Особистісні чинники девіантної поведінки студентів педагогічного коледжу

Размещено на http://allbest.ru

Комунальний заклад “Балтський педагогічний фаховий коледж”

Особистісні чинники девіантної поведінки студентів педагогічного коледжу

Наталя Дончук викладачка психології та педагогіки

предметно-циклової комісії психолого-педагогічних дисциплін,

Людмила Бронзель викладачка педагогіки

предметно-циклової комісії психолого-педагогічних дисциплін

м. Балта, Україна,



Анотація

Особистісні чинники девіантної поведінки студентів педагогічного коледжу

Наталя Дончук, Людмила Бронзель

У статті презентовано дані дослідження щодо виявлення особистісних детермінант різних типів девіантної поведінки у студентів педагогічного коледжу. девіантний психологічний педагогічний коледж

Вивчалися такі типи девіантної поведінки: соціально-психологічна дезадаптація, первинна девіація, адиктивна поведінка, агресивна поведінка та делінквентна поведінка. Об'єктивні індикатори кожного типу девіантної поведінки фіксувалися із врахуванням даних особових справ студентів.

Особистісні детермінанти оцінювалися за допомогою методик психологічного тестування.

Обмеження цього дослідження полягає у тому, що воно здійснювалось на нерівних групах порівняння, що було пов'язано з обмеженою кількістю студентів, що належать до групи ризику, але не виявляють девіацій. На інших студентів, які виявляли під час навчання девіантну поведінку, і навіть не належали до “груп ризику”, психологом не складалася соціально-демографічна характеристика.

Тобто обмеженість складу вибірки призвела до утруднення щодо зрівнювання груп за основними параметрами дослідження та включення додаткової групи порівняння до аналізу даних.

Для подальшого вивчення цього феномена необхідне розширення вибіркової сукупності і включення до контрольної групи як підлітків у складі “групи ризику”, так і таких, що не належать до неї і не виявляють девіантної поведінки.

Крім того, розширення методичного матеріалу за рахунок методів діагностики мотиваційної сфери особистості також сприятиме подоланню обмежень цього дослідження, та доповнить вже виокремленні детермінанти новим комплексом особистісних особливостей, що у результаті дозволить скласти класифікацію особистісних та соціально зумовлених характеристик підлітків, які відрізняються схильністю до девіантної поведінки.

Ключові слова: підліток; девіантна поведінка; особистісні детермінанти; делінквентна поведінка; студенти; педагогічний коледж.



Вступ

Постановка проблеми. Одними з основних напрямів соціально-педагогічної роботи в освітній установі є діагностика, профілактика та корекція девіантної поведінки, які здійснюються на підставі виявлення сукупності причин, спонукальних мотивів, чинників, що складають явні та приховані механізми поведінки особистості, яка не відповідає прийнятим у суспільстві нормам та правилам [1]. Актуальність теми дослідження обумовлена тенденцією зростання проявів різного роду девіацій серед підлітків віком від 15 до 17 років.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз причин девіантної поведінки є предметом досліджень, які здійснюються у межах різних напрямів наукового пізнання та практичної діяльності - філософії, кримінології, спеціальної та корекційної педагогіки, психології та ін. [2], [3]. Серед великої кількості причин, які детермінують девіантну поведінку, виокремлюються також індивідуально-психологічні особливості, до яких належать: занижена самооцінка та підвищена тривожність, самовпевненість; особливості дитячо-батьківських відносин; різні види адиктивної поведінки, у т. ч. інтернет-адикція; особливості моральної самосвідомості, ціннісних орієнтацій; наявність підтримки з боку однолітків [3], [4].

Глибоке вивчення усього спектра відхилень поведінки студентів середньої професійної освіти (СПО) та підлітків загалом, у т. ч. й делінквентної поведінки, дозволяє стверджувати, що індивідуально-характерологічні особливості цієї категорії осіб відрізняються від особливостей дорослих делінквентів наявністю суттєвих психологічних суперечностей, характерних для періоду дорослішання та формування особистості. Так, визначення особистісних детермінант девіантної поведінки студентів установ СПО дозволить відібрати ефективні методи його діагностики та розробити заходи щодо профілактики виникнення відхилень в особистісному розвитку.

Незважаючи на існування безлічі підходів до визначення причин та чинників девіантної поведінки, більшість досліджень проведено після здійснення делікту. Запропоноване дослідження спиралося на діагностику, яку студенти проходили до прояву об'єктивних критеріїв девіацій. Тобто здійснювалася спроба виявлення особистісних детермінант девіантної поведінки у попередньому її вчиненні, які вплинули на її виникнення.

