Психологічна готовність жінки-матері до нових стосунків після розлучення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Психологічна готовність жінки-матері до нових стосунків після розлучення

Опанасенко Людмила Анатоліївна,

кандидат психологічних наук, доцент б.в.з.

Сіткова Катерина Олегівна, студентка

Анотація

Стаття присвячена актуальній темі у сфері сімейної психології - психологічній готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення. Встановлено, що розлучення - це складне психологічне явище, що вирізняється своєю парадоксальністю: даний феномен є травмівним і ресурсним водночас, адже саме завдяки розриву стосунків партнери шукають і вибудовують нові моделі взаємин, які для них бажані, відповідають їхнім очікуванням.

У процесі дослідження з'ясовано, що процес розриву і припинення стосунків у жінок майже завжди супроводжується потужним розчаруванням, зневірою, злістю, образою, та, водночас, відчуттям провини, покинутості, непотрібності. На відміну від чоловіків, жінка складніше переносить самотність, адже у неї потреба в емоційній прихильності та приналежності виражена яскравіше, ніж у представника сильної статі. Більшість розлучених жінок справляються зі своїми переживаннями через 2-3 роки після розриву стосунків і у них знову може виникнути відчуття потреби у нових взаєминах.

Готовність жінки-матері до нових стосунків після розлучення - інтегральна характеристика, яка визначає її здатність до побудови сімейного благополуччя з новим партнером з урахуванням функції материнства, яка часом набуває домінуючих характеристик, порівняно з іншими функціями та ролями жінки. Визначено, що до структури досліджуваного феномену належать наступні компоненти: мотиваційно-ціннісний; когнітивний; емоційно-регулятивний; поведінковий.

Для розвитку психологічної готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення доцільно скористатися фаховоюю допомогою практичного психолога. Спеціально розроблені психологічні програми надають можливість жінці, яка переживає розлучення, значно легше справитися з кризовим періодом свого життя, та відновити важливі ресурси для повноцінного функціонування і як жінки, і як матері. Перспективи подальших досліджень пов'язані з вивченням особливостей взаємостосунків між дітьми у зведених сім'ях.

Ключові слова: розлучення, психологічна криза, психологічна готовність, мотиваційно-ціннісний компонент, когнітивний компонент, емоційно-регулятивний компонент, поведінковий компонент.

Opanasenko Luidmyla Anatoliivna Candidate of psychological sciences, associate professor of the Black Sea National University named after Peter Mohyla, Mykolaiv

Sitkova Kateryna Olehivna Student of the 6th year of the specialty 053 Psychology of the Black Sea National University named after Peter Mohyla, Mykolaiv

Psychological readiness of a woman-mother for a new relationship after divorce

Abstract

The article is devoted to a current topic in the field of family psychology - the psychological readiness of a mother-woman for a new relationship after divorce. It has been established that divorce is a complex psychological phenomenon characterized by its paradox: this phenomenon is traumatic and resourceful at the same time, because it is thanks to the breakup that partners seek and build new models of relationships that are desirable for them and meet their expectations.

In the process of research, it was found that the process of breaking up and ending a relationship in women is almost always accompanied by powerful disappointment, despair, anger, resentment, and, at the same time, a feeling of guilt, abandonment, and uselessness. Unlike men, it is more difficult for a woman to tolerate loneliness, because her need for emotional attachment and belonging is more pronounced than that of a representative of the strong gender. Most of divorced women cope with their feelings for 2-3 years after the breakup and may feel the need for a new relationship again.

A mother's readiness for a new relationship after divorce is an integral characteristic that determines her ability to build family well-being with a new partner, taking into account the function of motherhood, which sometimes acquires dominant characteristics, compared to other functions and roles of a woman. It was determined that the structure of the studied phenomenon includes the following components: motivational and valuable; cognitive; emotional and regulatory; behavioral.

To develop a mother's psychological readiness for a new relationship after divorce, it is advisable to use the professional help of a practical psychologist. Specially developed psychological programs provide an opportunity for a woman who is going through a divorce to deal with the crisis period of her life easier, and to restore important resources for full functioning as a woman and as a mother. Prospects for further research are related to the study of the peculiarities of relationships between children in stepfamilies.

Keywords: divorce, psychological crisis, psychological readiness, motivational-valuable component, cognitive component, emotional-regulatory component, behavioral component.

