Психологічний сенс тренінгу як групової роботи в концептуальних моделях психотерапії особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Психологічний сенс тренінгу як групової роботи в концептуальних моделях психотерапії особистості

Хлівна Олександра Миколаївна,

кандидат психологічних наук, доцент, кафедра практичної психології та психодіагностики

м. Луцьк

Анотація

У статті розкрито актуальні питання та специфіку психологічного тренінгу як групової форми роботи в професійній діяльності практичного психолога. Розкрито психологічний сенс тренінгу як елементу цілісної системи в концептуальних моделях психотерапії особистості. Здійснено порівняльний аналіз особливостей групової роботи в класичних психотерапевтичних підходах та сучасних психотренінгових моделях надання психологічної допомоги. Зазначено, що групова психотерапія не є самостійним напрямом, а лише виступає спеціальним методом, інструментом психотерапевтичних впливів; група клієнтів - її змістовно-процедурна основа.

В індивідуальній психологічній роботі такою основою є лише психотерапевт. Група клієнтів виступає як модель реального життя, а її групова динаміка дозволяє кожному учаснику активно проявити себе та здійснити конструктивні особистісні зміни. Інтенсивна психологічна робота в групі має витоки і є елементом поширених психотерапевтичних підходів. Кожен напрям психотерапевтичного процесу характеризується своєю системою - ідеологічною та технологічною; тренінг є її компонентом.

Виділено основну ціль та практичні завдання психологічного втручання, метод і техніки, особливості поведінки тренера та його провідні ролі у тренінгах найбільш розвинутих класичних психотерапевтичних напрямів: психодинамічного, поведінкового та гуманістичного. Одне з важливих завдань тренера - уважно простежувати процес групової динаміки, регулювати його.

У фокусі уваги тренера - особливості реалізації особистісних цілей клієнта, майстерна організація інформаційного, освітнього та терапевтичного тренінгового простору. Підкреслено виконання ведучим групи чотирьох основних функцій: забезпечення прояву поваги у ставленні учасників один до одного; інтерпретація процесу групової динаміки; емоційне стимулювання учасників групи; структурування процесу розвитку групи.

Ключові слова: психологічний тренінг, психотерапія, психологічне втручання, психотерапевтичний процес, групова взаємодія, тренер, психологічна допомога.

Abstract

Khlivna Oleksandra Mykolayivna Candidate of psychological sciences, associate professor, Volyn National University named after Lesia Ukrainka, department of practical psychology and psychodiagnostics, Lutsk

Psychological meaning of training as group work in conceptual models of personality psychotherapy

The article focuses on the current issues and features of psychological training as a group form of work in the professional activity of a practical psychologist. The psychological meaning of training as a unit of a complete system in conceptual models of personality psychotherapy has been revealed. A comparative analysis of the group work features in classical psychotherapeutic approaches and modern psycho-training models of providing psychological assistance has been carried out. It should be pointed out that group psychotherapy is not an independent branch, it acts as a special method, a tool of psychotherapeutic influences; the group of clients is its substantive and procedural basis. Psychotherapist is a basis in the individual psychological work. The group of clients acts as a model of real life, and its group dynamics allows each participant to actively express himself/herself and make constructive personal changes. Intensive psychological work in a group has its origins and is an element of widespread psychotherapeutic approaches. Each direction of the psychotherapeutic process is characterized by its ideological and technological system; training is a component of it.

The main goal and practical tasks of psychological intervention, methods and techniques, peculiarities of the coach's behavior, and his/her leading roles in the training of the most developed classical psychotherapeutic directions are highlighted: psychodynamic, behavioral, and humanistic. One of the important objectives of a coach is to carefully monitor the process of group dynamics, and to regulate it.

The focus of the coach's attention is on the specifics of realizing the client's personal goals, and an excellent organization of the informational, educational, and therapeutic training space. The leader of the group performs four main functions: ensuring respect in the attitude of the participants to each other; interpreting the process of group dynamics; emotional stimulating of group members; structuring of the group development process.

Keywords: psychological training, psychotherapy, psychological intervention, psychotherapeutic process, group interaction, coach, psychological assistance.

Основна частина

Постановка проблеми. Розвиток особистості в сучасних умовах функціонування людини може здійснюватись різноманітними способами. На сучасному етапі розвитку практичної психології широке розповсюдження у зарубіжній і вітчизняній психологічній практиці отримали зручні та динамічні форми впливу, які приваблюють як широку аудиторію, так і вузько спрямованих фахівців [1; 2; 3].

