Проблема організації життєдіяльності в умовах середовищної невизначеності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема організації життєдіяльності в умовах середовищної невизначеності

Дячок Ольга Володимирівна

кандидат психологічних наук, молодший науковий співробітник лабораторії екологічної психології, Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної Академії педагогічних наук України, , м. Київ

Анотація

У статті проаналізовано сутність поняття «невизначеність» у межах різних напрямків психологічних досліджень. З'ясовано, що невизначеність пов'язується з дефіцитом інформації та непередбачуваністю подій. Ставлення до невизначеності розкривається через конструкт «толерантність до невизначеності». Високий рівень толерантності до невизначеності передбачає здатність людини долати такі ситуації, у випадку їх виникнення. У межах екзистенційного напрямку невизначеність розглядається з точки зору її переживання, яке є серйозним випробуванням для особистості. Людині важливо прийняти невизначеність як і страждання, що обов'язково присутні у житті. В той же час, усвідомлення обмеженості, непередбачуваності та невизначеності умов середовища - важлива складова для ефективної та продуктивної життєдіяльності.

На основі аналізу теоретичного матеріалу розроблено анкету для з'ясування ставлення до невизначеності середовища. Анкета містила чотири групи питань з наступних тем: визначеність та задоволеність життям; емоції, які породжені ситуацією невизначеності; оцінка невизначеності; організація життя в умовах невизначеності. З'ясовано, що значна частина опитаних оцінюють власну життєву ситуацію як визначену (44,8%), а для 30% - життя є невизначеним. Встановлено, що більшість опитаних задоволені власним життям (58,6%). Загалом невизначені ситуації часто викликають тривогу та роздратування. В той же час, середовищна невизначеність оцінюється як така, що є умовою сучасного життя та до якої можна пристосуватися. Її не слід уникати, натомість - навчитися жити у таких умовах. Основними ресурсами, що допомагають організувати життєдіяльність в умовах невизначеності є наступні: життєвий досвід; знання, вміння; родина; друзі; улюблена справа; природа; навчання; духовні практики та робота. Результати теоретичного аналізу та опитування можуть бути покладені в основу розробки психологічних практик щодо організації життєдіяльності в умовах невизначеності.

Ключові слова: невизначеність середовища, організація життєдіяльності, складна життєва ситуація, стрес, відповідальність, ресурси.

Abstract

Diachok Olha Volodymyrivna Candidate of Psychological Sciences Junior Researcher at the Environmental Psychology Laboratory G.S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv

THE PROBLEM OF ORGANIZING LIFE ACTIVITIES IN CONDITIONS OF ENVIRONMENTAL UNCERTAINTY

The article analyzes the essence of the concept of "uncertainty" within various areas of psychological research. It was found that uncertainty is associated with a lack of information and the unpredictability of events. The attitude to uncertainty is revealed through the construct "tolerance to uncertainty". A high level of uncertainty tolerance implies a person's ability to overcome such situations, should they arise. Within the existential direction, uncertainty is considered from the point of view of its experience, which is a serious test for the individual. It is important for a person to accept uncertainty and suffering, which are necessarily present in life. At the same time, awareness of the limitations, unpredictability and uncertainty of environmental conditions is an important component for effective and productive life.

Based on the analysis of the theoretical material, a questionnaire was developed to clarify the attitude to the uncertainty of the environment. The questionnaire contained four groups of questions on the following topics: determination and satisfaction with life; emotions that are generated by a situation of uncertainty; uncertainty assessment; organization of life in conditions of uncertainty. It was found that a significant part of the respondents evaluate their own life situation as defined (44.8%), and for 30%, life is uncertain. It was established that the majority of respondents are satisfied with their own lives (58.6%). In general, uncertain situations often cause anxiety and irritation. At the same time, environmental uncertainty is valued as a condition of modern life and to which one can adapt. It should not be avoided, instead - learn to live in such conditions. The main resources that help to organize life activities in conditions of uncertainty are the following: life experience; knowledge, skill; family; friends; hobby; nature; teaching; spiritual practices and work. The results of the theoretical analysis and survey can be used as a basis for the development of psychological practices regarding the organization of life activities in conditions of uncertainty.

