Корекція агресивної поведінки у молодших школярів із порушеннями інтелектуального розвитку засобом Sand-art-анімації

Косенко Юрій Миколайович,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спеціальної та інклюзивної освіти

Таран Євгенія Олександрівна,

здобувач четвертого курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 016 Спеціальна освіта (Олігофренопедагогіка),

м. Суми

Анотація

Стаття присвячена корекції агресивної поведінки у молодших школярів із порушеннями інтелектуального розвитку засобом пісочної анімації. Здійснено аналіз вітчизняних та закордонних наукових психолого-педагогічних джерел щодо корекції агресивної поведінки у дітей шкільного віку та ефективності використання засобів Sand-art у роботі з молодшими школярами зазначеної категорії.

Описано структуру занять пісочною анімацією, підкреслено важливість таких етапів, як: налаштування на роботу («розігрів»), активізація чуттєвих сфер, індивідуальна творча робота, етап вербалізації та рефлексивний аналіз.

Зазначено ефективність проведення корекційних занять засобом Sand-art-анімації у ігровій формі. Наведено приклади ігор з використанням пісочної анімації.

Визначено оптимальну кількість учасників (4 особи з порушеннями інтелекту), тривалість (20-30 хвилин) і кількість занять (1-2 рази на тиждень). Наголошено на важливості врахування пізнавальної активності, мотивації до таких занять та індивідуальних показників психофізичного розвитку кожного школяра.

Виокремлено найбільш доступні прийоми роботи з піском для дітей молодшого шкільного віку з порушеннями інтелекту (малювання кулаком, долонею, ребром великого пальця, мізинцями, декількома пальцями одночасно, симетрично двома руками, виконання зигзагоподібних і кругових рухів, створення всіляких візерунків відбитками долонь, кулачків ребрами долонь тощо).

Проведено констатувальне та контрольне дослідження з визначення стану агресивності у молодших школярів означеної категорії. Адаптовано під інтелектуальні можливості молодших школярів проективні методики М. Панфілової «Кактус», Р. Беляускайте «Моя сім'я» та методику «Два будинки».

Експериментально доведено ефективність корекції агресивної поведінки у молодших школярів із порушеннями інтелектуального розвитку засобом Sand-art-анімації.

Ключові слова: корекція агресивної поведінки, діти з порушеннями інтелектуального розвитку, засоби Sand-art-анімації.

Abstract

KosenkoYuriyMykolayovychCandidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Special and Inclusive Education, Sumy State Pedagogical University named after AS Makarenko, Sumy

TaranYevheniiaOleksandrivnaStudent of the fourth year of the first (bachelor) level of higher education, specialty 016 Special education (Oligophrenopedagogy), Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko, Sumy,

Correction of aggressive behavior in young schoolchildren with intellectual development disabilities using sand-art animation

The article is devoted to the correction of aggressive behavior in younger schoolchildren with intellectual disabilities using sand animation. An analysis of domestic and foreign scientific psychological and pedagogical sources was carried out regarding the correction of aggressive behavior in school-age children and the effectiveness of using Sand-art tools in working with younger schoolchildren of the specified category.

The structure of sand animation lessons is described, the importance of such stages as: setting up for work («warming up»), activation of the sensory spheres, individual creative work, the stage of verbalization and reflective analysis is emphasized.

The effectiveness of remedial classes using sand-art animation in a game form is indicated. Examples of games using sand animation are given.

The optimal number of participants (4 people with intellectual disabilities), duration (20-30 minutes) and number of classes (1-2 times a week) was determined. The importance of taking into account cognitive activity, motivation for such classes and individual indicators of psychophysical development of each schoolchild is emphasized.

The most accessible methods of working with sand for children of primary school age with intellectual disabilities are highlighted (drawing with the fist, palm, rib of the thumb, little fingers, several fingers at the same time, symmetrically with two hands, performing zigzag and circular movements, creating all kinds of patterns with palm prints, fists with the ribs of the palms etc).

A confirmatory and control study was conducted to determine the state of aggressiveness in younger schoolchildren of the specified category. M. Panfilova's «Cactus» projective methods, R. Belauskaite's My Family» and «Two Houses» method have been adapted to the intellectual capabilities of younger schoolchildren.

The effectiveness of correction of aggressive behavior in younger schoolchildren with intellectual disabilities using Sand-art animation has been experimentally proven.

Keywords: correction of aggressive behavior, children with intellectual disabilities, Sand-art animation tools.