Однією із таких практичних форм розвитку психіки є психологічний тренінг. В психології термін «тренінг» набув своєї специфіки: психологічний тренінг є планомірно здійснюваною програмою різноманітних вправ з метою формування і вдосконалення умінь і навиків, підвищення ефективності навчальної, професійної (і іншої) діяльності. Це комплекс вправ, здійснюваних за спеціальною методикою, розробленою на науковій основі.

Інтенсивна психологічна робота в групі має витоки і є елементом поширених психотерапевтичних підходів. Кожен напрям психотерапевтичного процесу характеризується своєю системою - ідеологічною та технологічною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основоположними у цьому напрямку є концепції особистості та психотерапевтичні практики З. Фрейда, Е. Берна, В. Райха, О. Лоуена, Я. Морено, Е. Фромма та інших.

На особливу увагу заслуговують дослідження моделювання поведінки людини Б. Скіннера, мультимодальної поведінкової корекції А. Бандури, А. Лазаруса. Цікавим для нас стало глибоке дослідження та практичний посібник набуття навичок міжособистісного спілкування Д. Джонсона (2003), публікації якого та перекладу з англійської мови завдячуємо волинському досліднику В. Хомику. Виділимо думку з його передмови: пропонована читачам книга покликана до певної міри поліпшити дієвість міжособистісних стосунків, сприяти самоактуалізації, суть якої, за висловом Лесі Українки, в тому, щоб «своїм життям до себе дорівнятись» [1, с. 6].

Аналіз сучасних прикладних наукових праць засвідчує різносторонній інтерес до цього виду психологічної підтримки й допомоги, зокрема, О. Бондаренко (1996, 2007), Т. Яценко (2006, 2015), З. Кісарчук (2010, 2016), М. Мушкевич (2017, 2020) та інших. Вчені зазначають, що групова психотерапія не є самостійним напрямом, а лише виступає спеціальним методом, інструментом психотерапевтичних впливів. Група клієнтів - її змістовно-процедурна основа. В індивідуальній роботі такою основою є лише психотерапевт.

Група клієнтів виступає як модель реального життя, а її групова динаміка дозволяє:

а) кожному учаснику активно проявити себе;

б) забезпечити систему зворотнього зв'язку, на основі якого глибше себе зрозуміти;

в) усвідомити неадекватні позиції;

г) виявити емоційні, когнітивні й поведінкові стереотипи;

д) здійснити конструктивні особистісні зміни тощо.

Мета статті - здійснити порівняльний аналіз особливостей групової роботи в класичних психотерапевтичних підходах та сучасних психотренінгових моделях надання психологічної допомоги.

Виклад основного матеріалу. Різне розуміння психологічного сенсу тренінгу прослідковується в різних теоретичних концепціях провідних тренінгових груп. При всій різноманітності підходів виділяють три основні концептуальні напрями в психологічному тренінгу, які виникли на основі найбільш розвинутих класичних психотерапевтичних напрямів:

- психодинамічний (динамічний або фрейдистський);

- поведінковий (біхевіористський);

- гуманістичний (екзистенціально-гуманістичний).

Кожен з цих концептуальних підходів характеризується:

1) власним розумінням особистості,

2) її структурної організації,

3) її мотиваційних компонентів,

4) тлумаченням природи особистісних порушень,

5) системою психологічного втручання та психотерапевтичного впливу, яка логічно пов'язана з вищепереліченими аспектами.

Так, психодинамічний напрям базується на глибинному дослідженні неусвідомлених думок, почуттів та потягів в дитинстві та їх впливі на подальше життя та поведінку дорослої людини. Метод і техніки психодинамічного підходу полягають у демонстрації пацієнту невирішеного внутрішньо психологічного конфлікту, який бере початок у минулому, механізмів індивідуального психологічного захисту. Основна ціль психологічного втручання - здійснити конструктивні зміни психічних структур за рахунок усвідомлення того, що раніше не усвідомлювалося [2].

До психодинамічного підходу відносять також транзактний аналіз, психодраму, тілесно-орієнтовану психотерапію. Популярна концепція трансактного аналізу, тобто аналізу взаємодій особистості із собою та іншими людьми. Основна ціль такого психологічного втручання - виявити когнітивні схеми поведінки, які програмують основні види взаємодій і впливають на стани особистості, стани Его, зокрема такі як: Батько, Дитина, Дорослий. Позиція «Батько» вчить особистість певних норм і правил поведінки. Позиція «Дитина» - це спонтанність, творчість. Позиція «Дорослий» - розуміти взаємний компроміс та вміти його використовувати в різних сферах.

