Психологічні засади освітнього процесу в умовах війни та післявоєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський торговельно-економічний університет

Психологічні засади освітнього процесу в умовах війни та післявоєнного стану

Дубравська Дося Михайлівна доктор філософії, кандидат психологічних наук, доцент,

Лисак Віра Миронівна доктор філософії, кандидат педагогічних наук, доцент

Кость Соломія Степанівна кандидат філологічних наук, доцент

м. Львів

Анотація

Освіта, основа розвитку будь-якої нації, вимагає не тільки інфраструктури та засобів для існування і розвитку, а також мирного середовища.

Повномасштабна війна в Україні впливає на психічне здоров'я молоді та відображається на якості результатів навчання студентів. Прогалини в освіті через надзвичайні ситуації коштуватимуть майбутнім поколінням здоров'я, доходів, рівності та психологічного благополуччя, які забезпечує освіта.

Хоча освіта продовжується в багатьох регіонах України під час війни, ця війна має негативний, прямий вплив на освіту та її якість через поширеність і ризик насильства, страху та певні проблеми безпеки. Багато шкіл та вузів було зруйновано в зонах бойових дій, а на окупованих територіях школи використовуються у військових цілях або як притулки для сімей переміщених осіб; перебування в цих зонах наражає викладачів і студентів на ризик бути вбитими, пораненими або викраденими; і все це завдає цьому контингенту психологічну травму.

Надання нашим дітям і студентам психологічної підтримки має бути пріоритетом для науковців і практиків. Вразливість дітей та молоді до різних типів насильства, тривалість конфлікту, характер пережитих травматичних подій і свідків - усе це пов'язано з появою у них стресів, неврозів та навіть і психічних розладів.

Необхідна системна та злагоджена робота всіх психолого- педагогічних та соціальних для попередження або полегшення психічних проблем дітей та молоді, які постраждали від війни в Україні. Основними джерелами емоційної підтримки є сім'я, психологи та соціальні працівники.

На жаль, більшість освітніх систем у постраждалих від війни регіонах не мають ресурсів, щоб задовольнити потребу в додатковому навчальному часі, що призводить до того, що учні відстають у навчальній програмі.

Дослідження послідовно показують цінність як фізичної, так і психологічної підтримки для мінімізації наслідків травми, пов'язаної з війною, а також роль сім'ї, практикуючих психологів, педагогічних груп і соціальних служб як механізмів подолання конфліктних ситуацій.

Особлива увага у статті звертається на стреси, їх симптоми, чинники та способи і методи їх подолання, а також на важливість позитивних емоцій.

Ключові слова: освіта, позитивні емоції, вплив війни, психологічна допомога, психолого-педагогічний супровід, учасники навчального процесу, складні життєві умови, травма, стрес, підсвідомість, насильство.

Abstract

Dubravska Dosya Mykhaylivna Doctor of Philosophy, Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Lviv University of Trade and Economics, Lviv

Lysak Vira Myronivna Doctor of Philosophy, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Lviv University of Trade and Economics, Brativ Lviv

Kost Solomiya Stepanivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Lviv University of Trade and Economics, , Lviv,

PSYCHOLOGICAL BASES OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN WAR AND POST-WAR CONDITIONS

Our goal is to raise the awareness of educators and psychologists as well as the international community about the harmful effects of war on children and youth in general and in particular, those still living in war zones and regions of Russian terror.

Education, the foundation of any nation's development, requires not only infrastructure and means of subsistence and development but also a peaceful environment.

The full-scale war in Ukraine affects the mental health of young people and is reflected in the quality of student learning outcomes. Education gaps due to emergencies will cost future generations the health, income, equality, and psychological well-being that education provides.

Although education continues in many regions of Ukraine during the war, this war has a negative, direct impact on education and its quality due to the prevalence and risk of violence, fear, and certain security issues. Many schools have been destroyed in war zones and de-occupied territories, schools are used for military purposes or as shelters for displaced families; staying in these zones exposes teachers and students to the risk of being killed, injured, or kidnapped; and all this causes psychological trauma to this contingent.

Providing our children and students with psychological support should be a priority for academics and practitioners. The vulnerability of children and youth to various types of violence, the duration of the conflict, the nature of the experienced traumatic events and witnesses - all this is associated with the appearance of stress, neuroses, and even mental disorders in them.

Systematic and coordinated work of all psychological-pedagogical and social services is necessary to prevent or alleviate the mental problems of children and youth affected by the war in Ukraine. The main sources of emotional support are family, psychologists, and social workers.

Unfortunately, most education systems in war-affected regions lack the resources to meet the need for additional instructional time, resulting in students falling behind in the curriculum.

Studies consistently show the value of both physical and psychological support in minimizing the effects of war-related trauma, as well as the role of the family, practicing psychologists, educational groups, and social services as coping mechanisms for conflict situations.

The article pays special attention to stresses, their symptoms, factors, and ways and methods of overcoming them, as well as the importance of positive emotions.

Keywords: education, positive emotions, the impact of war, psychological assistance, psychological and pedagogical support, participants in the educational process, difficult living conditions, trauma, stress, subconsciousness, violence.

Постановка проблеми

Знання психології важливі для всіх видів педагогічної діяльності. Зв'язок між психологією та педагогікою існував завжди. Представник українського шляхетного роду Ушинських Костянтин Дмитрович наголошував: "Вивчайте закони тих психічних явищ, якими ви хочете керувати, і дійте згідно з цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосовувати".

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Попередні дослідження та гіркий досвід України і багатьох інших країн, які постраждали від збройних конфліктів, знаходилися у важких життєвих умовах, показують, що кожна п'ята людина матиме негативні наслідки для психічного здоров'я, а кожна десята відчує ці наслідки на рівні захворювання середнього або високої тяжкості. [1-5]

Психіатричні та психологічні дослідження показали, що війна викликає певні зміни у психіці практично у всіх, незалежно від віку та статі. При цьому не обов'язково брати пряму особисту участь у війні, щоб пережити тривогу чи травму. Тривожні розлади, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і депресія є одними з найпоширеніших побічних ефектів стресів і психологічних травм.

Мета статті полягає у розробці психологічних засад організації навчального процесу в умовах військового конфлікту; поглибленні обізнаності педагогів і психологів та міжнародної спільноти про згубний вплив війни на дітей і молодь та необхідність формування стійкості людини до стресових ситуацій; розкритті особливостей людського мозку та ролі підсвідомості у нашому житті і в навчанні.

Виклад основного матеріалу

Як підтверджено психологічними та когнітивними дослідженнями все пережите дітьми, молоддю відкладеться у їхній підсвідомості та може суттєво вплинути на їхню психіку, подальше життя, поведінку та навчання. Деякі люди на стресові ситуації реагують помірно, інші ж - значно сильніше.

Індивідуальні кризи, такі як подолання втрати члена сім'ї, домашніх улюбленців, житла, майна розлука з рідними, чи суспільні кризи, такі як раптова смерть однокурсника, насильство над людьми, емоційні суспільні новини, сучасне інформаційно-технічне та соціально-політичне навантаження на особистість в результаті отримання потоку негативної інформації з різних інформаційних джерел тощо можуть вплинути на навчання та результативність окремого студента. Внаслідок переживання екстремальних ситуацій у них з'являються травми, посттравматичні синдроми та тривожні розлади. Також у дітей і молоді з'являються різні соматичні реакції (серцевий біль, тиск, порушення сну, нічні кошмари, безпричинна злість, гнів, панічні атаки).

Подолання наслідків цього впливу вимагає екстраординарних зусиль відповідних спеціалістів.

Професійне та сімейне підтримуюче емоційне спілкування знижує стресовий поріг, мотивує особистість жити повноцінно цінностями. Гарячі лінії психологічної підтримки мають на меті зберегти фізичне здоров'я та душевну рівновагу кожної особистості.

К. Юнґ наголошував, що у нашій підсвідомості генетично закладений культурний досвід людини. Цей банк даних постійно поповнюється. Актуалізуючись при потребі, досвід надходить з підкірки в мозок, впливає на його роботу, а, значить, і на нашу поведінку. Іноді "внутрішній голос" ніби підказує нам вибір того чи іншого варіанта поведінки чи дій. І якщо ми прислухаємось до нього і здійснюємо відповідні кроки, то успіх гарантований. У протилежному випадку часто шкодуємо. До речі, реакція наших предків була суто інтуїтивною і диктувалася саме підсвідомістю. Наприклад, у Китаї європейців колись сприймали як "огидних білих дияволів", а для білих людей виявився бридким "запах африканських негрів". Часто свідомість впродовж віків не може подолати таке негативне уявлення. Іноді ми просто відчуваємо, що хтось нам не подобається, хоча не можемо пояснити свої антипатії, адже відповідь криється в підсвідомості.

Сучасні дослідники дедалі більше визнають роль підсвідомості у нашому житті. Все, що проникає у підсвідомість, працює активно, є керівництвом до дії. Відомий американський психотерапевт Брайан Роут стверджує, що отримавши наказ НЕ робити щось, розум повинен спочатку це зробити, щоб зрозуміти, що він НЕ повинен робити. Психологи вважають, що наша підсвідомість на здатна сприймати негативного ставлення. Вона не сприймає слова НЕ, а отже і не дає певні команди. Для того, щоб змінитися чи вилікуватися, потрібно розмовляти з собою в позитивному тоні. Підсвідомість аналізує всю інформацію, що знаходиться в досвіді, і формує систему, покликану забезпечити нам безпечне майбутнє. [1]

На думку відомого біоенергетика С. Лазарєва, логіка свідомості людини спрямована на виживання фізичного тіла, логіка підсвідомості -- на збереження і розвиток духовних структур. Якщо ви у щось вірите -- воно приникає у підсвідомість. Коли є хоча 6 один відсоток недовіри - вхід у підсвідомість блокується. Віра в свої сили, переваги добра над злом, перемогу і щасливе майбутнє допомагає вижити людям.

Отже, свідомість роздумує, а підсвідомість керує. Те, що в нашій свідомості є лише грою уяви -- у нашій підсвідомості стає реальністю.

Особливо шкідливими для роботи мозку є постійні стресові ситуації.

Стрес -- індивідуальна реакція людини на екстремальну ситуацію, яка вимагає певної перебудови організму, його адаптації.

Існують такі симптоми стресу: фізіологічні, коґнітивні, емоційні.

Фізіологічні симптоми -- прискорене серцебиття, підвищений тиск, пришвидшене дихання, збільшена кількість гормонів, зміни в імунній системі. Директор медичного центру в Лондоні доктор Каррузере на основі тридцятирічних досліджень стверджує, що з посиленням стресу в організмі зростає кількість гормону епінефрину, який викликає неспокій. Але коли людина відчуває, що ситуація поліпшується, в кров викидається норефадрін -- гормон, що спричинює задоволення. У стресових ситуаціях варто поплакати, оскільки гормони стресу виходять разом зі сльозами.

Коґнітивні симптоми --неуважність, хворобливе порушення психіки, яке полягає у виникненні нав'язливих думок, страхів внаслідок тяжких переживань. При астенічних емоціях наше ставлення до оточення та до самого себе стає негативним.

Емоційні симптоми -- страх, тривожність, збудженість, злість, збентеженість, депресія.

Стрес має як медико-біологічні причини, так і соціальну природу: постійний страх за своє життя і життя близьких людей, розчарування, сум, розгубленість, туга, шум, різке світло, неприємні запахи, монотонна діяльність, неадекватне харчування. На думку фізіологів, психологів стресовий стан має три фази: фаза тривоги, період адаптації та виснаження.

Тривожність -- стан підвищеного психологічного дискомфорту, переживання з приводу подій, які мають відбутися, стан невпевненості у своїх силах і можливостях, самонавіювання негативних думок. Людина сприймає щось незвичне, не може собі його пояснити і це викликає в неї певне занепокоєння. А організм одразу готується до захисту (саме тут і виявляються фізіологічні симптоми стресу).

Адаптації -- це період пристосування до нової ситуації, небезпеки, яка виникла. У цей час настає так звана рівновага протидії захисних сил нервової системи і впливів зовнішнього середовища (чинника стресу). Як стверджує канадський фізіолог, директор Інституту експериментальної медицини та хірургії в Монреалі Г. Селье, ця фаза називається "еустрес" (від гр. "еу" -- гарний). Оскільки стрес випадає на долю однієї системи, інша в цей час відпочиває. Селье звертає увагу на те, що в повсякденному житті термін "стрес" чомусь обов'язково пов'язують лише з несприятливою для організму реакцією. Насправді ж діяльність, зумовлена стресом, може бути і приємною, і неприємною. Г. Сельє наголошує: "Повна свобода від стресу -- це смерть". Стрес спонукає нас до нових висот.

Кожен організм -- унікальний, а тому людина повинна визначити для себе допустимий рівень стресу, щоб вчасно уникнути стресової ситуації, не допустити перевантаження. Якщо організм надто перевантажений чи тривалий час перебуває у стресовій ситуації, то не спроможний більше опиратися зовнішнім впливам. Як наслідок -- нервовий розлад, виснаження нервової системи. [1]

Виснаження -- це і є третя фаза стресу. Саме під час виснаження позитивний стрес переходить у негативний, або, за Г. Сельє, "дистрес". Відповідно до експериментальних досліджень, вчений визначив такі стадії стресу: тривалий страх -- виснаження нервової системи -- смерть.

Сучасні дослідження свідчать, що внаслідок постійного перебування у стресових ситуаціях людина іноді впадає у так званий депресивний стан (сум, поганий апетит, безсоння, втрата інтересу до улюбленої справи, погане самопочуття). Депресивні стани більше властиві жінкам (10-20%), чоловіки до них майже не схильні (5-10%).

Ж. П. Сартр стверджує, що людина, постійно перебуваючи в напрузі, чекає якоїсь небезпеки, і тому мозок боляче реагує на будь-які найменші зміни в навколишньому середовищі (хоча часто загрози насправді не існує, тобто людина сама собі її навіює). Внаслідок загострення депресивного стану виникає таке захворювання, як біополярний розлад, або манія.

Дистрес сильно впливає на організм. Щотижневик "Журнал медицини штату Нью-Мехіко" опублікував результати експериментів, у яких взяли участь 400 чоловіків і жінок. Добровольців інфікували вірусом грипу. Аналізи крові засвідчили, що вірус уразив 90% добровольців, які перебували під впливом значного стресу, і лише 74% тих людей, які були в спокійному стані.

Чинники стресу різні. Експериментально доведено, що стрес від фізичних навантажень не є таким страшним і руйнівним, як стрес, зумовлений втратою віри, крахом надій, невдачею, розумовим перевантаженням, існуванням без мети, невпевненістю в собі, неробством.

Стійкість людини до стресових ситуацій може бути забезпечена двома шляхами: системою емоційного тренування і ретельним навчанням, в процесі якого проігруються ті чи інші складні, екстремальні ситуації.

Ми постійно зазнаємо стресових ситуацій. Учені світу дійшли висновку, що заявилася нова хвороба "синдром дисбалансу людина -- навколишній світ". Причини -- постійна метушня, надмірність подразників, перманентне зростання фізичної, розумової та емоційної напруги. Перші ознаки цієї хвороби: різкі зміни настрою, зниження працездатності практично до нуля, роздратування, відсутність стимулів та інтересу до життя, миттєве втомлення та загострена метеочутливість.

Психологічні фактори такі як стрес (розлучення, переживання смерті близьких, втрата місця праці, насилля тощо) впливають на імунітет і лежать в основі багатьох фізичних недуг. Такі дослідження допомагають нам усвідомити чому стрес збільшує ризик захворювань від простуди до певних форм раку. навчання насильство психічний війна

Ми повинні уникати надмірних напружень. Найефективнішим засобом, що діє заспокійливо і знімає напруження, є сміх. Ця аксіома належить доктору В. Фраю зі Стенфордського університету, який підрахував, що 20 секунд здорового сміху діють на серце так само сприятливо, як і трихвилинна гімнастика. Окрім цього, сміх заспокоює нерви, полегшує спілкування між людьми. Сміхотерапія, як галузь медицини, успішно й активно розвивається сьогодні в США, Канаді, Франції та Швеції.

Р. Еліот, американський кардіолог, пропонує два правила, якими варто керуватися в будь-якій стресовій ситуації. Правило перше: ”Не засмучуйтесь через дрібниці”, правило друге: ”Все дрібниці!”.

Фрустрація -- стан організму, почуття, що виникають при блокуванні цілей, які особистість намагалася досягти, розчарування і безвихідь, крах надій.

Фрустрація настає тоді, коли мотивація досягнення мети сильна, а перешкоди серйозні: фізичні (позбавлення свободи дій, життя);

біологічні (хвороба або старіння організму); психологічні (брак інтелекту, страх, невпевненість, неадекватна самооцінка); соціальні (моральні чи правові норми та правила, заборони).

Фрустрація може виявлятися в різних формах: втрата вольового контролю; плач, нездатність до раціональної діяльності; агресивність, конфлікт, дезорганізація поведінки.

Агресивність -- підвищена активність, немотивована ситуацією. Це прагнення розв'язати суперечку чи конфлікт силовими методами, прагнення домінувати, керувати, найсильніша реакція на фрустрацію, фізична чи словесна атака певного об'єкта з метою завдати йому болю. Агресія супроводжується гнівом чи злістю. Поведінка при цьому імпульсивна, оскільки втрачено самоконтроль.

Агресія може мати два напрямки: на тих, хто спричинив фрустрацію; на невинну особу, посторонню -- якщо той, хто зумовив фрустрацію, сильніший за особистість, агресія спрямовується на слабшого (наприклад, у вас неприємності на роботі з керівником, а терплять від цього домашні, особливо діти).

Конфлікт -- це критична психологічна ситуація, зіткнення складного внутрішнього світу особистості з умовами та вимогами життя.

Для успішного розв'язання конфлікту важливо усвідомити його причини, які не завжди є вагомими, на певний момент варто хоча б досягти консенсусу. В протилежному випадку настає криза -- особливий емоційний стан особистості, сповнений переживань. Для повернення душевної рівноваги необхідні сила волі, цілеспрямованість, рішучість і розважливість. Єдиний вихід з кризи -- модифікація особистості та її способу життя, тобто накреслення нових цілей тощо. Часто в таких випадках потрібні підтримка та допомога близьких.

Страх, паніка -- дезорганізація поведінки, стан розгубленості, тривожності, відсутність контролю свідомості. Людина боїться закритих приміщень, відкритого простору, змін у житті, їй лячно у великому натовпі тощо. Будь-який страх докорінно змінює наше пізнання, викривлює його, як каже прислів'я: "Страх має великі очі". Страх породжує догматичність мислення (боязно приймати рішення, змінювати усталені умови, норми). Таке емоційне напруження сковує пізнавальну активність особистості.

П. Гуревич розглядає страх як невід'ємну людську рису, що виникає разом з людиною і "гніздиться" на всіх ярусах її існування, заповнюючи не тільки свідомість, але й підсвідомість. Без цього глибокого переживання, на його думку, справжнє людське існування немислиме.

Академік Н. Бехтерєва звертає нашу увагу на те, що у стані страху мозок не може працювати нормально. Божевільний страх, якщо він постійний, призводить до неврозу чи емоційної тупості.

Зниження мотивації -- втрата надій, недосяжність цілей -- це теж форма фрустрації, результатом якої є суїциди. Самогубство в багатьох випадках є останньою спробою людини нагадати про своє існування, викликати запізніле співчуття (якщо фрустрація настала з вини близьких людей). Іноді ж самознищення стає єдиним актом самореалізації, доказом своєї гідності, сили, рішучості, власної свободи. Найчастіше самовбивці -- це інтроверти, які не хочуть поділися своїми невдачами, смутком чи болями з іншими, замикаються в собі. Такі люди доволі вперті у своїх переконаннях, звикли бути переможцями, при найменших невдачах втрачають віру у добро.

Усі розглянуті стани емоцій властиві кожній людині, особистості тою чи іншою мірою, залежно від життєвих ситуацій, чинників.

Почуття сміху -- це яскраве інтелектуальне почуття, яке допомагає уникати стресу. Сміх дає нам силу, сміючись людина позбувається внутрішньої напруги, кров збагачується киснем, сміх запобігає виділенню кортизону та адреналіну, отже, створює сприятливі умови для плідного мислення, творчої продуктивної діяльності. Геній сміху Ч. Чаплін вважав, що день без сміху -- втрачений день.

Усі ми маємо потребу не лише у пізнанні, але й у насолоді прекрасним. Почуття прекрасного облагороджує людину. Т. Шевченко вірив: "Якщо б краса у всіх її образах хоча б на половину людства мала свій благородний вплив, тоді б ми швидко наблизились до досконалості".

Кожна людина має змогу і сама впливати на свою свідомість. З давніх давен буддисти, бажаючи досягти найвищого духовного прозріння, звертаються до медитації.

Медитація -- набуті вміння внутрішньо зосереджуватись, які змінюють стан свідомості. Цей стан глибоко розслаблення дуже корисний. Він дозволяє нам по - іншому подивитися на свої проблеми, допомагає вступити в контакт з підсвідомою частиною свого розуму, знімає біль, стрес, тривожність, відновлює втрачені сили і допомагає людині відкрити нові можливості для самореалізації.

Кожна релігія має певні форми медитації. Під час медитації людина не реагує на зовнішні впливи, досягає певного рівня прозріння. Кожному з нас корисно навчитися розслаблятися і медитувати. Для цього є чимало різних методик, з якими варто ознайомитися, вибрати собі найбільш зручну та прийнятну. Ось одна з них: сісти зручно у тихій кімнаті, закрити очі, дихати ритмічно й глибоко, вибрати собі милозвучне слово чи звук і повторювати його безупину протягом 20 хв.

Медитація -- зручний спосіб зміни свідомості людини.

Сьогодні існує теорія "контрольних воріт", згідно з якою певні нервові рецептори з'єднані з певними мозковими центрами болю. За умови активності цих рецепторів ми відчуваємо біль. Стимулюючи інші рецептори, ми маємо можливість уникнути болю. Наприклад, хворому знімає біль дотик здорової людини до місця, яке болить, або легеньке розтирання шкіри навколо забиття. Біль притуплюється і під час стресового стану, іноді поранені люди спочатку зовсім не відчувають болю.

Отже, існують не лише медикаментозні протибольові засоби, а й психологічні методи відвертання уваги, які є не менш дієвими, але більш безпечними.

Варто згадати і про таке феноменальне явище, як фантомний біль. Воно ілюзорне, породжене лише мозком, думками та емоціями. Людина відчуває біль на місці ампутованої руки чи ноги. Відома науці і так звана хвороблива поведінка, коли людина зосереджується на своїй хворобі, болях. Такому хворому пропонують цікаву роботу, дають позитивні установки, організовують його відпочинок (ходьбу, біг, перебування на свіжому повітрі). Усі повинні ставитися до нього, як до здорового, навіювати йому ці думки.

Спрямувавши увагу на біль -- ми підсилюємо його. Важливим є контроль над больовими відчуттями. Кожному доступний його певний рівень. Є люди, які феноменально контролюють больові відчуття.

Навчальний процес завжди повинен проходити в спокійній і тихій обстановці для успішного навчання. [2; 50]

Мозок -- егоїст, він дуже чутливий до позитивних емоцій, на сприятливі умови відповідає блискучою роботою і відмінним здоров'ям. На його діяльність негативно впливають такі фактори, як куріння, алкоголізм і наркоманія, які постійно, повільно і поступово руйнують клітини мозку. Мозок хронічних алкоголіків, наркоманів, як свідчать дослідження, зменшується в об'ємі, докорінно змінюються його функції.