Вступ

Постановка проблеми. Серед низки проблем, які є надзвичайно гострими у соціально-психологічному аспекті, особливе місце займає питання кризи інституту сучасної сім'ї. Практично кожен третій шлюб в Україні завершується офіційним розлученням подружжя або неофіційним розірванням стосунків. Як правило, дана ситуація досить важко переживається як дружиною, так і чоловіком, супроводжується сильними психоемоційними потрясіннями, стресами, осторонь яких не залишаються діти. Не зважаючи на особливості сімейного досвіду, кількість прожитих спільних років, вік і кількість дітей, переживання факту розлучення завжди постає кризовим періодом життя всієї сімейної системи, який позначається на майбутньому членів подружжя.

В Україні після факту розлучення діти здебільшого залишаються з матір'ю. Це означає, що навіть при відповідальному ставленні і систематичній допомозі чоловіка у питаннях виховання і матеріального забезпечення спільної дитини / дітей, на жінку покладається особливе навантаження щодо батьківських обов'язків (адже саме вона знаходиться поруч) і відповідальності (оскільки дитина здебільшого під її наглядом і контролем). Означена ситуація зазвичай визначає роль матері домінуючою, а роль жінки - вторинною. Велика кількість жінок, не оговтавшись після розлучення, не опрацювавши отриманий досвід, не можуть дозволити собі думки про особисте жіноче щастя та нові стосунки або ніяк не наважаться на цей крок, переживаючи за майбутнє власних дітей у нових взаєминах та не відчуваючи готовності до них.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Шлюб належить до тих явищ, інтерес до вивчення яких не вичерпується попри наявність широкого кола наукових розвідок та практичних напрацювань у сфері сімейної психології.

Загальновизнаним є той факт, що кожен, хто вступає у шлюб, сподівається на сімейне благополуччя та щасливе подружнє життя, однак є низка негативних факторів, через які надії і сподівання подружжя не справджуються, завдаючи болю, привносячи у взаємини конфлікти та розчарування, призводячи до розлучень пари.

Питання психології подружніх взаємостосунків привертають увагу низки вітчизняних та зарубіжних, а саме: стабільність сім'ї, стійкість шлюбу, рівні суміснитва розкриті в роботах В. Гупаловської, Д. Карпової, Р. Мороз, Є. Потапчук, Н. Хлопоніної, G. Bacigalupe; закономірності розгортання подружніх стосунків схарактеризовано в дослідженнях Т. Коломієць, В. Ткачук, Л. Котлової, І. Саух, Л. Рішко, A. Bartels, S. Zeki; переживання подружжям особливостей процесу розлучення описано в наукових розвідках Ж. Вірої, І. Оськіної, В. Степико, Н. Грєбєннікової, А. Туровської, R. Levis, G. Spanier; тонкощі емоційно-почуттєвого реагування на кризу сімейних стосунків визначені в працях К. Гавриловської, В. Кутішенко, Л. Брацкової. Утім, широке висвітлення низки окреслених питань не визначає міру їхнього вивчення, а здебільшого вказує на складність досліджуваних явищ.

До питання вивчення психологічної готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення звертається плеяда сучасних дослідників, серед яких варто відзначити роботи О. Донець, Д. Зубцова, Є. Кучеренко, Т. Фалінської, І. Оськіна, В. Сіляєвої, О. Тютюн, О. Фальової, О. Яциної, S. Biehle, G. Levinger, E. Mavis, E. Zaitov, D. Teshayev. Однак, дане питання не є дослідженим. Наразі відсутня одностайність поглядів на структуру феномену, у зв'язку з чим у психологічному просторі бракує доступних і дієвих програм, спрямованих на формування компонентів психологічної готовності жінки-матері до нових стосунків з негативним досвідом подружнього життя. Зважаючи на актуальність та теоретико-практичну значущість проблеми було визначено тему статті: «Психологічна готовність жінки-матері до нових стосунків після розлучення».

Мета статті - охарактеризувати особливості психологічної готовності жінки-матері до побудови нових стосунків після розлучення.

Виклад основного матеріалу

Сучасні соціологічні дослідження засвідчують, що хронічні непорозуміння між чоловіком і дружиною призводять до сумної статистики, адже практично кожен третій шлюб руйнується. Україна є одним із лідерів за кількістю розлучень серед інших європейських держав. Крім того, науковці наголошують: розлучення за своєю стресогенністю займає друге місце після ситуації переживання фізичної втрати когось із членів подружжя.

Розлучення - довготривалий процес розриву подружніх стосунків, який здебільшого передбачає критичні наслідки, оскільки розрив зв'язків між чоловіком і дружиною у тій чи іншій мірі порушує звичний перебіг їхнього життя, зумовлює соціальну та психологічну дезадаптацію, призводячи часом до втрати сенсу буття. Розлучення є однією із найбільш травмуючих подій у житті особистості, яка позначається не лише на особистісній життєдіяльності, а й на соціальних контактах і професійній самореалізації, суттєво знижуючи активність та ініціативність. Розлучення спричиняє потужний тиск психологічного, соціального та матеріального характеру.

Донедавна розлучення здебільшого сприймалося як особиста трагедія, але наразі розпад шлюбних стосунків свідчить про трагедію інституту сім'ї. Розлучення - феномен, який цікавить науковців різних сфер практики, адже це соціальне явище включає у себе духовні, моральні, культурологічні, економічні, юридичні, психологічні аспекти, кожен з яких може набувати домінуючої ролі, позначаючись на реагуванні подружжя. При цьому, С. Бабатіна визначає розлучення, як відправну точку, після якої життя подружжя вибудовується за новими правилами [1, с. 9].

Описуючи процес розлучення, Л. Брацкова, В. Кутішено зауважують на діалектичну модель, яка передбачає 7 стадій психоемоційного реагування, зокрема: крах ілюзій, втрата відчуття любові або емоційне розлучення; час відчаю і роздумів перед фактом розлучення; юридичне розлучення та протидія йому (як свідома, так і несвідома); економічний розрив стосунків; відновлення балансу у дитячо-батьківських стосунках; встановлення балансу у внутрішньо-особистісному і міжособистісному просторі; психологічне розлучення, пов'язане з відновленням особистісної автономії, почуття впевненості у собі [4, с. 194].

У сучасних психологічних дослідженнях останнім часом використовується поняття «травма розлучення», яке вживається синонімічно до феномену «сімейна криза». Розлучення - складне психологічне явище, що вирізняється своєю парадоксальністю: даний феномен є травмівним і ресурсним водночас, адже саме завдяки розриву стосунків партнери шукають і вибудовують нові моделі взаємин, які для них бажані, відповідають їхнім очікуванням. Слід зауважити, що жінки сприймають емоційні труднощі, пов'язані з розлученням, більш інтенсивно, ніж чоловіки, і значно важче приходять до відчуття психологічної рівноваги. Цьому активно сприяє соціальний стереотип стосовно того, що розлучені жінки мають більш низький соціальний статус ніж ті, які перебувають у шлюбі. Для жінки близькі та теплі стосунки з оточуючими, насамперед з протилежною статтю, визначають її благополуччя.

Процес розриву і припинення стосунків у жінок майже завжди супроводжується потужним розчаруванням, зневірою, злістю, образою, та, водночас, відчуттям провини, покинутості, непотрібності. Жінку стійко переслідує думка, що вона самотня і нещаслива, а також нікому не потрібна, не цікава, нудна, не варта уваги і піклування. Спектр емоцій і почуттів, які відчуває жінка у процесі розлучення, надвзвичайно широкий, при цьому інтенсивність переживань різниться силою і їхньою тривалістю (К. Гавлировська [2], О. Донець [3], Г. Демирполат, О. Кромаленко, І. Кучманич [5], B. Barber, J. Eccles [8], E. Mavis [10] (див. рис. 1).

Рис. 1. Реагування жінки на розлучення з чоловіком в аспекті психоемоційних переживань

психологічний жінка мати розлучення

На відміну від чоловіків, жінка складніше переносить самотність, адже у неї потреба в емоційній прихильності та приналежності виражена яскравіше, ніж у представника сильної статі. Вона сприймає себе як самотню чи одиноку, що впливає на переосмислення її важливих соціальних ролей. Причиною означених фактів є унікальність людського буття, закладена у шлюбі, що передбачає з одного боку страх залишитися непоміченою або непотрібною, а з іншого - бажання перебороти самотність, стати цінною, улюбленою і назамінною. Науково доведено, що чим більш потрібною і цінною відчуває себе людина в сім'ї, тим більше у неї шансів і сил перебороти труднощі життєдіяльності. Сімейне тепло і любов не тільки рятують від самотності, а й дають можливість для повного прийняття людини, що стає потужним ресурсом для успішної самореалізації.