Мета статті - виявлення загальних та індивідуальних особистісних чинників різних типів девіантної поведінки у студентів педагогічного коледжу.



Результати дослідження

Дослідження проводилося на базі Балтського педагогічного фахового коледжу протягом 2022 р.

За цей час проаналізовано близько 400 справ студентів та відібрано 71 справу, де зафіксовано неодноразові об'єктивні прояви різних типів девіантної поведінки, згідно з табл. 1.

Таблиця 1

Об'єктивні прояви різних типів девіантної поведінки

№ з/п	Тип девіантної поведінки	Об'єктивні критерії
1	2	3
1	Соціально-психологічна дезадаптація	Різке зниження успішності навчання, у т. ч. пов'язане з порушенням навчальної мотивації; відмова відвідувати заклад освіти; проблеми у міжособистісних стосунках
2	Первинна девіація	Конфліктне (агресивне ставлення до оточення); порушення дисципліни; прогули або відмова відвідувати заклад освіти, що поєднується з академічною неуспішністю; втеча з дому (бродяжництво); використання ненормативної лексики; порушення ПДР; часті випадки обману
3	Адиктивна	Паління;
	поведінка	вживання алкоголю
4	Агресивна	Фізичне насильство;
	поведінка	психологічне насильство
5	Делінквентна	Адміністративні правопорушення;
	поведінка	кримінальні злочини

Воно є ретроспективним, оскільки ґрунтується на зафіксованих об'єктивних проявах різних типів девіантної поведінки студентів протягом їхнього навчання у коледжі, а також на результатах проведеної психологічної діагностики підлітків при вступі до цього навчального закладу.

Такий похід було обраної у зв'язку із необхідністю подальшої розробки програми профілактичної роботи у межах психолого-педагогічного супроводу студентів, у т. ч. підлітків групи ризику, та виявлення особистісних характеристик підлітків, що відрізняються схильністю до прояву девіантної поведінки.

Етапи дослідження.

1. Аналіз особових справ студентів педагогічного коледжу за період навчання виявлення об'єктивних проявів різних типів девіантного поведінки (рис. 1) на формування складу вибірки дослідження.

2. Відбір даних первинної діагностики, що проводилась із підлітками при їхньому вступі до педагогічного коледжу, за тими студентами, в особових справах яких було зафіксовано випадки прояву різних типів девіантної поведінки протягом навчання у коледжі.

3. Складання соціально-демографічної характеристики студентів із різними типами девіантної поведінки.

4. Визначення провідних типів девіантної поведінки студентів педагогічного коледжу.

5. Виявлення взаємозв'язку об'єктивних критеріїв різних видів девіантної поведінки студентів педагогічного коледжу.

6. Визначення особистісних детермінантів різних видів девіантної поведінки студентів педагогічного коледжу для розробки профілактичної роботи у ньому.

Методи дослідження: аналіз особових справ студентів за весь період навчання для виявлення об'єктивних проявів різних типів девіант- ної поведінки згідно рис. 1; бесіди із класними керівниками студентів для уточнення інформації про підлітків; аналіз результатів психодіагностики студентів на момент вступу до коледжу; статистичні методи.

У дослідженні під особистісними детермінантами розуміються психологічні особливості особистості підлітків, які у поєднанні зі спонукальними мотивами, обставинами, механізмами поведінки, які не відповідають прийнятим у суспільстві нормам і правилам, сприяють прояву різних девіацій. При вступі до коледжу кожен студент проходить психологічну діагностику, яка здійснюється відповідно до регламенту проведення набору тестів. Обробка даних здійснювалась за допомогою пакету програм SPSS 23.00. Для статистичної обробки даних використовувалися описові статистики та багатовимірний дисперсійний аналіз.

Рис. 1. Розподіл вибірки відносно виявлених типів девіантної поведінки в обстежених студентів

Примітка. СПД - соціально-психологічна дезадаптація; ПД - первинна девіація; АдП - адиктивна поведінка; АгП - агрессивна поведінка; ДП - делінквентна поведінка; ГП - группа порівняння.