Основна частина

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку спеціальної освіти в Україні актуалізує питання всебічного та гармонійного розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями. Суттєвою проблемою є зростання порушень емоційно-вольової сфери у дітей цієї категорії.

Агресія - одне з найяскравіших проявів емоції, притаманних всім віковим групам, включаючи дітей з порушеннями інтелекту. Найважливішими факторами формування агресивних дій дітей є культурний контекст, батьки та сама дитина.

У роботі з дітьми з порушеннями інтелекту важливо використовувати гнучкі види корекції, одним із яких є Sand-art-анімація (пісочна анімація). Вона дозволяє, ненав'язливо спостерігаючи за дитиною в процесі спонтанної творчості, пізнати її життєві цінності й особистісні інтереси, зрозуміти індивідуальність, відчути настрій та скоригувати порушення емоційно-вольової сфери.

Аналіз корекційно-освітнього процесу свідчить про те, що цій проблемі приділяється недостатня увага, зокрема корекції агресивної поведінки у школярів із порушеннями інтелектуального розвитку засобом Sand-art-анімації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі дослідження агресії у дітей шкільного віку присвячені роботи Л. Наугольника, А. Петровського та М. Ярошевського, які розглядали агресію, як індивідуальну чи колективну поведінку, дію, спрямовану на завдання фізичної чи психологічної шкоди, впливу на об'єкти нападу. Агресивністю ці автори вважають відносно стійку рису особистості, яка проявляється у готовності до агресивного нападу [5].

Дослідниками (С. Ільїна, А. Кошелєва, О. Лобза, Є. Соколова та інші) виявлено «сенситивні до насильства» періоди розвитку дитини, коли анатомо-фізіологічні, гормональні, емоційно-особистісні та психосоціальні зміни роблять її легко травмованою. Таким, на думку науковців, є шкільний період.

Проблемі застосування методів арт-терапепії присвячували свої дослідження І. Бабій, Н. Буркало, О. Вознесенська, Т. Грабенко, Р. Гудман, І. Данилюк, Т. Деллі, Т. Добровольська, Т. Зінкевич-Євстигнєєва, К. Кейз, Є. Кейн, М. Кисельова, О. Колпакчи, О. Копитін, Е. Крамер, Л. Лєбєдєва, Д. Мерфі, Л. Пардоу, О. Постальчук, Л. Пролкс, С. Рибакова, О. Свистовська, О. Сорока, О. Тараріна та інші. Дослідники вважають, що арт-терапію необхідно застосовувати з метою психодіагностики, в психокорекційній та психотерапевтичній роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Н. Буркало, І. Данилюк, Н. Дикань вважають арт-терапію м'яким методом подолання психологічних проблем, який окрім психокорекційного ефекту сприяє розвитку пізнавальних і творчих здібностей у дітей зазначеного віку та допомагає утворенню гармонійних стосунків серед однолітків [1; 2].

Л. Салівон пропонувала використовувати засоби Sand-artу роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Зокрема, дослідниця наголошувала на тому, що застосування пісочної анімації є ефективним засобом у корекційній роботі з такими особами та сучасним способом розвитку інтересу до корекційних занять у дітей із порушеннями психофізичного розвитку [7].

Мета статті - висвітлення ефективних методів корекції агресивної поведінки у школярів молодшого шкільного віку із порушеннями інтелектуального розвитку засобом Sand-art-анімації.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішній день у корекційно - освітньому процесі використовуються різні методики арт-терапії. Вона активно застосовується у практиці, як універсальна методика, що дозволяє працювати з різними психологічними проблемами; у соціальній діяльності - як сукупність прийомів роботи з людьми, що опинилися у важких життєвих ситуаціях, їх реабілітації; у педагогіці - як гуманістична технологія, що дозволяє здійснювати навчання, виховання, коригування розвитку особистості; що передбачає індивідуальний підхід до кожного, значне глибинне занурення у внутрішній світ учня, вивільнення прихованих потреб та потенціалу, активну творчу діяльність, активний діалог «учень - вчитель».

Арт-терапія зарекомендувала себе як успішна форма психотерапевтичної роботи з учнями з особливими освітніми потребами та дітей з іншими поведінковими, емоційними чи психічними проблемами.

Вона дозволяє дітям відтворювати себе невербальними засобами за допомогою художніх інструментів. Це дає дитині можливість передати те, що вона просто не може сказати словами. Це альтернативна форма терапії, яка може допомогти дитині впоратися з проблемами, що заважають її розвитку.