Фахівці у сфері сімейної психології вважають, що більшість розлучених справляються зі своїми переживаннями через 2-3 роки після розриву стосунків і у них знову може виникнути відчуття потреби у нових взаєминах. При цьому для стабілізації психічного стану спрацьовують захисні механізми, серед яких О. Тютюн визначає:

- механізм захисту «заперечення» - використовується для підтвердження власної правоти, невиновності за розрив стосунків із чоловіком;

- механізм захисту «витіснення» проявляється у тому, що жінка намагається не приймати ситуацію як незворотню для себе та продовжує працювати над зміною рішення про розлучення на примирення тощо;

- механізм захисту «регресія» спонукає до гучних істерик або цілковитого зникнення емоційного реагування в ситуації розлучення;

- механізм захисту «сублімація» передбачає активне включення всієї енергії жінки у професійну діяльність чи домашні побутові справи;

- механізм «гострої реакції» надає можливість негативним емоціям і переживанням знайти вихід у вигляді нападів, роздратування, агресії [7, с. 204].

Доцільно зауважити, що навіть якщо розлучення є найбільш оптимальним кроком (за домовленістю подружжя), воно однак супроводжується стресорами, але розрив стосунків за ініціативою одного із партнерів завжди є ускладнений особливостями емоційного реагування іншим членом подружжя.

Важливим аспектом у психологічному стані жінки після розлучення постає питання виховання дітей, яке здебільшого повністю покладено на плечі матері. Прагнучи задовольнити дитячі потреби, жінка часто забуває про власні, зосереджуючи фокус своєї уваги на матеріально-побутових питаннях. Утім, багато жінок, завдяки негативному досвіду попереднього подружнього життя, стають більш соціально зрілими, здатними взяти відповідальність за свою долю на себе. Вони спроможні позбутися ролі жертви і перетворюються на творців власного щастя, що активізує особистість і сприяє формуванню психологічної готовності до нових стосунків.

Зважаючи на дослідження R. Levis, G. Spanier, готовність жінки-матері до нових стосунків після розлучення - інтегральна характеристика, яка визначає здатність жінки до побудови сімейного благополуччя з новим партнером з урахуванням функції материнства, яка часом набуває домінуючих характеристик, порівняно з іншими функціями та ролями жінки [9].

Вивчаючи шляхи формування психологічної готовності розлучених людей вступати у новий шлюб, Ю. Овод та Т. Венцеславська виокремлюють п'ять особливостей стосунків, які формуються з урахуванням досвіду переживання розлучення одним із партнерів, а саме:

- партнери у нових стосунках після розлучення вже не вірять у ймовірність «вічних почуттів», зокрема «вічного кохання»; їхнє сприйняття нових взаємин вирізняється більшою прагматичністю і дещо зниженою романтичністю відносин;

- вибір нового партнера є більш обдуманим, адже розлучення зумовлює появу оцінки чоловіка крізь призму набутого негативного досвіду: жінка є більш критичною до недоліків, більш виваженою в оцінці спільних інтересів і потреб тощо;

- жінка, яка пережила розлучення, намагається уникнути своїх помилок, які були допущені у попередніх стосунках і визнані нею як помилкові дії;

- у нових стосунках жінки після розриву попередніх взаємин основою постає усвідомлена симпатія партнерів, а не емоційна захопленість;

- за умови якісного опрацювання жінкою невдач і помилок попередніх стосунків, вона більш обдумано визначає нового партнера, обирає більш адекватного чоловіка і поводиться з ним більш мудро і тактовніше, ніж це було у тих стосунках, які завершилися розривом [6].

На основі опрацювання сучасної літератури з питань формування готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення, було визначено компоненти означеного феномену, що наповнюють його структуру, а саме: мотиваційно-ціннісний компонент; когнітивний компонент готовності; емоційно-регулятивний компонент; поведінковий компонент готовності жінки до стосунків із новим партнером (див. табл. 1).

Таблиця 1.1

Компоненти психологічної готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення та їхні основні маркери сформованості

Розглянемо більш детально кожен із зазначених вище структурних елементів досліджуваного феномену.