Групу порівняння склали 11 студентів, які належать до “групи ризику” (за критеріями: підлітки-сироти та залишилися без піклування батьків; підлітки, чиї сім'ї перебувають у соціально небезпечному становищі), але не виявляють девіацій. Усіх підлітків було поділено на сім груп із врахуванням даних шести груп, виокремлених на підставі відповідності кожному типу девіантної поведінки і даних групи порівняння. Оскільки відсоток студентів, які виявляють ризиковану поведінку (1,2 %) та суїцидальну поведінку (2,4 %), виявився низьким, то ці типи девіацій не враховувались у дослідженні (табл. 1). На першому етапі було проаналізовано соціально-демографічні характеристики студентів (табл. 2), що впливають тією чи іншою мірою на формування особистості та формування того чи іншого поведінкового типу; результатом проведеного аналізу з'явилися характеристики студентів із конкретною девіацією.

Обґрунтування віку обстежуваних обумовлено даними офіційної статистики та сучасних досліджень, згідно з якими найбільшу питому вагу серед осіб із делінквентною девіацією (36-40 %) становлять підлітки віком 16 років.

Соціально-демографічні характеристики студентів кожної групи, у %

Соціально-демографічна ознака	СПД	ПД	АдП	АгП	ДП	ДнВ
1	2	3	4	5	6	7
Стать
Чоловіча	79,5	70,9	80,1	100,0	81,9	9,2
Жіноча	20,5	29,1	19,9	0,0	18,1	90,8
Сім'я
Повна	32,3	27,2	29,9	33,3	36,5	33,3
Неповна, мати	55,9	60,5	54,9	33,3	54,4	54,5
Неповна, батько	0	4,1	7,7	0	2,4	3,5
Виховують родичі	5,8	2,0	2,5	33,3	4,4	3,5
Сирота	2,8	4,3	2,5	0	2,3	1,9
Позбавлення батьківських прав під час навчання	2,9	2,0	2,5	0	0	3,5
Інтерес батьків до навчання
Виявляють	47,2	47,8	50,0	83,4	52,2	50,8
Не виявляють	52,8	52,2	50,0	16,6	47,8	49,2
Успішність навчання
Задовільно	94,2	91,6	87,4	100	86,3	87,4
Добре	5,8	8,4	12,6	0	13,7	12,6
Хобі і додаткові заняття
Відсутні	52,9	45,8	47,4	83,2	47,6	48,0
Гуртки, секції	8,7	8,4	7,6	0	9,2	8,0
Позакласні заходи	14,6	22,8	19,9	0	22,6	23,0
Позакласні заходи, гуртки, секції	23,6	23,0	25,1	16,8	20,6	21,0

Примітка. СПД - соціально-психологічна дезадаптація; ПД - первинна девіація; АдП - адиктивна поведінка; АгП - агрессивна поведінка; ДП - де- лінквентна поведінка; ДнВ - дій не виявлено.

Як можна побачити із даних табл. 1, молоді люди, схильні до прояву девіантної поведінки, відрізняються такими особливостями навчальної діяльності: задовільною успішністю відрізняються усі студенти, незалежно від типу девіацій; хобі у позанавчальний час відсутнє у більшості підлітків; прояв активності у межах концертів, спортивних змагань у середині коледжу опосередкований отриманням позитивної характеристики для відділень поліцій, судів та соціальних служб (останнє властиво студентам з адиктивною та делінквентною поведінкою); прояв з боку батьків інтересу до процесу навчання дітей та прагнення спілкуватися із викладацьким складом. Більша кількість підлітків, які потрапили до вибірки дослідження та з виявленням девіантної поведінки, це підлітки, які виховуються лише матір'ю.

На подальшому етапі дослідження було проаналізовано виразність проявів різних типів девіантної поведінки серед студентів (рис. 1). Результати аналізу представлені на рис. 1, свідчать про те, що найбільш поширеними типами девіантної поведінки є первинна девіація та делінквентна поведінка, найменш поширеними - агресивна поведінка.

Далі було визначено частоту проявів об'єктивних критеріїв різних типів девіантної поведінки у студентів (табл. 3).

За допомогою таблиць сполученості було проаналізовано взаємозв'язок різних типів девіантної поведінки студентів (табл. 4). Для визначення психологічних особливостей студентів з різними типами девіантної поведінки застосовано багатовимірний дисперсійний аналіз MANOVA, де як залежні перемінні було обрано особистісні детермінанти (параметри, виміряні за методиками: адаптований характерологічний опитувальник К. Леонгарда - Г. Шмішека; визначення схильності до відхиляючої поведінки А. Орла, п'ятифакторний особистісний опитувальник Р. МакКрає та П. Коста), а незалежними фіксованими факторами - типи девіантної поведінки. Результати тесту відмінностей коваріаційних матриць рівні між собою (значення р-рівня значно перевищує 0,05). Тобто виконується головне припущення для багатовимірного аналізу і може бути прийнято до розгляду.