Keywords: environmental uncertainty, organization of life activities, difficult life situation, stress, responsibility, resources.

Постановка проблеми

Словосполучення «ситуація невизначеності», «невизначеність середовища» все частіше зустрічаються у наукових та популярних джерелах. Виглядає так, що для сучасної людини невизначеність стає однією з визначених умов життя. Це цілком логічно, враховуючи складність соціальної, економічної, політичної ситуації у світі, та в Україні. У той же час, залишається відкритим низка питань, що пов'язані з організацією людиною власного життя, яке значно ускладнюється в умовах невизначеності. Навіть у таких умовах, для людей є актуальною потреба реалізації планів та організації життєдіяльності. Отже. важливим є розгляд проблеми середовищної невизначеності у контексті впливу на якість життя, можливості особи бути суб'єктом діяльності та проектувати власне життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

життєдіяльність середовищна невизначенність

Проблема середовищної невизначеності у психології розглядається дослідниками з метою з'ясування сутності цього поняття, його впливу на психічний і психологічний стан людини, особливості поведінки та діяльності людини, а також реагування на ситуацію невизначеності залежно від її індивідуально-психологічних характеристик.

У психології прийняття рішень поняття «невизначеність» описується через розбіжність і протиріччя ряду актуальних психологічних утворень на рівні суб'єкта. Невизначеність розглядається як дефіцит інформації про тимчасові, просторові та смислові характеристики оперативної події. Дослідники виокремлюють невизначеність альтернатив (їх має створити суб'єкт) та наслідків вибору [2].

У психології мислення, невизначеність розглядається стосовно суб'єкта, який вирішує пізнавальну задачу, де важливі такі її аспекти, як неповнота знання про реальність і непередбачуваність розвитку подій [2]. Таким чином, відповідно до цього напрямку досліджень, наявність або відсутність інформації має ключове значення для виникнення ситуації невизначеності та подальшої орієнтації людини у цій ситуації.

За визначенням Ю. Гончаренко, невизначеність це - стан або процес, що пов'язаний із мінливістю ознак двох або більше психічних явищ. Сприйняття ситуації невизначеності зумовлено системою етнокультурних, соціальних, індивідуально-психологічних, статевих, вікових та інших чинників. Суб'єкт обирає стратегію подолання ситуації невизначеності залежно від цих чинників. Дослідниця зазначає, що у кожної людини впродовж життя формуються типові форми реагування на конкретні життєві ситуації. У ситуації особистісної невизначеності вони проявляються як способи: рефлексивного обмірковування (раціонального) та емоційного переживання (фіксація на емоції). Сукупність виборів та рішень організовують життєвий простір особистості в ситуації невизначеності, а переважні способи прийняття рішень утворюють вісім типів життєвих стратегій: «емоційний», «емоційно-толерантний», «емоційно-інтолерантний», «рефлексивний», «рефлексивно-толерантний», «рефлексивно-інтолерантний», «толерантний» та «інтолерантний» [2].

У сучасних психологічних дослідженнях часто розглядається поняття «толерантність до невизначеності», що полягає у ставленні особистості до невизначеності та передбачає сукупність установок, суб'єктивних оцінок та реакцій. Даний конструкт було розроблено у кінці 40-х років ХХ ст. під керівництвом Т. Адорно в межах проекту вивчення авторитарної особистості. Автори виокремили особистісний тип авторитарної особистості, що характеризується такими психологічними особливостями: стійка прихильність до цінностей середнього класу; авторитарне підпорядкування; авторитарна агресія; ригідність та стереотипність мислення; схильність до містики; підтримка сили та твердості; деструктивність та цинізм; антиінтрацепція; моралізаторство у питаннях сексуального життя [10].

Е. Френкель-Брунсвік пояснює ставлення до невизначеності як здатність індивіда виявити співіснування позитивних та негативних якостей у одному об'єкті. Ця здатність є важливою пізнавально-емоційною характеристикою. Поряд із цим, дослідницею розглядається інтолерантність до невизначеності як тенденцію людини розглядати проблеми у межах типу «чорне-біле» та приймати поспішні рішення [14].