1. Мотиваційно-ціннісний компонент. Даний компонент психологічної готовності жінки до нових стосунків після розлучення передбачає наявність стійкої позитивної мотивації до шлюбу як важливої і особистісно значущої життєвої цінності. Така мотивація ніби «вбудована» в структуру «ідеального Я». Мотиваційно-ціннісний компонент визначає рівень усвідомленості бажання мати сім'ю, пореконання у її значущості, прагнення бути щасливою у подружніх взаємостосунках з опорою на «реальне Я» та «динамічне Я».

Для більшості українських жінок провідний мотив для започаткування нових стосунків укладання шлюбу - почуття любові. Звісно, у дане поняття можна вкладати різні смисли, серед яких любов як потреба бути улюбленим, любов як здатність любити, любов як сексуальний потяг, любов як потужний інтерес тощо. Вибір шлюбного партнера може мотивуватися різними потребами, які сімейні психологи розмежовують як здорові та невротичні, при цьому, формуванню почуттю зрілої любові й розвитку стабільних емоційних відносин можуть тільки «здорові» потреби чоловіка та жінки.

Сімейні психологи-практики часто зауважують на той факт, що любов є важливим фактором, який сприяє благополуччю подружнього життя, однак, якщо ціннісний аспект залишається поза увагою чоловіка і жінки, яка вже пережила розрив стосунків, орієнтація виключно на почуття призведе до нових розчарувань, бо рано чи пізно відчуватиметься брак духовної близькості.

У формуванні означеного компоненту особливу роль відіграють: настанови, ціннісні орієнтації, переконання, моральні норми, життєва позиція жінки. Його зміст глибоко закарбовується у свідомості особистості і зумовлює вибір життєвих цілей, мотиваційні засади буття, перспективи особистісної траєкторії розвитку.

2. Когнітивний компонент. Даний компонент займає особливе місце у структурі готовності жінки, яка вже має негативний досвід взаємостосунків з чоловіком, до нових взаємин, адже визначає її здатність опанувати «навчання життям». Когнітивний компонент - це наявність знань, необхідних для сімейного життя і успішного функціонування різних сімейних підсистем: подружньої, дитячо-батьківської, сиблінгової тощо. Його наповнюють знання з психології (різних сфер практики), педагогіки, фізіології, сексології, конфліктології, етики, економіки тощо.

Когнітивний компонент передбачає системність знань та осмислений особистий життєвий досвід, особливо якщо досвід попередніх стосунків був травміним чи негативним. Цей компонент містить у собі операції рефлексії, які дозволяють упорядковувати уявлення і знання особистості про себе, сім'ю та її функціонування. Для оцінки сформованості когнітивного компоненту психологічної готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення можна застосовувати наступні критерії: гнучкість у набутті нових, важливих компетенцій (комунікативних, конфліктогенних, організаційних тощо); здатність зберігати особистісну цілісність при динамічності і системності розвитку якостей, важливих для гармонійного подружнього життя; відчуття тотожності самій собі - узгодженість уявлення про себе, як про дружину, матір; схильність до пошуку відповідей на проблемні питання, які виникають у взаємостосунках у структурі сімейної системи.

3. Емоційно-регулятивний компонент. Сімейне життя сповнене емоцій, однак емоційно-регулятивна складова готовності жінки-матері після розлучення до нових стосунків передбачає, передусім, розвинену здатність до рефлексії емоційного реагування, саморегуляції особистих емоційних станів і, відповідно, поведінкових патернів. Даний компонент у наукових дослідженнях сімейних психологів також тісно пов'язують зі здатністю жінки не тільки до співчуття, сівпереживання, а й зі спроможністю контролювати свої негативні переживання.

Емоційно-регулятивний компонент містить широкий спектр настанов жінки щодо самої себе, а саме: настанов щодо самоповаги; самокерування в емоційно-заангажованих ситуаціях; саморегуляції емоційного життя. Емоційно-регулятивний компонент готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення також виражається у здатності контролювати свої емоції (не надавати їм ходу за першої можливості у суттєво збільшеному форматі, ніж на це заслуговує ситуація). Жінка зі сформованим компонентом уміє відмовитися від несуттєвого і «включити» поміркованість у реагуванні, вона не проявляє агресії на зауваження чи критику, для неї не притаманні примхливість і втрата почуття реальності, оскільки її емоційний світ відносно врівноважений рефлексією попереднього досвіду емоційного реагування.

4. Поведінковий компонент. Сімейне життя потребує виконання сімейних ролей. Означені ролі вимагають сформованості певних умінь і навичок, які також визначають рівень готовності жінки до нових стосунків після розлучення, адже саме від них залежить самоорганізація діяльності та сімейного добробуту, особливості жіночих сценаріїв та сексуальної поведінки.

Саме поведінковий компонент пов'язує між собою знання, уміння та навички щодо продуктивної і гармонійної взаємодії у структурі сімейних взаємин. Надзвичайно важливо жінці, яка має досвід розлучення, навчитися критично оцінювати і контролювати свою поведінку, враховувати наслідки своїх дій. Цінним для формування означеного структурного елементу готовності жінки-матері до нових стосунків постає здатність до саморегуляції - домінування довільної поведінки над ситуативною чи імпульсивною.

З метою емпіричного вивчення питання психологічної готовності жінки до нових стосунків після розлучення використовувався наступний психодіагностичний інструментарій: методика «Рольові очікування і домагання у шлюбі» О. Волкової, Г. Трапезникової (за допомогою даного тесту вивчався мотиваційно-ціннісний компонент); тест «Діагностика сімейних ролей подружжя» (ДСРП) Д. Карпової, Є. Потапчук (за допомогою опитувальника досліджувався поведінковий компонент); короткий п'ятифакторний опитувальник особистості TIPI (TIPI-UKR) в адаптації М. Кліманської, І. Галецької (завдяки цій методиці вивчався емоційно- регулятивний компонент); авторська анкета «Значення сім'ї для мене» (опитувальник було створено спеціально для вивчення особливостей когнітивного компоненту). База дослідження: Миколаївський міський центр внутрішньо-переміщених осіб та ветеранів АТО. У дослідженні взяла участь 21 жінка віком від 25 до 46 років, яка має дитину / дітей та досвід переживання розлучення.

Проведене емпіричне дослідження дозволило визначити проблемні зони у формуванні готовності жінок-матерів до нових стосунків після розлучення, а саме:

1) наявність розбіжностей між очікуваннями від партнера та власною готовністю дотримуватися тих чи інших цінностей і діяти у відповідності з ними (мотиваційно-ціннісний компонент готовності). Даний аспект стосується господарсько-побутової функції, батьківської позиції, соціальної активності, психоемоційної підтримки, зовнішньої привабливості (виявлена розбіжність характерна для 28,6% опитаних жінок);

2) вибір сімейних ролей жінки визначається низкою тих патернів поведінки, які для неї характерні протягом тривалого періоду життя та важко піддаються корекції, навіть якщо особистість усвідомлює негативний характер певних вчинків, моделі залишаються часто незмінними (поведінковий компонент). Домінуючими за інтелектуально-світоглядними функціями жінок-учасниць дослідження є: роль «винахідниці» «порадниці», «співрозмовниці», за морально-психологічною та інтимно-сексуальною функціями - «мотиватора», «ініціатора», «моралістки», «матері», «активістки», щодо задоволення господарських і метеріально-фінансових потреб найбільш вираженими є ролі «кухаря», «організатора», «прибиральниці». Утім, важливо зауважити, що тільки 32,4% опитаних усвідомлюють свої домінуючі ролі та їх вплив на подружні стосунки, інші - не задумуються над цим питанням;

3) викликає занепокоєння емоційна нестабільність учасників дослідження, яка свідчить про заангажованість сімейного простору різними подразниками, на які реагують респондентки та необхідність опановувати техніками саморегуляції (емоційно-регулятивний компонент). Переважна більшість жінок-матерів, які взяли участь у дослідженні, мають високий рівень екстраверсії, добросовісності, вони відриті новому досвіду (про зазначені факти свідчать високі показники за даними шкалами у більшості опитаних, що становить 57,1%, 61,9% та 52,4% відповідно);

4) учасницям дослідження дуже важливо пізнавати різний досвід шлюбних стосунків (когнітивний компонент), тому вони здебільшого відкриті до нових граней своєї особистості та особистості свого нового партнера; у цьому аспекті особливої ролі набуває розвиток рефлексивності сімейного життя, до якого прагнуть 47,6% учасниць емпіричного дослідження.

По завершенню констатувального експерименту, з допомогою якого досліджено особливості компонентів готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення, було розроблено психокорекційну програму «4 кроки до розуміння себе», орієнтовану на допомогу жінкам, які прагнуть подолати кризу, спровоковану ситуацією розлучення, та побудувати щасливе особисте життя у нових стосунках.

Мета психокорекційної програми «4 кроки до розуміння себе»: розвиток компонентів психологічної готовності жінки-матері до нових стосунків після розлучення. Етапи роботи з програмою (програма передбачає поетапне включення жінок з різним рівнем готовності у процес): 1) проведення індивідуальних консультативних сесій для учасниць, у яких виявлено найнижчі показники щодо покомпонентної структури досліджуваного феномену (кількість сесій - по 5 індивідуальних занять тривалістю 60-80 хвилин кожне); 2) організація та проведення груп психологічної підтримки з жінками, які мають здебільшого усереднені показники, утім 1 або 2 компоненти готовності характеризуються низьким результатом (кількість зустрічей - 4 мікрогрупових заняття тривалістю 2,5-3 години кожне); 3) реалізація тренігових занять (кількість тренінгів - 2 групових заняття, тривалістю 6 год. кожне); 4) проведення психоедукаційних тематичних заходів на спеціально створених каналах у соціальних мережах Тік-Ток, Інстаграм та Телеграм-каналі (систематична підтримка упродовж 8 тижнів).

1, 2, 4 етапи програми визначалися за запитом учасниць та враховували індивідуальний стиль діяльності практичного психолога, включаючи методологічні засади його практичної підготовки, під 3 етапом передбачено тренінги «Крок на зустріч до гармонійних відносин з партнером» та «На шляху до змін: у світлі власних перспектив», сценарії яких були побудовані за класичною структурою, проте з урахуванням особливостей особистісної динаміки учасниць експерименту упродовж 1 і 2 етапу реалізації заходів.

До найбільш важливих результатів, визначених по завершенню програми «4 кроки до розуміння себе» варто віднести наступні: зменшення розбіжності між очікуваннями щодо партнера та особистими домаганнями, а разом з нею внутрішньої напруги в учасниць; упорядкування інтелектуально- світоглядних функцій, морально-психологічних та інтимно-сексуальних функцій, а також функцій, пов'язаних із задоволенням господарських і матеріально-фінансових потреб жінок за рахунок урізноманітнення та нормалізації домінуючих до експерименту сімейних ролей жінки-матері; зниження рівня екстравертованості та підвищення емоційної стабільності в учасниць формувального експерименту; підвищення рівня усвідомлення основних засад подружніх стосунків та їх поєднання з материнською функцією, усвідомлення особистих помилок у попередніх стосунках.

Висновки

Готовність до нових стосунків жінки-матері після розлучення потребує сформованості мотиваційно-ціннісного, когнітивного, емоційно-регулятивного та поведінкового компоненту, які у своїй сукупності уможливлюють «опрацювання» негативного попереднього досвіду взаємин. Спеціально розроблені психологічні програми надають можливість жінці, яка переживає розлучення, значно легше справитися з кризовим періодом свого життя, та відновити важливі ресурси для повноцінного функціонування і як жінки, і як матері. Перспективи подальших досліджень пов'язані з вивченням особливостей взаємостосунків між дітьми у зведених сім'ях.

Література

1. Бабатіна С. І. Інтервенції психолога при ненормативній кризі сім'ї, у ситуації розлучення батьків. Психологія кризових станів: наука і практика. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 4-6 листопада 2021 року). К.: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2021. С. 9-11.

2. Гавриловська К. П. Дослідження особливостей ставлення чоловіків до самотніх матерів. Психологія та педагогіка: необхідність впливу науки на розвиток практики в Україні: Збірник тез наукових робіт учасників міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 22-23 лютого 2019 року). Львів: ГО «Львівська педагогічна спільнота», 2019. Ч.1. С. 6-10.

3. Донець О. І. Особливості самосприйняття жінок після розлучення. Науковий журнал «Молодий вчений». Херсон: «Гельветика», 2015. № 2(17). С. 380-383.

4. Кутішенко В. П., Брацкова Л. В. Особливсоті оцінки жінками власного розлучення та досвіду вирішення його негативних наслідків. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2018. №4. С. 193-197.

5. Кучманич І., Демирполат Г., Кромаленко О. Семантика почуттів: образа, провина та сором: методичні рекомендації / за ред. І. Кучманич. Миколаїв: СПД Рум'янцева, 2022. 65 с.

6. Овод Ю. В., Венцеславська Т. І. Шляхи формування психологічної готовності розлучених людей до вступу в новий шлюб. Соціальна психологія. Юридична психологія. 2021. Вип. 22. С. 154-161.

7. Тютюн О. В. Проблеми емоційних станів подружніх пар, які перебувають у процесі розлучення: теоретичний аналіз. Перспективи розвитку сучасної психології. 2021. №9. С. 200-206.

8. Barber B. L., Eccles J. S. Long-term influence of divorce and single parenting on adolescent family- and work-related values, behaviors, and aspirations. Psychological Bulletin, 1992. 777(1). Р.108-126.

9. Levis R. A., Spanier G. B. Theorizing about the quality and stability of marriage. Contemporary theories about the family. New York: Free Press, 2016. Р. 23-34.

10. Mavis E. Hetherington Coping With Divorce, Single Parenting, and Remarriage. A Risk and Resiliency Perspective. New York: Psychology Press, 1999. 376 p.

References

1. Babatina, S. І. (2021). Шегуепсії psihologa pri nenormativnij krrn sіm^,ї, u situacn rozluchennja bat'kA [Interventions of a psychologist in a non-normative family crisis, in the situation of parental divorce]. Proceedings from Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Psihologpa krizovih stamv: nauka і praktika» - The International Scientific and Practical Conference «Psychology of crisis situations: science and practice». (pp. 9-11). K.:!nstitut psihologn ітеш G. S. Kostjuka NAPN Ukrarni [in Ukrainian].

2. Gavrilovs'ka, K. P. (2019). Dosbdzhennja osoblivostej stavlennja cho^v^^ do samotrnh materiv. [Study of the characteristics of men's attitude towards single mothers]. Proceedings from Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Psihologja ta pedagogka: neobMdmst' vplivu nauki na rozvitok praktiki v Ukraїnі» - The International Scientific and Practical Conference «Psychology and pedagogy: the need for the influence of science on the development of practice in Ukraine». (pp. 6-10). L'vN: GO «L'vrvs'ka pedagogrnhna spd'nota» [in Ukrainian].

3. Donec', O. І. 92015). Osoblivosti samosprijnjattja zhmok pNlja rozluchennja [Peculiarities of self-perception of women after divorce]. Molodij vchenij - Young Scientist, 2(17), 380-383 [in Ukrainian].

4. Kutishenko, V. P., Brackova, L. V. (2018). Osoblivsoti odnki zhmkami vlasnogo rozluchennja ta dosvMu virishennja jogo negativnih nasHd^ [Peculiarities of women's assessment of their own divorce and the experience of resolving its negative consequences]. Naukovij vUnik Hersonskogo derzhavnogo umversitetu - Scientific Bulletin of Kherson State University, 4, 193-197 [in Ukrainian].

5. Kuchmanich, І., Demirpolat, G., Kromalenko, O. (2022). Semantikapochuttiv: obraza, provina ta sorom: metodichn rekomendacu [Semantics of feelings: insult, guilt and shame: methodical recommendations]. Mikola'i'v: SPD Rum'janceva [in Ukrainian].

6. Ovod, Ju. V., Venceslavs'ka, T. І. (2021). Shljahi formuvannja psihologichnoї gotovnosti rozluchenih ljudej do vstupu v novij shljub [Ways of forming the psychological readiness of divorced people to enter into a new marriage]. Sodal'na psihologpa. Juridichna psihologpa - Social Psychology. Legal psychology, 22, 154-161 [in Ukrainian].

7. Tjutjun, O. V. (2021). Problemi emocijnih staniv podruzhnih par, jaki perebuvajut' u procesi rozluchennja: teoretichnij analiz [Problems of emotional states of married couples who are in the process of divorce: theoretical analysis]. Perspektivi rozvitku suchasnotpsihologn - Prospects for the development of modern psychology, 9, 200-206 [in Ukrainian].

8. Barber, B. L., Eccles, J. S. (1992). Long-term influence of divorce and single parenting on adolescent family- and work-related values, behaviors, and aspirations. Psychological Bulletin, 111(1), 108-126 [in English].

9. Levis, R. A., Spanier, G. B. (2016). Theorizing about the quality and stability of marriage. Contemporary theories about the family. New York: Free Press, 23-34 [in English].

10. Mavis, E. (1999). Hetherington Coping With Divorce, Single Parenting, and Remarriage. A Risk and Resiliency Perspective. New York: Psychology Press [in English].

Размещено на Allbest.ru