 3-місячний випробувальний строк і місячні курси, де знайомлять зі специфікою робот в армії. Протягом перших двох років військові священники проходять інтенсивну підготовку, що займає 6-8 місяців. Наприклад, їх відсилають до гірськострілецької бригади для навчання пересуванню на місцевості. Якщо священник не проходив службу в армії, він може пройти військовий вишкіл відповідно до своєї цивільної спеціальності (наприклад, як військовий лікар). Разом з тим він може отримувати спеціальну підготовку з надання допомоги військовослужбовцям у подоланні посттравматичного стресу. За всіма медичними показниками вимоги до священників такі ж, як і до військовослужбовців в цілому. Придатність капелана до служби в бундесвері визначає єпископ. Особливістю бундесверу є те, що в невеликих гарнізонах для задоволення релігійних потреб залучаються місцеві священники (поза штатом), які укладають контракт з Міністерством оборони, в якому обумовлюються умови їх діяльності та винагорода [9]. Кожний військовий священник очолює громаду чисельністю до 1,5 тис. вірян. В його обов'язки входить духовна опіка всіх осіб від солдата до генерала, а також дружин і дітей військовослужбовців [6, с. 48-50]. У Бундесвері чітко регламентовані як привілеї, так і сувора відповідальність Церкви за зміст її діяльності. Військові пастори мають право супроводжувати солдатів на маневрах, у закордонних відрядженнях, а згідно з останніми директивами Міністерство оборони ФРН навіть у бойових діях, що проходять у рамках місій ООН. За оцінками військово-політичного керівництва ФРН, діяльність священників у бундесвері сприяє зміцненню військової дисципліни, ефективній морально-психологічній підготовці особового складу до можливого ведення бойових дій, формування сприятливого психологічного клімату у військових колективах. Таким чином, керівництво збройних сил провідних країн світу більше уваги приділяють інституту професійних військових священників (капеланів). Незалежно від особливостей країн і типів конфесій основна функція релігійної діяльності в арміях цих країн полягає в задоволенні духовних потреб військовослужбовців і усуненні можливих конфліктів між їх свідомістю і характером тих завдань, які вони виконують, що військові священники здатні позитивно впливати на духовний і морально-психологічний стан особового складу, сприяє зміцненню військової дисципліни та психічного здоров'я воїнів.

Актуальність залучення військових капеланів до процесу збереження психічного здоров'я комбатантів доведена у роботах [10-12], які доводять позитивні взаємовпливи у процесі спільної роботи медичного персоналу, психологів, військових капеланів та комбатантів під час психологічної профілактики, психологічної корекції та психологічної терапії бойових психічних травм.

На думку дослідників, релігія є "універсальним терапевтично- реабілітаційним інструментом, спрямований на подолання будь-якої соматичної, психічної, морально-духовної патології, тобто універсальним інструментом як для гармонійного розвитку людини, так і для її лікування" [13].

Висновки

Аналізуючи наукову літературу можна з впевненістю зазначити, що професійна діяльність військових капеланів серед військовослужбовців розглядається як одна з форм дієвого психологічного розвантаження бійців. Водночас військово-капеланські служби багатьох країн не лише задовольняють духовні потреби військовослужбовців, але й включені в систему ідеологічного та психологічного впливу на весь особовий склад військ, незалежно від світоглядної орієнтації військовослужбовців. Релігійне виховання інкорпороване в систему бойової та морально- психологічної підготовки військовослужбовців, підпорядковане основному завданню - підтриманню високої бойової готовності, патріотичного та морально-психологічного потенціалу військ.

Література

1. Про службу військового капеланства: Закон України від 30 листопада 2021 р. № 1915-ІХ (редакція від 19 березня 2022 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1915-20#Text.

2. Калениченко Т.А. Релігійна складова суспільно-політичного конфлікту кінця 2013-2017 рр. в Україні : дис. ... канд. філос. наук: 09.00.11. Київ, 2018. 210 с.

3. Решетніков Ю. Вітчизняний та зарубіжний досвід забезпечення релігійних потреб військовослужбовців. Державне управління та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 1(16). С. 211-219.

4. Забанджала М. Лицарі духу: Військове капеланство УГКЦ ХІХ-ХХ століть у біографіях. Львів: Свічадо, 2018. 312 с.

5. Печенюк І. Рілігійний чинник та його значення у життєдіяльності армій провідних країн світу. Вісник Національної академії оборони. 2010. № 4(16). С. 229-234.

6. Коханчук Р.М. Душпастирська опіка військових. Вид. 2-ге розшир. та доповн. Київ, 2004. 220 с.

7. Здіорук С., Яремчук В. Духовно-гуманітарні аспекти стратегії розвитку військових формувань України. Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 1995. 52 с.

8. Великобританія: Королівський департамент військових священиків: веб-сайт. URL: http://www.armychaplains.com

9. Морозов М.О. Виховання віруючих військовослужбовців Прикордонних військ України: дис. ... канд. пед. наук: 20.02.02. Хмельницький, 2000. 208 с.