Таблиця 3 Частота проявів критеріїв різних типів девіантної поведінки студентів

Тип	Критерій	Процент вираженості у середині типу девіації	X2	Значення р
1	2	3	4	5
Соціально-психологічна дезадаптація	Відмова відвідувати заклад освіти	55,8	34,914а	<0,001
	Проблеми у міжособистісних стосунках	23,4	12,514а	<0,001
Первинна девіація	Прогули або відмова відвідувати заклад освіти, що поєднується з академічною неуспішністю	68,7	39,118а	<0,001
Адиктивна поведінка	Паління	25,0	11,957а	<0,001
	Вживання алкоголя	75,0	49,674а	<0,001
	Вжив ання психо активних речовин	17,6	8,035а	0,005
Агрессивна поведінка	Фізичне насильство	50,0	39,444а	<0,001
	Психологічне насильство	66,6	53,266а	<0,001
Делінквентна поведінка	Прихована форма	38,7	18,521а	<0,001

На основі даних одновимірних тестів виявлено статистично значущі відмінності у виразності особистісних детермінантів різних типів девіантної поведінки (табл. 5-7; рис. 2, 3). Найбільш значущою особистішою детермінантою цього типу девіантної поведінки є допитливість студентів (при р<0,01) (табл. 5).

Підліток, опинившись у нових для нього умовах (перехід зі школи до коледжу), починає вивчати їх із погляду здійснення своїх цілей і встановлення взаємовідносин з оточенням: за наявності недосяжних у цих обставинах цілей з'являється установка для пошуку будь-яких засобів на досягнення цілей. Для періоду юності характерна безтурботність. Здійснюючи необдумані вчинки, підліток не відчуває відповідальність за них.



Таблиця 4 Взаємозв'язок різних типів девіантної поведінки в обстежених студентів (рівень значущості р)

Типи	СПД	ПД	РП	СП	АдП	АгП	ДП
1	2	3	4	5	6	7	8
СПД	-	0,021	0,398	0,229	0,481	0,311	0,003
ПД	0,021	-	0,233	0,805	0,109	0,201	0,146
РП	0,398	0,233	-	0,875	0,327	0,778	0,2809
СП	0,229	0,805	0,875	-	0,163	0,688	0,124
АдП	0,481	0,109	0,327	0,163	-	0,952	0,005
АгП	0,311	0,201	0,778	0,688	0,952	-	0,131
ДП	0,003	0,146	0,280	0,124	0,005	0,131	-
Примітка. СПД - соціально-психологічна дезадаптація; ПД - первинна девіація; РП - ризикована поведінка; СП - суїцидальна поведінка; АдП - адиктивна поведінка; АгП - агрессивна поведінка; ДП- делінквентна поведінка. Напівжирним шрифтом відмічено статистично значущі зв'язки різних типів девіантної поведінки в обстежених студентів.

Таблиця 5 Особистісні детермінанти соціально-психологічної дезадаптації студентів

Методика	Особистісна детермінанта	1	2	3	Р
1	2	3	4	5	6
П'ятифакторний особистісний опитувальник	Домінування - Підпорядкування	10,42	9,34	7-11	0,042
	Прив'язаність - Обособленність	50,71	54,69	41-50	0,051
	Співробітництво - Суперництво	10,08	11,26	7-11	0,040
	Повага до інших - Самоповага	11,08	12,01	7-11	0,034
	Тривожність - Безтурботність	7,92	9,91	7-11	0,018
	Допитливість - Реалістичність	10,39	12,22	7-11	<0,01
Опитувальник К. Леонгарда - Г. Шмишека	Емотивність	11,11	13,93	7-12	0,021
Примітка. 1 - середнє значення за наявності девіації; 2 - середнє значення за відсутності девіації; 3 - інтервал середнього рівня вираженості ознаки (за підсумками стандартизації методики розробниками). Курсивом помічено той полюс на шкалі оцінки особистісних рис, який переважає у конкретної групи студентів.

Наприклад, разом із зміною мотивації до навчання його успішність починає знижуватися. Він це вважає за норму, оскільки відсутнє усвідомлення необхідності здобувати освіту. За наявності у підлітка тенденції до прояву поваги до оточення та співпраці з ними його увага буде концентруватися на думці оточення, яка може відрізнятися від його власної. Така суперечність може вплинути на успішність та врахування власних інтересів.

Однак при схильності до домінування чужа думка може викликати агресію, що спричинить міжособистісні конфлікти. Дезадаптація може бути пов'язана з проявами почуття прихильності/віддалення: у підлітків виникають складнощі із перебудовою до умов навчання за необхідності побудови взаємин з новим для них оточенням, вимушеністю проживання далеко від дому або необхідністю розлучатися зі шкільними друзями.

Показники ступеня вираженості такої риси, як емотивність, за наявності якої відбуваються сильні і стійкі емоції, перебувають також статистично значимому рівні (при р=0,021) і можуть вважатись критеріями прояви дезадаптації.

Ці значення виявлених детермінант є вищими в обстежуваних групи порівняння, ніж в обстежуваних, що характеризуються проявами девіант- ної поведінки. Можна припустити, що для виникнення девіантної поведінки потрібна наявність одночасно кількох особистісних особливостей, і навіть впливу інших чинників поведінки підлітка (наприклад, склад сім'ї чи наявність захоплень).

Первинна девіація не завдає значної шкоди суспільству чи особистості, властива кожній людині поведінка та опосередкована груповими цінностями. Характерними особистісними особливостями для студентів з таким відхиленням у поведінці є прояв почуттів та пластичність (рис. 2). Інтервал середнього рівня вираженості ознаки (за підсумками стандартизації методики “П'я- тифакторний особистісний опитувальник” розробниками) дорівнює 7-11.



Рис. 2. Особистіші детермінінти первинної девіації у студентів коледжу

Підлітки, орієнтовані на норми, прийняті у новому суспільстві, можуть легко підлаштовуватися під ситуацію. При прояві девіантної поведінки серед одногрупників існує велика ймовірність того, що підліток вчинить, як більшість його однолітків (наприклад, прогуляє заняття) [3], [5]. Згідно з отриманими даними (рис. 3), студенти із залежною поведінкою характеризуються середніми значеннями схильності до подолання норм і правил та схильності до вольового контролю емоційних реакцій (інтервал середнього рівня вираженості ознаки (за підсумками стандартизації опитувальника А. Орла розробниками) дорівнює 50-70).

Рис. 3. Особистіші детермінанти адиктивної поведінки студентів коледжу Примітка. схильність до подолання норм і правил - p=0,028; вольовий контроль емоційних реакцій - p=0,044.



Можна дійти невтішного висновку, що підліткам з адиктивною поведінкою недостатньо лише розвивати самоконтроль задля подолання важких життєвих ситуацій, а необхідно розширювати сферу застосування своїх сильних сторін розширення можливостей самореалізації.

Відповідно до результатів, поданих у табл. 6, студенти, які виявляють агресивну поведінку, схильні до демонстративності, люблять звертати на себе увагу, виявляють артистичність.

Таблиця 6

Особистісні детермінанти агресивної поведінки студентів

Методика	Особистісна детермінанта	1	2	3	Р
П'ятифакторний особистісний опитувальник	Повага до інших - Самоповага	11,79	9,39	7-11	0,021
	Експресивність - Практичність	54,67	46,84	41-50	0,035
	Артистичність - Не артистичність	11,09	8,52	7-11	0,011
Опитувальник К. Леонгарда - Г. Шмишека	Демонстративність	13,02	9,35	7-12	0,024
	Збудливість	11,83	4,52	7-12	0,003
	Емотивність	13,12	8,53	7-12	0,045
Опитувальник А. Орла	Схильність до саморуйнівної поведінки	49,84	40,15	50-70	0,013

Примітка. 1 - середнє значення за наявності девіації; 2 - середнє значення за відсутності девіації; 3 - інтервал середнього рівня вираженості ознаки (за підсумками стандартизації методики розробниками). Курсивом помічено той полюс на шкалі оцінки особистісних рис, який переважає у конкретної групи студентів.

Але якщо у них відсутні яскраво виражені таланти, за допомогою яких вони могли б залучити людей навколо, вони вдаються до антисоціальних вчинків (наприклад, знущаються з більш слабких однолітків). За середнього значення 54,67 провідним полюсом шкали “Експресивність-практичність” є експресивність.

Такі підлітки відрізняються більшою довірою до власних почуттів та інтуїції, ніж до здорового глузду, меншою мірою звертають увагу на поточні повсякденні справи та обов'язки та прагнуть уникнути рутинної роботи. Також підлітки з цим типом девіантної поведінки відрізняються імпульсивністю та порушенням контролю над емоціями.

Співпраця та повага інших є значущими особистісними детермінантами делінквентної поведінки (табл. 7). Такий взаємозв'язок визначає груповий характер скоєних злочинів. Крім того, для цієї групи студентів характерна схильність до пошуку труднощів, порушення правил, уникнення чи підміни реальності завдяки трансформації власного психічного стану.

Таблиця 7

Особистісні детермінанти делінквентної поведінки студентів

Методика	Особистісна детермінанта	і	2	3	Р
П'ятифакторний особистісний опитувальник	Співробітництво - Суперництво	9,88	11,81	7-11	0,001
	Повага до інших - Самоповага	11,15	12,17	7-11	0,018
Опитувальник К. Леонгарда - Г. Шмишека	Дистимічність	7,91	5,83	7-12	0,026
	Циклотимічність	15,29	12,49	7-12	0,019
Опитувальник А. Орла	Схильність до подолання норм і правил	57,96	48,79	50-70	0,027
	Схильність до адиктивної поведінки	58,05	48,37	50-70	0,047

Примітка. 1 - середнє значення при наявності девіації; 2 - середнє значення при відсутності девіації; 3 - інтервал середнього рівня вираженості ознаки (за підсумками стандартизації методики розробниками). Курсивом помічено той полюс на шкалі оцінки особистісних рис, який переважає у конкретної групи студентів.

Показники виразності такої риси, як циклотимність, при значенні 15,29 свідчать про акцентуацію, що виражається у високій пошуковій, орієнтовній активності, спрямованій на задоволення миттєвої потреби, яка потім може змінитися почуттям безсилля і розгубленістю, у бажанні здійснити подвиг або вчинок, який запам'ятовується.

Значення показників співробітництва та поваги інших в обстежуваних групи порівняння є більш високими, ніж у підлітків, для яких характерними є прояви девіантної поведінки. Тому при цьому типі девіації необхідно проведення комплексної діагностики з метою виявлення можливих акцентуацій характеру, які визначають розвиток схильності до поведінки, що відхиляється.

Як очевидно з даних, поданих у таблиці 8, існують загальні особистіші детермінанти, характерні для кількох типів девіантної поведінки: співпраця, повага до інших, емотивність та схильність до подолання норм та правил.

Таблиця 8

Загальні статистичні значущі особистісні детермінанти різних типів девіантної поведінки студентів

Тип девіантної поведінки	Загальні особистісні детермінінти
	Співробітництво	Повага до інших	Емотивність	Схильність до подолання норм і правил
Соціально-психологічна дезадаптація	0,042	0,034	<0,01
Адиктивна поведінка				0,028
Агресивна поведінка		0,021	0,047
Делінквентна поведінка	0,001	0,018		0,030

Отже, враховуючи ці особистісні особливості підлітків у розробці та проведенні корекційних заходів, можна сприяти профілактиці девіантної поведінки загалом.

Крім того, корекційні заходи повинні здійснюватись на підставі врахування тих рис та якостей, здібностей, бажань та прагнень, переконань, схильностей та інтересів, які складають структуру особистості та сприяють досягненню цілей та подоланню кризових ситуацій. Подібні риси можуть сприяти більш ефективній корекції та профілактиці девіантної поведінки. Так, допитливість дозволить студентам відкритися новим людям та новому досвіду, прояв почуттів дозволить висловити власні емоції та переживання на групових чи індивідуальних консультаціях.

Для виявлення загальних особистісних детермінантів різних типів девіантної поведінки було побудовано профілі акцентуацій характеру студентів кожного з обстежуваних типів, результати аналізу яких свідчать про рівні і достатньо високі значення показників виразності таких характерологічних особливостей, як циклотимичність, застрявання та екзальтованість, при прояві будь-якої з девіацій, крім агресивної поведінки; отже, ці особистісні особливості можуть бути загальними особистісними детермінантами для усіх типів девіантної поведінки студентів.

Результати проведеного дослідження вказують на переважну тенденцію до виникнення девіантної поведінки серед осіб чоловічої статі. Гендерну схильність до девіації деякі вчені пов'язують із різницею статевих ролей: жіноча роль полягає у виконанні материнської, подружнього обов'язку і таким чином суперечить виникненню відхилень від норм суспільства. Вік, у якому людина почала вживати алкоголь, може мати суттєве значення, оскільки у молодої людини скоріше формується звичка до вживання спиртних напоїв і далі алкогольна адикція. Важливо, що у віці основним мотивом вживання алкоголю є наслідування, і навіть прагнення “забутися”, уникнути травмуючої ситуації, звільнитися від комплексів, зняти стрес [6]. Такі висновки підтверджуються і даними проведеного нами дослідження: адиктивна поведінка є одним з найбільш поширених типів поведінки, що відхиляється серед учнів СПО, а схильність до такого типу пов'язана з іншим видом девіацій - делінквентною поведінкою (при р=0,047). Аналіз специфіки впливу складу сім'ї на ймовірність виникнення девіантної поведінки вказує на більш сильну схильність до девіації підлітків, що виховуються у неповних сім'ях.

Однією з форм девіантної поведінки визнається пошукова активність, спрямована на задоволення потреб у новій інформації, нових переживаннях, розширенні власного досвіду. Однак у разі акцентуації усі ці властивості набувають надмірно посиленого характеру. Крім того, підліток, який характеризується такою формою акцентуації, не лише є надмірно допитливим, вкрай нестабільним і вищою мірою схильним до існування у невизначеності, а й не замислюється про наслідки власних дій.

На думку багатьох дослідників, підлітки є категорією правопорушників, яких відрізняє безвольність, легковажність і старанність. Справді, у нашому дослідженні безтурботність є статистично значущим показником девіантної поведінки (при р<0,01). Прагнення прояву поваги до оточення та співробітництва з ними без необхідного підкріплення може викликати внутрішній конфлікт, почуття невпевненості у собі, почуття неповноцінності. Існують різні шляхи, коли людина намагається компенсувати почуття власної неповноцінності, зокрема через придушення інших чи прояв насильства до них. Результати дослідження свідчать на користь наявності взаємозв'язку між прагненням до співпраці та виразністю рівня дезадаптації, агресивної та делінквентної поведінки. Крім того, прагнення до перебування у групі та прийняття однолітками, до співпраці, що проявляється у гіпертрофованому вигляді, може призвести до залежності від групи, до формування прагнення досягти визнання будь-якими засобами. У такому разі підліток, який опинився в одній групі з правопорушниками, девіантами чи злочинцями, починає розглядати девіантну поведінку як норму цієї групи і як норму власної поведінки [3].



Висновки та перспективи подальших досліджень

Дослідження показало, що серед студентів установи СПО найпоширенішими типами девіантної поведінки є первинна девіація та делінквентна поведінка. Спільними особистісними детермінантами, характерними для різних типів девіантної поведінки, є співпраця, повага до інших, емотивність, схильність до подолання норм і правил, гіпертимність, циклотимічність, застрявання та екзальтованість. Результати психодіагностичної оцінки дозволили виявити такі детермінанти різних типів девіантної поведінки, як домінування, безтурботність, емотивність; схильність до прояву почуттів; схильність до подолання і правил; повага до інших, експресивність, демонстративність, збудливість, емотивність, схильність до саморуйнівної поведінки; дистимічність, циклотимність, схильність до подолання і правил, схильність до адиктивної поведінки.

Ці поєднання індивідуально-психологічних характеристик мають суперечливий характер і вимагають подальшого дослідження поряд із вивченням механізмів і тригерів девіантної поведінки з метою оптимізації психокорекційної роботи та роботи з протидії злочинності неповнолітніх, вивченням механізмів, що є в основі виявлених психологічних суперечностей.



Список використаних джерел

1. Теорія та практика профілактичної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки: український і міжнародний досвід : монографія / О. Янкович, О. Кікінежді, І. Козубовська, В. Поліщук, Г. Радчук та ін. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. 300 с.

2. De Jong E. at. al. Situational Correlates of Adolescent Substance Use: An Improved Test of the Routine Activity Theory of Deviant Behavior. Journal of Quantitative Criminology. 2019. URL: https://link.springer.com/ article/10.1007/s10940- 019-09433-w (дата звернення: 16.05.2020).

3. Delgado-Lobete L. at. al. Individual and Environmental Factors Associated with Tobacco Smoking, Alcohol Abuse and Illegal Drug Consumption in University Students: A Mediating Analysis. Public Health. 2020. 17(9):3019. DOI: https:// doi.org/10.3390/ijerph17093019

4. Chang Yu-Chun at. al. Effects of academic performance on the relationship between child maltreatment and deviant behavior: A national study in Taiwan. CHILD ABUSE & NEGLECT. 2019. Vol. 98. No. 104-224. URL: https://www. sciencedirect.com/science/article/abs/pii/ S0145213419304016?via%3Dihub (дата звернення: 16.05.2020).