На думку М. Лейн і К. Кленке, індивіди з високою толерантністю до невизначеності не обов'язково шукають неоднозначних ситуацій, але мають розвинену здатність долати такі ситуації, у випадку їх виникнення [15]. Як зазначає В. Скребець, толерантність особистості лежить в основі невразливості до фрустрації. Людина здатна «піднятися» над ситуацією через створення нових змістових цінностей [7].

У межах концепції Е. Еріксона, невизначеність є наслідком переживання особистістю вікових стадій та життєвих криз. Впродовж життя людина проходить вісім психосоціальних стадій розвитку, кожна з яких передбачає конфлікт, який потрібно вирішити. Важливе значення для розвитку особистості має період юності (12-18 років), коли постає питання набуття ідентичності, тобто консолідація особистості, під час якого людина формує та оптимізує образ Я. Це складний процес, який може викликати тривогу, супроводжуватися переживанням невідомості. На цьому етапі розвитку людина експериментує із різними соціальними ролями, щоб знайти свій власний образ, який у найбільшій мірі відповідає її внутрішньому спрямуванню. У результаті набуття ідентичності, особа готова вирішувати проблеми, які передбачає доросле життя [16; 17].

Т. Титаренко розкриває поняття “життєва криза” як тривалий період, під час якого відбувається модифікація особистості, змінюється спосіб детермінації процесів розвитку, життєвий задум, траєкторія життєвого шляху, тобто сценарій життя [8].

В. Зеленін у межах практичного напрямку психології під назвою «коучинг статусу» розуміє кризові ситуації як ключові точки життя. Такими точками постають періоди життя, коли звичні способи вирішення задач виявляються неадекватними. У такому разі людина переглядає досвід суспільства, аналізує шаблони поведінки та звички, але у результаті приходить до висновку, що все це не працює. Таким чином, питання “як отримати бажане?”, “що робити?” та “як жити далі?” знову набувають актуальності [4].

Р. Ассаджіолі та С. Гроф пояснювали кризу розходження соціальних очікувань та можливостей їх виконання як духовне пробудження [3; 12].

М. Чиксентмігаї у своєму дослідженні аналізує приклади життя людей, які пережили ситуації, що завдали їм сильних страждань, проте ці люди зуміли не лише вижити, але й насолоджуватися життям. Дослідник підкреслює той аспект, що людина, яка знає, як досягти переживання потоку, може отримувати задоволення від життя навіть у ситуаціях, які для інших можуть породити тільки відчай [9].

М. Чиксентмігаї визначає три головні кроки, що дозволяють перетворити безнадійну ситуацію на нову контрольовану діяльність потоку:

1) неегоїстична впевненість у собі - полягає у пошуку способів для гармонійної діяльності із середовищем, замість прагнення панувати над ним;

2) зосередження уваги на світі - увага людини зосереджується меншою мірою на власних потребах, натомість, людина має відкриту позицію, аналізує альтернативи, відчуває себе частиною світу; 3) відкриття нових рішень - передбачає гнучкість людини, яка може коригувати свої цілі відповідно до ситуації [9]. Дослідник пише наступне: «Жити виключно за генетичними й соціальними інструкціями вдається непогано, поки все йде гаразд. Але рано чи пізно настає момент фрустрації біологічних або соціальних цілей людини - і тоді вона має сформулювати нові цілі й створити нову потокову діяльність, інакше її енергію поглине внутрішній хаос» [9, С. 297].

Наступний важливий момент, на який звертає увагу М. Чиксентмігаї - це вторинність матеріальних умов, які впливають на людей опосередковано, через переживання. Як зазначає Ф. Александер, те, що розум керує тілом, попри твердження біології й медицини є найфундаментальнішим фактом з усього, що люди знають про життя [11].

О. Вернік у результаті аналізу сучасних досліджень проблеми переживання, виокремлює такі напрямки: 1) переживання особливих станів (переживання хвороби, самотність, почуття провини); 2) проблемних ситуацій (загрози екологічного лиха, педагогічної взаємодії); 3) переживання значущих подій (у минулому, майбутньому, можливому). Він зазначає, що у дослідженнях спостерігається спрямованість, по-перше, на зовнішній або внутрішній світ, і, по-друге на простір або час. Переживання розглядається у зв'язку з усвідомленим співвіднесенням суб'єктом власного стану та зовнішньої ситуації (події). Мета переживання - це повернення особистості до “нормального стану”, який може бути досягнутий у результаті включення відносин “мій стан - ситуація (подія)” в систему відносин “Я - Світ” [1].

