Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен

На сьогоднішній день надзвичайно гостро постає проблема агресивних проявів у міжособистісних стосунках учнівської молоді. Особливого розповсюдження набувають прояви систематичної, довготривалої агресії одних учнів по відношенню до інших, коли в ситуацію прояву агресії поступово "включається" весь учнівський клас.

Проблема булінгу - це педагогічна та соціальна проблема, вона призводить до збільшення проявів насильства, жорстокості, адикцій та девіантної поведінки серед молоді.

Першим проблемою булінгу почав займатися норвезький учений Д. Ольвеус, який визначив дане явище в шкільному колективі як ситуацію, в якій учень неодноразово, тривалий час стає об'єктом негативних дій та нападів з боку одного учня чи кількох учнів. Явище булінгу носить колективний характер та засноване на соціальних стосунках у групі. На думку Д. Ольвеуса, булінг включає три важливі компоненти:

булінг є агресивною поведінкою, що включає в себе небажані, негативні дії;

булінг є явищем довготривалим та систематичним;

булінг характеризується нерівністю влади або сили.

Майже всі дослідники визначають булінг як довготривалу та систематичну агресію, але, окрім цього, дане явище розглядають як "підтип агресії", який може приймати багато форм, і фізичних і словесних; деструктивну взаємодію, частину соціального життя групи, неодноразовий напад - соціальний або вербальний - з боку тих, хто має вищий статус, тривале, усвідомлене насильство спрямоване проти людини, яка не в змозі захиститися у фактичній ситуації.

Дослідниками було виявлено, що шкільний булінг має дві основні форми:

1. Фізична - умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін. До цієї форми булінгу можна віднести сексуальний булінг (дії сексуального характеру).

2. Психологічна - насильство, пов'язане з дією на психіку, яке наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, створенням напруженої атмосфери для навчання з метою формування зверхнього ставлення групи, навіть учителів чи персоналу школи, до аутсайдера, жертви, найчастіше, фізично слабкішої дитини або з бідної чи неблагополучної родини. До цієї форми можна віднести: вербальний булінг; образливі жести або дії; залякування; ізоляцію; вимагання; кібербулінг(інтернет-травля).

Варто зазначити, що булінг у школі виявляється не лише в діях учнів щодо одне одного, але і в діях учителів щодо учнів чи навпаки. Вчителі у своїй взаємодії з дітьми можуть проявляти таку поведінку, що приносить останнім психологічний біль і обмежує їх право на збереження гідності особистості. Але виявити таку поведінку, що вказує на булінг, досить складно. Вчитель під час взаємодії з учнями може застосовувати авторитарний стиль управління, який, хоч і може сприйматися дітьми як обмеження їхніх прав, але не є булінгом за визначенням. Іншими проявом булінгу може бути переслідування учнями самого педагога.

Д. Олвеус виділяв прямий та непрямий булінг і зазначав, що прямі знущання часто приймають форму явного, фізичного контакту, в якому на жертву відкрито напали. Непрямі знущання часто приймають форму соціальної ізоляції і навмисного виключення з діяльності. Непрямі форми знущання більше використовують дівчата, ніж юнаки.

Знущання в школі - це не просто злість, навіть не конфлікт, це ненависть, неповага. Учні, які знущаються над іншими обирають своїми жертвами тих учнів, які знаходяться в невигідному становищі через те, що є представниками культурних меншин, перевелися з іншого навчального закладу, потребують особливих освітніх умов, відрізняються фінансовим, соціальним рівнем або жертва відрізняється поведінкою, манерою одягатися, зовнішнім виглядом, манерою говорити. Учні стверджують, що використання соціальної ізоляції та цькування по відношенню до інших є наслідком соціальної невідповідності у групі. Соціальна невідповідність деякими, більш сильнішими учнями, сприймається як відхилення і призводить до несумісності між культурою однолітків і зміни ставлення до інших осіб. Навіть ті, хто не беруть активної участі у залякуванні, не хочуть спілкуватися з жертвою через соціальний тиск.

Булінг у шкільному середовищі може виникати за умов, коли адміністрація школи не турбується про життя, всебічний розвиток і побутові умови кожної дитини, що може призвести до формування безініціативності та безвідповідальності, проявів негуманних стилів поведінки. Відбувається порушення в розумінні учнів щодо співвідношення інтересів - колективних і особистісних. Булінг у шкільному середовищі впливає на дитину таким чином, що вона не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним, перед колективом. Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих. Булінг може виникати й як крайня міра, коли дитина вичерпала всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні.

Виховуючи у дітей толерантність, терпимість у ставленні до однолітків, ми можемо зменшити соціальне напруження в учнівських колективах. На важливості залучення учнів до просвітницько-профілактичних заходів наголошували Н. Данкансон, П. Махоні, П. Рандолл.

За дослідженнями вченого Д. Ольвеуса, характерними рисами учнів, які здатні до булінгу є:

жага влади,

неконтрольовані спалахи гніву,

прагнення бути у центрі уваги,

зухвалість у ставленні до дорослих,

максималізм,

небажання йти на компроміс тощо.

Подібне цькування може виявлятись у прихованій та відкритій формах. Показниками прихованого булінгу є:

ігнорування, соціальне відторгнення,

розповсюдження образливих повідомлень на умовах анонімності,

підкреслена ворожість у спілкуванні.

На відкриту форму цькування вказують:

словесні образи;

демонстративні дії (відбирання або псування речей, штовхання, стусани тощо),

образа фізичними діями та інше.

Суть булінгу вбачають у безпідставній неприязні, в неприхованій ненависті до того, хто ніби не заслуговує на повагу.

Про наслідки. Булінг має психотравматичні наслідки:

може поглинати життєву силу жертви,

погіршити її самооцінку,

викликати у дитини відчуття тривожності, власної неспроможності та нікчемності.

Окрім того, як стверджуюсь науковці, підліток, якого систематично цькували в школі, може бути соціально виключеним у дорослому житті.

Немає сумнівів, що ситуації булінґу потребують активного обговорення. В школі цією проблемою повинні опікуватись практичні психологи та соціальні педагоги, вдома - батьки. Дітям потрібно зрозуміло пояснити, що булінґ може бути як фізичним, так і емоційним, що він стосується кожного і може відбутися будь-де: в школі, в дитячому садочку, в літньому таборі, на футбольному майданчику, в бібліотеці, на додаткових курсах.

Булінґ вкрай негативно впливає на процес соціалізації дитини. Проблеми у спілкуванні з однолітками, на думку вчених, призводять до виникнення у дитини почуття власного відчуження, ізольованості, байдужості, що може в майбутньому спричиняти руйнування стосунків з оточуючими. Низка досліджень підтверджує, що знущання не можна терпіти або робити вигляд, що тебе не стосується. Більшість з тих, хто страждає від сторонньої агресії, потребують психотерапії.

Висновок

Булінг - це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом. Причин -- безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу, тому, першочерговими завданнями української школи є проведення інформаційної кампанії. Завдання батьків -- сформувати у дитини правильну систему моральних цінностей, яка вчить заступатись за слабших, а не стояти осторонь.

Інколи дітям, які стали свідками шкільного цькування, достатньо сказати «досить», щоб зупинити «розправу».

У такому випадку жертва вже не почувається «білою вороною» -- забутою і безпомічною.

А кривдники починають розуміти, що насильство -- це не жарт, а «розважатись» можна в інший спосіб.

агресія учнівський молодь міжособистісний

Размещено на Allbest.ru