У практичному застосування цей підхід відомий як психокорекція комунікацій, дитячого розвитку, сімейної взаємодії та розвитку організаційних систем тощо. Мета реалізації трансактного аналізу в сучасних моделях психологічних тренінгів - допомога в усвідомленні вищеперелічених Его-станів в конкретних ситуаціях, їх ролі в життєвих і сімейних сценаріях, конструюванні ефективної поведінки «Дорослого».

Теоретичні основи психодрами як концепції ґрунтуються на баченні людини в її космічному вимірі і виділенні факторів, які деформують гармонійний психічний розвиток. Корекція таких деформацій - механізм катарсису та інсайту через перегравання особистісної історії, тому рольова гра як основна техніка психологічної роботи допомагає клієнту виразити важковербалізовані почуття та емоції та досягти їх усвідомлення, що відбувається зазвичай одночасно. У практичному психодраматичному сценарії та ситуації клієнт програє одночасно роль її головного героя, її творця, дослідника себе, свого життя, світобудови тощо. Психодрама легко поєднується з іншими методами і дозволяє унікально розвивати креативність людини, а також людську сутність на всіх рівнях - соматичному, психологічному, соціальному і трансцендентальному [2].

Сьогодні є актуальною розробка моделей вивчення феномену тілесності та використання тілесно-орієнтованого підходу в дослідженні нервово - психічних і психосоматичних взаємозв'язків. За допомогою тілесних вправ, технік, танцю, палсингу здійснюється вплив на психофізику через зняття м'язового напруження, тілесного блоку. Відбувається спонтанне звільнення тіла і вільна циркуляція життєвої енергії, що призводить до зміни функціонування особистості. Відчуття людиною власного тіла розглядаються тілесними психотерапевтами як ключі до розуміння нею своїх емоційних станів. Тому терапевтична робота, в основному, полягає в усвідомленні єдиної достовірної реальності для кожної людини - свого тіла. Важливим елементом є формування уміння заземлятися (вкорінюватися) та зливатися з природою [3].

Основними практичними завданнями тренінгів такого спрямування, зокрема рольових, вважається розвиток комунікативних функцій, психокорекція навичок спілкування, зняття м'язових блоків. Робота зі своїм тілом, тілесний контакт з іншими членами групи, постійний аналіз своїх внутрішніх відчуттів дозволяють учасникам прийти до повнішого усвідомлення себе, своєї внутрішньої суті. Ці загальні завдання деталізуються в більш конкретних:

- активізація невербальних способів спілкування;

- розвиток емпатійного потенціалу, уміння концентруватися на партнерові по спілкуванню;

- відпрацювання спонтанної поведінки;

- легкість дій у присутності інших людей;

- уміння легко і гнучко орієнтуватися в типових ситуаціях життєвого і побутового плану, простих конфліктах виробничого і особистого характеру;

- уміння правильно поводитися в ситуації конфлікту аж до найскладніших і особисто значущих ситуацій [3].

Таким чином, в контексті проведення тренінгів психодинамічного напряму основною детермінантою особистісного розвитку і поведінки людини розглядаються її несвідомі психічні процеси, їх виявлення та перевід в площину свідомого різними вищеописаними методами. Важлива поведінка тренера - роль фасилітатора: підтримувати процес вироблення нового досвіду (досвід учасників завжди несе в собі зерна нового, а завдання тренера - допомогти їм прорости). Результат тренінгу буде успішним, коли учасники дізнаються, як досягти його самостійно). Тренер спрямовує обмін інформацією між учасниками, допомагає процесу приємного здобуття нового досвіду, встановлення сфери його застосування. Він також допомагає учасникам у процесі їх власного пошуку шляхів вирішення проблем.

Розглянемо специфіку психологічного тренінгу в біохевіористських традиціях, в контексті яких увага психолога зосереджується на поведінці людини як основній її психологічній реальності. Керування поведінкою можливе за допомогою:

1) певних стимулів, що викликають певну реакцію,

2) організації зовнішнього оточення і контролю за ним.

Робота в таких групах направлена на виділення неефективних форм поведінки та випробування нових більш продуктивних, більш адаптивних форм поведінки в безпечному оточенні. Суть методу роботи в групах: людина за допомогою научіння виправляє неадекватну поведінку на адекватну, неефективні реакції на ефективні тощо. Типова методика тренінгу - репетиція поведінки. Учасникам демонструється успішна модель поведінки, а потім вони намагаються її освоїти. При такому підході психолог-тренер утримує позитивний баланс зворотного зв'язку, концентрується переважно на успішних діях учасників, заохочує активність учасників, свідому постановку цілей, імпровізацію з новими формами поведінки. Перенавчання здійснюється за допомогою класичних біхевіористських методів: оперантне обумовлення, научіння за моделями, соціальне научіння [2].