Аналізуючи сутність ситуацій невизначеності, можемо побачити, що вони породжують стрес. Часто сила та тривалість стресогенних факторів можуть викликати у людей значні психологічні та психічні порушення. У той же час, людина володіє певними ресурсами для подолання стресу.

М. Чиксентмігаї виокремлює наступні групи ресурсів людини для подолання стресу:

1. Зовнішня підтримка, мережа соціальної підтримки;

2. Психологічні ресурси людини (інтелект, освіта, особистісні якості);

3. Стратегії подолання, які передбачають такі способи реагування на стрес:

а) “Зрілий захист”. Термін “зрілий захист” запропонував психіатр Дж. Вайлант, який досліджував життя випускників Гарварда впродовж 30 років. Під таким захистом розуміється вміння людини після певного емоційного відреагування прийняти проблемну ситуацію та рухатися далі;

б) “Невротичний захист” або “регресивне подолання” полягає у тому, що зустрівшись із труднощами, люди здаються та знижують рівень складності власного життя [9].

Міра стресогенності складних життєвих ситуацій обумовлена тим, наскільки вони порушують рівновагу між індивідом та середовищем, потребують мобілізації резервів та постановки нових цілей. У цьому контексті В. Франкл говорив про вироблення нових, більш досконалих форм поведінки, а Ф. Фігер - про трансформацію екзистенційних цінностей [13]. Складні життєві ситуації - це несподівані ситуації, які перешкоджають реалізації основних життєвих цінностей та досягненню цілей. Такі ситуації можуть викликати тривогу, безпорадність, почуття неповноцінності та неспроможності. Розрізняють складні, параекстремальні (людина опиняється у жорстких умовах, пов'язаних із ризиком невдачі, високою ціною помилки) та екстремальні (ставлять під сумнів саме існування індивіда) [7].

Проблема виживання людини в умовах невизначеності розкрита у працях В. Франкла. Вчений не лише пережив концентраційний табір, але й поділився своїм досвідом у власних книгах. Як він зазначав, навіть в умовах примітивного фізичного та духовного життя в концентраційному таборі, духовне життя могло бути глибшим. Люди, які звикли до багатого інтелектуального життя часто були тендітної статури і, як наслідок, уразливі та відчували сильний біль. У той же час, вони були спроможні мати порятунок від жахів навколишньої дійсності у внутрішньому життя та духовній свободі. Цим дослідник пояснює наступний парадокс: деякі слабші в'язні часто виживали у таборі краще, ніж люди міцної статури [13].

Переживання невизначеності становить собою серйозне випробування для людини. В. Франкл, говорив про те, що в'язні, які пережили концтабір, пригадували, що найбільше їх гнітила невідомість, коли йшлося про термін ув'язнення. Термін ув'язнення для мешканців табору був невідомий та необмежений. Окрім того, новоприбулі не знали умов табору, до якого їх привозили. Після прибуття до табору свідомість людини змінювалася, але разом із кінцем невизначеності приходила невизначеність кінця. Як зазначає дослідник, така людина переставала жити для майбутнього, що відрізняло її від людини у нормальному житті. Таким чином змінювалася структура внутрішнього життя, з'являлися ознаки руйнації. Т. Манн, досліджуючи хворих на туберкульоз, які переживали подібний досвід, з'ясував, що вони живуть без майбутнього та без мети [13].