Використання арт-терапії в спеціальній освіті передбачає дві форми організації: індивідуальну та групову. Однак, незважаючи на відмінності, групова й індивідуальна форми єдині в тому, що фокусом психокорекційного впливу є кожна дитина, а не група в цілому.

На думку Л. Нікішиної та Л. Терлецької, форма організації визначається характером порушень у розвитку дитини і корекційними завданнями. Якщо проблеми дитини лежать в сфері емоційних відносин і емоційного розвитку, більш ефективним на початковому етапі є використання індивідуальної форми арт-терапії; а коли труднощі в розвитку дитини концентруються навколо соціального пристосування, то кращою є групова форма роботи [6].

Принцип Sand-art-терапії (терапії піском) був запропонований К. Юнгом. У 20-х роках XX століття М. Ловенфельд вперше запровадила гру з піском як методику консультування у Лондонському інституті дитячої психології. Вона використовувала терапію піском у роботі з психологічно неблагополучними дітьми. Дослідниця вважала цілющим тактильний контакт дитини з піском та водою.

Останнім часом широкої популярності в Україні набуває Sand-art - анімація або пісочна анімація. Пісочна анімація - це стиль образотворчого мистецтва. Дивовижний процес створення малюнку на піску не залишає байдужим жодну дитину, в тому числі й молодших школярів з інтелектуальними порушеннями. Оригінальне виконання і загадковість в створенні малюнка привертає і дітей, і дорослих.

Для пісочної анімації використовують очищений та просіяний пісок, але також це можуть бути сіль, кава чи щось інше, які тонкими шарами наносяться на скло. За допомогою діапроектора чи світлової дошки зображення, що утворюється, можна передавати на екран. Зазвичай всі дії виконуються руками, але як приклад можуть використовуватися і пензлики.

Пісочна анімація є одним з найефективніших методів розвитку як дітей взагалі, так і дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. Пісок - надзвичайно цікавий і загадковий матеріал. Він здатний знімати нервову напругу, покращувати настрій, викликати найбагатші асоціації. Гра з піском захоплює багатьох дітей означеної категорії.

Ігри з піском - це перший комунікативний досвід дитини. Це одна з форм її природної активності. Пісочна анімація корінням пов'язана із символічною грою дітей. Діти люблять грати у пісок. У грі діти проживають свої почуття, розуміються між собою, фантазують. У разі невдач, образ, зустрічей із сильними почуттями така гра дозволяє їм відновити рівновагу у своїй душі та розібратися в навколишньому світі. За допомогою таких ігор можна виразити свої відчуття та переживання. Ми вважаємо, що не потрібно спеціальних навичок для роботи з цим матеріалом, оскільки всім дітям він знайомий і зрозумілий.

Використання пісочної анімації сприяє розвитку комунікативних навичок у дітей з порушеннями інтелекту, покращує емоційний стан, стимулює зорову, тактильну системи, а також розвиває загальну моторику та координацію рухів у них. Пісочна анімація сприяє психологічному та емоційному розвантаженню, розвитку креативності і фантазії, розвитку тактильних відчуттів, ігрової діяльності, формуванню соціальної поведінки. Робота з піском сприяє осмисленню творчого процесу, розвитку моторики рук і розслабленню.

За даними О. Вознесенської та Л. Лебедєвої, заняття з піском сприяють: розв'язанню психологічних проблем, позбавленню комплексів та страхів, зняттю внутрішнього напруження та отриманню емоційного задоволення, розвитку координації рухів, дрібної моторики, орієнтації в просторі, формуванню навичок позитивної комунікації, покращенню пам'яті, уваги і просторової уяви.

Методика занять пісочною анімацією дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями, на нашу думку, повинна містити дві складові частини. Перша - невербальна, творча, неструктурована, у якій основним видом діяльності є сам процес творчості. Друга частина - вербальна інтерпретація створених зображень, асоціацій, емоцій і почуттів, що виникали в процесі роботи.

Структура заняття пісочною анімацією молодших школярів з інтелектуальними порушеннями повинна складатися з таких етапів:

1. Налаштування на роботу («розігрів»).

2. Активізація різних чуттєвих сфер (зорової, слухової, тактильної, кінетичної) й актуалізація візуальних, аудіальних і кінестетичних образів (як варіант - застосування пісочної анімації з музичним супроводом).

3. Індивідуальна творча робота.

4. Етап вербалізації.

5. Заключний етап - рефлексивний аналіз.

На нашу думку, заняття пісочною анімацією доцільно проводити з групою дітей не більше 4 осіб 1-2 рази на тиждень. Тривалість таких занять - 20-30 хвилин. Педагог обирає завдання та матеріали для роботи згідно з віковою категорією дитини.

Для дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями найкраще підійде дуже дрібний та сухий пісок. Також можна використовувати кінетичний пісок. Особливість кінетичного піску в тому, що він дуже приємний на дотик, не липне до рук та одягу, легко вичищається з будь-яких поверхонь і не залишає слідів.

З метою розвитку мотивації до занять пісочною анімацією ми пропонуємо застосовувати кольоровий пісок. Застосування такого піску викликає, як правило, позитивні емоції у дітей означеної категорії.

Досвід використання Sand-art-анімації дозволив виокремити найбільш доступні прийоми роботи з піском дітей молодшого шкільного віку з порушеннями інтелекту. Це:

- малювання кулаком;

- малювання долонею;

- малювання ребром великого пальця;

- малювання мізинцями;

- малювання декількома пальцями одночасно;

- малювання симетрично двома руками;

- малювання насипаючи пісок з кулачка і відсіканням зайвого;

- малювання ковзаючи долонями по поверхні піску;

- виконання зигзагоподібних і кругових рухів;

- виконання зигзагоподібних і кругових рухів, поставивши долоню на ребро;

- створення відбитками долонь, кулачків, кісточок кистей рук, ребрами долонь всіляких візерунків.

Низка дослідників (К. Ардобацька, Л. Вавіна, А. Григор'єв Ю. Косенко, В. Лапшин, Г. Мерсіянова, Г. Плешканівська, Л. Стожок, Т. Ульянова та інші) підкреслювали схильність дітей з порушеннями інтелекту до ігрової діяльності [3; 4].

Молодші школярі з порушеннями інтелектуального розвитку в ігровій формі швидше опановують прийомами роботи з піском, краще усвідомлюють поставлені завдання та демонструють кращу працездатність.

Для подолання агресії у дітей з порушеннями інтелекту нами були розроблені або адаптовані ігри для роботи з піском: «Привіт пісок», «Чуттєві долоні», «Піщаний дощ», «Незвичайні сліди», «Йдуть ведмежата», «Стрибають зайці», «Повзуть змійки», «Біжать жучки-павучки», «Відбитки рук», «Нірки для мишки», «Я печу, печу, печу», «Гра на піаніно», «Збери гриби», «Хліб», «Загадка», «Намисто для мами», «Вгадай пальчик», «Такі різні настрої», «Картина із загадок» та інші.

Для прикладу наведемо декілька з них. Гра «Відбитки наших рук». Завдання у цій грі можуть бути різноманітними:

- на рівній поверхні піску, дорослий та дитина по черзі роблять відбитки своїх рук (зовнішньої та внутрішньої поверхні долоні);

- створюються різноманітні спільні візерунки (усією поверхнею долоні, ребрами долоні, кулачками, окремими пальчиками тощо);

- здійснюється вербальний супровід відчуттів, які виникають при роботі з піском (такі завдання повинні враховувати рівень мовленнєвого та інтелектуального розвитку дитини молодшого шкільного віку зазначеної категорії);

- здійснюється вербальний супровід практичних дій руками (також потрібно враховувати індивідуальні можливості кожної дитини з порушеннями інтелекту описати власні дії з піском);

- розучуються та закріплюються рухи в піску: «ковзання» долонями або ребрами (як змія, машина, людина, павук тощо), зигзагоподібні або кругові рухи;

- створюються малюнки у піску: «огорожа», «сонечко», «дощик», «трава», «квітка» тощо;

- ходіння по поверхні піску пальчиками: по черзі, одночасно, одним пальчиком тощо;

- створюються «загадкові сліди»: групування по два, по три, по чотири пальчики та створення відбитки слідів різних тварин;

- імітація гри на піаніно, умовна гра «па пісочному роялі» тощо.

Прикладом іншої гри з піском може бути гра «Що заховано в піску?».

Дорослий та дитина занурюють руки у сухий пісок, спостерігають, як при цьому змінюється рельєф піску; звільняють руки від піску без різких рухів (рухаються лише пальчики або здуваються піщинки).

Варіантом такої гри може бути вгадування предмета на дотик, який був попередньо захований дорослим у пісок.

Зауважимо, що зазначені ігри сприяють не тільки корекції агресивних проявів у дітей з інтелектуальними порушеннями, але й розвивають тактильно-кінестетичну чутливість, коригують дрібну моторику пальців рук, сприяють розвитку пізнавальних психічних процесів (мисленню, пам'яті, увазі) тощо.

М. Кольцова рекомендує використовувати під час пісочної анімації уявні подорожі. Це можуть бути:

- подорожі у часі;

- подорожі різними країнами та континентами;

- подорожі до інших планет тощо.

- подорожі в казку тощо.

Важливим етапом нашого дослідження було визначення стану агресивності в дітей з порушеннями інтелекту молодшого шкільного віку. Для цього нами було використано проективні методики М. Панфілової «Кактус», Р. Беляускайте «Моя сім'я» та методику «Два будинки».

За методикою М. Панфілової «Кактус» ми роздавали дітям аркуші паперу формату А 4, простий і кольорові олівці. Потім дітей інструктували «На аркуші паперу намалюй кактус - таким, яким ти його собі уявляєш». При необхідності показували живу квітку та її зображення. Після того, як дитина намалювала малюнок, ми їй задавали питання, відповіді на які давали нам додаткову інформацію для інтерпретації цієї методики. Наведемо деякі із запитань: «Цей кактус домашній або дикий?», «Цей кактус дуже колючий?», «Його можна помацати?» та інші.

Аналіз результатів констатувального дослідження за методикою М. Панфілової «Кактус» показали, що 30% дітей мають високий рівень агресивності, у 20% школярів - середній та 50% учнів - низький рівень агресивності. Серед дітей з високим рівнем агресивності 66,6% - імпульсивні, егоцентричні зі схильностями до лідерства. 33,3% дітей - невпевнені в собі, залежні від дорослих осіб.

За проективною методикою Р. Беляускайте «Моя сім'я» ми роздавали дітям аркуш паперу формату А 4, простий олівець, гумку й просили учнів намалювати сім'ю, включаючи їх самих, а також, за їхнім бажанням - додати до малюнку будь-які інші деталі. Інструкція була простою «Намалюй свою сім'ю». За необхідності дітям проводилися індивідуальні пояснення.

Аналіз результатів констатувального дослідження за методикою Р. Беляускайте «Моя сім'я» показав, що в 20% учнів спостерігається високий рівень тривоги, агресії та конфліктів з членами родини. У 40% середній рівень і в 40% - низький рівень агресивності.

Щодо методики проведення діагностичного малюнку «Два будинки», зазначимо, що ми працювали з кожною дитиною індивідуально й запитували «У якому будинку ти живеш?». Потім пропонували «давай побудуємо для тебе інший, чудовий і дуже гарний будиночок» і малювали на аркуші паперу будиночок червоним фломастером. У процесі малювання ми постійно підкреслювати привабливість червоного будиночка, а потім пропонували дитині переселити в кращий будиночок людей. Текст інструкції був орієнтовно наступного змісту: «Тепер нам потрібно заселити цей прекрасний будиночок. Першим його жителем будеш, звичайно, ти, адже ми його для тебе побудували. А хто ще буде жити в цьому будинку? Ти можеш поселити в нього кого хочеш, і тих, хто зараз живе з тобою і тих хто живе в іншому місці. Кого будемо переселяти?». За необхідності дітям проводилися додаткові пояснення.

Аналіз результатів констатувального дослідження за методикою «Два будиночки» показав, що 30% дітей значну частину своїх близьких і знайомих переселили в кращий будинок, що свідчить про позитивне відношення до них і низький рівень страху й агресії. 40% учнів по відношенню до багатьох своїх знайомих не могли остаточно визначитися й переселяли то в червоний будинок, то знову їх повертали в чорний, або навпаки. Ці показники нами інтерпретувалися, як середній рівень агресивності. 30% учнів переселили обмежену кількість осіб в кращі умови. Проявляли егоцентризм. Середпереселених були лише батьки й члени родини. Деякі діти з цієї групи навіть братиків і сестричок не помістили в червоний (кращий) будинок. Таку поведінку ми оцінюємо, як високий рівень конфліктності та агресивності (Рис. 1).

Рис. 1. Стан агресивності в дітей з порушеннями інтелекту молодшого шкільного віку на констатувальному етапі дослідження (за методиками «Кактус», «Моя сім'я», «Два будинки»)