5. Khasmohammadi M. at. al. The Impact of Addictive Behaviors on Adolescents Psychological Well-Being: The Mediating Effect of Perceived Peer Support. Journal of Genetic Psychology. 2019. Vol. 181. Pp. 39-53. DOI: https://www.tand- fonline.com/doi/abs/10.1080/00221325.2 019.1700896?journalCode=vgnt20 (дата звернення: 16.05.2020).

6. Galkina E. A., Degtyarev A. V. Deviant behavior and autoaggression in juveniles with body modification. Psychyology and Law. 2015. Vol. 1. Pp. 90-107. URL: http;//psyandlaw.ru/ journal/2015/n1/Galkina_Degtyarev.phtml



Abstract

Personal factors of deviant behavior of students of the pedagogical college

Donchuk N., Bronzel L.

The article presents research data on the identification of personal determinants of various types of deviant behavior among students of pedagogical college. The following types of deviant behavior were studied: socio-psy- chological maladjustment, primary deviance, addictive behavior, aggressive behavior, and delinquent behavior. Objective indicators of each type of deviant behavior were recorded taking into account data from students' personal files. Personal determinants were assessed using psychological testing methods. A limitation of this study is that it was conducted on unequal comparison groups, which was associated with a limited number of students belonging to the risk group, but not deviant. Other students who showed deviant behavior during their studies and did not even belong to the “risk group”, the psychologist did not compile a socio-demographic characteristic. That is, the limited composition of the sample made it difficult to compare the groups according to the main parameters of the study and to include an additional comparison group in the data analysis.

A limitation of this study is that it was conducted on unequal comparison groups, which was associated with a limited number of students belonging to the risk group, but not deviant. Other students who showed deviant behavior during their studies and did not even belong to the “risk group”, the psychologist did not compile a socio-demographic characteristic.That is, the limited composition of the sample made it difficult to compare the groups according to the main parameters of the study and to include an additional comparison group in the data analysis.

For further study of this phenomenon, it is necessary to expand the sample population and include in the control group both teenagers who are part of the “risk group” and those who do not belong to it and do not show deviant behavior. In addition, the expansion of the methodological material due to the methods of diagnosis of the motivational sphere of the personality will also contribute to overcoming the limitations of this study, and will allow to supplement the already identified determinants with a new set of personal characteristics, which as a result will make it possible to compile a classification of personal and socially determined characteristics of adolescents who are distinguished by a tendency to deviant behavior .

Keywords: teenager; deviant behavior; personal determinants; delinquent behavior; students; pedagogical college.



References

1. Jankovych O. at. al. (2018). Teorija ta praktyka profilaktychnoi roboty z ditmy, shylnymy do deviantnoi povedinky: ukrainskyj i mizhnarodnyj dosvid [Theory and practice of preventive work with children prone to deviant behavior: ukrainian and international experience]. Ternopil : Osadca Ju. V. [in Ukranian]

2. De Jong E. at al. (2019). Situational Correlates of Adolescent Substance Use: An Improved Test of the Routine Activity Theory of Deviant Behavior. Journal of Quantitative Criminology. Retrieved from: https://link.springer.com/arti- cle/10.1007/s10940-019-09433-w. DOI: 10.1007/s10940-019- 09433-w (accessed 16 May 2020). [in English]

3. Delgado-Lobete L. at al. (2020). Individ. and Environmental Factors Associated with Tobacco Smok., Alcohol Abuse and Illegal Drug Consumption in Univer. Students: A Mediating Analysis. Public Health, no. 17(9):3019. [in Engl.]

4. Chang Yu-Chun at al. (2019). Effects of academic performance on the relationship between child maltreatment and deviant behavior: A national study in Taiwan. CHILD ABUSE & NEGLECT, vol. 98, no. 104224. Retrieved from: https:// www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/ S0145213419304016?via% 3Dihub (accessed 16 May 2020). [in English]

5. Khasmohammadi M. at al. (2019). The Impact of Addictive Behaviors on Adolescents Psychological Well-Being: The Mediating Effect of Perceived Peer Support. Journal of Genetic Psychology, vol. 181, pp. 39-53. DOI: https://www.tand- fonline.com/doi/abs/10.1080/00221325.2 019.1700896?j ournalCode=vgnt20 (accessed 16 May 2020). [in English]

6. Galkina E. A., Degtyarev A. V. (2015). Deviant behavior and autoaggres. in juveniles with body modification. Psychyology and Law, vol. 1, pp. 90-107. Retr. from: http;//psyandlaw.ru/ journal/2015/n1/Galkina_Degtyarev.phtml [in Engl.]

Размещено на Allbest.ru

...