A. Ленгле у контексті аналізу проблеми щастя також говорить про невизначеність життя людини та важливість вміння людини прийняти цю невизначеність, як і страждання та випробування, що трапляються у її житті. Він пише наступне: «Помилково вважати, що страждання заважає щасливому буттю. Страждання в принципі завжди присутнє у житті людини. Все інше - це ''дитячі уявлення”. Тому що екзистенція означає існування в обмеженнях. У багатьох обмеженнях: у силі, часі, просторі, здібностях, засобах, можливостях. У житті ніщо не ідеально, скрізь є кінець, все може боліти, навіть любов та “пристрасть”. Все несе у собі непостійність, у кінці кінців смерть. Однак, незважаючи на всі обмеження, у бутті щасливому не все залежить від того, чи є обмеження, або чи повинно почуття бути океанічно величезним, щоб називатись “щастям”. Обмеження є невід'ємною властивістю структури тут- буття. Для людини обмеження -- це виклик: вона змушена будувати всередині кордонів. Жити у межах кордонів, тимчасово “акліматизуватися” у них. У відповідності до правила - змінювати те, що змінити потрібно, та приймати те, що змінити не можна» [5, С. 445]. Усвідомлення цієї думки, на наш погляд, є дуже важливим для організації життя суспільства, особливо в умовах війни. Українці постійно змушені пристосовуватися до обмежень, які породжені війною, наприклад, до таких як комендантська година, повітряні тривоги, обмеження ресурсів (дефіцит електроенергії, тепла, у крайніх випадках - їжі та води) і т. д. Ці фактори ускладнюють життя, перешкоджають задоволенню базових потреб, плануванню та досягненню поставлених цілей. У той же час, життя у таких умовах спонукає до адаптації, пошуку можливих рішень нових проблем, способів покращення життєдіяльності. Наприклад, щоб допомогти населенню пережити періоди відсутності електроенергії, світла та тепла у містах України організовано пункти Незламності, де можна зігрітись, зарядити гаджети та поспілкуватися. Іншим прикладом є організація волонтерського руху. Волонтери допомагають усім потребуючим: переселенцям, біженцям, особам, які постраждали від воєнної агресії, а також забезпечують потреби армії. Таких прикладів можна навести досить багато, але не менш важливим є зміна свідомості людей, яка поступово відбувається в умовах війни. Для багатьох людей відбулося усвідомлення власного життя у постійних та жорстких обмеженнях, але цікавим є той факт, що це, у багатьох випадках, не породило фрустрацію, натомість, сприяло пошуку рішень, виробленню нових стратегій життєдіяльності у невизначених та складних ситуаціях, в яких змушені жити сучасні українці.

B. Франкл у цьому контексті зазначав наступне: людині, яка у відчаї слід навчитися розуміти, що важливими є не її очікування від життя, але те, чого життя очікує від неї. Потрібно перестати розпитувати про сенс життя, замість цього думати про себе як про людей, яким життя щоденно та щогодини ставить виклики. Відповідь має бути не у розмовах та роздумах, а у правильних діях та вчинках. Життя становить собою відповідальність за знаходження правильних вирішень проблем та завдань, які постійно виникають [13].

К. Мілютіна, на основі досвіду роботи з українцями, які зазнали переживань внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, зазначає, що важливими ресурсами для людей є досвід минулих поколінь, власний досвід проживання стресу, а також зосередженість на роботі [6].

Мета статті - на основі результатів теоретичного аналізу розробити анкету та дослідити ставлення до невизначеності середовища.

Виклад основного матеріалу

Розроблено анкету для оцінки ставлення до невизначеності. Загалом у дослідженні взяло участь 87 осіб (65 жінок та 21 чоловік) віком від 16 до 46 років. Серед учасників дослідження всього 66 студентів бакалаврату Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю “соціальна робота” (перший курс - 35; другий курс - 27; шостий курс - 4) та 21 студент бакалаврату, які отримують другу вищу освіту за спеціальністю “психологія” в Інституті післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Авторська анкета містила чотири групи питань з наступних тем: визначеність та задоволеність життям (№ 1; 4); емоції, породжені ситуацією невизначеності (№ 2, 3, 9); оцінка невизначеності (№ 5, 6, 11); організація життя в умовах невизначеності (№ 7, 8, 10, 12, 14, 15).

Нижче представлені 16 запитань та тверджень, що були запропоновані досліджуваним:

1. Моя життєва ситуація на даний момент є: а) повністю невизначеною; б) частково невизначеною; в) складно сказати; г) скоріше визначеною; д) повністю визначеною.

2. Події, наслідки яких я не можу передбачити: а) Не тривожать мене; б) Трохи тривожать мене; в) Складно сказати; г) У значній мірі тривожать мене; д) Сильно тривожать мене.

3. Я почуваю себе роздратованим, коли не знаю до яких наслідків призведе та чи інша подія: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

4. Я задоволений власним життям: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

5. Я вбачаю у невизначеності позитивні аспекти для власного особистісного розвитку: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

6. На мій погляд, невизначеність є негативним явищем для людини та суспільства в цілому: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

7. До невизначеності середовища можна пристосуватися: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

8. Щоб ефективно організувати власне життя, було б добре розвинути вміння жити в умовах невизначеності: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден;

в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

9. Радіти життю неможливо в умовах невизначеності: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

10. Продуктивно навчатися/працювати можна лише тоді, коли середовище є визначеним (зрозумілим): а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден;

в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

11. Скоро життя суспільства стане стабільним: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

12. Якщо сучасна людина хоче бути успішною, їй слід навчитися організовувати своє життя в умовах невизначеності: а) Повністю згоден;

б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

13. Навіть у повністю невизначеній ситуації можна знайти "точки опори": а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

14. У невизначених ситуаціях я шукаю орієнтири у навколишньому середовищі: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден; в) Складно сказати;

г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

15. У невизначених ситуаціях я, як правило, орієнтуюся через призму власних знань, вмінь та досвіду: а) Повністю згоден; б) Скоріше згоден;

в) Складно сказати; г) Скоріше не згоден; д) Зовсім не згоден.

16. Відчути себе більш впевнено у невизначених ситуаціях мені допомагають: а) родина; б) друзі; в) улюблена справа; г) робота; д) навчання; е) природа; є) духовні практики; ж) знання, вміння; з) життєвий досвід; і) ваш варіант.

У таблиці 1 представлені результати анкетування.

Таблиця 1

Відповіді досліджуваних на твердження анкети (у %)

Як показано у таблиці 1, опитування дозволило з'ясувати певні тенденції ставлення досліджуваних до невизначених ситуацій. Найперше виявлено, що власну життєву ситуацію оцінюють визначеною 44,8% опитаних та 30% - невизначеною. Щодо того, що невизначеність є негативним явищем для людини, то думки розділилися. Із тим, що невизначеність є негативним явищем погодились 35% досліджуваних, не погодилися - 44%. Більшість досліджуваних також вважають, що до невизначеності середовища можна пристосуватися (72,4%). Із твердженнями, що для того аби ефективно організувати власне життя добре розвинути вміння жити в умовах невизначеності погодилися 74% досліджуваних та для того, щоб сучасній людині бути успішною, їй слід навчитися організовувати своє життя в умовах невизначеності погодилися 90,8%. Більшість опитаних (90%) вважають, що навіть у повністю невизначених ситуаціях можна знайти «точки опори». Такими опорами та орієнтирами є навколишнє середовище (70,1%) та власні знання, вміння та досвід (83%).

Загалом невизначені ситуації часто викликають у досліджуваних тривогу та роздратування. У той же час, на момент проведення дослідження більшість опитаних зазначили, що задоволені власним життям (58,6%).

Окрім того, було зібрано дані про те, що допомагає досліджуваним почувати себе більш впевнено у невизначених ситуаціях. Відповіді розподілилися наступним чином: життєвий досвід (66 виборів); знання, вміння (59 виборів); родина (58 виборів); друзі (50 виборів); улюблена справа (41 вибір); природа (40 виборів); навчання (28 виборів); духовні практики (24 вибори); робота (17 виборів); кохана людина (2 вибори). Також досліджувані запропонували власні варіанти, а саме: віра в себе, аналіз; психотерапія, психіатр; віра, що все так і має бути; установка з дитинства, що все погане закінчується і все закінчується добре; книги та мистецтво, хобі, допомога іншим.

Важливим результатом опитування є те, що було з'ясовано ставлення досліджуваних до невизначеності як до явища, до якого можна у певній мірі пристосуватися або навчитися ефективно організовувати власне життя у невизначених умовах середовища. Окрім того, встановлено, що значна частина респондентів усвідомлює, що середовищна невизначеність вже є умовою сучасного життя, яку не слід уникати, натомість - навчитися жити у таких умовах. На наш погляд, таке розуміння та ставлення є конструктивним, оскільки допомагає досліджуваним бути менш залежними від обставин, а також навіть у ситуаціях невизначеності та обмежень планувати і здійснювати діяльність для досягнення поставлених цілей. Окрім того, ставлення до невизначеності як до явища, на яке можна впливати через призму досвіду, вмінь та навичок, є підставою для розробки психологічних практик щодо організації життя в умовах невизначеності.

Висновки

На основі теоретичного аналізу проблеми середовищної невизначеності розроблено анкету для оцінки ставлення до невизначеності. З'ясовано, що 30% досліджуваних оцінюють власну життєву ситуацію як невизначену. Більшість опитаних вважають, що навіть у повністю невизначених ситуаціях можна орієнтуватися та організовувати життєдіяльність. Опорами та орієнтирами у таких умовах є середовище, власні знання, вміння та досвід. Отримані результати свідчать про актуальність даної проблеми та є підставою для розробки психологічних практик щодо організації життя в умовах середовищної невизначеності.

Література:

1. Вернік О. Л. Переживання як складова життя особистості в екологічно орієнтованому контексті. Социально-психологические особенности личности в условиях трансформации общества: сб. статей по материалам ІІ международной научнопрактической конференции (г. Макеевка, 28 янв. 2013 г.). Макеевка: Макеевский гуманитарно-экономический институт, 2013. С. 28 - 31.

2. Гончаренко Ю. В. Способи організації життєвого простору особистості в умовах невизначеності. Актуальні проблеми психології. 2017. Т. VII. Вип. 44. С. 81--91.

3. Гроф С. Психологія майбутнього : уроки з сучасних досліджень свідомості / пер. з англ. Львів : Афіша, 2015. 328 с.

4. Зеленин В. Коучинг статуса : социальный лифт : учеб. пособ. Київ : Zelenin Laboratory, 2019. 576 с.

5. Лэнгле А. Воплощенная экзистенция. Развитие, применение и концепты экзистенциального анализа. Материалы для психотерапии, консультирования и коучинга / пер. с нем. Харьков: Изд-во “Гуманитарный центр” при участии Коченгина А.В., 2019. 462 с.

6. Мілютіна К. Л. Баланс в умовах невизначеності : робочий зошит для самодопомоги / Мілютіна Катерина Леонідівна - ГО «МНГ», 2022. 92 с. : рис., таблиці / Online-видання.

7. Скребець В. О. Екологічна психологія у віддалених наслідках екотехногенної катастрофи : монографія. Київ : Видавничий Дім “Слово”, 2004. 440 с.

8. Титаренко Т М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності: монографія. Київ : ДП Спеціалізоване видавництво “Либідь”, 2003. 376 с.

9. Чиксентмігаї М. Потік: психологія оптимального досвіду / за ред. Т. О. Небесна. Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2017. 368 с.

10. Adorno T. W., Frenkel-Brunswik E., Levinson D. J., Stanford R. N. The authoritarian personality. New York: Harper & Row, 1950. 990 p.

11. Alexander F. Psychosomatic Medicine: Its Principles and Applications (Norton Professional) Mar 31, 1987. 304 p.

12. Assagioli R. Psychosynthesis: A Manual of Principles and Techniques. New York: Penguin Books. 1976. 235 p.

13. Frankl V. Man's search for meaning: the classic tribute to hope from the holocaust. London. Sydney. Auckland. Johannesburg: Rider, 2004.160 p.

14. Frenkel-Brunswik E. Intolerance of ambiguity as an emotional and perceptual personality variable. J. Personality. 1949. V. 18, No 1. P. 108-143.

15. Lane M., Klenke K. The Ambiguity Tolerance Interface: A Modified Social Cognitive Model for Leading Under Uncertainty. Journal of Leadership and Organizational Studies. 2004. Vol. 10. Р. 69-81.