10. Войтюк О. Залучення військових капеланів до надання психологічної допомоги військовослужбовцям: теоретичний огляд закордонних досліджень. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Психологія. 2022. № 2 (55). С. 20-24.

11. Жигайло Н. І., Коструба Н.С. Залученість служби військового капеланства до заходів зі збереження психічного здоров'я військовослужбовців. Перспективи та інновації науки. 2022. № 12 (17). С. 314-327.

12. Матеюк О. А, Маковський А.О. Перспективи залучення військового капелана до збереження психічного здоров'я прикордонників - учасників бойових дій. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки. Хмельницький: Вид во НАДПСУ, 2019. № 2(13). С. 170-181.

13. Жуковський В.М. та ін. Побудова системи реабілітації адиктивних осіб на основі християнської психології : монографія. Острог: "Острозька академія", 2014. 315 с.

14. References:

15. Zakon Ukrainy "Pro sluzhbu viiskovoho kapelanstva" [Law of Ukraine "About military chaplaincy service"] (2021). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1915- 20#Text.[ in Ukrainian].

16. Kalenychenko, T. A (2018). Relihiina skladova suspilno-politychnoho konfliktu kintsia 2013-2017 rr. v Ukraini [The religious component of the socio-political conflict at the end of 2013-2017 in Ukraine]. Candidate's thesis. Kiev. 210 p. [in Ukrainian].

17. Reshetnikov, Yu. (2013). Vitchyznianyi ta zarubizhnyi dosvid zabezpechennia relihiinykh potreb viiskovosluzhbovtsiv [Domestic and foreign experience in providing for the religious needs of military personnel]. State administration and local self-government, 1(16). P. 211-219. [in Ukrainian].

18. Zabandzhala, M. (2018). Lytsari dukhu : Viiskove kapelanstvo UHKTs XIX-XXstolit u biohrafiiakh [Knights of the spirit: Military chaplaincy of the UGCC of the 19th-20th centuries in biographies.]. Lviv: Svichado, 312 p.[in Ukrainian].

19. Pecheniuk, I. (2010). Rilihiinyi chynnyk ta yoho znachennia u zhyttiediialnosti armii providnykh krain svitu [The religious factor and its importance in the life of the armies of the leading countries of the world.]. Visnyk Natsionalnoi akademii oborony - Bulletin of the National Defense Academy. 4(16). P. 229-234. [in Ukrainian].

20. Kokhanchuk, R. M. (2004). Dushpastyrska opika viiskovykh [Pastoral care of the military.]. Kyiv. 220 p. [in Ukrainian].

21. Zdioruk, S., Yaremchuk, V. (1995). Dukhovno-humanitarni aspekty stratehii rozvytku viiskovykh formuvan Ukrainy [Spiritual and humanitarian aspects of the development strategy of military formations of Ukraine]. Kyiv, 52 p. [in Ukrainian].

22. Velykobrytaniia: Korolivskyi departament viiskovykh sviashchenykiv [Great Britain: Royal Department of Military Chaplains]. Retrieved from: http://www.armychaplains.com [in English].

23. Morozov, M. O. (2000). Vykhovannia viruiuchykh viiskovosluzhbovtsiv Prykordonnykh viisk Ukrainy [Education of believing servicemen of the Border Troops of Ukraine]. Candidate's thesis. Khmelnytskyi. 208 p. [in Ukrainian].

24. Voytiuk O. (2022). Zaluchennya viyskovykh kapelaniv do nadannya psykholohichnoyi dopomohy viyskovosluzhbovtsyam: teoretychnyy ohlyad zakordonnykh doslidzhen [Involvement of military chaplains in providing psychological assistance to military personnel: a theoretical review of foreign research]. Naukovipratsi Mizhrehionalnoyi Akademiyi upravlinnya personalom. Psykholohiya - Scientific works of the Interregional Academy of Personnel Management. Psychology. 2 (55). c. 20-24. [in Ukrainian].

25. Zhyhailo, N. I., Kostruba, N. S. (2022) Zaluchenist sluzhby viiskovoho kapelanstva do zakhodiv zi zberezhennia psykhichnoho zdorovia viiskovosluzhbovtsiv [Engaging of the military chaplainity service for saving of psychological health of military servants]. Perspektyvy ta innovatsii nauky - Perspectives and innovations of science, 12 (17). P. 314-327. [in Ukrainian].

26. Mateiuk, O. A, Makovskyi, A. O. (2019). Perspektyvy zaluchennia viiskovoho kapelana do zberezhennia psykhichnoho zdorovia prykordonnykiv - uchasnykiv boiovykh dii [Prospects for involving a military chaplain in preserving the mental health of border guards - combatants]. Visnyk Natsionalnoyi akademiyi Derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby Ukrayiny. Seriya: Psykholohiya - Bulletin of the National Academy of the State Border Service of Ukraine. Series: Psychology, 2(13). P. 170-181.[in Ukrainian].

27. Zhukovsky, V. M. (2014). Pobudova systemy reabilitatsii adyktyvnykh osib na osnovi khrystyianskoi psykholohii [Construction of a rehabilitation system for addicted persons based on Christian psychology]. Ostroh : "Ostrozka akademiia", 315 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru