Психологічні детермінанти та особистісні ресурси відновлення працездатності спортсменів після травм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні детермінанти та особистісні ресурси відновлення працездатності спортсменів після травм

Гринь Олександр Романович кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри психології і педагогіки, Національний університет фізичного виховання і спорту України; Гринь Андрій Романович кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри технологій оздоровлення і спорту, Національний технічний університет України «КПІ» ім. Ігоря Сікорського

Анотація

У статті висвітлена проблема виявлення психологічних детермінант та особистісних ресурсів у відновленні працездатності спортсменів після травм. Доведено, що психологічні детермінанти - фактор локус контролю, впевненість в собі, самоефективність, якості емоційно-вольової сфери особистості у вигляді ресурсного засобу слід розглядати як вагомі чинники долання посттравматичного стресу внаслідок травм спортсменів та подальшому відновленні працездатності. Спортивна діяльність висуває значні вимоги для підтримки необхідного стану здоров'я спортсменів, його постійного моніторингу на протязі спортивної кар'єри. Розуміння психологічних детермінант поведінки, стійкої до стресів, що передбачає пошук шляхів дієвої психологічної допомоги в кризові періоди спортивного життя. Результати оцінки рівня стресстійкості та соціальної адаптованості досліджуваних демонструють у більшості випадків значне стресове навантаження і недостатню стресстійкість.

Застосування психологічної корекції в період відновлення працездатності спортсменів після отримання травми дозволяє швидше долати негативні психоемоційні стани і знижує ризик дезадаптації в умовах ПТРС. Розвиток у спортсменів умінь управляти власними переживаннями, виробляючи індивідуальний стиль "долаючої поведінки" шляхом усвідомлення емоційно-вольових можливостей особистісного ресурсу, дає перспективу не лише для подолання посттравматичного стресу, але і надалі дозволить виробляти адаптивні форми поведінки в процесі відновлення спортивної працездатності.

Наразі існує необхідність вирішення завдань, що знаходяться в компетенції фахівців щодо розробки рекомендацій, які б забезпечили застосування не тільки медичних, але й дієвих психологічних стратегій, спрямованих на долання або мінімізацію небажаних наслідків спортивних травм та пошкоджень в разі їх виникнення, відновлення працездатності, збереження оптимального рівня здоров'я спортсмена. Сучасні наукові знання про психологічні чинники здоров'я людини, методи і засоби його зміцнення припускають використання різних технологій в практиці профілактики, збереження та відновлення, а об'єктом впливу, з певною часткою умовності є «здорова», що тимчасово втратила працездатність, а не «хвора» особистість.

Ключові слова: психологічні детермінанти, особистісні ресурси, стрес, наслідки травм, емоційно-вольовий ресурс, відновлення працездатності.

Abstract

Psychological determinants and personal resources of recovery of working capacity of athletes after injuries

Hryn Oleksandr Romanovych Candidate of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology and Pedagogy of the National University of Physical Education and Sport of Ukraine; Hryn Andriy Romanovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Health and Sports Technologies of the National Technical University of Ukraine "KPI" named after Igor Sikorsky

The article highlights the problem of identifying psychological determinants and personal resources in the recovery of working capacity of athletes after injuries. It has been proven that psychological determinants - the locus of control factor, self-confidence, self-efficacy, qualities of the emotional and volitional sphere of the individual in the form of a resource tool should be considered as important factors in overcoming post-traumatic stress due to sportsmen's injuries and subsequent recovery of work capacity. Sports activities impose significant requirements for maintaining the necessary state of health of athletes, its constant monitoring throughout the sports career. Understanding the psychological determinants of stress-resistant behavior, which involves finding ways to provide effective psychological help in crisis periods of sports life. The results of assessing the level of stress resistance and social adaptability of the subjects demonstrate in most cases a significant stress load and insufficient stress resistance.

The use of psychological correction in the period of recovery of working capacity of athletes after receiving an injury allows to overcome negative psycho-emotional states faster and reduces the risk of maladaptation in the conditions of PTSD. The development of sportsmen's ability to manage their own experiences, producing an individual style of "overcoming behavior" by realizing the emotional and volitional capabilities of a personal resource, provides a perspective not only for overcoming post- traumatic stress, but will also allow developing adaptive forms of behavior in the process of restoring sports performance. Currently, there is a need to solve tasks that are within the competence of specialists to develop recommendations that would ensure the use of not only medical, but also effective psychological strategies aimed at overcoming or minimizing the undesirable consequences of sports injuries and damages in the event of their occurrence, restoration of working capacity, preservation of optimal athlete's health level. Modern scientific knowledge about the psychological factors of human health, methods and means of strengthening it suggest the use of various technologies in the practice of prevention, preservation and recovery, and the object of influence, with a certain degree of convention, is a "healthy" person who has temporarily lost working capacity, and not "sick" personality.

Keywords: psychological determinants, personal resources, stress, consequences of injuries, emotional and volitional resource, recovery of working capacity.

спортсмен стрес травматичний працездатність

Постановка проблеми

Проблема охорони здоров'я, його збереження є однією з пріоритетних для суспільства і необхідною умовою забезпечення продуктивної життєдіяльності людини, але є ще не вирішеною, що призводить до негативних змін у професійному та особистому житті, впливає на його якість та несе загрозу цілісності особистості. Негативна тенденція погіршення здоров'я різних груп населення зумовлена впливом різних чинників і потребує уваги не тільки фахівців галузі охорони здоров'я. Набуває значення пошук додаткових можливостей та ресурсів, які б сприяли подоланню наслідків погіршення стану здоров'я, відновлення та збереження працездатності внаслідок її тимчасової втрати, особливо в тих сферах професійної діяльності, які пов'язані з високим рівнем фізичних навантажень, психоемоційної напруги і потребують застосування спеціальних заходів втручання, спрямованих на ефективне її виконання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В дослідженнях [1,2] зазначається, що спорт вищих досягнень можна віднести до особливих видів екстремальної діяльності, що висуває значні, іноді граничні вимоги до фізичних та психічних можливостей та стану здоров'я людини. Багато фахівців також вказують, що спорт є сферою людської діяльності, що характеризується як підвищеним фізичним навантаженням, так і травматизмом (Р.С. Вэйнберг, Д. Гоулд, 2001; В.М. Левенец, 2008; В.М. Платонов, 2009; П.А. Ренстрем, 2002). Існує багато видів спорту пов'язаних з ризиком отримання різних пошкоджень та травм, а кількість спортсменів, які займаються потенційно небезпечними для здоров'я видами спорту постійно зростає.

За статистичними даними, щорічно 3-5 млн. мешканців США зазнають травм під час спортивної діяльності у різних видах спорту (Kraus, Conroy, 1984). Практика свідчить, що травматизм у спорті часто «перекреслює» кар'єру 60-70% видатних спортсменів, знецінює їх багаторічну самовіддану і тяжку працю як фізично, так і морально-психологічно [3]. Негативні чинники спортивного життя настільки можуть ускладнити діяльність спортсменів, що психологічна допомога стає для них все більш значущою, а питання психогігієни, психопрофілактики, охорони здоров'я та його складових, зокрема психічного, набувають все більшої актуальності.

Метою статті є визначення психологічних детермінант та особистісних ресурсів у доланні наслідків травм та відновленні працездатності спортсменів.

Виклад основного матеріалу

Одним з вагомих чинників спортивних травм і, як наслідок, втрати працездатності на певний період часу є фізичні фактори, проте значну роль відіграють і психологічні [1,4]. Розуміння наслідків психічних реакцій на травми, можливості застосування поряд з іншими, також психологічних методів втручання дозволяє пришвидшити процес відновлення працездатності спортсмена і його повну реабілітацію.

Зв'язок між спортивними травмами і психологічними факторами розглядається головним чином як зумовлений стрессом. Фізична травма спортсмена викликає і значний емоційний стрес, наслідки якого можуть зберігатися довгий час після одужання і відновлення. Такий стрес є одним з основних чинників, що характеризують травматичну ситуацію [5]. Проте, слід враховувати також і психологічні властивості особистості, попередні стресори (фактори напруження) та передумови, що дають змогу впоратися зі стрессом. Спортсмени з розвиненими психологічними навичками краще опановують стрес, що знижує як імовірність отримання пошкодження, так і ступінь стресу [1].

Фахівці вже давно ідентифікували типові психологічні реакції на травми. Психогенне пояснення виникнення травм у спортсменів знайшло відображення в понятті "фіксації на травмі" (Ж. Брейер, З. Фрейд, 1955), що надалі стало ключовим моментом трактування феномену посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Згідно з сучасними уявленнями [2,6,7], стрес стає травматичним, коли результатом дії стрессора є порушення в психічній сфері по аналогії з фізичними порушеннями. Найтиповішою реакцією більшості на спортивну травму є реакція засмучення Кублер-Роса (E.Кublег-Rоss,1969). Люди, які зазнали травми, переживають процес, що охоплює декілька етапів: заперечення; гнів; "укладення угоди"; депресія; сприйняття та реорганізація (С. НаМу, R. Сгасе, 1990). Інші типові психологічні реакції спортсменів - «втрата власного образу", страх і тривожність, втрата впевненості у власних силах, зниження рівня рухової активності ((Р.С. Вэйнберг, Д. Гоулд, 2001). Так, "втрата власного образу" має особливе значення для спортсменів, травмування яких може спричинити завершення спортивної кар'єри, тому вони потребують доволі тривалої психологічної допомоги. В дослідженні [2] вказується на виникнення психотравмуючого стресу (ПТРС), як наслідок фізичної травми, але не розкриваються можливості його послаблення чи подолання.

Багато дослідників, що розглядають травматичний стрес для пояснення особистісних механізмів його подолання, використовують поняття «ресурс» як відокремлену науково-методичну категорію [1,4,8,9,10]. Ресурс є вичерпна можливість організму, що має межу розвитку, яка визначається індивідуально до кожної людини залежно від її знань, навиків, набутого досвіду. Спроби системного підходу до вивчення психологічних ресурсів суб'єкта спортивної діяльності відображено у дослідженнях [9,10]. Для опису комплексу ресурсоподібних можливостей було запропоноване узагальнене поняття «психологічний потенціал» спортсмена. Ключовий момент у створенні психологічного потенціалу вбачається в усвідомленні спортсменом своїх можливостей та прийнятті відповідальності за вибір власної стратегії поведінки. Якщо потенціалом складає сукупність можливостей індивіда при певних умовах, то резерв є невикористаною його частиною. Психічні резерви є можливостями психіки, що пов'язані з проявом когнітивних, емоційних, вольових якостей, увагою, суб'єктивним контролем, впевненістю, самоефективністю, мотивацією діяльності людини і визначають тактику його дій, особливості поведінки. Психічні резерви слід розглядати як фактор, що визначає надійність діяльності, ефективність її виконання в екстремальних умовах. Коли мова йде про ресурси, то мається на увазі те, що може бути задіяне, тому можливості їх використання значно вищі, порівняно з резервами чи потенціалом. Важливим є те, що особистісні ресурси піддаються оцінюванню і ними можна керувати.

Складовими особистісного ресурсу можуть виступати «емоційно-вольовий ресурс», «когнітивний ресурс», «мотиваційний ресурс» та деякі інші види ресурсів особистості, що вказує на комплексність розгляду сукупності психологічних факторів, які детермінують успішність суб'єктів спортивної діяльності. З позиції ресурсного підходу можна розглядати і посттравматичний стрес, що виник внаслідок спортивної травми, вбачаючи в ньому стан, який виникає за умов уявної або реальної втрати частини потенціалу, що забезпечує активізацію соматичних чи психічних можливостей спортсмена.

Сьогодні ресурсний підхід до проблеми вивчення посттравматичного стресу є недостатньо розробленим, але сформувалась тенденція детермінації стресових станів характерними емоційно-вольовими чинниками особистості, які можуть бути розглянуті як своєрідний ресурс для подолання посттравматичного стресу і використовуватись у психологічній реабілітації спортсмена з метою адаптації і повернення до тренувань та активного спортивного життя. Такий підхід у дослідженні посттравматичного стресу визначає можливі стратегії його послаблення або уникнення.

Для вирішення завдань проводилось дослідження індивідуально-психологічних властивостей особистості та емоційно-вольової сфери спортсменів як певного особистісного ресурсу подолання посттравматичного стрессу та подальшого відновлення працездатності. Констатуючий експеримент проводився в період реабілітації спортсменів, після травм та фізичних ушкоджень, отриманих в процесі тренувальної та змагальної діяльності. В експерименті прийняли участь 30 кваліфікованих спортсменів - представники різних видів спорту (футбол, спортивна гімнастика, легка атлетика, дзюдо, вільна та греко-римська боротьба).

В дослідженні визначено показники сили впливу травматичних подій, що мали місце у практичному досвіді спортсменів та зіставлено отримані результати з даними, наведеними у спеціальній літературі [11]. Результати порівняння дозволяють констатувати, що рівень посттравматичного стресу, який переживають спортсмени через специфіку їх сприйняття власної травми опорно-рухового апарату, є достовірно вищими від рівня впливу психотравмуючих подій, з якими доводилося зустрічатися за характером своєї професійної діяльності представникам інших професій, пов'язаних з високою ймовірністю виникнення ПТРС (рятівникам, пожежникам, співробітникам МВС, військовослужбовцям - учасникам бойових дій).

Загальну вибірку досліджуваних було розподілено за показником сили впливу ПТРС та прояву двох основних відповідних реакцій на травмуючий вплив: феномену нав'язливих переживань (вторгнення, нав'язування) та феномену уникання будь-яких нагадувань про травмуючу ситуацію. Перша група, що охопила 54% вибірки спортсменів, характеризувалася дуже високим рівнем сили впливу ПТРС та значним проявом феноменів уникання й нав'язування з домінуванням уникання. До другої групи увійшло 46% вибірки спортсменів, які мали середній та найменьший рівень показників сили впливу ПТРС, та вираженість уникання та нав'язування (табл.1).

Оцінка рівня стресстійкості та соціальної адаптованості вказує, що у представників обох груп у більшості випадків присутнє значне стресове навантаження, що вказує на низьку стресстійкість та слабку соціальну адаптованість. Таким чином, як один із напрямків психологічного супроводу реабілітації спортсменів після травми доцільно виділити роботу по знайомству з досвідом переживання ПТРС іншими.

Таблиця 1. Показники сили впливу ПТРС та вираженості феномену уникання і нав'язування у спортсменів, які увійшли до різних груп