Нестача кисню також спричинює руйнування клітин мозку, це експериментально підтверджує геронтолог Манчестерського університету (США) професор Б.Реббіт. Тренування (біг, гімнастика, ходьба тощо) посилюють кровообіг і, відповідно, надходження кисню до мозку, що є запорукою його довготривалої активності та продуктивності. Канадський патофізіолог Г. Сельє стверджує, що у корі головного мозку міститься стільки енергії, скільки фізичної енергії у атомному ядрі.

Удосконалює роботу мозку будь-яка діяльність, яка вимагає інтелектуального напруження, стимулює ріст дендритів, а отже, збільшує його резерви. З цією метою А. Шейбель, який очолює Інститут досліджень мозку у США, радить "активно пробувати себе у незнайомій галузі". А. Дамаск), науковець з Айовського університету у США пропонує працювати над кросвордами: "Я ненавиджу кросворди; але вони є чудовим тренажером". Велике значення для вдосконалення роботи мозку має гра на музичному інструменті, спілкування з розумними людьми, створення креативних ситуацій в процесі навчання.

Передусім необхідно створити вдома і в аудиторії творчу, доброзичливу, емоційно позитивну атмосферу, а також оптимізувати навчальний процес шляхом виявлення і використання внутрішніх резервів тих, хто навчається.

Викладач повинен бачити кожну особистість, зокрема, подавати інформацію не з розрахунку на середнього студента, а індивідуалізовано, диференційовано, враховуючи унікальність і неповторність кожної особистості. Ідея диференціації в процесі розумового розвитку втілена у працях Я.Коменського, Г.Гегеля, Г.Спенсера, К.Коффки, Г.Вернера, О.Потебні, І.Сєченова. Важливо допомогти кожному студенту повірити в себе і власні можливості, бути оптимістом і вірити в щасливе і мирне майбутнє, навіть у складні життєві періоди. Отже, виходячи з того, що особистість є унікальною, своєрідною, неповторною, навчання і освіта мають бути зорієнтовані відповідно до неї.

Педагогічна психологія займається трьома основними сферами: учнем, процесом навчання та навчальною ситуацією. Учень: вчителі повинні розуміти психологію учня - різноманітні психологічні сили, які діють у його сфері - інтереси, ставлення, почуття, емоції, потреби, спонукання тощо. Процес навчання: він зосереджується на тому, що відбувається з людиною, коли вона вчиться, чому вона вчиться того, чого хоче вчитель, чому вона не вчиться того, чого хоче вчитель. Він намагається точно визначити конкретну поведінку навчання. Навчальна ситуація: пов'язана з тими факторами чи умовами, які впливають на учня та процес навчання - клімат у класі, що сприяє ефективному навчанню.

Навчання -- це процес взаємної праці вчителя та учня, викладача та студента. Вчитель чи викладач є порадником, організатором, джерелом інформації. Учень чи студент-- активний суб'єкт, який навчається самостійно здобувати знання, аналізувати та синтезувати їх, робити висновки, керуватися надбаннями людства. Учень як особистість потребує постійної уваги та розуміння. Справжнє навчання передбачає розвиток, виховання, творчість.

Дуже важливо, щоб діти змалечку полюбили вчитися, щоб сам процес навчання приносив їм величезне задоволення! Якщо така любов до знань з'являється у дітей уже в дитинстві, то, як правило, залишається на все життя! Коли є любов до навчання, то будь-які знання засвоюються легше.

Немає дітей, яких не можна навчити, є педагоги і батьки, які не можуть, або не хочуть знайти підхід до конкретної дитини. Але і про схильності і таланти не слід забувати - вони у кожного свої.

Виявляється, природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями для розвитку. І кожен малюк може піднестися до найбільших висот творчої діяльності! Але в житті ми бачимо зовсім інше: скільки ще сліз ллють діти, яким важко вчитися, скільки гірких хвилин переживають батьки, коли з навчанням у дітей погано!

Варто обом сторонам: вчителям і батькам пам'ятати слова Селестена Френе: „Лише за допомогою свободи можна підготувати до свободи, лише за допомогою співробітництва можна підготувати до соціальної гармонії та співробітництва, лише за допомогою демократії можна підготувати до демократії".

Школа повинна бути першою моделлю демократичного суспільства, демократичних відносин. А В.О. Сухомлинський наголошував:

“Вчіть дитину вдивлятися у звичне -і вона побачить несподіване.

Вчіть дитину вдивлятися у негарне - і вона побачить красиве,

Вчіть дитину вдивлятися у мале - і вона побачить велике .”

Вчені помітили, що успіх дитини в школі залежить від генетичного коду, інтелекту, інтересів, а також від заохочення з боку батьків, вчителів та однокласників; мотивації.

Людина вчиться впродовж життя. Процес пізнання -- це нескінченне удосконалення людських знань.

Висновки

Війна істотно впливає і на зміну ціннісної парадигми: в умовах війни це відповідальність, доброчесність, результативність, командний дух, національна ідентичність. Кожна людина і молодь зокрема повинні поставити собі запитання; «чим я можу допомогти близьким і своєму народу, який відстоює власну незалежність і територіальну цілісність держави? » і зробити усвідомлений вибір, свідомо прийняти рішення, яке визначає головну стратегію життєздійснення особистості. Зміни у психіці людини, що виникають у результаті переживань пов'язаних з війною, певними хворобами, травмами мають вплив на психічний стан, душу особистості в цілому.

Усі ми зараз постійно перебуваємо у такій стресовій обстановці, яка не була властива для нас ще десятиліття тому. А це вимагає високоефективної методики діагностик, відновлення нервово-психічних функцій, зміцнення нервової системи людини. Серед таких методик одне з центральних місць посідає вивчення закономірностей функціонування психіки людини в умовах військового стану, визначення шляхів подолання стресів, травм та психічних розладів, виявлення дійових психологічних засобів впливу на учнів та молоді та використання їх в навчальному процесі, відновлення їхнього здоров'я, нормального психічного стану, позитивних емоцій.

Оскільки ми потрапляємо в стресові, екстремальні ситуації, наш мозок постійно долає різні труднощі, виконує чимало найскладніших функцій, мислить. Психологи давно помітили, що в стресові моменти розум людини намагається відключитися від страшного і поганого, щоб не зруйнуватися, щоб зберегтися. Людині повідомляють, що хтось з її рідних смертельно поранений, а вона дивиться нерухомо в якусь точку і розглядає, наприклад, муху, яка повзає по стіні, ще й намагається здогадатися, куди вона дальше поповзе. Усі ці якості не підвладні машинам.

Усвідомлення й урахування важливих психологічних чинників сприяє ефективній організації навчальної діяльності учнів та молоді навіть у екстремальних ситуаціях, спрямуванню її на розвиток і вдосконалення практичних умінь і навичок, набуття досвіду застосування їх у штучно змодельованих учителем і реальних ситуаціях, подальшому комфортному входженню у нормальний ритм життя і реалізації їхнього творчого потенціалу.

Література

1. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2001. - 280 с.

2. Ali, F.Q. Study of the impact of socio-political conflicts on Libyan children and their education system. Int. J. Engl. Lang. Transl. Stud. 2021, 9, 50-58.

3. Abdel Aziz, M. & Vostanis, P. (1999) Posttraumatic Stress Reactions in Children of War. Journal of Child Psychology and Psychiatry. 40(3):385 - 391.

4. Betancourt, T. & Khan, K. (2008). The mental health of children affected by armed conflict: Protective processes and pathways to resilience. International Review of Psychiatry, 20, 317-328

References

1. Dubravska D.M. (2001) Оsnovy psykholohii [Basics of Psychology]. Lviv: Svit, [in Ukrainian].

2. Ali, F.Q. Study of the impact of socio-political conflicts on Libyan children and their education system. Int. J. Engl. Lang. Transl. Stud. 2021, 9, 50-58.

3. Abdel Aziz, M. & Vostanis, P. (1999) Posttraumatic Stress Reactions in Children of War. Journal of Child Psychology and Psychiatry. 40(3):385 - 391.

4. Betancourt, T. & Khan, K. (2008). The mental health of children affected by armed conflict: Protective processes and pathways to resilience. International Review of Psychiatry, 20, 317-328

Размещено на Allbest.ru