Таким чином, в контексті поведінкового підходу увага психолога зосереджується на набутті індивідуумом власного досвіду, різних умінь і навичок, моделей поведінки. Важливим елементом навчання є тренінг впевненої поведінки та готовності до використання нових форм поведінки. Особистісні цілі можуть включати оволодіння психологічними прийомами саморегуляції, зняття стресу, подолання шкідливих звичок, особистісної безпорадності, песимістичного атрибутивного стилю поведінки тощо. Проведення таких тренінгів передбачає чітко фіксовану роль тренера як вчителя, наставника, який завжди може продемонструвати соціально - психологічну модель-зразок для наслідування. Провідна його роль - активний керівник (бере на себе роль як інструктора, режисера, ініціатора, опікуна, матері/батька). Так само чітко визначається роль і активна позиція клієнта у тренінговому навчанні [4].

Еволюція психотерапії від особистісної до соціальної дозволяє розглянути формування ідеї щодо необхідності психотерапії не тільки для окремої особистості, а і суспільства в цілому. Так виникає концепція сутності людини Е. Фромма, в якій пояснено формування двох основних тенденцій - прагнення до свободи і відчуження, а також механізм втечі від свободи. Так вищі гуманістичні цінності лягли в основу гуманістичного підходу та гуманістичної психотерапії. Метою такої психотерапії стає встановлення довірливих взаємин з клієнтом з ціллю відновлення їх втраченої єдності зі світом [5]. Автором використовуються техніки роботи зі снами, їх асоціаціями, які на рівні міфів та казок виражаються мовою символів, що може бути зрозумілим для всіх людей без виключення [6].

Основними позиціями психологічного тренінгу гуманістичного підходу є визнання унікальності і самоцінності людської особи. Головне тут - досягнення усвідомлення цінності свого існування, ухвалення відповідальності за досконалі вчинки, вирішення проблеми автентичності, розвиток і задоволення базових екзистенцій них потреб, а саме:

1) потреби у встановленні зв'язків (прагнення до об'єднання з іншими людьми),

2) потреби у подоланні себе (обмеженості свого існування) або потреба у трансценденції,

3) потреби в укоріненні і братерстві,

4) потреби в тотожності або самовизначені чи персоналізації,

5) самоідентичності,

6) потреби у системі цінностей (власній філософії).

До гуманістичного підходу можна віднести такі широко відомі напрями в психологічному тренінгу, як групи зустрічей і тренінг сензитивності. Учасників, що проходять тренінг, спонукають до фіксації, оцінки і інтерпретації дій і поведінки партнерів і самих себе. У групі заохочується спонтанність прояву відчуттів, відкрите звернення уваги на інтерпретації ворожості, невпевненості в собі, прояви психологічного захисту.

Групи зустрічей орієнтовані на формування міжособистісних відносин і вивчення процесів, що відбуваються в малих групах. Головний акцент при цьому ставиться не стільки на груповому процесі або процесі розвитку навиків міжособистісної взаємодії, скільки на пошуку автентичності і відвертості у взаєминах з іншими, створенні відповідної атмосфери спілкування, готовності взяти на себе нову роль тощо. Для цього сам тренер часто виконує роль члена групи, тобто є учасником міжгрупової взаємодії з власними рисами характеру та проблемами. Ця роль корисна за виникнення необхідності встановлення атмосфери взаємодовіри та взаєморозкриття. Приклад саморозкриття ведучого допоможе учасникам перейти на обговорення більш особистісних тем свого життя. Ця роль особливо доречна для малих груп, коли необхідно установити високий рівень довіри. Можливо також зіграти роль еталонного учасника, виконуючи роль моделі поведінки учасників у групі, мірила припустимого рівня саморозкриття людей під час тренінгового спілкування. Може також слугувати стимулятором досягнення групою бажаної уважності та делікатності сприймання себе та інших [4].

Тренінг сприяє інтенсивності навчання, результат якого досягається завдяки власній активній роботі його учасників. У центрі уваги - самостійне навчання учасників, інтенсивна їх взаємодія. що включає опис поведінки, комунікацію відчуттів, активне слухання, зворотний зв'язок, конфронтацію.

Одне з важливих завдань тренера - уважно простежувати процес групової динаміки, регулювати його. Допомагає цьому компетентне встановлення тренером часових та поведінкових меж групової роботи [4].

Висновки. Можна узагальнити, що ведучий будь-якої тренінгової групи:

а) вибирає один або кілька (їх поєднання) з основних підходів та методів практичної психології;

б) організовує тренінгові роботу, виконуючи чотири основні функції:

1) забезпечує прояв поваги у ставленні учасників один до одного;

2) інтерпретує процес групової динаміки;

3) емоційно стимулює учасників групи;

4) структурує процес розвитку групи;

в) застосовує різні стилі та тренерські ролі, проявляє неповторну творчість в організації та проведенні тренерської діяльності;

г) делікатно та уважно допомагає учасникам групи зрозуміти власні почуття та почуття і реакції інших учасників, психологічно тонко їх рефлексувати в кожній ситуації;

д) майстерно організовує інформаційний, освітній та терапевтичний тренінговий простір.

Підсумовуючи вищеописане, зазначимо, що психологічна робота в групі має свою специфіку та значно відрізняється від індивідуальної роботи. У першому випадку вплив здійснюється на групу людей, як правило, близьких за віком і з відповідними проблемами шляхом організації спеціального процесу взаємодії учасників групи, у результаті якого і досягається мета психологічної допомоги. У другому випадку відбувається безпосередній вплив на конкретну людину з боку психолога, який використовує для цього різні методи психологічної роботи з клієнтом. На думку практиків, переваги групової форми роботи наступні:

1) група є мікрокосмом або суспільством в мініатюрі. Досвід участі в групах допомагає у вирішенні проблем у сфері міжособистісних стосунків і може переноситись за межі групи у зовнішній світ;

2) у групі її учасники мають можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку від інших учасників, що мають подібні проблеми або досвід. Присутність рівноправних партнерів, а не лише тренера, створює атмосферу психологічного комфорту;

3) член групи може бути не лише учасником подій, але й спостерігачем. Це дозволяє ідентифікувати себе з іншими (активними) учасниками і використовувати результати своїх спостережень при оцінці власних емоцій, думок і вчинків.

4) група може сприяти особистісному зростанню клієнтів. Кожна спроба саморозкриття або самозміни члена групи викликає схвальну реакцію з боку інших її учасників, і, відповідно, впливає на самоцінність особистості.

Таким чином, психологічний сенс тренінгу як групової форми роботи в концептуальних моделях психотерапії особистості полягає у реалізації основних завдань гармонійного та скоректованого розвитку особистості за допомогою розроблених класичних форм і методів психологічного втручання, а також їх поєднання з сучасними напрямами та їх інструментами.

Психологічний тренінг як групова робота функціонує і як елемент психотерапевтичного процесу, і як самостійна форма психологічної діяльності. Його подальша популярність та перспектива дослідження приваблива професійною можливістю використання базових стандартів психологічної допомоги та необмеженої творчості для психолога, для клієнта - можливістю конструювання особистішого росту, набуття здорової ідентичності, розкриття самобутності.

Література

1. Джонсон Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування. К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. 288 с.

2. Мушкевич М., Чагарна С. Основи психотерапії: навч. посіб. / Луцьк: Вежа-Друк, 2018. 420 с.

3. Хлівна О., Магдисюк Л. Психологія тілесності: навч.-метод. посіб. / Луцьк: Вежа-Друк, 2022. 192 с.

4. Технологія тренінгу / Упоряд.: Главник О., Бевз Г.К.: Главник, 2005.112 с.

5. Fromm E. For the Love of Life / Fromm E. Nev York: Free Press, 1986. 152 p.

6. Fromm E. The forgotten language / Fromm E. Gainesville: Grove Press, 1951. 263 p.

References

1. Dzhonson Devid B. (2003) Coczialna psykhologiia: trening mizhocobystisnogo spilkuvannia. K.: Byd. dim «KM Akademiia» [in Ukrainian].

2. Mushkevych M., Chagarna S. (2018) Osnovy psykhoterapii [Basics of Psychological Counseling]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

3. Khlivna O., Mahdysiuk L. (2022) Psychologiia tilesnosti [Basics of Psychological Counseling]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

4. Tekhnologiia treningu (2005) Uporiad.: Glavnyk O., Bevz G./ K.: Glavnyk. [in Ukrainian].

5. Fromm E. For the Love of Life / Fromm E. Nev York: Free Press, 1986. 152 p.

6. Fromm E. The forgotten language / Fromm E. Gainesville: Grove Press, 1951. 263 p.

Размещено на Allbest.ru