16. Schultz, D. P., Schultz, S. E. A history of modern psychology (3th ed.). Harcourt Brace Jovanovich. 2013. 462 p.

17. The Erik Erikson Reader / ed. by H. Erikson, R. Coles. Norton and Company 2001. 514 p.

References:

1. Vernik O. L. (2013). Perezhyvannia yak skladova zhyttia osobystosti v ekolohichno oriientovanomu konteksti [Experience as a component of an individual's life in an ecologically oriented context.]. Sotsyalno-psykholohycheskye osobennosty lychnosty v uslovyiakh transformatsyy obshchestva: sb. statei po materyalam II mezhdunarodnoi nauchno-praktycheskoi konferentsyy - Socio- psychological features of a person in the conditions of transformation of society: sb. articles on the materials of the II international scientific and practical conference, 28 - 31 [in Ukrainian].

2. Honcharenko Yu. V! (2017). Sposoby orhanizatsii zhyttievoho prostoru osobystosti v umovakh nevyznachenosti [Ways of organizing the personal life space in conditions of uncertainty]. Aktualni problemy psykholohii - Actual problems of psychology, 44 (7), 81--91 [in Ukrainian].

3. Hrof S. (2015). Psykholohiia maibutnoho : uroky z suchasnykh doslidzhen svidomosti [Psychology of the future: lessons from modern studies of consciousness]. Lviv: Afisha [in Ukrainian].

4. Zelenin V (2019). Kouching statusa: sotsialnyiy lift [Status coaching: social lift]. Kyiv: Zelenin Laboratory [in Russian].

5. Lengle A. (2019). Voploschennaya ekzistentsiya. Razvitie, primenenie i kontseptyi ekzistentsialnogo analiza. Materialyi dlya psihoterapii, konsultirovaniya i kouchinga [Embodied Existence. Development, application and concepts of existential analysis. Materials for psychotherapy, counseling and coaching]. Harkov: Izd-vo “Gumanitarnyiy tsentr” pri uchastii Kochengina [in Russian].

6. Miliutina K. L. (2022). Balans v umovakh nevyznachenosti: robochyi zoshyt dlia samodopomohy [Balance in conditions of uncertainty: workbook for self-help]. HO «MNH» [in Ukrainian].

7. Skrebets V. O. (2004). Ekolohichna psykholohiia u viddalenykh naslidkakh ekotekhnohennoi katastrofy [Ecological psychology in the distant consequences of ecotechnogenic catastrophe]. Kyiv: Vydavnychyi Dim “Slovo” [in Ukrainian].

8. Tytarenko T. M. (2003). Zhyttievyi svit osobystosti: u mezhakh i za mezhamy budennosti [The life world of the individual: within and beyond everyday]. Kyiv: DP Spetsializovane vydavnytstvo “Lybid” [in Ukrainian].

9. Chyksentmihai M. (2017). Potik: psykholohiia optymalnoho dosvidu [Flow: psychology of optimal experience]. Kharkiv: Knyzhkovyi klub “Klub simeinoho dozvillia” [in Ukrainian].

10. Adorno T. W., Frenkel-Brunswik E., Levinson D. J., Stanford R. N. (1950). The authoritarian personality. New York: Harper & Row.

11. Alexander F. (1987). Psychosomatic Medicine: Its Principles and Applications. Norton Professional.

12. Assagioli R. (1976). Psychosynthesis: A Manual of Principles and Techniques. New York: Penguin Books.

13. Frankl V (2004). Man's search for meaning: the classic tribute to hope from the holocaust. London. Sydney. Auckland. Johannesburg: Rider.

14. Frenkel-Brunswik E. (1949). Intolerance of ambiguity as an emotional and perceptual personality variable. J. Personality. V. 18, No 1. P. 108-143.

15. Lane M., Klenke K. (2004). The Ambiguity Tolerance Interface: A Modified Social Cognitive Model for Leading Under Uncertainty. Journal of Leadership and Organizational Studies. Vol. 10. Р 69-81.

16. Schultz, D. P., Schultz, S. E. (2013). A history of modern psychology (3th ed.). Harcourt Brace Jovanovich.

17. The Erik Erikson Reader (2001). Ed. by H. Erikson, R. Coles. Norton and Company.

Размещено на Allbest.ru